Ваші діти ще поза Пластом? А може довірити роботу з молоддю випр
11/17/2007 |
В передчутті невідворотніх світових війн ХХ століття, стиль яких дедалі більше зміщувався в бік професіоналізації усього війська, а не лише її аристократичної верхівки, актуальним став запит на загартованих духовно і фізично в боротьбі патріотів батьківщини. Так як збройна боротьба мала відбуватися завтра, то сьогодні власне і треба було готувати молодь, при цьому сама підготовка мала затягувати, зацікавлювати хлопців і дівчаток, а ефект від неї мав бути відповідним очікуваним загрозам від бойових дій. Стрижневими основами такої підготовки мали стати віра в Бога, любов до Батьківщини, лицарськість і допомога іншим, а також життя в природі. Тобто система підготовки ставала системою духовно-патріотичного виховання. Так зароджувався рух, який і сьогодні формує дієве поле роботи з молоддю по-всьому світу – скаутський рух.
В Україні скаутський рух знайшов своє вираження через пластові організації (і англ. „скаут”, і пластун означають розвідник, останнім терміном завдячуємо кубанським козакам-пластунам, які розвідували ворога, пересуваючись (пластуючи) по плавнях). З 1912-го, коли молодь об’єднувалася на гуртковій основі, що сприяло прищепленню особистої і спільної відповідальности, розкриттю творчих нахилів і виробленню лідерських якостей тощо, у пласті формувалися як особистості Дмитро Вітовський, сотники УСС Іван Чмола, Федір Черник і Роман Сушко, Петро Франко, Олена Степанів, Софія Галечко, Степан Охримович, Іван Габрусевич, Степан Бандера, Олег Ольжич, Роман Шухевич, Зенон Коссак, Юліян Ревай, Михайло Колодзінський, Микола Климишин, Лев Ребет, Олександр Гасин, Дмитро Грицай, Микола Лебедь, Іван Климів, Василь Кук, Катерина Зарицька та багато інших.
В тім, і нині Пласт не припинив плекати сьогоднішніх і завтрашніх лідерів. Чим сьогодні є Пласт? На це та інші питання відповідають пластуни і пластунки з усієї України, які на минулому тижні зібралися на Орликіаду у Тернополі.
Настусі (10 р. і 11 р.) і Марічка 11 (р.): „Це допомога бідним, а також велика гра, а ще віра в Бога. І завжди і весело, і сумно. Чому сумно? Ой-як не хочеться їхати з курінного табору. Пласт зміцнив нашу віру, бо у пласті особливо відчуваєш, що Бог – поряд. А ще він виховує, наприклад, я подолала нетерпимість (Настя-1). Тепер я можу багато терпіти. Добре, тобто нетерплячість. А чому інша молодь не приєднується до Пласту? Бо не хочуть, не люблять працювати. А дехто навіть не знає.”
Юлії (13 і 14 р.) і Наталя (14 р.), Львів: „Це друзі і нові знайомства. Та виховання патріотичного духу. А ще це шлях: не пити, не курити, не колотися, розвиватися фізично. Чому інші не ходять? Занадто складне питання. Мабуть, прагнуть жити простіше, адже можна мати все і без якихось зусиль. Плюс Пласт – це права і обов’язки, а це – обмеження, а їх молодь зараз не любить. Та й часу бракує у багатьох: навчання, інші гуртки. І загалом, від батьків багато залежить: чи прагнуть гармонійно виховати дитину, чи зможуть переконати”.
Назари (14 і 17 р.), Любомир (16 р.), Коломия: „Спосіб самореалізувати себе, виразити себе в житті. Пласт виховує лідерів, розвиває ініціативність. Так, мною (Назаром 17-літнім – прим. авт.) буза зініційована та організована зустріч пластунів з ветеранами визвольних змагань, репресованими”.
Наталі (16 і 17 р.), Христинка (16 р.), Квітка (16 р.), Луцьк: „Саме життя, добрі друзі, змога проявити себе. А не ходять (інша молодь), бо не знають цього. Та й пріоритети у багатьох інші: навчання, танці. А ще – лінь! Саме ЛІНЬ багатьох зупиняє. Нас не зупинила, через що Пласт допоміг здолати сором’язливість, навчитися бачити себе з різних сторін, сприяв розвиткові організованості та комунікабельності, прищепив здатність до турботи про інших”.
Олександр (17 р.), Острог: „Сказати – це відпочинок, стиль життя – злукавити. Конкретно сказав би так: по-перше, це організація, орієнтація в часі і просторі, по-друге, лідерство та колективна взаємовиручка. Особисто я подолав боязнь виступати перед людьми, навчився управляти і керувати. А хто не ходить, - їм і не місце серед нас, бо маємо систему вимог і обов’язків: не пити, не курити, коритися. Але залучати молодь можна, адже нам загалом потрібен поштовх, треба, щоб хто-небудь нас стимулював”.
Загрози для держави, нації не зникли – вони відчутні і сьогодні. Хай навіть инші форми боротьби, натиску на сьогодні домінують, Батьківщині всеодно потрібні захисники. Чи готові нинішні пластуни та й молодь загалом вистояти завтра, а за потреби – долучитися до подвигів героїв, які не шкодували життя?
„В таємниці могли б все зберегти.”
„Сучасні молоді люди в екстремальних умовах не витримають, здадуться. У них зараз є все готове і через це немає стимулу, за що ставати. За економіку, за Верховну Раду не підуть. А в той час майбутніх героїв виховувала війна.”
„Будуть ті, хто відважно стане на борню. Хоча й героїв мало буде”.
„Зараз 21 століття! Більшість не готові до чину. Багато що це зумовлене через двояке трактування гуртковими, курінними положень і мети Пласту. До того ж форми роботи організації на сході та заході України є різними, через що гартування здійснюється неоднаково.”
„Сьогодні жінка може бути у війську. І ми хочемо зодягнути однострої. Звичайно, не кожна жінка відважиться на подвиг, на жертву своїм життям, але пластунка 100%! З иншого боку актуальними нині є слова Старосольського „Батьківщині потрібні мертві, але також і живі”. І справді, сьогодні вкрай важливо гідно репрезентувати націю, віддано працювати на благо України, зберегти вірність Богові”.
Ось такі цікаві та суперечливі думки в головах і на вустах нашої завтрашньої еліти. Радує, що організація не змушує думати людей однаково. А щодо деякої замкненості, „насебеспрямованості”, то це є проблемою для багатьох громадських організації. Врешті-решт, вони не можуть перебирати на себе функції держави щодо роботи з молоддю, патріотичного виховання. Агов, державо, це Ти чуєш? Суспільство, навіть активна його частина, давно потребує твоєї опіки та розумних цілевказів.
А дорослих свідомих громадян хочеться повернути до питання в назві статті. Хай це і не Пласт буде, - засадничі цінності у більшості молодіжних державницьких чи творчих об’єднань схожі, і життя такими цінностями однозначно сприяє вихованню гідних і діяльних членів суспільства. До праці!?
Д. Г.
В Україні скаутський рух знайшов своє вираження через пластові організації (і англ. „скаут”, і пластун означають розвідник, останнім терміном завдячуємо кубанським козакам-пластунам, які розвідували ворога, пересуваючись (пластуючи) по плавнях). З 1912-го, коли молодь об’єднувалася на гуртковій основі, що сприяло прищепленню особистої і спільної відповідальности, розкриттю творчих нахилів і виробленню лідерських якостей тощо, у пласті формувалися як особистості Дмитро Вітовський, сотники УСС Іван Чмола, Федір Черник і Роман Сушко, Петро Франко, Олена Степанів, Софія Галечко, Степан Охримович, Іван Габрусевич, Степан Бандера, Олег Ольжич, Роман Шухевич, Зенон Коссак, Юліян Ревай, Михайло Колодзінський, Микола Климишин, Лев Ребет, Олександр Гасин, Дмитро Грицай, Микола Лебедь, Іван Климів, Василь Кук, Катерина Зарицька та багато інших.
В тім, і нині Пласт не припинив плекати сьогоднішніх і завтрашніх лідерів. Чим сьогодні є Пласт? На це та інші питання відповідають пластуни і пластунки з усієї України, які на минулому тижні зібралися на Орликіаду у Тернополі.
Настусі (10 р. і 11 р.) і Марічка 11 (р.): „Це допомога бідним, а також велика гра, а ще віра в Бога. І завжди і весело, і сумно. Чому сумно? Ой-як не хочеться їхати з курінного табору. Пласт зміцнив нашу віру, бо у пласті особливо відчуваєш, що Бог – поряд. А ще він виховує, наприклад, я подолала нетерпимість (Настя-1). Тепер я можу багато терпіти. Добре, тобто нетерплячість. А чому інша молодь не приєднується до Пласту? Бо не хочуть, не люблять працювати. А дехто навіть не знає.”
Юлії (13 і 14 р.) і Наталя (14 р.), Львів: „Це друзі і нові знайомства. Та виховання патріотичного духу. А ще це шлях: не пити, не курити, не колотися, розвиватися фізично. Чому інші не ходять? Занадто складне питання. Мабуть, прагнуть жити простіше, адже можна мати все і без якихось зусиль. Плюс Пласт – це права і обов’язки, а це – обмеження, а їх молодь зараз не любить. Та й часу бракує у багатьох: навчання, інші гуртки. І загалом, від батьків багато залежить: чи прагнуть гармонійно виховати дитину, чи зможуть переконати”.
Назари (14 і 17 р.), Любомир (16 р.), Коломия: „Спосіб самореалізувати себе, виразити себе в житті. Пласт виховує лідерів, розвиває ініціативність. Так, мною (Назаром 17-літнім – прим. авт.) буза зініційована та організована зустріч пластунів з ветеранами визвольних змагань, репресованими”.
Наталі (16 і 17 р.), Христинка (16 р.), Квітка (16 р.), Луцьк: „Саме життя, добрі друзі, змога проявити себе. А не ходять (інша молодь), бо не знають цього. Та й пріоритети у багатьох інші: навчання, танці. А ще – лінь! Саме ЛІНЬ багатьох зупиняє. Нас не зупинила, через що Пласт допоміг здолати сором’язливість, навчитися бачити себе з різних сторін, сприяв розвиткові організованості та комунікабельності, прищепив здатність до турботи про інших”.
Олександр (17 р.), Острог: „Сказати – це відпочинок, стиль життя – злукавити. Конкретно сказав би так: по-перше, це організація, орієнтація в часі і просторі, по-друге, лідерство та колективна взаємовиручка. Особисто я подолав боязнь виступати перед людьми, навчився управляти і керувати. А хто не ходить, - їм і не місце серед нас, бо маємо систему вимог і обов’язків: не пити, не курити, коритися. Але залучати молодь можна, адже нам загалом потрібен поштовх, треба, щоб хто-небудь нас стимулював”.
Загрози для держави, нації не зникли – вони відчутні і сьогодні. Хай навіть инші форми боротьби, натиску на сьогодні домінують, Батьківщині всеодно потрібні захисники. Чи готові нинішні пластуни та й молодь загалом вистояти завтра, а за потреби – долучитися до подвигів героїв, які не шкодували життя?
„В таємниці могли б все зберегти.”
„Сучасні молоді люди в екстремальних умовах не витримають, здадуться. У них зараз є все готове і через це немає стимулу, за що ставати. За економіку, за Верховну Раду не підуть. А в той час майбутніх героїв виховувала війна.”
„Будуть ті, хто відважно стане на борню. Хоча й героїв мало буде”.
„Зараз 21 століття! Більшість не готові до чину. Багато що це зумовлене через двояке трактування гуртковими, курінними положень і мети Пласту. До того ж форми роботи організації на сході та заході України є різними, через що гартування здійснюється неоднаково.”
„Сьогодні жінка може бути у війську. І ми хочемо зодягнути однострої. Звичайно, не кожна жінка відважиться на подвиг, на жертву своїм життям, але пластунка 100%! З иншого боку актуальними нині є слова Старосольського „Батьківщині потрібні мертві, але також і живі”. І справді, сьогодні вкрай важливо гідно репрезентувати націю, віддано працювати на благо України, зберегти вірність Богові”.
Ось такі цікаві та суперечливі думки в головах і на вустах нашої завтрашньої еліти. Радує, що організація не змушує думати людей однаково. А щодо деякої замкненості, „насебеспрямованості”, то це є проблемою для багатьох громадських організації. Врешті-решт, вони не можуть перебирати на себе функції держави щодо роботи з молоддю, патріотичного виховання. Агов, державо, це Ти чуєш? Суспільство, навіть активна його частина, давно потребує твоєї опіки та розумних цілевказів.
А дорослих свідомих громадян хочеться повернути до питання в назві статті. Хай це і не Пласт буде, - засадничі цінності у більшості молодіжних державницьких чи творчих об’єднань схожі, і життя такими цінностями однозначно сприяє вихованню гідних і діяльних членів суспільства. До праці!?
Д. Г.