Есдеки колишніми не бувають?(/)
04/04/2008 | TrollSeeker
http://www.pravda.com.ua/news/2008/4/4/74162.htm
Есдеки колишніми не бувають?
Історія взаємовідносин Віктора Ющенка з Юлією Тимошенко знала чимало яскравих та не дуже сторінок. Вочевидь, чинники, які змусили (саме так!) Ющенка зробити друге подання на її прем'єрство, були надзвичайно вагомими, враховуючи очевидне для всіх небажання гаранта віддавати крісло на Грушевського своїй соратниці.
Утім, з пам'яті не стерлися спогади про перипетії першого висунення президентом кандидатури лідера БЮТ у 2005-му році, коли надбанням зацікавленої громадськості став факт перемовин Петра Порошенка з Тимошенко у ресторані "Липський особняк".
Поінформовані пам'ятають, якими тривалими були торги президентського оточення з майбутнім прем’єром, аби вона лише погодилася зняти свою кандидатуру на користь Порошенка.
Другий акт цієї драми одержав свої продовження в результаті дострокових виборів до Верховної Ради, що були ініційовані Ющенком внаслідок відомих подій, пов'язаних з антиконституційною спробою "збити" антипрезидентську конституційну більшість у парламенті навесні 2007 року.
Йдучи на вибори, соратники президента з НУНС давали виборцям обіцянку сформувати, в разі спільної перемоги, більшість лише з БЮТ. Так це чи ні, але виборці винесли свій вердикт, що зводився до простого висновку – необхідно було утворювати демократичну більшість (цікава логіка: виходить, що будь-яка інша більшість могла бути тільки антидемократичною?).
Втім, після оголошення результату перегонів, "митарства" стосовно повторного висунення Тимошенко на посаду прем'єра тільки почалися. І тривали майже два місяці.
Для порівняння – у Польщі, де теж відбулися дострокові вибори в Сейм, коаліцію вдалося сформувати протягом лічених днів. І знову президент демонстрував чудеса еквілібристики, не кажучи ні "так", ні "ні".
Здатність президента бути рішучим у питаннях, які потребують обережності, та виявляти аморфність там, де слід бути жорстким, є загальновідомою. Це те, про що одна британська газета свого часу написала "Він ніколи не втрачає можливості втратити можливість". Золоті слова, якби не було так прикро!
Зараз, коли політика України останніх місяців призвела до "бухарестського ляпасу" (проте це аж ніяк не повинно знімати стратегічну мету приєднання до НАТО), саме час замислитися над тим, чому так сталося.
І тільки над ним, не перетворюючи це в стару російську трагікомедію з вічним питанням "хто винен?".
У романі Володимира Войновича "Пригоди Івана Чонкіна" є такий доволі цікавий персонаж – прокурор, який всі службові невдачі списував на власну дружину, а тому мало не щодня виводив її на показовий розстріл.
Після, довго валявся в ногах своєї благовірної, розмазував сльози по прокурорському обличчю і каявся більше ніколи так не чинити. Але наступного дня "именем революции" знову під конвоєм вів нещасну жінку на екзекуцію.
Риси цього прокурора чимось невловимо нагадують Віктора Ющенка, який мало не щодня після власних невдач на зовнішньо чи внутрішньополітичному фронті прагне вивести до стінки іншу жінку.
З'їздив президент до Москви і замість одного "РосУкрЕнерго" спромігся привезти аж два! Тимошенко це скасувала, але, в очах гаранта, залишилася винною. Заявив глава держави про наявність 2-мільярдного боргу перед Росією, – знову вона винна.
В останнє гарант розкрив "джерело" всіх негараздів у Бухаресті, коли не отримав обіцяного ПДЧ. Тут Ющенко раптово "прозрів" і зрозумів, що всі наші невдачі, пов'язані з труднощами на шляху євроатлантичної інтеграції, відбуваються через те, що в уряді виявилося кубло ортодоксальних кучмістів і медведчуківців-радикалів.
Нарахував їх гарант аж четверо – трьох заступників міністра і одного радника голови уряду. Ось, виявляється, де собака порилася, ось де коріння державної зради та справжня біда для країни.
І справа навіть не в тому, що приводом для примусової люстрації слугує їхня "неправильна" партійність. Автор сам далекий від симпатій до лицарів "червоної троянди" за методи, які вони насаджували в країні кілька років поспіль.
Справа в тому, що президент відверто не помічає подвійних стандартів, які сам насаджує в країні.
Адже, давайте будемо відвертими, це Ющенко без сумлінь перейняв практику пізнього Кучми брати на посаду глави своєї адміністрації есдеків. А як же "колишніх есдеків не буває"?
Тож давайте пригадаємо, що з трьох голів секретаріату президента Ющенка двоє були представниками СДПУ(о), хоча й колишніми!
Що це означає? Означає, що в цій партії вкрай дбайливо ставилися до власних кадрів, якщо виховали стільки достойників. Якщо Ющенко з цим не погоджується, він має завтра же визнати, що Віктор Балога – нікудишній глава СП і підписати указ на його звільнення.
Або давайте послухаємо президентських порад, будемо послідовні, заберемо всі нагороди і кубки у київського "Динамо", бо як це, адже ним опікується колишній найближчий соратник Віктора Медведчука Григорій Суркіс, затавруємо навіки Леоніда Кравчука, бо й досі не зрікся свого колишнього партійного соратника публічно. Що далі?
А далі почнімо "чистки" у секретаріаті президента, де кучмістів (навіть не за біографією, а за покликом душі) на сьогодні більше, ніж було за часів правління самого Кучми.
Давайте виведемо на чисту воду Романа Безсмертного, який (пригадуєте?) був постпредом колишнього президента у Верховній Раді і завзято ловив "шпійона" Мельниченка.
Далі візьмемося за Раїсу Богатирьову, секретаря РНБОУ, яку президенту презентувала "поміркована частина" Партії регіонів.
Згадаємо про Василя Кременя, одного з лідерів СДПУ(о), якого було призначено заступником голови президентського секретаріату буквально на другий день після інаугурації Ющенка, так що людям з протестами довелося виходити під стіни Банкової.
А як бути з круглими столами, універсалами та меморандумами, підписаними Ющенком з кучмістами, неокучмістами та колишніми есдеками? Ще фактів?
Будь-ласка! Нагорода Сергію Ківалову, орден Борису Колесникову, орден Михайлу Потебеньку...
До речі, меморандум з біло-синіми обернувся численними антинатівськими мітингами, коли президент перебував у Бухаресті, переконуючи європейців, що з громадською підтримкою вступу в НАТО все буде гаразд.
Та лише у благодійному фонді, який очолює президентська донька, кучмістів і медведчуківців більше, ніж у всіх урядах України разом узятих за всі роки незалежності!
І чи не думав президент, що після його правління з державних установ та міністерств доведеться, керуючись його сьогоднішньою риторикою, звільнити всіх, хто бодай раз привітався з Балогою?
Ясно, коли людина так ставиться до інших людей (нехай і з чужої команди), то так само вона буде ставитися і до команди власної. Чи не так, пане президенте?
Де зараз Олег Рибачук, який пройшов з Ющенком усі опозиційні окопи, починаючи з найтяжчих? Його звільнив Балога...
А де Анатолій Гриценко, який по 24 години на добу працював у штабі кандидата в президенти Ющенка на Подолі? Більше не потрібний?
А куди подівся Олександр Морозов, що захищав президента та його честь за будь-яких обставин і незважаючи на політичну кон'юнктуру?
Якщо виконання стратегічних завдань та відстоювання державних інтересів відбувається за відомою формулою "хто винен?" замість того ж таки "що робити?", ми й надалі по всяк час отримаємо рімейк "бухарестського ляпасу". Тільки в інших масштабах.
Джордж Буш викликає різні почуття у світі. Зрештою, лише 1% американців вважає його найкращим президентом США в історії. Але уявіть, як він відстоює інтереси своєї країни, якщо він так захищає нерідну йому Україну?
Тарас Березовець, для УП
Есдеки колишніми не бувають?
Історія взаємовідносин Віктора Ющенка з Юлією Тимошенко знала чимало яскравих та не дуже сторінок. Вочевидь, чинники, які змусили (саме так!) Ющенка зробити друге подання на її прем'єрство, були надзвичайно вагомими, враховуючи очевидне для всіх небажання гаранта віддавати крісло на Грушевського своїй соратниці.
Утім, з пам'яті не стерлися спогади про перипетії першого висунення президентом кандидатури лідера БЮТ у 2005-му році, коли надбанням зацікавленої громадськості став факт перемовин Петра Порошенка з Тимошенко у ресторані "Липський особняк".
Поінформовані пам'ятають, якими тривалими були торги президентського оточення з майбутнім прем’єром, аби вона лише погодилася зняти свою кандидатуру на користь Порошенка.
Другий акт цієї драми одержав свої продовження в результаті дострокових виборів до Верховної Ради, що були ініційовані Ющенком внаслідок відомих подій, пов'язаних з антиконституційною спробою "збити" антипрезидентську конституційну більшість у парламенті навесні 2007 року.
Йдучи на вибори, соратники президента з НУНС давали виборцям обіцянку сформувати, в разі спільної перемоги, більшість лише з БЮТ. Так це чи ні, але виборці винесли свій вердикт, що зводився до простого висновку – необхідно було утворювати демократичну більшість (цікава логіка: виходить, що будь-яка інша більшість могла бути тільки антидемократичною?).
Втім, після оголошення результату перегонів, "митарства" стосовно повторного висунення Тимошенко на посаду прем'єра тільки почалися. І тривали майже два місяці.
Для порівняння – у Польщі, де теж відбулися дострокові вибори в Сейм, коаліцію вдалося сформувати протягом лічених днів. І знову президент демонстрував чудеса еквілібристики, не кажучи ні "так", ні "ні".
Здатність президента бути рішучим у питаннях, які потребують обережності, та виявляти аморфність там, де слід бути жорстким, є загальновідомою. Це те, про що одна британська газета свого часу написала "Він ніколи не втрачає можливості втратити можливість". Золоті слова, якби не було так прикро!
Зараз, коли політика України останніх місяців призвела до "бухарестського ляпасу" (проте це аж ніяк не повинно знімати стратегічну мету приєднання до НАТО), саме час замислитися над тим, чому так сталося.
І тільки над ним, не перетворюючи це в стару російську трагікомедію з вічним питанням "хто винен?".
У романі Володимира Войновича "Пригоди Івана Чонкіна" є такий доволі цікавий персонаж – прокурор, який всі службові невдачі списував на власну дружину, а тому мало не щодня виводив її на показовий розстріл.
Після, довго валявся в ногах своєї благовірної, розмазував сльози по прокурорському обличчю і каявся більше ніколи так не чинити. Але наступного дня "именем революции" знову під конвоєм вів нещасну жінку на екзекуцію.
Риси цього прокурора чимось невловимо нагадують Віктора Ющенка, який мало не щодня після власних невдач на зовнішньо чи внутрішньополітичному фронті прагне вивести до стінки іншу жінку.
З'їздив президент до Москви і замість одного "РосУкрЕнерго" спромігся привезти аж два! Тимошенко це скасувала, але, в очах гаранта, залишилася винною. Заявив глава держави про наявність 2-мільярдного боргу перед Росією, – знову вона винна.
В останнє гарант розкрив "джерело" всіх негараздів у Бухаресті, коли не отримав обіцяного ПДЧ. Тут Ющенко раптово "прозрів" і зрозумів, що всі наші невдачі, пов'язані з труднощами на шляху євроатлантичної інтеграції, відбуваються через те, що в уряді виявилося кубло ортодоксальних кучмістів і медведчуківців-радикалів.
Нарахував їх гарант аж четверо – трьох заступників міністра і одного радника голови уряду. Ось, виявляється, де собака порилася, ось де коріння державної зради та справжня біда для країни.
І справа навіть не в тому, що приводом для примусової люстрації слугує їхня "неправильна" партійність. Автор сам далекий від симпатій до лицарів "червоної троянди" за методи, які вони насаджували в країні кілька років поспіль.
Справа в тому, що президент відверто не помічає подвійних стандартів, які сам насаджує в країні.
Адже, давайте будемо відвертими, це Ющенко без сумлінь перейняв практику пізнього Кучми брати на посаду глави своєї адміністрації есдеків. А як же "колишніх есдеків не буває"?
Тож давайте пригадаємо, що з трьох голів секретаріату президента Ющенка двоє були представниками СДПУ(о), хоча й колишніми!
Що це означає? Означає, що в цій партії вкрай дбайливо ставилися до власних кадрів, якщо виховали стільки достойників. Якщо Ющенко з цим не погоджується, він має завтра же визнати, що Віктор Балога – нікудишній глава СП і підписати указ на його звільнення.
Або давайте послухаємо президентських порад, будемо послідовні, заберемо всі нагороди і кубки у київського "Динамо", бо як це, адже ним опікується колишній найближчий соратник Віктора Медведчука Григорій Суркіс, затавруємо навіки Леоніда Кравчука, бо й досі не зрікся свого колишнього партійного соратника публічно. Що далі?
А далі почнімо "чистки" у секретаріаті президента, де кучмістів (навіть не за біографією, а за покликом душі) на сьогодні більше, ніж було за часів правління самого Кучми.
Давайте виведемо на чисту воду Романа Безсмертного, який (пригадуєте?) був постпредом колишнього президента у Верховній Раді і завзято ловив "шпійона" Мельниченка.
Далі візьмемося за Раїсу Богатирьову, секретаря РНБОУ, яку президенту презентувала "поміркована частина" Партії регіонів.
Згадаємо про Василя Кременя, одного з лідерів СДПУ(о), якого було призначено заступником голови президентського секретаріату буквально на другий день після інаугурації Ющенка, так що людям з протестами довелося виходити під стіни Банкової.
А як бути з круглими столами, універсалами та меморандумами, підписаними Ющенком з кучмістами, неокучмістами та колишніми есдеками? Ще фактів?
Будь-ласка! Нагорода Сергію Ківалову, орден Борису Колесникову, орден Михайлу Потебеньку...
До речі, меморандум з біло-синіми обернувся численними антинатівськими мітингами, коли президент перебував у Бухаресті, переконуючи європейців, що з громадською підтримкою вступу в НАТО все буде гаразд.
Та лише у благодійному фонді, який очолює президентська донька, кучмістів і медведчуківців більше, ніж у всіх урядах України разом узятих за всі роки незалежності!
І чи не думав президент, що після його правління з державних установ та міністерств доведеться, керуючись його сьогоднішньою риторикою, звільнити всіх, хто бодай раз привітався з Балогою?
Ясно, коли людина так ставиться до інших людей (нехай і з чужої команди), то так само вона буде ставитися і до команди власної. Чи не так, пане президенте?
Де зараз Олег Рибачук, який пройшов з Ющенком усі опозиційні окопи, починаючи з найтяжчих? Його звільнив Балога...
А де Анатолій Гриценко, який по 24 години на добу працював у штабі кандидата в президенти Ющенка на Подолі? Більше не потрібний?
А куди подівся Олександр Морозов, що захищав президента та його честь за будь-яких обставин і незважаючи на політичну кон'юнктуру?
Якщо виконання стратегічних завдань та відстоювання державних інтересів відбувається за відомою формулою "хто винен?" замість того ж таки "що робити?", ми й надалі по всяк час отримаємо рімейк "бухарестського ляпасу". Тільки в інших масштабах.
Джордж Буш викликає різні почуття у світі. Зрештою, лише 1% американців вважає його найкращим президентом США в історії. Але уявіть, як він відстоює інтереси своєї країни, якщо він так захищає нерідну йому Україну?
Тарас Березовець, для УП
Відповіді
2008.04.04 | Адвокат ...
Воїстину не бувають! (/)
соціал-демократична партія україни (об’єднана)01030, м .Київ, вул. І.Франка, 18
тел.: 536-15-71, 536-15-79
факс: 536-15-78
Преc-служба СДПУ(О)
Ігор Шурма: Колишніх есдеків не буває
Перший заступник голови Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) Ігор Шурма заявив журналістам, коментуючи заяви Голови Секретаріату Президента: «Балога, як ніхто інший, добре знає, що колишніх есдеків не буває. І він, як людина, що сповідує високодуховні цінності бджоляра, який поміняв солом’яний капелюх і свистульку на пілотну шапку в літаку СУ, повинен знати, що перед тим, як когось вчити, що потрібно зробити, мусить показати приклад власним вчинком – написати заяву і піти у відставку. Він, до речі, має куди іти - у свою партію ЄЦ. І нехай там чекає, коли прийде той самий «…єц».
«Скоро президент Ющенко почує, хто такий Медведчук, і знатиме, чим він займається… І от тоді я би порадив Президенту купити собі м’який килим - на всякий випадок», - заявив Ігор Шурма.
За його словами, Віктор Медведчук «сьогодні, як ніколи, перебуває у хорошому політичному тонусі та продуктивно працює для України», - додав перший заступник голови СДПУ(О).
Ігор Шурма також розповів, що «усі політичні сили пропонували Віктору Медведчуку співпрацю». «Зокрема, від президентського оточення була пропозиція очолити РНБОУ», - резюмував він.
2008.04.05 | TrollSeeker
Балозі не сподобався запах Тимошенко (/)
http://www.intv-inter.net/news/article/?id=57728259Балозі не сподобався запах Тимошенко
Один із колишніх лідерів СДПУ(о) Віктор Балога потрапив у цікаву ситуацію – він вимушений клеймити свого колишнього шефа (Медведчука) на догоду шефу нинішньому (Ющенку). Ну, з Медведчуком шляхи-дороги розійшлися досить давно, і не в останню чергу через маніакальне бажання Віктора Івановича стати прем'єр-міністром.
Про цю історію розповідав сам Медведчук. Нагадаємо, в далекому 98-му Балога хоч і був уже формальним господарем Закарпаття, але не був вхожим до високих кабінетів. І, попрацювавши зовсім нетривалий час водієм у пари Медведчук-Суркіс, організував у Закарпатті, мабуть, найбільший в Україні осередок СДПУ(о). А після звільнення чергового прем'єр-міністра, коли Медведчук мав можливість радити тодішньому президенту, наївно просив свого патрона посприяти в призначенні його на посаду прем'єр-міністра. Цікаво, що прем'єром Балога міг стати замість Віктора Ющенка. Але над невдалим провінціалом у Києві просто посміялися, а Віктор Іванович затаїв зло на серці...
Тепер же разом із Віктором Ющенком Балога вимагає вигнати з влади всіх чиновників, які належали до есдеків. Нещодавно, нагадаємо, Президент чергового листа Юлії Тимошенко відправив – вимагаю, мовляв, почати "полювання на відьом". З політичних мотивів. І прізвища конкретні навів тих, кого з влади вичистити слід …
Ми, щоправда, навели Віктору Андрійовичу контраргументи, які повторила кількома годинами пізніше і сама Юлія Тимошенко. При цьому прем'єр заявила, що "заради збереження демократичної коаліції" не має наміру відповідати на провокації з Банкової, запропонувавши оцінювати чиновників не за партійною приналежністю, а за їхніми справами. "Я думаю, що полювання на відьом влаштовувати в країні абсолютно не слід, потрібно дивитися, як людина працює, і який її внесок у розвиток держави", – підкреслила прем'єр.
Ця цілком безневинна відповідь викликала на Банковій спалах гніву! Через відсутність Віктора Ющенка відповідь прем'єру, забувши про субординацію, надав його секретар Віктор Балога. Він заявив, що небажання звільняти з держслужби "людей Медведчука" (до яких він і сам тривалий час належав) свідчить про міцні зв'язки Тимошенко з есдеками.
"Глава держави привернув увагу прем'єра на те, що низькі професійні уміння і одіозна репутація осіб з іще не забутого минулого не дозволяють їм з певних міркувань посідати відповідальні посади в міністерствах нинішнього уряду, який сформувала демократична коаліція. Проте пані Тимошенко думає інакше, визнаючи за можливе вводити на свою орбіту тих, хто ще недавно наполегливо знищував демократичний рух у нашій країні та показував свою професійність якраз у цій справі. Отже, кадрові смаки Тимошенко, які базуються не щирій симпатії до Медведчука, дуже суперечать ідеалам Майдану. Це стало довершеним фактом", – обурюється Балога.
Він акцентував увагу, що в урядовій команді, яку любить вихваляти прем'єр-міністр, є люди, які після перемоги "помаранчевої" революції публічно оголосили про категоричну неможливість роботи в органах влади і переході до опозиції. "Ця обставина знову на повний зріст ставить питання, чи при владі сьогодні БЮТ і персонально Тимошенко. Якщо ж вона узяла до себе тих, хто відрікся від своїх переконань, то нагадаю їй популярну тезу про те, що відмова від своїх слів завжди погано пахне".
Але цю фразу пан Балога дарма вжив. Ми ще вчора навели приклади роботи на Банковій одіозних осіб часів Леоніда Кучми. Та і сам Балога неодноразово змінив свої переконання і відмовлявся від своїх слів, що, за його влучним висловом, "завжди погано пахне". Вчора із цього приводу, ще не маючи на руках тексту заяви президентського секретаря, якому не подобається запах в уряді, ми дійшли висновку: "Або, як говорить народна мудрість, "своє – не пахне"? Дивно – ніби всі ті ж, які вийшли з "батькової шинелі". А – така різниця..."
І тут як не можна, до речі, процитувати заяву нинішнього лідера об'єднаних есдеків Юрія Загороднього. "Якщо Ющенко вимагає звільнення Іщенка й інших людей, то я можу цей перелік продовжити. Так, він зобов'язаний звільнити Віктора Балогу, Петра Порошенка і Олександра Зінченка. Тому що вони вихованці СДПУ(о), які обіймали раніше в партії керівні посади. Зінченко був першим заступником голови, Порошенко – членом політбюро (а ще – одним із засновників і головою Партії регіонів – ред.), Балога – членом політбюро і очолював партійну організацію в Закарпатській області."
Та і сам Віктор Андрійович при "Татові" не останньою людиною в країні був. І дуже пишався цим.
А потім пан Балога чогось поліз у такі нетрі, де кожне слово працює проти нього. Так, на його думку, слова керівника уряду про те, що вона підбирає команду, спроможну дати результат, звучать як знущання над тими, хто відчув на собі нищівну силу репресивного катка Адміністрації Медведчука. "Звичайно, право прем'єра вважати результатом масові фальсифікації, провокації і знищення ЗМІ і читати про них у резюме як про високі досягнення. Проте такі уміння не потрібні демократичним силам. Можливо, лише БЮТ може узяти до своїх лав соратників Медведчука, відомих своєю завзятістю в твердженні і популяризації авторитаризму", – "кип'ятиться" Віктор Іванович.
А ми – знову контраргумент. І до перерахованих учора осіб із безпосереднього оточення Ющенка, за якими тягнеться хвіст фальсифікацій, додамо якогось Гаркушу, який під час президентських виборів 2004 року, будучи миколаївським губернатором, займався фальсифікаціями на користь Віктора Януковича і політичними переслідуваннями "помаранчевих". А через три роки, 2007-го, з подачі Віктора Балоги Президент знов призначив "фальсифікатора" Гаркушу губернатором усе в тому ж Миколаєві.
Отже, попит на фальсифікаторів у Банкової є. Або нагадати, як Віктор Балога повернув до Секретаріату Президента одного з "батьків" медведчуківських темників В.Базіва, і лише справжнє завивання преси (і своєї, і опозиційної), яка пообіцяла оголосити бойкот Банковій, примусив через кілька днів нишком, заднім числом, звільнити нового радника.
Отже, і сам Віктор Іванович – з "душком", а тому сморід старих часів на Банковій не відчуває.
До речі, Балога зажадав, щоб уряд погоджував кадрові призначення з коаліцією. Хоча подібна вимога не базується ні на українському законодавстві, ні на коаліційній угоді. А ось погоджувати звільнення і призначення керівників місцевих адміністрацій з Кабміном – прямий обов'язок президента. І коли Балога підсовує шефу на підпис укази, які суперечать законодавству – скоює діяння кримінальне. Тому що – свідоме. З корисливих мотивів.
А ще Віктору Івановичу не сподобався тон, яким відповідала недавно на вимогу Президента Юлія Тимошенко (спасибі, хоч до зачіски та довжини спідниці претензій поки не пред'явив). Балога зажадав, щоб прем'єр-міністр надалі реагувала на листи Президента не словесними випадами, а діями. Щоправда, як ми вже повідомляли, жодних випадів із боку прем'єра не було – виключно бажання "дружити домами" і небажання відволікатися на з'ясування відносин. При цьому – все достатньо миролюбно і толерантно.
Але Балога дотримується іншої думки: "Глава держави – це не та фігура, до якої можна застосовувати лексичні обороти і стилістику сварки. До того ж, Тимошенко ніким не даровано право на виняткову, остаточну істину, хоча її риторика безапеляційності наштовхує на думку, що таке право вона надала сама собі. Президент наполягає на необхідності ухвалення Кабінетом Міністрів адекватного рішення щодо осіб, які з багатьох причин не можуть перебувати на урядових посадах. Відповідальність за бездоганність демократичної влади лежить саме на главі держави".
Зазначимо, що і панові Балозі (втім, як і Ющенко) "ніким не даровано право на виняткову, остаточну істину". А Тимошенко за свою відповідальність - відповість. Але не перед Балогою – особою, що не має згідно з українським законодавством, загалом жодних прав навіть рота розкривати на адресу Кабінету Міністрів. Бо уряд – орган конституційний, а Секретаріат – навіть не згадується в Конституції.
Ось таке у нас листування з Секретаріатом Президента. Все більше – про справи давно минулих днів. А чому?
Тому що своїми дурощами та втручанням у роботу Кабміну (за 100 днів Ющенко і його секретар направили Тимошенко 881 (!) вимогу, при цьому понад 40 разів порушивши Конституцію України) , чиновники Банкової відволікають уряд від виконання важливих державних завдань.
Отже, немає чого на чужі запахи нарікати. Від самого, мабуть, не французьким одеколоном пахне.
Катерина Нікуліна. INTV