МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Газовий конфлікт: уроки для України

02/02/2009 | Фонд “Демократичні ініціативи”

Круглий стіл

«Газовий конфлікт: уроки для України»

2 лютого 2009 р.

Українське національне інформаційне агентство — Укрінформ

(вул. Б.Хмельницького, 8/16).

Організатор Круглого столу — Фонд “Демократичні ініціативи”

Учасники:

  • Ірина Бекешкіна науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи”;

  • Олександр Тодійчук –– президент Міжнародного Енергетичного Q - клубу;

  • Володимир Горбач –– політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва;

  • Оксана Мітрофанова –– директор європейських програм Центру стратегічних досліджень;

  • Василь Полуйко –– президент Західноукраїнського ресурсного центру, м.Львів;

  • Олександр Потєхін –– директор Центру миру, конверсій та зовнішньої політики України;

  • Василь Стоякін –– директор Центр політичного маркетингу, м. Дніпропетровськ;

  • Володимир Фесенко –– Голова правління Центру прикладних політичних досліджень „Пента”.

  • МодераторІлько Кучерів — директор Фонду “Демократичні ініціативи”.

Питання до розгляду:

- Презентація і обговорення результатів опитування експертів, проведеного фондом «Демократичні ініціативи».

  • Які першочергові уроки газової кризи для України?

  • Що необхідно зробити, аби держава була готова до подібних ситуацій у майбутньому?

  • Як оцінити дії України, Росії та Європейського союзу під час газової кризи?

  • Які кроки має здійснити Україна, Росія та Євросоюз задля забезпечення енергетичної безпеки Європи?



Газовий конфлікт: причини і шляхи подолання

Фонд „Демократичні ініціативи” провів опитування експертів на тему „Газовий конфлікт: його причини й шляхи подолання”. Опитування було проведене з 13 по 28 січня 2009 року. Усього було отримано 25 відповідей. Список експертів додається. З відповідями можна ознайомитися на сайті Фонду www.dif.org.ua

  • Експерти вказали на цілу низку різноманітних чинників, що зумовили газовий конфлікт. Отже, криза стала результатом усього комплексу економічних, політичних і зовнішньополітичних відносин.

  • Найбільшу роль у розгортанні газової кризи, на думку експертів, відіграли чинники геоекономічного порядку – тиск на європейських споживачів газу з метою фінансування будівництва нових газопроводів в обхід України або ж встановлення контролю над газотранспортною системою України.

  • Економічна криза, що розгортається і в Росії, падіння світових цін на нафту та газ, спричинили бажання Росії компенсувати свої збитки за рахунок інших країн, показати свою силу як монопольного постачальника енергоносіїв в Європу.

  • Вагому роль у розгортанні газової кризи відіграла експансіоністська політика Росії, її прагнення посилити свій вплив на країни пострадянського простору, насамперед на Україну, що намагається проводити свою незалежну зовнішню політику.

  • Значною мірою газовий конфлікт був спричинений корупційно-економічними та корупційно-політичними чинниками, непрозорістю у газовому спектрі, внутрішньою боротьбою газових груп в Україні та Росії за „доступ до труби” з метою отримання „прибутків з повітря”.

  • Серед чинників газової кризи експерти зазначали і неефективну економічну політику України, як у сфері енергопостачання, так і загалом, перш за все це – відсутність комплексної програми енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії.

  • Внутрішньополітичні проблеми в Україні, конфлікт між Президентом та урядом теж відіграв свою негативну роль у розгортанні газової кризи.

  • Дії України в умовах газової кризи більшість експертів оцінила позитивно, відзначивши прагнення до проведення власної політики, збереження контролю за своєю газотранспортною системою та забезпечення східних та південних регіонів газом. Негативи у діях України експерти вбачають у відсутності чітких злагоджених дій, програші інформаційної війни, залежності від прихованих бізнесових інтересів та надмірних сподіваннях на Європу.

  • Дії Росії під час газової кризи експерти оцінюють негативно і називають у першу чергу агресивність і шантаж, підрив стабільності, намагання представити Україну ненадійним партнером, що лише посилило економічну кризу в країнах Європи, Україні та самій Росії.

  • Дії Європейського союзу під час газової кризи більшість експертів оцінюють негативно, зазначаючи недалекоглядний європейський егоїзм, відсутність єдиної скоординованої політики, переважання тактичних інтересів над стратегічними. Водночас деякі експерти зазначають, що дії країн Європи були цілком передбачувані, оскільки кожна з них обстоювала у першу чергу власні інтереси.

  • Основні шляхи гарантування енергетичної безпеки України експерти бачать насамперед у диверсифікації енергоносіїв та джерел енергопостачання; виробленні політики збереження енергоресурсів; інтеграції України з країнами ЄС у енергетичному секторі; консолідації усіх гілок влади у питаннях енергетичної безпеки країни; вироблення стратегії сталого розвитку України, забезпечення повної прозорості та підзвітності у газовій сфері, проведення ефективного інформаційного забезпечення у питаннях енергопостачання.



Узагальнені результати опитування експертів

1. Як Ви вважаєте, які основні причини газової кризи?

Численність та різноманітність причин газової кризи, вказаних експертами, спонукає до висновку, що криза не була випадковим загостренням стосунків України та Росії у газовій сфері, а стала закономірним наслідком комплексу чинників, більшість з яких залишається діючими і після ухвалення газової угоди.

Узагальнено можна виокремити кілька груп чинників, що спричинили газову кризу.

1.1. Геоекономічні чинники, зумовлені кризою газових відносин на панєвропейському просторі (зазначило 18 експертів):

У цій групі експерти назвали:

Відпрацювання Росією технології ведення енергетичних воєн в Європі.

Бажання Росії використати цей конфлікт, щоб дискредитувати Україну як ненадійного партнера – транзитера російського газу.

Тиск на європейських споживачів, щоб вони профінансували будівництво нових газопроводів („Північний потік”, „Південний потік”) для диверсифікації транзиту (в обхід України) замість диверсифікації постачальників.

Створення умов для власного контролю газотранспортної системи та підземних сховищ газу, які розміщені на території України.

Глобальний конфлікт „нафтової олігархії” та кількох газових монополій (що зблизилися з частиною європейської, бізнес- і політичної еліти) за зміну паритету нафта-газ та позиціонування газу як визначального і дорогого носія при формуванні єдиного енергоринку.

Наочна демонстрація середньо-азійським виробникам можливостей взагалі не імпортувати й не реекспортувати їхній газ.

1.2. Економічні чинники, зумовлені економічною кризою та прагненням Росії пом’якшити її наслідки за рахунок інших країн (зазначило 16 експертів):

У групі цих чинників експерти зазначили:

Падіння світових цін на енергоносії та намагання Росії ескалацією конфлікту стримати падіння цін на газ в Європі.

Проблема поточних ресурсних дефіцитів в Росії в період пікового споживання газу (холодна зима на території РФ, виснаження існуючих родовищ, відсутність необхідних інвестицій у розробку нових родовищ протягом останніх 10 років).

Прагнення Газпрому компенсувати збитки за закуплений за високими цінами середньоазійський газ;

Конфлікт економічних інтересів – стратегій „транзитного егоїзму” (Україна”) та „енергетичного монополізму” (Росія)”.

Підрив конкурентоздатності української промисловості через завищені ціни на газ.

Бажання Росії отримати контроль над українською ГТС та ПСГ.

Створення умов для банкрутства «Нафтогазу» (через можливі позови європейських споживачів), розорення конкурента та можливість отримати частину його майна.

1. 3. Геополітичні чинники, зумовлені намаганням Росії посилити свій вплив на міжнародній арені, перш за все – над країнами пострадянського простору (зазначило 12 експертів):

У групі цих чинників експерти зазначили:

Прагнення Росії до посилення контролю над країнами пострадянського простору загалом та українськими енергетичними активами зокрема.

Намагання Росії ствердити себе як впливового геополітичного гравця, бажання Росії зберегти Україну у сфері свого впливу, ставка на жорстку (навіть агресивну) тактику просування своїх інтересів, зокрема через втягування у цей конфлікт ЄС.

Шляхом шантажу на обіцянок „дешевого газу” зберегти „особливі умови” формування ціни та залишити Україну у сфері своїх геополітичних інтересів, змусивши відмовитися від курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Створити Україні імідж країни, не спроможної стати ані членом НАТО, ані членом ЄС.

Не дати змоги реалізувати положення Хартії про стратегічне партнерство зі США в частині модернізації ГТС (що остаточно позбавило б «Газпром» надії щодо контролю над ГТС);

Намагання Росії взяти реванш за поразку 2004 року та покарати за намагання України провадити незалежну внутрішню та зовнішню політику (інтегрувати в НАТО та ЄС) та будь-якими методами зберегти свій вплив.

Стійка позиція України, готовність України протистояти газовому імперіалізму.

1.4. Корупційно-економічні та корупційно-політичні чинники, пов’язані з непрозорістю у газовому секторі (зазначило 10 експертів):

У групі цих чинників експерти зазначили:

Непрозорість у газових відносинах України та Росії, що дає простір для корупційних схем;.

Вихід російських політиків зі старих корупційних схем та спроба переділити тіньові прибутки від експерту російського газу в Європу й створити нові корупційні схеми за участі нових українських політиків.

Бажання політиків заробити за державний рахунок через створення посередників, які „заробляють гроші на повітрі”, внутрішня боротьба газових груп за постачання та торговельну ренту за газ в Україні („Такий шматок бізнесу – „без бою” – ніхто не залишає).

Боротьба пострадянських політико-економічних кланів, бізнесово-лобістський тиск різних претендентів на свою частку прибутків з газової труби (Росукренерго, Медведчук-Бакай тощо), „бажання Президента Ющенка повернути на ринок газу РосУкрЕнерго”.

1.5. Неефективна економічна політика України, як у сфері енергопостачання, так і загалом (зазначили 2 експерти):

У цій групі експерти назвали:

Не ефективна енергетична політики України, що призвела до втрати партнерських стосунків з РФ, стрімкої зміни цінових параметрів у стосунках з «Газпромом», підриву економічних позицій «Нафтогазу».

Відсутність концепції сталого розвитку України як стратегічного плану для нашої держави.

Відсутність комплексної програми енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії.

Дистанціювання від досягнень української науки у галузі енергозбереження та виробництва альтернативних джерел енергії.

Домінування популістських підходів, небажання і невміння займатися просвітою громадян, в тому числі й у питаннях енергозбереження та енергозаощадження та питань підвищення цін на природній газ.

1.6. Внутрішньополітичні проблеми в Україні (зазначило 2 експертів):

У групі цих чинників експертами були зазначені:
– Неспроможність різних гілок влади до спільних дій перед зовнішньою загрозою.
– Конфлікт всередині України між Президентом та урядом.

1.7. Правові причини – недотримання правових принципів у газових відносинах України та Росії (зазначив 1 експерт):

У групі цих чинників експертом були зазначені:

Недотримання україно-російської Міжурядової угоди від 4 жовтня 2001 року про ухвалу щорічних міжурядових протоколів і заміна їх на не урядовому, а корпоративному рівні, що мало наслідком переведення відносин у газовій сфері з міжурядового рівня до рівня корпоративних відносин та відсутності урядових гарантій.

Побудова україно-російських відносин у газовій сфері на короткостроковій основі на річний термін.

Недодержання європейських принципів в організації транзиту природного газу через територію України: організація транзиту газу має здійснюватися його споживачами, а не постачальниками.

Визначення цінових параметрів україно-російського співробітництва у газовій сфері не на формульному підході, а суб’єктивним шляхом.

1.8. Причини суб’єктивного характеру (зазначив1 експерт):

У групі цих чинників експертом були зазначені:

Особисте негативне ставлення Прем’єр-міністра Росії В.В. Путіна до Президента України Віктора Ющенка. – бажання особисто „покарати” Ющенка за події 2004 року та його позицію стосовно російсько-грузинського конфлікту.



2.Як Ви оцінюєте дії України в умовах газової кризи?

Серед експертів переважають (15 експертів) позитивні оцінки дій України під час газової кризи: 13 експертів дали переважно позитивні оцінки і ще 2 – однозначно позитивні. Негативно оцінили дії України 7 експертів: 5 – переважно негативно і 2 – однозначно негативно. Троє з експертів вважають, що неможливо дати однозначну оцінку діям України, оскільки там поєднувалися і позитивні, і негативні сторони.

2.1. Позитивні оцінки діям України експерти пояснювали так:

Україна продемонструвала здатність протистояти тиску з боку Росії у газовій сфері.

Україна рішуче заперечила спроби російської сторони посилити контроль над українською ГТС шляхом її приватизації чи оренди.

  • НАК „Нафтогаз України” накопичив значні обсяги природного газу у ПСТ для внутрішнього споживання.

  • Україна спромоглася у короткі строки забезпечити реверс газу у південно-східні регіони.

Прем’єр-міністр та Президент України під час кризи займали консолідовану позицію.

2.2. Негативні оцінки діям України експерти пояснювали так:

Відсутність чіткого плану дій, непродуманість сценарію переговорів, фактичний зрив переговорів 31 грудня.

Втрата репутації надійного транзитера газу.

Неспроможність України протистояти Росії в інформаційній сфері, програш інформаційної війни, втрата у Європі репутації надійного транзитера газу.

Нездатність української влади вести діалог зі своїми громадянами.

Надмірна надія на підтримку Європи;

  • Залежність дій від прихованих бізнесових інтересів.

  • Недостатня увага до опрацювання юридичної позиції України та „Нафтогаз України” в умовах газової кризи.



3. Як Ви оцінюєте дії Росії в умовах газової кризи?

Майже усі експерти (21) дали негативні оцінки дій Росії під час газової кризи: 12 – однозначно негативні і ще 7 – переважно негативні. Переважно позитивно оцінили дії Росії 3 експерти, однозначно позитивно – ніхто.

3.1. Негативні оцінки діям Росії експерти пояснювали так:

Криза була наперед спланована і спровокована.

Поведінка Росії була нахабна, агресивна та деструктивна.

  • Це був відвертий шантаж і України, і Європи.

  • Росія руйнує стабільність в Європі та Україні.

  • Росія показала себе як ненадійний партнер для європейських споживачів і вкотре продемонструвала свої гегемоністські амбіції щодо пострадянських країн.

  • Наслідки втрати іміджу Росії на Заході можуть бути катастрофічними.

  • Дії Росії ще більш посилили економічну кризу як в країнах Європи та Україні, так і в Росії.

Росія уникає врегулювання газової кризи на принципах верховенства права, закріплених у Договорі Європейської енергетичної Хартії, вдаючись до політичного тиску.

Офіційні особи російської сторони втручаються у внутрішні справи України та дозволяють собі виступи, які несумісні з дипломатичним етикетом.

Російська сторона допускає свідоме перекручення фактів.

3.2. Позитивні оцінки діям Росії експерти пояснювали так:

Росія послідовно відбудовує свою доктрину „Євразійської енергетичної імперії”.

З точки зору успішності, Росії вдалося відстояти свої інтереси – змусити Україну розплатитися з боргами і перевести постачання України газом на комерційні рейки.

  • Дії Росії були чіткими і послідовними, відключення газу – це наслідок дій української сторони, яка зірвала переговори і виявилася нездатною забезпечити транзит.

  • Дії Росії ще більше віддалили Україну від Росії, сформували стійкий імунітет проти „російських братніх обіймів.

  • Україна суттєво наблизилася до переходу на ринкові ціни на газ, що мінімізує економічні втрати внаслідок корупційних схем та зробить у майбутньому ситуацію з газопостачанням стабільною.

4. Як Ви оцінюєте дії Європейського союзу в умовах нинішньої газової кризи?

Більшість експертів (15) дали негативні оцінки діям Євросоюзу під час газової кризи: 14 – переважно негативні і ще 1 – однозначно негативні. Переважно позитивно оцінили дії ЄС 7 експертів, однозначно позитивно – 1. Двоє експертів оцінили дії ЄС нейтрально. .

    1. Негативні оцінки діям Європейського Союзу експерти пояснювали такими міркуваннями:

ЄС зайняв позицію страуса, яка може призвести до „газового європейського Мюнхена”.

ЄС так і не сформував єдиної політики в енергетичній сфері і діяв розрізнено, Європа діла розколото;

  • Замість спільної позиції „сполучених штатів Європи” світ побачив спроби різних країн отримати свої преференції за рахунок інших, економічний егоїзм переважив солідарність демократичних країн.

  • Європейці переймаються суто власними тактичними інтересами і виявилися неспроможними оцінити ситуацію через призму стратегічних інтересів.

  • Позиція, яку зайняв ЄС, нагадує політику „умиротворення” Росії, ЄС розглядав Україну як розмінну монету у торзі з Росією.

  • Позиція ЄС балансувала на межі принципу верховенства права та політичної доцільності.

4.2. Позитивні оцінки діям Європейського Союзу експерти пояснювали такими міркуваннями:

Країни Європи діяли, як і повинні були – виходячи з інтересів своїх громадян. Ці країни справно платили за газ, а їхнє населення замерзало, зупинялися виробництва, працівники втрачали робочі місця.

  • Європейці не давали втягти себе у газовий конфлікт, і з точки зору їхніх інтересі, це було правильно.

  • ЄС сприяло знаходженню розумних компромісів, надаючи українському керівництву потрібну технічну допомогу, передусім консультативну.

5. Що, на Вашу думку, насамперед слід зробити Україні для гарантування своєї енергетичної безпеки?

5.1. Першочергові заходи для гарантування енергетичної безпеки України більшість експертів (18) вбачають у забезпеченні реальної диверсифікації енергоносіїв та джерел енергопостачання. У цій сфері були висловлені такі пропозиції:

  • Диверсифікувати джерела отримання газу.

  • Зменшити залежність від газової складової у енергетичному балансі.

  • Запровадити систему видобутку та використання альтернативних енергоносіїв, реанімувати вугільну галузь, розвивати електроенергетику (в тому числі атомну).

  • Активізувати розвідку та розробку своїх родовищ вуглеводів.

  • В кооперації зі світовими компаніями розпочати широке видобування власних запасів нафти і газу.

  • Вкладати кошти у науково-дослідні роботи з розробки нових (інноваційних) видів енергії, які б стали замінником нафти і газу.

  • Ширше використовувати наявні джерела шахтного газу та гідратів на шельфі Чорного моря.

  • Намагатися диверсифікувати шляхи газопостачання в Україну.

  • Реалізувати програму енергопостачання з інших регіонів; брати участь у міжнародних проектах (Набукко, Лівія тощо) .

  • Розвивати портові термінали скрапленого газу.

5.2. Другою за значущістю сферою, яка дала змогу б гарантувати енергетичну безпеку України, є енергозбереження (12 експертів) – економія енергоресурсів та вироблення широкомасштабних проектів енергозбереження. Експертами були висловлені такі пропозиції:

  • Вкладати кошти у розробку енергозберігаючих технологій.

  • Знижувати енергозатратність виробництва.

  • Різко скоротити споживання газу для вироблення тепла.

  • Взяти державні кредити для реконструкції міських тепломереж, що дасть економію споживання газу.

  • Звернутися до ЄС по допомогу у запровадження енергозберігаючих технологій.

  • В сільській місцевості започаткувати обігрів бюджетних установ на місцевому паливі.

  • Зайнятися просвітою громадян щодо енергозбереження.

5.3. Значну роль у гарантуванні енергетичної безпеки України повинні відігравати інтеграція України з іншими країнами (9 експертів).

Були висловлені такі пропозиції:

  • Виробити єдину позицію всіх гілок влади на принципах європейської ринкової економіки у газових відносинах.

  • Активне дипломатичне співробітництво з ЄС задля вирішення конфліктів з Росією, оскільки самотужки ми її здолати не зможемо.

  • Запровадити спільні енергетичні програми з ЄС (моніторингові, технічні).

  • Інтеграція в енергетичний простір ЄС, приведення законодавчої бази в царині енергетики до норм і вимог ЄС, перехід на енергостатистику Євростату.

  • Зрозуміти і враховувати справжні інтереси лідерів ЄС в енергетичній сфері.

  • Укласти контракти на постачання природного газу територією України з європейськими споживачами.

  • Зберігати дружні і добросусідські відносини одночасно і з Росією, і з ЄС;

Посилити розвиток відносин у сфері безпеки зі США і НАТО.

  • Участь у проектах формування єдиного євро-азійського ринку енергоносіїв та запобігання російській монополії на українську інфраструктуру.

  • Не дратувати Росію пронатівською риторикою та настирливим нагадуванням, що з часом Чорноморський флот Росії має покинути Україну.

  • Енергетична безпека” не має бути синонімом „антиросійської пропаганди”.


5.4.
Необхідність змін у системі владних відносин в Україні, без яких неможливі позитивні зрушення в енергетичній безпеці України, висловили 8 експертів:

  • Нормальний уряд, нормальний політичний режим, нормальна політична система, нормальна політична еліта.

  • Інститути державної влади мають діяти консолідовано, час припинити політичні суперечки.

  • Нейтралізувати газове лобі у вищих ешелонах влади.

  • Провести кадрові зміни в нафтогазовій сфері.

  • Усунути від проблем енергетичної безпеки дчинного Президента.

5.5. Необхідність нагальних змін у економічній та соціальній політиці України зазначили 5 експертів:

Ухвалити стратегію сталого розвитку для України.

Мобілізувати внутрішні ресурси на переорієнтацію економіки, переоснащення енергоємних виробництв.

  • Підвищити енергоефективність господарювання.

  • Укласти довгостроковий (на 10–25 років контракт на постачання природного газу в Україну).

  • Перейти на ринкові ціни на газ і транзит (на основі європейських формул ціноутворення).

  • Відмовитися від популізму в економічній політиці.

  • Перейти на адресність соціальної допомоги.

5.6. Троє експертів підкреслили необхідність повної прозорості та підзвітності у газовій сфері.

5.7. Двоє експертів звернули увагу на необхідність зробити висновки з інформаційної війни, що точилася під час газової кризи.



Оскільки опитування проводилося під час газової кризи, ще до ухвалення газових угод, коли припинився транзит газу в Європу, три наступні запитання присвячені темі забезпечення енергетичної безпеки Європи.

  1. Які кроки повинна здійснити українська влада задля подолання газової кризи та забезпечення енергетичної безпеки Європи?

6.1. Головне, що повинна зробити українська влада задля подолання газової кризи та забезпечення газової безпеки Європи – це проводити успішну власну енергетичну політику, гарантувати свою енергетичну безпеку (12 експертів). Саме розв’язання питань енергопостачання в самій Україні насамперед сприятиме забезпеченню енергетичної безпеки Європи. Це включає:

  • Укладення багатосторонньої довгострокової угоди з Росією щодо постачання і транзиту газу, яка б чітко визначила прозору і зрозумілу формулу ціни на газ, прив’язала б ставку транзиту на газ до його ціни, визначила умови здійснення транзиту газу, форми і умови контролю за транзитом газу та дії щодо розв’язання конфліктних ситуацій в процесі постачання і транзиту газу.

  • Встановлення економічно обґрунтованих цін на транзит та зберігання газу у сховищах.

  • Перехід на ринкові ціни на газ.

  • Диверсифікація енергоносіїв, розвиток власного видобутку газу і нафти, а також альтернативних енергоносіїв;

  • Негайна розробка нових родовищ газу, в тому числі й на морському шельфі.

  • Енергозаощадження та впровадження енергозберігаючих технологій.



6.2. Розвиток якнайтіснішого співробітництва з ЄС у газовій сфері (10 експертів). Це включає:

Залучення України до розробки нової загальноєвропейської енергетичної стратегії.

  • Включення української газотранспортної системи до європейської системи енергетичної безпеки, імовірно – через створення україно-європейського транзитного консорціуму.

  • Реорганізація газового сектору відповідно до правил ЄС.

  • Кооперація з іншими країнами – транзитерами російського газу для встановлення єдиного тарифу на газ.

  • Налагодити співпрацю з ЄС щодо забезпечення прозорості та контролю за обліком газу, який транспортується територією України.

  • Співробітництво з ЄС щодо модернізації ГТС.

  • Звернення до ЄС та інших міжнародних інституцій бути посередниками у визначенні справедливої ціни на газ, відповідно до європейської формули, і на транзит газу територією України.



6.3. Забезпечення повної прозорості для своїх громадян та міжнародної громадськості усіх питань газопостачання, покінчити з непрозорими корупційними схемами та корупцією у сфері продажу та транзиту газу, продемонструвати європейській спільноті абсолютну відкритість своєї газової та транзитної політики, що дозволить повернути довіру Європи до України як до надійного партнера (9 експертів).



6.4. Виробити консолідовану позицію Уряду, Президента і Верховної Ради у газових питаннях і твердо та послідовно її відстоювати (8 експертів).



6.5. Дуже ретельно, до останньої коми, виконувати усі свої домовленості та зобов’язання як з європейською, так і з російською сторонами (2 експертів). Довести до відома ЄС та світової спільноти юридичну позицію, де чітко, з посиланням на відповідні Міжурядові угоди та рамкові контракти довести свою правоту у газовому конфлікті.



    1. Провадити більш активну інформаційну політику в європейських країнах для висвітлення своєї позиції та інтересів у газовій політиці (2 експерти).



    1. Створення професійної команди переговірників з ЄС та Росією як на рівні державному, так і на корпоративному, з залученням кращих українських та іноземних радників (1 експерт).



    1. Притягнути до відповідальності (хоча б моральної) так званих опозиціонерів типу Януковича, Бойка та ін. за підтримку Росії у газовому конфлікті (1 експерт).



Четверо експертів вважають, що Україна повинна насамперед дбати про власну енергетичну безпеку, а не про потреби та інтереси Євросоюзу – принаймні доти, доки Європа не розглядатиме Україну як невід’ємну частину енергетичної безпеки; Україна може лише допомагати ЄС розв’язувати ці питання.





  1. Які кроки повинна здійснити російська влада задля подолання газової кризи та забезпечення енергетичної безпеки Європи?

7.1. Відмовитись від політичного тиску та геополітичних амбіцій, припинити політизацію газового питання, використання газу як зброї, відокремити питання енергопостачання від політики, повернутися до суто бізнесового підходу до питань газопостачання (10 експертів).

7.2. Налагодити режим рівноправного економічного співробітництва з Україною у питаннях газопостачання та транзиту газу – (9 експертів):

  • Відновити постачання газу в Україну та Європу без будь-яких перешкод.

  • Розпочати переговори за посередництвом ЄС для визначення відповідно до європейської формули справедливої ціни на газ і транзиту територією України.

  • Цілковито перевести газовий бізнес на ринкові умови, де жоден з покупців не буде мати бонусів та преференцій, які носять політичний характер.

Відкинути зазіхання на українську ГТС.

  • Розмежувати питання ціни на газ для України та ціни на транзит.

  • Перейти на закупівлю газу на україно-російському кордоні.



    1. Вирішувати проблеми газопостачання та транзиту газу на підставі принципів верховенства права та дотримуватися узятих на себе міжнародно-правових зобов’язань за ухваленими контрактами та погодитися, що діяльність „Газпрому” має відбуватися за правилами, які визначаються у процесі переговорів (4 експертів).



    1. Забезпечити повну прозорість для міжнародної громадськості своєї політики в питаннях газопостачання, відмовитись від інформаційних воєн, припинити маніпулювання інформацією з газових питань (3 експерти).



    1. Демонополізація „Газпрому” – допуск іноземних інвесторів до видобутку та незалежних видобувників газу до зовнішніх ринків (2 експертів).

Двоє експертів вважають, що не варто „давати поради” російській влади, бо вона діє так, як потрібно, керуючись у першу чергу власними інтересами.



  1. Які кроки повинна здійснити влада Європейського союзу задля подолання газової кризи та забезпечення енергетичної безпеки Європи?

8.1. Проведення більш ефективної енергетичної політики (9 експертів):

Диверсифікація енергоресурсів та джерел енергопостачання.

  • Обмеження діяльності «Газпрому» на ринках країн ЄС.

  • Створення стратегічних резервів газу.

  • Формування розвитку ринку скрапленого природного газу (СПГ).

    1. Вироблення власної енергетичної стратегії та єдиної консолідованої політики ЄС у галузі енергопостачання, визначивши у ній місце України (8 експертів).

    2. Активніша співпраця з Україною (6 експертів) – спільні проекти та наукові розробки в енергетичній галузі, співпраця з Україною у модернізації її ГТС, включення України в енергетичну систему ЄС.



    1. Посередництво у переговорах між Україною та Росією (5 експертів), спонукати Україну та Росію до врегулювання кризи на основі принципу верховенства права, залучення європейських партнерів до визначення відповідно до європейської формули справедливої ціни на газ і на транзит територією України.



    1. Розпочати переговори з Росією щодо закупівель газу на російсько-українському кордоні та укладення прямих контрактів з Україною щодо транзиту газу (5 експертів).



    1. Досягти розуміння причин газової кризи та дати об’єктивну оцінку причинам газової кризи та взаємним звинуваченням України та Росії, зокрема, проаналізувати звіти Місії спостерігачів у газовому конфлікті (3 експерти).



    1. Вимагати від Росії та України повного виконання своїх зобов’язань, укладених у контрактах (3 експерти).



    1. Запровадити спільний моніторинг з Україною у сфері постачання газу з Росії на кордоні з Росією (2 експерти).



    1. Висунути судові вимоги до РФ щодо невиконання контрактних зобов’язань як продавця газу і України – як транзитера газу ( 2 експерти – лише до Росії, 1 – і до України).



    1. Жорстка вимога до Російської федерації щодо ратифікації Енергетичної Хартії та демонополізації газового сектору (1 експерт).



    1. Вимагати від України та Росії, а також самому ЄС демонструвати повну прозорість у питаннях газопостачання.

АНКЕТА



1. Як Ви вважаєте, які основні причини нинішньої газової кризи?

____________________________________________________________



2. Як Ви оцінюєте дії України в умовах нинішньої газової кризи?

1. Однозначно позитивно

2. Здебільшого позитивно

3. Здебільшого негативно

4. Однозначно негативно

_________________________________________________________



3. Як Ви оцінюєте дії Росії в умовах нинішньої газової кризи

1. Однозначно позитивно

2. Здебільшого позитивно

3. Здебільшого негативно

4. Однозначно негативно

Поясніть свою думку?______________________________________



4. Як Ви оцінюєте дії Європейського союзу в умовах нинішньої газової кризи

1. Однозначно позитивно

2. Здебільшого позитивно

3. Здебільшого негативно

4. Однозначно негативно

Поясніть свою думку?_______________________________________



5. Які кроки повинна здійснити українська влада задля подолання нинішньої газової кризи та забезпечення енергетичної безпеки Європи?

_______________________________________________________________________________



6.Які кроки повинна здійснити російська влада задля подолання нинішньої газової кризи та забезпечення енергетичної безпеки Європи?

_______________________________________________________________________________



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua