МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Кто знае, правда что кода-то потопили сотни кобзарей Украины ?

02/14/2009 | настрадамус

Слышал когда-то что собрали всех кобзарей в Украине и потопили на барже .
Реальные ли это события ?
Правда ли что певцы дум народных были уничтожены ! ?
Неужели за песни украинские топили носителей духовности народа .

Відповіді

  • 2009.02.14 | Мартинюк

    Чув що збирали під виглядом курсів

    З тих курсів ніхто не повернувся - вони всі пропали. Поскільки все це були люди мандрівні,бродячі і часто каліки - наприклад сліпі, то зникнення їх стало помітним лише через якийсь досить поважний час.

    Робилося це вже після голодомору - можливо вони співали і розповідали і про це.
  • 2009.02.14 | Oleksa

    Re: КТО ЗНАЕ, правда что кода-то потопили сотни кобзарей.. (/)

    Така сумна подія була, хоча різні джерела подають інформацію, яка різниться в детлях:
    http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=6539
    http://www.kozatstvo.org.ua/uk_u.php?d=a&i=1749
    http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8
    http://www-keui.univer.kharkov.ua/www/index.php?set=news&mc=readfull&do=353
  • 2009.02.14 | Володимир I

    Re: КТО ЗНАЕ, правда что кода-то потопили сотни кобзарей Украины ?

    Десь колись щось читав, але де - не пам'ятаю. Баржі з кобзарями не було, було щось тіпа з'їзду в Харкові, та от тільки додому майже ніхто з них не повернувся.
  • 2009.02.14 | Сахаров

    Re: Хто знає... (л)

    http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=6418

    http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80

    http://artvertep.dp.ua/news/1148.html

    На скрижалях історії
    РОЗСТРІЛЯНИЙ З'ЇЗД http://ukrainians.od.ua/plugins/forum/forum_viewtopic.php?1764

    Здавна були популярні в народі кобзарі — ці незрячі національні «гомери», які мандрували від села до села, заробляючи на прожиття виконанням старовинних народних дум і балад, що нагадували про героїчне минуле рідної землі. Існували вони і в перші роки радянської влади, доки комусь із «сталінської гвардії» не прийшло в голову знищити цих непокірних співців: зібрати буцімто на з'їзд і всіх розстріляти. Для реєстрації була навіть ство¬рена етнографічна комісія Академії наук УРСР. З'їзд кобзарів і лірників пов'язали з Республіканською олімпіадою міста й села (грудень 1934-го). Органам ДПУ і міліції на місцях було наказано забезпечити явку народних співців до тодішньої столиці України — Харкова.
    Цей кобзарській з'їзд увійшов в історію під назвою «розстріляний з'їзд». Годі шукати бодай побіжної згадки про це в радянській пресі. Але й в архівах НКВС-КДБ дослідники також не знайшли документального підтвердження. Є свідчення, що 1941-го харківській архів було спалено, а пізніше — у 1960-у, виконуючи таємний наказ тогочасного голови КДБ СРСР Шелепіна, знищив все, що могло б скомпрометувати органи.
    І все ж правда про цей з'їзд наче птах фенікс, постає з попелу. Ось у зарубіжних виданнях у Лондоні вийшла книга (1979 р.) «Заповіт: спогади Шостаковича», де згадувалось: «У середині 30-х років було проголошено Перший Всеукраїнський конгрес лірників та бандуристів, і всі народні співці змушені були разом зібратися і дискутувати своє майбутнє… Вони приїхали з усієї України, із маленьких забутих сіл. Було кілька сот їх присутніми — живий музей, жива історія України, всі її пісні, її музика, її поезія.
    І ось… майже всі ці жалібні співці були вбиті». За одними даними на з'їзд енкаведисти зігнали понад 200 кобзарів, інші називають більш приголомшливу цифру — 337. Про знищених «гомерів» розповів також Роберт Конквест у книзі «Жнива скорботи».
    Де ж мала місце ця жахлива трагедія? Члени харківської молодіжно-патріотичної організації «Сокіл» зібрали десятки свідчень: за одними — це трапилося у Богодухівському районі, за іншими — під Козачою Лопанню.
    Кобзарезнавець зі Львова Богдан Жеплинський склав мартиролог знищених у 30-і кобзарів та лірників, а також тих, що пропали безвісти. Десят¬ки імен. Але чи всі? «…І так хочеться вірити, що настане день, коли у Харківському, київському чи московському архівах НКВС-КДБ знайдуть повні списки цього з'їзду і ми зможемо помолитись за упокій душі кожного народного співця, називаючи його ім'я».

    Джерело:
    http://www.nru- kharkov.com
    Адреса редакції газети «Нова доба»: 61022, Харків-22, пр. Правди, 7,
    23-й під'їзд, 2-й поверх, тел. 705-05-02.
    E-mail:рух@kharkov.com, передплатний індекс 08944
  • 2009.02.15 | ziggy_freud

    Після трагічного "з'їзду" в Харкові 1934 року (/)

    сайт Кобзарського цеху, розділ "історія". Написано коротко, але основні моменти розкрито. Зверніть увагу на фотки. Там відрізняються не тільки радянські "бандури" від традиційних...

    http://ceh.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=28&Itemid=43
    У 20-30-х роках наново писалася історія України, створювала "українська радянська" культура. В тоталітарному суспільстві вияви свободи не просто обмежувались - їх знищували і стирали з людської пам'яті. Кобзарство, традиційно покликане формувати громадську свідомість та спонукати людей до захисту своїх прав, та ще й наскрізь християнське, заважало новій владі. Кобзарям було заборонено подорожувати. Співати можна було зі сцени у час, призначений владнми органами. Звісно, все це похитнуло серед селян моральний авторитет співців як людей Божих, вільних. 3 репертуару бандуристів було вилучено багато дум, псалмів. Прогалини заповнено витворами радянських композиторів та революційними піснями. Після трагічного "з'їзду" в Харкові 1934 року, під час якого зникли, а точніше були знищені близько двохсот кобзарів, традиція занепала. Повоєнну бандуру поєднувала з традиційною хіба що назва. Було змінено гармонійно-ладову структуру, звучання, розмір і вагу, а також репертуар. Головна мета кобзарства - доносити розуміння історії, будити волю, вселяти віру -відійшла на другий план, а наперед вийшло академічне виконавство. Повністю замовчувались торбан, колісна ліра та інші українські інструменти. Стиралися з пам'яті моральні засади і світогляд кобзарських об'єднань. Внаслідок тривалого втручання авторитарної влади мало не втратилося розуміння вартості й суті традиції.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.02.15 | настрадамус

      Вот и расследовали почему и как

      Кобзари к голоду были всегда приспособлены потому все 100% и выжили , они переходили в более благополучные районы

      Пели старцы о делах московской власти и особенно тогда о голодоморе.
      Они в основном были бездомные и по народной традиции их всегда приютили и кормили
      Проследить их исчезновение было трудно так как они все время путишествовали.
      Это было средство массовой информации в чем всегда нуждался великий просвещенный украинский народ.


      Після трагічного "з'їзду" в Харкові 1934 року, під час якого зникли, а точніше були знищені близько двохсот кобзарів, традиція занепала. Повоєнну бандуру поєднувала з традиційною хіба що назва. Було змінено гармонійно-ладову структуру, звучання, розмір і вагу, а також репертуар. Головна мета кобзарства - доносити розуміння історії, будити волю, вселяти віру -відійшла на другий план, а наперед вийшло академічне виконавство. Повністю замовчувались торбан, колісна ліра та інші українські інструменти. Стиралися з пам'яті моральні засади і світогляд кобзарських об'єднань. Внаслідок тривалого втручання авторитарної влади мало не втратилося розуміння вартості й суті традиції.
  • 2009.02.15 | yes

    Їх розстріляли під Харковом, куди за просили на почесний зліт

    Це була зима, поїзд зупинився у степу, всім сказали вийти. Багато з них були із хлопчиками-поводирями. Ніхто нічого не здогадувався - перед тим у поїзді їх добре нагодували і поїли чаєм і дуже добре до них ставилися. В степу вже чекали енкаведисти.

    Їх вистроїли і почали безсистемно розстрілювати. Дехто намагався втікати, без ніг, сліпі, але всіх добили без особливих труднощів.

    Чув я що одному чи двом хлопчикам вдалося добігти до лісу і вижити.

    Про це я слухав думу одного сучасного кобзаря, так років 20-25 тому.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua