Карпатська Україна – крок на шляху до української незалежності
03/12/2009 | "Ігор Лісодід
13 березня о 12.30 в інформаційному агентстві "Укрінформ" Український інститут національної пам'яті проводить прес-конференцію на тему "Карпатська Україна – крок на шляху до української незалежності".
Буде оприлюднено нововиявлені матеріали з Галузевого державного архіву СБУ. Зокрема, унікальні документи Карпатської Січі, Уряду Карпатської України та радянських каральних органів, які відображають ставлення комуністичної влади до незалежності Карпатської України і політичні репресії проти керівництва Карпатської України – Августина Волошина і його соратників.
15 березня виповнюється 70 років з дня проголошення незалежності Карпатської України, що мала стати важливим кроком на шляху до соборності українських земель. Незважаючи на значущість цієї події, вона дотепер залишається однією з найменш відомих сторінок українського державотворення.
Участь у заході візьмуть: заступник Голови Українського інституту національної пам'яті, доктор історичних наук Владислав Верстюк, директор Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України, кандидат історичних наук Володимир В'ятрович, відповідальний секретар Державної Міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета.
Учасники прес-конференції обговорять державну політику у сфері відновлення пам'яті про Карпатську Україну та її діячів. Зокрема, буде представлено загальнодержавний план заходів з відзначення 70-річчя подій, пов'язаних з проголошенням Карпатської України. Присутніх буде ознайомлено з діяльністю державних органів влади у сфері вшанування пам'яті керівників і захисників Карпатської України: спорудження і відкриття пам'ятника захисникам Карпатської України на Верецькому перевалі, встановлення пам'ятних знаків і меморіальних дошок у місцях, пов'язаних з життям і діяльністю діячів Карпатської України, облаштування Меморіального парку "Красне поле" тощо.
Історична довідка
15 березня Україна відзначає 70-річчя проголошення незалежності Карпатської України – події, яка мала велике історичне значення не лише для карпатського українства, але й для всього українського народу. Адже Карпатська Україна стала одним з кроків на шляху до соборності всіх українських етнічних земель у єдиній державі.
На початку 30-х рр. ХХ ст. під впливом українського національного руху відбулася активізація українського громадсько-політичного життя в Закарпатті. Поширення освітньої мережі, активізація просвітницьких товариств («Просвіта» та ін.), поступовий перехід до загальноукраїнського правопису, збільшення преси — все це зумовило вироблення політичного підґрунтя для подальшого посилення національно-патріотичних і державницьких сил.
Складні міжнародні обставини – криза у ЧСР, територіальні претензії з боку сусідніх держав призвели до того, що українське питання набуло міжнародного резонансу, свої інтереси тут мали Франція, Великобританія та сусідні країни — Польща, Угорщина, Німеччина.
Провідні суспільно-політичні сили Закарпаття підписали декларацію у справі української автономії, яку було вручено чеському уряду в Празі. Тоді ж було досягнуто домовленості про склад майбутнього автономного уряду, створено Національну раду Підкарпатської Русі, до якої увійшли практично всі основні політичні сили краю. Проти автономії виступила лише комуністична партія.
5 жовтня 1939 р. подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися словацькі та українські автономісти. Уряд Словаччини проголосив свою автономію 7-го, а Підкарпатська Русь — 11 жовтня. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з А. Бродієм.
Уряд Бродія провів лише три засідання, на яких були розглянуті питання формування урядових структур, питання кордонів, проблеми цілісності території автономії та засновано газету «Урядовий вісник». Криза в уряді, пов’язана з таємними зв’язками Бродія і Фенцика з Угорщиною та Польщею, призвела до їх відставки.
26 жовтня новим прем’єр-міністром призначено Августина Волошина, за якого було завершено реформування уряду, створено службу безпеки, управління поліції, відділ преси і пропаганди, засновано нову урядову щоденну газету «Нова свобода». 30 грудня 1938 р. уряд А.Волошина затвердив нову назву української автономії — Карпатська Україна.
Уряд одразу взявся за розв'язання наболілих питань. Серед перших заходів, які планувалися, були вирішення питань земельної реформи та розвиток хліборобства і виноградарства. Особлива увага приділялася питанням електрифікації, розвитку шляхів сполучень, зв’язку. В усіх школах запроваджувалося обов’язкове викладання української мови, було відкрито низку українських гімназій, шкіл, розроблявся проект перенесення Українського вільного університету з Праги до Хуста. Вирішувалися питання культури і мистецтва.
Однією з найважливіших проблем було створення війська, яке почалося з формування добровільної організації «Карпатська Січ». На І з’їзді «Січі» провідником Головної команди обрано команданта Д.Климпуша. «Січ» мала 10 команд (відділень) у районах, 5 постійних гарнізонів для військової підготовки. Активну участь в організації війська взяла Організація Українських Націоналістів.
Піднесення в Карпатській Україні викликало занепокоєння в сусідніх країнах, особливо в Угорщині, яка не відмовлялася від своїх претензій на всю територію Закарпаття. Стурбована була і Москва: Сталін гостро відреагував на події в Карпатській Україні у своєму виступі на компартійному з’їзді.
15 березня 1939 р. відбулося перше засідання Сойму Карпатської України, з трибуни звучали слова: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКА. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИЙ, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу». Першим президентом Карпатської України обрано А. Волошина, а прем’єр-міністром — Ю. Ревая. Таким чином, процес державного усамостійнення завершився.
Того ж дня Угорщина напала на Карпатську Україну. На боротьбу з ворогом стала в першу чергу «Карпатська Січ», а також загони самооборони, проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами, окремі підрозділи продовжували боротьбу далі.
Президент А. Волошин і уряд змушені були покинути рідну землю. Агресія сусідніх країн проти Карпатської України фактично стала початком Другої світової війни, а січовики, що загинули за волю своєї держави, були її першими жертвами.
Карпатська Україна як держава проіснувала недовго, проте заявила світові про волелюбність українського народу, залишила свій слід в українській історії, підтвердила, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю — невід’ємною частиною великої української нації.
Буде оприлюднено нововиявлені матеріали з Галузевого державного архіву СБУ. Зокрема, унікальні документи Карпатської Січі, Уряду Карпатської України та радянських каральних органів, які відображають ставлення комуністичної влади до незалежності Карпатської України і політичні репресії проти керівництва Карпатської України – Августина Волошина і його соратників.
15 березня виповнюється 70 років з дня проголошення незалежності Карпатської України, що мала стати важливим кроком на шляху до соборності українських земель. Незважаючи на значущість цієї події, вона дотепер залишається однією з найменш відомих сторінок українського державотворення.
Участь у заході візьмуть: заступник Голови Українського інституту національної пам'яті, доктор історичних наук Владислав Верстюк, директор Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України, кандидат історичних наук Володимир В'ятрович, відповідальний секретар Державної Міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета.
Учасники прес-конференції обговорять державну політику у сфері відновлення пам'яті про Карпатську Україну та її діячів. Зокрема, буде представлено загальнодержавний план заходів з відзначення 70-річчя подій, пов'язаних з проголошенням Карпатської України. Присутніх буде ознайомлено з діяльністю державних органів влади у сфері вшанування пам'яті керівників і захисників Карпатської України: спорудження і відкриття пам'ятника захисникам Карпатської України на Верецькому перевалі, встановлення пам'ятних знаків і меморіальних дошок у місцях, пов'язаних з життям і діяльністю діячів Карпатської України, облаштування Меморіального парку "Красне поле" тощо.
Історична довідка
15 березня Україна відзначає 70-річчя проголошення незалежності Карпатської України – події, яка мала велике історичне значення не лише для карпатського українства, але й для всього українського народу. Адже Карпатська Україна стала одним з кроків на шляху до соборності всіх українських етнічних земель у єдиній державі.
На початку 30-х рр. ХХ ст. під впливом українського національного руху відбулася активізація українського громадсько-політичного життя в Закарпатті. Поширення освітньої мережі, активізація просвітницьких товариств («Просвіта» та ін.), поступовий перехід до загальноукраїнського правопису, збільшення преси — все це зумовило вироблення політичного підґрунтя для подальшого посилення національно-патріотичних і державницьких сил.
Складні міжнародні обставини – криза у ЧСР, територіальні претензії з боку сусідніх держав призвели до того, що українське питання набуло міжнародного резонансу, свої інтереси тут мали Франція, Великобританія та сусідні країни — Польща, Угорщина, Німеччина.
Провідні суспільно-політичні сили Закарпаття підписали декларацію у справі української автономії, яку було вручено чеському уряду в Празі. Тоді ж було досягнуто домовленості про склад майбутнього автономного уряду, створено Національну раду Підкарпатської Русі, до якої увійшли практично всі основні політичні сили краю. Проти автономії виступила лише комуністична партія.
5 жовтня 1939 р. подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися словацькі та українські автономісти. Уряд Словаччини проголосив свою автономію 7-го, а Підкарпатська Русь — 11 жовтня. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з А. Бродієм.
Уряд Бродія провів лише три засідання, на яких були розглянуті питання формування урядових структур, питання кордонів, проблеми цілісності території автономії та засновано газету «Урядовий вісник». Криза в уряді, пов’язана з таємними зв’язками Бродія і Фенцика з Угорщиною та Польщею, призвела до їх відставки.
26 жовтня новим прем’єр-міністром призначено Августина Волошина, за якого було завершено реформування уряду, створено службу безпеки, управління поліції, відділ преси і пропаганди, засновано нову урядову щоденну газету «Нова свобода». 30 грудня 1938 р. уряд А.Волошина затвердив нову назву української автономії — Карпатська Україна.
Уряд одразу взявся за розв'язання наболілих питань. Серед перших заходів, які планувалися, були вирішення питань земельної реформи та розвиток хліборобства і виноградарства. Особлива увага приділялася питанням електрифікації, розвитку шляхів сполучень, зв’язку. В усіх школах запроваджувалося обов’язкове викладання української мови, було відкрито низку українських гімназій, шкіл, розроблявся проект перенесення Українського вільного університету з Праги до Хуста. Вирішувалися питання культури і мистецтва.
Однією з найважливіших проблем було створення війська, яке почалося з формування добровільної організації «Карпатська Січ». На І з’їзді «Січі» провідником Головної команди обрано команданта Д.Климпуша. «Січ» мала 10 команд (відділень) у районах, 5 постійних гарнізонів для військової підготовки. Активну участь в організації війська взяла Організація Українських Націоналістів.
Піднесення в Карпатській Україні викликало занепокоєння в сусідніх країнах, особливо в Угорщині, яка не відмовлялася від своїх претензій на всю територію Закарпаття. Стурбована була і Москва: Сталін гостро відреагував на події в Карпатській Україні у своєму виступі на компартійному з’їзді.
15 березня 1939 р. відбулося перше засідання Сойму Карпатської України, з трибуни звучали слова: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКА. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИЙ, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу». Першим президентом Карпатської України обрано А. Волошина, а прем’єр-міністром — Ю. Ревая. Таким чином, процес державного усамостійнення завершився.
Того ж дня Угорщина напала на Карпатську Україну. На боротьбу з ворогом стала в першу чергу «Карпатська Січ», а також загони самооборони, проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами, окремі підрозділи продовжували боротьбу далі.
Президент А. Волошин і уряд змушені були покинути рідну землю. Агресія сусідніх країн проти Карпатської України фактично стала початком Другої світової війни, а січовики, що загинули за волю своєї держави, були її першими жертвами.
Карпатська Україна як держава проіснувала недовго, проте заявила світові про волелюбність українського народу, залишила свій слід в українській історії, підтвердила, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю — невід’ємною частиною великої української нації.