МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Розсекречено кримінальні справи репресованих євреїв

03/24/2009 | Майдан-ІНФОРМ
Сьогодні керівництво обласного управління Служби безпеки України запросило представників Посольства Держави Ізраїль в Україні, єврейських релігійних громад «Хабад» і «Ор Самеах», Одеської регіональної Асоціації євреїв – колишніх в`язнів гетто і нацистських концтаборів, щоб ознайомити з архівними кримінальними справами щодо громадян України єврейської національності, репресованих 1951 року та реабілітованих обласною прокуратурою 27 січня поточного року, передає кореспондент УНІАН.

«Реабілітація громадян – це відновлення Українською державою історичної справедливості стосовно безвинно репресованих і їхніх спадкоємців, - заявив під час зустрічі начальник УСБУ в області Анатолій МАТІОС. - Сьогодні ми можемо передати ці документи, зокрема й синові одного з постраждалих Максиму МЕНДЕЛЮ».

Як повідомили УНІАН у прес-центрі СБУ, Служба безпеки України сьогодні оприлюднила архівні матеріали стосовно дев’яти репресованих. Всі вони – представники єврейської інтелігенції - поети, письменники, літературні критики, педагоги, художник і актор - були засуджені на підставі ст.ст. 54-10, 54-11 Кримінального кодексу УРСР або за політичними мотивами на різні терміни позбавлення волі позасудовим органом – Особливою нарадою. Згодом, у 1955-му році, Комісією з перегляду справ на осіб, засуджених за антирадянські злочини, були винесені постанови про припинення справ за відсутністю доказів. Матеріали справи зберігалися у архівному відділі, документи якого до цього часу ще не переглядалися. Ось чому питання реабілітації цих осіб постало лише зараз, коли в архівах СБУ відбувається новий перегляд та глибоке вивчення документів, що стає підґрунтям для подальших кроків Української держави щодо відновлення доброго імені безвинно репресованих.

СБУ передала представникам єврейської громади м. Одеса копії розсекречених архівних справ та матеріали, які зберігалися у кримінальних справах як речові докази: сімейні фотографії, вилучені під час обшуків газети, вірші, «заборонена література» тощо.

http://human-rights.unian.net/ukr/detail/190168

sean

Відповіді

  • 2009.03.24 | Koala

    Цікаво, а уряд ФРН (НДР) реабілітовував в'язнів Заксенхаузена?

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.03.24 | 123

      щодо них був обвинувачувальний вирок суду?

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.03.24 | Koala

        А тут що, був?

        >були засуджені на підставі ст.ст. 54-10, 54-11 Кримінального кодексу УРСР або за політичними мотивами на різні терміни позбавлення волі позасудовим органом – Особливою нарадою
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.03.24 | 123

          ключеве слово "засуджені"

          а яким органом - це окреме питання. в СРСР було законом дозволено засуджувати всякими позасудовими органами - але це було законно. тоді як злочин, за який засуджено, обвинувачувані не скоювали - і тому їх реабілітували. я так це розумію...

          Koala пише:
          > >були засуджені на підставі ст.ст. 54-10, 54-11 Кримінального кодексу УРСР або за політичними мотивами на різні терміни позбавлення волі позасудовим органом – Особливою нарадою
      • 2009.03.24 | Хвізик

        був, щодо де-котрих, зокрема щодо німцецьких антифашистів

  • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

    чекаємо на повну публікацію архівів по погромах євреїв

    це буде сприяти скорішому визнанню Голодомора в Ізраілі
    а відповідно і в світі
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.03.24 | Almodovar

      Re: чекаємо на повну публікацію архівів по погромах євреїв

      всі матеріяли давно відомі. Чого їх публікувати?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

        а де це можна знайти?

    • 2009.03.25 | petro

      Кабуде ви про погроми українців в Україні загонами НКВД?

      Сергій Кабуд пише: це буде сприяти скорішому визнанню Голодомора в Ізраілі"-напевне не буде, бож злочинці не визнають своєї вини. І...
      ,,а відповідно і в світі." А Світ і так вже визнав цей злочин.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.03.25 | Сергій Кабуд

        погроми євреїв - такий само злочин совка як і Голодомор

        КГБ і різна слізь яка йому сприяє

        намагається посварити націоналістів з сіоністами

        а реально, історично- ми діяли проти спільного ворога, а часто і в союзі проти кгб
  • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

    В совку було багато державно-організованих погромів євреїв

    Які торкалися і теріторії України.

    Навіть не погромів, а локальних Холокостів, крім Холокоста нацистського.

    В нацистському Холокості приймали участь і жителі України.

    Це питання є дуже важливим і має бути повністтю висвітлено.

    хто були ті 'українці' які приймали чуасть в масових вбивствах і тортурах?

    Чи були вони українці в сенсі громадяни України(УНР, чи коренні жителі України)

    Чи це були поляки, німці, біл/шовики, завезені більшовиками чурки які-небудь?

    Хто вони були?

    Які їхні імена ?

    Де вони тепер?

    Крім всіляких бандитських і локалізованих погромів

    СССР проводив широкомасштабні ЗАХОДИ репресій проти євреїв.
    ---------------------------------------------------


    -погроми більшовитські

    -погроми чорносотенські

    -погроми сталінські 30х років коли репресовано було більше 600 титсяч євреїв

    -погроми початку 50х років(справа лікарів)

    також совецька діктатура впроваджувала в різні історичні періоди різні заходи по дескримінації євреїв у суспільстві



    Чи залишило КГБ в архівах в Україні документи стосовно державної політики погромів євреїв в Україні за часів СССР?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.03.24 | Адвокат ...

      Писаної державної політики анти-семітизму в сЯвку не було.

      Невже ж Вам теє не відомо?

      З царя Миколи ІІ-го, кривавого, казали: "Нема більших анти-семітів, ніж викрести", за часів сЯвка,-- "Нема більших анти-семітів, ніж жиди-камунізди".
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

        були публікаціі в пресі, багато чого було(л.л)

        у вікіпідії є take:
        http://en.wikipedia.org/wiki/Stalin's_antisemitism

        є написане Яковом Етінгером

        http://books.google.com/books?id=bJBH5pxzSyMC&printsec=frontcover

        непогано коротко викладене головне тут:

        Ukrainian People's Republic
        http://en.wikipedia.org/wiki/History_of_the_Jews_in_Ukraine

        Main article: Archives declassified after 1991 provide evidence of a higher number; in the period from 1918 to 1921, "according to incomplete data, at least 100,000 Jews were killed in Ukraine in the pogroms." Disputes among scholars continue over Symon Petlura's association with these pogroms.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.03.24 | Адвокат ...

          Кулєґо! Нє морочьтє мнє спіну!

          Наведіть які небудь документи, в яких би партія камуніздів закликала б до гебрейських погромів, чи до дискримінації гебреїв. Таких документів, як на мене, немає. Одначе, анти-семітизм був. Ґебреїв дискримінували... часто та густо,-- самі ж гебреї, але з ком-парт-квитком на серці. Що не заважало гебреям в SSСР бути інтеґрально найбільш успішною та найбільш освіченою національною меншістю в гімперії. Часом я ловив ся на думці, що Молотов та Каґановічь просто виконували таємне замовлення сіоністів. ;) "С отєчєскоґо дозволєнія таварішчя Сталіна".
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.03.24 | Георгій

            З позиції націоналіста (російського) добре про це писав Солоухін

            "... я должен коснуться еще одной проблемы, оставшейся в наследство от Ленина и существующей в стране. Эта проблема как бы скрыта от глаз людей, она как бы "подводна", но она существует и - что еще более печально - будет существовать неопределенно долгое время, и нет очевидного способа ее разрешить.

            В отличие от многих я утверждаю, что в СССР государственного антисемитизма нет. Покажите мне еврейских детей, которых не взяли в школу, потому что они еврейские дети. Либо юношей-евреев, которых не приняли бы в институт по той же причине. О каком государственном антисемитизме может идти речь, если в столице государства четверть населения - евреи. Если в Московской писательской организации евреев около 80 процентов, а в других творческих союзах, как-то: в Союзе композиторов, Союзе художников, Союзе кинематографистов, Союзе журналистов, а также в Московской филармонии, в Москонцерте, на Мосфильме, на телевидении - этот процент не ниже, а быть может, и выше. Десятки, сотни тысяч учителей, врачей, кандидатов и докторов наук - евреи. Недавно были опубликованы данные, будто евреев в СССР 0,69 процента. Но это не так. Израильский закон говорит, что евреем считается каждый, кого родила еврейская мать. Если же еврей отец, то сын его тоже должен считаться евреем, но после уточнения факта отцовства. Если исходить из этого положения, то евреев в СССР не 0,69 процента, а между десятью и пятнадцатью миллионами человек. Дело в том, что большинство евреев по паспорту значатся русскими, украинцами, узбеками, грузинами и т. д. Скажем, известный писатель Ю. Трифонов по советскому паспорту значился русским, но по израильскому правилу был евреем, потому что его родила еврейская мать.

            Я ограничусь этим примером, хотя мог бы перечислить десятки своих коллег, которые, подобно Трифонову, статистически не входят в 0,69 процента, на самом же деле принадлежат, к еврейской нации. Григорий Свирский, вероятно, и по паспорту значился евреем (то есть входил в 0,69%), ибо он больше и громче других обличал антисемитизм в СССР. Мой однокурсник Наум Мандель (Коржавин), уже будучи в эмиграции, написал даже о Свирском шутливое стихотворение, как Свирский переехал в Израиль и как ему сразу стало нечего делать: нет антисемитов и не с кем бороться. Но даже ведь и Григорий Свирский спокойно окончил Московский университет, издавал романы (например, "Ленинский проспект"), стал членом СП СССР и был в Московской писательской организации видным партийным деятелем (членом парткома). Его жена тоже окончила университет и стала кандидатом наук. О каком же антисемитизме может идти речь?

            И все же в декларациях Свирского против антисемитизма, как и в постоянно возбуждаемом вопросе об антисемитизме, есть свой резон.

            Сведения о роли, которую (вольно или невольно) сыграли евреи в осуществлении Октябрьской революции, а главнее того, в первые годы утверждения и господства большевизма в России, в годы "красного террора", вообще руководства страной по крайней мере до середины 30-х годов, сведения об этой роли просачивались в сознание коренного населения и раньше. Теперь же, с наступлением гласности и (относительной) свободы печати эти смутные сведения превращаются в знания. Троцкий, Свердлов, Зиновьев, Урицкий, Каменев, Володарский, Войков, Литвинов, Менжинский, Ягода... Сотни имен, которые бессмысленно перечислять. Скажем, в первом составе Совета Народных Комиссаров соотношение евреев к неевреям 20:2, в Военном Комиссариате 34:9. Да из этих девяти еще 8 латышей. В составе ЧК русских двое, а евреев 43, комиссаров в губерниях русских 1, а евреев 21. И так далее, и так далее во всех сферах управления и руководства страной. Конечно, вся эта правда об истории Октябрьской революции и советской власти, становясь достоянием широких масс коренного населения, не может улучшать отношения его (коренного населения) к совершителям и сотворителям всех по существу своему антинародных акций, начиная с убийства царской семьи, кончая семьюдесятью миллионами расстрелянных без суда и следствия, уморенных голодом или непосильным лагерным трудом. Закрытие и разорение 92 процентов церквей и монастырей, уничтожение в одной только Москве 450 старинных (и прекрасных) храмов, обесцерковление всех городов России (где было 30-40 храмов, осталось по 3-4), все это в народном сознании также связывается, увы, с евреями, с их властью в стране.

            При всем этом можно категорически, не греша против истины, утверждать, что прямого, открытого проявления антисемитизма в стране все же нет, если иметь в виду именно население, а не отдельные случаи. Ни в метро, ни в магазинах (кинотеатрах, театрах, учреждениях), ни на собраниях, ни в быту, ни на рынках, ни в ресторанах (где люди разогреты парами алкоголя) открытого, прямого проявления антиеврейства нет.

            Тогда что же есть? О чем же вести разговор? А есть - отношение. Есть обоюдный ледяной холодок, который ощущается сам по себе, на расстоянии, подобно холодку, которым тянет от айсберга, от большой ледяной глыбы. Его-то, этот холодок, и ощущал, очевидно, Григорий Свирский, борясь с антисемитизмом. Я думаю, что, положа руку на сердце, Свирский не мог бы назвать случая, чтобы его кто-нибудь когданибудь обозвал, толкнул, ругнул, а тем более - ударил. Ничего этого не было, но было лишь подспудно ощущаемое отношение или, даже вернее, сознание этого отношения. И жить, конечно, становится менее уютно.

            Государство может своими способами и средствами (закон, милиция, армия, наконец) защитить ту или иную социальную либо национальную прослойку населения, будь то бюрократический аппарат, номенклатура или евреи, но государство не может заставить сто миллионов, двести миллионов коренного населения полюбить номенклатуру либо евреев, равно как нельзя заставить евреев полюбить коренное население. Эта проблема существеннее продовольственной проблемы (продовольствие на прилавках магазинов может в конце концов появиться), существеннее экономических, земледельческих проблем (они тоже могут в конце концов нормализоваться). Эта проблема существеннее даже кровавых межнациональных проблем. В конце концов (хотя бы гипотетически и теоретически) за столом переговоров можно уточнить и закрепить границы между Азербайджаном и Арменией, Грузией и Осетией, можно стабилизировать обстановку в этих регионах на десятилетия или больше, но то, о чем заговорил я, невозможно решить никакими переговорами (кого с кем?). Никакими уточнениями границ (где эти границы?). Тут не властен и временной фактор. Эта проблема будет существовать всегда, вечно, пока существует коренное население и пока существует самоизолирующаяся от него составная современного общества.

            В первые послереволюционные годы эту проблему решали жесточайшим подавлением и физическим уничтожением коренного населения, смертельным страхом, превращением народа в безликое, послушное население, в бессловесных, неосведомленных, недумающих рабов. Некоторых экстремистов и сегодня соблазняет этот путь, они не видят никакого другого способа решения проблемы. Впрочем, пассивное и подспудное отрицательное отношение, нелюбовь, неприязнь они квалифицируют как активное и воинствующее начало, называя его шовинизмом и черносотенством.

            В журнале "Бюллетень Спартаковцев" осенью 1990 года читаем:

            "Перекованная интернационалистическая Коммунистическая партия может быть создана в СССР только в ходе безжалостной борьбы против великорусского шовинизма (не правда ли, сразу слышится ленинская интонация? - В.С.). В первую очередь это означает защиту евреев от поднимающегося потока антисемитского террора, очистку улиц от новых черносотенцев прямыми действиями пролетариата. (Где террор? - спросим мы. - Кого-нибудь ударили, обругали, уволили с работы, исключили из школы, подожгли дачу? И при чем тут действия пролетариата? Какого пролетариата? Уж не считают ли себя пролетариатом педагоги и медики, киношники и литераторы, эстрадники и художники, технари-кандидаты и доктора наук, сотрудники бесчисленных НИИ (научно-исследовательских институтов и т. д. и т. п.)?

            Однако, продолжим цитату: "Даже те, кто прячется за самым "утонченным" русским национализмом (то есть, уточним от себя, те, кто не скрывает, что он русский, кто открыто говорит, что он любит свой народ, свою русскую культуру, историю, причем любит ее не в ущерб уважению к другим народам и культурам), представляют собой смертельно опасную засаду на пути к решению национальных антагонизмов..." Как поступают со смертельно опасными засадами, известно каждому.

            Таким образом, мы видим, что проблема "национальных антагонизмов" уходит в перспективу, необозримое будущее, и ее никак нельзя сбрасывать со счетов, думая и говоря о будущем государства, точнее сказать, о будущем государстве. Каким оно будет? Это пока область фантазирования и гадания. Вывод можно сделать только один: большевики, возглавляемые "вождем и учителем трудящихся всех стран", своего добились. С Россией как могучим, богатейшим, просвещенным государством покончено, если не навсегда, то очень и очень надолго.

            http://lib.ru/PROZA/SOLOUHIN/bylight.txt
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.03.24 | Адвокат ...

              Про сибіро-руSSкоґо націоналіста Солоухіна я знаю.

              В чім полягає Ваша теза, або ж,-- позиція?
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.03.24 | Георгій

                Згоден з ним, що державного антисемітизму...

                ... в СРСР не було, але зрозуміти причину недружніх, прохолодних стосунків між євреями і не-євреями можна (червоний терор).
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

                  як це не було? активно впроваджувався і в плані масового знищенн

                  Antisemitism was commonly used as an instrument for personal conflicts in Soviet Russia, starting from conflict between Stalin and Trotsky ("Jews are trotskists, trotskists are Jews")[citation needed] and continuing through numerous conspiracy theories spread by official propaganda. Departament IV of NKVD was called "Jewsekcia" for its activity in "cleansing" party structures from Jews.[citation needed] Antisemitism in the USSR reached new heights after 1948 during the campaign against the "rootless cosmopolitan" (euphemism for "Jew") in which numerous Yiddish-writing poets, writers, painters and sculptors were killed or arrested.[49][50] This culminated in the so-called Doctors' Plot. Similar anti-Jewish propaganda in Poland resulted in the flight of the Polish Jewish survivors out of the country. [50]
                  After the war, the Kielce pogrom and "March 1968 events" in communist Poland represented further incidents of antisemitism in Europe. The common theme behind the anti-Jewish violence in postwar Poland were blood libel rumours.[51][52]
                  The cult of Simon of Trent was disbanded in 1965 by Pope Paul VI, and the shrine erected to him was dismantled.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2009.03.24 | Георгій

                    Не знаю, Вікі багато чого пише

                    Про те, що Сталін нібито планував екстермінацію євреїв, написано багато, але завжди дуже голослівно, типу "одна баба сказала." По справі лікарів у 1953 році дійсно пішло дуже багато євреїв, але за нею стояв заступник міністра безпеки Рюмін, який грав на параноїдному страху Сталіна бути отруєним чи інакше вбитим лікарями.

                    Вікіпедія містить дуже багато поверхневої інформації. Не варто так сліпо довіряти цьому ресурсові.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

                      ви просто нічого не читали про це насправді

                      вікі не пише

                      вікі це збірка цитат з публікацій по темі і лінками на публікації
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2009.03.24 | Георгій

                        Re: ви просто нічого не читали про це насправді

                        Сергій Кабуд пише:
                        > вікі не пише
                        > вікі це збірка цитат з публікацій по темі і лінками на публікації
                        (ГП) Та я знаю, але хто ті цитати компілює, і звідки вони? Зверніть увагу, скільки разів там написано, "citation needed."
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

                          Чорна Книга Комунізму наприклад. У Вікі все написано. Не можете

                          казати НЕ ЗНАЮ. Там НАПИСАНО куди лінки.

                          Лише треба уважно читати.

                          Факти- загальновідомі, описані в тисячах книг і свідченнях.




                          Чорна Книга Комунізму
                          http://www.goldentime.ru/nbk_14.htm

                          Глава 14. Последний заговор

                          О раскрытии заговора «врачей-вредителей» – поначалу девяти, потом пятнадцати самых квалифицированных врачей Кремлевской больницы – сообщила газета «Правда» 13 января 1953 года. Их обвинили в «умерщвлении» руководителей страны с помощью неправильных методов лечения и ядов, в частности в том, что они ускорили смерть члена Политбюро А. Жданова, умершего в августе 1948 года, и Александра Щербакова, умершего в 1945 году, а также в попытке убийства советских военачальников по приказу «Интеллидженс Сервис» и организации еврейской взаимопомощи «Америкен Джойнт Дистрибьюшн Комити». В то же самое время, когда врач Лидия Тимашук, «сигнализировавшая» властям об имевших место недостатках и упущениях, в торжественной обстановке получала «за бдительность» орден Ленина, у обвиняемых выбивали «признания». Как и в 1936-1938 годах, тысячи советских людей собирались на митинги, чтобы потребовать наказания виновных и возврата к истинно большевистской бдительности. В последующие после «заговора убийц в белых халатах» недели в прессе началась новая кампания в духе Большого террора с требованиями покончить с «преступной беспечностью в рядах партии и вредительством». Обществу навязывалась мысль о широком заговоре, объединяющем интеллигенцию, евреев, военных, высшие партийные кадры, крупных экономистов, а также должностных лиц из «нерусских» республик, что напоминало худшие времена «ежовщины».
                          Ставшие сегодня доступными документы1 свидетельствуют, что сфабрикованный «заговор убийц в белых халатах» стал переломным моментом в эволюции сталинизма послевоенного периода. Одновременно он был как бы завершением кампании по борьбе с космополитами, точнее – антисемитской кампании, развязанной в печати в начале 1949 года. Она началась еще в 1946-1947 годах, когда проступили основные черты нового Большого террора, и была остановлена только со смертью Сталина. Кроме того, было еще одно немаловажное обстоятельство: борьба между различными группировками в Министерстве внутренних дел и в Министерстве госбезопасности, разделившимися в 1946 году и подвергавшимися постоянным реорганизациям. Эти столкновения внутри политических органов были отражением борьбы за власть наверху; каждый из потенциальных наследников Сталина уже видел себя главой государства. Впрочем, у «дела врачей-убийц» есть весьма специфический ракурс: через восемь лет после публичного осуждения практики нацистских лагерей всплыло антисемитское наследие царизма, против которого всегда выступали большевики; именно поэтому мы считаем, что сталинизм вступил в свою последнюю фазу.
                          У нас нет возможности распутать все нити «дела врачей-убийц» или, скорее, дел, которые слились в одно в этот финальный момент. Обозначим основные моменты эволюции этого последнего заговора. В 1942 году советское правительство, желая оказать давление на американских евреев с тем, чтобы те убедили правительство США открыть наконец «второй фронт» против нацистской Германии в Европе, благоприятствовало созданию в СССР Еврейского антифашистского комитета под руководством известного актера и режиссера Еврейского театра в Москве Соломона Михоэлса. Сотни евреев развернули в этом Комитете активную деятельность: писатель Илья Эренбург, поэты Самуил Маршак и Перец Маркиш*, пианист Эмиль Гилельс, писатель Василий Гроссман и многие другие деятели науки и культуры. Но очень скоро Комитет превратился из официозной пропагандистской организации в учреждение, представляющее еврейскую общину и советский иудаизм. В 1944 году руководители этого Комитета Михоэлс, Фефер и Эпштейн обратились лично к Сталину с предложением о создании еврейской автономной республики в Крыму, которая, по их мнению, помогла бы забыть обидный эксперимент по образованию «Еврейского национального государства» в Биробиджане. Последнее было действительно создано в 30-е годы, но явно неудачно: за 10 лет менее 40 000 евреев поселились в этом забытом, пустынном и болотистом месте на Дальнем Востоке на границе с Китаем2.
                          _______________
                          * П.Д. Маркиш (1895–1952) – еврейский писатель. Писал на идиш. Автор романа Война (1941 – 1948), пьес, поэм, лирических стихов и др. Репрессирован в связи с делом Еврейского антифашистского комитета. (Прим. ред.)
                          Кроме того, Еврейский антифашистский комитет занялся сбором свидетельств об уничтожении евреев нацистами, а также о «ненормальном отношении к евреям», или, проще говоря, о проявлениях антисемитизма со стороны населения. Они были достаточно многочисленны. Традиционный антисемитизм был по-прежнему силен на Украине и в некоторых западных районах России, в частности, в бывшей «черте оседлости» Российской империи, где евреи, по разрешению царской власти, имели право на проживание. Первые поражения Красной Армии во Второй мировой войне продемонстрировали размах антисемитизма в народной среде. Как указывается в некоторых отчетах НКВД «о состоянии умов в тылу», широкие слои населения легко поддались нацистской пропаганде, согласно которой немцы вели войну не с русскими, а с евреями и коммунистами. В районах, занятых немцами, особенно на Украине, уничтожение евреев с ведома и на глазах у населения не вызвало, кажется, большого возмущения. Немцы сумели завербовать себе в помощь 80 000 украинцев, некоторые из них принимали участие в уничтожении евреев. Чтобы противостоять нацистской пропаганде и мобилизовать единый советский народ на борьбу с врагом, большевистские идеологи с самого начала отказывались признать, что Холокост имел весьма специфический характер. На этой почве развился антисионизм, затем официальный антисемитизм. В августе 1942 года Отдел агитации и пропаганды Центрального комитета распространил для внутреннего пользования записку «О преобладании евреев в артистических, литературных и журналистских кругах».
                          Деятельность Еврейского антифашистского комитета не могла не вызвать ответную реакцию властей. С начала 1945 года перестали публиковать произведения Переца Маркиша; публикация Черной книги о жестокостях нацистов в отношении евреев также была запрещена. «Основная идея этой книги состоит в том, что немцы воевали с СССР только с целью уничтожения евреев», – так был сформулирован официальный предлог для запрета книги. 12 октября 1946 года министр госбезопасности Абакумов направил в Центральный комитет записку «О националистических проявлениях Еврейского антифашистского комитета»3. Сталин, намеревавшийся продолжать внешнюю политику, благоприятствующую созданию государства Израиль, не сразу на нее отреагировал. Только после того, как 29 ноября 1947 года СССР проголосовал за план раздела Палестины, Абакумову был открыт путь для ликвидации Комитета.
                          19 декабря 1947 года некоторые члены этого Комитета были арестованы**. Несколько недель спустя, 13 января 1948 года, Соломон Михоэлс был найден убитым в Минске. Согласно официальной версии он стал жертвой несчастного случая: его сбил автомобиль. Еще несколько месяцев спустя, 21 ноября 1948 года Еврейский антифашистский комитет был распущен под предлогом того, что он стал «центром антисоветской пропаганды». Различные его органы были запрещены, в частности, издававшаяся на идиш газета «Эйникайт»4, с которой сотрудничала еврейская интеллектуальная элита. В последующие несколько недель все члены Комитета были арестованы. В феврале 1949 года пресса открыла «большую кампанию по борьбе с космополитами». Еврейские театральные критики были разгромлены за «невозможность понять национальный русский характер». «Разве какой-нибудь Гурвич или Юзовский могут правильно представить себе национальный русский характер?» – писала газета «Правда» 2 февраля 1949 года. Сотни евреев-интеллигентов были арестованы в Москве и Ленинграде в первые месяцы 1949 года.
                          _______________
                          ** В декабре 1947 года аресту подверглись лишь два члена ЕАК экономист И. Гольдштейн и литературовед 3. Гриндберг. На основе «выбитых» из них показаний и начало «раскручиваться» дело ЕАК, по которому основные аресты производились в январе 1949 года. (Прим. ред)
                          В середине 90-х годов журнал «Нева» опубликовал показательный для того времени документ – решение Ленинградского суда от 7 июля 1949 года, в котором Ахилл Григорьевич Ленитон, Илья Зеликович Шерман и Руфь Александровна Зевина приговаривались к десяти годам лагерей. Обвиняемые были признаны виновными в том, что позволили себе в частных беседах «антисоветскую критику резолюции Центрального комитета по поводу журналов «Звезда» и «Ленинград»***, и далее: «интернациональные марксистские решения они интерпретировали в контрреволюционном духе <...> и оклеветали политику советского правительства по национальному вопросу». Попытка опротестовать решение не удалась, коллегия Верховного суда только ужесточила прежний приговор: «При вынесении приговора Ленинградский суд не учел всей серьезности содеянного <...>. Обвиняемые, пребывая в плену националистических предрассудков, утверждали превосходство одного народа над другими народами Советского Союза и тем самым вели контрреволюционную пропаганду»5. Срок заключения был увеличен до 25 лет.
                          _______________
                          *** Знаменитое Постановление ЦК ВКП(б) о журналах «3везда» и «Ленинград» от 14 августа 1946 года легло в основу кампании против «космополитизма» и «низкопоклонства перед Западом», одним из главных инициаторов которой был секретарь ЦК А. Жданов. Ее первыми жертвами стали Михаил Зощенко, Анна Ахматова и Дмитрий Шостакович, а вслед за ними – многие литераторы, композиторы, деятели кино, философы, экономисты, историки и др. «Реакционной лженаукой» была объявлена генетика, на сходных основаниях развернута кампания против кибернетики. Кампания сопровождалась репрессиями и нанесла большой удар по развитию науки и культуры в СССР. (Прим. ред.)
                          Начались систематические смещения евреев сначала с ответственных постов, которые они занимали в области культуры, информации, прессы, в издательской деятельности и в медицине. Затем число арестов увеличилось, поразив самые разные социальные крути. Группа «инженеров-вредителей», в большинстве своем лиц еврейской национальности, была арестована на металлургическом комбинате в Сталине и расстреляна 12 августа 1952 года6. Другой пример: «за потерю документов, содержащих важные государственные секреты», была арестована 21 января 1949 года и затем приговорена к пяти годам заключения в исправительно-трудовом лагере жена Молотова Полина Жемчужина, по национальности еврейка, занимавшая ответственный пост в руководстве текстильной промышленностью, а супруга-еврейка личного секретаря Сталина Александра Поскребышева была обвинена в шпионаже и расстреляна в июле 1952 года. Молотов и Поскребышев продолжали служить Сталину как ни в чем не бывало.
                          Однако следствие по делу Еврейского антифашистского комитета затянулось. Процесс проходил при закрытых дверях, и только в мае 1952 года, через два с половиной года после ареста обвиняемых, ему дали ход. Почему этот процесс шел так долго? Согласно документации, частично уже доступной, это может объясняться двумя причинами: во-первых, одновременно с «делом врачей-убийц» Сталин запустил еще одно, так называемое ленинградское дело, которое велось в строгой тайне, и вместе с делом Еврейского антифашистского комитета должно было, очевидно, стать важным этапом в подготовке новой большой «чистки». Во-вторых, он был озабочен глубокой реорганизацией служб безопасности, что стало ясно после ареста в июле 1951 года Абакумова. Этот арест был направлен и против всемогущего Берии, заместителя Председателя Совета Министров и члена Политбюро. Дело Еврейского антифашистского комитета было также непосредственно связано с делом «врачей-вредителей», а после смерти Сталина оказалось в самом центре борьбы за политическое наследование и раздел сфер влияния.
                          Из всех сфабрикованных процессов «ленинградское дело», разгром второй по значимости парторганизации Советского Союза и тайный расстрел ее руководителей и по сегодняшний день остается самым загадочным. 15 февраля 1949 года Политбюро приняло резолюцию «об антипартийной деятельности Кузнецова, Родионова и Попкова», трех представителей высшего партийного руководства. Все трое были сняты с должностей, а вместе с ними и председатель Госплана СССР Вознесенский, с работы было уволено также большинство членов ленинградского партаппарата. Ленинград в глазах Сталина всегда был подозрительным городом. В августе-сентябре 1949 года все партийные руководители были арестованы по обвинению в «организации антипартийной группы», связанной с «Интеллидженс Сервис». Абакумов начал тогда настоящую охоту на бывших членов ленинградской парторганизации, работавших на ответственных постах в других городах и республиках. Сотни ленинградских коммунистов были арестованы, а около 2000 просто исключены из партии и уволены с работы. Репрессии приняли ужасающие размеры, коснувшись даже самого города, его недавней истории. Так, в августе 1949 года власти закрыли Музей обороны Ленинграда, созданный в память о героической защите города во время Великой Отечественной войны. Несколько месяцев спустя ЦК партии поручил Михаилу Суслову организацию комиссии по ликвидации музея, которая работала до конца февраля 1953 года7.
                          30 сентября 1950 года начался закрытый судебный процесс над основными обвиняемыми по «ленинградскому делу» – Кузнецовым, Родионовым, Попковым, Вознесенским, Капустиным, Лазутиным. Они были расстреляны на cледующий день, буквально через час после оглашения приговора. Дело раскручивалось без какой-либо огласки. О нем не знал никто, даже дочь одного из обвиняемых, невестка Анастаса Микояна, бывшего министром и членом Политбюро! В течение октября 1950 года другие псевдоправедные суды приговорили к смертной казни десятки ответственных работников, когда-то состоявших в Ленинградской партийной организации: Соловьева, первого секретаря Крымского областного комитета партии, Бадаева, второго секретаря Ленинградского областного комитета партии, Вербицкого, второго секретаря Мурманского областного комитета партии, Басова, первого заместителя Председателя Совета Министров РСФСР и других8.
                          Было ли «ленинградское дело» сведением счетов между группировками аппаратчиков или звеном в цепи дел, ведущих к ликвидации Еврейского антифашистского комитета, – таких, как заговор «убийц в белых халатах» и арест Абакумова? Вторая гипотеза представляется нам более вероятной. «Ленинградское дело», без сомнения, было решающей фазой в подготовке новой большой «чистки», публичный призыв к которой прозвучал 13 января 1953 года. Знаменательно, что расстрелянных ленинградских руководителей обвиняли в преступлениях того же сорта, что и мнимые преступления 1936–1938 годов. На пленарном заседании ленинградской парторганизации в октябре 1949 года новый первый секретарь Андрианов объявил ошеломленной аудитории, что бывшие руководители организации опубликовали троцкистско-зиновьевские произведения, в которых «они тайком, в скрытой форме, протащили идеи из статей самых злостных врагов народа Зиновьева, Каменева, Троцкого и других». Карикатурность этого обвинения была слишком очевидна для работников аппарата. Каждый был должен готовиться к новому 1937 году9.
                          После казни главных обвиняемых по «ленинградскому делу» в октябре 1950 года начались новые перестановки сил в органах Госбезопасности и Министерстве внутренних дел. Не доверяя больше Берии, Сталин сфабриковал дело о новом «мингрельском националистическом заговоре», целью которого якобы было присоединение Мингрелии, т.е. того района Грузии, где родился Берия, к Турции. Берия вынужден был «принять меры» по отношению к своим «соотечественникам» и провести «чистку» грузинской компартии10. В октябре 1951 года Сталин нанес еще один удар по Берии, заставив его арестовать старых сотрудников прокуратуры и госбезопасности еврейского происхождения: генерала Наума Эйтингона****, проводившего под началом Берии операцию по убийству Троцкого; генерала Леонида Райхмана, принимавшего участие в организации московских процессов; полковника Льва Шварцмана, пытавшего Бабеля и Мейерхольда; следователя Льва Шейнина, бывшего правой рукой прокурора Вышинского во время больших московских процессов 1936–1938 годов. Все они были обвинены в организации большого «националистического еврейского заговора», руководимого <...> министром госбезопасности Абакумовым, ближайшим сподвижником Берии.
                          _______________
                          **** 31 июля 1991 г. «Известия» писали о Науме Эйтингоне: «...генерал вплоть до 1950 г. был напрямую связан с секретной химической лабораторией КГБ, где отрабатывалось применение различных ядов на подлежащих уничтожению «врагах народа», за что после разоблачения Берии был осужден на длительный срок». (Прим. ред.)
                          Абакумов был арестован незадолго до этих событий – 12 июля 1951 года. Сначала он был обвинен в том, что способствовал ликвидации Якова Этингера, врача-еврея, арестованного в ноябре 1950 года за антисоветскую сионистскую пропаганду и трагически погибшего в тюрьме во время допроса. «Убрав» Этингера, который имел большой опыт работы и лечил Кирова, Орджоникидзе, маршала Тухачевского, Пальмиро Тольятти, Иосипа Броз Тито и Георгия Димитрова, Абакумов, оказывается, «пытался помешать разоблачению преступной группы еврейских националистов, просочившихся в высокие сферы органов госбезопасности». Несколько месяцев спустя Абакумов был представлен следствием как «мозговой трест» еврейского националистического заговора! Таким образом, арест Абакумова в июле 1951 года стал переломным моментом в разоблачении «сионистского заговора», связующим звеном в плане ликвидации Еврейского антифашистского комитета, сигналом к которой было «дело врачей». Так в течение лета 1951 года (а не в конце 1952), задуманный сценарий принял четкие очертания11.
                          С 11 по 18 июля 1952 года в обстановке строгой секретности состоялся процесс над членами Еврейского антифашистского комитета. Тринадцать обвиняемых были приговорены к смерти и расстреляны 12 августа 1952 года, вместе с ними были расстреляны «инженеры-вредители» с автомобильного завода им. Сталина. В целом по делу Еврейского антифашистского комитета было вынесено 125 приговоров, из них 25 смертных, все они были приведены в исполнение; 100 человек были приговорены к заключению в лагеря на срок от 10 до 25 лет12.
                          К сентябрю 1952 года сценарий «сионистского заговора» был готов полностью. Его исполнение было задержано на несколько недель по причине проведения XIX съезда партии, собравшегося наконец в октябре 1952 года, т.е. через тринадцать с половиной лет после XVIII съезда. По окончании съезда были арестованы и заключены в тюрьму врачи-евреи, у которых под пытками выбивали признания, – так родилось дело «убийц в белых халатах». Одновременно с этими арестами, которые в тот момент еще были тайными, в Праге 22 ноября 1952 года открылся процесс по делу Рудольфа Сланского, бывшего секретаря Коммунистической партии Чехословакии, и тринадцати других коммунистических руководителей. Одиннадцать из них были приговорены к смертной казни и повешены. Одной из особенностей этого так называемого судебного процесса было то, что его целиком состряпали советники из органов госбезопасности СССР, и он носил откровенно антисемитский характер. Одиннадцать из четырнадцати подсудимых были евреями, всех их обвиняли в создании террористической «троцкистско-тито-сионистской группы». Подготовка этого процесса стала настоящей охотой на евреев в аппаратах коммунистических партий Восточной Европы.
                          На следующий день после казни одиннадцати «заговорщиков» по делу Рудольфа Сланского, 4 декабря 1952 года, Сталин заставил Президиум ЦК проголосовать за резолюцию, озаглавленную «О положении в органах госбезопасности», где он приказывал партийным инстанциям положить конец «бесконтрольным действиям органов». На скамье подсудимых оказались органы госбезопасности, обвиняемые в халатности: им-де не хватало бдительности, они позволили врачам-вредителям заниматься своей пагубной деятельностью. Иными словами, был сделан еще один шаг. Сталин рассчитывал использовать дело «врачей-вредителей» против госбезопасности и против Берии. Большой специалист по аппаратным интригам, последний не мог не знать о тайном смысле того, что готовилось.
                          То, что произошло в течение недель, непосредственно предшествовавших смерти Сталина, пока еще недостаточно известно. Вслед за официальной кампанией, призывающей к усилению большевистской бдительности, после митингов и собраний, где обличались «убийцы-космополиты», продолжалось расследование и велись допросы врачей. Новые ежедневные аресты принимали все более широкий размах.
                          19 февраля 1953 года был арестован заместитель министра иностранных дел Иван Майский, правая рука Молотова и бывший посол СССР в Лондоне. После многочасового беспрерывного допроса, он «признался», что был завербован как британский шпион самим Уинстоном Черчиллем, а вместе с ним была завербована Александра Коллонтай, известная большевичка, в свое время создавшая (вместе со Шляпниковым, расстрелянным в 1937 году) «рабочую оппозицию» и бывшая до конца Второй мировой войны послом СССР в Стокгольме13.
                          Однако, несмотря на сенсационные «подвижки» в расследовании «заговора», нельзя не заметить, что, в отличие от подобных процессов в 1936–1938 годах, никто из высших партийных должностных лиц не выступил с какими бы то ни было разоблачительными заявлениями между 13 января и 5 марта, днем смерти Сталина. В 1970 году Н. Булганин, сталинский министр Вооруженных Сил, признался, что кроме Сталина, главного вдохновителя и организатора, лишь четверо советских руководителей были посвящены в детали готовящегося «дела» – Маленков, Суслов, Рюмин и Игнатьев. Остальные же не исключали угрозы для самих себя. Согласно тому же Булганину, процесс над «врачами-евреями» намечался на середину марта, следом должна была начаться массовая депортация советских евреев в Биробиджан14. В настоящее время, в связи с труднодоступностью Архива Президента РФ, где хранятся самые секретные и, видимо, самые «неудобные» сведения, нет возможности доподлинно установить, существовал ли план массовой высылки евреев в начале 1953 года. Несомненно одно: со смертью Сталина прекратилось наконец-то пополнение списка его жертв.

                          Примечания
                          1. Г. Костырченко, С. Редлих, Еврейский антифашистский комитет в СССР, Сборник документов, М., 1996; Г. Костырченко, В плену у Красного Фараона, М., 1994; A. Knight, Beria, Paris, Aubier, 1994; J.-J. Marie, LesDerniers Complots de Staline. L'affaire des Blouses blanches, Bruxelles, Complexe, 1993.
                          2. Г. Костырченко, цит. соч., с. 45-47.
                          3. «Известия ЦК КПСС», 1989, № 12, с. 37.
                          4. Г Костырченко, С. Редлих, цит. соч., с. 326-384.
                          5. J.-J. Marie, Les Derniers.., p. 60-61.
                          6. Г. Костырченко, цит. соч., с. 136-137.
                          7. В.И. Демидов, В.А. Кутузов, Ленинградское дело, Л., 1990, с. 38-90.
                          8. Там же, с. 139—151J.-J. Marie, Les Derniers.., p. 77-99.
                          9. J.-J. Marie, Les Derniers., p. 90-91.
                          10. A. Knight, op. cit., p. 239-247.
                          11. P. Soudoplatov, Missions Speciale, Paris, Le Seuil, 1994; Г. Костырченко, цит. соч., с. 289-314.
                          12. В.П. Наумов (ред.), Неправедный суд. Стенограмма судебного процесса над членами Еврейского антифашистского комитета, М., 1994.
                          13. J.-J. Marie, Les Derniers.., p. 159; P. Soudoplatov, op. cit., p. 424—426.
                          14. I. Rapoport, Souvenirs du proces des Blouses Blanches, Paris, Alinea, 1989, p. 140-141.

                          Конец 14-й главы. Читайте продолжение, Глава 15. После Сталина
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2009.03.24 | Георгій

                            Так я ж не про "справу лікарів" - я про ідею нібито повністю...

                            ... винищити євреїв. Були під час горбачовської "перебудови" такі публікації, де говорилося про те, що Сталін на початку 1953 року нібито вирішив знищити взагалі всіх євреїв. За сценарієм, справа лікарів повинна була закінчитися публічною стратою всіх "винних" (кількох сот людей) на Червоній площі, а потім нібито планувалося запроторити всіх євреїв у товарні вагони і відправити їх у віддалені табори знищення (нібито під приводом їх "захисту" від "справедливого гніву народу"). Це дуже схоже на качку.
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

                              про ідею нібито повністю винищити євреїв- тре попереджати)))

                              Георгій пише:
                              > ... винищити євреїв.

                              Були під час горбачовської "перебудови" такі публікації, де говорилося про те, що Сталін на початку 1953 року нібито вирішив знищити взагалі всіх євреїв.

                              МОже й були. Є серьозні дослідження Родзінського які можуть вказувати на те що це планувалося як провокація США




                              За сценарієм, справа лікарів повинна була закінчитися публічною стратою всіх "винних" (кількох сот людей) на Червоній площі, а потім нібито планувалося запроторити всіх євреїв у товарні вагони і відправити їх у віддалені табори знищення (нібито під приводом їх "захисту" від "справедливого гніву народу"). Це дуже схоже на качку.


                              це дуже схоже на правду, якщо врахувати все що відомо і все що відбулося.

                              В Сталіна не могло бути такої дурної мети: просто знищити когось))

                              Антисемітизм- найкращій засіб котролю за бидлом
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей
                              • 2009.03.24 | Георгій

                                Ось справжній антисемітизм, такого не було в СРСР (л.)

                                http://www.youtube.com/watch?v=UkMeGOYVqZ4&feature=channel_page
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                • 2009.03.24 | Георгій

                                  Або ось іще - такого в СРСР теж не було (л.)

                                  http://en.wikipedia.org/wiki/Nuremberg_Laws
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                  • 2009.03.25 | Сергій Кабуд

                                    публічних антисемітских заяв було зроблено купи

                                    антисемітскі клниги тіпа Іудаізм без прикрас- друкувалися десятками міліонів

                                    Гітлеру цей масштаб не снився
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                    • 2009.03.25 | Георгій

                                      Які ж це "антисемітські заяви?"

                                      Сергій Кабуд пише:
                                      > антисемітскі клниги тіпа Іудаізм без прикрас- друкувалися десятками міліонів
                                      (ГП) І там, у тих книгах, було написано, як у Нюрнберзьких Законах, що євреї - це недолюдки, нечисть, з якими не-євреям забороняється одружуватися, і за порушення буде ув"язнення або каторжні роботи?

                                      > Гітлеру цей масштаб не снився
                                      (ГП) Гітлеру не снився масштаб знищення людей у ГУЛАГу або голодоморами - так, але Гітлер дійсно був антисеміт, і в керованій ним Німеччині дійсно був державний антисемітизм. В СРСР державного антисемітизму Н-Е Б-У-Л-О.
                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                      • 2009.03.25 | Хвізик

                                        Re: Які ж це "антисемітські заяви?"

                                        Георгій пише:
                                        > В СРСР державного антисемітизму Н-Е Б-У-Л-О.
                                        був
                                      • 2009.03.25 | petro

                                        Re: Які ж це "антисемітські заяви?"

                                        Якщо вважаєте що Гітлер був антижидом (оскількі жиди вважають що вони не араби, тоді вони і не семіти, коли так то про що тут іде мова?)то чому в його оточенні було до кінця безліч жидів-юде? Яке ваше ставлення до того що в армії ІІІ Райху було понад 150 тисяч жидів-юде? Тай на кінець каждий жид знає що Гітлер був жидом -ЮДЕ і що його прізвище SCHICKLEGRUBER. Час вже перестати ховати голову у пісок і каятися перед тими хто допусаквся злочинів а нині ще пасеться на несвідомости рабів.Решта ось ту:
                                        http://www.polonica.net/zydzi_w_wehrmachcie.htm
                                        і ту:
                                        http://nacija.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1097&Itemid=3
                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                        • 2009.03.25 | Георгій

                                          Re: Які ж це "антисемітські заяви?"

                                          Жидівство Гітлeра - цe одна з "конспіраційних тeорій," як наприклад тe, що амeриканці ніколи нe були на Місяці, або що Кeннeді вбив комуніст, кагeбіст, кубинeць, марсіанин і т.д. (поговорити про цe цікаво, алe доказів нeма ні на грам). Шикльгрубeр - цe нe жидівськe прізвищe, а німeцькe (цe було прізвищe бабусі Гітлeра з батьківської лінії, яка гeть уся була католицька і дужe націоналістично налаштована). Єврeї дійсно могли служити у вeрмахті, алe сeрeд офіцeрів їх нe було, а сeрeд члeнів НCДАП нe могло бути навіть єврeїв на одну чвeрть.
                                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                          • 2009.03.25 | petro

                                            http://www.polonica.net/zydzi_w_wehrmachcie.htm

                                            Коли ви так думаєте то прошу уважно прочитати залучену мною веб сторінку і зрозуміти що в армії Гітлера було тільки ТРИНАДЦЯТЬ генералів ЖИДІВ. На веб сторінці є їх знімки і прізвища, не забувайте прошу що Геббельс був теж Жидом і про це Гітлер знав. На тему перехрещених жидів (ШІКЛЕГРУБЕР)-(дивіться дядечків Володимира Ульянова родом з Житомира)треба б щось знати бідьше ніж те що хтось ходив до християнської святині. Не від речі буде теж запитання хто і чому позичав Гітлеру гроші на розвиток машинобудівельної-(в тому мілітарної) і аграрної індустрії, в час коли Німеччина була повністью зруйнована війною (15 років після Версальського мирного трактату) і Німці мали сплачувати контрибуції англійцям і французам. Відповідь на це є лиш одна: той позичав хто їх мав і хто бачив в тому гешефт. Відсотки з цієї інвестиції отримує ще й нині.Війна, це крім материнських сліз, ще ДУЖЕ ВЕЕЕЛИКІ ГРОШІ.
                                            http://www.polonica.net/zydzi_w_wehrmachcie.htm
                                    • 2009.03.25 | Михайло Свистович

                                      Re: публічних антисемітских заяв було зроблено купи

                                      Сергій Кабуд пише:
                                      > антисемітскі клниги тіпа Іудаізм без прикрас- друкувалися десятками міліонів
                                      >
                                      > Гітлеру цей масштаб не снився

                                      Звичайно, такий дрібний масштаб йому і не снився. А юдаїзм без прикрас - це була не антисемітська, а антирелігійна книга. Про християнство без прикрас теж друкували.
                                • 2009.03.25 | Сергій Кабуд

                                  в СССР брехали що його нема а діяли майже так само

                                  практично паралельно гітлеру

                                  з урахуванням приховування від населення СССР фактів антисиметизму нацистів совок тягне на СПІВПРАЦЮ з нацизмом на 300%
                              • 2009.03.24 | Хвізик

                                кажуть, вусатий всрався, коли з пів-мільйона жидів вийшли стріча

                                стрічати Гольду Меєр, коли та у Москву приїхала
                • 2009.03.24 | Хвізик

                  був

                  знайомі жиди неодноразово скаржилися, що їх не брали на роботу чи навчання, прямо так і кажучи, що не беруть, бо жиди їм непотрібні
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2009.03.25 | Михайло Свистович

                  Re: Згоден з ним, що державного антисемітизму...

                  Георгій пише:
                  > ... в СРСР не було, але зрозуміти причину недружніх, прохолодних стосунків між євреями і не-євреями можна (червоний терор).

                  Не можна, бо не червоний терор був цією причиною. Ці стосунки були і до нього, і після. Більшість з тих, хто не любив євреїв до гласнасті, нічого й не знав про червоний терор. Та й серед тих, хто не любив єреїв, була купа творців та прихильників червоного терору. Чи Ви хочете сказати, що в СРСР серед населення було багато критиків червоного терору?
            • 2009.03.25 | Михайло Свистович

              Погано писав про це писав хулитель Пастернака Солоухін

              І навіть те, що його "вовки" (http://www.youtube.com/watch?v=J2VVx1lzyTg&feature=related) прислужилися борцям з руSSонацистами, його не виправдовує.

              Георгій пише:
              >
              > Покажите мне еврейских детей, которых не взяли в школу, потому что они еврейские дети. Либо юношей-евреев, которых не приняли бы в институт по той же причине.

              Були такі в"юноші і дєвушкі, як і дяді й тьоті, яких не взяли на певні роботи, бо вони євреї. Як, до речі, було і навпаки, коли євреї кучкувались у вузі й сприяли своїм, відсіваючи гоїв.

              >
              > Недавно были опубликованы данные, будто евреев в СССР 0,69 процента. Но это не так. Израильский закон говорит, что евреем считается каждый, кого родила еврейская мать. Если же еврей отец, то сын его тоже должен считаться евреем, но после уточнения факта отцовства. Если исходить из этого положения, то евреев в СССР не 0,69 процента, а между десятью и пятнадцатью миллионами человек.

              До чого тут ізраїльський закон до самосвідомості людини? Чому людина, яка наполовину є росіянином, має бути саме євреєм, якщо вона хоче бути й відчуває себе саме росіянином, має російське виховання, любить російську культуру тощо, а до всього єврейського ставиться байдуже.

              >
              > Дело в том, что большинство евреев по паспорту значатся русскими, украинцами, узбеками, грузинами и т. д.

              Угу, особливо багато узбеками :)

              >
              > Скажем, известный писатель Ю. Трифонов по советскому паспорту значился русским, но по израильскому правилу был евреем, потому что его родила еврейская мать.

              А йому те ізраїльське правило було до фєні

              >
              > Я ограничусь этим примером

              І гета правільна, бо приклад дуже тупий.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.03.25 | Георгій

                Що Пастeрнака хулив, погано, алe в цілому я згодeн

                Панe Михайлe, ну дійсно нe було очeвидного, відвeртого, кeрованого згори дeржавного антисeмітизму в CРCР. У цьому Cолоухін правий.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2009.03.25 | Михайло Свистович

                  Re: Що Пастeрнака хулив, погано, алe в цілому я згодeн

                  Георгій пише:
                  > Панe Михайлe, ну дійсно нe було очeвидного, відвeртого, кeрованого згори дeржавного антисeмітизму в CРCР. У цьому Cолоухін правий.

                  В цьому так. Я заперечив Вашу тезу про нелюбов до євреїв внаслідок того, що в червоному терорі брали участі і євреї.
          • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

            от візьміть і відшукайте: лінків там багато

            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.03.24 | Адвокат ...

              Лінків,-- багато! І їх не по-до-лати!!!

              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.03.24 | Сергій Кабуд

                в мене зайняло півгодини. З першоі ж строчки

                Those who knew Stalin, such as Khrushchev, suggest that Stalin had long harbored negative sentiments toward Jews that had manifested themselves before the 1917 Revolution[2] As early as 1907, Stalin wrote a letter differentiating between a "Jewish faction" and a "true Russian faction" in Bolshevism.[3][2] Stalin's secretary Boris Bazhanov stated that Stalin made crude anti-Semitic outbursts even before Lenin's death.[4][2]
                [edit]1930s

                Even though communism theoretically rejects every form of national discrimination, including antisemitism, and many Old Bolsheviks were ethnically Jewish, they sought to uproot Judaism and Zionism and established the Yevsektsiya to achieve this goal.
                Stalin's letter : “Reply to an Inquiry of the Jewish News Agency in the United States" dated January 12, 1931 indicated his official position of the Soviet Union:
                In answer to your inquiry: National and racial chauvinism is a vestige of the misanthropic customs characteristic of the period of cannibalism. Anti-semitism, as an extreme form of racial chauvinism, is the most dangerous vestige of cannibalism. Anti-semitism is of advantage to the exploiters as a lightning conductor that deflects the blows aimed by the working people at capitalism. Anti-semitism is dangerous for the working people as being a false path that leads them off the right road and lands them in the jungle. Hence Communists, as consistent internationalists, cannot but be irreconcilable, sworn enemies of anti-semitism. In the U.S.S.R. anti-semitism is punishable with the utmost severity of the law as a phenomenon deeply hostile to the Soviet system. Under U.S.S.R. law active anti-semites are liable to the death penalty. [5]
                To offset the growing Jewish national and religious aspirations of Zionism and to successfully categorize Soviet Jews under Stalin's nationality, an alternative to the Land of Israel was established with the help of Komzet and OZET in 1928. The Jewish Autonomous Oblast with the center in Birobidzhan in the Russian Far East was to become a "Soviet Zion". Yiddish, rather than "reactionary" Hebrew, would be the national language, and proletarian socialist literature and arts would replace Judaism as the quintessence of culture. Despite a massive domestic and international state propaganda campaign, the Jewish population there never reached 30% (as of 2003 it was only about 1.2%). The experiment ground to a halt in the mid-1930s, during Stalin's first campaign of purges. Jewish leaders were arrested and executed, and Yiddish schools were shut down.
                According to some critics, anti-Semitic trends in the Kremlin's policies were fueled by the exile of Leon Trotsky.[6][2] Pravda published cartoons portraying Leon Trotsky as a red demonic figure ruining Stalin's Russia, and eventually Trotsky fled Russia, eventually moving to Mexico. He was eventually murdered on Stalin's orders by a group of assassins. Some writers, such as Paul Johnson, point to this as the main turning point in Stalin's anti-Semitism. In foreign policy, however, the official position of the Soviet Union towards Zionism in the late 1930s changed to a more favourable one. The official Soviet Encyclopedia claimed that Jewish migration to Palestine had become a "progressive factor" because many of the immigrants were left-wing Labor Zionists who could be used against pro-British Arabs.
                After dismissing Maxim Litvinov as Foreign Minister in 1939,[7] Stalin immediately directed incoming Foreign Minister Vyacheslav Molotov to "purge the ministry of Jews", possibly to signal Nazi Germany that the USSR was ready for non-aggression talks.[8][9][7]
                At the Yalta Conference in 1945, U.S President Franklin D. Roosevelt asked Stalin, what he thought of Zionism:
                In principle I support Zionism, but there are difficulties with solving the Jewish question. Our experiment in Birobidzhan failed, because the Jews prefer to live in cities.[10]
                According to historian Iakov Etinger, many Soviet state purges of the 1930s were anti-Semitic in nature, and after more intense anti-Semitic policy toward the end of World War II,[2] Stalin in 1946 allegedly said privately that "every Jew is a potential spy."[11][2] A few years later, after purportedly ordering the development of bombers capable of reaching America and supposedly convinced that Harry Truman was Jewish, Stalin reportedly remarked in private that "we will show this Jewish shopkeeper how to attack us!"[12]
                By the end of the 1940s the Communist leadership of the former USSR had liquidated almost all Jewish organizations, including Yevsektsiya. Despite the official Soviet opposition to antisemitism, critics of the ensuing USSR characterize it as an antisemitic regime, pointing out the Non-Aggression Pact with Nazi Germany--though a pact made for power reasons and not anti-Semitic ones, the relatively high Jewish casualties in the Great Purges, and Soviet hostility toward Jewish religious and cultural institutions--a hostility, however, that was applied with practically equal force against all religious and non-communist cultural institutions, the notable exception being the Christian Orthodox Church during World War II, or the "Great Patriotic War" as it was known there.
                [edit]After World War II



                A caricature from the Soviet magazine Krokodil, January 1953, supposedly exposing the 'unmasking of the Jewish plotters'
                Further information: Jewish Anti-Fascist Committee and Night of the Murdered Poets
                In 1947, Stalin joined the United States in supporting the creation of Israel, and supported Israel in the 1948 Arab–Israeli War with weaponry supplied via Czechoslovakia and encouraged his supporters to serve in the Israeli armed forces. Despite his recognition of Israel in 1948 and support from Israel's Mapam party, many campaigns and purges were organized at home that could be interpreted as antisemitic.[10] The subject has been widely covered in Edvard Radzinski's biography of Stalin. Stalin began this purge with repressing his wartime allies, the Jewish Anti-Fascist Committee. In January 1948, Solomon Mikhoels was murdered in a purported car accident in Minsk. According to documents unearthed by historian Gennady Kostyrchenko, the organizers of the assassination were L.M. Tsanava and S. Ogoltsov, and the "direct" murderers were Lebedev, Kruglov and Shubnikov. [13] In November 1948, Soviet authorities launched a campaign to liquidate what was left of Jewish culture. The members of the Jewish Anti-Fascist Committee were arrested. They were charged with treason, bourgeois nationalism and planning to set up a Jewish republic in Crimea to serve US interests.
                In a December 1, 1952 Politburo session, Stalin announced: "Every Jewish nationalist is a potential agent of the American intelligence. Jewish nationalists think that their nation was saved by the USA." [14]
                The night of August 12-13, 1952, in the event known as the Night of the Murdered Poets (Ночь казнённых поэтов), thirteen of the most prominent Yiddish writers of the Soviet Union were executed on the orders of Stalin. Among the victims were Peretz Markish, David Bergelson and Itzik Fefer.
                The antisemitic campaign of 1948-1953 against so-called "rootless cosmopolitans," destruction of the Jewish Anti-Fascist Committee, the fabrication of the "Doctors' plot," the rise of "Zionology" were officially carried out under the banner of "anti-Zionism," but the use of this term could not obscure the antisemitic content of these campaigns,[original research?] and by the mid-1950s the state persecution of Soviet Jews emerged as a major human rights issue in the West and domestically.
                [edit]The Doctors plot
                Main article: Doctors' plot
                On January 13, 1953, TASS announced "the unmasking of a terrorist group of doctors-poisoners." Satirical magazine Krokodil published antisemitic feuilletons and caricatures, Pravda published materials on arrested "spies"', almost all of whom were Jews. As Western press accused the Soviet Union of antisemitism, the Central Committee of Communist Party decided to organise a propagandistic trick, a collective letter by the Jewish public, condemning with fervour "the murderers in white overalls" and the agents of Imperialism and Zionism, and to assure there was no antisemitism in the USSR. The letter was signed by well-known scientists and culture figures, who had been forced to do so by the NKVD. [15]
                However, the letter, initially planned to be published in February, 1953, remained unpublished. Instead of the letter, a vehement feuilleton The Simple-minded and the Swindlers was published in Pravda, featuring numerous characters with Jewish names, all of them swindlers, villains, saboteurs, whom the naïve Russian people trust, having lost vigilance. What followed was a new wave of antisemitic hysteria and rumours, that all Jews would be sent to Siberia. Only Stalin's death the same year relieved the fear.[15]
                Similar purges against Jews were organised in Eastern Bloc countries (see Prague Trials).
                [edit]Radzinsky's hypothesis
                The reasons for the anti-Semitic campaign remain unclear; some attribute this to Stalin’s alleged paranoia, while Stalin’s biographer Edvard Radzinsky has claimed that Stalin was actually preparing for a new military conflict, and just repeated the 1937 purges to ensure an atmosphere of terror and absolute submissiveness. Radzinsky also viewed the persecution of Jews by Stalin as a means of provoking the US.
                Having been equipped with the atomic bomb (1949), the development of the hydrogen bomb was about to succeed. Stalin then ordered Beria to hasten the build-up of a Moscow rocket defence system. By the beginning of 1953, Stalin was boasting that Moscow may soon be gazing at the West from behind a rocket fence.
                Czech historian Karel Kaplan has reported a summary of a Stalin lecture found in the secret archives of Czechoslovak Communist Party. The lecture was held in 1951, at a conference of Communist parties. Stalin asserted that there was a suitable moment to start an assault against capitalist Europe, and that the Korean War had shown the weakness of the US army. Thus, the Socialist bloc had a temporary superiority, which demanded mobilisation of all the political and military power, to give a decisive blow against capitalism and to establish Socialism all over the continent.[15]
                [edit]Family Life

                Stalin's daughter Svetlana fell in love with a Jew, Alexei Kapler. Stalin disapproved.[16] He was exiled to Vorkuta on the charge of being an 'English spy'. She later fell in love with Grigori Morozov, another Jew, and married him. Stalin agreed to their marriage after much pleading on Svetlana's part, but refused to attend the wedding.
                [edit]References

                ^ Nikolai Tolstoy. Stalin's Secret War. Holt, Rinehart and Winston (1981). p. 27f.
                ^ a b c d e f Ro'i, Yaacov , Jews and Jewish Life in Russia and the Soviet Union, Routledge, 1995, ISBN 0714646199, page 103-6
                ^ Montefiore, Simon Sebag, Young Stalin, Random House, Inc., 2008, ISBN 1400096138, page 165
                ^ Kun, Miklós, Stalin: An Unknown Portrait, Central European University Press, 2003, ISBN 9639241199, page 287
                ^ Joseph Stalin. Works, Vol. 13, July 1930-January 1934, Moscow: Foreign Languages Publishing House, 1955, p. 30
                ^ Rappaport, Helen, Joseph Stalin: A Biographical Companion, ABC-CLIO, 1999 ISBN 1576070840, page297
                ^ a b Herf, Jeffrey (2006), The Jewish Enemy: Nazi Propaganda During World War II and the Holocaust, Harvard University Press, ISBN 0674021754
                ^ Resis, Albert (2000), "The Fall of Litvinov: Harbinger of the German-Soviet Non-Aggression Pact", Europe-Asia Studies 52 (1)
                ^ Moss, Walter, A History of Russia: Since 1855, Anthem Press, 2005, ISBN 1843310341, page 283
                ^ a b A. Kramer (2003), "Stalin and Zionism", International Marxist Tendency
                ^ Brent & Naumov 2004, p. 184
                ^ Brackman, Roman (2001), The Secret File of Joseph Stalin: A Hidden Life, Frank Cass Publishers, ISBN 0714650501
                ^ (Russian) Как убивали Mихоэлса (How Mikhoels was killed). Moskovskiy Komsomolets September 6, 2005
                ^ Recorded by Vice-Chair of the Sovmin Vyacheslav Malyshev. Source - newspaper Nezavisimaya Gazeta, September 29, 1999.
                ^ a b c (Russian)Edvard Radzinsky. Сталин, Moscow, Vagrius, 1997, ISBN 5-264-00574-5
                Available online
                Translation: "Stalin", 1996, ISBN 0-385-47397-4 (hardcover), 1997, ISBN 0-385-47954-9 (paperback) Ch. 24
                ^ N. Tolstoy, ibib., page 24
                [edit]See also

                Rootless cosmopolitan
                Doctors' plot
                Soviet Anti-Zionism
                History of the Jews in the Soviet Union
                Population transfer in the Soviet Union
                [edit]Further reading

                Arkady Vaksberg, Antonina Bouis, "Stalin Against The Jews", 1994, ISBN 0-679-42207-2
                Louis Rapoport, "Stalin's War Against the Jews", 1990, ISBN 0-02-925821-9
                [edit]External links

                Stalin's Secret Pogrom: The Postwar Inquisition of the Jewish Anti-Fascist Committee (introduction) by Joshua Rubenstein
                50th anniversary of the Night of the Murdered Poets National Conference on Soviet Jewry (NCSJ) August 12, 2002, Letter from President Bush, links
                Seven-fold Betrayal: The Murder of Soviet Yiddish by Joseph Sherman
                Unknown History, Unheroic Martyrs by Jonathan Tobin
                (Russian) Не умри Сталин в 1953 году... (If Stalin Had Not Died in 1953) by Yoav Karni (BBC in Russian language)
                http://xeno.sova-center.ru/1ED6E3B/216049A/2161854 Russian political parties and antisemitism
                "Stalin's Jews" by Israeli journalist Sever Plocker (ynetnews.com)
                [hide]
                v • d • e
                Joseph Stalin
                Politics
                Stalin before the Revolution · Stalin in the Revolution and early wars · Stalin's rise to power · The Stalin Era as Soviet Leader · Collectivization in the Soviet Union · Stalin in World War II · Molotov-Ribbentrop Pact · Winter War · Occupation of the Baltic states · Soviet invasion of Poland · German–Soviet Axis talks · Tehran Conference · Yalta Conference · Potsdam Conference · The Cold War · Sino-Soviet Treaty of Friendship · Eastern Bloc · Tito–Stalin split

                Concepts
                Stalinism · Neo-Stalinism · Socialism in One Country · Socialist realism · Stalinism in Architecture · Aggravation of class struggle under socialism · Stalin's plan for the transformation of nature
                Controversies
                Great Purge · Holodomor · Dekulakization · Gulag · Decossackization · Population transfer in the Soviet Union · Forced settlements in the Soviet Union · Soviet war crimes · Rootless cosmopolitan · Doctors' plot · Moscow Trials · Stalin's antisemitism · NKVD prisoner massacres · Katyn massacre · Nazi–Soviet population transfers · Soviet Census (1937) · Soviet deportations from Bessarabia and Northern Bukovina · Operation North · Mingrelian Affair · Leningrad Affair · Lysenkoism · Censorship of images in the Soviet Union · Operation Lentil (Caucasus) · Operation Priboi · Vinnytsia massacre · Kurapaty · Deportation of Koreans in the Soviet Union
                Works
                Ten Blows speech · Alleged August 19, 1939 speech · Falsifiers of History · Stalin Note
                De-Stalinization
                Pospelov Commission · De-Stalinization · Rehabilitation (Soviet) · Khrushchev Thaw · On the Personality Cult and its Consequences · Gomulka thaw · Soviet Nonconformist Art · Shvernik Commission
                Criticism
                Stalin Epigram · Lenin's Testament · Leon Trotsky · Ryutin Affair · Aleksandr Solzhenitsyn · Vladimir Bukovsky · Andrei Sakharov · Anti-Stalinist left · The Black Book of Communism
                Remembrances
                Stalin Monument in Budapest · Stalin's Monument (Prague) · Joseph Stalin Museum, Gori · List of places named after Joseph Stalin · Yanks for Stalin · Stalin Society · Stalin Prize · Stalin Peace Prize
                Personal
                Besarion Jughashvili (father) · Ketevan Geladze (mother) · Ekaterina Svanidze (first wife) · Yakov Dzhugashvili (son) · Constantine Kuzakov (son) · Nadezhda Alliluyeva (second wife) · Vasily Dzhugashvili (son) · Svetlana Alliluyeva (daughter)
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.03.25 | Михайло Свистович

          Re: були публікаціі в пресі, багато чого було(л.л)

          Сергій Кабуд пише:
          > у вікіпідії є take:
          > http://en.wikipedia.org/wiki/Stalin's_antisemitism

          Вікіпедія (не підія) - несерйозне джерело

          >
          > є написане Яковом Етінгером

          Він був висопоставленим радянським чиновником?

          >
          > непогано коротко викладене головне тут:
          >
          > Ukrainian People's Republic
          > http://en.wikipedia.org/wiki/History_of_the_Jews_in_Ukraine

          Погано, бо не може бути довіри до джерела, де написати щось та відредагувати може будь-який невіглас.
    • 2009.03.25 | Михайло Свистович

      Re: В совку було кілька державно-організованих погромів євреїв

      Сергій Кабуд пише:
      >
      > В нацистському Холокості приймали участь і жителі України

      А в Голодоморі і євреї, в т.ч й нежителі України. А ще поляки, латиші, білоруси... І що?

      >
      > Це питання є дуже важливим і має бути повністтю висвітлено

      Це щось схоже на жидомарсіянську змову навпаки

      >
      > хто були ті 'українці' які приймали чуасть в масових вбивствах і тортурах?
      >
      > Чи були вони українці в сенсі громадяни України(УНР, чи коренні жителі України)
      >
      > Чи це були поляки, німці, біл/шовики, завезені більшовиками чурки які-небудь?
      >
      > Хто вони були?

      Всілякі були. Як і всілякі євреї, латиші, поляки, німці, більшовики під час Голодомору.

      >
      > Які їхні імена ?

      Петренко, Василенко, Кубенко...

      >
      > Де вони тепер?

      В землі, мабуть
  • 2009.03.25 | Jfk

    Чому нe підкрeслюються два ключові пункти?

    Чому нe підкрeслюються два ключові пункти: відновлeння УКРАІНCьКОЮ дeржавою справeдливості до бeзвинно рeпрeсованих CОВЕТSКІМ CОЮЗОМ eврeів?

    А то такe вражeння, начeбто цe нe SSSР-ія іх рeпрeсувала а ми самі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.03.25 | Сергій Кабуд

      саме так. мало розсекречено: жертв за 90 років совка сотні тис

  • 2009.03.25 | Odesa

    Я на вас удівляюсь...

    Даруйте за різкість, але твердження про те що антисемітизму в СРСР не було - то просто маячня. Він був, він мав всеохопний щодо регіонів і системний характер. Відсутність у широкому вжитку архівних документів стосовно цього явища не повинна затьмарювати сам феномен. Звісно, постанови про заборону прийому євреїв до навчання у ВИШі, на певні посади тощо не публікувалися в газеті "Правда", ці рішення приймалися на рівні Політбюро ЦК КПРС чи в формі секретних вказівок, чи взагалі усно. Але заперечувати сам факт - означає відверто брехати. А асиміляція і денаціоналізація, фактично - етноцид, українців у повоєнні роки були? Теж ні, бо, мовляв, "докУмента немає"?.. Нам варто взяти за звичку інколи дивитися на світ не тільки власними очима, а й очима інших людей, в даному випадку - радянських жидів. З якого б біса 2 мої однокласники в 6-7 класах школи поміняли власні жидівські прізвища на російські і записалися до офіційних документів росіянами, га? А чому хлопець з Тирасполя, що здавав поруч зі мною іспити до ВИШу, написавши в 5 графі "еврей", раптом на останньому, 4-му іспиті одержав "неуд." (на трьох попередніх - 5, середній бал атестату - 5)? Дійсно так погано знав предмет? Не смішіть...
    Це той випадок, коли, аналізуючи історію найновішого часу, ми маємо спиратися не так на відсутні (знищені, сфальсифіковані) документи, як на спогади очевидців і елементарний здоровий глузд.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.03.25 | Георгій

      Re: Я на вас удівляюсь...

      Odesa пише:
      > Даруйте за різкість, але твердження про те що антисемітизму в СРСР не було - то просто маячня. Він був, він мав всеохопний щодо регіонів і системний характер.
      (ГП) Алe порівняйтe ситуацію в CРCР і ситуацію в Німeччині 1933-45 років. Різниця абсолютно чітка. В CРCР єврeї нe були мішeнню, відвeртим козлом відпущeння. В Німeччині - були, і цe була така офіційна німeцька дeржавна політика. Говоримо про дeржавний антисeмітизм самe в цьому сeнсі.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.03.25 | Хвізик

        Re: Я на вас удівляюсь...

        Георгій пише:
        > Odesa пише:
        > > Даруйте за різкість, але твердження про те що антисемітизму в СРСР не було - то просто маячня. Він був, він мав всеохопний щодо регіонів і системний характер.
        > (ГП) Алe порівняйтe ситуацію в CРCР і ситуацію в Німeччині 1933-45 років. Різниця абсолютно чітка. В CРCР єврeї нe були мішeнню, відвeртим козлом відпущeння.
        ну як то не були? - були
        єслі в крані нєт вади, значить випили жиди; єслі в крані єсть вада, значить жид пассал туда
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.03.25 | Георгій

          Re: Я на вас удівляюсь...

          Хвізик пише:
          > єслі в крані нєт вади, значить випили жиди; єслі в крані єсть вада, значить жид пассал туда
          (ГП) Так то "в народі." Такe є в усіх країнах. Алe цe нe ДЕРЖАВНИЙ антисeмітизм.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.03.25 | Хвізик

            Re: Я на вас удівляюсь...

            Георгій пише:
            > Хвізик пише:
            > > єслі в крані нєт вади, значить випили жиди; єслі в крані єсть вада, значить жид пассал туда
            > (ГП) Так то "в народі." Такe є в усіх країнах. Алe цe нe ДЕРЖАВНИЙ антисeмітизм.
            а ідею не брати жидів у вузи народ тоже сам видумав??
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.03.25 | Георгій

              Re: Я на вас удівляюсь...

              Хвізик пише:
              > Георгій пише:
              > > Хвізик пише:
              > > > єслі в крані нєт вади, значить випили жиди; єслі в крані єсть вада, значить жид пассал туда
              > > (ГП) Так то "в народі." Такe є в усіх країнах. Алe цe нe ДЕРЖАВНИЙ антисeмітизм.
              > а ідею не брати жидів у вузи народ тоже сам видумав??
              (ГП) Думаю, ця совєцька практика грунтувалася нe на якійсь особливій нeприязні до жидів, а на тому, що в 1970-і роки почався рух за їх eміграцію. Якби ОВІР був набитий звeрнeннями, скажімо, білорусів за дозволом eмігрувати до країни, яка була стратeгічним партнeром CША, совок розробив би план обмeжeння доступу білорусів до вищої освіти.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.03.25 | 123

                Георгій, Ви слідкуєте за власною думкою?

                Георгій пише:
                > > > (ГП) Так то "в народі." Такe є в усіх країнах. Алe цe нe ДЕРЖАВНИЙ антисeмітизм.
                > > а ідею не брати жидів у вузи народ тоже сам видумав??
                > (ГП) Думаю, ця совєцька практика грунтувалася нe на якійсь особливій нeприязні до жидів, а на тому, що в 1970-і роки почався рух за їх eміграцію. Якби ОВІР був набитий звeрнeннями, скажімо, білорусів за дозволом eмігрувати до країни, яка була стратeгічним партнeром CША, совок розробив би план обмeжeння доступу білорусів до вищої освіти.

                якщо "совок розробив" - то це державна політика, нє? а у попередньому пості Ви що заперечували?

                може за певних умов була б і антибелоруська державна політика в СРСР, але за реальних умов в СРСР була антиєврейська політика, тобто антисемітська.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2009.03.25 | petro

                  Re: Георгій, Ви слідкуєте за власною думкою?

                  А ви таки бачу майже всі в одну трубу дуєте. Тож до славного 1968 року на радянських вузах були Жиди і тільки Жиди, на ту тему можна знайти безліч доказів в тому ще й живих: юристів, лікарів, інженерів, начальниуів і інших. Проблема почалась війною Ізраіля з арабами, коли то ,,Нерушимий" вислав своїх ,,воєнних" інструкторів на поміч арабам. Тоді почали тиснути Жидів і вони почали втікати на волю з ,,раю". І тільки вони могли собі на це дозволити, інші народи лишились у ярмі.
    • 2009.03.25 | Сергій Кабуд

      ваші опоненти це знають. вони просто- вороги України

      і намагаються перекривити історію і збігти від кримінальної відповідальності
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.03.25 | Михайло Свистович

        Кругом врагі, Гєоргій тоже враг.

        В нью-йоркські душі заповзає страх,
        І думати не хоче голова:
        "Кругом врагі, вони вже в США".


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".