МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Як Закарпаття відзначило 70-ту річницю Карпатської України

03/26/2009 | Оксана Аврамчук
На Красному полі 14-15.03 учасники святкового заходу за участю Президента України Віктора Ющенка, представників політичних партій, громадських організації поклали квіти до меморіалу героям Карпатської України, вшанували загиблих січовиків та взяли участь у молебні.

В школах був організований перегляд фільму “Одна доба незалежності”, що змусило школярів задуматися про героїчн і чини молоді, що віддавали своє життя за свою державу. Такий приклад повинен зайняти своє належне місце у вихованні патріотизму серед молоді.

Адже 15 березня Україна відзначила 70-річчя проголошення незалежності Карпатської України – події, яка мала велике історичне значення не лише для карпатського українства, але й для всього українського народу. Так, Карпатська Україна стала одним з кроків на шляху до соборності всіх українських етнічних земель у єдиній державі. На початку 30-х рр. ХХ ст. під впливом українського національного руху відбулася активізація українського громадсько-політичного життя в Закарпатті. Поширення освітньої мережі, активізація просвітницьких товариств («Просвіта» та ін.), поступовий перехід до загальноукраїнського правопису, збільшення преси — все це зумовило вироблення політичного підґрунтя для подальшого посилення національно-патріотичних і державницьких сил.

Складні міжнародні обставини – криза у ЧСР, територіальні претензії з боку сусідніх держав призвели до того, що українське питання набуло міжнародного резонансу, свої інтереси тут мали Франція, Великобританія та сусідні країни — Польща, Угорщина, Німеччина.

Провідні суспільно-політичні сили Закарпаття підписали декларацію у справі української автономії, яку було вручено чеському уряду в Празі. Тоді ж було досягнуто домовленості про склад майбутнього автономного уряду, створено Національну раду Підкарпатської Русі, до якої увійшли практично всі основні політичні сили краю. Проти автономії виступила лише комуністична партія. 5 жовтня 1939 р. подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися словацькі та українські автономісти. Уряд Словаччини проголосив свою автономію 7-го, а Підкарпатська Русь — 11 жовтня. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з А. Бродієм. Уряд Бродія провів лише три засідання, на яких були розглянуті питання формування урядових структур, питання кордонів, проблеми цілісності території автономії та засновано газету «Урядовий вісник».

Криза в уряді, пов’язана з таємними зв’язками Бродія і Фенцика з Угорщиною та Польщею, призвела до їх відставки. 26 жовтня новим прем’єр-міністром призначено Августина Волошина, за якого було завершено реформування уряду, створено службу безпеки, управління поліції, відділ преси і пропаганди, засновано нову урядову щоденну газету «Нова свобода». 30 грудня 1938 р. уряд А.Волошина затвердив нову назву української автономії — Карпатська Україна. Уряд одразу взявся за розв’язання наболілих питань. Серед перших заходів, які планувалися, були вирішення питань земельної реформи та розвиток хліборобства і виноградарства. Особлива увага приділялася питанням електрифікації, розвитку шляхів сполучень, зв’язку. В усіх школах запроваджувалося обов’язкове викладання української мови, було відкрито низку українських гімназій, шкіл, розроблявся проект перенесення Українського вільного університету з Праги до Хуста. Вирішувалися питання культури і мистецтва.

Однією з найважливіших проблем було створення війська, яке почалося з формування добровільної організації «Карпатська Січ». На І з’їзді «Січі» провідником Головної команди обрано Д.Климпуша. «Січ» мала 10 команд (відділень) у районах, 5 постійних гарнізонів для військової підготовки. Активну участь в організації війська взяла Організація Українських Націоналістів, яка теорією і практикою апробувала збройну боротьбу за незалежність. Колодзінський, Коссак, Шухевич, Рогач, Клочуряк, Ольжич, Бандусяк – це далеко не повний перелік покликаних до військової постави борців за незалежність як з русинсько-українського краю, так і з галичанської України.

Піднесення в Карпатській Україні викликало занепокоєння в сусідніх країнах, особливо в Угорщині, яка не відмовлялася від своїх претензій на всю територію Закарпаття. Стурбована була і Москва: Сталін гостро відреагував на події в Карпатській Україні у своєму виступі на компартійному з’їзді.

15 березня 1939 р. відбулося перше засідання Сойму Карпатської України, з трибуни звучали слова: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКА. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИЙ, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу». Першим президентом Карпатської України обрано А. Волошина, а прем’єр-міністром — Ю. Ревая. Таким чином, процес державного усамостійнення завершився. Того ж дня Угорщина напала на Карпатську Україну. На боротьбу з ворогом стала в першу чергу «Карпатська Січ», а також загони самооборони, проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами, окремі підрозділи продовжували боротьбу далі. Президент А. Волошин і уряд змушені були покинути рідну землю. Агресія сусідніх країн проти Карпатської України фактично стала початком Другої світової війни, а січовики, що загинули за волю своєї держави, були її першими жертвами.

Карпатська Україна як держава проіснувала недовго, проте заявила світові про волелюбність українського народу, залишила свій слід в українській історії, підтвердила, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю — невід’ємною частиною великої української нації.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua