04/21/2009 | MV

Миколай ШОСТАК
РОЖЕВА ПРИМАРА МАЙДАНУ

Сонеталь
За версією поета Валерія Гнатюка

Була в мене вчора усміхнена Мрія,
Що квітне в серцях уже тисячі літ –
В ній дух моїх предків і щастя завіт,
В ній Вічна Любов до Вітчизни зоріє.

Була в мене Мрія – кохана-єдина...
І – сповнився мій помаранчевий сон:
Вмостила півгетьмана свого на трон
І возвеселилась моя Україна!

Та тільки не вийшло із блазня пророка,
Лиш слугам диявола воля широка –
П’ють кров, ділять владу і крадуть казну.

Тож вам моя Мрія, злі демони влади,
За мертвих і сущих, за кривди і зради
В цю мить об’являє священну війну!
26-30.12.2006 р.

1
Була в мене вчора усміхнена Мрія,
Чарівна, як Мавка уранці спросон:
І я заприсяг їй на крові покон,
Що вік буду вірним за неї на прі я.

Голівка, як сонечко, золотокоса,
Ще й очі ласкаві, янгельське чоло –
Проснувшись, іде у весняне зело
Шукати перлиночку щастя у росах...

А щастя її – то Життя і Свобода,
То висхід із рабства Святого Народу,
Що взяв не Мойсея – Тараса Завіт.

А Мрія моя – Піднебесна Вкраїна,
Що в лицарі святить козацького сина,
Й на Правді і Честі одвіку стоїть!
06.01.2007 р.

2
Що квітне в серцях уже тисячі літ,
Що дихає, сяє, співає у грудях,
Що вічного подвигу прагне у людях,
І що мою душу здіймає в політ?!

Се дума про матір, про Русь-Україну –
Дай Боже їй щастя на сотні століть!
Та знову над нею нещастя стоїть
В подобі держави, що пхне до руїни.

Люблю Україну я в трьох опоставах –
Мій край, мій народ, моя рідна земля;
Що радістю в серці щодень промовля;

Та люто ненавиджу в ролі держави,
Де край, і народ, і земля – для застави,
На розтерзання владців і правлян.
06.01.2007 р. 12.01.2007 р.

3
В ній дух моїх предків і щастя завіт –
У рідній моїй помаранчевій Мрії,
Що серце мені вже пече, а не гріє,
Бо впав у багно помаранчевий цвіт.

Як ніжно і мужньо плекалась вона,
У чесних і добрих окрилених душах,
Що вірили – вже нас ніхто не подужа,
Не восторжествує вже більш сатана.

Ця Мрія з Руси і Козацької Січі
Жар-птицею лине крізь дні і літа.
Це – в небі Різдвяна Звізда Золота,

Що святом на Всеукраїнському Вічі
Світила Майдану в усміхнені вічі,
А нині – тавром на душі розквіта.
30.12.2006 р.
14.01.2007 р.

4
В ній Вічна Любов до Вітчизни зоріє:
Освячена Небом і кров’ю борців,
Що йшли за Вкраїну на смертні герці
Під омофором Святої Марії, –

Оце моя мрія! Моя найдорожча,
Найкраща у світі, рідніша за все!
Ні, нам не Америка щастя знесе,
І на Європу не світить нам проща, –

Лиш Мрія-надія на Щастя і Волю,
Споможе воздвигнути нам свою долю.
Простить хай достойник за пафосний стан,

Бо правда одвіку проста і крилата:
Вкраїні не треба ні блазня, ні ката,
Їй треба Любові, що гріла Майдан!
05.01.2007 р.

5
Була в мене мрія – кохана-єдина
Були в мене гасла Майдану святі,
А їх потоптали, і «еті», і «ті»,
І знов зґвалтували гуртом Україну.

Облудники, наче вовки до кошари,
Удерлись до влади, що ствердив Майдан, –
До права мільйонів його громадян,
Щоб знову народ навернути в татари:

Азійці в Москві – від Орди ще панують
І власний народ по сей день не шанують,
А Київську Русь не один знає хан:

В нас і князі, і гетьмани в повазі,
В нас лицарі Духу і Честі в звитязі –
Їх Віче святить і гукає Майдан!
06.01.2007 р.

6
І – сповнився мій помаранчевий сон,
Сталась рожева мана ідіота:
Краще б не мріяв, зашив собі рота,
Щоб не волав зо всіма в унісон.

З Майданом я владу таку накричав,
Що посміховиськом стала у світі:
Злодюги, людці, ненажери неситі,
Збіговисько підлих і злих яничар.

Переконала утілена Мрія,
Що мафія є, і безсмертна вона,
І не безстрашна вона, а страшна.

Беззубо-безликий наш «батько-месія»
Об’єднує клани і рече: «Мація! –
Вкраїну єднаймо довкіл казана!»
06.01.2007 р.

7
Вмостила півгетьмана свого на трон...
І возридала моя Україна:
Знов сльози роняє і квилить чаїно –
Знов зрадили Мрію й попрали Закон.

О! Ти вже плакала в думах Тараса
І з Лесею теж лила сльози гіркі,
Щоб на морозі розквітли квітки:
Сльози – то наша етнічна окраса!

І плачуть твої, мироточать ікони,
Кривавими слізьми Оранта сплива –
Бо святість утратили клятви-слова!

Є в Україні свій Злодій в законі,
Є Пересмішник-бджоляр у короні –
Катма Президента! Хоч правлять аж два.
06.01.2007 р.

8
І возвеселилась моя Україна,
Щоб потім невтішно заплакати знов.
Пройшло її щастя оранжевим сном,
Свиньми розчавлена Мрія-перлина!

Та не ридай, не журись, моя Ненько,
А вгору знамена свої піднімай,
Пісню закличну свою заспівай,
Возвесели посумніле серденько.

І засурми по Небесному Війську,
Поклич мене знов на Великий Майдан –
Нехай я катам і злодюгам воздам;

Нехай сокрушу оцю владу злодійську –
Проамериканську і проросійську, –
Воздам по заслугах за зло і обман.
06.01.2007 р.

Та тільки не вийшло із блазня пророка
Зате вийшов спільний іще один ПУК*
Народові свому, ще й дулі з двох рук:
Для Заходу й Сходу – як миру зарока.

А де ж «любі друзі» і де «чиста влада»,
Де Юля і Юра* – де Совість і Честь?! –
Натомість у владі воздвигнуті днесь
Великий Дон-ПУК і кучмівська бригада.

Нема в Україні ні миру, ні ладу,
В народу немає ні сил, ні життя,
Лиш розпач, гриза і лихі почуття.

Та всі маєм гріх за ту скурвлену владу,
Бо розум наш хитрий не з лоба, а ззаду –
То й творим із блазнів героїв буття.
06-07.01.2007 р.

*ПУК – парламентсько-урядова коаліція при першій «ходці» Януковича в КМ, а нині – це П-ПУК – президентсько-парламентско-урядова коаліція.
*Юля і Юра – Тимошенко і Луценко.

10
Лиш слугам диявола воля широка –
Щоб з Неньки нещадно лупити сім шкур;
Во благо своїх чорнодушних натур
Вони, як ординці, грабують жорстоко.

Це демонократія хижа панує –
Всяк владу тримає для власних вигод,
Лиш за своє він так «любить» народ,
Бо шкурного визиску ревно пантрує:

Так люблять вампіри і пси-людожери,
Доки не з’їдять чи не висмокчуть кров,
Тому в них з народом не кревна любов,

А тільки – кривава, у вигляді жертви –
Із наших сердець, щоб їх псами пожерти
І за мандатський сховатись покров.
06-08.01.2007 р

11
П’ють кров, ділять владу і крадуть казну –
Ось їхня сердець найсвятіша турбота,
А не для нації чорна робота,
А не сподвижництво для кагану.

Щодня в них бій кланів запеклий іде
За гроші і землі, скарби і надбання –
Лиш тут вони трудяться з ночі до рання,
Лиш тут принципові, а більше ніде!

А братія* дудлить горілку безбожно
Чи мовчки з похмілля куняє в кутку.
Хіба ж Україну ми хтіли таку?

Задрипана хвойда чи Ненька заможна?!
Була ж колись – ясна князівна вельможна,
А нині вповалку ґвалтують, бридку.
06-08.01.2007 р.

*Братія – тут: народ.

12
Вам моя Мрія, злі демони влади,
Предивно воскреснувши, чинить урок:
Ніхто з вас не геній, не свят, не пророк,
Тож б’ю вас глаголом своїм без пощади:

Ви – вивертні, тать, мужлани, ненажери,
Ще вам віділлється невтішна сльоза,
Що Мрію оплакував нею козак,
Як ви Помаранчеве Сонце пожерли.

Так – ви не лицарі Духу і Честі:
Вам Жінка Розумна – то гонору ґандж!
Та скільки в нас Ольг, Роксолян є і Анн,

Що мають і мудрість, і всі благочестя,
Щоб правити краще за «кума» чи «тестя»,*
Які обезчестили рідний Майдан.
06,10.01.2007 р.

* «кума» чи «тестя» – кумівство і плановість в управлінні державою.

13
За мертвих і сущих, за кривди і зради
И достойне майбутнє нових поколінь
Я б’ю у набат – уставайте з колін,
Спасайте Вкраїну, звільняйте з блокади!

Прем’єрів і гетьманів ви вже скидали,
Та жаль, що обрали таких, як були.
Повстаньте – бодай, вони, кляті, спрагли
Щоб чесні воістину з Богом постали!

Супроти народу немає в них сили,
Тож кличте Собор і рушайте на бій –
Хай стане до лав молодий і старий...

Єднайтесь, брати, бо пора вже наспіла –
В такій Україні всім жити немило,
Ідіть боронити свій край дорогий!
06,08,09.01.2007 р.

14
В цю мить об’являє священну війну
Всім зрадникам Мрії Поета Перо:
Клялись на Майдані творити Добро –
Та Злом задушили вкраїнську весну!

Обіцянкам, клятвам, присягам назло
Попрали ви світський і Божий Закон,
І долю народу поклали на кон –
То ж вічна анафема вам на чоло!

Немає на світі нічого у Бога
Святіше за Праведно Сущий Народ!
Була в нього тьма ворогів і заброд,

Але найстрашніший є ворог у нього –
Ординська держава без Бога Святого.
Повстаньмо ж за Мрію, – за серця оплот!
06-09.01.2007 р.

Р.S.
В державі керманичів, звісно, багато,
Та Кормчий Великий над нами –
Один, Владика всіх душ і народів лиш
Він, Його не зіпхнуть владарі-супостати,
Бо Царство Його – не столичні палати,
А Храми Сердець Прісновірних: Амінь.

21.02.2007 р.