МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Слава переможцям! Слава Україні!

05/10/2009 | Майдан-ІНФОРМ
Звернення Президента України Віктора Ющенка на урочистому мітингу з нагоди Дня Перемоги

Дорогий Український народе!

Дорогі ветерани!

Дорогі співвітчизники!

Вітаю вас з 64-тою річницею Великої Перемоги.

Говоритиму про те, що в душі.

Я думаю про свого батька.

Я думаю про наших батьків.

Я думаю про мільйони наших людей - полеглих у боях, закатованих у концтаборах, тих, які пройшли всі фронти і бойові підпілля, тих, які були в тилу, тих, які вижили і дали життя нам, - про всіх, які перемогли.

Це - наша спільна, єдина і неподільна, свята і велика перемога.

Ми здобули її разом з іншими народами, до яких звертаємо братні слова вітання, шани і спільної скорботи.

Ми вдячні усім братам.

Пам'ятаємо кожну краплину крові, що пролилася за спільну нашу свободу.

Про роль, місію і героїзм Українського народу говоримо з найвищою національною гідністю.

Війна тривала для нас чи не найдовше.

Двічі смерч війни пройшов нашою землею.

Ми підняли зброю опору на окупованих територіях.

Ми стали на смерть біля Москви, Сталінграда, Ленінграда, на Курській дузі.

Разом з іншими народами ми зупинили гітлерівську навалу.

Разом з іншими народами ми розпочали наступ на ворога.

У 1943-1944 роках на теренах України відбулися стратегічні операції, що стали вирішальними на всьому загальноєвропейському театрі бойових дій.

Оборона Києва, Одеси, Севастополя дали небачений зразок масового героїзму і самопожертви.

Донбаська, Київська, Корсунь-Шевченківська, Нікопольсько-Криворізька, Львівсько-Сандомирська, Яссько-Кишинівська, Східно-Карпатська операції - це шлях великої і важкої перемоги, яким ми йшли від містечка Мілове на сході до станції Лавочне на заході України.

Цього року виповнюється рівно 65 літ, як були визволені Крим, Поділля, Буковина, Галичина та Закарпаття.

Цей наступ дозволив врятувати всю Європу.

Сьогодні - День Європи. У його появі - наш безумовно великий внесок. У її майбутньому - наша велика роль.

Більше 7 мільйонів українців пішли на фронт Великої Вітчизняної війни.

Кожен другий не повернувся додому.

Кожен другий, хто вижив, став інвалідом війни.

Україна дала сотні видатних полководців, тисячі й тисячі героїв війни.

В епіцентрі світової війни Україна зазнала чи не найбільших втрат і руйнувань.

На фронтах, у концтаборах, у масових каральних акціях загинули до 10 мільйонів наших співвітчизників.

Повністю або частково були знищені 714 українських міст, 29 тисяч сіл, більше 16 тисяч заводів, фабрик та інших промислових об'єктів.

Без житла залишилося 10 мільйонів чоловік. «Україна поруйнована, як ні одна країна в світі. Поруйновані й пограбовані всі міста... Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю». Так писав у своєму щоденнику Олександр Петрович Довженко.

Перемога, здобута такою ціною, безумовно є священна.

Священною є спільна перемога всіх членів антигітлерівської коаліції.

Це - вічний подвиг людей.

Я впевнений - вся жорстока правда про війну, її диявольські причини, її розпалювачів, буде неминуче розкрита.

Як Глава Української держави звертаюся до всіх народів, що брали участь у Другій світовій:

Ми разом пройшли через пекло війни з фашизмом.

Ми не можемо допустити байдужості і блюзнірства у ставленні до спільної боротьби і полеглих героїв.

У новому часі немислимо допустити жодного найменшого натяку на відновлення будь-якої тоталітарної, авторитарної ідеології чи політики, що можуть плекати імперські амбіції, поставити під сумнів взагалі цінність людського життя і порушити священне право народів на самостійне національне буття.

Супроти спроб приховати «незручні» трагедії, що не вписуються в усталені образи, нам потрібна правда, взаємна повага до національної історії кожного із нас і братнє співчуття за полеглими.

Україна знає ціну цим словам.

Наша битва за свободу на європейському просторі тривала чи не найдовше.

У перемозі над тоталітаризмом - одне з головних джерел рідної держави, здобутої нашим народом.

Усім, хто здобував цю перемогу, - наша вдячність і наше саме глибоке визнання.

Українська держава - це найважливіший ключ до єдності всіх нас, хто віддано любить Україну, приймає її непросту історію національним серцем і хоче добра для неї і кожної її людини.

Українські ветерани вже давно усвідомили цю святу правду і, я вірю, ще не раз даватимуть нам, молодим поколінням, мудрі приклади порозуміння і уроки.

Це - неминуче, бо це - велика істина єдиного українського народу.

Українські воїни однаково любили Україну і смерть кожного однаково болісно переживали матері на Донбасі, Волині, Галичині, Поділлі чи в таврійських степах.

Пам'ять про них усіх має бути належно вшанована.

Треба зупинити процеси руйнування військових поховань і привести їх до ладу - належного нашій європейській культурі, зробити це з гідністю і великою любов'ю.

За останні кілька років і владою, і людьми закладено багато пам'ятних знаків, де у майбутньому будуть створені «Національні військові меморіали».

Дуже важливо, що нині бачимо, як зовсім юні громадяни України самостійно збирають свідчення про хід війни.

Це - приклади мудрості. Це - вияви нації. Це - приклади єдності, які потребує увесь наш народ.

Я не сприймаю і не сприйму жодної тези, що може розділити наш народ.

Нам треба йти далі, аби наші національні істини стали всеосяжними і зрозумілими для всіх і кожного.

Ці істині - чисті, щирі і звернені на благо кожного з нас і всієї Української держави.

Ми маємо пам'ятати про минуле, але найважливіше - дбати про живих.

Сьогодні непросто. І в нинішній час держава, насамперед, зобов'язана допомогти ветеранам.

Як Глава держави, як українець, як син фронтовика я схиляюся перед вами, дорогі переможці, і бажаю вам міцного здоров'я, щастя і довгих-довгих літ життя.

Схиляю чоло перед усіма, хто поліг у битві за нашу Велику Перемогу, хто боровся за Україну і хто переміг великою, могутньою, праведною силою.

Україна буде завжди пам'ятати цей великий людський подвиг.

Україна буде завжди вдячна своїм рятівникам.

України є і завжди буде сильною державою, бо дух українських перемог є вічний і незламний.

Слава переможцям!

Слава Українському народові!

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/13736.html

sean

Відповіді

  • 2009.05.10 | Горицвіт

    виступ досить-таки антирадянський

    Не рахуючи самої героїзації України, до якої вже більш-менш звикли.


    "Я впевнений - вся жорстока правда про війну, її диявольські причини, її розпалювачів, буде неминуче розкрита." [...] "Супроти спроб приховати «незручні» трагедії, що не вписуються в усталені образи, нам потрібна правда, взаємна повага до національної історії кожного із нас і братнє співчуття за полеглими."

    (порівняйте з російськими і комуністичними вимогами "не допустити перегляду історії")


    Або оцей натяк, що визволення в 1945 не було:

    "Наша битва за свободу на європейському просторі тривала чи не найдовше."


    А це мало не критика сучасної Росії:

    "У новому часі немислимо допустити жодного найменшого натяку на відновлення будь-якої тоталітарної, авторитарної ідеології чи політики, що можуть плекати імперські амбіції, поставити під сумнів взагалі цінність людського життя і порушити священне право народів на самостійне національне буття."
  • 2009.05.11 | Мірко

    Re: Слава переможцям! Слава Україні!

    Майдан-ІНФОРМ пише:
    > Звернення Президента України Віктора Ющенка на урочистому мітингу з нагоди Дня Перемоги

    > Я думаю про мільйони наших людей - полеглих у боях, закатованих у концтаборах, тих, які пройшли всі фронти і бойові підпілля, тих, які були в тилу, тих, які вижили і дали життя нам, - про всіх, які перемогли.
    >

    Забув про закатованих в Ґулаґу.

    > Це - наша спільна, єдина і неподільна, свята і велика перемога.
    >

    ЩО??? Перемога? Що власними силами замінили малого ката на большого? У большевиків було щось святе? Якщо коляборували з будь яким катом, то будь який результат був би такою "спільною" перемогою!

    > Ми здобули її разом з іншими народами, до яких звертаємо братні слова вітання, шани і спільної скорботи.
    >

    Тут правда лише про спільну скорботу.


    > Ми вдячні усім братам.
    >

    Угу. Пісьля того що Красная Армия робила в Німеччині у 1945-му, тих братів у нас дещо більше ніж сподівалося б. ;)

    > Пам'ятаємо кожну краплину крові, що пролилася за спільну нашу свободу.
    >

    Неправда. Забуваємо про ті краплі пролиті за НЕЗАЛЕЖНУ нашу свободу.


    > Про роль, місію і героїзм Українського народу говоримо з найвищою національною гідністю.
    >

    Яка ж національна гідність коли коляборували із тим катом що дарував був нам Голодомор і готував другий.


    > Війна тривала для нас чи не найдовше.
    >

    Перше правдиве речення. А коли скінчиться може пан знає?

    > Двічі смерч війни пройшов нашою землею.
    >

    Місцями тричі й більше.

    > Ми підняли зброю опору на окупованих територіях.
    >

    І якраз тих хто опиралися окупантам ми забули сьогодні.

    > Ми стали на смерть біля Москви, Сталінграда, Ленінграда, на Курській дузі.
    >

    Якщо кому там "наша" земля, то промова стає дещо більш зрозумілою.

    > Разом з іншими народами ми зупинили гітлерівську навалу.
    >

    Не досить. Треба було з іншими народами зупинити московську!

    > Разом з іншими народами ми розпочали наступ на ворога.
    >

    Тут може про АБН чи про Комінтерн?


    > Оборона Києва, Одеси, Севастополя дали небачений зразок масового героїзму і самопожертви.
    >

    Якщо про Київ то зразок масового переходу в полон. Як моральний вибір - цей перевищав вибір невольницької служби в лавах ката Ч.1.

    > Донбаська, Київська, Корсунь-Шевченківська, Нікопольсько-Криворізька, Львівсько-Сандомирська, Яссько-Кишинівська, Східно-Карпатська операції - це шлях великої і важкої перемоги, яким ми йшли від містечка Мілове на сході до станції Лавочне на заході України.
    >

    Це зі вдячності Сталіну за Голодомор? Герої, слушно, всі.

    > Цього року виповнюється рівно 65 літ, як були визволені Крим, Поділля, Буковина, Галичина та Закарпаття.
    >

    В найкращім разі лише 18 літ. І то в найкращім...

    > Цей наступ дозволив врятувати всю Європу.
    >

    Лише західну.

    > Сьогодні - День Європи. У його появі - наш безумовно великий внесок. У її майбутньому - наша велика роль.
    >

    Ні. Ми безумовно великий конфюз. В майбутьньому ще більша плутанина.

    > Більше 7 мільйонів українців пішли на фронт Великої Вітчизняної війни.
    >
    > Кожен другий не повернувся додому.
    >
    > Кожен другий, хто вижив, став інвалідом війни.
    >

    От і ціла суть. Ґеноцид за новим способом. Хто б не загинув, - Сталін тішився.

    > Україна дала сотні видатних полководців, тисячі й тисячі героїв війни.
    >

    Але лише одного Ґенерала, - Чупринку.

    > В епіцентрі світової війни Україна зазнала чи не найбільших втрат і руйнувань.
    >

    Якщо воювали проти власних інтересів, - чи міг бути інакший результат?

    > На фронтах, у концтаборах, у масових каральних акціях загинули до 10 мільйонів наших співвітчизників.
    >

    А додаткових 6 переселили в Сибір.

    > Перемога, здобута такою ціною, безумовно є священна.
    >

    Проклята!

    > Священною є спільна перемога всіх членів антигітлерівської коаліції.
    >

    Сталін уже теж святий?

    > Це - вічний подвиг людей.
    >

    Це вічна траґедія.

    > Я впевнений - вся жорстока правда про війну, її диявольські причини, її розпалювачів, буде неминуче розкрита.
    >

    Але ніяк не цим виступом. :lol:

    > Як Глава Української держави звертаюся до всіх народів, що брали участь у Другій світовій:
    >
    > Ми разом пройшли через пекло війни з фашизмом.
    >

    Ціле шчастя що з Націонал-Соціялізмом клопотів не було! :sarcastic:

    > Ми не можемо допустити байдужості і блюзнірства у ставленні до спільної боротьби і полеглих героїв.
    >

    До полеглих жертв ні. Герої це ті котрі роблять невимушений вибір.

    > У новому часі немислимо допустити жодного найменшого натяку на відновлення будь-якої тоталітарної, авторитарної ідеології чи політики, що можуть плекати імперські амбіції, поставити під сумнів взагалі цінність людського життя і порушити священне право народів на самостійне національне буття.
    >

    Та холєра, колєґо. Якраз за такі імперські амбіції східного сусіда всі ці ваші герої гинули! Де ж тут у вас лоґіка?

    > Супроти спроб приховати «незручні» трагедії, що не вписуються в усталені образи, нам потрібна правда, взаємна повага до національної історії кожного із нас і братнє співчуття за полеглими.
    >

    Чи можна ототожнити? Може СССР це якраз ця незручна траґедія?

    > Україна знає ціну цим словам.
    >

    На жаль це правда.

    > Наша битва за свободу на європейському просторі тривала чи не найдовше.
    >

    Здається ще не скінчилася.

    > У перемозі над тоталітаризмом - одне з головних джерел рідної держави, здобутої нашим народом.
    >

    В перемозі над тоталітаризмами. А хто воював проти обох? То й там це головне джерело. Черпайте звідтам, а не в москалів.

    > Усім, хто здобував цю перемогу, - наша вдячність і наше саме глибоке визнання.
    >

    Усім? Та якраз тим що здобув остаточну перемогу вдячності нема.

    > Українська держава - це найважливіший ключ до єдності всіх нас, хто віддано любить Україну, приймає її непросту історію національним серцем і хоче добра для неї і кожної її людини.
    >

    Гарненько. Тоді чому прославляєм бійців чужої держави а нехтуємо своїх?

    > Українські ветерани вже давно усвідомили цю святу правду і, я вірю, ще не раз даватимуть нам, молодим поколінням, мудрі приклади порозуміння і уроки.
    >

    Українські ветерани? Угу. В котрих нам приклад брати? Бо нагода практичного пристосовання надходить. Може в тих українських ветеранах що за Єдину й Неділиму воювали?

    > Це - неминуче, бо це - велика істина єдиного українського народу.
    >

    Істини тут мало. І з брехні та фантазії єдиної не зліпиш.

    > Українські воїни однаково любили Україну і смерть кожного однаково болісно переживали матері на Донбасі, Волині, Галичині, Поділлі чи в таврійських степах.
    >

    Не знаю. Чомусь багато тих любителів України гордо машерують під чужими знаменами.

    > Пам'ять про них усіх має бути належно вшанована.
    >

    Належно.

    > Дуже важливо, що нині бачимо, як зовсім юні громадяни України самостійно збирають свідчення про хід війни.
    >
    > Це - приклади мудрості. Це - вияви нації. Це - приклади єдності, які потребує увесь наш народ.
    >

    Це приклад того що держава правди не сприймає.

    > Я не сприймаю і не сприйму жодної тези, що може розділити наш народ.
    >

    Як за правдою шукаєш, то не можеш a priori таке говорити. Тут приклад Або-або. Або правда, або брехня на якій зліплюватимемо несумісне.

    > Нам треба йти далі, аби наші національні істини стали всеосяжними і зрозумілими для всіх і кожного.
    >

    Тут чую щось дуже стидливо приховане.

    > Ці істині - чисті, щирі і звернені на благо кожного з нас і всієї Української держави.
    >

    Якщо так, то що пан робить на цім святі?

    > Ми маємо пам'ятати про минуле, але найважливіше - дбати про живих.
    >
    > Сьогодні непросто. І в нинішній час держава, насамперед, зобов'язана допомогти ветеранам.
    >

    Котрим? Є купа українських ветеранів американського війська, канадського, німецького, - чи не залежить нам під чиїм знаменом воювали?

    > Як Глава держави, як українець, як син фронтовика я схиляюся перед вами, дорогі переможці, і бажаю вам міцного здоров'я, щастя і довгих-довгих літ життя.
    >

    Може час не схилятися перед переможцями, а самому перемогти!

    > Схиляю чоло перед усіма, хто поліг у битві за нашу Велику Перемогу, хто боровся за Україну і хто переміг великою, могутньою, праведною силою.
    >

    Знов щось несумісне. Одні боролись за Україну, а другі у якійсь великій могутній силі.

    > Слава Україні!
    >

    Героям Слава!
  • 2009.05.11 | eletricity

    коли вже зможемо говорити правду, чи то правда наша крива ..

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.05.11 | Odesa

      Re: коли вже зможемо говорити правду, чи то правда наша крива ..

      Колись - зможемо. Але - ще не час.
      Тому - не будьмо аж такими суворими суддями. Погодьмося: перед нами - текст найвищої якості, він гранично (до крайньої межі "масового сприйняття") чесний і сміливий.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.05.11 | eletricity

        якраз той варіант коли якість пропорціональна масовому сприйнятю

  • 2009.05.11 | Хвізик

    Ющенко - ТАК

  • 2009.05.11 | Роман Сербин

    Сумно читати сьогодні такі слова президента незалежної України..

    Ще кілька років тому, Ющенко старався зібрати довкола круглих столів для братньої злагоди українців, яких доля закинули по різних боках кривавого двобою тоталітарних диктаторів та їх винищувальних імперій.

    Після п'ятьох років Ющенко забув про тe чесне діло, гідне велико президента... Sic transit gloria mundi!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.05.11 | Angry Orange

      Сумно читати...

      А комусь сумно бачити, як деякі україноподібні канадони за*бують своїми повчаннями, що треба і не треба робити українцям в Україні... І тим більше - Президенту України.

      Ви не знаєте українських реалій, ви намагаєтесь "вчити жити" там, де ви не жили і вчите тому, в чому нічого не тямите.

      Краще докладить зусіль, щоб зупинити прихід до влади в Канаді цього руSSопоцреото, графа Ігнат'єффа, чорти б його брали!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.05.11 | Хвізик

        от іменно

        Angry Orange пише:
        > Краще докладить зусіль, щоб зупинити прихід до влади в Канаді цього руSSопоцреото, графа Ігнат'єффа, чорти б його брали!
      • 2009.05.11 | Мірко

        Re: Сумно читати...

        Angry Orange пише:
        > А комусь сумно бачити, як деякі україноподібні канадони за*бують своїми повчаннями, що треба і не треба робити українцям в Україні... І тим більше - Президенту України.
        >
        > Ви не знаєте українських реалій, ви намагаєтесь "вчити жити" там, де ви не жили і вчите тому, в чому нічого не тямите.
        >

        Отже нема чого відучувати від совку? Тіштеся і не тратьте часу на Майдані.

        > Краще докладить зусіль, щоб зупинити прихід до влади в Канаді цього руSSопоцреото, графа Ігнат'єффа, чорти б його брали!<

        Якщо деалі хочете в Україні совок, Московську колонію, тоді в чім тут вам різниця?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.05.11 | Angry Orange

          Сумно, сумно...

          > Отже нема чого відучувати від совку? Тіштеся і не тратьте часу на Майдані.
          Та не "відучуваєте" ви від совку! Ви тількі діскредітуіте своїм бундючним невігластсвом всяку україньску ідею.

          > Якщо деалі хочете в Україні совок, Московську колонію...
          Я не хотів би. Отже, не живу там. Але ж як нарід там хоче, то так воно й є. До речі, безпосередньої "московської колонії" більшість таки не хоче, навіть у Донбасі. А ось із "совковим" мисленням, тут проблеми. Але ви тут не допоможете. Бо викликаєте роздратування вашим невіглаством в українських реаліях на фоні повчального тону. Смішно і сумно - більше нічого.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.05.11 | Мірко

            Re: Сумно, сумно...

            Angry Orange пише:
            > > Отже нема чого відучувати від совку? Тіштеся і не тратьте часу на Майдані.
            > Та не "відучуваєте" ви від совку! Ви тількі діскредітуіте своїм бундючним невігластсвом всяку україньску ідею.
            >

            Коли арґументів бракує то давай ad hominem! Від совку далеко це не зайшло. І я таке вмію, хоч як правило не виникає потреба коли арґументи є. Але що, побавимося!

            > Я не хотів би. Отже, не живу там.<

            Втікач із поля бою поради тут пише?

            >Але ж як нарід там хоче, то так воно й є. До речі, безпосередньої "московської колонії" більшість таки не хоче, навіть у Донбасі.<

            Не досить щось нехотіти. Скоро вибору не буде.

            >А ось із "совковим" мисленням, тут проблеми. Але ви тут не допоможете.<

            Може треба таким притакувати?

            >Бо викликаєте роздратування вашим невіглаством в українських реаліях на фоні повчального тону. Смішно і сумно - більше нічого.<

            Краще не дратувати фактами а притакувати? І як це має спрацювати? Вже 18 років незалежности. Це вже нікому, крім вам, не смішно.
      • 2009.05.11 | Роман Сербин

        Вулична мова - візитна картка автора

        Angry Orange пише:
        > А комусь сумно бачити, як деякі україноподібні канадони за*бують своїми повчаннями, що треба і не треба робити українцям в Україні... І тим більше - Президенту України.

        Хамська мова - це свідчення про культурний рівень того що пише а не того про кого він пише. Це варто б "злісній помаранчі" знати.
        >
        > Ви не знаєте українських реалій, ви намагаєтесь "вчити жити" там, де ви не жили і вчите тому, в чому нічого не тямите.

        Коли невіглас не знаходить аргументів проти думок, тоді шукає образливих і неправдивих тверджень проти особи.
        >
        > Краще докладить зусіль, щоб зупинити прихід до влади в Канаді цього руSSопоцреото, графа Ігнат'єффа, чорти б його брали!

        Ксенофобська ненавість не приносить чести ні авторові ні його середовищі. А що робити канадцям, то це Ви краще залишіть для вирішення самих канадців.
      • 2009.05.12 | Наталка

        Орандж, вам за Сєню б голосувати. Він теж за політичну націю.

        А українець і на місяці- українець, син української нації. Говорив і буде говорити про все, що її стосується.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.05.12 | omela

          на Майдані дуже багато хто за Сєню

    • 2009.05.11 | omela

      Re: круглих столів для братньої злагоди українців

      Роман Сербин пише:
      > Ще кілька років тому, Ющенко старався зібрати довкола круглих столів для братньої злагоди українців, яких доля закинули по різних боках кривавого двобою тоталітарних диктаторів та їх винищувальних імперій.

      Ініціатива була приречена від самого початку.

      По-перше, ветеранів ЧА там представляла ветеранська організація комуніста Герасимова (нині покійного), будь-який натяк на можливість якогось порозуміння (примирення як казалося) відкидався з порога. Ющ спробував, внедовзі зневірився. Ніби не розумів.

      По-друге, спочатку треба визнати УПА і Дивізію, а потім говорити про щось подібне. (я особисто у це не вірю, поки на чолі офіц. ветеранів ЧА типи з виразно окупантською психологію, а це вже не зміниться, бо скоро вимруть). Нічого того не було зроблено, хоча в напрямку визнання Упа деякі кроки були, до чести Ющенка слід визнати.
  • 2009.05.11 | omela

    Перемога Сталіна. А ця війна для України - велика трагедія.

    Стільки жертв... Святкувати закінчення війни? Та ж в Україні вона не закінчилася того дня - УПА воювала ще довго...

    Це крім того, що українці були по обох сторонах фронту. Навіть можна сказати, по трьох, (польська армія Андерса)... не рахуючи УПА.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua