06/09/2009 | Bestt

http://www.pravda.com.ua/news/2009/6/9/96205.htm

Конституція, як правило, дуже сухий документ. Але проект Конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) до останньої літери пронизаний нелюбов’ю до країни.

Практично в кожній статті цього законопроекту закладено реалізацію основної мети – підрив життєздатності країни.

Проектом Конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) штучно ускладнювалося, а подекуди й паралізувалася діяльність держави у сфері протидії загрозам воєнного та іншого характерів.

Проект передбачав, що у випадку агресії війська не відбиватимуть агресора, а чекатимуть, поки Верховна Рада ухвалить рішення, яке перед тим має бути подано президентом за рішенням РНБО.

Така затримка в часі створює прямі загрози для катастрофи держави. По суті, така норма є заохоченням до агресії проти країни й прямою загрозою незалежності та територіальної цілісності України, що теж мав би врахувати Конституційний Суд.

Крім того, проект "підривав" принцип "єдиноначалія", який єдиний довів свою ефективність і існує в усіх арміях світу.

Підрив принципу єдиноначалія означає підрив оборонних можливостей країни, та, як наслідок, спрямований на ліквідацію незалежності та територіальної цілісності.

Сьогодні в Україні, як і практично в усіх країнах світу, оголошувати стан війни має право глава держави, із необхідним затвердженням цього рішення парламентом. Це – звична практика, де є одночасно і одноосібне рішення глави держави, і контроль з боку парламенту.

Проект пропонував надати це право колективному органу – Раді національної безпеки та оборони, склад якої фіксований і є, по-суті, зібранням представників політичних партій, що входять до коаліції.


Таким чином, проект Конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) більшою мірою був покликаним критично підірвати на інституційному рівні життєздатність української держави, максимально ускладнити захист її незалежності та територіальної цілісності.

З оприлюдненого проекту виразно стирчали вуха іноземних агентів, які намагаються демонтувати і знищити не лише демократію в країні, а й саму Україну.

Між тим, згідно зі статтею 111 Кримінального Кодексу, державна зрада – це "діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України… надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України".

Те, що в політикумі знайшлося лише кілька десятків людей, які виступили проти цього, а решта сиділа з язиками невідомо де, очікуючи розвитку подій, свідчить про крайню гнилість і занепад владних інституцій, людей при владі та системи в цілому.


Наполеон свого часу сказав, що "нічого не втрачено, доки не втрачена честь". Випадок із конституцією ПРіБЮТ – цілком протилежний. Можливо, після цього дехто з політиків – учасників цієї антидержавної авантюри – навіть почне шукати країну, де їх ще не знають.



Олександр Палій, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, кандидат політичних наук