07/04/2009 | Юрій Рудницький

Підмахнули, підвели… Під статтю
Вчора Президент України Віктор Ющенко підписав закон «Про внесення змін до статті 301 Кримінального Кодексу України». Згідно з ним, встановлюється кримінальна відповідальність не лише за розповсюдження порнографії, але й за її зберігання. Раніше, тобто 11 червня 2009 року, за відповідний законопроект за номером 3221 проголосували 343 народних депутати.
За новою редакцією статті 301 Кримінального Кодексу, карається «ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні». Відповідальність за все це встановлюється в розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Або - арешт на півроку чи тюремне ув’язнення до трьох років «з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження».
В законі також ідеться про відповідальність за «примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру». За це - позбавлення волі від трьох до семи років із конфіскацією.

Радянське «дежа вю»
Слово «зберігання», котре власне й викликало обурення митців на чолі з Лесем Подерв’янським, правозахисників, Нацради з питань телебачення і радіомовлення і міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, тут згадується лише в контексті «збуту чи розповсюдження». Однак реальність може бути суворішою. «Обшук у квартирі; знайдений порнофільм; кримінальна справа. А далі – доведи у наших чесних і справедливих судах, що ти – не злочинець», - зазначає відомий журналіст і письменник Сергій Руденко.
«Дитяче порно, безумовно, – кримінал. Але що поганого в дорослому порно? Мене вже можуть прийти арештувати, бо в мене є порнографічні комікси чи еротичні фото, які теж можна класифікувати як порно, бо там видно статеві органи», - вважає українська письменниця і рокерша Ірена Карпа.
На думку ж автора цих рядків, не буде перебільшенням, що зразки «порнографічної продукції» зберігаються в квартирі кожного третього, якщо взагалі не другого, українця. Отож, у нашої правової системи з’являється привід тримати пів-країни на гачку. Розчерком пера Віктора Ющенка стаття 301 Кримінального Кодексу України перетворилася на статтю 58 Кримінального Кодексу СРСР. За цією статтею, нагадаємо, будь-кого, хто виявляв публічно невдоволення радянською владою чи розповідав анекдот про Брежнєва, могли запроторити за грати. Тому і митці-нонконформісти, і їхні фани, і просто люди, які мають на речі свій незалежний погляд, відтепер перебувають «під ковпаком» у українських Мюллерів.

Еротично-політичні фантазії
Але Віктор Ющенко просто не міг не підписати згаданий закон На початку 2010 року - президентські вибори. А мораль - улюблена фішка всіх кандидатів на найвищі державні посади в Україні з її «традиційним» суспільством.
Але поки до виборів далеко, дозволимо собі пофантазувати. Так от, терміново і масово закуповуємо відеодиски з поміткою ХХХ, розмітають по кіосках такі ж журнали, зкачують з інтернету "Глибоку горлянку" та іншу класику жанру. І зберігаємо в найпотаємніших місцях. Так само як селяни в 30-х роках ховали хліб від реквізицій енкаведешників.
Двадцять п'ять років тому передруки Солженіцина, Набокова і т.п., самвидав Української Гельсінської спілки, сто разів затерті записи Led Zeppelin, Black Sabbath i KISS для багатьох були не лише забороненим плодом, але й символом свободи, нонконформізму і естетичного, якщо не ідейного - спротиву. Для нового покоління, таким символом може стати... Ну хоча б та ж сама Тера Патрік. Або якщо хочете національного колориту - то Ніккі Бенц, порнодіва українського походження. «Свій - до свого (тобто, до своєї) - по своє».
"Ідеологічно шкідливу" пісню міг записати кожен, хто більш-менш бринькав на гітарі, римував хоча б на рівні "любовь-морковь" і мав кошти купити магнітофон. Для виготовлення home-porno треба мінімум дві речі: одна людина будь-якої статі і одна відеокамера. А далі можна або вдома зберігати, або обмінюватися з друзями (якщо, звичайно, ваша половина не проти). Це, до речі, стосовно розповсюдження, котре, на відміну від збуту, що має комерційний характер, абсолютно безкоштовне.
І от, правоохоронці вже збиваються з ніг, вилучаючи у любителів полунички домашнього приготування "засоби виробництва". Хто вивчав другу світову війну, той має знати, як німці вилучали на окупованих територіях у населення радіоприймачі під загрозою розстрілу.

Замість післямови
Жарти жартами, але мабуть іще ніколи заповзятість українських цензурних фашистів у парламенті і поза його межами не сягала наших із вами квартир, телевізорів і ліжок. Даруйте за банальність, але зупинити їхній наступ можна тільки спільними зусиллями.
І хай допоможе нам Господь Бог.
І… Ніккі Бенц.
Amen!