МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Країна зникаючих тіней

07/16/2009 | Вячеслав Хаврусь
Каталізатором для швидкого написання цієї статті став дикунський випадок, який трапився нещодавно в Дрезденському суді, коли під час розгляду побутової справи звинувачений, колишній вихідець з Росії, вбив респектабельну єгипетську громадянку, яка відстоювала своє право не називатися «ісламською терористкою». Для жителів Дрездена, великого наукового, культурного та історичного центру об’єднаної Європи, це був дійсно шок, ніхто не може до цього часу зрозуміти, звідки походять корені такої агресії та людиноненависництва. Подія викликала різкий резонанс у світі, відповідні заяви також зробили керівники Єгипту, Німеччини та ряду інших країн. Тим більше треба звернути увагу на те, що Німеччина після 2-ї світової війни усіма силами спокутує свою провину, а будь-які прояви нацизму та фашизму (які теж бувають!) тут намагаються ліквідувати в зародку. Однак, в наведеному випадку, на мою думку, вина Німеччини є найменшою, бо корені події можуть проростати з антигуманної політики кремлівських ЗМІ, через призму яких дуже часто дивиться на світ нинішня численна російська діаспора – мешканці Дрездена. Перебуваючи тут, я неодноразово мав нагоду чути, як після приїзду на постійне місце проживання вихідці з колишнього Радянського Союзу відразу купували супутникову антену, аби дивитися російське ТБ з його «боротьбою проти ісламського тероризму» та «колом ворогів навколо великої Росії». Звичайно ж, для таких людей є простішим повірити в агресивну кремлівську пропаганду з усіма випливаючими наслідками, ніж спробувати привітатися та познайомитися з найкращими представниками різних країн та цивілізацій, яких протягом останніх років гостинно приймає Дрезден для навчання та проведення наукових досліджень.

Треба ж такому статися, що під час описаних вище подій я перебував в Єгипті, куди вперше в житті прилетів на запрошення Університету м. Сохаг та моїх добрих друзів, з якими ми познайомилися в Дрездені. В уяві пересічного українця Єгипет – це така собі відстала країна, де колись фараони побудували піраміди, а тепер туди можна поїхати відпочити на курорти, але при цьому треба остерігатися релігійних фанатиків. Але як я і очікував, все виявилося не так, як твердиться галасливими мас-медія. Ддя мене доволі часто нагору випливали факти та явища, які варто було б взнати Україні та українцям. До того ж треба розрізняти особливості життя та традиції в туристичних центрах Єгипту, та в його глибинці. Я мав якраз чудову нагоду скласти для себе картину (звичайно ж неповну!) життя в обох частинах Єгипту, перебуваючи в м.Сохаг, Александрія та Каїр. Але про все по порядку.

Географічне розташування, клімат
Якщо поглянути на карту, то можна знайти, що Єгипет розташований в поясі 22...32o півн. широти, тобто частина країни знаходиться південніше Північного тропіку. Подібне розташування разом з віддаленням від великих морських/океанських територій визначають посушливий спекотний клімат для cуттєвої частини країни. Наприклад, для міста Сохаг, розташованого на 26.55o півн. широти Сонце під час літнього сонцестояння в найвищій точці проходження по небесній сфері сягає майже 87o, зате під час зимового сонцестояння ця точка відповідає 40o. Подібне найнижче «зимове» проходження Сонця дає кількість тепла, яку орієнтовно одержують широти України під час весняного чи осіннього рівнодення, що визначає відсутність зими як такої в традиційному для нас розумінні. Через це температура в денні години влітку перевищує 40oС в тіні, хоча переносити спеку можна доволі легко через низьку відносну вологість повітря. Крім того, на підтвердження вищесказаного «Сонця в зеніті» я мав в Сохагу прекрасну нагоду спостерігати, як наприкінці червня (кілька днів від літнього сонцестояння!) опівдні тінь від навколишніх предметів майже зникала! Наприклад, тінь від мене (ріст ~1.90 м) була коротшою, ніж 10 см. До того ж комусь може видатися доволі дивним та з першого погляду незрозумілими короткі дні влітку (<14 год.) та довгі дні взимку (>10 год.), які спостерігаються в Сохагу. Така тривалість дня хоча б трохи рятує від спеки влітку та дає додаткове тепло «взимку». При цьому ніч настає дуже швидко, менше ніж за годину. Сонце ввечері стрімко скочується за небосхил, а сутінки є дуже короткими. Якщо Ви хочете зрозуміти причини описаних явищ, пропонуємо ознайомитися з рисунком, наведеному нижче, та відповідним посиланням, даним в підпису до рисунку.

Сонячна карта для широти міста Сохаг, побудована з використанням моделі, запропонованій в статті «Забуте право на Сонце, або тепло в Твоїй оселі». На рисунку наведена проекція небесної сфери та руху Сонця по ній на горизонтальну поверхню з нерухомим спостерігачем в т.А для моменту літнього сонцестояння. Анімована версія сонячної карти для різних дат року з інтервалом в 10 днів доступна для завантаження тут (*.gif формат, ~1.6 MB). Час на карті – сонячний, аби отримати місцевий час треба додати ~1 год (літній час). Детальніше про сонячні карти та їх застосування планується розповісти в одній з наступних статей.

Отже, на відміну від України чи Європи, заклопотаної отриманням тепла, для Єгипту ця проблема зовсім не актуальна, швидше навпаки. В Єгипті з її майже 80 млн. населення катастрофічно не вистачає води, доступ до якої є життєво необхідним. Більш-менш нормальну ситуацію з дощами мають території, наближені до моря. Наприклад, в Сохагу дощі проходять дуже рідко, інколи це стається раз на кілька років. Останній дощ, який випав зливою понад рік тому, наробив чимала лиха, поруйнувавши лінії електропередач та розмивши поля. Відсутність дощів навіть знайшла своє відображення в місцевій архітектурі, оскільки більшість будинків не мають звичних для нас дахів. Натомість нагорі часто стирчать шматки арматури, яку за потреби можна розбудувати в додатковий поверх. Часто-густо житло, особливо небагатих сімей, являє собою лише стіни, виготовлені з глиняного лампачу (як у давній Україні!), верх цього житла накритий пальмовим листям чи стеблами кукурудзи. Будувати дах для захисту від дощів, як Ви розумієте, при їх відсутності зовсім не потрібно.

Головним джерелом води в Сохагу є повноводна і стрімка річка Ніл. Через розвинену мережу каналів та шляхом застосування помп вода доставляється на поля по обидва боки Нілу. Втім, ця полоса землеробства є вкрай вузькою, для Сохага вона не більша ніж 6 км з кожного боку, і зростає десь до 100 км в нижній течії Нілу. Все інше – пустеля. Не знаю, в чому причина, але єгиптяни не плавають в річці, зрідка лише діти, і то переважно в каналах, які відгалужуються від основного русла. Можливо, в їх уявленні ця річка є святою, і дійсно, на відміну від маленьких вуличок Єгипту, вода в Нілі є напрочуд чистою.

Рослини на полях вирощують по заливній технології. Вода на поле помпується з наближеного каналу за допомогою насоса, через кілька днів після підсихання цей грунт потребує спушування. Ця робота фізично дуже важка, бо грунт є глинистим і доволі важким, тому для ручного розпушування використовують спеціальні важкі сапи, якими треба бити з усієї сили, аби зруйнувати поверхневу корку. Ця робота лише для чоловіків, жінки перед тим можуть пройти поле, аби вручну вирвати бур’ян, який дуже часто такий же, як в Україні – березка, лобода, щериця. А от про колорадського жука тут не знають (теж загадка!), хоча картоплю, помидори та баклажани єгиптяни вирощують дуже активно.





На завершення розділу хотілося б звернути увагу на один показовий момент шанобливого ставлення як до води, так і до перехожих на вулицях, які потерпають від спеки. В людних місцях Ви можете зустріти хитромудрі глечики з прохолодною водою всередині, з яких кожен може втамувати спрагу. В чому секрет? Глечик виготовлений з глини таким чином, що його стінки мають порувату структуру. Вода просочується через стінки, помалу стікає назовні та випаровується, суттєво охолоджуючи воду всередині. Для вдало виготовлених посудин охолодження порівняно з навколишнім середовищем може сягати 15...20 oС! Наповнюють водою подібні глечики мешканці чи власники прилеглих будинків та крамниць, вважаючи за честь допомогти перехожому, який завітав в їх краї!


Суспільство
В глибинці Єгипту ще до цього часу збереглися традиції, які йдуть коренями в глибину століть, хоча в туристичних місцях відбувається їх поступове руйнування на догоду сучасній цивілізації з усіма випливаючими наслідками. Основами сусрільства є сім’я та релігія, які міцно цементують суспільні стосунки, роблять їх більш передбачуваними та надійними.

Під сім’єю тут розуміють не просто чоловіка та жінку, які живуть в шлюбі та мають дітей, але скоріше рід, багато родичів, поєднаних сімейними стосунками. Найближчі родичі, наприклад, брати разом з своїми дружинами та дітьми можуть жити в одному будинку, займаючи різні поверхи, вести разом господарство. Для того, аби повністю ідентифікувати людину, можуть використовувати генеалогічне дерево по чоловічій лінії, яке включає власне ім’я людини, потім слідують імена батька, діда, прадіда, і т.д. В ході спілкування з моїми знайомими виявилося, що за потреби подібну послідовність вони можуть прослідкувати аж до родичів пророка Мухамеда, для цього доступні книги з відповідними записами. Принаймні, вони можуть вневнено відтворити власну генеалогію до часів свого предка, який приїхав в ці місця десь тисячу років тому і став засновником потужного і шанованого в місті роду, який налічує на сьогодні близько 10 тисяч осіб. Взаємовідносини всередині роду є регламентованими, але у випадку будь-яких проблем кожен може бути впевнений в підтримці своїх родичів.

Стосунки між різними родами є теж регламентованими. Для нашого суспільства найвідомішим є поняття кровної помсти. Так, це явище присутнє в Єгипті і досьогодні, за вбивство винуватець (агов, Лозинський з України!) має бути покараний смертю, причому здійснити цей звичай є обов’язком всіх представників постраждалого роду. Якщо це стається, починається ланцюг вбивств з обох боків. Тому аби вийти з нього, втручається держава, яка карає на смерть винуватця, при цьому переривається потреба в війні родів. Як би це не звучало, але через наведені обставини смертна кара в Єгипті навряд чи буде скасована в найближчому майбутньому. До того ж єгиптяни кажуть, що вони мають досьогодні досить справедливу і малокорумповану систему правосуддя, але багато з них вже б’ють на сполох, що вона поступово руйнується. До чого це може привести, Ви можете побачити як на прикладі України, так і небезпеки війни родів, яка реально може підірвати Єгипет.

Жінки в Єгипті за переконанням чоловіків займають почесне становище. Чоловік при одруженні повинен підтримувати її належним чином матеріяльно, жінка при цьому досить часто не працює і є берегинею сім’ї, доглядаючи за домом та дітьми. Показовий приклад поцінування жінки – вироби з золота в Єгипті можуть носити лише жінки, а чоловікам призначаються вироби лише зі значно дешевшого срібла. Незвичним для європейців є можливість для чоловіка бути одруженим більше ніж на одній жінці. Але за твердженням моїх знайомих, це можливо лише тоді, коли чоловік здатний надати своїй другій дружині стільки ж тепла та підтримки, як і першій. Інший випадок – овдовіла жінка (скільки таких було після війни!), тоді аби мати право без порушення традицій входити в дім та підтримувати осиротілих дітей чоловік-сусід чи родич має взяти її за дружину і тримати її на рівних з першою. Чого тут більше – втіхи чи відповідальності – сказати важко. Але такі традиції глибинки Єгипту, які в певному сенсі стабілізують суспільство, даючи кожному впевненість та захищеність. Крім того, з наведеного прикладу випливає, що в Єгипті дуже цінується приватність будь-якої жінки. Одного разу, користуючись метро в Каїрі, я мало був не потрапив в халепу. По незнанню я мало не заскочив в вагон, призначений виключно для жінок. Звичайно ж, мене б за це не вбили, але я мав би заплатити штраф в 10 єгипетських фунтів (~15 гривень) за порушення заведеного порядку, і це доволі немала для Єгипту сума, бо вартість проїзду в метро складає 1 фунт. Тут треба розставити акценти: перебувати в такому вагоні жінкам не є їх обов’язком, це їх право. Я зустрічав немало жінок без супроводу їх чоловіків, які по власній волі їхали разом з чужими чоловіками в змішаному вагоні.

Традиційно жінки-мусульманки носять хіджаб, який має прикривати все тіло жінки за винятком долонів рук та обличчя, подекуди обличчя буває також повністю закритим. Своїми коренями цей звичай сягає в глибину століть задовго до появи ісламу. Сьогодні Ви можете легко встановити віросповідання жінки (звичайно ж, якщо вона не туристка!) по носінню хіджабу. Жінки-християнки ходять з непокритою головою, але в іншому в побутових традиціях єгипетські віруючі обох віросповідань мають багато спільного. Нашим туристкам слід зауважити, що перебувати в звичному для українців одязі можна лише в туристичних місцях Єгипту, але в глибинці треба вбиратися так, аби принаймні не відрізнятися від жінок-християнок, тобто все тіло за винятком долоней та голови мають бути прикритими. Чоловіків це теж стосується – носіння шортів не допускається вдалині від туристичних місць.

Без сумніву можна сказати, що серце суспільства в Єгипті – це їх мечеті. Якщо навколишні будинки можуть бути збудованими абияк, то мечеті – це дійсно шедеври, до творення яких прикладаються всією громадою.

Мусульмани складають більшість в Єгипті (~90%), рештою є переважно християни. Правовірний мусульманин, якщо цьому не заважають обставини (робота, подорож, гість), має 5 молитов щодня, найголовніша відбувається в мечеті опівдні, причому її початок в кожному місті відповідає моменту, коли Сонце знаходиться в найвищій точці на небесній сфері. Мечеть є фактичним місцем зустрічі людей, які проживають поруч, але можуть бути не поєднаними родинними стосунками. Це створює додатковий фактор підтримки всередині суспільства, бо всі знають про проблеми сусідів і за потреби готові допомогти ближньому. Скоріше це їх обов’язок, бо кожен мусульманин має виділяти частину своїх прибутків на допомогу ближньому. Будучи в Берліні на головному залізничному вокзалі разом з своїм знайомим з Сохагу, я став свідком повчальної історії, яка трапилася між ним та одним іракцем. Бачачи зовнішність мого друга, той підійшов і поскаржився, що в нього на банківській картці скінчилися гроші і він не має за що доїхати додому, тому він просить позичити 25 євро. Я довго переконував, що на мою думку він забере гроші з кінцями, але мій друг твердо вирішив віддати ці гроші іракцю (бо той просив!), і навіть якщо той не поверне, то списати на допомогу нужденним. Іракець записав телефон мого друга, і яке ж було моє здивувавння, коли він через місяць переслав тому позичені гроші! Тут слід зауважити, що в єгипетському суспільстві категорично заборонено давати гроші під відсотки.

Доволі затишно в Єгипті почуваються християни, які з’явилися тут до появи ісламу. Як відомо, Александрійська церква існувала в Єгипті ще на початку християнської ери. На сьогодні, на відміну від очікувань декого, стосунки між християнами та мусульманами кращі, ніж в Україні між християнами різних конфесій. Зазвичай християни і мусульмани живуть як добрі сусіди, часто спілкуються і ходять один до одного на свята. Навіть звичаї інколи мають спільні: перед входом в церкву чи мечеть відвідувачі мають знімати взуття та залишати назовні. Як твердить мій знайомий, всі дотримуються принципу «Віра в кожного своя, але країна одна для всіх», що дозволяє людям з різними віросповіданнями жити в мирі та спокої. Звичайно ж, ласі до сенсацій ЗМІ намагаються роздувати до небачених розмірів проблеми, які інколи з’являються між християнами та мусульманами, але поки що це не переходило небезпечної межі. Мешканці Єгипту добре знають наслідки правила «Розділяй та володарюй». Для стабільності не останньої на Близькому Сході країни суспільна злагода є вкрай важливою.

В підтвердження співіснування протягом тривалого часу в Єгипті обох релігій наводжу фото та внутрішнє оздоблення Білого та Червоного християнського монастиря, які були засновані близько 5 століття нашої ери. Багато елементів з їх оздоблення збереглися до наших днів. Помітна відмінність з відомим нам християнством полягає в формі хреста, який має не 1 горизонтальну перекладину, а 2, кінці якої дивляться на 4 сторони світу.





Стабільності суспільства також сприяє заборона на вживання алкоголю. Нині в Єгипті ведеться дискусія щодо можливості паління, оскільки воно теж руйнує тіло, а багато єгиптян палять тютюн. Вдень навіть якби хтось хотів випити горілки, вина чи пива, то це дасть суттєві взнаки через спеку. А от ввечері, коли вона спадає, цьому нічого не заважає, але на заваді стоїть суспільна мораль. Якщо хтось наважиться вийти п’яним на вулицю (бували й такі випадки), то це щонайменше буде образою для присутніх, а якщо п’яного помітять підлітки, то він ризикує нарватися на добрячі стусани. Значною мірою тому, що в суспільстві майже нема пияків, кожен може відчувати себе безпечно в побуті та в вечірній час, коли запалюється нічна ілюмінація та оживає публічне життя.

В денний час Ви також можете відвідати місцеві магазинчики та базарчики. Дуже часто вони нагадують речові базари в Україні, хоча, на відміну від нас, серед китайського непотребу в Єгипті досить рясно представлені речі, виготовлені власне тут. Там же Ви можете знайти приміщення ремісників, серед яких ковалі, точильники ножів, чи прасувальники одягу. Також єгиптяни, особливо більш заможні, знаються на конях та їх вихованні, яких часто використовують для місцевих поїздок. Бідніші для цього та перевезення багажу використовують віслюків, інколи ціна на них в залежності від їх якостей може сягати 500 євро в еквіваленті, при цьому зарплата некваліфікованого працівника рідко коли перевищує 300 єгипетських фунтів (~40 євро).








Чому в Радянському Союзі був дефіцит автомобілів?
Якщо торкатися «дорожної тематики» то чи не головна несподіванка в Сохагу мене спіткала на дорогах. Бачачи величезну кількість автомобів «Волга» чи «ВАЗ-2107» я мав стійке відчуття іраціональності і нерозуміння, в якій країні знаходжуся. За оцінками, чи не кожна зустрічна третя машина була радянського виробництва. В Александрії чи не всі місцеві таксі є «ВАЗ-2107», а от в Каїрі таких авто я майже не бачив. Хто жив в радянські часи, той мабуть пам’ятає, яким дефіцитом були тоді автомобілі, діставалися вони нехай і за гроші лише начальству та найбільш лояльним до нього. Тоді Радянський Союз, як і нині Росія, незважаючи на інтереси своїх співгромадян проводив потужну імперську експансію в усі можливі країни, в тому числі і Єгипет. Крім автомобілів, велося будівництво промислових об’єктів, але як показав час, всі вони швидко почали руйнуватися невдовзі після здачі, хоча за них було заплачено золотом. Ще один наслідок «дружби» з Радянським Союзом – це зруйноване сільське господарство. Через ініційоване порадами з «країни рад» розпаювання земель, вони швидко виснажилися та прийшли в занепад в руках малоосвіченого населення. За словами моїх знайомих, «завдяки» Радянському Союзу Єгипет з країни-експортера зерна перетворився в імпортера.

Якщо чим і багатий досьогодні Єгипет – це нафта та газ. Ціна на бензин та електроенергію в Єгипті вдвічі менша, ніж в Україні, а газ експортується. На відміну від України, Єгипет має прекрасне дорожне покриття на всіх магістралях та всередині міст, хоча малі вулички можуть бути розбитими. Ще один момент – це правила дорожнього руху. В Єгипті їх реально не існує. Їзда по зустрічній полосі, обгон праворуч, невмикання поворотів, виїзд іншого авто Вам назустріч чи поява пішохода перед Вашим автомобілем робить поїздку непростим випробуванням вправності водія. Не знаю, скільки людей внаслідок цього гине на дорогах Єгипту, але Україна з її тисячами загиблих на дорогах щороку все-таки мабуть ще відстає від Єгипту.




Наука та освіта
Як це не дивно, на цей час Єгипет має 5 Нобелівських лауреатів, які в свій час отримали університетську освіту в Єгипті: Anwar al-Sadat (премія миру за 1978 рік), Naguib Mahfouz (премія з літератури за 1988 рік), Yasser Arafat (премія миру за 1994 рік), Ahmed Zewail (премія з хімії за 1999 рік) та Mohamed ElBaradei (премія миру за 2005 рік). Серед наведеного списку хтось може побачити політичну складову і засумніватися в справедливості присудження деяких премій, але для мене безсумнівною є якість університетської освіти в Єгипті, яку отримали наведені лауреати, що пізніше допомогло їм дістатися вершин світової слави та впливовості.

Звичайно ж, однією з причин такого успіху є те, що Єгипетська наука сягає коренями в глибину тисячоліть. До того ж за твердженням моїх знайомих, університетська освіта до цього часу разом з правосуддям переважно вільна від корупції. Тут не слід відкидати й увагу урядів всіх часів в плані підтримки розвитку найкращих студентів. В Єгипті протягом останніх десятків років на державному рівні виділяються стипендії, які дозволяють найбільш талановитим молодим людям вчитися тривалий час за кордоном. В суспільстві помітне реальне пошанування освічених людей, хоча можливо зарплати науковців та викладачів не є аж надто високими по європейським міркам. Свою роль в підтримці освіти та науки також починають відігравати приватні фонди, засновані заможними єгипятнами. Наприклад, я помітив подібне оголошення про конкурс на навчання в аспірантурі та постдоківську позицію з оплатою відповідно 12 та 24 тисячі єгипетських фунтів щорічно. Відчуйте різницю на фоні зарплат некваліфікованих працівників.

Серед позитивних на мою думку моментів – це використання англійської мови для публікації одержаних результатів, що дозволяє легше інтегруватися в світову науку. Наприклад, в бібліотеці Університету Сохага я знайшов відділ з магістерськими та докторськими роботами. Всі вони були написані англійською мовою, вона є практичною умовою отримання відповідного ступеня. Більше того, навіть невідомі в світі єгипетські наукові журнали приймають статті лише англійською мовою. Цікавий момент помітної підтримки вивчення іноземної мови: кілька разів бачив по місцевому телебаченню, що англомовні фільми не перекладаються голосом на фоні заглушеного оригінального мовлення, а субтитруються, що може допомогти зацікавленому глядачу в вивченні мови, а гостю-знавцю мови фільму почувати себе комфортно в чужій країні. Корисний досвід, який чомусь не береться до уваги в Україні.

Серед іншого для навчання студентів та приїзду на роботу викладачів досить корисним є курсування спеціальних автобусів Університету, які доставляють їх до навчальних корпусів. Типу українського «Шкільного автобуса», але на вищому рівні. Ці ж автобуси періодично вивозять студентів та викладачів за потреби в різноманітні поїздки та експедиції по Єгипту. Взагалі наукове життя тут є доволі активним, я мав нагоду відвідати засідання кафедри хімії, яке запланували на 8-у годину вечора і де відбувався передзахист студентської роботи. В активній дискусії на рівних брали участь викладачі кафедри (серед них – кілька жінок-професорів) та студенти. Але поряд з цим подібно до України відчувається нестача обладнання для проведення досліджень, до того ж інколи місцевий «Жора-електрик» може без попередження вимкнути електроенергію, що виводить існуюче обладнання з ладу. Також останнім часом наростають проблеми зі шкільною освітою, вірніше з її оцінюванням. Нерідко трапляються випадки, коли людина без знань але завдяки корупційним схемам отримує найвищі оцінки. Вам це не нагадує ситуацію, яка склалася в Україні з оцінюванням знань школярів?

Туризм
Туризм є суттєвим джерелом прибутків Єгипту, тож тут робиться все можливе для комфортного перебування туристів. Перше, що мене вразило після прибуття в аеропорт Каїру – це щиросердна ввічливість персоналу, потім в ході подорожей Єгиптом неодноразово чув «Welcome!» та «Welcome to Egypt!» від людей, які просто хотіли привітатися з іноземцем. І це не просто слова, для їх реалізації єгиптяни докладають всіх зусиль, аби показати свою історію найкращим чином. В ході поїздок довкола Сохага, крім описаних вище, я мав нагоду відвідати Абидос – одне з найдавніших міст стародавнього Єгипту, історія якого сягає 30 століття до нашої ери. Тепер для доступу туристів відкритий храм фараонів, який тривалий час перебував під шаром піску, але наприкінці 19 століття був розкопаний та відкритий для відвідувачів. Незабутнє враження залишають настінні картини з життя фараонів, частина з них виконана в кольорі, який зберігся протягом тисячоліть. Сухий клімат все-таки! При цьому розумієш, наскільки глибокі корені має єгипетська культура, а європейська культура є лише продовженням і часто копіюванням того, що було створено набагато раніше.



Подібне ж захоплене враження залишається після відвідання музею під відритим небом в Ахмімі, де поруч Ви можете знайти пам’ятки давньоєгипетської та давньогрецької культур. В центрі музею – велична статуя дочки Рамзеса ІІ Меритамун, поруч з нею – фігура батька. Тут же знаходяться статуї Венери з пізнішої епохи та компоненти архітектурних оздоблень того часу. Насправді очікується, що досить скоро м.Сохаг стане значним туристичним центром, бо в його землях знайдено і вже розкопано чимало пам’яток, які зацікавлять дослідників та гостей.







Звичайно, після таких особистих відкриттів в глибинці Єгипту візит до всесвітньо відомих пірамід в Каїрі був не настільки вражаючим. А Ви як вважаєте?



Інші публікації автора: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Вячеслав_Хаврусь

Відповіді

  • 2009.07.23 | kotygoroshko

    цікаво. гарно написано. дякую

  • 2009.08.06 | Василь Гуменюк

    Re: Країна зникаючих тіней

    З великим зацікавленням прочитав публікацію, яка відрізняється від їй подібних глибокою аналітикою процесів суспільного побуту в такій "екзотичній" країні, якою є Єгипет. Відчувається, що Автор не лише пасивно спостерігав за особливостями чужої землі, але й глибоко вникав у стосунки між людьми у різних сферах, навівши дуже багато повчального і корисного для нас - в Україні сущих. Дякую!


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua