МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Справа Дем’янюка: Моральний Голівуд

09/22/2009 | Галя Койнаш
Вплив інформаційної доби надто переоцінюють. Спокуслива простота Голівуду залишається привабливою і всюди проникає. Нам потрібні пігулки, щоб легше жилось, щоб жодних клопотів не мати із розумінням сенсу. Жахливі лиходії та шляхетні герої – щоб раптом їх не переплутати, – та щоб жодних незручних запитань щодо себе не виникало. Щоб у разі чого можна було перемкнутися на інший канал.

Звісно, з історією все складніше, адже вона не забезпечує гепі-ендами та не дотримується правил, за якими герої мусять перемагати. Але попит своєї аудиторії вміють ураховувати і політичні діячі, і ЗМІ, а також інтерпретатори історії.

Дещо врахували й цього року, коли депортували 89-річного Івана Дем’янюка, якого Німеччина звинувачує в причетності до вбивства тисяч євреїв у нацистському концтаборі «Собібор». Посилання на вік звинуваченого можна (і треба) відкинути, бо злочини проти людяності не мають терміну давності. Не надто політкоректним було б висловлення подиву чи претензії, що саме Німеччина тепер виступає в ролі Феміди. Навпаки, це можна тільки привітати.
Підозрюю, що передбачили також можливу плутанину щодо звинувачень. Адже Дем'янюка вже судили, фактично на підставі одних і тих самих доказів, але за різними звинуваченнями. У 1988 році його засудили на смерть в Ізраїлі, а за 5 років виправдали, бо виявилося, що не він був тим брутальним наглядачем Треблінкі на прізвисько «Іван Грозний».

Ті, хто стверджує, що Дем'янюк є невинуватим, наголошують, що його вже було виправдано, адже його переслідували ні за що. Або що це антиукраїнська кампанія. Німецька сторона трохи розмито згадує про «нові обставини» та висуває інші звинувачення, але навряд чи сильно переймається тим, що ЗМІ постійно згадують про того кривавого садиста, з яким Дем'янюка колись помилково спутали. Адже стороні звинувачення важливо, щоб цей процес «не провалився».

Я також вважаю, що воєнні злочинці мають відповідати за свої вчинки незалежно від віку. Проте ця справа викликає тільки гірке почуття провалу, а ніяк не тріумфу справедливості. Нових обставин, власне, немає, а ціле обвинувачення спирається на посвідчення, виписане на Івана Дем'янюка у таборі вишколу СС «Травники», список перевезень до «Собібору», а також свідчення українського наглядача з «Собібору» Гната Данильченка.

Все це було у розпорядженні уряду США і перед процесом в Ізраїлі, і потім, коли Дем’янюку спочатку поновили американське громадянство, а пізніше знову відібрали, «оскільки країна не має наміру терпіти перебування нацистських поплічників на своїй території». Звучить шляхетно, хоча не надто переконливо після вимушеного оприлюднення (http://www.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB146/index.htm)
в 2005 р. архівних матеріалів про «таємну історію» тісних зв’язків між владою США та колишнім начальником відділу східних армій Абверу Рейнхардом Гейленом. Інші матеріали довели, що принаймні 5 соратників Адольфа Айхманна працювали на ЦРУ, яке теж намагалося завербувати 23 інших нацистів, і що серед людей Гейлена було щонайменше 100 колишніх есесівців та гестаповців.
У своїй недавній книзі «Переслідуючи зло» (Hunting evil), Ґай Валтерс (Guy Walters) пише, що всупереч усталеним міфам, більшість нацистів взагалі не переслідували. Він наводить приклад Фрідріха Бухардта (Friedrich Buchardt), який очолював Einstatzgruppe і брав безпосередню участь у винищенні десятків тисяч євреїв. Після війни він продовжив свою кар’єру працюючи на МІ6, себто англійську розвідку.
Список можна доповнити, але лицемірство держав-союзників нічого не змінює, і злочин не перестає бути злочином через те, що інші злочинці залишилися непокараними.
На відміну від згаданих і багатьох інших випадків, коли держави-переможці не могли не знати, з ким мають справу, тут немає живих свідків, які б могли спростувати або підтвердити свідчення Дем'янюка про те, що він перебував на той час у таборі для полонених у Холмі, а не в «Травниках» чи «Собіборі».
Проте пропонують ще один аргумент: «Всі обвинувачі Дем'янюка чи то у США, чи в Ізраїлі, чи тепер тут, у Німеччині, стверджують, що жодна людина не змогла б витримати тих нелюдських умов, які було створено у концентраційному таборі в Холмі» (http://www.zgroup.com.ua/print.php?articleid=2748 ). Тобто проти нього свідчить той факт, що він вижив.
Радянські полонені дійсно утримувалися в жахливих умовах, і смертність була високою. Чи був Дем'янюк наглядачем у «Собіборі» - не знаю, але, на відміну від «усіх обвинувачів», хотіла б лише сподіватися, що на місці полоненого я би відмовилася від такого шансу врятуватися. Судячи з впевненості прокурорів, наважусь припустити, що вони не читали слів Шаламова: «Лагерь был великой пробой нравственных сил человека, обыкновенной человеческой морали, и девяносто девять процентов людей этой пробы не выдержали».
Радянські полонені дійсно утримувались у жахливих умовах, й смертність була високою. Чи був Дем’янюк наглядачем у Собіборі, не знаю, але на відміну від «усіх обвинувачів» можу тільки сподіватися, що на місці полоненого я би відмовилась від подібного шансу урятуватися. Судячи з їхньої впевненості, наважусь припустити, що вони не читали слів Шаламова, «Лагерь был великой пробой нравственных сил человека, обыкновенной человеческой морали, и девяносто девять процентов людей этой пробы не выдержали».
А Дем'янюка звинувачують не в моральному провалі, а у злочині проти людяності, в причетності до вбивства 29 тисяч євреїв. Предстане він не перед Богом, а перед людьми, які, очевидно знають, як жили та гинули радянські полонені, та ні на мить не сумніваються, що моральний іспит вони б склали на відмінно.
Усі ЗМІ інформують нас, що суд над Дем'янюком напевно буде останнім процесом над «нацистськими злочинцями», що він стане завершальним етапом того, що почалось у Нюрнбергу. Лейтмотивом майже всіх статей на цю тему вже давно стала згадка про кількість «помічників Гітлера» в інших країнах. Читаємо наприклад: «Згідно з оцінкою таких експертів, як Дітер Поль із Інституту новітньої історії, кількість не-німців, які „готували, проводили чи підтримували акції знищення євреїв", була приблизно такою ж, як і кількість німців та австрійців, які займалися цією справою - приблизно 200 тисяч». Автори цієї статті навіть порушують «дражливе питання», чи мова не «йде про європейський проект, який лише через певний збіг обставин міцно причепився до німецької історії»? (http://www.zgroup.com.ua/article.php?articleid=2531)
На Нюрнберзькому процесі судили ініціаторів жахливого злочину проти людяності та людей, які свідомо і добровільно були причетні до цього злочину. Водночас відбувався інший, не судовий процес. Держави-союзники, зокрема СРСР, вирішували, хто може їм служити в умовах нової, Холодної війни. Дуже часто це диктувала політична кон'юнктура, а не потреба очищення та покути. Підросло нове покоління дослідників і журналістів, яким з відстані часу та сучасних умов життя все видається простим. Вони роблять сміливі висновки щодо провини одних чи других груп людей, які, мовляв, могли б більше робити для рятунку євреїв. Або за допомогою арифметики спрощують та розмивають складні моральні поняття. 200 тисяч німців та австрійців, 200 тисяч не-німців, а жодної згадки про те, чи добровільно брали участь, чи фактично вибирали між життям і смертю.
Хіба працівники німецьких фабрик, що виробляли Циклон Б для масового знищення в газових камерах, могли не знати, з якою метою його виробляють у таких об'ємах? Чи німецькі інтелектуали, зокрема Мартін Гайдеґер, які акцептували нацистський порядок, насправді не відповідальні за «остаточне вирішення»? Несуть, так само, до речі, як і інтелектуали з інших країн, які намагалися не бачити чи не афішувати злочини сталінського режиму проти людяності.
Важко повірити, що французи, які відправили 75 тисяч французьких євреїв «на схід», принаймні, не здогадувалися, що прирікають їх на смерть. Тобто причетні до масового вбивства. Вони це робили добровільно, хоча в сусідній фашистській Італії солдати елементарно відмовилися виконати накази й видати Гітлеру італійських євреїв.
Нічого нового тут немає й можна про все дізнатися у будь-якій бібліотеці чи в Інтернеті. Там же, якщо є бажання, можна прочитати про те, чим саме відрізнялися умови утримання англійських і радянських солдатів у німецькому полоні, а також, чим в Польщі або в Україні ризикували ті, хто давав притулок євреям.
Утім, можна вибрати простішу, необтяжливу роль глядачів, спостерігаючи, як герої, нарешті, зловили лиходія і справедливість було поновлено. Все просто, безболісно.
Не все пізнається у порівнянні, а чиясь вина не зменшиться через те, що інші теж грішили. Колись були виправданими намагання знайти «Івана Грозного» і притягти до відповідальності цього брутального садиста. Засудили невинуватого, якого не стратили тільки завдяки розпаду Радянського Союзу та виявленню помилки. Зараз ідеться щонайбільше про пересічного колаборанта, який у такий спосіб урятував собі життя.
Звісно, був у полонених моральний вибір, так само, як був він і у в'язнів радянських таборів, як і у Гайдеґера, коли він особисто сприяв звільненню єврейських колег, як і у працівників німецьких фабрик, які робили можливим апарат знищення. Одні керувались міркуваннями кар'єри чи політичної кон'юнктури, інші боялись залишитися без праці чи просто хотіли вижити. Були й такі, що свідомо та добровільно організовували та здійснювали страшне зло. Вони теж зробили моральний вибір, як і ті, хто у своїх цілях допомогли їм уникнути справедливості.
Замість завершення Нюрнберзького процесу та тріумфу законності ми знову маємо показовий процес, який викликає тривожне відчуття, що організаторам потрібен міф про справедливість, а не вона сама. Уроків історії ані вони, ані суспільство вперто не бажають засвоювати

Відповіді

  • 2009.09.22 | naturalist iaroslav

    Re: Справа Дем’янюка: Моральний Голівуд

    Галю, дякую.
    Важливо донести ці чесні і розумні слова до ширшого загалу.

    ярослав
  • 2009.09.23 | Сахаров

    Гарна стаття. Зважені оцінки.

    І головне - те, про що дехто не замислюється - перед колаборантами з таборів військовополонених стояв не стільки моральний вибір, скільки вибір між життям і смертю. Моральність могла вплинути на цей вибір, але не більше ніж інші обставини.
  • 2009.09.23 | Alex_1

    Ратцингер та Меркель

    А чому нихто не переймається з того, що Папа Римський був у Гітлерюгенді? Він теж має сидити у в"язниці через це, у одній камері з фрау Меркель, що є спадкоємницею Гітлерюгенд.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.09.23 | Ukrpatriot(patriot)

      А що різну фігню морозити це звичка українців

      Alex_1 пише:
      > А чому нихто не переймається з того, що Папа Римський був у Гітлерюгенді?

      І заодно посадити всіх, хто був в піонерах, або жовтенятах, за злочини комунізму.

      > Він теж має сидити у в"язниці через це, у одній камері з фрау Меркель, що є спадкоємницею Гітлерюгенд.

      Фрау Меркель взагалі була комсомолкою.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.09.24 | Alex_1

        Що до фрау

        На мою думку гітлерюгенд та комсомол це теж саме. На совісті піонерів достатньо злочинів комунізму.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.09.24 | Ukrpatriot(patriot)

          Ну я ж і кажу

          Треба негайно перестріляти і пересадити всіх старших за 18 років.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.09.24 | Alex_1

            Re: Ну я ж і кажу

            Живіть собі - але обіймати певні посади - зась. От тому й сидимо у такій ..., усі ці комсомольці, комнезамці та інші ком при владі. Як робити люстрацію - то починати треба з себе. Перебувати у комсомолі-це такий же злочин як бути стукачем КДБ - і не кажіть мені, що тоді були такі часи.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.09.24 | Михайло Свистович

              Re: Ну я ж і кажу

              Alex_1 пише:
              > Живіть собі - але обіймати певні посади - зась

              Пропонуєте віддати їх неповнолітнім?
  • 2009.09.23 | Hadjibei

    Пат Б"юкенан про те ж саме

    John Demanjuk And The True Haters

    By Patrick J. Buchanan

    On Good Friday, John Demjanjuk, 89 and gravely ill, was ordered deported to Germany to stand trial as an accessory to the murder of 29,000 Jews—at Sobibor camp in Poland.

    Sound familiar? It should. It is a re-enactment of the 1986 extradition of John Demjanjuk to Israel to be tried for the murder of 870,000 Jews—at Treblinka camp in Poland.

    How many men in the history of this country have been so relentlessly pursued and remorselessly persecuted?

    The ordeal of this American Dreyfus began 30 years ago.

    In 1979, the Office of Special Investigations (OSI) at Justice, goaded and guided by Yuri Andropov's KGB, was persuaded that Demjanjuk was "Ivan the Terrible," a huge, brutal, sadistic guard at Treblinka, who bashed in babies' heads and slashed off women's breasts, as he drove hundreds of thousands of Jews into the gas chambers.

    Demjanjuk's defense was simple: I was never at Treblinka.

    Yet, a dozen survivors, shown a photo spread, identified him as the beast of Treblinka. In 1986, OSI had him extradited to Israel. In 1988, he was convicted and sentenced to death. The greatest Holocaust monster since Mengele was to be hanged.

    His family, friends and lawyers did not give up. They scoured Europe and, in the last days of the Soviet Union, struck pay dirt. In Moscow's files on Treblinka they discovered a photo of the real "Ivan," a far bigger, more mature man than the 23-year-old Demjanjuk in 1943.

    Ivan Marchenko was positively identified as Ivan the Terrible.

    To its eternal credit, Israel's Supreme Court threw aside the verdict and stopped Demjanjuk from being the first man hanged in Jerusalem since Adolf Eichmann in 1961.

    A humiliated OSI, through its Israeli friends, now asked the court to authorize a new trial, charging Demjanjuk with having been a guard at Sobibor—during the same time they previously charged he had been at Treblinka.

    What OSI was admitting was that its case against Demjanjuk, to see him hang from the gallows as "Ivan the Terrible," had been based on flimsy or falsified evidence and worthless or perjured testimony.

    Replied the court, we don't do double jeopardy here in Israel.

    Demjanjuk was released. And the grin of the jailer who opened his cell testified that many in Israel never accepted the charge that this simple man was some unrivaled devil of the Holocaust.

    So, after 13 years, the last four on death row reflecting on his hanging for horrors he never committed, Demjanjuk came home to Cleveland, a free man. His citizenship was restored.

    Though disgraced, OSI was not ready to throw in its hand. For it had been dealt a new card by its old comrades in the KGB.

    The new evidence was a signed statement by one "Danilchenko," who claimed to have been a guard at Sobibor and had worked with Demjanjuk. As this document would have blown up the Treblinka case in Jerusalem, OSI had withheld it from the defense.

    Another document turned up suggesting that Demjanjuk had indeed, after training at Trawniki camp, been assigned to Sobibor.

    When the defense asked to interrogate "Danilchenko," to verify he had made and signed the statement and to question him on details, they were told this was not possible. Seems Danilchenko had died after signing.

    So, after the first 13 years of his ordeal took him right up to a gallows in Jerusalem, Demjanjuk has now been pursued for another 17 years by an OSI that will not rest until he has been convicted, somewhere, of genocide.

    And so we come to today.

    Demjanjuk is to be taken to Germany and prosecuted as an accessory to the murder of 29,000 Jews at Sobibor—though not one living person can place him at that camp and not even the German prosecutor will say that he ever hurt anyone. One witness in Israel, who was at Sobibor and says he knew all the camp guards, says he never saw Demjanjuk there.

    If Friday's ruling is upheld, John Demjanjuk, who has been charged with no crime on German soil, is to be taken to Germany, home of the Third Reich, to be tried by Germans for his alleged role in a genocide planned and perpetrated by Germans. He is to serve as the sacrificial lamb whose blood washes away the stain of Germany's sins.

    But if Germans wish to prosecute participants in the Holocaust, why not round up some old big-time Nazis, instead of a Ukrainian POW.

    Answer: They cannot. Because the Germans voted an amnesty for themselves in 1969. So now they must find a Slav soldier they captured—and Heinrich Himmler's SS conscripted and made a camp guard, if he ever was a camp guard—to punish in expiation for Germany's sins.

    The spirit behind this un-American persecution has never been that of justice tempered by mercy. It is the same satanic brew of hate and revenge that drove another innocent Man up Calvary that first Good Friday 2,000 years ago.

    COPYRIGHT CREATORS SYNDICATE, INC.
  • 2009.09.23 | Мартинюк

    Може це німецька помста українцям?

    Сталін колись був заявив що українці найкраще воювали у другій світовій, тому що вони знищили найбільше солдатів Німеччини та її сателітів.
    Ця фраза відома і в принципі можна віднайти тексти де про це написано. Ще раз чув це недавно від колишнього посла України в США Шевчука.

    Хоча найвірогідніше це спроба так би мовити віднайти козла відпущення , на якого покласти гріхи европейців за недостатню боротьбу, чи навіть колаборацію, з Гітлером та його фашизмом ... Для того аби це все потім урочитсто забути. А таке забувати все таки не варто..
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.09.24 | naturalist iaroslav

      Re: Може це німецька помста українцям?

      хочу вірити, що ми віднайдемо механізми для запобігання трагічній помилці - через широку громадськість, суд в Гаазі, Раду Європи, "Amnesty International" тощо. Цей процес має бути зупинений, а ініціатори і виконавці - покарані. Зрештою, потрібно встановити прізвища людей, які беруть в цьому участь.
  • 2009.09.25 | Simpleton

    Матеріал для роздумів потемі...(л)

    http://www.svobodanews.ru/content/article/1836020.html?spec=1#relatedInfoContainer


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua