МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Політичний «страус» на ім’я Яценюк (/)

10/06/2009 | MV
Політичний «страус» на ім’я Яценюк

05.10.2009
Ігор Лосєв

Київ – Тривалий час деякі українські ЗМІ формують легенду про політика «нового типу» Арсенія Яценюка. Насправді жодних підстав говорити про щось політично нове стосовно пана Яценюка немає. Навпаки. Цей політичний типаж в українському житті є добре відомим протягом 18 років незалежності. Початок цьому стилю політики поклав ще Леонід Кравчук, про якого розповідали анекдот, що він здатен без парасолі пройти між крапельками дощу і залишитися сухим. Кравчук був майстром ігнорування проблем, якщо ті проблеми вимагали надзусиль у розв’язанні. Він упритул не хотів бачити проблему п’ятої колони, проблему відсутності в Україні ефективного війська, проблему незахищеності держави після відмови від ядерної зброї і ще багато інших надзвичайно важливих для країни питань. А якщо проблем немає, то й жодних реформ не треба.

Цю «лінію» успадкував від попередника Леонід Кучма. На жаль, прихід до влади Віктора Ющенка також не закінчив із цією сумною українською традицією ігнорування складних, болючих, неприємних проблем, без розв’язання яких Україна все одно не може нормально жити й розвиватися. Інколи виникає враження, що здійснюється якась програма накопичення нерозв’язаних проблем для наступних українських лідерів чи взагалі для нащадків у далекому майбутньому. Себто, якщо проблема небезпечна, загрозлива, то українські політики (називатися державним діячем ще жоден не заслуговує) вважають за краще її оминути, втекти від неї, мовляв, якось воно буде, бо ніколи ще так не було, щоб ніяк не було. Це прояв фольклорно-міфологічного мислення, що переконано, якщо проблему не згадувати, не називати, не визначати, то вона сама по собі зникне, так би мовити, розсмокчеться. Не варто нагадувати, якою жахливою може бути розплата за таку наївність.

Що таке «політична мудрість» Арсенія Яценюка?

Деякі ЗМІ замилувано пишуть, що молодий політик Яценюк часто демонструє мало не «старечу мудрість» щодо надскладних проблем і гострих політичних викликів. Ну, то питання смаку…

Ось, наприклад, публічно висловлені деякі думки Арсенія Яценюка щодо євроатлантичної інтеграції України: треба припинити будь-які розмови про НАТО. Пан Яценюк не пояснює, хоча і без того зрозуміло, що припинити треба, щоб не дратувати Кремль. З цього випливає ще один висновок, який Арсеній Петрович не озвучує. Відмова від вступу до Північноатлантичного альянсу залишає Україну сам на сам із експансіоністською Росією в так званій сірій зоні безпеки, де ця сама безпека ніким, нічим і ніяк не буде гарантована. Але про ці природні наслідки запропонованого вчинку пан Яценюк воліє мовчати, що є дуже характерним для його політичного стилю.

Вочевидь, відчуваючи вразливість своєї позиції, Яценюк намагається її дещо збалансувати заявами про «потужну українську армію». Але заява є також вкрай загадковою, бо Яценюк поняття «потужна армія» не розшифровує, тому дуже важко збагнути, що він конкретно має на увазі, яку систему комплектування, яке співвідношення видів Збройних Сил (Сухопутні Сили, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили), яку чисельність, яке озброєння, який військово-промисловий комплекс тощо. Проте армія, крім потуги матеріально-технічної, потребує ще й потуги духовної, ідейної. А це досягається тривалим і наполегливим вихованням не лише війська, але й цілого суспільства в патріотичному дусі, що в нинішній Україні геть занедбано. Зокрема генералів, адміралів, офіцерів, унтер-офіцерів, солдатів і матросів треба виховувати на героїчній військовій традиції саме власної країни, а не чужої.

У цьому контексті можна згадати, що за часів Кучми на будинку Міністерства оборони України було встановлено бронзові погруддя маршала Радянського Союзу Жукова і генерала Ватутіна. Жодного погруддя генералів і офіцерів УНР, ЗУНР, УПА, які воювали за Україну, за її волю, там немає… І це якраз відповідає поглядам Арсенія Яценюка, який виступає проти визнання ветеранів ОУН-УПА учасниками Другої світової війни. Чому? А все тому, що це дуже дратує Москву, бо її дратує все, що нагадує про державну незалежність України. Яценюк обґрунтовує свою позицію тим, що люди перебувають під впливом радянської пропаганди і таке інше. Але якщо діяти в стилі пана Яценюка, то український люд ніколи з під того впливу не вийде. Згадаємо, як у 1991 році через вольове рішення тодішньої влади синьо-жовтий прапор і тризуб почали використовувати як офіційну символіку української держави, хоча тоді чимало людей її також спочатку не сприйняли. Однак сьогодні до неї звикли навіть комуністи, що попервах кидалися на прапор і герб України, як колгоспний бугай на червону ганчірку. Протягом 18 років незалежності, якби влада була ідейною і рішучою, це питання можна було вже давно вирішити. І все суспільство давно б звикло до героїчного статусу ОУН-УПА в українській історії. Проте влада діяла і продовжує діяти в дусі пана Яценюка: не чіпати гострих проблем, не боротися, а проходити без парасолі між крапельками.

Хоча питання ОУН-УПА – це зовсім не дрібниця і не дурниця, про яку можна на тривалий час забути, як вважає Арсеній Яценюк. Це питання історичної і моральної легітимності України як нації та держави. Якщо ті, хто боровся за вільну Україну, за самостійну соборну державу, є поза законом, то й держава, за яку вони пролили свою кров, також є поза законом. Дивно, що Яценюк, якого вважають дуже розумним, не розуміє таких простих і очевидних речей. Саме невизнання на офіційному рівні ОУН-УПА розколює націю і підважує репутацію української державної незалежності. Чи багато в світі держав, що соромилися б борців за власну самостійність?

Яценюк уважає, що треба перестати обговорювати мовні проблеми України. Але судячи зі всього, таке побажання він адресує українським патріотам, воліючи щоб саме вони замовкли. Ясно, що «борці за двомовність», за розширення й без того безмежної сфери вживання російської мови, аж ніяк не замовкнуть. І ніякі заклики та умовляння Яценюка не справлять на них жодного враження, швидше, навпаки, тільки розбурхають їхню активність.

Пан Яценюк наполягає на необхідності запровадження табу на обговорення проблем України в її відносинах із Росією. Цікаво, як він це собі уявляє? Невже внаслідок такої змови мовчанки ці проблеми автоматично зникнуть? І невже, керуючись яценюковою «мудрістю», президент Ющенко мав промовчати, не давати відповіді на скандально антиукраїнський лист російського колеги Медведєва?

За Яценюком, не можна обговорювати проблеми базування, а над усе виведення російського Чорноморського флоту за межі України. Але ж російський флот буде й надалі порушувати закони України, організовувати провокації, ігнорувати рішення українських судів, підтримувати місцевих сепаратистів і втручатися в українські внутрішні справи. За Яценюком Україна і українці повинні мовчки все це спостерігати. А відмову від обговорення подій Другої світової війни треба розглядати як особистий подарунок Арсенія Яценюка кремлівській комісії з протидії «фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії» (заохочується перекручення тільки на користь Росії).

Кого врятує «страусяча» політика?

Розповідають, що птах страус має цікаву властивість. Коли він бачить якусь небезпеку, то негайно ховає голову в пісок, будучи абсолютно переконаним, що коли він нікого не бачить, то й сам лишається непомітним і непоміченим. Птахові можна подарувати, що він у той момент забуває про свій дуже помітний всім зад, але навряд чи таку наївність можна подарувати представникові виду HOMO SAPIENS. Нерозв’язані проблеми мають властивість наздоганяти надто хитромудрих політиків і боляче бити їх і цілу країну по голові. Кожен український громадянин, переконаний, може сам скласти список таких своєчасно нерозв’язаних можновладцями проблем.

Новим у поведінці Яценюка є лише те, що звичку своїх попередників тікати від проблем Арсеній Петрович вирішив урочисто, на програмовому рівні легітимізувати, зробити її ідеологічною, навіть філософською засадою. Втім, якщо цю звичку пан Яценюк почне реалізовувати в статусі Президента України, то державі це не провіщає нічого позитивного. Особливо враховуючи останні політичні тенденції на північному сході від українського, ще й досі не демаркованого кордону…
http://www.radiosvoboda.org/content/article/1844096.html

Відповіді

  • 2009.10.06 | Sean

    вірно написано. На жаль

  • 2009.10.06 | один_козак

    Панове, а чи ви не помітили, що за час політиків-страусів

    Сомволіка та ідеологія української державності, лояльність колишніх радянських громадян до УПА та поінформованість про неї, рояльність та прихильність до НАТО, ЄС та США якось поволі збільшувалися? А що з цим сталося потім? І коли українські політики почали форсувати українізацію, апелюючи по-московському до Закону ("Не положено!") - то опір щодо українізації й тиск русифікації збільшився.
    Панове, важливі справи таки не можна полишати на самоплив. Але іноді галас про роботу шкодить самій роботі...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.06 | Микола Гудкович

      Я помітив, що якщо щось робити, а потім звітувати, то все йде


      добре.

      А якщо спочатку анонсувати та здіймати галас, а потім не робити, то нічого не виходить.

      Але якщо робити вигляд, що і робити нема чого, то не тільки не виходить хорошого, але й виходить дуже погане.

      Наші ж страуси, чи то радще намилені вугрі — мовчать, нічого не роблять, і саме тому виглядають мудрими та стоячими понад битвою.

      Коли ж щось робиться, то розголос просто необхідний, та й неминучий.
      (Я, наприклад, хоч мене пиляйте, не розумію, де в нас є така агресивна українізація, яка аж викликає опір.)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.06 | один_козак

        Українізації нема, а агресивність є...

        Микола Гудкович пише:
        > (Я, наприклад, хоч мене пиляйте, не розумію, де в нас є така агресивна українізація, яка аж викликає опір.)


        > Коли ж щось робиться, то розголос просто необхідний, та й неминучий.
        Не в будь-якій справі. Не в будь-якій. А іноді розголос потрібний, але ТІЛЬКИ у такій мірі та ТІЛЬКИ у таких формах, щоб не зашкодити.
        Бо мати справу з людиною - то дуже тонка справа.
        У нас же зараз так багато в чому йде, що тільки супротивника збуджуємо та нагадуємо йому, щоб проти нас частину наших громадян накручував. А самі ловимо гав. Тобто, саме так, як написано в одному з Ваших пунктів.
    • 2009.10.06 | Sean

      ні

      не помітив.

      Бо політика політиків - страусів до об'єктивних процесів має небагато стосунку. Страусів - на страусячу хверму! :)

      При тому - так, за Кучми ми були куди ближчими до НАТО аніж за Ющенка, але тут вже питання не в страусизмі.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.06 | Д. А.

        Re: ні

        Sean пише:

        >
        > При тому - так, за Кучми ми були куди ближчими до НАТО аніж за Ющенка, але тут вже питання не в страусизмі.

        Не були ми ближчими до НАТО. Бо, якщо я навіть впритул підійду до Букінгемського палацу, це не означатиме, що я близький до авдієнції у Королеви.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.06 | Sean

          Re: ні

          Д. А. пише:
          > Sean пише:
          >
          > >
          > > При тому - так, за Кучми ми були куди ближчими до НАТО аніж за Ющенка, але тут вже питання не в страусизмі.
          >
          > Не були ми ближчими до НАТО.
          Були

          > Бо, якщо я навіть впритул підійду до Букінгемського палацу, це не означатиме, що я близький до авдієнції у Королеви.
          ні.

          Але якщо Ви взагалі не підійдете до палацу, то Ви точно ніколи не потрапите на авдієнцію, тим більш - якщо Вас хитатиме і Ви будете у неналежному для того випадку вбранні :)
      • 2009.10.06 | один_козак

        Тут питання в шлангізмі.

        Sean пише:
        > При тому - так, за Кучми ми були куди ближчими до НАТО аніж за Ющенка, але тут вже питання не в страусизмі.

        Саме за той час у центральній Україні дуже змінилася громадська думка про УПА. Не Кравчук і не Кучма те робили, але в тіні їхніх, таких зрозумілих совєтікусу поз, такої "виваженої" фразеології, українські патріоти поширювали інформацію про УПА і все інше робилося.

        Я визнаю й інший шлях. Потужно й голосно впроваджувати всі ті речі. Але тоді треба й діяти вповні за логікою такого підходу. Тоді потрібно говорити В ДОСТАТНІЙ МІРІ багато, голосно й переконливо, впевнено мобілізувати населення, а не тягти жувачку, швидко все впроваджувати, щоб скоро всім почало здаватися, що воно завжди так і було. І щоб ворог не встиг контрзаходи навіть придумати.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.06 | Анатоль

          Правильно. Якщо нема сил зробити це швидко, рішучо, напористо

          (а таки нема, співвідношення не на нашу користь), то треба робити "тихою сапою", не піднімаючи шуму і не мобілізуючи опору.
          Наїзд на Яценюка тут недоречний.
          Зовсім не через позицію Кремля він вибрав таку тактику, а через позицію БІЛЬШОСТІ громадян України.

          В мене до нього інше питання.
          А чи варто було строїти з себе такого собі фюрерчика, чи не краще залишатись в образі розумної і толерантної людини (ким він і є).
          Невже на таких нема попиту?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.06 | MV

            Re: Правильно. Якщо нема сил зробити це швидко, рішучо, напористо

            >А чи варто було строїти з себе такого собі фюрерчика, чи не краще залишатись в образі розумної і толерантної людини (ким він і є).
            >Невже на таких нема попиту?

            штовхають же ж.... як, до речі, і всіх кандидатів... вони собі не належать ніхто.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.10.06 | Bogun

              Re: Правильно. Якщо нема сил зробити це швидко, рішучо, напористо

              Так, краще не говорити про УПА, про НАТО, про Голодомор, про Крути, про Батурин. І пояснювати це тим, що більшість це не сприймає, Росія сердиться, і ще якимись ідіотськими причинами. Але панове, справа у часі, якщо ці питання не підняти зараз, то через десять років, їх взагалі не буде сенсу піднімати. А на якій основі будувати національну державу, на Дніпрогесах, Стаханових, Жукових, Ватутіних, Кагановичах, на "братській" дружбі, на дешевій ковбасі, на єдіной церквє. Я впевнений, якщо б це було б вигідно з міркувань, підняти рейтинг, то Яйценюк, відмовився б від однієї державної мови. У цього страуса батько був страусом, а мати хамелеоном, ось і виросло щось таке гнучке, хитре і безпринципне.
  • 2009.10.06 | О'Тарнавський

    все вірно!

  • 2009.10.06 | Адвокат ...

    Кролєґ не «страус», він пахуче гамно савєцькоє.

    Себто гамно савєцкоє,-- але залите до нестями одекольонами та спреями від поту та привблення самок та самців.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua