МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Українська диктатура, революція і контреволюція

10/11/2009 | yes
Українська диктатура, революція і контреволюція

Диктатура ніколи не буде успішнішою від демократії. Не має жодної сфери суспільного життя у світі, де б це було доведено.

І це не правда, що диктатура може успішніше вирішувати супільні проблеми краще, ніж свобода і демократія. Диктаторськими методами можна вирішувати тільки одиничні проблеми і тільки відірвано від комплексу сотень чи тисяч інших подій та проблем. Якщо ми вирішуємо диктаторським методом одну єдину проблему суспільства, то натомість створюється сотня інших. Яку б найглобальнішу чи найзагальнішу проблему суспільства чи держави диктатор не взявся вирішувати, ця проблема не зможе охопити інтереси всього суспільства. І та частина суспільства, проблеми якої не будуть вирішуватися, або, гірше всього, за рахунок їх інтересів будуть вирішуватися інші проблеми, не матиме права на власні інціативи, на свободу слова і т.д.

І це не правда, що люди в Україні хочуть сильної руки та диктатури. Диктатури хочуть тільки ті, які бачать у диктатурі засіб захисту від демократії. Або ті, які мріють за своїм ментальним складом бути при диктаторі поліцаями різної масті та ходити з нагайкою (читай посвідченням). Всім іншим членам суспільства диктатура ні до чого, все одно чия вона є: чи голови уряду чи президента, чи тещі на кухні, чи директора у школі, чи менеджера на фірмі. Вона переводить енергію з одного боку на подолання опору диктатурі, а з іншого - на подолання самої диктатури, замість того, щоб ця енергія використовувалась на прогрес у створенні більш нових та успішніших матеріальних благ.

Вирішити диктаторськими методами єдину проблему – це все одно, що відірвати локомотив від поїзда і загнати його кудись вперед. Як наслідок, локомотив не дає жодної користі: сам по собі, без дії, пускає пару і вагони з добром самі по собі десь далеко відірвані і без жодного руху.

Будь-яка революція – це така ж сама „локомотивна” ситуація, бо вирішення проблеми здійснюється диктаторським (насильницьким) методом. Відбувається розрив між задекларованою ціллю (локомотивом) та рівнем суспільної свідомості (вагонами) і щоб зблизити це до купи потрібен час, або наступну порцію диктатури (якщо дуже нетерпиться), а за нею ще одну і так до повного розвалу системи. Якщо йти шляхом демократичних перетворень, то тут іншого шляху не має, крім терпіння і наполегливої праці. Але це є найгірший час, бо як історичний досвід вчить: революції роблять романтики, а їх плодами користуються негідники. Хоче народ того чи ні, але післяреволюційний перод – це час для негідників.

Якщо ми візьмемо для порівняння жовтневу революцію і помаранчеву революцію, то бачимо що обоє досягли результату насильницьким методом. Але на цьому вся схожість між ними закінчується. Завдання, які ставила жовтнева революція – це були завдання соціального характеру та перерозподілу власності. Завдання ж помаранчевої революції були зовсім інші, згідно вимог цього часу: отримання прав демократичного суспільства та громадянських свобод і у першу чергу права на свободу слова.

Закономірно, що постреволюційним наслідком є контреволюція. А чим займається контреволюція є теж відомо: саботажем. Крім цього, контреволюція завжди маскується - вона не діє відкрито. Тобто, контреволюція практикує прихований саботаж завоювань революції. Завдяки боротьбі з контреволюцію жовтнева революція, впровадивши так звану диктатуру пролетаріату, протрималася сімдесять з лишком років (не тема зараз, що це були за роки). А без диктатури, помаранчева революція протрималася ледве добу-дві після своєї перемоги і далі вступила у свої законні права контреволюція, і, як вчить історичний досвід, почала свій прихований саботаж впровадженню революційних завоювань.

Чия вина у тому, що завойовані на Майдані українським народом громадянські права та свободи не знайшли втілення у реальному житті держави: переможців на чолі з Ющенком чи суспільства, яке не змогло стати достатньо громадянським, тобто рівень суспільної свідомості не встиг за локомотивом?

На перший погляд виглядає повним абсурдом, що особа, яка стояла на вістрі помаранчевої революції і доклалася чи не найбільше до того, щоб завойована свобода слова в Україні восторжествувала, стала головною жертвою від завойованої свободи слова. Жертвою помаранчевої революції впали не хунта Кучми та олігархічна група навколо нього, яка роками підтримувала режим, а той, хто переміг цю хунту. Але насправді це цілком закономірно і вписується ідеально у постреволюційні схеми – контреволюція робить свою справу дуже кваліфіковано. Не має постреволюційної диктатури – буде прихований саботаж революційних завоювань.

Знаючи стовідсотково, що Ющенко не пішов би на жодні диктаторські дії, щоб зберегти завойвані помаранчевою революцією громадянські права та свободи, все ж таки, спробуємо змоделювати, яку форму постреволюційної диктатури можна було б ввести в Україні, щоб головні завоювання помаранчевої революції не випарувалися за пару діб. Єдиний можливий варіант у цій ситуації хіба був би негайний арешт від імені народу екс-президента Кучми та трьох-чотирьох наближених до нього олігархів у наступний після інавгурації день. Народ би це відзначив масовими гуляннями. Що робити далі із арештованими, чи зразу розстріляти, як подруджжя Чаушесків, чи провадити тривалий судовий процес – у цьому випадку ніхто поради не дасть – це повинна вирішувати диктатура. Диктатура нової української влади, влади, яка не відбулася. А помаранчева революція лише стала революцією одноразового чесного підрахунку бюлетенів, а не революцією за громадянські права і свободи. І ніхто вже не візьметься проголошувати „бандитам – тюрми”, бо після історії із Колесніковим, ніхто вже не наважиться прогнозувати, хто завтра буде у ролі бандита.

На цьому короткому прикладі ми бачимо, що це дуже наївна ідея наводити порядок диктаторськими методами і будь-яка диктаторська методологія на шляху до демократії веде у нікуди. Тут або – або. Третього не дається. Президент Ющенко не вдався до диктатури задля приборкання контреволюції, стоїчно прийняв на себе її удар, такий же сильний удар прийняли на себе деякі його соратники і багато з них просто не витримали, банально здалися чи перебігли на бік контреволюції. Як наслідок, українське суспільство навіть на крок не просунулося у громадянських правах і свободах, а свобода слова стала свободою платного слова. Контреволюція вдалася до нових технологій, якщо за час хунти олігархи не бачили потреби купляти журналіста, бо вбивство журналіста обходилося їм значно дешевше, то після революції основним їх засобом приборкання журналіста і придушенням свободи слова стали гроші. Власники засобів масової інформації перестали скупитися на гроші для журналістів.

Якщо десь у світі журналісти отримують нагороди та премії за проведені успішні агтикорупційні розслідування, то в Україні такої теми вже не має (не викривати ж їм своїх власників та „добродійників”). В Україні журналісти, керовані контреволюцією, п’ять років поспіль, допомагають саботувати завоювання помаранчевої революції, допомагаючи поваленій хунті з олігархами знову прийти до влади. І ніхто ні слова вголос про таких, як Лозинський, а п’ять років журналістське перо було загострене тільки вбік Президента та його сім’ї. Може український Президент найбільший корупціонер чи гнобитель свобод у державі? Ні, за мочилово Президента найкращі розцінки від олігархів!

За які ж тоді ідеали загинули від рук хунти і олігархів зо півсотні журналістів, які намагалися правду говорити, тисячі непомітних підприємців, які відстоювали свої громадянські права та десятки політиків, які боролися за українську демократію?

Якщо ми хотіли розвитку тих завоювань, то ми повинні були змусити засоби масової інформації підтримати започатковані революцією громадянські права та свободи. А не підплескувати клоунаді з приниження Президента. Може народ мав і має іншу думку, але його вже більше ніхто не питав, як і не питає сьогодні. Цей народ, який вийшов на майдан, щоб вмерти за свої свободи, потрібно було деморалізувати і це було успішно зроблено контреволюцією.

Не має такої контреволюції, яка б не хотіла відвоювати втрачені колись позиції. Для контреволюції не достатньо безкінечно займатися саботажем, контреволюція хоче повернути собі владу у державі, а форма її влади відома – хунта.

І не залежно від того, хто прийде до влади, Тимошенко чи Янукович, у тій чи іншій формі хунта а-ля Кучма в Україні буде відновлена. Вийде з підпілля Лозинський, повернеться в Україну Бакай, Сацюк, Сало і пр. На догоду Росії кілька разів „самозагориться” Батурин та Арсенал, пам”ятники та хрести замученим Голодомором повикопують, а стежки до святинь національних позаростають бур’янами. І стане знову дешевше вбити журналіста, ніж давати йому сотні доларів. Захоче жити – буде сам писати наклеп чи фейлетон на колишнього вже президента Ющенка і вже без жодних умовлянь і винагород.

Диктатура рекламується контреволюцією, як панацея від всіх бід. Прихід диктатури в Україні пропагується на всіх владних рівнях і трибун і йде до того, що українську диктатуру будуть зустрічати, як німецького чи совєтського „визволителя”, з хлібом і сіллю.

Але ці заклики є відвертий злочин. Згадаймо післявоєнну Європу, зокрема Францію та Німеччину. Повністю зруйнована інфраструктура, відсутня фінансова система, відсутні кадри і багато чого іншого, але за десять років вони виводять свої держави на рівень перших у світі. Не диктатурою, а демократією!

А в Україні війни не було. Це так п’ять років правила свій бал контреволюція! При доведеній до прірви економіці держави, диктатура тепер залишається єдиною формою існування контреволюції.

Сьогодні кожному з нас потрібно шукати відповідь на запитання: „ Чому український патріот робить дві революції за п’ятнадцять років, у 1991 та 2004 роках, а потім втирається від плювків та принижень контреволюції? Чому контреволюція зводить нанівець всі завоювання українських патріотів? Чому безкарно вбивала її провідників, підсипала отруту та принижувала наклепами?”

Не буде вже скоро революцій. Наступна українська революція за тим графіком відбудеться не раніше 2017 року? Отож народ, думай, що робитимеш завтра. Наразі маєш ще достатньо влади і прав, щоб захистити себе та відвернути диктатуру контреволюції.

Відповіді

  • 2009.10.11 | Адвокат ...

    Цікавий техст! Хто автур?

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2009.10.11 | Михайло Свистович

    Re: Українська диктатура, революція і контреволюція

    yes пише:
    >
    > Диктатура ніколи не буде успішнішою від демократії. Не має жодної сфери суспільного життя у світі, де б це було доведено.

    В цілому - так, в конкретних короткочасових випадках - ні. Диктатура Гітлера (до війни) в багатьох сферах була успішніша за догітлерівську деморатію, диктатура Піночета успішнішою за демократію Альєнде, припускаю, що диктатура у Китаї та Білорусі успішніша за демократію, яка б могла постати на її місці, якби не обрали Лукашенка чи не задавали б танками протестуючих на площі Тяньаньмень.

    >
    >
    > І це не правда, що люди в Україні хочуть сильної руки та диктатури. Диктатури хочуть тільки ті, які бачать у диктатурі засіб захисту від демократії. Або ті, які мріють за своїм ментальним складом бути при диктаторі поліцаями різної масті та ходити з нагайкою (читай посвідченням).

    На жаль, це не так. Купа простих чесних людей, яким набридли бардак, корупція й несправедливість, також прагнуть сильної руки і диктатури.

    >
    > Будь-яка революція – це така ж сама „локомотивна” ситуація

    Ні, не будь-яка

    >
    > як історичний досвід вчить: революції роблять романтики, а їх плодами користуються негідники

    теж не завжди

    >
    > Якщо ми візьмемо для порівняння жовтневу революцію і помаранчеву революцію, то бачимо що обоє досягли результату насильницьким методом. Але на цьому вся схожість між ними закінчується. Завдання, які ставила жовтнева революція – це були завдання соціального характеру та перерозподілу власності. Завдання ж помаранчевої революції були зовсім інші, згідно вимог цього часу: отримання прав демократичного суспільства та громадянських свобод і у першу чергу права на свободу слова.

    То Помаранчева революція це погано чи добре?

    >
    > Не має постреволюційної диктатури – буде прихований саботаж революційних завоювань.

    То варто було б Ющенку її ввести чи що?

    Але в якості пропаганди (якби ще прибрати пасажі щодо хорошості Ющенка) стаття хороша, бо мислевірус про потребу сильної руки є вкрай шкідливим та небезпечним для майбутнього України.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.11 | yes

      Re: Українська диктатура, революція і контреволюція

      Про інші революції і диктатури, то велика історія. Кожна має свою історію. Але висновки такі, коли прийшов з революцією до влади, то знайди спосіб нейтралізувати контреволюцію. Якщо пішов шляхом диктатури, то демократії назад вже шлях закритий, революція змінить її.

      Будь-яка революція - це добре. Революція не переворот. Революція має на меті якісні позитивні зміни у суспільстві ініційовані знизу, народом.

      Помарачева революція показала цінності, до яких прагне український народ.

      Щоб захистити помаранчеву революцію, Ющенку потрібно було хоча вберегти життя Кравченкові.І єдиний шлях тоді був - видкриття сотень кримінальних справ з конкретними іменами, у т.ч. проти Кучми, Янгуковича, Пінчука іпр. іпр. Ющенко хотів контреволюцію змусити працювати на нові ідеали та цілі. Ніколи не вийде. Вони ненавидять українських патріотів - їм і без революцій жилося і живеться добре. Вони накогабували мільярди і їх потрібно захищати, а демократія дуже поганий захист для нечесного. Тому, якщо прийде ставленик олігархів Тимошенко чи Янукович, то у цій українській економічній розрусі, їх будуть схиляти до диктатури, диктатура набагато дешевша форма, ніж підкупи всієї піраміди влади, як це зараз є.

      Стосовно Ющенка, то тут без нього, як і без Чорновола, жодна революція не відбулася б. Може не так, революція все одно б обрала собі лідера. Обрала стихія чи народна воля їх, то треба тільки підкорятися, а не намагатися гребти проти. Час покаже сам нового лідера, бо та частина патріотичного українського суспільства має свої запити.


      Михайло Свистович пише:
      > yes пише:
      > >
      > > Диктатура ніколи не буде успішнішою від демократії. Не має жодної сфери суспільного життя у світі, де б це було доведено.
      >
      > В цілому - так, в конкретних короткочасових випадках - ні. Диктатура Гітлера (до війни) в багатьох сферах була успішніша за догітлерівську деморатію, диктатура Піночета успішнішою за демократію Альєнде, припускаю, що диктатура у Китаї та Білорусі успішніша за демократію, яка б могла постати на її місці, якби не обрали Лукашенка чи не задавали б танками протестуючих на площі Тяньаньмень.
      >
      > >
      > >
      > > І це не правда, що люди в Україні хочуть сильної руки та диктатури. Диктатури хочуть тільки ті, які бачать у диктатурі засіб захисту від демократії. Або ті, які мріють за своїм ментальним складом бути при диктаторі поліцаями різної масті та ходити з нагайкою (читай посвідченням).
      >
      > На жаль, це не так. Купа простих чесних людей, яким набридли бардак, корупція й несправедливість, також прагнуть сильної руки і диктатури.
      >
      > >
      > > Будь-яка революція – це така ж сама „локомотивна” ситуація
      >
      > Ні, не будь-яка
      >
      > >
      > > як історичний досвід вчить: революції роблять романтики, а їх плодами користуються негідники
      >
      > теж не завжди
      >
      > >
      > > Якщо ми візьмемо для порівняння жовтневу революцію і помаранчеву революцію, то бачимо що обоє досягли результату насильницьким методом. Але на цьому вся схожість між ними закінчується. Завдання, які ставила жовтнева революція – це були завдання соціального характеру та перерозподілу власності. Завдання ж помаранчевої революції були зовсім інші, згідно вимог цього часу: отримання прав демократичного суспільства та громадянських свобод і у першу чергу права на свободу слова.
      >
      > То Помаранчева революція це погано чи добре?
      >
      > >
      > > Не має постреволюційної диктатури – буде прихований саботаж революційних завоювань.
      >
      > То варто було б Ющенку її ввести чи що?
      >
      > Але в якості пропаганди (якби ще прибрати пасажі щодо хорошості Ющенка) стаття хороша, бо мислевірус про потребу сильної руки є вкрай шкідливим та небезпечним для майбутнього України.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.11 | Михайло Свистович

        Re: Українська диктатура, революція і контреволюція

        yes пише:
        >
        > Стосовно Ющенка, то тут без нього, як і без Чорновола, жодна революція не відбулася б

        Без Чорновола б відбулась

        >
        > Може не так, революція все одно б обрала собі лідера

        Під час здобуття незалежності не було в нас лідера, і то було добре.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.11 | yes

          Re: Українська диктатура, революція і контреволюція

          Михайло Свистович пише:
          > yes пише:
          > >
          > > Стосовно Ющенка, то тут без нього, як і без Чорновола, жодна революція не відбулася б
          >
          > Без Чорновола б відбулась
          >
          > >
          > > Може не так, революція все одно б обрала собі лідера
          >
          > Під час здобуття незалежності не було в нас лідера, і то було добре.

          Ви не дооцінюєте Чорновола. Саме Чорновіл перевів перестройку в революцію. Чорновіл довів перевстройку до української незалежності. Тоді були створені паралельні структури такі як ТУМ, де всі як один були зламані колись режимом. Просто, хтось з них попри все зберіг порядність і залишився і нині людиною з великої букви. Але ті структури не ставили за мету незалежність України. Ті особи не були покликаними. Чорновіл же довів Львів до "кипіння", неперервними мітингами по два-три на день, до втрати голосу до шепоту він закликав до незалежності. Ленінградські десантники спізнилися, вони прибули до Хирова, але вже нічого не могли вдіяти - Львів кипів десятками тисяч людей на вулицях. Мера Котика відправили на той світ, мабуть чи не перша жертва української незалежності. Тільки Чорновіл збирав стотисячні мітинги у Львові, а решту - по дві-три тисячі.

          Ніхто, крім Чорновола не ставив із самого початку питання руба: Україна повинна бути незалежною.

          Попри все, союз неминуче б розпався, але якою була б Україна без такого лідера, як Чорновіл, не важко собі уявити.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.11 | Михайло Свистович

            Re: Українська диктатура, революція і контреволюція

            yes пише:
            >
            > Ви не дооцінюєте Чорновола

            Ні, я його просто не переоцінюю

            >
            > Саме Чорновіл перевів перестройку в революцію. Чорновіл довів перевстройку до української незалежності.

            Ні, звичайно. Окрім Чорновола їх було тьми, і тьми і тьми (с) Блок

            >
            > Тоді були створені паралельні структури такі як ТУМ

            В створенні та й функціонуванні якого роль Чорновола була аж занадто невеликою

            >
            > Чорновіл же довів Львів до "кипіння", неперервними мітингами по два-три на день, до втрати голосу до шепоту він закликав до незалежності. Ленінградські десантники спізнилися, вони прибули до Хирова, але вже нічого не могли вдіяти - Львів кипів десятками тисяч людей на вулицях.

            До кипіння Львів, окрім Чорновола, доводила ще купа людей

            >
            > Мера Котика відправили на той світ, мабуть чи не перша жертва української незалежності

            Не думаю, що цей партфункціонер, який вчасно перефарбувався, комусь заважав

            >
            > Тільки Чорновіл збирав стотисячні мітинги у Львові

            Не тільки Чорновіл. Найбільший взагалі Іван Гель з Хмарою зібрали, якщо так вже примітивно підходити. Бо не було тоді одноосібних лідерів, як ото зараз. Тоді діяли команди.

            >
            > Ніхто, крім Чорновола не ставив із самого початку питання руба: Україна повинна бути незалежною

            Купа людей ставила, і Чорновіл далеко не першим. В декларації принципів УГС йшлося лише про конфедерацію, тоді як УНДЛ вже говорила про незалежність.

            >
            > Попри все, союз неминуче б розпався, але якою була б Україна без такого лідера, як Чорновіл, не важко собі уявити.

            Приблизно такою й була б, бо, на щастя, не було тоді єдиного лідера, інакше б його просто вбили і не було б ніякої України
      • 2009.10.11 | Анатоль

        Ви протирічите собі ж.

        "Диктатури не треба, а треба було б диктатуруру Ющенка" - такий зміст Вашого опусу.

        >Щоб захистити помаранчеву революцію, Ющенку потрібно було хоча вберегти життя Кравченкові.І єдиний шлях тоді був - видкриття сотень кримінальних справ з конкретними іменами, у т.ч. проти Кучми, Янгуковича, Пінчука іпр. іпр

        Я Вам скажу до чого це привело б.
        В економіці. До ситуації 1994 року. Повному розвалу економки і бандитським розборкам за її переросподіл.
        В політиці. До короткочасної диктатури помаранчевих, яка б швидко переросла у їх міжусобиці. Але не в таких формах, як було, а сажали б стріляли б одні одних.
        Суспільство б відкотилось спочатку в стан більшовицької революційної нетерпимості і ейфорії, а потім впало б в повну апатію і розчарування.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.11 | yes

          Re: Не має там такого

          Анатоль пише:
          > "Диктатури не треба, а треба було б диктатуруру Ющенка" - такий зміст Вашого опусу.
          Не має там такого. Всі кримінальні справи були б цілком законні.
          І у межах закону вони б вирішувалися.

          > >Щоб захистити помаранчеву революцію, Ющенку потрібно було хоча вберегти життя Кравченкові.І єдиний шлях тоді був - видкриття сотень кримінальних справ з конкретними іменами, у т.ч. проти Кучми, Янгуковича, Пінчука іпр. іпр

          Кравченко був головний свідок.
          >
          > Я Вам скажу до чого це привело б.
          > В економіці. До ситуації 1994 року. Повному розвалу економки і бандитським розборкам за її переросподіл.
          > В політиці. До короткочасної диктатури помаранчевих, яка б швидко переросла у їх міжусобиці. Але не в таких формах, як було, а сажали б стріляли б одні одних.
          > Суспільство б відкотилось спочатку в стан більшовицької революційної нетерпимості і ейфорії, а потім впало б в повну апатію і розчарування.

          Це все Ваші домисли і страхи. Або простіше - вигадки. Вигадки абсолютно безглузді.

          А реалізм такий, що сьогодні Янукович говорить, що жодних фальсифікацій не було.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.11 | Анатоль

            Re: Не має там такого

            >А реалізм такий, що сьогодні Янукович говорить, що жодних фальсифікацій не було

            А якби Ющенко діяв за Вашим сценарієм, то сьогодні б він (Ющенко) був би в тюрмі чи розстріляний, а Юля б на розвалинах економіки (і країни) розказувала б, яке в нас прекрасне життя і які сіяючі перспективи.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.10.11 | Михайло Свистович

              Re: Не має там такого

              Анатоль пише:
              >
              > А якби Ющенко діяв за Вашим сценарієм, то сьогодні б він (Ющенко) був би в тюрмі чи розстріляний, а Юля б на розвалинах економіки (і країни) розказувала б, яке в нас прекрасне життя і які сіяючі перспективи

              навряд чи
            • 2009.10.12 | yes

              Я заперечую диктатуру абсолютно, але демократія - це закон

              Якщо закон не затребуваний, то ним через пару місяців можна у клозеті користуватися. Це те, що і нині відбувається.

              Ющенко міг так діяти (я не кажу повинен, бо може були інші шляхи) - залишилися безкарними злочинці, які вбили тисячі журналістів, політиків та підприємців.

              І ця безкарність дає сьогодні свої наслідки.

              Чому суддя Зварич сидить без суду? Чекає виборів і зміни влади, щоб вийти на волю.

              Анатоль пише:
              > >А реалізм такий, що сьогодні Янукович говорить, що жодних фальсифікацій не було
              >
              > А якби Ющенко діяв за Вашим сценарієм, то сьогодні б він (Ющенко) був би в тюрмі чи розстріляний, а Юля б на розвалинах економіки (і країни) розказувала б, яке в нас прекрасне життя і які сіяючі перспективи.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.10.12 | Мартинюк

                Приєднуюся до раніше викладеної пропозиції

                http://www2.maidan.org.ua/n/free/1255330919

                Можливо з доправленням чогось пропущеного, чи ідей які повилися в процесі обговорення.
                Ми вже були домовилися зимою щодо одного тексту, але на жаль просто закрутилися, час пройшов, а текст тоді не пійшов.
                Було б добре якби Ви дали якісь контакти типу діючого мила на пошту пану Адвокату, чи СМС на телефон який є в контактах на першій сторінці.
        • 2009.10.11 | Mykola_2007

          Re: Ви протирічите собі ж.

          >Я Вам скажу до чого це привело б.
          >В економіці. До ситуації 1994 року. Повному розвалу економки і >бандитським розборкам за її переросподіл.

          Ну думаю не призвело б, але те що зараз починає потроху нагадувати

          >В політиці. До короткочасної диктатури помаранчевих, яка б швидко >переросла у їх міжусобиці. Але не в таких формах, як було, а сажали б >стріляли б одні одних.

          Міжусобиці є, це факт. Поки не стріляють, але не факт, що до цього не дійде.

          >Суспільство б відкотилось спочатку в стан більшовицької революційної >нетерпимості і ейфорії, а потім впало б в повну апатію і >розчарування.

          А це вже і трапилось.
  • 2009.10.12 | Микола Гудкович

    Диктатура не обов'язково протирічить демократії


    > Диктатура ніколи не буде успішнішою від демократії. Не має жодної сфери суспільного життя у світі, де б це було доведено. …

    Невже так важко, перед тим як писати статтю про диктатуру, прочитати про досвід стародавнього Риму? Воно й корисно, і цікаво :-)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.12 | yes

      Давайте конкретні приклади. з Риму чи звідки завгодно

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.12 | Микола Гудкович

        Прочитайте це (/)

        Михаил Веллер "О диктатуре"


        А-а, боитесь диктатуры! Правильно боитесь. Надо бояться.

        Она уже частично наступила. Так наступают на хвост кошке. Пока только вопль и разбитые блюдечки. Еще не вечер. Кошка хорошо знает, чье сало и сколько она съела вкупе с прочими деликатесами.

        Я – трубочист. По утрам я облачаюсь в отстиранный накануне комбинезон и приступаю к чистке труб. Это те трубы, которые у вас в головах. И они забиты пылью и копотью масскультных наслоений, трухой готовых мнений для толпы и сгнившим тленом всегда господствующей демагогии.

        Ваши головы напоминают мне шарики с дырочками для флагштоков. В эти дырочки постоянно всунуты флажки, лозунги и транспаранты, на которых вам написали мысли и ответы на все главные случаи жизни. Слова писали школьные учителя, кухонные вожди, сочинители научных монографий и короли циников – политики. А палочки с этими флажками всовывали вам в умело продырявленные головы специальные люди – журналисты и политтехнологи. Работа журналиста представляет собой нечто вроде метания стрелок-слоганов в обведенные правилами точки-дырочки в ваших головах.

        И со временем голова забивается мерзкой липкой кашей, вроде смеси конфетти с пшеничными отрубями и детским пластилином. Слова и фразы в этой голове есть, но думать ею, разумеется, уже невозможно. Это следствия экологически загрязненной информационной среды. Сиреневый туман над нами проплывает, над тамбуром горит последняя звезда на фуражке конвоира: шаг влево шаг вправо – попытка к бегству из зоны лояльно складывающих заемные фразы людей, и конвой вчерашних единомышленников стреляет в спину без предупреждения. Прицел их неточен, но порох вонюч.

        01. Вынесите трафареты и сотрите ассоциации. Для нас диктатура – это (лысый картавый) Ленин, безжалостньй догматик и беспощадный палач целых социальных классов. Это закрытые газеты, расстрелянные в подвалах заложники, запрет политических партий, критика как государственная измена: нищета, агрессивность, жестокость и ложь. Сталин, Дзержинский, коммунизм. Страх, беспомощность, единомыслие.
        Это великие диктаторы XX века: Гитлер и Муссолини. Фашизм, черные рубашки, коричневая форма, арийская свастика, римское приветствие, II Мировая Война, концлагеря и 50 000 000 трупов.
        Это мелкие диктаторы XX века: пламенный Фидель на нищей Кубе, среди своих бездельников, где – ржавые остатки американского благополучия, сигары, секс, самба с румбой, армия, беглецы и очень дешевые проститутки. Выпускник Сорбонны Пол Пот и треть его кампучийского народа, выбитая из жизни мотыгами по черепам.
        Или Пиночет: он застрелил народного Сальвадора Альенде и народного Виктора Хару, народ загнал в концлагерь на стадионе и уничтожил демократию. (И сам сдал власть в поднявшейся стране…)
        Или Франко: он сверг хороших республиканцев и установил кровавый военный режим. (И сам сдал власть по смерти в поднявшейся стране – законному наследнику при законном парламенте…)
        Для нас диктатура – в лучшем еще случае! – это якобинцы с конвентом и гильотиной: тоже звери, но хоть французский шарм и высокие идеи.
        То есть. Слово скомпрометировано. При его звуке – вспыхивает дурная картина. Насилие, жестокость, кровь, беззаконие. Разорение, милитаризация, заткнутые рты, железный занавес. Абсолютная беззащитность перед любым действием власти.
        Калигула! Нерон! Иван Грозный! Бороться и бежать, лучше сначала бежать, а потом бороться из-за границы!

        ВСЕ ЭТО ВРАНЬЕ!

        Кровавый убийца детей – это не солдат! Мошенник – это не «предприниматель»! Наемный сочинитель лживой истории страны – не писатель-фантаст!
        Кровавый беспредельный и беззаконный абсолютизм нам не нужен.
        Все перечисленные – пришли к власти сами, либо устроили переворот, либо унаследовали трон без ограничивающих рамок, пока их не свергли или не убили вообще. Они стояли над законом, над правом, над народным мнением и традицией. Самовластные самодуры.
        «Любое желание абсолютного самодержца – закон!» – вот такой порядок нам на фиг не нужен. Это – варварский неограниченный абсолютизм, и раньше или позже такого абсолюта подданные уконтрапупят, а то ведь жить страшно.
        Никакого Калигулы и никакого Сталина! И никаких военных переворотов с генералами в отцы нации: хоть Франко, хоть Лебедь. И никакого самодурства!

        ДИКИЙ АБСОЛЮТИЗМ
        ЭТО ВОСПАЛЕННАЯ РЕАКЦИЯ СОЦИУМА
        НА НЕСПОСОБНОСТЬ СВОЕГО УСТРОЙСТВА
        РЕШИТЬ ОБЪЕКТИВНО НАЗРЕВШИЕ ЗАДАЧИ

        Своего рода социально-политическое бешенство матки.
        Жестокие фанатики и аморальные честолюбцы есть всегда. Когда развал доходит до анархии – вот тут-то они выскакивают, как безумные чертики из табакерок, и по обломкам государства, осколкам морали и ошметкам мозгов – прут наверх. И тогда – горе окружающим! Ибо озверевшие от ограбления и унижения массы ревом и мечом поддержат того, кто разорвет их мучителей и посулит хлеба сейчас.
        Вы же лизоблюды. Вам же все равно, портреты какого президента вешать в кабинетах – абы кабинет свой да повыше. Как подчиненные и подопечные – вы услада фюрера. Его боятся. Это значит – он возможен.

        РАЗНИЦА МЕЖДУ АБСОЛЮТОМ И ДИКТАТОРОМ -
        ЭТО РАЗНИЦА МЕЖДУ РАЗБОЙНИКОМ
        И ОФИЦЕРОМ

        02. «Диктатор – в Римской Республике временный верховный управитель с чрезвычайными исполнительными полномочиями, избиравшийся Советом на основании рекомендации Сената, утвержденной народным собранием».
        «Диктатура – происходит от латинского титула диктатора, который в Римской Республике представлял собой пост временного верховного управителя и генерального судьи с чрезвычайными исполнительными полномочиями, назначавшегося для преодоления государственного кризиса». Всемирный энциклопедический словарь.

        03. Третье тысячелетие гений античных греков питает нашу цивилизацию. Философия и литература, политическое устройство и градостроение, градация сексуальных отношений и спортивные соревнования. Государственная мудрость и гибкость греков впитала в себя тысячелетия политического опыта Древнего Египта, Двуречья, Сирии и Крита.
        Все Средиземноморье – Внутреннее Море – было эллинизированным регионом. К легендарному троянцу Энею возводили свою родословную римляне. Рим относился к Греции так же, как сегодня Америка – к Англии. Рим отпочковался в лоне готовой и высочайшей культуры и, «духовно-этническая колония», подхватил эстафету. Греческая культура была Риму родной, материнской, усвоенной и продолженной. Тут они знали свое эпигонство – куда ж выше и прекрасней. А вот в государственность лег доминирующий энергетический импульс великого народа.
        В порядке ликбеза нынешних толп и припомним, что Юстинианово право лежит в основе сегодняшних кодексов, а «юстиция» означает «справедливость» – с той самой латыни.
        Так вот – перенявшие столько знаний у живших прежде народов, сколько случилось возможным, века за веками преодолевала Римская Республика потрясения и кризисы, сохраняя свое устройство и свободы. И лишь в критические периоды власть напрягалась и концентрировалась в одних руках – как руль у кормчего в шторм и вожжи у колесничего на крутом повороте.
        Поэтому никогда власть в Риме не захватывал тиран. Никогда не происходили государственные перевороты. И никогда диктатура не сменялась анархией – ибо ей был регламентирован срок и отведены рамки, и нарушивший Закон диктатор просто оказывался вне закона со всеми вытекавшими из шеи последствиями.
        (И лишь когда ярые и не очень умные из республиканцев убили Цезаря, спасшего страну от развала и смут и желавшего диктаторских полномочий пожизненно – жесткая, но корректная диктатура сменилась империей; и по смерти мудрого и умеренного Августа императоры порезвились на славу…)

        04. Вы еще не наелись анархии?
        Вам уже захотелось красно-коричневый переворот и Сталина?
        Вы ждете полного развала страны на части и вымирания нации?
        После пятнадцати лет бреда и грабежа вы ждете добра от демократии в России сейчас?
        Вы хотите довести дело до крайности, пока богачей не будут вешать на столбах?
        Вы хотите просто стать отстойником западной цивилизации?
        У вас есть конкретные и исполнимые рецепты спасения положения?
        Или ваша программа сплошь негативна: как спасти не знаем, но вам ничего делать против наших принципов не дадим?
        Спросите себя: я мыслящий человек, способный самостоятельно оценивать ситуацию и корректировать свои взгляды – или я быдло, маскирующее свое умственное убожество тем, что повторяю чужие модные фразы престижных людей?

        1. Что такое диктатура.

        Диктатура – это временное и чрезвычайное политическое устройство высшей власти в стране, создаваемое для разрешения критических ситуаций, прямо грозящих существованию народа и государства, их жизни, свободе и независимости.
        Диктатура – это индивидуальный человеческий ум диктатора, заменяющий коллективный и противоречивый ум массы, деформированный и раздробленный ветвями власти и государственным аппаратом.
        Диктатура – это индивидуальная человеческая воля диктатора, заменяющая искаженные, дезориентированные и блокированные воли масс, делегированные властям – которые своими противоречивыми волями добиваются собственных интересов.
        Диктатура – это безотлагательное и беспрекословное выполнение всех решений диктатора, если только они вообще физически выполнимы – вместо обсуждения решений и спускания их по цепи законодательных и исполнительных органов, что «рассасывает» в буксующем государстве любые верные начинания.
        Диктатура – это безотлагательное и неотвратимое наказание виновных, невозможность чего в коррумпированном государстве ведет к его параличу и распаду.
        Диктатура – это убирание всех искажающих суть посредников между нуждой и волей народа – и принимаемыми и выполняемыми решениями государства.
        Диктатура – это воля народа, напрямую сложенная в волю диктатора.
        Диктатура – это радикальное лечение паралича бюрократической власти, не способной решить необходимых задач.
        Диктатура – это порядок вместо хаоса и справедливость вместо произвола.

        2 Когда имеет смысл вводить диктатуру.

        2.1. Когда государство находится на краю гибели.
        2.2. Когда каждый день ведет к рубежу, из-за которого уже не будет возврата.
        2.3. Когда все другие использованные меры не показали себя эффективными.
        2.4. Когда перед властью и государством стоит клубок проблем и противоречий, устранить и разрешить которые обычными мерами не получается.
        2.5. Когда все этажи и узлы власти поражены распрями, коррупцией, некомпетентностью и не поддаются исправлению с тем, чтобы их сохранить.
        2.6. Когда интересы влиятельных должностей расходятся с интересами государства и народа.
        2.7. Когда общее падение нравов не позволяет высшим чиновникам добиваться блага народа и государства, но направляют и толкают их к продажности и эгоизму.
        2.8. Когда некомпетентностью и произволом властей народ близок к разорению, отчаянию, бунту.
        2.9. Когда тайной и явной изменой страна предается интересам внешнего врага.
        2.10. Когда просвещенная верхушка и народная масса видят благо государства в разном.
        2.11. Когда раскол в обществе приводит страну на грань гражданской войны.
        2.12 Когда гражданская война принимает хронический характер и реально не может быть закончена существующими властями.
        2.13. Когда большинство народа, желая прекращения губительного хаоса, полагает благотворным «приход правления твердой руки» и связывает с ним свои надежды на восстановление порядка и справедливости.

        3. В чем преимущества диктатуры.

        3.1. Только замена логики Системы логикой Человека позволяет решить вопросы, неразрешимые для Системы в силу присущих ей инстинктов самосохранения и саморазвития. Система может решать любые вопросы только методом своего расширения, усиления, разветвления, распространения. Перевалив рубеж самоусложнения, Система деградирует КПД резко падает, она теряет способность решать вопросы в своих лабиринтах, но к самоуменьшению и самосокращению принципиально неспособна. Лишь сторонняя сила, поставленная над системой, способна решить эти вопросы. Здравый смысл – решение – выполнение! Многочисленные промежуточно – совещательно – дополнительно-согласительно-усовершенствующие инстанции – просто отсекаются.
        3.2. Резкое и многократное сокращение чиновничьего аппарата по сравнению с бюрократическим демократическим государством. Бюрократия лишается способности и права воспроизводить и расширять себя.
        3.3. Резкое и многократное сокращение чиновничьего произвола. Сфера компетенции чиновника сводится к выполнению приказов власти сверху вниз ясно, быстро и однозначно.
        3.4. Резкое и многократное сокращение расходов бюджета и собственно государственного аппарата. Проекты и контракты «для друзей» и «с откатом» перестают быть. А все эти областные и районные думы, «ЗАКСы», комитеты и комиссии упраздняются. Вместе со штатами обслуги и секретариатов. «Народное самоуправление» есть ложь и воровство на данном этапе и в данной стране.
        3.5. Торжество здравого смысла над логикой бюрократического абсурда. Быстрота действий и неподкупность власти (а чем ты подкупишь того, кто и так распоряжается всем?).
        3.6. Эффективность. Нужное – любой ценой – сразу!
        3.7. Мгновенность и основательность кары и награды.
        3.8. Мгновенное реагирование на любые требования обстановки.
        3.9. Расставление способных и подходящих людей на нужные посты, невзирая на ступени служебных лестниц и возраст.
        3.10. Возможность всю сумму людских энергий направить в единое русло – без потерь этих энергий на взаимные противоречия и компромиссы. Единоначалие – самый эффективный способ координации усилий массы в единое усилие и в едином направлении. Единоначалие – естественная форма самоорганизации массы для разрешения экстремальной ситуации.
        3.11. Диктатура позволяет решить наболевшие вопросы, «не обращая внимания» на якобы непреодолимые трудности аппарата, сплетения интересов и противоречия друг другу разных законов, традиций и прав.
        3.12. Только диктатура способна на какое-то время лишить государственный организм кучи запущенных болезней и отринуть присосавшихся паразитов – уподобив государство единому человеческому организму, действующему стройно и согласованно по воле приказывающего мозга.
        3.13. Диктатура подчиняет главное неглавному, в то время как в традиционном и бюрократическом государстве главным становятся средства, т.е. органы и законы управления, а неглавными – то, ради чего они были созданы – благо народа и страны. Если при бюрократии она благоденствует за счет неудобств и лишений страны и народа – при диктатуре благо страны и народа достигается путем любых необходимых напряжений функционеров всех уровней. При этом своя функция накладывается на каждого.
        3.14. Диктатура исходит из потребности цели – определяя к ней любые адекватные пути, и этим круг возможных целей сильно расширяется. Бюрократия исходит из неприкосновенности ряда уже достигнутых интересов и положений – чем сильно ограничивает диапазон реально достижимых целей.
        3.15. Диктатура разрубает гордиев узел, который бюрократия не в силах распутать.

        4. Примеры Истории.

        Господа. А вам не приходит в голову, что едва ли не все великие исторические фигуры были диктаторами, строго-то говоря?
        Хаммурапи и Ашурбанипал были диктаторы. И Александр, и Цезарь. И Наполеон, и Кромвель. Диктовали, проламывали дорогу истории, и не позволяли пикать против.
        Владимир спрашивал народ, какую вводить религию (!), или сам решил? Иван IV вырвал язык вечевому колоколу Новгорода? Петр брил бороды? Рубил головы? Заставлял пить водку (!!!)? Одевал в иноземное платье? С кем он хоть раз посоветовался и на какой закон оглянулся?! Большевики и Сталин сделали Россию самой большой и грозной империей мира?
        Де Голля называли во Франции диктатором, когда он испросил себе черт знает каких полномочий и стал давить поперек мнений парламента и прессы? Рузвельт был диктатороподобным исключением в институте американского президентства, когда страну понадобилось вытаскивать из нищеты и задницы, куда она вдруг свалилась со свободного и демократичного рыночного пути?! Три срока сидел, заметьте.

        ДЕЙСТВИЕ РОЖДАЕТ ПРОТИВОДЕЙСТВИЕ

        Чем больше и быстрее необходимо совершить – в частности в социально-экономической сфере – тем больше, буквально по закону макрофизики, механики Ньютона, противодействие среды твоим действиям. Ты являешься активным, переделывающим началом – среда выступает как начало консервативное, стремящееся сохранить инерцию, противодействующее твоим давлениям и инициативам. И – традиции против, законы вязки, система отношений срослась, чиновники имеют интерес с настоящего: в головах у всех старый порядок, новое ошарашивает, возмущает и доставляет неудобства: ремонт и перестановка мебели в головах – и уж только потом в доме.
        Для продавливания сопротивляющейся среды – нужна концентрация сил.

        КТО ХОЧЕТ МНОГОЕ СОВЕРШИТЬ
        ДОЛЖЕН ПРЕОДОЛЕТЬ МНОГОЕ СОПРОТИВЛЕНИЕ

        Если предположить, что в период падения Римской Империи она всерьез решила спастись, нашла волю и решимость в себе! – так только жесточайшими мерами, сбором и изъятием ценностей у богачей, высокой платой легионам и наемникам, жесточайшим подавлением любого коллаборационизма, сплочением нации вокруг лидера, казнями трусов, выжиганием коррупции каленым железом… Но в Риме жило уже сплошь дерьмо, которое пуще всего дорожило своим имуществом и своими правами. Варвары показали этой гнилой сволочи их права! А, да, так мы о чем говорили, граждане?..
        Мечтал некогда и Ганнибал о полномочиях диктатора для себя в родном Карфагене. О Риме слишком много узнал. Жадный и завистливый Совет Старейшин фиг дал ему полномочия: покушается на наши устои, подлец! И рухнул Карфаген, но своей форме демократии – классической олигархии! – не изменил. А Рим диктатурой не гнушался – побеждал!
        Сегодня мы будем классифицировать как диктаторов Елизавету Тюдор и Луи XIV, приведших Англию и Францию к могуществу и блеску. Самодержцы, наследная власть и т.п. – это все для нас уже мелочи терминологии.
        Да за исключением нескольких веков демократии греческих полисов – и то лишь мужчины, воины, свободные, имущие гражданами с правами голоса значились – да пары веков последних в Европе – история человечества есть история диктатур! Сильнее и слабее были зажаты гайки, больше или меньше считался вождь-лидер с традициями и мнениями, но все это была более или менее диктатура. Да не могли люди раньше кормить такое количество бездельников, да так сытно, которые годами свистят неясно о чем, не принимая элементарные законы и беря еще взятки! Производительность труда раньше низка была!

        5. Что знали римляне?

        Что диктатура – это демультипликатор застрявшего и буксующего автомобиля, фигурально выражаясь. Что это: вот гуляли спокойно и вдруг завязли – р-раз! два! взяли! р-разом! навались!!! – вытащили чего надо, перевели дух и дальше гуляем. Где греки разваливали свои полисы – римляне проскакивали на диктатуре – и ехали дальше. Кончился кризис, разрулили ситуацию – и тут же диктатура отменяется.

        6. Так чем диктатура отличается от чрезвычайного положения?

        А тем, что чрезвычайное положение разработали те же господствующие бюрократические органы, и позаботились прежде всего охранить и на этот случай свои интересы, оградить свои посты и полномочия. Это народу свободу урежут и благ уменьшат, а чиновники получат права офицеров на войне, вот спасибо.
        В Риме чрезвычайное положение могло быть с диктатурой или без. У нас чрезвычайное положение означает расширение и узаконивайте уж вовсе беспредела бюрократии под маркой «борьбы с неурядицами».
        Чрезвычайное положение – это резкое расширение полномочий государственного аппарата за счет сужения прав народа.
        Диктатура – это резкое и беспощадное сужение прав и полномочий бюрократического государственного аппарата с одновременным сосредоточением сил и средств на первоочередных нуждах народа и страны.

        ДИКТАТУРА НЕ ЕСТЬ
        ВЫСШАЯ ФОРМА БЮРОКРАТИИ

        Напротив. О другом говорим мы.

        ДИКТАТУРА ЕСТЬ ФОРМА УНИЧТОЖЕНИЯ
        И ВРЕМЕННОЙ ОТМЕНЫ
        ЗЛОКАЧЕСТВЕННОЙ БЮРОКРАТИИ

        7. В чем главная опасность диктатуры?

        Чего неясного. В бесконтрольных злоупотреблениях и бесконечности срока. Кому охота такого кайфа лишаться. И никто не смей слово против, а то башку вон. Деспот. Зверь. Сластолюбец и садист на троне. Калигула, богдыхан, Аттила. Помнят, генной памятью помнят людишки поумней, как Калигула мужчинам члены отрезал самолично, а женщинам груди, как при проезде через слободу Ивана Грозного бабы обязаны были в окна срамные места выставлять для показа, и как деньга под секретом и страхом передавали палачу родственники приговоренного – не чтоб бежать дал, а чтоб убил быстрей и не мучил так люто и долго, как государем велено.

        8. Как упастись?

        Заранее, безмозглые и возлюбленные. Заблаговременно, наивные и страстноречивые. Шлюпки должны быть на корабле до кораблекрушения, и запасы пищи в стране до неурожая и голода.
        Заранее обдумывается, обсуждается и законодательно утверждается правовое поле диктатуры. Ибо никакой диктатор не должен мочь все! И никакой диктатор не должен быть над Законом и являться самоличным воплощением Закона в любой своей прихоти.
        Скажем:
        8.1. Никакая малейшая часть территории государства не может быть передана другому государству иначе как посте всенародного обсуждения и в результате народного голосования.
        8.2. Никакие воинские контингенты не могут передаваться другим государствам и не могут вести военные действия на их стороне иначе как после всенародного обсуждения и голосования.
        И тому подобное. То есть: да не может диктатор велеть охране приволочь любую понравившуюся бабу, или любую хорошую вещь, или пристрелить на улице кого угодно, или вдруг у одного дом отобрать, а другому отдать на том лишь основании, что он так захотел. Все эти вещи заранее оговариваются «Законом о диктатуре».
        И если диктатор злоупотребляет огромностью своей власти, выходя за рамки отведенного ему правового поля – он автоматически объявляется вне закона. И в этом случае с него автоматом слетают все полномочия, никто не должен слушать его распоряжений, охрана ему не подчинена, и либо он идет под первую подвернувшуюся пулю как законом больше не защищаемый – или под суд, это уж как милость. На то тоже должен быть параграф в «Законе».

        9. Система противовесов.

        Должны быть созданы как минимум два государственных органа, надзирающих за соблюдением диктатором закона – и одновременно друг за другом, чтоб затруднить возможность сговора диктатора с надзирающим.
        Должны быть созданы два консультативно-аналитических совета, анализирующих обстановку, выдающих рекомендации, анализирующих следствия всех действий и возможные варианты развития событий. Их информация должна быть строго служебной и закрытой для общего доступа – но честной. Их право голоса лишь совещательное.
        Все эти лица никак не могут никак вознаграждаться или репрессироваться диктатором и являются неприкосновенными. Любое покушение диктатора на их семью, жизнь или имущество делает его стоящим вне закона.

        10. Выход из системы диктатуры.

        Ага – вход рубль, выход три. Этим и нужно озаботиться заранее в первую очередь. А то как одна царская жена из легенды веков: попросила поцарствовать один день – и прежде всего казнила мужа и всех недоброжелателей, а потом царствовала много лет.
        Срок диктатуры определяется «Законом о диктатуре». И никакая сила, никакое народное собрание, никакой глас божий не имеют права продлить срок диктатуры. Ничто его не может продлить и никак!!! И этот пункт – о, предположим, двухлетнем сроке – должен стоять в «Законе» первым и главным.
        Любой один день продления срока диктатуры, под любым предлогом, любыми органами, лицами и собраниями – делают стоящими вне закона как диктатора, так и всех нарушителей статьи 1 «Закона о диктатуре».
        И никакое народное собрание не в силах отменить этот, раз и навсегда без права изменения принятый закон.
        Любые попытки любого изменения любым способом, хоть весь народ собирай на площади и заставляй на коленях молить о продлении – любая попытка продлить диктаторский срок есть государственная измена и влечет объявление вне закона.

        11. Вход в систему диктатуры.

        Обычно ведь как? Стихийно и бездарно. Терпят воровство и анархию до последнего, кряхтят и хотят крепкой руки – а потом приходит крутой парень и делается диктатором. Тогда все пляшут и поют, ан поздно.
        Гром не грянет – мужик не перекрестится. Не надо ждать пинка судьбы – встань сам и сделай нужное.
        11.1. Вопрос о диктатуре должен быть в Конституции. Для чего нужна предварительная проработка Закона, проект, обсуждение, доработка, процедуры.
        11.2. Как судьбоносно важный, он должен быть вынесен на всенародное обсуждение и голосование.
        11.3. Назначается парламентом предварительный, подготовительный срок входа в диктатуру. В любом случае он не может превышать трех месяцев – экстремальные ситуации не терпят проволочек. А все, что разрабатывается свыше трех месяцев – есть безделье, бездарность и саботаж. Оптимальным сроком входа в диктатуру при отсутствии созданных законов и институтов представляется два месяца максимум и один месяц минимум.
        11.3A При этом все ссылки парламента на выходные, каникулы, текущие дела и прочее – должно рассматриваться как акт саботажа и признак профессиональной непригодности.
        11.4. За это время разрабатывается количество, характер и численность «консультативно-наблюдательных» органов, т.е. сдерживающих противовесов, определяется и утверждается состав этих органов и их материальное обеспечение.

        12. Задачи диктатуры.

        Парламент формулирует основные задачи, стоящие перед государством и требующие безотлагательного решения. Определяет шкалу приоритетов, степень очередности. Составляет общий стратегический план действий.

        12.А. Это – идеальный, правильный, законный, конституционный вариант – идеал, к которому следует стремиться. Много хуже установление диктатуры непарламентским путем – ибо стихийно она может принять мерзкий и неконтролируемый характер.
        Всем сторонникам диктатуры необходимо в первую очередь учитывать, что если они – предварительно, заранее, детально! – не разработают и не примут механизмы противовесов, противобалансиров, сдерживания и контроля диктатуры – она обязательно, неукоснительно, неизбежно приведет к тому, что, придя к власти, все они поочередно уничтожат друг друга и загубят то дело, которое затеяли, дав ему превратиться в мерзость.

        О РАЗУМНОСТИ ДИКТАТУРЫ НЕОБХОДИМО
        ЗАБОТИТЬСЯ ДО ЕЕ ВВЕДЕНИЯ

        12.Б. Задачи всех диктатур всегда были одни. Это преодоление кризисов, основные формы которых нетрудно перечислить:
        Внешняя война.
        Внутренняя война.
        Необходимость экономических реформ при упадке экономики. Социальная напряженность и социальный раскол страны.
        Паралич власти как следствие бюрократизации и коррупции.
        Стихийные бедствия, эпидемии, вымирание народа.
        Необходимость экстренной замены сложившихся структур власти.
        Координация усилий нации.
        Этнические и религиозные проблемы и волнения.
        Потери рынков, утеря влияния страны, национальное унижение.

        13. Кто такой диктатор и откуда он берется?

        Стихийный – приходит сам и никого не спрашивает. Конституционный – назначается так же, как назначается главнокомандующий войсками – лучший из тех, кто вообще есть в наличии.
        Как нетрудно понять:

        ДИКТАТУРА ДЕЛАЕТ ДИКТАТОРОВ

        Вспомните всех этих Чаушеску, Пилсудских и Хрущевых с Петлюрами – о Пероне и Норьеге я уж не говорю. Они что – гении?
        Представление о том, что «людей нет» – иллюзия. Люди есть всегда, вопрос только – кто и где.

        «НЕТ ЛЮДЕЙ» – ОЗНАЧАЕТ:
        НЕПРАВИЛЬНАЯ КОМБИНАЦИЯ.
        ЧЕЛОВЕК НЕ НА СВОЕМ МЕСТЕ ВСЕГДА МЕЛОК

        На любом крупном производстве всегда есть несколько человек с задатками сильных лидеров и сносным интеллектом.

        14. Создайте службу психологии из трех человек и прикажите через месяц дать вам и обосновать пять кандидатов в диктаторы. Найдутся как миленькие! Тоже мне: свято место решили пустым объявить?!

        15. Господа. Сегодня. 29 июня 2005 года в России есть все предпосылки для введения благотворной, плодотворной и спасительной диктатуры.

        Не надо ждать, пока грянет гром и ударит молния, которая подожжет дом! Стройте быстро печь и разжигайте в ней огонь сами.

        КТО НЕ ХОЧЕТ ХОРОШЕГО СВОЕГО ДИКТАТОРА -ПОЛУЧИТ ПЛОХОГО И ЧУЖОГО Или просто развалимся к черту. Что тоже не есть гут. А?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.12 | yes

          Re: Постривайте шановний, таких статей сотні.

          наведіть мені приклад успішної диктатури.

          Я говорю про диктатуру, як про будь-яку форму правління, яка обмежує свободи для хоча б частини народу.

          Диктатури після себе позалишали пам"ятники марнославства та зубожілий народ.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.12 | saha

            ОАЕ

            там не те що частину народу обмежили ;)
            Жінки не мають права голосу.
            Цього досить ? чи ще перерахувати.
            І хто скаже що громадянам ОАЕ погано живеться ?.
            30 років історії процвітання.

            з "барасьев"(будинки з пальмових гілок) в висотні дома і високі технології.
            Більшість мешканців досі пам'ятають чуство голоду в дитинстві.
    • 2009.10.12 | GreyWraith

      О, там досвіду було багато...

      Брати Гракхи, Гай Марій, Люцій Корнелій Сулла із його проскрипціями... А якого розмаху набув підкуп виборців часів перед Першим Тріумвіратом. :)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.12 | yes

        тут є одна непримітність. Успішні диктатури були тільки ті, +

        які були не повними, тобто для якоїсь частини народу дотримувалися строго громадянські права та свободи. Пригноблена диктатурою частина народу заледве могла відзначитися. Такі диктатури у ті часи сильно вирізнялися на фоні абсолютних диктатур, у яких диктатор мав владу над абсолютно всім народом.
    • 2009.10.12 | Д. А.

      Диктатура в Римі не була тим, що під цим словом +

      Диктатура в Римі не була тим, що під цим словом мається на увазі тепер.

      Демократія, до речі, також.

      Диктатор призначався Сенатом на обмежений термін і то під час надзвичайних обставин.

      Так що римську диктатуру можна порівнювати хіба з введенням надзвичайного або війського стану в сучасних демократичних державах.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.12 | Mykola_2007

        Re: Диктатура в Римі не була тим, що під цим словом +

        >Диктатор призначався Сенатом на обмежений термін і то під час надзвичайних обставин.

        На рік, сенат лише давав згоду, а ім'я диктатора називали консули.


        >Так що римську диктатуру можна порівнювати хіба з введенням надзвичайного або війського стану в сучасних демократичних державах.

        Так. Думаю для України таке підійшло. Щопрада Цезар перший винайшов цікаву формулу "пожиттевий диктатор", схоже на "пожиттевий президент", як в Туркменістані, оце вже і стало типовою диктатурою.
  • 2009.10.12 | Сахаров

    Не дурімо себе

    "Помаранчева революція" - це така фігура для позначення події, яка революцією як такою не була. Не змінилися форми власності, ані засади економічного чи також політичного життя, у якому під виглядом безмежної демократії запанував безлад. На місце одних функціонерів прийшли інші, за великим рахунком такі самі як попередні. Не помінялася ані політична ані економічна еліта (чи "еліта"). Пара була вміло випущена, цілі політбомонду досягнуті, свобода слова і вільна журналістика більшою мірою залишилися химерою внаслідок монополізації джерел інформації, її уніфікації, фільтрації і дозування за допомогою повсюдно організованих пресслужб, справжня вільна журналістика стала майже неможливою. Єдиним досягненням "революції" стала перебудова стилю маніпулювання інформацією - на місце "темників" прийшли інтереси власників ЗМІ і фільтрація пресслужбами. Повноваження такою великою ціною обраного президента обрізані і він перетворений на майже пасивну фігуру. І ціна розчарування у суспільстві перевищує досягнення. Хоч, звісно, подія була мужня, красива і пам'ятна.
    І виходом з цього глухого кута може стати або український Піночет (але де гарантія що не перетвориться на Каддафі чи Путіна або Лукашенка) або дійсна революція, якій ще зріти і зріти.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.12 | yes

      Це була у всіх відношеннях революція

      І могла бути подавленою, як у 1905 році.

      І відповідає "низи не хочуть - верхи не можуть"
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.12 | Сахаров

        Романтика. І схотіли і змогли. І з'їли що дали.

  • 2009.10.12 | Арій.

    Не розумію, чому протиставляються демократія і диктатура.

    Адже ці поняття - з різних планів.
    Наприклад, може бути диктатура демократії.
    Антонімом диктатури є анархія, хаос, а демократії - охлократія, автократія, теократія, та ін.
    Тому з точки зору термінів - стаття помилкова.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.12 | Анатоль

      Бо демократія(в сучасному смислі) - це не влада народу, а права

      (меншості), які ніяка влада, ніякої більшості народу не може порушувати.
      А диктатура таких прав не гарантує.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.12 | Арій.

        Оце от: "демократія в сучасному смислі" - це взагалі махінація

        зі здоровим глуздом. Бо це слово не несе в собі прямого змісту в цьому разі.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.12 | Анатоль

          Для аріїв може й махінація. Але в сучасних країнах - норма.

          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.12 | Арій.

            Зрозуміло, що анатолі люблять всякий шахер-махер

            з підміною понять бо їм тоді легше зловити рибку в мутній водичці.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.10.12 | Анатоль

              Ця "підміна понять" і є суттю демократії, а от тягнибоківці

              цього не знають і не хочуть знати.
              Для них демократія - влада народу. А народ - це я.
              А хто має щось проти - на гілляку.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.10.12 | Арій.

                Ця підміна понять і є суттю "демократії"

              • 2009.10.12 | Арій.

                А Ви проти?

                "Для них демократія - влада народу."

                "А народ - це я."

                "Я" - це також частина народу, нє?

                Щодо "гілляки" - то це до чого?
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2009.10.12 | Анатоль

                  Re: А Ви проти?

                  >"Я" - це також частина народу, нє?

                  На щастя дуже маленька.

                  >Щодо "гілляки" - то це до чого?

                  До диктатури.
    • 2009.10.12 | Д. А.

      Не так

      Арій. пише:
      > Адже ці поняття - з різних планів.
      > Наприклад, може бути диктатура демократії.

      Не може.

      Визначення з Великого юридичного словника:
      > ДИКТАТУРА (от лат. dictatura - неограниченная власть) - осуществление власти в государстве недемократическими методами; авторитарный политический режим (напр., личная Д).

      Тож "диктатура демократії" це "недемократична демократія", тобто нонсенс.

      > Антонімом диктатури є анархія, хаос, а демократії - охлократія, автократія, теократія, та ін.

      "Анархія" є антонімом до слова "влада", а "хаос" - до слова "порядок".
      Слово "диктатура" антоніму на має взагалі, а протилежним поняттям є правова держава.

      > Тому з точки зору термінів - стаття помилкова.

      У термінів не може бути точки зору. А з моєї точки зору помилковим є Ваш допис.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.12 | Арій.

        Re: Не так

        "Арій. пише:
        > Адже ці поняття - з різних планів.

        > Наприклад, може бути диктатура демократії.


        Не може. "

        Може

        "Визначення з Великого юридичного словника:
        > ДИКТАТУРА (от лат. dictatura - неограниченная власть) - осуществление власти в государстве недемократическими методами; авторитарный политический режим (напр., личная Д)."

        Основне тут - НЕОБМЕЖЕНА ВЛАДА, а хто сказав, що влада ДЕМОСУ не може бути необмеженою?
        Перш ніж цитувати словники чи будь-шо інше - включайте СВОЄ мислення.


        Тож "диктатура демократії" це "недемократична демократія", тобто нонсенс.

        > Антонімом диктатури є анархія, хаос, а демократії - охлократія, автократія, теократія, та ін.


        ""Анархія" є антонімом до слова "влада", а "хаос" - до слова "порядок"."

        Так влада (тіко ще й необмежена), як ми з"ясували з Вашої цитати - то й є диктатура.



        "> Тому з точки зору термінів - стаття помилкова.


        У термінів не може бути точки зору. А з моєї точки зору помилковим є Ваш допис."

        Я теж вмію додовбуватись до слів, проте поважаю себе й тому не роблю цього.
        Якщо Вам завгодно - то най речення звучить так: Тому з точки зору ПРАВИЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ термінів - стаття помилкова.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.12 | Д. А.

          Re: Не так

          Арій. пише:

          >
          > Основне тут - НЕОБМЕЖЕНА ВЛАДА, а хто сказав, що влада ДЕМОСУ не може бути необмеженою?
          > Перш ніж цитувати словники чи будь-шо інше - включайте СВОЄ мислення.

          Включаю. Саме обмеження влади є наріжним каменем демократії. В тому числі, самообмеження.

          Демос (народ) не може бути диктатором, бо в такому разі це буде диктатура над собою, а диктатура над собою - це і є самообмеження.

          Включайте іноді не лише мислення, а й лоґіку (формальну, якщо вчили).

          До того ж, раніше Ви вели мову про можливість диктатури демократії, а тепер вже про диктатуру демосу. Демос і демократія - не одне і те ж, а з Вашого боку такий прийом є намаганням маніпулятивної підміни понять.

          >
          >

          > "> Тому з точки зору термінів - стаття помилкова.
          >
          >
          > У термінів не може бути точки зору. А з моєї точки зору помилковим є Ваш допис."
          >
          > Я теж вмію додовбуватись до слів, проте поважаю себе й тому не роблю цього.
          > Якщо Вам завгодно - то най речення звучить так: Тому з точки зору ПРАВИЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ термінів - стаття помилкова.

          Це не додовбування, тим більше, що саме Ви додовбуєтесь до термінів, але при цьому ті ж таки терміни використовуєте, як заманеться. Так от: у "правильного використання" також не може бути точки зору. Точка зору може бути у Вас, у мене, у будь-кого з людей, але не у предметів чи понять.
  • 2009.10.12 | saha

    Халтура

    Диктатура ніколи не буде успішнішою від демократії. Не має жодної сфери суспільного життя у світі, де б це було доведено.


    Обєднані Арабскі Емірати.

    Вибори президента обирають між собою голосує аж 7 шейхів.
    Вибори до парламенту голосують за ту одну кандидатуру яку подає шейх(чим не срср)

    Та всеж в економічному розвитку багатьом демократичним країнам до них не один рік лайном гребти.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.12 | Анатоль

      Re: Халтура

      >Та всеж в економічному розвитку багатьом демократичним країнам до них не один рік лайном гребти

      Якщо бомж знайде мішок з грішми, то це не значить, що він кращий працівник за вчителя (медика, слюсаря...)які таких грошей не заробили.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.13 | saha

        Питання не знайти мішок з грішми

        питанян правильно його витратити.
        В Нью-Йорку чувак виграв в лотараю 160 мл баксів.
        через 3 роки його піймали як він крав з скриньки для пожертв храму.
        наркоман, який витратив всі гроші.

        Українці в 91 році також ортримали розвинену країну що зробили за 18 років в порівнянні з Польщею ??????

        А рядом є ще Ірак поряд з ОАЕ а також відносно демократичний Египет де також нафта є. ;)
    • 2009.10.12 | yes

      Наївно про ОАЕ. Настала криза - об"єкти всі заморозили

      там шаріат, а це форма релігійно-світської влади. Як і конституція - дублює коран.

      Через десять років почнеться зміна джерел енергії і ті піраміди так і залишаться недобудованими.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.13 | saha

        Звідки ви знаєте про заморожені обєкти ?

        я в грудні 2008 не замітив заморожених обєктів дісно нове будівництво зменшилось.
        Але я не вірю, що зупинилось.
        Бо в них якщо не вкладаєшся у власні прописані терміни будівлю з усім можуть просто забрати без компенсації ;).
        У них просто по закону не може бути довгобудів ;)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.13 | yes

          Re: З новин. З інтерв"ю шейха і родини

          Це звучало так тому 3-4 місяці майже по всіх міжнародних.
  • 2009.10.12 | Арій.

    Все залежить від стану країни

    Якщо вона в важкому стані, як зараз Україна - потрібна "диктатура" (маю на увазі авторитаризм).
    Якщо вже навіть такі країни, як Республіка Корея, Сінгапур, Малайзія та Тайвань за допомогою диктатури вирвались зі злиднів і стали "тиграми" за дуже короткий проміжок часу - то нам і поготів.

    А взагалі стаття написана, як на мене, задля виправдання безхребетності Ющенка - мовляв от який він "демократ".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.12 | Анатоль

      А з чого Ви взяли, що диктатура в Україні буде проукраїнською?

      Розстановка сил в нас на користь совка і проросійських.
      Це ясно показала вся попередня історія незалежної України і теперішній стан ВР (народних представників)
      Тож і диктатура буде проросійсько-совкова.

      Єдиною сприятливою умовою для розвитку українства (меншості) є демократія.
      Бо демократія гарантує і права меншості.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.12 | Наталка

      Дайош довічне працевлаштування Ющенка!

      Ще п"ять років цієї "демократії" та натхненного махання руками цього працівника - і працедавцю-гаплик.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua