МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

brain_software.ua, або ж чи важко бути [не]культурним?

10/16/2009 | Віктор Пушкар, канд.психол.наук
Спроба визначення актуальних проблем української культури. Присвячується нашим корифеям, нашим партизанам, і [не] нашим космонавтам. А також генеральним спонсорам, живим клясикам, ґламурнимъ кісо, [не]визнаним геніям та іншим умовно активним учасникам [не]культурних процесів в Україні.

Що таке культура? Для початку пропоную шановному панству моє улюблене визначення: ”Культура - це програмне забезпечення мозку” [Culture is a brain software] ((с) Ґірт Хофстед). Якщо ми приймаємо це, також маємо прийняти, що бути культурним - нормальна, за замовчуванням, властивість кожної дорослої людини. Цивілізованість, духовність, здатність заробляти грубі гроші та інші соціально бажані якості можуть розвиватись у носіїв різних культур, але в жодному відомому випадку - за відсутності базової культури.

[Хоча мозок людини очевидно не є обчислювальною машиною у сенсі побутово-офісного PC, або навіть лабораторного суперкомп'ютера, мислення принаймні іноді є обчисленням. Відсутність хоча б найпростішого мислительного ”софта”, який його виконує, означає нездатність людини до базових суджень. Якщо є бажаючі заперечити, прошу висловити свою незгоду без допомоги логічних операцій :-)]

Кожна К. виникає на базі певного ландшафту та харчових ланцюгів, що визначають спосіб життя групи людей, включно з матеріальним виробництвом, організацією публічного та персонального простору. Способи взаємодії з матеріальними об'єктами та пристосування до ландшафту є первинною складовою культури. За відсутності у вишневому садку солов'їв довелося б обирати для ”нашої солов'їної” іншу тотемну пташку. Але досить важко уявити собі К., схожу на українську, з пінгвінами, що ходять серед саду каміння. Попри всю важливість мови...

На відміну від міфічних героїв, реальні хлопчики, вигодовані тваринами, неспроможні навіть ходити на двох ногах. Варто розрізняти вроджену потенційну здатність (скажімо, до вербального спілкування) і сформовану актуальну навичку. Отже, К. також не є вродженою властивістю; вона повільно передається між людьми побутовим, інституційним, і дещо рідше - статевим шляхом. Також є важливі ”модулі софта” для меншостей, що слугують розподілу соціальних функцій між групами. Стосовно України, деякі з тих ”модулів” на сьогодні функціонують скоріше нормально, інші - працюють з явними глюками, або знаходяться на стадії розробки; загалом було б добре колись їх налагодити.

Варто ще раз застерегти від надто буквального розуміння ”мозку-як-машини” та ”культури-як-програмного-забезпечення”. У сенсі: захотіли - поставили, захотіли - знесли. На наше щастя, все значно складніше. Інакше вже в минулому сторіччі будь-який Адольф Віссаріонович Андропов міг би скорістатись розробками придворних науковців для щорічного планового перешивання ПЗ в головах підданих.

Однак патентовані фахівці з промивання мізків, рефлексологи та інші інженери людських душ ХХ сторіччя, виявились здатними переважно до руйнування. Їх розробки іноді довго працюють як віруси, але в жодному відомому випадку - як повноцінний замінник ушкодженого ПЗ. Саме тому спроби насаджувати щось подібне до К. славетним квадратно-гніздовим методом регулярно провалюються.

Далі автором наводиться попередній та, можливо, неповний список завдань brain_software.ua, на яких воно поки що вилітає та ”виконує неприпустимі операції”. Дещо з того є наслідком ураження вірусом, а дещо - наслідком засадничої глюкавості відповідного модуля, чи неузгодженої дії ”софта” з ”залізом”, тобто матеріальною частиною, відповідною К. Потреба довести до пуття певні речі є досить очевидною. Складніше пояснити, чому до проблеми Х взагалі не беруться, підміняючи похідною від неї проблемою Х11 або Х129. Але пояснення загалом можливе.

Коли Вам пропонують назвати улюбленого виконавця караоке-куплетів з матюками, тим самим мається на увазі, що у Вас є улюблений виконавець в цьому жанрі. Молодший помічник менеджера виробнитцва матюкливих караоке-куплетів скоріш за все так і сформулює. Чи він зацікавлений згадувати,
- що крім матюкливих куплетів є також ліричні і комічні,
- що дехто сам вміє співати куплети під гітару, а
- ще декому куплети в кращому разі байдужі?
Більш того, намагаючись осмислити подібні тонкі матерії, молодший помічник виконує неприпустиму в системі операцію. Бо це вже компетенція старшого помічника менеджера.

Схожим методом діють виробники медіа-продукту, відомого як мовноязичне питання. Вони нав'язують публікуму псевдовибір між ”запретом русского языка” та ”знищенням української мови”. Хоча подібний розвиток подій в Україні можливий хіба що теоретично, та, скоріш за все, не в цьому сторіччі. [Детальніше дивіться в нотатках ”Космічне мовноязичіє”, Пушкар, 2007, http://maidanua.org/static/mai/1179008331.html].

Ми ж спробуємо подивитись на речі дещо ширше, ніж типовий виробник умовно масових медійних продуктів. Та позначити реальні проблеми, стосовні розвитку та функціонування української К.

Зміну умов виробництва і споживання інформації можна розглядати як вагомий чинник зародження нових соціальних груп. Інформація для виробників типово має більшу вартість, ніж інформація для кінцевого споживача. Скажімо, ”Музика для 18ти музикантів” ((с) Стів Райх) в певному сенсі цінніша, ніж ”Музика для мас” ((с) Депеш Мод). Споживачі кінцевого масового продукту, вже навіть не поп-музики, а тих самих караоке-куплетів, опиняються в найменш вигідному становищі. Вони дозволяють виробникам маніпулювати своїми потребами, легко підхоплюють злоякісні медіа-віруси, та внаслідок утворюють своєрідний інформаційний пролетаріат.

Digital Divide (англ. - цифровий поділ), або ж нерівний доступ до інформації, залежно від місця проживання та майнового стану, давно став приводом для занепокоєння в розвинених країнах. Занепокоєння вже призвело до конкретних кроків - розвиток комп'ютерних мереж, цифрового телебачення, проекти забезпечення школярів з незаможних сімей бюджетними комп'ютерами під Лінуксом, тощо.

В Україні збільшується кількість виробників інформації та вибір джерел їх надходження. Однак говорити про достатню забезпеченість каналами зв'язку поки зарано. Також зарано говорити про достатній вибір українского контенту. Типовий зроблений в Україні масовий продукт є наслідуванням, більш-менш кривою локалізацією зарубіжних зразків, часто застарілих. Двічі марґінальною версією оригінала, спочатку адаптованого для Москви, а вже звідти з запізненням на 15-20 років імпортованого в Київ.

Країни, регулярно видимі в інформаційному просторі України, на жаль, можна перерахувати по пальцях. В першу чергу це РФ і США, дещо менше, в алфавітному порядку - Британія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Франція, Японія. Серйозних зусиль до налагодження культурних контактів докладає Грузія. Сусідні Румунія, Угорщина і Словаччина працюють переважно з діаспорами та переважно в прикордонних областях. Частина такої роботи як мінімум не збалансована з аналогічною активністю України по інший бік кордону. Бєларусь і Молдова мають проблеми, віддалено схожі на наші; їм поки явно не дійшло до медіа-експансії назовні. Хоча в цих проблем є спільне ім'я, перефразуючи Льва Толстого, кожна пост-совітська країна є пост-совітською по-своєму.

Автор тут робить лише приблизну оцінку; запрошую бажаючих її вточнити. Скажімо, оцінити присутність іноземних країн в інформаційному просторі кількісно. Для початку взявши за основу кількість відвідувань концертів, кіносеансів та інших культурних заходів. До того можна додати кількість проданих книжок і дисків. А також деякі інші показники, скажімо, стосовні інтернет-трефіка.

Ситуація умовних медіа-труб є практично дзеркальною до ситуації газових. Більшість вітчизняних споживачів досі отримує західноєвропейський і американський інформаційний продукт, з якогось переляку пропущений через російські розподільники. Тут теж є серйозна плата за транзит. Крім суто фінансових моментів варто зауважити, що найцікавіше доходить до України дуже кривими шляхами. А часто - не доходить взагалі. Внаслідок ми отримуємо додаткову цифрову нерівність; штучно зменшуємо кількість вітчизняних виробників контенту та сприяємо інформаційній пролетарізації населення а.к.а. піпл, що хаває.

І тут ми повертаємось до інформаційної гігєни, або ж культури споживання інформації. Ви ж напевне вчили своїх дітей, що не все дрібне і блискуче на вигляд можна пхати у рота. А чи вчите їх критично ставитись до медій? Чи дозволяєте безконтрольно дивитись рекламу, а потім дивуєтесь їхнім невідомо звідки виниклим у віці 4-5 років нав'язливим споживацьким потребам? Хто не вміє фільтрувати інформацію з дитинства, в того значно більше шансів поповнити лави тих, що пожадливо хавають. Ніж тих, хто розважливо споживає.

Я свідомо утримаюсь від закликів ”тащіть і нє пущать”. Натомість варто регулярно пояснювати всім бажаючим основи інформаційної гігієни. В сучасних умовах це часто важливіше, ніж для нашіх предків привчитись мити руки перед вживанням їжі. Також варто прокладати канали комунікації дещо пряміше, ніж ”в Європу через Азію”. Або ”в Азію - через Африку”. Чому не через Антарктиду? І де в тому логіка? Також бажано, щоб канали на вхід і на вихід працювали з приблизно однаковою потужністю. Замість, як зараз, переважно на закачку в Україну. Звичайно, цього важко досягти в один день. Але принаймні варто рухатись в цьому напрямку.

Таким чином, актуальними проблемами української культури є:
1) Низька доступність населенню мережі комунікацій. Поки інтернет і цифрове ТБ є далеко не в кожному селі. Та й в містах доступність досить нерівномірна.
2) Брак українського медіа-контенту та невідповідність наявного потребам основних соціальних груп. Наслідування та поширення морально застарілих взірців іноземного маскульту. Поки піпл хаває, що дають. Але вже очевидно починає давитись типовим треш-продуктом.
3) Погано збалансований інформаційний обмін з іноземними країнами, в першу чергу сусідніми. Україна поки що лишається переважно полем інформаційного впливу для різновекторних зовнішніх сил, замість бути рівноправним партнером, та коригувати відповідні процеси собі на користь.
4) Відсутність критичного ставлення до інформації, вміння її ефективно фільтрувати та нейтралізовувати злоякісні медіа-віруси. Цьому треба вчити дітей, починаючи з перших років життя. Та й деяким дорослим не завадить повчитись. Вже самостійно...

(далі буде)

сторінка автора на MySpace
www.myspace.com/viktorpushkar

Відповіді

  • 2009.10.16 | ziggy_freud

    RE: актуальними проблемами української культури

    Таким чином, актуальними проблемами української культури є:
    1) Низька доступність населенню мережі комунікацій. Поки інтернет і цифрове ТБ є далеко не в кожному селі. Та й в містах доступність досить нерівномірна.
    2) Брак українського медіа-контенту та невідповідність наявного потребам основних соціальних груп. Наслідування та поширення морально застарілих взірців іноземного маскульту. Поки піпл хаває, що дають. Але вже очевидно починає давитись типовим треш-продуктом.
    3) Погано збалансований інформаційний обмін з іноземними країнами, в першу чергу сусідніми. Україна поки що лишається переважно полем інформаційного впливу для різновекторних зовнішніх сил, замість бути рівноправним партнером, та коригувати відповідні процеси собі на користь.
    4) Відсутність критичного ставлення до інформації, вміння її ефективно фільтрувати та нейтралізовувати злоякісні медіа-віруси. Цьому треба вчити дітей, починаючи з перших років життя. Та й деяким дорослим не завадить повчитись. Вже самостійно...
    ____________________________________

    прошу панство висловитись. Може, чогось в списку бракує
  • 2009.10.16 | psedo

    треба ширити англійську мову: найпростіший і найдешевший засіб

    але все одно, доки не буде проведена декомунізація і декегебізація і суд над комунізмом

    нічого не спрацює
  • 2009.10.16 | Lexa62

    Re: brain_software.ua, або ж чи важко бути [не]культурним?

    шикарно
  • 2009.10.16 | miner

    Re: brain_software.ua не завантажується

    при чому і в прямому, і в переносному сенсі.

    Прекрасний текст. Шалено, несамовито дякую!

    /* Щоправда, мені здається, що розглянуті в есеї комунікативні проблеми пов’язані з давно описаним, але не виправленим баґом неконтрольованого множення образів себе, локалізованим в ядрі української культури. Грубо кажучи, патчити треба зону «Національний берегун» vs «Модній пітерський художник» та інші подібні. */

    А сайт brain_software.ua чи brainware.org.ua — треба заводити, бо Майдан.уа.орґ-як-він-міг-статися вже не буде (
  • 2009.10.16 | Адвокат ...

    В розвиток теми. Черговий Дацюк-ізм. (л)

    http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/4ad759b469341/

    P.S. Сергій Дацюк,-- дуже цікава людина. Попри, часом, наївний, дитячий епатаж. Слівце "Дацюк-ізм" є скороченням від "Дацюк ізмислив".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.16 | ziggy_freud

      Дацюк мислить - значить Дацюк обчислює

      отже, згідно з Пушкарем, Дацюку теж потрібно спочатку вдосконалити базову культуру, зокрема культуру дискусії, а вже потім вчити інших ставати цивілізованим та високодуховним. Інакше все [не]культурне обчислення зведеться до одного: скільки персонально Дацюк має в прожекті.

      > людей зі стратегічним мисленням як компетенцією, а не тільки знанням. Вступний екзамен – тест IQ, психологічний тест на вивчення мотивацій, твір на творче мислення, аналітичний текст на задану тему, співбесіда і т.д. – вимоги надзвичайно високі.

      з точки зору психолога, зізнаюсь, випускника КНУ (shame on me :cry:):
      якщо айзенків IQ - адектватна міра людського інтелекта, то Дацюк - мій персональний ідеал мислителя ;-) Схильних до стратегічного міслення за вродженим психологічним типом в кожній популяції має бути половина. Але де в Україні 50% стратегів? Це - наш ґлюкавий модуль ПЗ.

      Цитуючи першу обговорювану в гілці статтю, варто розрізняти потенції та зформовані актуальні навички. Що саме зформує Д. своїм студентам?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.16 | Адвокат ...

        Я дуже радий, що Ви встряли у заочну дискусію з паном Дацюком!

        Я не є симпатиком го поглядів, однак, маю сказать, що він дуже добре робить, що провокує дискусії такого рівня.
  • 2009.10.16 | Мірко

    Як такий в кого щоденно є доступ до іншого

    brain software, це стає очевидним. І в тім і різниця між галичанами та донецькими, - навіть коли обоє україномовні. А вже про стару діяспору - нема порівнання....
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.16 | ziggy_freud

      це дуже корисний досвід для кожного українця -

      побачити, як фунціонують інші сусільства та інші культури. Бажано не на правах туриста - поверніть голову направо і подивіться на Кремль (Білий дом, Ейфелеву вежу). А на правах людини, частково і тимчасово включеної до системи. Саме це обмежує візова політєґа деяких країн та ЄС в цілому.

      проводячи дослідження, я зустрічав в Україні людей 20-25 років, що не виїздили далі обласного центра.
  • 2009.10.16 | Сахаров

    Re: brain_software.ua, або ж чи важко бути [не]культурним?

    Цікаво що автор, формулюючи посили у царині культури як такої вдається до використання категорій з області комп'ютерно-інтернетної (якщо можна так висловитися) субкультури. Це ще раз засвідчує що сьогодні відбулися серйозні зсуви у світовій культурі взагалі та що жодна парциальна (національна, етнічна, політична чи яка там ще) культура вже не може обійтися без адаптації до "цифрового мислення" і будь-які намагання консервації культурних цінностей і набутків без такої адаптації приречене на ізоляцію і перетворення на "культурні резервації". Ізоляціоністичні тенденції в українській культурі не виникли на порожньому місці. Вони є наслідком багатолітньої її ізоляції і відсторонення на маргінес від світових тенденцій розвитку через заміщення корінної культури, виробленої українською спільнотою, синтетичними замінниками, генерованими на базі нав'язуваної іззовні невластивої українській спільноті великоросійської культури і в останні десятиліття тоталітарної комуністичної ідеології. Саме гальмування розвитку національної культури призвело до проявів ізоляціонізму залишків національної культури як прояву захисної реакції від зовнішньої експансії. При цьому значною мірою були утрачені механізми культурної регенерації і поступу і сьогодні, коли начебто є усі можливості для культурного відродження, ми того відродження майже не спостерігаємо, бачимо у першу чергу трансляцію масової субкультури через розвинені і досить сучасні механізми і технології тої трансляції. Протиставити цьому можна лише власну генерацію культурного продукту. Власне, не протиставити, бо боротися зі світовими тенденціями у тій же масовій попкультурі - це воювати з вітряками, а співставити, доповнити і вивести національний культурний продукт на рівень, не нижчий світового. Не можна сказати що зовсім того не маємо, але прояви такого поступу поодинокі і не надто інтенсивно трансльовані у зовнішній культурний світ. І тут потрібні об'єднані зусилля генераторів культурного продукту, його трансляторів і структури, яка б цю діяльність підтримувала і розвивала, тобто, простіше кажучи, державна підтримка і організація процесу української культурної експансії у світ. На жаль, маємо лише зародки розуміння того що без культурної експансії утруднюється і експансія економічна та політична. І тут необхідна агресія у хорошому розумінні слова, і така агресія потребує за великим рахунком не стільки фінансових вкладень скільки інтелектуальних та організаційних зусиль.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.16 | miner

      5 коп. щодо моделі біокомп’ютера (+л)

      Сахаров пише:
      > Цікаво що автор, формулюючи посили у царині культури як такої вдається до використання категорій з області комп'ютерно-інтернетної (якщо можна так висловитися) субкультури.

      Концепція біокомп’ютера — відома модель у психології, пробачте мою відсилку до вікіпедії, http://en.wikipedia.org/wiki/Human_Biocomputer дещо відчутно старша за «інтернетну субкультуру», так що вплив був не в той бік
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.16 | OlalaZhm

        Проблема не вичерпується психо-культурними схемами

        Все в комплексі: важливе місце займає фізіологія, так би мовити, система сборки. У мене складається враження, що у носіїв пост-радянської культури шлунок дав величезні метастази в мозок - від того і така система цінностей і така картина світу
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.16 | miner

          залізо, тьху, м’ясо — частина моделі

          не читав навіть згадок про дослідження щодо відмінностей фізіології, як вас висловило, «носіїв пост-радянської культури» та контрольної групи
        • 2009.10.17 | ziggy_freud

          а де автор виступав проти фізиології?

          саме з фізиології усьо і починається. Зачаття, перебування в утробі, народження з можливою родовою травмою.

          Людина, перш ніж мислити, вміє відчувати. Без очей, вух та інших важливих органів просто нема інформаційного входу...

          OlalaZhm пише:
          > Все в комплексі: важливе місце займає фізіологія, так би мовити, система сборки. У мене складається враження, що у носіїв пост-радянської культури шлунок дав величезні метастази в мозок - від того і така система цінностей і така картина світу

          спробуйте різко поміняти харчування. Пересісти з того, що звичайно їсте, на те, що не їли. Тоді зрозумієте, що цей зв*язок є в кожного.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.17 | Isoлято

            З того, що мені розповідали - зв'язок може виглядати таким чином

            Так сталося, що людина - це хижак, і білкова компонента в раціоні Homo sapiens - річ дуже важлива. Але білкова їжа часто буває недоброякісною, при розкладі білків частіше утворюються шкідливі або взагалі отруйні речовини. Тому люди, які реґулярно вживають м'ясо, вимушено стають більш перебірливими і в підсумку критичніше відносяться до всього, чим їх "годують" - це стосується в тому числі й інформаційних та культурних "харчів".

            Попри всі рапорти це-кака-пеесес про "працент жироф у маслє", недостача білкової їжі в раціоні савєцкої чілавєкаїдініци була річчю незаперечною. Тож і ставлення до їжі виробилося відповідне: жрі, скаціна, шо дают, а то і етава нібудіт!

            У українців таке ставлення вироблялося голодоморами. Але західних областей вони фактично не торкнулися - ось і лишилася там природня гидливість, за яку "ісцінна руssкіє людзі" ненавидять "праклятих бєндєраффцефф".

            Отакоє от. (© Л.Янукович)
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.10.17 | ziggy_freud

              схоже на правду. Поправка:

              людина за майже загальною згодою науковців родич приматів, тобто всеядних тварин. Схожість зубів і органів травлення дуже велика. Але ландшафт і спосіб харчування накладає свої зворотні зв*язки. Наприклад, хто їсть м*ясо, стає агресивніший. Крайня форма - ритуальний канібалізм.

              Isoлято пише:
              > Так сталося, що людина - це хижак, і білкова компонента в раціоні Homo sapiens - річ дуже важлива. Але білкова їжа часто буває недоброякісною, при розкладі білків частіше утворюються шкідливі або взагалі отруйні речовини. Тому люди, які реґулярно вживають м'ясо, вимушено стають більш перебірливими і в підсумку критичніше відносяться до всього, чим їх "годують" - це стосується в тому числі й інформаційних та культурних "харчів".

              без холодильника м*ясо швидко псується. Отруїтись несвіжим чи неправильно забитим свином дуже легко. Звідти релігійні обмеження на його вживання, зокрема християнські пости. Також єврейський ОТК - кошрут, або мусульманський - халал. Або індуїсти. Що м*яса взагалі не їдять. Але мають багато рослинного білка. Чукчі, навпаки, їдять майже саме м*ясо.

              > Попри всі рапорти це-кака-пеесес про "працент жироф у маслє", недостача білкової їжі в раціоні савєцкої чілавєкаїдініци була річчю незаперечною. Тож і ставлення до їжі виробилося відповідне: жрі, скаціна, шо дают, а то і етава нібудіт!

              Харчування за принципом "шо дают" призводить до оральної фригідності, тобто патологічного нерозрізнення смаку їжі. Саме це і виховували в типового совіта черги за _колбасой, которую вибросілі_. Або страви в столовій. Вони називались евфемізмамі - "пєрвоє" і "второє". Для того, хто це в себе запхав, "трєтьє" було вже неважливим.

              поспілкуйтесь з піплом, що сидить на бульйонних кубіках та сухариках з смаком сухариків. Практично те саме виходить...
      • 2009.10.16 | ziggy_freud

        Cognitive science (+л)

        http://en.wikipedia.org/wiki/Cognitive_science

        на Заході, і місцями на Сході (Японія, Півд.Корея) когнітивна наука відокремилась і від кібернетики, і від психології. Хоча часто застосовує інструментарій, позичений в тих або інших.

        як і автори статті з Вікі, я дуже скептично ставлюсь до теоретичної спадщини Скіннера, хоча визнаю його видатним експериментатором. Хомські оцінюється в нас як лівий теоретик і критик неоконів. Його фани часто забувають про Хомскі як когнітивіста. Там теж є застарілі з моєї точки зору моменти, але фахівцям варто читати не тільки й не стільки його гуманітарні просторікування. Маю на увазі базові речі для розуміння Хомскі, зокрема концепт трансформаційної граматики.

        До речі, ще один приклад, як через русопереклади відфільтрували Хомскі для всіх пост-совітів, лишивши тільки Хомскі як лівого філософа і критика системи.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.16 | miner

          дякую, зара бум вивчать )

    • 2009.10.17 | Lexa62

      а де ви бачили ізоляціонізм?

  • 2009.10.17 | hrushka

    "Who are you?" скоротшино: "Who you?"

    Чи то дійсно "Ґірт Хофстед" чи може "Ґірт Гофстед"?

    Більшіст із нас маємо труднощі й не правельно вживаємо переводи де потрібно вживати Г, Ґ та Х.

    Питання: Як правельно передати українськими буквами англійський вислів "Who you?"
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.17 | ziggy_freud

      це голандське ім*я, тому

      Geert Hofstede передається українською саме так, як в статті.

      чи пан знавець транслітерацій вимовляє Go Home як Хоу Ґоум? Є правила мінюста щодо транслітерації українською. Охвіційний докУмент, розроблений фаховими філологами. Раджу ознайомитись.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.17 | zаброда

        Re: це голандське ім*я, тому

        ziggy_freud пише:
        > Geert Hofstede передається українською саме так, як в статті.

        Якщо віддавати українською вимову цього голландського імени, вигляд воно б мало "неблагоочний", бо, скільки знаю, звучить те G, скоро як [x]. Що ж до подвійного Е, то звук, який позначає це сполучення літер у нідерландській, аж ніяк не збігається з англійським, отож треба віддати належне добродієві Hruska, хоч його заувагу звичайно вже було викликано протиставленням г ґ х - g h… та вірою в те, що всі мови, які послуговуються латинкою, є підпорядкованими англійській :)

        > правила мінюста щодо транслітерації українською. Охвіційний докУмент, розроблений фаховими філологами. Раджу ознайомитись.

        Мін'юстівські правила зокрема, як і правила української ортографії в чинній редакції, у частині, що реґламентує передавання слів иншомовних, узагалі - річ здебільшого дуже недолуга, але то таке.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.17 | ziggy_freud

          я би вважав це офтопом, якби

          що конкретно пан пропонує?
          - обходитись без правил взагалі
          - почекати затвердження правил для кожної мови, з якої теоретично можуть перекладатись імена. А до того помовчати
          - инша версія

          а офіційні документи заміст МінЮсту тим часом Пушкін випише, чи Шекспір?

          я би вважав це офтопом, якби тема нашої під-дискусії не виходила на ще один глюк української К. - перманентне задовбування носіїв іншого діялекту на тематику:
          твоя говірка москальська, та нє, то твоя діаспорна.

          звичайно, голандська фонетично ближча до німецької. Але не тотожня.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.17 | zаброда

            І правильно зробили б Re: я би вважав це офтопом

            ziggy_freud пише:
            > що конкретно пан пропонує?
            > - обходитись без правил взагалі

            Робити правила правильно ;) і їх дотримуватися послідовно
            А правило, що вимагає на англійський штиб вимовляти чужомовні власні назви, конструювали похапцем і затверджували, либонь, наосліп. :(

            > - почекати затвердження правил для кожної мови, з якої теоретично можуть перекладатись імена. А до того помовчати

            Теоретично, мав би діяти відповідний Держстандарт, инакше Правила правопису налічували б принаймні втричі більше сторінок, аніж тепер.

            > - инша версія
            Не поспішати правити неправильне неправильно ;)

            > а офіційні документи заміст МінЮсту тим часом Пушкін випише, чи Шекспір?
            А панові Геєртові Хофстеде наш мін'юст має виставити подорожню? :)

            > я би вважав це офтопом, якби тема нашої під-дискусії не виходила на ще один глюк української К. - перманентне задовбування носіїв іншого діялекту на тематику:
            > твоя говірка москальська, та нє, то твоя діаспорна.

            Перепошую пана, я не діалектолог (і не симпатик обсесивних поборників г "з дашком")

            > звичайно, голандська фонетично ближча до німецької. Але не тотожня.
            І що з того? Тотожних фонетик просто немає, нє?
      • 2009.10.17 | hrushka

        Go Home =

        Go Home - українською слухово повинно буквуватись – ґоу гоум

        Наші мовні правелa до багато дечого не доросли. Правила нас забивають бо не знаємо як з ними поводитиь! І так то місто «Hagen» по тих дивних правелах стало українською «Ґаген». Чи такі зміни вказують «здоровий глузд»? Я дуже сумніваюсь!

        Я розумію коли “Vienna” по нашому «Відень», однак “Hagen” є «Гаґен» а не що інше.
        Як також “Texas” є «Тексас» а не «Техас» та багато інших !!!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.17 | ziggy_freud

          не вважайте всі мови підпорядкованими англійській

          наприклад, назва данської столиці українською звучить приблизно як Кобенхавн. Жодного Г або Ґ. Навіть П там не ночувало :-) Воно вилізло через посередництво російської та русифікаторські словники. Що не ясно?

          далі панові адресується те саме питання, що і п.Заброді
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.18 | hrushka

            Re: не вважайте всі мови підпорядкованими англійській

            Такі замішання часописи могли`б скоренько виправити та народ навчити.

            Дивує мене що ніхто не занимається ані не зацікавлений вихованням народа.

            Світ змінився, може тепер цю відповідальність має держава мати під егідою "пропаґанда"! :-)
          • 2009.10.20 | hrushka

            я повиннен був спочатку додати, що

            сов`єтске Х ми вживаємо замість нашого Г - і тут наша найбільша хиба


            ziggy_freud пише:
            > наприклад, назва данської столиці українською звучить приблизно як Кобенхавн. Жодного Г або Ґ.
            >

            `Копенгаґен` чомусь нам тяжко вимовити! Дивно.

            Чомусь 'Vienna' звучало мені австрійською, аж то має бути 'Wien' а ми таки кажемо `Відень`. Зате змінити 'Hagen' на `Ґагин` - то дійсно дивно.

            В нашім правописі доволі виїмків, однак латинське `H` мусить пререйти на сов`єтське `Х`!
    • 2009.10.17 | Isoлято

      А хто такі "українськини буквати"?

  • 2009.10.17 | Уважний читач

    Чого бідний? Бо дурний. Чом дурний? Бо бідний.

    >Таким чином, актуальними проблемами української культури є:
    >1) Низька доступність населенню мережі комунікацій. Поки інтернет і цифрове ТБ є далеко не в кожному селі. Та й в містах доступність досить нерівномірна.

    Уявив, як "стариє пєсні о глафном" у full HD піднімають українську культуру в кожному селі на неосяжні висоти, змахнув скупу сльозу. З інтернетом складніше, але загалом проблема скоріше у браку попиту на інформацію, а не у браку каналів доставки.

    >2) Брак українського медіа-контенту та невідповідність наявного потребам основних соціальних груп. Наслідування та поширення морально застарілих взірців іноземного маскульту. Поки піпл хаває, що дають. Але вже очевидно починає давитись типовим треш-продуктом.

    Незрозуміло, що означає "очевидно починає давитись". Із яких даних очевидно? Які наслідки вдавлення?

    Оригінальний медіа-контент є високотехнологічним продуктом. Проблема в тому, що через високу корумпованість та відсутність економічних свобод в Україні майже неможливе (є економічно неефективним) виробництво будь-якого високотехнологічного продукту. З якого дива медіа-контент мав би бути вийнятком?

    На макро-рівні, або піпл нарешті погодиться, що красти та брехати - то погано, і тоді зробить можливим високотехнологічне виробництво в Україні, або безальтернативно хаватиме те дешеве лайно, яке зможе виміняти за свою необроблену сировину.

    >3) Погано збалансований інформаційний обмін з іноземними країнами, в першу чергу сусідніми. Україна поки що лишається переважно полем інформаційного впливу для різновекторних зовнішніх сил, замість бути рівноправним партнером, та коригувати відповідні процеси собі на користь.

    Що цілком гармоніює із експортом чавунних болванок як основою бюджету. Чавунні болванки не є рівноцінними із мікропроцесорами, це є об'єктивна реальність.

    >4) Відсутність критичного ставлення до інформації, вміння її ефективно фільтрувати та нейтралізовувати злоякісні медіа-віруси. Цьому треба вчити дітей, починаючи з перших років життя. Та й деяким дорослим не завадить повчитись. Вже самостійно...

    Проблема в тому, що не "деяким дорослим не завадить", а більшості дорослих. Відповідно й дітей навчити нема кому. Ото і вся проблема української культури (див. сабж)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.17 | ziggy_freud

      з приказкою згоден, по суті є заперечення

      Уважний читач пише:
      > Уявив, як "стариє пєсні о глафном" у full HD піднімають українську культуру в кожному селі на неосяжні висоти, змахнув скупу сльозу. З інтернетом складніше, але загалом проблема скоріше у браку попиту на інформацію, а не у браку каналів доставки.

      звідки візьметься попит на продукт, про який не знають? У кожному селі відомо оте про що пан пише. Через наявність там Інтера і УТ-1. А також через наявність на кожному базарі ятки з попсою і блатняком за демпінговою ціною. І через відсутність навіть у Києві магазинів з нормальним вибором музики. Я купую музичні записи підчас закордонних поїздок, або шукаю в сітці і прошу друзів привезти.

      тобто брак каналів доставки є. Якщо маються на увазі канали, контрольовані українською стороною. Та в інтересах української сторони. Коли в сусіда є три авто, що стоять у Вас під дверима, це не значить, що Ви забезпечені авто.

      > Незрозуміло, що означає "очевидно починає давитись". Із яких даних очевидно? Які наслідки вдавлення?

      один з наслідків: менше дивляться ТБ, менше читають товсті глянцеві часописи і тонкі жовті газети. Для розумних людей це дискредитовані джерела інформації.

      > Оригінальний медіа-контент є високотехнологічним продуктом. Проблема в тому, що через високу корумпованість та відсутність економічних свобод в Україні майже неможливе (є економічно неефективним) виробництво будь-якого високотехнологічного продукту. З якого дива медіа-контент мав би бути вийнятком?

      то неможливе чи економічно неефективне? Це різні речі. Я можу мати високотехнологічний продукт, але не мати можливостей його просування. І внаслідок зайнятись вирощуванням картоплі в натуральному господарстві. Технології, наявні в Києві на початку 90х, були не гіршими за наявні в Польщі або Чехії. Через недолуге керівництво ми відстали (так - дурні, бо бідні, бідні, бо дурні).

      > На макро-рівні, або піпл нарешті погодиться, що красти та брехати - то погано, і тоді зробить можливим високотехнологічне виробництво в Україні, або безальтернативно хаватиме те дешеве лайно, яке зможе виміняти за свою необроблену сировину.

      так.

      > Що цілком гармоніює із експортом чавунних болванок як основою бюджету. Чавунні болванки не є рівноцінними із мікропроцесорами, це є об'єктивна реальність.

      так. І це є прямим наслідком того, що нас "глобалізували" через посередництво Москви. Замість того, щоб ми глобалізувались самі, регулюючи власні інтереси. Не ми обрали таке місце в міжнародному розподілі праці, а дозволили іншим обрати за нас.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.17 | Isoлято

        нас "глобалізували" через посередництво Москви

        Кращого визначення, мабуть, і не придумаєш...
      • 2009.10.17 | Ukrod

        Re: з приказкою згоден, по суті є заперечення

        ziggy_freud пише:
        > так. І це є прямим наслідком того, що нас "глобалізували" через посередництво Москви. Замість того, щоб ми глобалізувались самі, регулюючи власні інтереси. Не ми обрали таке місце в міжнародному розподілі праці, а дозволили іншим обрати за нас.

        Дозволили ? А як слід було то не дозволити ?
        І взагалі, окреслені "проблеми української культури" вірні, а шлях їх подолання який ?

        Польша і Чехія - монокультурні суспільства. Ми - ні. У нашому випадку конкуренція була закладена від початків незалежності. Очевидно який потік інформації, яка культура, мали кращі стартові умови.

        Якщо інформаційні потоки слід фільтрувати (п.4), то однією з основ такого фільтрування і є належність до певної культури. Українець в Донецьку у більшості випадків відкине інформацію українську і сприйме російську, і в силу належності до російсько-культурної частини населення, і тому що він забезпечений контентом, як правильно було підмічено, у десятки разів краще ніж українець зі Львову, бо той контент виробляє у десятки разів більше людей по всьому СНД.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.17 | ziggy_freud

          аби подолати. варто замислитись. що саме долається

          Ukrod пише:
          > І взагалі, окреслені "проблеми української культури" вірні, а шлях їх подолання який ?

          сабж; спочатку визначаємо проблеми. Потім вирішуєм, що з тим робити

          > Польша і Чехія - монокультурні суспільства. Ми - ні. У нашому випадку конкуренція була закладена від початків незалежності. Очевидно який потік інформації, яка культура, мали кращі стартові умови.

          так, в цьому випадку спрацювала і фактична монокультурність, і організованіші міжнародні контакти; хоча до кризи, коли в Чехії були потрібні ґастарбайтери, про мультикультуралізм там ішлося набагато частіше, ніж зараз.

          > Якщо інформаційні потоки слід фільтрувати (п.4), то однією з основ такого фільтрування і є належність до певної культури. Українець в Донецьку у більшості випадків відкине інформацію українську і сприйме російську,

          спрощуєте. Донеччина - не Росія. Інформаційні потоки не є винятково вербальними та мовноязичними, бо інформація має інші важливі компоненти
      • 2009.10.18 | Уважний читач

        Канали то й канали

        Уважний читач пише:
        > звідки візьметься попит на продукт, про який не знають?

        Продукт, про який не знають, продуктом ще не є - це напівфабрикат. Маркетинг продукту є невід'ємною частиною продукту.

        Не так важливо, чи виробництво мікропроцесорів неможливе через неможливість побудувати завод чи через неможливість доставити на завод комплектуючі чи через неможливість вивезти із заводу продукцію. Кінцевий результат той самий: мікропроцесорів не буде. Буде найкраще, що за таких диких умов можна ефективно виробляти і збувати. Наразі це чавунні болванки.

        > Я купую музичні записи підчас закордонних поїздок, або шукаю в сітці і прошу друзів привезти.

        Якщо є попит і він не задовільняється, то це говорить лише про брак економічної свободи. Як писав тут один колєга, "доза в 12 разів більша за смертельну".

        > Якщо маються на увазі канали, контрольовані українською стороною. Та в інтересах української сторони.

        Справа в тому, що рівень проникнення інтернету в Україні далеко випереджає рівень розвитку економіки загалом. За відсутності цензури трафіку - а вона, тьху-тьху, наразі відсутня - інтернет є каналом інформації, що контролюється споживачем. Тобто в даному випадку "українській стороні" не може заважати нічого крім нездатності самої сторони діяти у власних інтересах. Через відсутність навичок критичного сприйняття інформації, як було вірно зауважено.

        >один з наслідків: менше дивляться ТБ, менше читають товсті глянцеві часописи і тонкі жовті газети. Для розумних людей це дискредитовані джерела інформації.

        Якщо це статистично значущий тренд, то це можна тільки вітати. Щонайменше теоретично вивільняється час на мислення, а це необхідна умова для будь-якого розвитку, хоч і недостатня.

        > то неможливе чи економічно неефективне? Це різні речі. Я можу мати високотехнологічний продукт, але не мати можливостей його просування.

        Ні, це не різні речі - див. вище.

        > Технології, наявні в Києві на початку 90х, були не гіршими за наявні в Польщі або Чехії. Через недолуге керівництво ми відстали (так - дурні, бо бідні, бідні, бо дурні).

        Технологія є явищем суспільним. Висока технологія не може існувати при низькій культурі тривало (sustainbly) - на її підтримку тоді витрачається нерозумна частка ресурсів суспільства, що призводить до економічного колапсу. Умовна Північна Корея може плести умовні солом'яні брилі нескінченно - це відповідає її культурному рівню, але щойно вона береться будувати атомні бомби - це невідворотньо веде до голоду. Чехія та Польща спромоглися очистися від комунізму - це свідчить про їхній наразі недосяжний для України культурний рівень.


        >> На макро-рівні, або піпл нарешті погодиться, що красти та брехати - то погано, і тоді зробить можливим високотехнологічне виробництво в Україні, або безальтернативно хаватиме те дешеве лайно, яке зможе виміняти за свою необроблену сировину.


        > так.

        В такому разі, як на мене, основною проблемою української культури стає питання: як допомогти піплу зрозуміти, що красти та брехати - то погано. Перш ніж навчитися ходити, доведеться навчитися повзати, інакше буде бум і и-иии. А тоді вже можна буде й про глобалізацію.

        > Не ми обрали таке місце в міжнародному розподілі праці, а дозволили іншим обрати за нас.

        "Дозволити обрати" - теж вибір, і його зробили саме українці, а не марсіяни. В умовах відсутності моральних принципів та вміння критично сприймати інформацію - цей вибір насправді оптимальний.

        Глобалізація і все таке - то речі макро-рівня. За ними спостерігають, але їх не обирають - вони складаються (emergent) внаслідок мільйонів рішень на мікро-рівні. Для відновлення зруйнованої культури потрібно не Моцарта замість шансону крутити, а вчити не кидати сміття під ноги. І лише тоді колись дійде й до Моцарта - йому поспішати нікуди.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.19 | ziggy_freud

          продукту може не бути по-різному

          Уважний читач пише:
          > Продукт, про який не знають, продуктом ще не є - це напівфабрикат. Маркетинг продукту є невід'ємною частиною продукту.

          але... якщо в м.Мухосранськ не знають про Бітлз, чи це означає, що Бітлз не було? Це означає або слабку пропихуємость Бітлз на мухосранський ринок, або недорозвиненість мухосранського маркетинга. Там є один лабух Вася, і весь маркетинг полягає в розвішуванні на парканах об*яви "Музикальноє абслуживаніє. Спитать Васю".

          > Не так важливо, чи виробництво мікропроцесорів неможливе через неможливість побудувати завод чи через неможливість доставити на завод комплектуючі чи через неможливість вивезти із заводу продукцію. Кінцевий результат той самий: мікропроцесорів не буде. Буде найкраще, що за таких диких умов можна ефективно виробляти і збувати. Наразі це чавунні болванки.

          чули про таку контору "Квазар мікро" та недавню спробу рейдерського захоплення? Там наче не чавуном займаються. От "Арсенал", казали люди, зовсім накрився. Одним з останніх.

          Колись високотехнологічних поштових скриньок в самому Києві були десятки. Де вони зараз? Верстати здали в брухт, в цехах супермаркети, в адмінбудівлях офіси. Залишки тих високих технологій досі іноді можна побачити на базарах...

          > Якщо є попит і він не задовільняється, то це говорить лише про брак економічної свободи. Як писав тут один колєга, "доза в 12 разів більша за смертельну".

          я би навіть позначив економічну несвободу як проблему номер 0), тобто перед першою. Але (знову "але") вона сильно пов*язана з інформаційною несвободою. Спробуйте дістати будь-який офіційний докУмент.

          > Для відновлення зруйнованої культури потрібно не Моцарта замість шансону крутити, а вчити не кидати сміття під ноги. І лише тоді колись дійде й до Моцарта - йому поспішати нікуди.

          якщо замість Моцарта крутити "ет-русскій шансон", так руїна і залишиться. Не буде кому навіть "шансону" навчити лабухів...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.10.19 | Уважний читач

            Так, але це не має практичного значення

            Уважний читач пише:
            >> Продукт, про який не знають, продуктом ще не є - це напівфабрикат. Маркетинг продукту є невід'ємною частиною продукту.

            > але... якщо в м.Мухосранськ не знають про Бітлз, чи це означає, що Бітлз не було?

            Бітлз - це продукт, про який знають, адже не весь світ є Мухосранськом. А якби весь світ був Мухосранськом, то продукту Бітлз би не було. В кожному разі не має сенсу надто аналізувати, чому Вася фон Мухосранськ не є рівновпливовий із Бітлз у світі - це надто окремий випадок. Краще зосередити обмежений інелектуальний потенціал на питанні, чому Мухосранськ є Мухосранськ і що з цим робити. Звісно, Вася є однією з причин мухосранськості Мухосранська, але є причини неспівмірно потужніші.

            >> Не так важливо, чи виробництво мікропроцесорів неможливе через неможливість побудувати завод чи через неможливість доставити на завод комплектуючі чи через неможливість вивезти із заводу продукцію. Кінцевий результат той самий: мікропроцесорів не буде. Буде найкраще, що за таких диких умов можна ефективно виробляти і збувати. Наразі це чавунні болванки.

            > чули про таку контору "Квазар мікро" та недавню спробу рейдерського захоплення? Там наче не чавуном займаються.

            Ви власне підтверджуєте те, про що я пишу. Ви ж не прирівнюєте Бітлз до лотка, який таки продає Бітлз у Мухосранську? Інвестиції в лоток і в Бітлз трохи неспівмірні. Хто стане інвестувати в технологію в країні, де йому можуть влаштувати "рейдерське захоплення"?

            > От "Арсенал", казали люди, зовсім накрився. Одним з останніх.

            Так а я про що? Низька культура совка не дозволяла мати високі технології, але в них все одно проінвестували, бо в совку чомусь думали, що економічно неефективне і неможливе - то різні речі. В результаті совок накрився, а низька культура в його українському уламку все ще не дозволяє мати високі технології. Природнім чином рівень технологій зрівнявся з рівнем культури - культура трішечки зросла, технології гепнулися їй назустріч. Як припиняться рейдерські захоплення, технології ще трішки зростуть. Але не раніше.

            > я би навіть позначив економічну несвободу як проблему номер 0), тобто перед першою. Але (знову "але") вона сильно пов*язана з інформаційною несвободою. Спробуйте дістати будь-який офіційний докУмент.

            Ну власне. От на тому й треба концентруватися. Глобалізація та культурна експансія - то звісно захоплююче, але наразі нагадує розмірковування власника брички зі шкапою про те, як би його позмагатися з поршем. Для початку треба би розібратися з двигуном.

            >якщо замість Моцарта крутити "ет-русскій шансон", так руїна і залишиться. Не буде кому навіть "шансону" навчити лабухів...

            Якщо концентруватися на власне шансоні, то його жертви сприйматимуть це просто як спробу нав'язати їм свої смаки. Натомість якщо сконцентруватися на глибших речах, то смерть шансону буде просто побічним ефектом розуміння, ЧОМУ шансон є гівном. Те саме про ідолів лєніних і т.і.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.10.19 | ziggy_freud

              то пан пропонує зливати воду?

              а я пропоную поборотись. В цьому головна відмінність наших висновків.

              Уважний читач пише:
              > Краще зосередити обмежений інелектуальний потенціал на питанні, чому Мухосранськ є Мухосранськ і що з цим робити.

              оце схоже на конструктив.

              > Ви власне підтверджуєте те, про що я пишу.

              звичайно, підтверджую. Але роблю інші висновки.

              > Ну власне. От на тому й треба концентруватися. Глобалізація та культурна експансія - то звісно захоплююче, але наразі нагадує розмірковування власника брички зі шкапою про те, як би його позмагатися з поршем. Для початку треба би розібратися з двигуном.

              оце як іду по Києву, самі брички з шкапами. Жодного Майбаха чи Ламборджині. Як іду по Одесі (Львову, Чернівцях - те саме). Що взяти з "нісчєбродовъ" (с)?

              > Якщо концентруватися на власне шансоні,

              а хто на ньому концентрується - я чи Ви? Я сьогодні вранці джаз слухав, а зараз мабуть щось із класики заведу :-)

              погоджусь, що споживання нашим дорогеньким субпролетаріатом а.к.а. гопнікі попси і блатняка є наслідком проблем 1)...4), а не причиною. Як і субпролетарські смаки декого з представників еліто-рагуліто. Але є зворотній зв*язок. Коли хтось один починає серти під поріг власної квартири, або його вчасно зупинять, або в нього з*являться послідовники. Які подумають, що так і треба. Отже,
              краще я комусь необережно нав*яжу свій ретельно культивований худІжній смак, ніж все життя прикидатимусь рагулем
  • 2009.10.17 | jz99

    Re: brain_software.ua, або ж чи важко бути [не]культурним?

    Віктор Пушкар, канд.психол.наук пише:
    > Що таке культура? Для початку пропоную шановному панству моє улюблене визначення: ”Культура - це програмне забезпечення мозку” [Culture is a brain software] ((с) Ґірт Хофстед). Якщо ми приймаємо це, також маємо прийняти, що бути культурним - нормальна, за замовчуванням, властивість кожної дорослої людини. Цивілізованість, духовність, здатність заробляти грубі гроші та інші соціально бажані якості можуть розвиватись у носіїв різних культур, але в жодному відомому випадку - за відсутності базової культури.
    > [Хоча мозок людини очевидно не є обчислювальною машиною у сенсі побутово-офісного PC, або навіть лабораторного суперкомп'ютера, мислення принаймні іноді є обчисленням. Відсутність хоча б найпростішого мислительного ”софта”, який його виконує, означає нездатність людини до базових суджень. Якщо є бажаючі заперечити, прошу висловити свою незгоду без допомоги логічних операцій :-)]

    У вас культура == бути культурним == здатність логічного мислення.
    Трохи намішано, я б сказав :)
    Вочевидь, під культурою мається на увазі внутрішня культура людини — гаразд, але ж вона все одно не тотожна здатності логічного мислення. На відміну від машини, людина ще й здатна вірити, любити, сподіватися — для цього самої здатності логічного мислення недостатньо, чи, правильніше сказати, це окрема вісь координат внутрішнього світу людини. А заробляти грубі гроші (г.г.) можна й без вишуканих манер — не обов’язково бути культурним. Тут просто ще одна окрема вісь координат — моральність і аморальність. Цілком культурні, освічені, виховані, навіть набожні люди можуть бути жорстокими і чинити злочини.


    > Кожна К. виникає на базі певного ландшафту та харчових ланцюгів, що визначають спосіб життя групи людей, включно з матеріальним виробництвом, організацією публічного та персонального простору. Способи взаємодії з матеріальними об'єктами та пристосування до ландшафту є первинною складовою культури. За відсутності у вишневому садку солов'їв довелося б обирати для ”нашої солов'їної” іншу тотемну пташку. Але досить важко уявити собі К., схожу на українську, з пінгвінами, що ходять серед саду каміння.
    Мабуть, можна погодитися. Відомо, що українці по світах горнуться туди, де земля, травичка, де можна посіяти й зібрати.

    Щодо соловейка — та не такий вже він і тотемний. Загалом хіба українці мають якусь одну пташку, одне звіря, одне дерево, одну квітку як певний символ українського світогляду? В кожній з цих номінацій знайдете по декілька лавреатів :)


    > Попри всю важливість мови...
    Гм :) У вас виходить, що К. жорстко детермінована довкіллям, а М. лише ”важлива”. І чого тоді вона важлива, і звідки узялася, якщо це не складова К.? Українську (У.) К. ви серед пінгвінів не уявляєте, а У.М. — легко? ;)



    > На відміну від міфічних героїв, реальні хлопчики, вигодовані тваринами, неспроможні навіть ходити на двох ногах. Варто розрізняти вроджену потенційну здатність (скажімо, до вербального спілкування) і сформовану актуальну навичку.
    Безперечно.


    > Отже, К. також не є вродженою властивістю; вона повільно передається між людьми побутовим, інституційним [шляхом]
    Угу.


    > і дещо рідше - статевим шляхом.
    Тобто? :D


    > Також є важливі ”модулі софта” для меншостей, що слугують розподілу соціальних функцій між групами.
    Якось так зненацька... :) Ви ж нічого не казали про ”модулі софта” для більшостей і загалом про більшості й меншості.


    > Стосовно України, деякі з тих ”модулів” на сьогодні функціонують скоріше нормально, інші - працюють з явними глюками, або знаходяться на стадії розробки; загалом було б добре колись їх налагодити.
    Без вашого подальшого застереження незрозуміло, що то за ”модулі”.


    > Варто ще раз застерегти від надто буквального розуміння ”мозку-як-машини” та ”культури-як-програмного-забезпечення”.
    Та наче ж не таке тут панство зібралося, щоб аж так буквально це розуміти ;)


    > У сенсі: захотіли - поставили, захотіли - знесли. На наше щастя, все значно складніше. Інакше вже в минулому сторіччі будь-який Адольф Віссаріонович Андропов міг би скорістатись розробками придворних науковців для щорічного планового перешивання ПЗ в головах підданих.
    Так, складніше, бо кожна людина співавтор тих ”модулів”! Ось ще чим людина відмінна від машини — вона творець. Вона творить, плекає культуру (К.), вибудовує світ навколо себе і в собі. Щоб закладати ”модулі” в слухняну людину, треба, щоб вона вимкнула, задушила свого внутрішнього творця (власне Я) — тобто була вже не людиною.


    > Однак патентовані фахівці з промивання мізків, рефлексологи та інші інженери людських душ ХХ сторіччя, виявились здатними переважно до руйнування. Їх розробки іноді довго працюють як віруси, але в жодному відомому випадку - як повноцінний замінник ушкодженого ПЗ. Саме тому спроби насаджувати щось подібне до К. славетним квадратно-гніздовим методом регулярно провалюються.
    Мабуть, саме тому, що повноцінна К. лише та, що постала зсередини, що є самовираженням людини. Краще було б розглядати це не як ПЗ, а як форму життя (безтілесного, однак у тілі).
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.17 | ziggy_freud

      трохи розплутаємо заплутане

      jz99 пише:
      > У вас культура == бути культурним == здатність логічного мислення.
      > Трохи намішано, я б сказав :)

      скоріше так: здатність до мислення є властивістю культурної людини. Не-культурний = не-здатний мислити.

      Кібернетики (Вінер) вважали, що мислення є обчисленням. Психологи приймають тільки "слабку версію" гіпотези, тобто мислення принаймні іноді є обчисленням. Додатково, за Юнґом, мислення - одна з чотирьох базових психічних функцій. Я це поділяю

      віра, любов і сподівання очевидно потребують всіх чотирьох юнґових фукцій. Зокрема, з цієї причини (див. трохи вище в гілці) я заперечую, що IQ (Айзенк) є адекватною мірою людського інтелекта.

      культуру у різних сенсах вивчають із десяток наук; оскільки стаття не є товстою книгою, автору дещо довелось випустити...

      > Тут просто ще одна окрема вісь координат — моральність і аморальність. Цілком культурні, освічені, виховані, навіть набожні люди можуть бути жорстокими і чинити злочини.

      в ділових людей є бізнес-етика. Навіть в бандитів є понятія щодо бізнесу. Бо працювати, не знаючи що отримаєш за товар - гроші чи кулю в потилицю, важко навіть бандитам. Стосовно України це ще один "модуль у стадії розробки", чи то "модуль у стадії тестування". Загалом тема важлива і актуальна.

      > Щодо соловейка — та не такий вже він і тотемний. Загалом хіба українці мають якусь одну пташку, одне звіря, одне дерево, одну квітку як певний символ українського світогляду? В кожній з цих номінацій знайдете по декілька лавреатів :)

      а як щодо кабана? Він очевидно тотемніший за соловейка, хоч і не співа так гарно :-). На щастя, стадію тотемізма ми майже пройшли. Хоча можна провести паралелі, наприклад, з популярними гороскопами.

      > Гм :) У вас виходить, що К. жорстко детермінована довкіллям, а М. лише ”важлива”. І чого тоді вона важлива, і звідки узялася, якщо це не складова К.? Українську (У.) К. ви серед пінгвінів не уявляєте, а У.М. — легко? ;)

      мова - дуже важлива форма комунікації. Але також є невербальна поведінка. Скажімо, якщо чоловік поцілує чоловіка по-французьки, його зрозуміють тільки в ґєй-середовищі. Або в ду-у-уже богемному. Є включені в К. правила символічного обміну. Якщо я прийду на день народження з пакетом кефіру, вербальні пояснення, що я приколовся, навряд врятують ситуацію ;-)

      > і дещо рідше - статевим шляхом.
      > Тобто? :D

      дуже інтенсивний культурний обмін відбувається між коханцями без укладення шлюбу. Побутовим чи інституційним шляхом це назвати важко :D

      > Якось так зненацька... :) Ви ж нічого не казали про ”модулі софта” для більшостей і загалом про більшості й меншості.

      їх список навряд може бути вичерпним. Але спроба систематизувати можлива.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.18 | РУСИН

        Re: трохи розплутаємо заплутане

        > і дещо рідше - статевим шляхом.
        > Тобто?


        дуже інтенсивний культурний обмін відбувається між коханцями без укладення шлюбу. Побутовим чи інституційним шляхом це назвати важко

        мілкувато як для homo sapiens - мо'ви мали на увазі генетичним шляхом:
        і якщо некультурність є домінантою - то "маємо те що маємо"- без "агресивного" національно спрямованого виховання апріорі виходить "як завжди" - совок...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.10.19 | ziggy_freud

          про генетичний шлях та рагулів

          РУСИН пише:
          > > і дещо рідше - статевим шляхом.
          > мілкувато як для homo sapiens - мо'ви мали на увазі генетичним шляхом:
          > і якщо некультурність є домінантою - то "маємо те що маємо"- без "агресивного" національно спрямованого виховання апріорі виходить "як завжди" - совок...

          генетично культура не передається. Яничар був турецьким військовим незалежно від генів батьків. Можна згадати про внутрішньоутробний період розвитку. Але власне генетика задається в момент запліднення.

          згаданий мною механізм передачі культури досить ефемерний, він лише іноді доповнює основні, таке собі Виховання Почуттів по-французьки. Сам знав такі пари, та їх дуже мало.

          минулого тиждня з п.Кабудом обговорювали такий собі
          _______________________________________
          http://ragu.li/
          Блог про агресивний несмак українського бомонду і не тільки

          http://www2.maidan.org.ua/n/culture/1254989015
          > stupid by the way die earlier
          > so the nation
          якщо тупість є соціально бажаною якістю, котрою пишаються та старанно культивують - так.
          _______________________________________

          державне виховання починається запізно, щоб прищепити дитині гарний смак та імунітет до рагульства. Надія в першу чергу на свідомих батьків. В другу - на їх дітей. В сім*ї, де обоє батьків некультурні, шансів дуже мало. Де лише один з двох - приблизно навпіл.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua