11/11/2009 | Pavlo Z.

Надійшло мені поштою, гугль нічого не дав.
З одного боку - за мовою - начеб-то діаспорник(-ця), але за перебуванням "в темі" і почуттями - живе тут і є громадянином(-кою) України.


"Які свободи ми втратили, що живучи не за гратами відчуваємо себе як в тюрмі?

Чим пояснити відчуття, коли відсутня праця або маючи освіту та отримуючи дохід якого не вистачає на фізичне виживання, - що живеш не за власними розрахунками і плянами , а за такими, що є без вибору, невигідні, принизливі та злочинні.

Не вкрадеш – не вижевеш, це те чому навчають в школі після уроків.

Це правда , бо то є таке життя. Таке життя нам не потрібне.

Потреби Держави як кайдани виснуть на шиї робітників з Суспільства.

Не дивуйтеся критиці в цієї статті на бік Держави. Вона ( ця Абстракція) заслуговує на пінка під зад в багатьох життєвих ситуаціях.

Закони економіки найкращі індикатори Потреб-Можливостей. Держава не звертає уваги на їх сигнали. Вже стало нормою брати з сум доходу, що ні як не підпадають під фіскальні дії. Визначати заздалегідь занижені норми споживання, стандарти якості. Глибокі коріння пустила філософія , де Держава – все , а людина – ніщо.

Вирощування слабких та хворих, творення формалізованих стосунків між людьми та державними інститутами,- все це веде до короткої тривалості життя і не- задоволенністю власним існуванням.

Середній вік серед чоловіків складає 61 рік. Відраховуючи ( примусово) в Пенсійний Фонд на власне після трудове забезпечення більшість чоловіків не встигає скористатися своїм відрахуванням. Воно ж не зникає з ним, їм користуються інші . А доцільно було б щоб цей внесок перепав ( за відповідними розрахунками сум і терміну виплат) дружині або комусь близькому. Ввести норму спадщини на пенсію-чесний крок від можновладців.

Для тих хто вкрав вже – показує свої вчинки благодійника щоб набути позитивного соціального статусу, той хто вкрав мало і змушений красти далі – тихенько сидить і я сподіваюся що і той і інший в глибині дущі бажали б інших правил, іншої долі.

Після гуманітарного комунізму з неналежною свідомістю та суцільним матеріальним дефіцитом виникли гидкі прояви людської суті. Рівень настільки низький у дорослих тьоть та дядьків що посідали у керівничі посади в Державі, що нормою наповнення бюджету в країні стало тотальне пияцтво та його рекламування схованими від моралі та свідомості психо методами. Паління , отримання грошей по-закону різними державними підприємствами в свій бюджет без належного виконання робіт та послуг, в кілька разів підвищуючи смети для відкатів, авторитарне управління на рівнях міст та сел.. Відсутність знань що потрібні для роботи в ринкових умовах призводить до продовження експлуатації комуністичного промислового спадку. Але ж він добігає свого часу. А що далі. А далі у чиновника відповідь проста – крах вашому забезпеченню панове бізнесмени-робітники, і винний не він а самі бізнесмени та найманці , що не вимагали , не кричали.

Моя природа, що від Бога, мені давно доповіла – не потрібний мені наглядач та радник, що за свої поради, яких я не просив - мушу за його розрахунками віддавати на його утримання як мінімум , більше ніж я можу.

Я з розумінням ставлюся до його потреб , але на всіх вистачить землі, він має таку ж голову можливо кращу освіту – не пропаде – нехай працює там де його замовлять . Досить прикриватися законами що самі понаписували та деруть з найманців та найомних стільки скільки самі й встановили.

Я не раб Ваших потреб товарищі калекі з державного управління.

Набридло чути про заботу та піклування. Я не калека ,- власною головою на хліб зароблю не крадучі через дебільні закони, що для мене не є законами.

Я відмовляюся платити за ваші збитки , відмовляюся визнавати ваші закони моїми також, я відмовляюся вас утримувати – це моя ворожа для хапурників позиція.
Прошу затямити всім , що людина вільна обирати , працювати , відпочивати , купувати не сплачуючи за це Право а ні копійки нікому.



Чого чекають люди від Держави?

В Господарський сфері – максимум свобод.

Ніякого державного регулювання в господарський діяльності, як що вона несе порушення людської свободи, моралі, гідності .
Усе решта - вирішується через систему фінансового регулювання.

Створення Податкового кодексу на основі створення надлишків від праці. А вот за схемою стягнення з фізичних осіб чи суб*єктів господарювання або суміш двох – це вже економічні розрахунки на основі існуючого потенціалу в Суспільстві і Державі + стан трудових ресурсів з існуючими сировинними.

Людина , що зайнялася діяльністю господарчою, має захист всіх його прав від посягань іншої зі злим наміром людини. Особливо каратися мусить порушник Прав з Держави – кримінальна відповідальність з фінансово-матер*яльним разом ( конфіскація, стягнення великих штрафів, то що ). Приклад Ліхтенштайна у сфері порушень чиновником з Держави чи бізнесу Прав Виробника-Споживача – стягнення великих штрафів + за грати ( наслідок – втрата соціального статусу і довіри , а від так надалі і роботи).

Має Право працюючи забезпечувати тільки себе ( не створювати надлишки) і сплачувати тільки фізичний податок з надлишка по валу згори певної реальної суми, або працювати , утворюючи надлишок, з якого сплачується податок + фізичний податок з валу від певної суми з фізичної особи. Має впливати на стягнення податку чи ні сімейний та майновий стан, фізичні вади та рівень здоров*я людини. Чим більше людей не спроможних сплачувати за розвиток в першу чергу власний ,- тим слабкіші державні установи.





Я маю право вільно без перешкод та оплат працювати та отримувати дохід. При сплаті податків з надлишків – за бажанням вільно отримати звіт про витрати моїх відрахувань.

Це не складно зробити на законодавчому рівні у вигляді Закону. Просто і недвозначно.

Я маю право вільно розпоряджатися власними капіталами без фінансових бар* єрів з боку Держави з поясненнями типу захист виробника ( я є виробник і захищати мене не треба – дорожче мені обійдеться , простіше домовиться з таким як сам) або Державними інтересами. Я розумію , за словом державні інтереси часто-густо ховається приватний інтерес певних можновладців , але пояснення мають відбуватися.

Я маю право вільно пересуватися по Планеті Земля , при тому що я не є носієм антагонізмів та філософії =справедливості=.

Я маю право вільно висловлювати власну думку з питань власного та Суспільного успіху або невдач.

Я маю багато прав. Їх рівно стільки скільки мені дала природа , Бог.

Единий обов язок, що корегує в діяльності мої Права - бути таким, якими хотів би бачити інших,- чесними, сміливими, добрими, ввічливими, здоровими, бажаними.



Я можу допомогти , а не утримувати.

Той хто сплачує податки ( з надлишків) – певним чином є власник соціальних процесів. Чиновник до цього не має ніякого відношення. Він РАБ системи.
Я печу хліб, будую , ризикую власним майном і здоров*ям. Якщо я дойна корова на потреби чиновників – я припиняю їх утримувати.

Таке має бути свідоме ставлення вільного Громадянина.

Важко одному – об*єднаємося в Спілки. Немає де збиратися – є Інтернет.

Принизливо відчувати себе зобов*язаним платити –утримувати чиновників і не мати жодних Прав у вигляді незгоди. Не сплата податків – це Право.

Як що ні – доведіть протилежне. Вислухайте іншу думку. Думку тих, хто може пояснити .

Вони встановлюють прожитковий мінімум для нас – а ми на кінець першого тижня з радістю від такої турботи кладемо зуби на полицю.

Вони нас мають - ми їм за це раді. Це не для вільних людей.

Хто живе за чий рахунок = той хто пече-будує чи той хто друкує грощі.

Я особисто не проти лежнів та махінаторів ,- я проти законів щоб їх утримувати через державний Бюджет!!!"