МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Правда й воля

12/18/2009 | Юрко Колючка
„Не жди сподіваної волі” Тарас Шевченко



Не раз можна почути, що немає, мовляв, у нас національної ідеї... Однак, у кожному суспільстві є поняття добра і зла, є домінуючі ідеології. То може й система поглядів, подібна до національної ідеї, теж існує? Тільки що виражена неявно, не так чітко, як 10 заповідей божих, тож трактувати її можна по різному. От приміром, послухаєш обіцянки наших політиків, так враження таке, що в їхньому розумінні наша ідея це: а) „надурити та вкрасти” (бо ж обіцяють всі блага сьогодні, у крайньому разі, завтра. А як ще можна отримати все й зразу, якщо не вкрасти?); б) чекати, доки прийде новий герой та й організує нам світле майбуття.

Якщо ж виходити з того, що найбільшим багатством України є її люди (а не геополітичне положення, чорноземи чи ще щось), то національною ідеєю повинна стати ідея, яка сприяє підйому людського потенціалу. Подібна до американської мрії про „суспільство рівних можливостей”, але виражена через давні, сформовані українською історією, образи та поняття: ПРАВДА Й ВОЛЯ.

Без Правди в країні (належний порядок та влада, справедливий суд та заробіток, рівні стартові можливості кожному) люди пригнічені, немає Волі (енергії, свободи вибору свого шляху). І навпаки, без Волі людей неможливо досягти Правди, кращого життя. Ярослав Мудрий складав „Руську правду”. Козаки вибирали отамана, долали неправду, здобували волю. Великий Тарас заповідав: „Встане правда, встане воля”; „В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”.

Чи актуальні ці поняття? Старійшина політології США Роберт Даль: „Демократия не нуждается ни в изобилии, ни в стандартах материального благополучия, преобладающих сегодня в промышленно развитых странах. Вместо этого она требует разделяемого многими чувства относительного экономического благосостояния, справедливости и возможности успеха – условия, основывающегося не на абсолютных стандартах, а на сравнительной оценке использованных и упущенных возможностей”. (Даль Р.А. Введение в экономическую демократию. М.: Наука 1991, с.40). Справедливість та можливість успіху - тобто правда (справедливий устрій) та умови для реалізації своїх можливостей, своєї волі.

Прямування до Правди піднімає Волю людей, а підйом Волі дозволяє ще більше наблизитись до Правди, покращити само суспільство.

Правда

Система влади України побудована за елітарною моделлю демократії (за Й.Шумпетером): політикою займається еліта, а більшість народу обмежується тільки участю у її виборах.

Ця модель добре працює там, де рівень еліти значно перевищує рівень решти населення. Наші ж представники „еліти”, маючи достатньо грошей, щоб сісти в парламентське крісло, іншими якостями не набагато відрізняються від пересічного інженера чи менеджера. А коли відрізняються, то, переважно, не в кращий бік.

Результат - утворилось замкнуте коло: безпосередньо міняти закони народ не може, тільки через „своїх представників”, а попасти в їх число чи впливати на них, за діючої системі виборів немає реальної можливості. Де-факто, існує кріпосницьке право - є недосяжні для всіх інших „поміщики”. А робити спроби їх заміни можна тільки в „Юріїв день” - день виборів.
Авторитет влади у населення – близько нуля. І така оцінка є об’єктивною, бо влада діє за системою, яку сама ж сконструювала. Час зрозуміти, що заміна окремих виконавців-віртуозів нічого не дає. Партитура нікудишня, диригують одночасно двоє, а найгірше те, що оркестру слухачі „до лампочки”.

Ну а музика, як відомо, вічна... доки у слухачів вистачає терпіння. Як же змінити цю феодальну систему? Поразку феодалізму спричинив розвиток товарно-ринкових відносин. Бо революціонера можна ув’язнити, а от ринок - хто ж його подолає? Отже, необхідно розбудувати політичний ринок – увести механізм, що дає кожному можливість впливати на політику частіше - хоча б раз у рік. Щоб влада залежала від народу постійно, подібно тому, як виручка продавця залежить від довіри його покупців. Щоб наш верховний таксист (себто влада) хоч іноді цікавився думкою того, хто вибрав його послуги (думкою народу - підказка для тих, хто це вже забув) –„А куди, власне, поїдемо, шановний?”

Таким чином, оскільки елітарна модель в Україні не спрацьовує, то необхідні:
а) така система взаємин між владою та народом, в якій народ має Волю - більший вплив на владу (зворотний зв’язок); б) досконаліша технологія врахування Волі народу. Вони підвищать рівень народовладдя (демократії). І хоча, сама по собі, демократія не може нагодувати людей чи побороти корупцію, вона створює умови, за яких народ може впливати на владу для реалізації інтересів більшості, а не тільки правлячих кланів - для досягнення Правди.

Воля


- Це можливість вибирати не тільки лідерів (які визначають правила гри), а й самі правила (опитування, референдуми, народні ініціативи щодо базових принципів побудови країни та влади - наприклад, „вибирати главу держави всенародно чи в парламенті?”). Причому сама участь у прийнятті рішень є школою народовладдя, механізмом самовдосконалення людини (за партисипаторною моделлю демократії). Якщо ж до „школи” народ не допускати, то він так і не отримає „атестат політичної зрілості”.
Багато непід’ємних для політичних „гетьманів” проблем легше вирішити самому народу – наприклад, вибори за відкритими списками та можливість відкликати депутата.

- Це індивідуальний контроль (знизу) за політиками та чиновниками: давати їм оцінку, достроково відкликати їх. Це єдиний ефективний спосіб боротьби з корупцією – бо всіх не підкупити. Незвично? Але ж є сфери діяльності, де всі ми контролюємо інших. В першу чергу – це ринок.

Урахування Волі

Досконале врахування Волі народу – це таємне голосування із самоконтролем (можливість кожного перевірити та засвідчити результат свого голосування). Воно дозволяє проводити, навіть без участі влади, достовірні (без фальсифікацій) опитування та вибори, голосувати за відкритими списками, відкликати депутатів. (дивись Додаток. Голосування з самоконтролем)

А як домогтись прийняття законів щодо народовладдя?

Що робити: чекати, доки прийде черговий Месія, наші депутати досягнуть європейського рівня або інших чудес чи братись до роботи? Як подолати байдужість та невіру в свої сили, як вплинути на владу? Один спосіб ми знаємо – це Майдан кінця 2004. До того мало хто вірив у можливість його проведення та те, що це спричинить правові наслідки. Серед його результатів: народ переконався, що можна впливати на владу шляхом мирної демонстрації своєї волі; збільшився рівень свободи слова; про Україну заговорив увесь світ – немов у її рекламу вклали мільярди доларів.

Але знову виходити на Майдан не обов’язково. Та й складних проблем на ньому не вирішиш. Потрібно дати кожному можливість висловити свою Волю щодо вкрай важливих для суспільства питань та забезпечити її врахування. Для цього створити „віртуальний Майдан” (ВМ) – постійно діюче зібрання результатів опитування населення. Голосування із самоконтролем дозволяє отримати результати, яким довіряють учасники опитування, та проводити це опитування самостійно, без участі влади (див. додаток).

Для впливу на владу (структуру організовану), суспільство має самоорганізуватись – створити громадянські об’єднання (ГО). Процес їх створення та розвитку потребує немало часу. Каталізатором цього процесу може стати стати створення та дія віртуального Майдану – масового ГО для досягнення чіткої мети: поліпшити порядок та владу в країні. Вирішення навіть одного завдання – поява нових, вигідних народу, а не політикам, правил виборів та відкликання депутатів одразу дасть відчутний ефект – процес піде в правильному напрямі. Почнеться самоочищення влади й суспільства.

Постійний тиск з боку суспільства – демонстрація Волі на „Віртуальному Майдані”, чіткі вимоги щодо зміни системи виборів, влади, контролю за владою, змусять політиків прислухатись до запитів суспільства. Бо інакше - програш.

З чого почати? Провести масове опитування щодо найбільш критичних принципів виборчої системи та побудови влади:
1. Чи вважаєте Ви, що кожен депутат Верховної Ради або місцевих рад повинен обиратись індивідуально (за відкритим списком чи мажоритарно), а не голосуванням за список кандидатів у депутати (як у існуючій системі)?
2. Чи вважаєте Ви, що виборці, які обрали депутата, повинні мати реальну можливість його відкликати: а) кожен рік; б) кожні два роки; в) через менший ніж рік період часу; г) така можливість не потрібна.
3. Чи вважаєте Ви, що необхідно: а) затверджувати на всенародних референдумах принципові рішення щодо змін виборчої системи, форми правління та Конституції;
б) мати можливість висувати народні законодавчі ініціативи;
в) терміново прийняти закони щодо спрощення та визначеності процедур проведення всенародних і місцевих референдумів, народних законодавчих ініціатив та наслідків їх проведення.
4. Яка форма правління має бути в Україні: а) президентська (як у США), за якої всенародно обирається президент, який є главою держави та одночасно очолює уряд; б) парламентська (як в Італії), за якої парламент призначає прем’єр – міністра, який є главою держави та одночасно очолює уряд; в) змішана (подібна до теперішньої), за якої всенародно обирається президент, глава держави, а Верховна Рада призначає прем’єр – міністра, який очолює уряд; г) інша.

Хто може це зробити? Може свіжі політичні сили, щоб „допомогти” політбомонду? Опитування з самоконтролем – унікальна можливість заявити про себе та країну. А їх результати, отримані хоча б у кількох районах, це вже фактор впливу. І головне, що не тільки на політичний „олімп”, а й на нас, грішних.

Давня мрія – Правда для всіх, Воля для кожного. Не раз починали з установлення Правди - героєм, який давав слово, що в нього на руках білети до Правди, що завтра будемо там. Однак Правда не є географічним пунктом. Це скоріше зірка, що вказує напрямок руху. А головне для руху – Воля.

P.S.

Конституція України, Стаття 5. … єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
А тепер питання. Де і коли народ безпосередньо (!) здійснює владу? Коли він визначав конституційний лад? Отже, виконуйте Конституцію, панове!
І дещо для тих, хто любить читати поміж рядками. Погляньте на обкладинку Конституції, на Державний Герб України. В хитросплетіннях його ліній прочитаєте заповідь творця тризубу: ВолЯ.

****

ДОДАТОК. Голосування із самоконтролем.


I. Як правило, волю народу України визначають лише під час виборів. За допомогою всенародного голосування, процесу громіздкого та для нас незвичного. У разі більш регулярного врахування думки народу, таке голосування має стати звичайною подією, як похід у супермаркет. Де кожен слідкує за тим, як власні гроші перетворюються в товар, що накопичується в кошику. Тобто контролює процес „гроші – товар”.

Одначе, голосування є складнішим процесом. Коли мільйон виборців віддає голоси за кандидата Х, це рівносильне тому, що „гроші” (бюлетень) кожного йдуть на купівлю спільного для мільйона виборців кошика (послуги X з управління країною). Спершу всі бюлетені однакові (традиційне таємне голосування) і, після вкидання їх у скриньку для голосування, виборець не може відрізнити „свій" бюлетень від „чужих". Тому бюлетені можливо підмінити чи „виправити", фальсифікуючи результат виборів („кількість товару”). А щоб голосування було достовірним (списки виборців, лічильні комісії) потрібна підтримка влади – тобто його проведення є монополією влади.

Можливість стеження за своїм бюлетенем (самоконтроль) кардинально поліпшує якість голосування та дозволяє визначати Волю людей надійно, зручно й без участі влади.

Механізм таємного голосування із самоконтролем (схематично)

1. Для того, щоб виборець міг упізнати „свій" бюлетень, на кожному бюлетені попередньо ставлять його індивідуальний код (номер). Застосовують бюлетені, що мають відривну частину – квитанцію (одну або декілька), яка залишається у виборця для контролю. Усі частини бюлетеня, який отримує виборець, пронумеровані однаково.
2. А як же таємниця голосування? Вона зберігається - перед голосуванням бюлетені в згорнутому виді (номери закриті) перетасовують і виборці витягують їх довільно (як в лотереї), тому номер витягнутого бюлетеня відомий тільки виборцю. Після заповнення бюлетеня виборець залишає квитанцію собі, бюлетень кидає в скриньку для голосування.
3. Після підрахунку голосів складають розширені результати (РР) голосування: а) реєстр учасників, засвідчений їх підписами; б) список номерів бюлетенів (упорядкований), використаних у голосуванні та результат по кожному номеру бюлетеня; в) попередній протокол результатів голосування. Далі РР оприлюднюють (виборча дільниця, Інтернет). Кожен може перевірити, як враховано його бюлетень (№ бюлетеня, за кого віддано голос). Пред'явивши квитанцію, яка має більшу силу ніж вкинутий бюлетень, можна протягом певного терміну виправити невірний результат, тому фальсифікувати вибори немає сенсу. Для оскарження можна: а) звернутись самостійно до виборчої комісії (втрачається таємність голосування); б) передати квитанцію іншій особі (наприклад, представнику однієї із сторін, що брали участь у виборах); в) таємно вкинути квитанцію в спеціальну скриньку. Після розгляду оскаржень складають остаточні протоколи результатів і списки бюлетенів.
4. Самоконтроль знімає сумніви щодо використання комп’ютерних пристроїв (бо кінцевий результат контролює виборець!). А зчитувач інформації миттю прочитує бюлетень – можна голосувати за „відкритими” списками, відкликати депутатів (причому відкликатимуть ті, хто за них голосував), застосувати більш складні та досконалі системи голосування. Можна проводити голосування протягом 1,2,3... днів або посилати бюлетені поштою. „Не важно как голосуют, главное кто считает" (Й.Сталін).
5 Самоконтроль (див. нижче) дозволяє: а) провести голосування самостійно, не маючи адміністративної підтримки та списку виборців; б) засвідчити результати таємного голосування його учасниками, а не тільки лічильною комісією; в) перевірити повторно файл результатів. Тому, на відміну від соціологічних опитувань, довіра до його результатів значно вища. Отже, цей спосіб дозволяє самостійно зібрати достовірні результати волевиявлення людей для впливу суспільства на політику - своєрідний "віртуальний Майдан", допомагає самоорганізувати суспільство.

Чому саме самоконтроль? Розглянемо інші способи волевиявлення:
- Мітинг (або збори) - невідомо, кого представляють учасники мітингу, їх волевиявлення не є таємним - не всі проголосують проти більшості або начальства;
- Збирання підписів провести легше, бо процес розтягнуто в часі. Однак воно не є таємним, а якщо підписи збирають на підприємствах, то може стати „добровільно-примусовим”;
- Голосування за допомогою технічних пристроїв, по Інтернету, соціологічні опитування, де учасник не може перевірити, як враховано його голос – є сумніви щодо обробки інформації: а чи не „лохотрон” все це?
- Таємне голосування бюлетенями (традиційне). Закритість процедур (список виборців, підрахунок голосів) вимагає участі державних органів. Виборці не контролюють підрахунок голосів, ключовою фігурою є лічильна комісія.
Отже, перші три способи недостатньо достовірні, традиційне таємне голосування вразливе до фальсифікацій та вимагає підтримки влади.

II. Особливості проведення голосування із самоконтролем детальніше. Самоконтроль дозволяє:

1. Проводити голосування самостійно. Провести опитування населення, дати оцінку меру або вибрати органи самоуправління можна без підтримки адміністрації (відсутні списки виборців і виборча комісія). Для цього ініціативна група ділить місто (район) на дільниці для голосування. Жителі дільниці голосують тільки в одному місці, на сеансах (наприклад, субота в 10-00, 18-00, 19-00). Учасники сеансу обирають лічильну комісію.
Дані учасника (№, ПІБ, рік народження, № паспорту, адреса) попередньо заносять у комп’ютер. Таким чином створюють загальний список виборців дільниці та одночасно перевіряють, чи не брав раніше участі в цьому голосуванні даний виборець – за допомогою сортування списку учасників (програма Excel:„Дані”- сортування або Word). Далі учасника записують в реєстр, він ознайомлюється з правилами голосування та ставить підпис про одержання бюлетеня.

Пачку бюлетенів викладають на столі для перевірки нумерації, печаток, підписів. Бюлетені згинають, перемішують і починають голосування (див. вище).
Використовуючи зчитувач штрих-коду та відповідний вид бюлетеня можна за 10 хвилин зняти дані з 200 бюлетенів і надрукувати результати голосування (РР). Таким чином, хоча цей спосіб потребує більшої кількості інформації, ніж традиційне голосування, результати можна обробити швидше, бо немає проблем із застосуванням техніки. За ручного підрахунку, члени лічильної комісії реєструють бюлетені паралельно.

2. Засвідчити результати голосування. На аркушах остаточного списку бюлетенів кожен учасник сеансу голосування може поставити підписи про те, що його голос враховано правильно. Цей підпис можна зафіксувати нотаріально. Для цього нотаріусу досить задати учаснику три запитання: ”Чи брали Ви участь в голосуванні? Чи маєте документи про право участі? Чи правильно враховано результат Вашого голосування в кінцевому списку?” А коли голос кожного враховано правильно, то й кінцевий результат (голоси всіх) правильний.

3. Перевірити загальний результат. Спосіб перевірки подібний методу перевірки партії 1000 000 ламп: достатньо перевірити, приміром, 200 ламп, відібраних у випадковому порядку. Якщо процент браку серед них не більше допустимого, то якість усієї партії ламп вважають задовільною. Оскільки кожен сам слідкує за правильним результатом свого голосування, достатньо у випадковому порядку вибрати з реєстру учасників 200 чоловік та задати їм питання: „Чи брали Ви участь у цьому голосуванні?”

4. Відкликати вибраних раніше осіб, використавши для цього відривні частини бюлетенів – квитанції, причому відкликають ті, хто голосував за цих осіб.

5. Допомогти в самоорганізації суспільства. Традиційний спосіб побудови громадянського об’єднання (ГО): вертикальна структура управління; збори людей, що голосують за готові рішення. Людей зібрати нелегко. Висловити свою думку можуть лише керівники. Роль інших – проголосувати „за” та взяти участь у акціях, тому великого інтересу до ГО у них немає.
Використаємо самоконтроль: замість вертикальної структури – координатори. Достатньо прийти до штабу об’єднання, зареєструватись і витягнути (як у лотереї) свій таємний номер з паролем. Надалі, вказуючи цей номер, по телефону чи на Інтернет-форумі, обговорюємо будь-які питання, вибираємо найбільш важливі та ставимо їх на голосування (пароль для підтвердження членства та фільтрування спаму). Чути голос кожного, вибираємо кращих з кращих, а не найменше зло! Підвищуємо рівень розуміння, враховуємо думки експертів, готуємо проекти рішень. Для особистого спілкування - осередки на місцях. Кожен контролює своє голосування, знає, чи правильно враховано голоси знайомих. Періодично проходить перереєстрація членів та заміна номерів. У координації з іншими ГО проводять спільні акції, мітинги, опитування.

У цілому, самоконтроль не складний для розуміння. Голосування залишає „паперовий слід” (бюлетень, квитанція) та комп’ютерний файл, який легко перевіряти. Результати можна відновити навіть після знищення бюлетенів на виборчій дільниці. Для проведення опитувань досить невеликої кількості „виборчих пунктів”, які по черзі працюють у різних районах.

А вибори за допомогою звичайних (ненумерованих) бюлетенів? Рецепт наступний: вирізаємо собі фігурно клаптик бюлетеня (замість квитанції), пишемо на ньому та бюлетені однакове шестизначне число (як номер), число повинне бути випадковим. Під час підрахунку спостерігачі за виборами фотографують нумеровані бюлетені та складають РР списки. Навіть екзит-пол (анонімне опитування) зменшує фальсифікації. А тут маємо речові докази кількості відданих голосів (особливо цінні для "малих" партій).

Відповіді

  • 2009.12.19 | Олекса

    Re: Правда й воля

    Дякую тобі, боже, що є у нас такий колючий Юрко, який міркує, як облаштувати українське життя. Дійсно, наші попередники - великі мислителі вже все давно сформулуювали. Один Шевченків образ чого вартий - Садок вишневий коло хати... Сім"я вечеря коло хати... Плугатарі з плугами йдуть... А мати хоче научати, так соловейко не дає... Це ж образ чесного життя у чистому довкіллі, у мирі з собою і з природою... Багато чого можна додати для формулювання національної ідеї праведного українця з цього вірша. Сформулюймо ж нашу Національну Ідею у поетичній формі з висловлювань наших Пророків та Мислителів!


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua