Відповіді

• 2009.12.28 | DADDY

  Ірванцеві решпект і уважуха

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2009.12.28 | OlalaZhm

    Re: Ірванцеві решпект і уважуха

• 2009.12.28 | Арій.

  Це Євро2012 вже зараз боком почало вилазить.

• 2009.12.28 | vkhanas

  Любіть Україну!

  Любіть Оклахому! Вночі і в обід,
  Як неньку і дедді достоту.
  Любіть Індіану. Й так само любіть
  Північну й Південну Дакоту.
  Любіть Алабаму в загравах пожеж,
  Любіть її в радощі й біди.
  Айову любіть. Каліфорнію теж.
  І пальми крислаті Флоріди.
  Дівчино, хай око твоє голубе,
  Та не за фізичної вади -
  Коханий любити не встане тебе,
  Коли ти не любиш Невади.
  Юначе! Ти мусиш любити стократ
  Сильніше, ніж любиш кохану,
  Колумбію-округ і Джорджіо-штат,
  Монтану і Луїзіану.
  Любити не зможеш ти штатів других,
  Коли ти не любиш по-братськи
  Полів Аризони й таких дорогих
  Просторів Аляски й Небраски.
  Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв,
  Плекай у душі незникому.
  Вірджінію-штат, як Вірджінію Вулф,
  Люби.
  І люби - Оклахому!..
  
  О. Ірванець
  Sean пише:
  > НОВОРІЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ
  >
  > ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
  >
  > Народе мій, задовбаний, забитий,
  > Мов доктор Паркінсон на роздорожжу!
  > Я все ж тебе продовжую любити.
  > Тож зараз щось як бовкну, як зморожу!..
  >
  > Буває, звечора душа – бездонна діжка.
  > Ми долю, мов козу по п’яні водим,
  > А вранці ледь підводимося з ліжка,
  > І підсумки безрадісні підводим.
  >
  > Так й рік старий сумні залишить віхи,
  > Не радує ніщо нас, і не бавить.
  > У світі нам не залишилось втіхи –
  > Південна Африка, і та накрилась навіть.
  >
  > Тож ми з пустими картами банкуєм,
  > Не хтось один, цілісінька країна.
  > Ще правда, є попереду Ванкувер,
  > Та хто в нас вміє плигати з трампліна?
  >
  > В політиці ж тим більше все давно
  > З’ясовано, і висновки незмінні.
  > Там кожне чмо вважає, що воно
  > (І лиш воно!) потрібне цій країні.
  >
  > Тому нам ані біло, ані чорно,
  > Нам ані плохо, ані харашо –
  > Якщо ми вибираємо з нічого,
  > То й виберем собі якесь ніщо.
  >
  > Та поки-що переведімо подих
  > І додивімось новорічний сон:
  > Три доктори-волхви стоять при вході:
  > Альцгеймер, Даун й той же Паркінсон.
  >
  > Хоч за плечима в них важка дорога
  > І пил тії дороги на плечах,
  > Не безнадія навіть – безнадьога
  > Так сумно в їхніх світиться очах.
  >
  > Вела їх зірка, та умить погасла,
  > Забилося небесне решето.
  > Хоч очі і вдивляються у ясла,
  > Але у яслах – невідомо хто.
  >
  > Пізнати й роздивитися не можна,
  > Хоч як ти головою не крути:
  > Чи тигр з косою, чи свиня грипозна,
  > Чи бик донецький, для своїх крутий?
  >
  > Та хто б там не лежав, воно по суті,
  > Як вище говорилось, повне чмо,
  > Тому волхви йому і принесуть
  > Пакуночок смачного ГМО.
  >
  > А також – замість ладану і смирни –
  > Із димедрольчиком валокордін,
  > Щоб рік був хоч би лагідним й сумирним,
  > Бо вдалим вже навряд чи буде він.
  >
  > Та з певністю не буде він і гіршим.
  > Він просто стане з попереднім в ряд.
  > Говориться ж: «Хай гірше, аби інше» –
  > Сумна народна мудрість після втрат.
  >
  > Наш номер ще не випав! Кінь не вибіг!
  > Бо на Майдані й він, і ти, і я
  > Тому п’ять років, як зробили вибір.
  > І помогло воно? Щось не дуже…
  >
  > Отож пора нам сон цей перервати
  > (Не гоже спати в новорічний час!)
  > І одне одному почати дарувати
  > Те добре, що є в кожному із нас.
  >
  > Самі ми бути вміємо щасливі,
  > Хай подиха держави динозавр!
  > Ми можемо сказати «Да пашлі ви!»
  > Усім, і тому, хто це нам сказав.
  >
  > Засмикані нещадною добою,
  > Ховатись все ж не будемо в кущі,
  > А просто поділімося любов’ю,
  > Яка живе у кожного в душі.
  >
  > Жорстке життя заламує і трощить,
  > Та думаю, нікому не облом
  > Ділитися останнім, найдорожчим,
  > В душі найглибше схованим добром.
  >
  > І як колись життя присмалить п’яти
  > В далекім чи близькому майбутті –
  > Згадаємо 2009-й,
  > Як не найгірший в нашому житті.
  >
  > Ще мусим пережити певні дати.
  > (Це розуміє він, і я, і ти) –
  > Кінця часів в 12-м діждати,
  > А перед тим ще Євро провести!
  >
  > Життя відділить зерна і полову.
  > Є час на релакс, є – на боротьбу!
  > І в результаті все в нас буде кльово,
  > Не був би я Підскарбій «Бу-Ба-Бу»!
  >
  > http://ecirwan.sumno.com/news/2009/12/27/zvernennnnya/