02/05/2010 | Franko

(Джерело - http://iozhikov.livejournal.com)

Раби із двох лих обирають менше.
Вільні люди лиха не обирають.

7 лютого Україну чекають вибори без вибору. Перед нами розігрують виставу „Або” – „Або”, але насправді кардинального вибору Україна не робитиме. І Янукович, і Тимошенко не є альтернативами. І він, і вона – представники двох орієнтованих на Росію олігархічних кланів, які грабують народ і ведуть боротьбу лише за те, хто з них опиниться на верхівці піраміди. Їхні програми майже однакові, їхні дії не відрізняються, їхні цінності – влада і збагачення – ідентичні, в їхніх командах ті самі люди, які періодично перебігають туди-сюди.

ЯНУКОВИЧ І ТИМОШЕНКО Є ПОЛІТИЧНИМИ БЛИЗНЮКАМИ

На підкуп та зомбування виборців у І турі вони витратили однакові суми – майже по 200 млн доларів (в середньому 25 дол. за голос). І це в бідній Україні. Тоді як у найбагатшій державі світу – США – на останніх президентських виборах середні витрати Обами і Мак-Кейна на один голос становили 9,5 і 6 дол. відповідно.

Обидва кандидати двічі були прем’єр-міністрами, послідовно доводячи країну до економічного занепаду. Партійні списки обох лідерів переповнені олігархами, за гроші яких вони ведуть свою кампанію і брешуть нам, що мають намір з цими олігархами боротися.

Вони переконують нас, що є абсолютно різними, але згадайте: переговори між БЮТ і ПР про створення коаліції зірвалися лише тому, що клани не домовились, кому дістанеться більший шматок.

У них на двох одна команда злочинців, корупціонерів, пристосуванців і українофобів, які перебігають з табору в табір. Хто б не став Президентом, при владі будуть ті самі люди, які просто перефарбуються під переможця.

І все це для того, щоб мати доступ до ресурсів, які однаково роз крадають БЮТівські ради на Правобережжі і Регіональні на Лівобережжі, поки ми ламаємо ноги на всюди однаково неочищених від криги тротуарах. Вже у 2005-му Тимошенко понабирала до своїх списків тих, хто вів боротьбу з Майданом. При цьому вичистила від людей з Майдану місцеві парторганізації. Один з перебіжчиків – Лозінський – вже вбив людину. Колишній ворог Медведчук сьогодні консультує Тимошенко, сидячи у Москві. У 2007 році, коли Янукович був прем’єром, ми спостерігали інший процес – перебігання таких хамелеонів до Партії регіонів.

Обидва кандидати є малоосвіченими та брехливими політиками і відрізняються лише красномовством.

Янукович хвилину складає слова у речення, і все одно ляпає дурниці, в Тимошенко речення складаються самі, але в такі самі дурниці. Янукович називає російську поетесу Ахматову Ахметовою, Тимошенко російського актора Абдулова Абдуліним. Янукович робить „географічне відкриття”, називаючи Балаклію Балаклавою, Тимошенко – коли несе нісенітницю, що Бог дав Україні такий рельєф Чорного моря, який дозволяє качати нафту з половини світу. Янукович бреше, що збільшить інвестиції в Україну до 50 млрд дол., коли у світі, через кризу, інвестиційна активність зменшується. Тимошенко вводить у шок світ, збрехавши, що Україна отримала 2 млрд дол. дивідендів від Міжнародного валютного фонду, хоча МВФ ніколи у своїй історії нікому їх не виплачував, бо таким не займається.

Нам обіцяють боротьбу з корупцією, добробут, перетворення. Але чому вони, будучи при владі стільки років, не зробили нічого у цьому напрямку?

Навпаки, Україна весь час піднімається в рейтингу найкорумпованіших країн світу, а за рівнем середньої зарплати опустилася на останнє місце у Європі. Вони обіцяють нам наведення порядку у земельних відносинах, безсовісно розкрадаючи землі у тих регіонах, де знаходяться при владі (наприклад, ПР у Криму та БЮТ на Київщині).

Вони розповідають нам про Європу, але Януковича оваціями вітають на з’їзді „Єдиної Росії”, а Тимошенко хіхікає разом з Путіним, коли той відверто принижує Україну. Янукович має намір здати частину труби міжнародному консорціуму, Тимошенко, маючи величезні запаси газу у сховищах і час на торги, навіть не намагається торгуватись і підписує з Путіним газовий контракт, за яким Україна купує газ за найвищою ціною в Європі. При цьому транзит російського газу до Європи здійснюється за найнижчими цінами.

Секретар Донецької міськради Левченко (ПР) називає українську мову неперспективною і залишається на посаді. Депутат Дніпропетровської облради Соколов (БЮТ) через суд намагається обійти норму щодо дублювання іноземних фільмів українською мовою, і після цього стає депутатом Верховної Ради.

Вони відверто брешуть нам, обіцяючи завідомо неможливе.

Тимошенко обіцяє будувати нові нафто- і газопроводи, хоча існуючих цілком вистачає, бо вони заповнені наполовину. Янукович обіцяє, що виведе Україну до 20 найбільш розвинених держав світу, хоча для цього нам доведелося б обігнати і азіатських „тигрів”, і переповнені нафтою близькосхідні країни, і розвинені країни „старої” Європи.

Вони однакові у своїх діях і своїй брехні, однакові у своїх командах і своїх прагненнях.

Тому будь-яка чесна людина має показати їм, що українці – не тупе довірливе бидлоякому можна вішати локшину на вуха. А показати це можна лише у один спосіб – проголосувавши у графі „Не підтримую жодного кандидата”.

ГОЛОСУВАННЯ „ПРОТИ ВСІХ” –
ПРАГМАТИЧНА ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ.

Отримавши „ляпаса” у вигляді голосування „проти всіх”, і Президент, обраний меншістю, і опозиція відчуватимуть свою моральну нелегітимність. Це змусить політиків більше рахуватися з народом, аби не втратити ще більше та повернути собі довіру. Адже попереду місцеві та парламентські вибори і головна влада зосереджена у руках не Президента, а саме Верховної Ради, яка призначає прем’єр-міністра.

Неправдою є те, що голоси „проти всіх” підуть на користь одного з кандидатів. За результатами першого туру кількість тих, хто не віддав свого голосу нікому, приблизно однакова і в „помаранчевих”, і в „синьо-білих регіонах”.

Голосування „проти всіх” — це сигнал, що нам необхідні системні зміни, а не лише заміна одного Президента на іншого.

Зверніть увагу: Тігіпко, Яценюк, Ющенко, Литвин, Тягнибок не підтримали ні Януковича, ні Тимошенко, з них Ющенко і Яценюк прямо закликали голосувати „проти всіх”. Вони краще за будь-кого з нас знають обох кандидатів та їх команди. Знають, що між ними не існує суттєвих відмінностей. Якби вибори 7 лютого дійсно визначали шлях, яким піде Україна, то ці політики, зціпивши зуби, закликали б проголосувати за когось із двох.

Меншого зла не буває

Проголосувавши за Януковича або Тимошенко, ви автоматично візьмете на себе відповідальність за те, що вони зроблять з країною. Вибираючи „менше зло”, ми потураємо цинізму політиків, які знають, що їм для перемоги не потрібно робити нічого для народу, просто варто якнайкраще зіграти на публіку з екрану телевізора, аби народ обрав саме їх як менше зло. Таким чином ми це зло тільки збільшуємо.