Суспільство дорослішає
02/08/2010 | Олександр Северин
Цей факт поки що не став надбанням широкої публіки, але сьомого лютого цього року громадянка Юлія Тимошенко мала несподівану для неї пренеприємну зустріч з іншою дамою, ініціали якої – П.В.
Даму цю давно обговорювали торговці політологічними та іншими "експертними" обличчями, всує згадували народні депутати на шоу, котрі чомусь звуться "політичними", а також шукали громадяни, сповнені ентузіазмом знайти спосіб доторкнутися до недоторканних, взяти тих народних обранців за шкирки і провести з ними виховну роботу.
Примхлива пані зустрічей уникала, аж поки 07.02.10 не перестріла зненацька білосердечну кандидатку у керманичі.
Даму звати Політична Відповідальність.
Подібно до своєї юридичної сестри, мадам П.В. має дві іпостасі: позитивну і негативну.
У першому випадку вона спонукає (успішно чи ні) громадянина, що обізвав себе політиком, до певної поведінки, суть якої, якщо стисло, полягає у поведінковій парадигмі "поводься добре стосовно виборця: шануй його, не бреши йому, ввічливо спілкуйся, не маніпулюй, не істеризуй, не думай, що він дурніший за тебе та відповідай за свої слова".
У другому випадку П.В. приходить до неслухняного політперсонажа з гострющою косою (не плутати з двома іншими відомими дамами з косами) і зрізає їм %. Себто рейтинг, відсотки.
Юлія Тимошенко так довго уникала зустрічей з першим, що до неї врешті завітало друге. Напевно, вона, сподіваючись на свою "харизму" (у сприйнятті чутливих до її стилю поведінки адептів – вдячних реципієнтів біло[сердечно]го шуму), сподівалася, що цього не станеться. Вочевидь, вона помилилася.
Кандидат Тимошенко падає (можливо і назавжди, бо якщо офіційні результати ЦВК відповідатимуть попереднім, то наявність колись у постянуковій перспективі другого шансу для неї – далеко не факт, спитайте наприклад Сергія Леонідовича та Арсенія Петровича) небезневинною жертвою власної некомпетентности, агресивности, істеричности, галасливости і метушливости, власної звички апелювати не до розуму виборця, а до його напевно що серця, власної неспроможности формувати команду професіоналів, а не кордебалет, власної нездатности зрозуміти, що tempora mutantur і виборець еволюціонує.
Рівно як і жертвою впевнености власних піарників у тому, що фотошоп і невибагливі кричалки "рулять", що миле біле тигреня в руках стрьомної тьоті викликає симпатії до стрьомної тьоті, а не співчуття до тигреня, і що українцю дотепер можна легко безкарно "завантажити", що вона, мовляв, працює, а їй заважають, при тому що українець щодня бачить протилежне – він працює, а вона, він і вони йому заважають.
Рівно як і жертвою певної подібности modus operandi багатьох її агітаторів – як платних так і аматорів, до неї самої – з неровзністю, надривом, вишукуванням ворогів і зрадників та позараціональністю. При тому, з інфантильною впевненістю, що якщо не весь світ, то принаймні інші виборці їм щось винні, зокрема - однодумство. А ні всесвіт ні інші люди про те не знають, більш того, їм до тих тонких психологічних нюансів нема справи.
У тому, що Україні, схоже, судилося пройти випробування Януковичем, завинив табір його противника.
Втім, ні в абсентеїстів, ні в тих, хто свідомо заперечив у бюлетені обох кандидатів, нема ані підстав, ані права звинувачувати електорат Януковича та Тимошенко в тому, що своєю все ще дотепер чималою підтримкою цих малосимпатичних (мені, звісно) персонажів вони призвели до того, що іншим обирати нема з кого, бо ці два достойники не є того достойними. Маючи конституційне право на власну позицію і власний дискреційний вибір, жоден виборець нікому нічого електорально не винен і, керуючись власним сумлінням у конституційний спосіб, відповідає лише перед власним сумлінням – усвідомлення цього багато важить як для розвитку демократії так і для становлення політичної нації.
До речі, згадуючи передвиборчі звернення церковних ієрархів, візьму на себе сміливість стверджувати, що заклик прийти і проголосувати саме за когось з двох не був оптимальним меседжем людей, що мають утримуватися від впадіння у політику і чиє покликання (принаймні за посадою) полягає у спонуканні пастви до миру, єдности, любови, у навчанні самому розрізняти, що є добро, а що – зло. Як на мене, їхні urbi et orbi мали б містити єдино заклик керуватися власною совістю, не припускатися правопорушень, шанувати себе і шанувати інші думки, зберегти громадянський мир і не пересваритися, у порівнянні з чим все інше – марнота, суєта. На жаль – не сталося.
Але повернімося до причин такого результату Тимошенко. Можливо, для когось прозвучить парадоксально, але винити себе на мій погляд мали б ті, хто справді (а не ситуативно у другому турі) хотів її перемоги. Це вони не змусили її бути іншою. Це вони замість "підвищувати градус дискусії" на вулицях та на інтернет-форумах, не створили систему громадянського контролю за її діяльністю як політика та на посаді керівника уряду, це вони вибачали їй все: від приснопам'ятного Закону "Про Кабінет Міністрів України" до конституційної змови з ПРУ минулого року, це вони мовчали, коли її нукери, мамлюки та хатамото робили в залі ВРУ та суддівських кабінетах те саме, що і піддавані в аналогічних ситуаціях прокльонам регіонали. Чи не даремно не створили і вибачали?
Ці післявиборчі експромтні рядки не варто вважати епітафією Тимошенко-публічному діячеві (звати її політиком я не бачу підстав через те, що слідування вузькому розумінню ситуативної доцільности - то навряд чи є притомна політика) та всій білосердечній справі – хоча їхній дім сьогодні у вогні, але ж маємо справу з "саламандрами", принаймні за самовизначенням.
Проте дещо змінилося – і для неї і для всіх інших спраглих влади: попри більш ніж вразливу для атак персоналію опонента, БЮТівська агітпропна машина, налаштована під нагнітання атмосфери екзистенційного жаху з наступним "розриванням тільняшки", нічого не змогла зробити з громадянським "ні" безвідповідальній і маніпулятивній поведінці.
Зі схожих причин варто надто вже радіти табору Януковича – переможця більш ніж непереконливого, переможця за умов відсутности справді потужного супротивника. Навіть якщо чутки про прогресуючу брежневизацію тому-що-Лідера (не у сенсі медичному, най він буде здоровий, а у сенсі прижиттєвого забронзовіння і відриву від реалій) є дещо перебільшеними, новообраному Президенту та його супутникам у владі доведеться відчути на собі не стільки "помаранчеві" рефлексії, скільки зрослу здатність цивільного суспільства до виявлення омани, неправди і порушень та до спротиву ним. Віктору Федоровичу, що у публічного діяча (про "політика" – і тут не будемо) так і не сформувався (напевно через опір матеріалу), не позаздриш 1.
І якщо серед тих, хто проголосував проти нього за Тимошенко, багато хто зробив це "на рефлексі", а серед тих, хто просто не прийшов на дільниці, багато просто ледарів, то навіть сама згадка про кількість тих, хто прийшов і принципово проголосував проти обох, навряд чи у подальшому даватиме розслабитися спраглим влади, як тим що вже потрапили у [тимчасове] крісло, так і тим, хто лише видряпується по драбині. Традицію започатковано.
Тому добре, що є майже п'ять відсотків українських виборців, стійких до дурного політтехнологічного шумовиння, які зробили усвідомлений і раціональний вибір у ситуації без вибору. Ці відсотки – вищі за прохідний бар'єр до ВРУ. Ці відсотки – виклик традиціям політичного клікушества та ошуканства. Суспільство дорослішає.
Олександр Северин, к.ю.н.
Примітка:
1Зокрема у цьому контексті Громадський інформаційно-методичний центр "Всесвіт" у співпраці з ВГО Альянс "Майдан" та за інформаційної підтримки сайту "Майдан" у рамках проекту "Виборчий тендер-2010: усвідомленість вибору, прозорість учасників, відповідальність переможця" здійснюватиме громадський моніторинг відповідности перших 100 днів діяльности ноовообраного Президента його передвиборчим обіцянкам (http://bit.ly/2nbCpH). Навряд чи помилюся, що ми в тому будемо далеко не самотніми.
Даму цю давно обговорювали торговці політологічними та іншими "експертними" обличчями, всує згадували народні депутати на шоу, котрі чомусь звуться "політичними", а також шукали громадяни, сповнені ентузіазмом знайти спосіб доторкнутися до недоторканних, взяти тих народних обранців за шкирки і провести з ними виховну роботу.
Примхлива пані зустрічей уникала, аж поки 07.02.10 не перестріла зненацька білосердечну кандидатку у керманичі.
Даму звати Політична Відповідальність.
Подібно до своєї юридичної сестри, мадам П.В. має дві іпостасі: позитивну і негативну.
У першому випадку вона спонукає (успішно чи ні) громадянина, що обізвав себе політиком, до певної поведінки, суть якої, якщо стисло, полягає у поведінковій парадигмі "поводься добре стосовно виборця: шануй його, не бреши йому, ввічливо спілкуйся, не маніпулюй, не істеризуй, не думай, що він дурніший за тебе та відповідай за свої слова".
У другому випадку П.В. приходить до неслухняного політперсонажа з гострющою косою (не плутати з двома іншими відомими дамами з косами) і зрізає їм %. Себто рейтинг, відсотки.
Юлія Тимошенко так довго уникала зустрічей з першим, що до неї врешті завітало друге. Напевно, вона, сподіваючись на свою "харизму" (у сприйнятті чутливих до її стилю поведінки адептів – вдячних реципієнтів біло[сердечно]го шуму), сподівалася, що цього не станеться. Вочевидь, вона помилилася.
Кандидат Тимошенко падає (можливо і назавжди, бо якщо офіційні результати ЦВК відповідатимуть попереднім, то наявність колись у постянуковій перспективі другого шансу для неї – далеко не факт, спитайте наприклад Сергія Леонідовича та Арсенія Петровича) небезневинною жертвою власної некомпетентности, агресивности, істеричности, галасливости і метушливости, власної звички апелювати не до розуму виборця, а до його напевно що серця, власної неспроможности формувати команду професіоналів, а не кордебалет, власної нездатности зрозуміти, що tempora mutantur і виборець еволюціонує.
Рівно як і жертвою впевнености власних піарників у тому, що фотошоп і невибагливі кричалки "рулять", що миле біле тигреня в руках стрьомної тьоті викликає симпатії до стрьомної тьоті, а не співчуття до тигреня, і що українцю дотепер можна легко безкарно "завантажити", що вона, мовляв, працює, а їй заважають, при тому що українець щодня бачить протилежне – він працює, а вона, він і вони йому заважають.
Рівно як і жертвою певної подібности modus operandi багатьох її агітаторів – як платних так і аматорів, до неї самої – з неровзністю, надривом, вишукуванням ворогів і зрадників та позараціональністю. При тому, з інфантильною впевненістю, що якщо не весь світ, то принаймні інші виборці їм щось винні, зокрема - однодумство. А ні всесвіт ні інші люди про те не знають, більш того, їм до тих тонких психологічних нюансів нема справи.
У тому, що Україні, схоже, судилося пройти випробування Януковичем, завинив табір його противника.
Втім, ні в абсентеїстів, ні в тих, хто свідомо заперечив у бюлетені обох кандидатів, нема ані підстав, ані права звинувачувати електорат Януковича та Тимошенко в тому, що своєю все ще дотепер чималою підтримкою цих малосимпатичних (мені, звісно) персонажів вони призвели до того, що іншим обирати нема з кого, бо ці два достойники не є того достойними. Маючи конституційне право на власну позицію і власний дискреційний вибір, жоден виборець нікому нічого електорально не винен і, керуючись власним сумлінням у конституційний спосіб, відповідає лише перед власним сумлінням – усвідомлення цього багато важить як для розвитку демократії так і для становлення політичної нації.
До речі, згадуючи передвиборчі звернення церковних ієрархів, візьму на себе сміливість стверджувати, що заклик прийти і проголосувати саме за когось з двох не був оптимальним меседжем людей, що мають утримуватися від впадіння у політику і чиє покликання (принаймні за посадою) полягає у спонуканні пастви до миру, єдности, любови, у навчанні самому розрізняти, що є добро, а що – зло. Як на мене, їхні urbi et orbi мали б містити єдино заклик керуватися власною совістю, не припускатися правопорушень, шанувати себе і шанувати інші думки, зберегти громадянський мир і не пересваритися, у порівнянні з чим все інше – марнота, суєта. На жаль – не сталося.
Але повернімося до причин такого результату Тимошенко. Можливо, для когось прозвучить парадоксально, але винити себе на мій погляд мали б ті, хто справді (а не ситуативно у другому турі) хотів її перемоги. Це вони не змусили її бути іншою. Це вони замість "підвищувати градус дискусії" на вулицях та на інтернет-форумах, не створили систему громадянського контролю за її діяльністю як політика та на посаді керівника уряду, це вони вибачали їй все: від приснопам'ятного Закону "Про Кабінет Міністрів України" до конституційної змови з ПРУ минулого року, це вони мовчали, коли її нукери, мамлюки та хатамото робили в залі ВРУ та суддівських кабінетах те саме, що і піддавані в аналогічних ситуаціях прокльонам регіонали. Чи не даремно не створили і вибачали?
Ці післявиборчі експромтні рядки не варто вважати епітафією Тимошенко-публічному діячеві (звати її політиком я не бачу підстав через те, що слідування вузькому розумінню ситуативної доцільности - то навряд чи є притомна політика) та всій білосердечній справі – хоча їхній дім сьогодні у вогні, але ж маємо справу з "саламандрами", принаймні за самовизначенням.
Проте дещо змінилося – і для неї і для всіх інших спраглих влади: попри більш ніж вразливу для атак персоналію опонента, БЮТівська агітпропна машина, налаштована під нагнітання атмосфери екзистенційного жаху з наступним "розриванням тільняшки", нічого не змогла зробити з громадянським "ні" безвідповідальній і маніпулятивній поведінці.
Зі схожих причин варто надто вже радіти табору Януковича – переможця більш ніж непереконливого, переможця за умов відсутности справді потужного супротивника. Навіть якщо чутки про прогресуючу брежневизацію тому-що-Лідера (не у сенсі медичному, най він буде здоровий, а у сенсі прижиттєвого забронзовіння і відриву від реалій) є дещо перебільшеними, новообраному Президенту та його супутникам у владі доведеться відчути на собі не стільки "помаранчеві" рефлексії, скільки зрослу здатність цивільного суспільства до виявлення омани, неправди і порушень та до спротиву ним. Віктору Федоровичу, що у публічного діяча (про "політика" – і тут не будемо) так і не сформувався (напевно через опір матеріалу), не позаздриш 1.
І якщо серед тих, хто проголосував проти нього за Тимошенко, багато хто зробив це "на рефлексі", а серед тих, хто просто не прийшов на дільниці, багато просто ледарів, то навіть сама згадка про кількість тих, хто прийшов і принципово проголосував проти обох, навряд чи у подальшому даватиме розслабитися спраглим влади, як тим що вже потрапили у [тимчасове] крісло, так і тим, хто лише видряпується по драбині. Традицію започатковано.
Тому добре, що є майже п'ять відсотків українських виборців, стійких до дурного політтехнологічного шумовиння, які зробили усвідомлений і раціональний вибір у ситуації без вибору. Ці відсотки – вищі за прохідний бар'єр до ВРУ. Ці відсотки – виклик традиціям політичного клікушества та ошуканства. Суспільство дорослішає.
Олександр Северин, к.ю.н.
Примітка:
1Зокрема у цьому контексті Громадський інформаційно-методичний центр "Всесвіт" у співпраці з ВГО Альянс "Майдан" та за інформаційної підтримки сайту "Майдан" у рамках проекту "Виборчий тендер-2010: усвідомленість вибору, прозорість учасників, відповідальність переможця" здійснюватиме громадський моніторинг відповідности перших 100 днів діяльности ноовообраного Президента його передвиборчим обіцянкам (http://bit.ly/2nbCpH). Навряд чи помилюся, що ми в тому будемо далеко не самотніми.
Відповіді
2010.02.08 | Bayan
Йой, та містeр Ющeнко (самe так) зустрів цю даму щe ранішe!
А відносно "містeра" - нeма сумніву, що йому потрібно звикати до цього титулу, бо скоро ж пора будe - у CША, додому.2010.02.08 | Микола Гудкович
Тю, а … (величезний список) зустріли цю даму _щe_ ранішe
І до чого це? Флуд вульгаріс, нє?
Bayan пише:
> А відносно "містeра" - нeма сумніву, що йому потрібно звикати до цього титулу, бо скоро ж пора будe - у CША, додому.
Додому? В США? В Ющенка дім в США?
2010.02.08 | GreyWraith
Саме так, зустрiв
Це добре, що зустрiв.Bayan пише:
> А відносно "містeра" - нeма сумніву, що йому потрібно звикати до цього титулу, бо скоро ж пора будe - у CША, додому.
Раз у БЮТофiлiв побутують такi настроi, то iм нема чого ображатися, коли iхнiх лiдерiв обзивають росiйськими запроданцями.
2010.02.08 | Bayan
Ви нe зрозуміли а відразу наїхали: отакі ви ющeфани нeадeкватні
і агрeсивні.Я мав на увазі той нeзапeрeчний факт, що дружина Юща походить з Амeрики і відповідно, на мою думку, будe ініціювати "ісход" хeроя на свою батьківщину на заслужeний відпочинок, як мінімум на пeріод достатньо довгий, щоб у суспільстві забулись подвиги нашого українського Хeракла.
GreyWraith пише:
> Раз у БЮТофiлiв побутують такi настроi, то iм нема чого ображатися, коли iхнiх лiдерiв обзивають росiйськими запроданцями.
2010.02.09 | GreyWraith
"Ваша дружина - американка"?
Схоже, я зрозумiв все правильно.Bayan пише:
Я мав на увазі той нeзапeрeчний факт, що дружина Юща походить з Амeрики і відповідно, на мою думку, будe ініціювати "ісход" хeроя на свою батьківщину на заслужeний відпочинок,
Бачу, що Вашi думки пишуться росiйськими полiттехнологами.
щоб у суспільстві забулись подвиги нашого українського Хeракла.
Вiдучуемося розписуватися за все суспiльство...
2010.02.08 | Hadjibei
Не Янукович виграв
А Тимошенко і Ющенко програли.2010.02.08 | Адвокат ...
Давайте окремо, добре?
ТЮлька,-- програла. А Ющ,-- перебіг до ворога.2010.02.08 | Hadjibei
Згоден, Адвокате
Можна а так.Треба також застерегти від будь-яких надій на Ющенка як можливого лідера чогось-там. Він лідером бути не здатен.
2010.02.08 | Bogun
Re: Згоден, Адвокате
> Треба також застерегти від будь-яких надій на Ющенка як можливого лідера чогось-там. Він лідером бути не здатен.Ну дивлячись чого. Зомбованих червоно-сердечних, так. А думаючих українців здатен, ще як. До речі, якщо говорити про зраду, то краще згадати вчинки Тюльки за останні так роки два. Можна написати цілий трактат "Теорія зради", на приклади дніпропетровської аферистки.
2010.02.08 | apvlasenko
Re: Суспільство дорослішає, АЛЕ СКОРО ПОМРЕ
Большой бизнес в лице промышленных, финансовых и земельных олигархов давно уже понял, что он может использовать манипулирование обедневшими избирателями для достижения своих целей посредством “законного” захвата политической власти.Они нетерпеливы в своем стремлении устранить из законодательных и властных структур остатки возможно имеющихся там честных политиков.
Ближайшими их шагами будет приручение охранно-карательно-репрессивного аппарата государства. Будет создаваться такое положение, что весь вышеупомянутый аппарат будет банально питаться из их рук. Кто пойдет хоть чуть-чуть против – будет лишен (сначала) питания, а если не поможет, то и жизни.
Ресурсы Украины, как государства, будут предоставлены в полное расположение правящего клана, который, продолжая разлагать относительно беднеющих избирателей, увеличивая их численный охват, будет вытеснять вразумительных (разумных) избирателей по двум основным направлениям:
- в вынужденную иммграцию;
- вынужденное присоединение к их рядам.
Физическое уничтожение вряд ли станет массовым, но может быть использовано в единичных, но ОБРАЗЦОВО-ПОКАЗАТЕЛЬНЫХ случаях.
Авторы (за)умных разлагольствований, приводимых здесь, на сайте, мне кажется, видят развитие в очень радужных тонах. Но придет новый матрос Железняк, который не гонит порожняк, и прикроет эту лавочку ненужных сайтов без всякой стрельбы, методами, описанными выше.
А школах начнут изучать жизнь правящего президента по книге “Залізний господар” и, возможно, это будет единственная книга, издаваемая “українською мовою”.
Повторюсь со своим советом размыслителям: скопируйте скрин-шоты этого сайта, заламинируйте и отдайте детям, чтобы они могли на них смотреть в своей взрослой жизни, как на музейные экспонаты умершей во младенчестве украинской демократии.
Аминь.
2010.02.08 | ziggy_freud
і хто з ними залишиться? Хочу нагадати, що
той самий Ахметов вже давно не тримає всі яйця в одних штанях. Він поступово виймає гроші з бізнесу ХІХ сторічча ім. Юза та вкладає в сучасні штуки. Для того, крім робочих рук і офісних срак, потрібні мізки.Якщо він і йому подібні розженуть-попишуть-поріжуть розумних українців, імпорт розумних іноземців обійдеться дорожче. І навряд можна передбачити напевне, що нащадки розумних мігрантів зроблять з деградованими дітьми локальних олігархів, які вмітимуть тільки ганять понти і зловживати наркотою. Бо іншому їм не буде в кого навчитись
2010.02.08 | Олекса
Re: і хто з ними залишиться? Хочу нагадати, що
Зверніть увагу на :Ахмєтов - про Ющенка: "ми повинні поважати президента, який був обраний народом"
• Україна • Політика •
Майдан-ІНФОРМ: 08-02-2010 09:58 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2010/1265615915.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти
Бізнесмен Ренат Ахметов поважає Віктора Ющенка і готовий взяти в свою команду.
Про це він заявив журналістам у штабі Віктора Януковича.
"Секундочку. Що стосується президента Ющенка я можу сказати, що в нього прекрасне політичне майбутнє. Це президент, який був обраний народом", - нагадав Ахметов.
"На сьогодні модно кидати в нього каміння. Я дивлюся, що багато гравців з його команди, коли в нього був хороший рейтинг, бігли на гарній швидкості, щоб пройтися з ним. А, коли він пішов вниз, то бігли - щоб кинути в нього камінням. Зі свого боку, можу сказати, що я відчуваю велику повагу до президента Ющенка", - заявив бізнесмен.
На запитання, чи готовий він взяти Ющенка в свою команду, Ахметов сказвав: "Моя команда - це "Шахтар". Якщо його це цікавить, будь-ласка. В будь-якій якості ми готові його запросити. Але ми повинні поважати".
Що стосується майбутнього Юлії Тимошенко, то бізнесмен сказав: "Ну за неї проголосували багато виборців. Це говорить не те що про її майбутнє, а про її сьогодення".
УНІАН
Я не є їхнім шанувальником, але це красномовна заява... Не на радість москидам та їхнім фюрерам.
2010.02.08 | Олекса
Re: Суспільство дорослішає, АЛЕ СКОРО ПОМРЕ
Re: Суспільство дорослішає, АЛЕ СКОРО ПОМРЕМоскидику! А давайте-но не переносити свої московські настрої та бажання на український ґрунт. Навіть Кучма зробив висновок, що Україна не Росія, про що написав для вас пристойну книжку понятним вам нарєчієм...
2010.02.08 | zаброда
Re: Суспільство дорослішає, АЛЕ СКОРО ПОМРЕ
Олекса пише:> Навіть Кучма зробив висновок, що Україна не Росія...
Мав правду Рудий Тарган. Білорусь так само не є Росією, ні Туркменістан, ні Монголія. І ґєта радуіт ніпадєцкі.
2010.02.09 | ziggy_freud
та ото-ж. Бути не-Росією трохи замало
zаброда пише:> Мав правду Рудий Тарган. Білорусь так само не є Росією, ні Туркменістан, ні Монголія. І ґєта радуіт ніпадєцкі.
Кучмі треба було починати з того, чим він закінчив. З усвідомлення України як окремої сутності.
А тепер Данілич демонструє зниження адекватності. Радіючи з того, що Яник зробить все як при ньому. Все-таки трохи втратив спортивну форму. В Шахтьор вже не візьмуть...
2010.02.08 | alex
Re: Суспільство дорослішає
І тепер воно буде дорослішати мінімум 10 років, а прихільники Ющенка та "проти всіх" будуть нас повчати як це добре, що Янукович нас буде стимулювати... Де в людей розум?2010.02.08 | Torr
як Суспільство думає жити далі?
2010.02.08 | Олекса
Re: Суспільство дорослішає
А у людей немає розуму...Москид його замінив шлунком, створивши "новую історіческую общность людєй, імєнуємую совєтскій народ". А пріласканниє ним патріоти йому й радо допомогають, але не відповідають перед нами, бо ми їх про звіт не питаємо. Витираємо свої соплі і сунемо далі, сподіваючись на кило гречки та поблажливе "Маладєц, хахлйьонак!"
Але потихеньку українці змінюються... Коли попрацюємо зі сходом і півднем - "Свідомий! Допоможи несвідомому!" і навернемо задовбаних українців до українства правдою про них та їхніх батьків і дідів - тоді й буде позитивний результат.
Але спочатку, мабуть, доведеться, вичистити наші стайні від штатних патріотів, які за шмат гнилої ковбаси продають матір, щоб не дурили народ своєю "любов"ю до вєлікай культури і літератури..."
2010.02.08 | саша_нічна варта
В США маленькі штати мають рівне представництво на виборах. Може
це- наша проблема? Частково. Бо виходить, що Західна Україна немає шансів на захист своїх інтересів через невелику кількість населення та заробітчан, які десь за кордоном.Чи не варто 100% скопіювати виборчу систему США?
Або at least think it over and over, otherwise Western Ukraine would be always "out".
Чому вони там на сході так зростають не розумію. Регіональна екологія та зарплати погані, культура "в гостях" у 10-20% населення. Феномен.
2010.02.09 | саша_нічна варта
Северные сказки для детей. Предатели!
2010.02.09 | Іпатій
Головна проблема як структуризувати опозицію
Їснує висока вірогідність що Тімашєнка намагатиметься монополізувати парламентську опозицію і перешкоджатиме проведенню передчасних виборів. А саме передчасні вибори, в першу чергу в місцеві органи влади, потрібні для того щоб усунути маргіналів (Костенка, Тарасюка, Тягнибока), які вичерпали свій історичний час та шанс. Проблема й в тому що Гриценко та Яценюк мають бути в одній команді. Разом з Ющенком. Mission impossible. Тігіпко, мені здається, ситуативний лідер, хоч насправді щоб перемогти наступного разу, демократам (справжнім а не чирвовим) потрібен саме лідер зрозумілий виборцю зі Сходу. Тігіпко нібито зрозумілий. Але він не захоче знов таки йти в об'єднану команду...Януковіч звичайно ж розкрутить дєрібан. Якщо вся Прокуратура та МВС ляже під нього, то опиратись такому ходу подій без зорганізованої опозиції неможливо. Так що дочасні вибори восени це єдиний шанс стримати "порожняк которий нє ґоніт". Наступний шанс може статися вже буде тільки революційний (подивимось на Росію з нацболами), і там вже потрібна буде "ліва ідея" та профспілки, а не лібералізм Ющенка чи Яценюка. Відповідно, і лідери тоді мають бути вже іншими. От таких крайнощів дуже б хотілося уникнути.
2010.02.12 | Nobull
Re: Суспільство дорослішає
На жаль, згідно з українським законодавством - ті, що голосували проти всіх, викидали свої голоси в смітник. Не думаю (і моїх однодумців багато), що це був найкращий вихід. Проти всіх - це щиро по-українськи. А по-чоловічому, відповідально, - треба обирати з усього можливого краще. Таке життя.2010.02.12 | GreyWraith
Е нша думка, що краще (л)
http://www.ej.ru/?a=note&id=9876Если бы Тимошенко выиграла выборы-2010, полномочия президента и премьер-министра Украины сосредоточились бы фактически в одних руках. (Главой правительства стал бы ее доверенный заместитель-помощник.) А политический режим на Украине вскоре трансформировался бы из институционально-демократического в авторитарно-харизматический. Как раз чавистского типа. У всякого, кто хоть немного знает Тимошенко и ее политическую историю, в этом не может быть никаких сомнений.
Благодаря выбору относительного большинства украинского народа харизматического авторитаризма пока не будет. Останется демократия. Еще и за счет того, что украинская политика и впредь будет полицентричной. В ней сохранятся и Янукович, и Тимошенко, и конкуренция их неизбежно потребует демократических механизмов и институтов.
Так что своим выбором украинский народ защитил демократию. Слава ему!
Я погоджуюся з цiею точкою зору, лише вважаю, що Тимошенко треба прибрати також i з опозицii... Прийшов час для нових людей.