Як повернути дитину?
02/09/2010 | Мирослава Свистович
Сподіваємося, що попри таку важливу подію в Україні, як президентські вибори, доля маленького громадянина України Володі Сергієнка, якого рішенням чужого суду позбавили права не тільки на материнську любов, але й - на батьківщину, не залишиться по-за увагою Української громадськості. Ми чекаємо від вас порад щодо можливих способів захистити дитину та родину українських заробітчан.
До голови ЗТР «Солідарність» Віктора Горобчука, який очолює в Італії представництво центру впровадження програм ЮНЕСКО з захисту прав людини звернулася громадянка України, яка перебуває на заробітках в Італії Марія Шпачинська з проханням допомогти повернути її онука 2-х річного Володимира Сергієнка, якого влада міста Вімарте (провінція Монцо в Італії) відібрала у її доньки Наталі Шпачинської 21 січні 2010 року. До такого кроку її спонукала бездіяльність української держави яка, є абсолютно байдужою до проблем українських заробітчан. Численні звернення до посольства України в Італії та в інші державні органи з цього приводу не дали ніяких результатів. Бабуся та мама хлопчика вирішили звернутися до громадських діячів та української спільноти, з надією, що суспільна думка спонукатиме українську владу вжити заходів для повернення дитини рідним.
З цього приводу головою ЗТР Солідарність В. Горобчуком 01 лютого 2010 року було проведено пресконференцію в українському інформаційному агентстві в якому взяли участь адвокат родини Петро Плюта, та доктор медичного права Віталій Третьяков. Від адвоката присутні журналісти дізналися про деталі справи.
Історія почалася 2 роки 9 місяців тому. Приїхавши до Італії за польською візою, там де працювала її мама, Наталя іще не знала, що вона вагітна (чоловік залишився в Україні). 31 січня 2008 року у Наталі почалися перейми. До клініки Мілану її не прийняли, бо в неї як у нелегалки не було відповідних документів. Зате з розпростертими руками її прийняли у приватній клініці. Відразу після народження хлопчика, їй фактично запропонували відмовитися від нього, мотивуючи тим, що важко виховувати дитину перебуваючи нелегально на чужині. Але і мама і бабуся не могли навіть думки припустити, щоб залишити дитину.
Після цього почалися підозрілі дзвінки від лікарів зазначеної клініки, які повідомляли, що новонароджений хворий і його потрібно лікувати. При чому, різні лікарі називали різні діагнози: цукровий діабет, зліплення шлуночка, цейроз печінки. Ці дзвінки дуже насторожили родину тим більше, що хлопчик почував себе чудово, ніяких признаків будь-якої хвороби в нього не спостерігалося.
Врешті решт, до їхнього помешкання ввірвалися працівники опікунської ради в супроводі поліції та лікарів і примусили матір відвезти дитину до лікарні. На четвертий день перебування в клініці рідним хлопчика повідомили, що в нього рідка хвороба незасвоєння білків – фенилкетонурія. Хлопчику призначили лікування від якого стан його здоров’я дуже погіршився. Запідозривши, що їхня дитина стала піддослідним кроликом (один з лікарів промовився, що клініка отримала 300 тис. на випробування експериментальних ліків саме від цієї хвороби), мама і бабуся вирішили забрати Володю з клініки, щоб вберегти від такого «лікування».
Кров хлопчика передали на аналізи в у Львів та Цюрих - жоден з аналізів не підтвердив діагнозу поставленого в Мілані. Дитина росла і почувалася повністю здоровою.
Майже 8 місяців родину ніхто не зачіпав… і ось, 21 січня 2010 року, знову карабінери вибили двері в помешканні українських заробітчанок і, на виконання рішення суду, відібрали дитину. Ні мама ні бабуся нічого не знали про існуюче рішення суду, в якому сказано, що Наталя Шпачинська поводить себе неадекватно в питанні лікування сина, і постановлено позбавити її материнських прав на 24 місяці, а її піддати ретельному обстеженню на стан психічного здоров’я. На зауваження на те, що вона нічого не знала ні про рішення суду, ні про сам суд, їй відповіли, що українське консульство було повідомлено про це іще в листопаді місяці.
Цього разу дитину у них відібрали і відправили до притулку. На сьогоднішній день, від так званого лікування дитина виглядає кволою, у неї з’явилися признаки косоокості. Рідним дозволяють бачитися з хлопчиком лише годину на день. Заборонено з ним фотографуватися.
Після останніх відвідин, бабусі хлопчика вдалося записати на мобільний телефон розмову працівників притулку, про те, що його готують для всиновлення італійською родиною. Мати Наталя та бабуся Марія Шпачинські - в шоці. Адже навіть за рішенням суду, Наталю позбавили материнства тимчасово, лише на два роки.
Всі їхні звернення до Українського консульства абсолютно безрезультатні. Консулат ніяк не реагує на те, що до Українських громадян ставляться як до піддослідних мавп. Від уповноваженого з прав людини та міністерства закордонних справ, куди з відповідним зверненням звертався голова ЗТР «Солідарність» Віктор Горобчук, який очолює в Італії представництво центру впровадження програм ЮНЕСКО з захисту прав людини, - одні відписки, в яких формально посилаються на зазначене рішення суду. В розпачі, жінки просять від їхнього імені звернутися до української спільноти до громадських організацій та діячів України з проханням допомогти їм повернути дитину. Вони сподіваються, що силою суспільної думки можна примусити українську державу виконувати свої функції по захисту українських громадян, і в конкретному випадку - вжити заходів для повернення дитини її рідним.
Телефон бабусі Марії Шпачинської: +38067-329-24-38. В Італії також з цього питання можна звернутися до Віктора Горобчука: +39 3204184359, або в Україні до Мирослави Свистович: 0675016173
P.S. Як повідомив адвокат Петро Плюта це вже не перший випадок, коли в українських заробітчан в Італії забирають дитину саме у такий спосіб – зробивши психічно неадекватною матір дитини.
Думаю від такого може стати божевільною сама нормальна матір.
До голови ЗТР «Солідарність» Віктора Горобчука, який очолює в Італії представництво центру впровадження програм ЮНЕСКО з захисту прав людини звернулася громадянка України, яка перебуває на заробітках в Італії Марія Шпачинська з проханням допомогти повернути її онука 2-х річного Володимира Сергієнка, якого влада міста Вімарте (провінція Монцо в Італії) відібрала у її доньки Наталі Шпачинської 21 січні 2010 року. До такого кроку її спонукала бездіяльність української держави яка, є абсолютно байдужою до проблем українських заробітчан. Численні звернення до посольства України в Італії та в інші державні органи з цього приводу не дали ніяких результатів. Бабуся та мама хлопчика вирішили звернутися до громадських діячів та української спільноти, з надією, що суспільна думка спонукатиме українську владу вжити заходів для повернення дитини рідним.
З цього приводу головою ЗТР Солідарність В. Горобчуком 01 лютого 2010 року було проведено пресконференцію в українському інформаційному агентстві в якому взяли участь адвокат родини Петро Плюта, та доктор медичного права Віталій Третьяков. Від адвоката присутні журналісти дізналися про деталі справи.
Історія почалася 2 роки 9 місяців тому. Приїхавши до Італії за польською візою, там де працювала її мама, Наталя іще не знала, що вона вагітна (чоловік залишився в Україні). 31 січня 2008 року у Наталі почалися перейми. До клініки Мілану її не прийняли, бо в неї як у нелегалки не було відповідних документів. Зате з розпростертими руками її прийняли у приватній клініці. Відразу після народження хлопчика, їй фактично запропонували відмовитися від нього, мотивуючи тим, що важко виховувати дитину перебуваючи нелегально на чужині. Але і мама і бабуся не могли навіть думки припустити, щоб залишити дитину.
Після цього почалися підозрілі дзвінки від лікарів зазначеної клініки, які повідомляли, що новонароджений хворий і його потрібно лікувати. При чому, різні лікарі називали різні діагнози: цукровий діабет, зліплення шлуночка, цейроз печінки. Ці дзвінки дуже насторожили родину тим більше, що хлопчик почував себе чудово, ніяких признаків будь-якої хвороби в нього не спостерігалося.
Врешті решт, до їхнього помешкання ввірвалися працівники опікунської ради в супроводі поліції та лікарів і примусили матір відвезти дитину до лікарні. На четвертий день перебування в клініці рідним хлопчика повідомили, що в нього рідка хвороба незасвоєння білків – фенилкетонурія. Хлопчику призначили лікування від якого стан його здоров’я дуже погіршився. Запідозривши, що їхня дитина стала піддослідним кроликом (один з лікарів промовився, що клініка отримала 300 тис. на випробування експериментальних ліків саме від цієї хвороби), мама і бабуся вирішили забрати Володю з клініки, щоб вберегти від такого «лікування».
Кров хлопчика передали на аналізи в у Львів та Цюрих - жоден з аналізів не підтвердив діагнозу поставленого в Мілані. Дитина росла і почувалася повністю здоровою.
Майже 8 місяців родину ніхто не зачіпав… і ось, 21 січня 2010 року, знову карабінери вибили двері в помешканні українських заробітчанок і, на виконання рішення суду, відібрали дитину. Ні мама ні бабуся нічого не знали про існуюче рішення суду, в якому сказано, що Наталя Шпачинська поводить себе неадекватно в питанні лікування сина, і постановлено позбавити її материнських прав на 24 місяці, а її піддати ретельному обстеженню на стан психічного здоров’я. На зауваження на те, що вона нічого не знала ні про рішення суду, ні про сам суд, їй відповіли, що українське консульство було повідомлено про це іще в листопаді місяці.
Цього разу дитину у них відібрали і відправили до притулку. На сьогоднішній день, від так званого лікування дитина виглядає кволою, у неї з’явилися признаки косоокості. Рідним дозволяють бачитися з хлопчиком лише годину на день. Заборонено з ним фотографуватися.
Після останніх відвідин, бабусі хлопчика вдалося записати на мобільний телефон розмову працівників притулку, про те, що його готують для всиновлення італійською родиною. Мати Наталя та бабуся Марія Шпачинські - в шоці. Адже навіть за рішенням суду, Наталю позбавили материнства тимчасово, лише на два роки.
Всі їхні звернення до Українського консульства абсолютно безрезультатні. Консулат ніяк не реагує на те, що до Українських громадян ставляться як до піддослідних мавп. Від уповноваженого з прав людини та міністерства закордонних справ, куди з відповідним зверненням звертався голова ЗТР «Солідарність» Віктор Горобчук, який очолює в Італії представництво центру впровадження програм ЮНЕСКО з захисту прав людини, - одні відписки, в яких формально посилаються на зазначене рішення суду. В розпачі, жінки просять від їхнього імені звернутися до української спільноти до громадських організацій та діячів України з проханням допомогти їм повернути дитину. Вони сподіваються, що силою суспільної думки можна примусити українську державу виконувати свої функції по захисту українських громадян, і в конкретному випадку - вжити заходів для повернення дитини її рідним.
Телефон бабусі Марії Шпачинської: +38067-329-24-38. В Італії також з цього питання можна звернутися до Віктора Горобчука: +39 3204184359, або в Україні до Мирослави Свистович: 0675016173
P.S. Як повідомив адвокат Петро Плюта це вже не перший випадок, коли в українських заробітчан в Італії забирають дитину саме у такий спосіб – зробивши психічно неадекватною матір дитини.
Думаю від такого може стати божевільною сама нормальна матір.
Відповіді
2010.02.09 | Адвокат ...
А до "Чьоколятного Зайця",-- звертали сь?
Бо він в нас мастак визволяти українців з ріжноманітних халеп. Мо`,-- примінить свій кунст тутки?2010.02.10 | Михайло Свистович
звертали сь, йрого підлеглі поводять ся вкрай паскудно
2010.02.09 | Soft
И какое действие вы предлагаете?
В статье расписана полная информация, но нет предложения по реакции на неё.Например действия общественности могут быть:
- обзвон итальянского посольства;
- пикет перед итальянским посольством (Майдан);
- письменные запросы в итальянское посольство;
- сбор подписей...
Но это все нужно организовать до очень простых атомарных действий, которые и выполнит общественность. Просто так сообщество не способно на сложные действия, результат которых их лично не касается.
PS
Вот что мне лично в вас не нравится Мирослава, то что вы плохой лидер - не способный ничего толком организовать с учетом всех обстоятельств.
2010.02.09 | Bogun
Мачіть макароніков не будемо...
> Вот что мне лично в вас не нравится Мирослава, то что вы плохой лидер - не способный ничего толком организовать с учетом всех обстоятельств.Навіщо Ви так. Нам дали інформацію для роздумів і пропозицій. Пропоную насамперед закидати МЗС зверненнями, щодо цієї справи. Потім, якщо до після завтра ніяких результатів зібратися скажімо біля МЗС з пікетом, напишемо кілька плакатів, розішлемо інфо по форумах і по сайтах. Рошен повинен нас почути, якщо ні то почує уся Україна.
2010.02.09 | BROTHER
А італійці напишуть "чекатильників" або "салоїдів"
Bogun пише:> Мачіть макароніков не будемо...
***************************************
Не треба так починати. Жінка чомусь попри всі проблеми до України не повернулася, то ж бажає жити в Італії, а ви про "макаронників". Якщо її таким чином захищати, буде гірше.
1. Треба звернутися до нашого МЗС за поясненнями. Чим швидше, тим краще.
2. Треба звернутися за консультацією до фахівця з таких справ - юриста.
3. Треба звернутися до батька дитини.
Може ще якусь інфу запросити, а може та інфа вже є в матері, і вже базуючись на тому, яку інформацію матимемо обирати стратегію і тактику.
Наприклад, навіть якщо мати дитини якась не така за італійськими законами, в дитини ще є батько. Віддавати дитину у притулок, а потім всиновлювати, якщо батько дитини відомий та щей вимагає повернути дитину йому... Де батько? Чому за нього тільки два слова в усій цій історії? Хто записаний батьком дитини?
2010.02.09 | mala
Згадна
BROTHER пише:> 1. Треба звернутися до нашого МЗС за поясненнями. Чим швидше, тим краще.
угу
> 3. Треба звернутися до батька дитини.
угу
2010.02.09 | mala
От же ш.
Soft пише:> Вот что мне лично в вас не нравится Мирослава, то что вы плохой лидер - не способный ничего толком организовать с учетом всех обстоятельств.
Без цього допису обійтись не можна було, капець. Так руки і чешуться якесь паскудство написати. Вам проблему висвітлили, ні, щоб допомогти - Ви одразу критикувати починаєте!
2010.02.10 | Михайло Свистович
Re: От же ш.
mala пише:>
> Без цього допису обійтись не можна було, капець. Так руки і чешуться якесь паскудство написати. Вам проблему висвітлили, ні, щоб допомогти - Ви одразу критикувати починаєте!
То його жаба давить що до його маячні в Ірпені ніколи не прислухалися. Але як можна прислухатися до порад того, хто не може практично підтвердити свою компетентність у тому, що радить?
2010.02.10 | Михайло Свистович
Re: И какое действие вы предлагаете?
Soft пише:> Вот что мне лично в вас не нравится Мирослава, то что вы плохой лидер - не способный ничего толком организовать с учетом всех обстоятельств.
Бачите, на відміну від Вас, вона організувала в житті багато чого, і це можна подивитись з цифрами і фактами (найкращий результат штабу НУ і Ющенка на Київщині, антирегіональний похід по Вінниччині, купу акцій громадянської дії з результатом, мером стала без грошей), а от Ви дійсно нічого ніколи в житті не організували - ні толком, ні без толку.
2010.02.09 | Мартинюк
В таку ситуацію можна попасти і в Україні.
Щось подібне сталося декілька при народженні мого племіннка в одному з київський пологових будинків.2010.02.09 | AlexDomosedоv
Мирославо, зверніть будь ласка увагу:
Справа має дві, майже незалежні одна від одної частини: юридичну та громадську дію. Дуже різні по інформаційному наповненню.Юридична:
Їх позиція - дитина хвора, потребує лікування, мати від лікування відмовляється тож завдає шкоду дитині.
Наша позиція - згідно результатів кількох медичних обстежень дитина не хвора, прийом запропонованих ліків призводив до видимого погіршення стану здоров'я, тож мати у своїх діях керувалася виключно інтересами дитини.
Їх позиція - керівництво кліники у своїх діях керується відповідальністю за здоров'я дитини.
Наша позиція - у світлі того, що незалежні обстеження не підтвердили діагноз, дії керівництва клініки нам НЕЗРОЗУМІЛІ (і ніяк інакше, ніяких припущень)
Наша позиція - рішення суду прийнято виключно на підставі данних, наданих зацікавленою стороною і прийнятих судом БЕЗ НАЛЕЖНОЇ ПЕРЕВІРКИ
Наша позиція - виконання рішення суду призводить до прямого та очевидного погіршення стану здоров'я дитини
Громадська дія:
Тутки я не спєц, але хай організатори врахують наступне:
Дані про незаконне дослідження над дитиною отримані від ПРАЦІВНИКІВ КЛІНІКИ. Неважливо, ким отримані та передані організаторам. Перебіг справи дає підстави довіряти цим чуткам. Громадскість занепокоєна. Тобто мати дитини у своїх діях не наносить ніякої шкоди іміджу клініки та НЕ МАЄ НІЯКОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ АКЦІЙ. Відповідно, її нема підстав тягти до суду за моральні втрати клініки.
І дуже прошу, ніяких поки розмов про Європейський суд. Справа "Родина *** проти Італії" можлива, але не обов'язкова. Варто поки що дати можливість уряду та суду залишити цапом-відбувайлом клініку. Хоча можуть відповідати й разом. Як хочуть.
P.S.Вибачте, Мирославо, по телефону так докладно не поясниш. Тому й чіткості викладення не було (хіба написане у трубку читати)
2010.02.12 | Кирило
Незалежне журналістське розслідування (л)
http://ukrajinciberlinu.wordpress.com/2010/02/12/%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D0%B2-%D0%BC%D1%96%D0%BB/Автор: Ольга Самборська
Днями на сторінках інтернет-порталу Майдан з’явилася публікація Як повернути дитину?.
Викладений матеріал видався нам недостатньо опрацьованим і однобоким.
Оскільки проблеми заробітчан з України за кордоном не мають кордонів, то редакція вирішила провести незалежне розслідування ситуації навколо справи, що склалася навколо малолітнього В. Сергієнка. Маючи досвід співпраці з німецькою Фемідою у справах наших заробітчан, ми задались питанням про юридичну допомогу родині Шпачинської. Ми звернулися до колег-журналістів в Італії, які підтвердили проблематичність ситуації, що склалася. Наступним кроком було звернення до україського консульства в Мілані. Генеральний консул Руслан Фуфалько луб’язно надав нам необхідну інформацію про участь дипломатичної установи в Мілані в справі: “
Генеральне консульство України в Мілані вже понад рік тримає на особливому контролі ситуацію, яка склалася в родині Шпачинських-Сергієнків, належним чином відреагувавши на звернення до установи громадянки України Наталії Шпачинської – матері малолітнього Володимира, заява якої зареєстрована в справі від 07.11.2008 р.
Одним із перших кроків Генконсульства стало негайне звернення до міланського Суду у справах неповнолітніх з проханням надати установі вичерпні роз’яснення в згаданій справі відповідно до статті 50 українсько-італійської Консульської конвенції, підписаної сторонами у 2003 році, яка, зокрема, зобов’язує компетентні органи влади держави перебування негайно інформувати консульських посадових осіб акредитуючої держави «щодо будь-якої ситуації навколо неповнолітніх, недієздатних або обмежених в дієздатності громадян акредитуючої держави». У зверненні Генконсульства до Суду висловлювалося також прохання невідкладно в подальшому інформувати дипломатичну установу України про можливі нові заходи, які італійська сторона вважатиме за доцільне застосувати стосовно малолітнього громадянина України.
У відповідь на своє звернення Генконсульство отримало копію рішення міланського Суду у справах неповнолітніх від 24.04.2008 р., яким, виходячи з вищих інтересів дитини, обов’язок моніторингу за станом здоров’я малолітнього В.Сергієнка тимчасово покладався на муніципальні структури за місцем проживання батьків. Враховуючи фактичну відмову останніх виконувати необхідні санітарні приписи, Суд частково обмежив (у частині забезпечення лікування дитини) їх батьківські права. Тим же судовим рішенням, з огляду на стан здоров’я дитини та з урахуванням відповідних норм місцевого міграційного законодавства, обом батькам В.Сергієнка, які до цього нелегально перебували на території Італійської Республіки, дозволялося подальше (на законних підставах) проживання в країні протягом року.
Враховуючи сумніви матері та бабусі неповнолітнього В.Сергієнка у правомірності дій італійської сторони, правильності визначеного медиками діагнозу (фенілкетонурія), консул ГК України в Мілані Руслан Фуфалько та представник Укрінюрколегії – керівник департаменту захисту прав фізичних осіб за кордоном Микола Павлов домоглися чергового засідання міланського Суду в справах неповнолітніх, яке відбулося 11.12.2008 року. Даючи згоду на участь у засіданні консула та українського адвоката, італійський суддя погодився також взяти до уваги аргументи Миколи Павлова в якості тимчасового представника захисту.
Р.Фуфалько та М.Павлов окремо настояли на необхідності залучення перекладача з італійської на українську мову, зважаючи на не зовсім добре розуміння матір’ю мови країни перебування.
Під час згаданого засідання суддя і медичний експерт Суду довели до відома української сторони, що на підставі проведеного медичного обстеження малолітньому В.Сергієнку призначено дієту, яка виключає вживання молока та молочних продуктів; недотримання такої дієти загрожує в подальшому патологічними змінами в організмі дитини, зокрема – незворотніми розладами мозкової діяльності. На цій підставі, беручи до уваги положення Конвенції ООН Про права дитини від 1989 року, Суд виходив з невід’ємного права дитини на життя і здоров’я. Відмова батьків малолітнього В.Сергієнка забезпечити йому необхідне медичне лікування (дієтотерапію) була розцінена судом як злочинна бездіяльність, залишення без допомоги, що загрожує здоров’ю і життю людини.
У зв’язку з цим суддя міланського Суду у справах неповнолітніх наголосив, що незалежно від громадянства, дитина, яка перебуває в окрузі суду, підпадає під його безпосередню компетенцію, а італійське законодавство у питаннях захисту здоров’я і життя малолітніх виходить із конвенційних положень міжнародного права, які є частиною італійського національного законодавства.
Прагнучи забезпечити психологічний спокій у родині Н.Шпачинської, представник Укрінюрколегії заявив клопотання про закриття справи за умови, якщо Н.Шпачинська виїде з дитиною в Україну для обстеження та на випадок підтвердження діагнозу – для лікування. Суд задовольнив таке клопотання і повідомив, що після надання нотаріального свідоцтва про факт знаходження Н.Шпачинської та її дитини в Україні справу буде закрито. При цьому Н.Шпачинська у місячний термін зобов’язалася виїхати з дитиною в Україну.
Враховуючи вищевикладені обставини, досягнення подібного компромісного рішення, на нашу думку, було успішним результатом вчасного втручання у справу Генконсульства та Укрінюрколегії. І мати і бабуся неповнолітнього Володі саме так і сприйняли наступну судову постанову, висловивши вдячність консульству та особисто М.Павлову.
З невідомих нам причин, Н.Шпачинська не покинула Італію в заявлений нею термін, що і стало приводом для застосування жорсткіших санкцій з боку італійської сторони: ухвалення чергового рішення Суду від 30.01.2009 р., в якому, серед іншого, постановлялася: заборона виїзду дитини за межі країни.
Враховуючи подальше ухилення матері від виконання винесених італійським компетентним судом рішень, пов’язаних із необхідністю суворого дотримання профілактичних заходів у зв’язку з виявленою в дитини фенілкетонурією, 24.11.2009 р. міланський Суд у справах неповнолітніх ухвалив тимчасову (терміном на 24 місці) передачу малолітнього В.Сергієнка на поруки комунальним властям містечка Вімеркате, де проживає українська родина, з обмеженням матері в її батьківських правах стосовно прийняття рішень, пов’язаних зі здоров’ям дитини. Цим же рішенням Суд зобов’язав Н.Шпачинську співпрацювати для впровадження визначених заходів, застерігаючи, що брак її згоди чи порушення приписів може призвести – «якщо стане обтяжливішою або не припиниться ситуація упередженості до малолітньої дитини – до застосування подальших обмежувальних заходів щодо їхніх батьківських прав».
Станом на сьогодні, за інформацією Генконсульства, адвокат матері дитини вивчає можливості подачі апеляції в рамках чинного в Італії процесуально-правового поля з метою скорочення визначеного судом терміну відлучення дитини від матері.
Таким чином, у справі щодо малолітнього В.Сергієнка йдеться про здійснювані в рамках законодавства країни перебування заходи, визнані відповідальним місцевим судовим органом як такі, що відповідають нагальним інтересам життя і здоров’я дитини.
ГК України в Мілані продовжує тримати справу на контролі для того, аби передбачені місцевим законодавством права громадян України були дотримані в повному обсязі.
ГК України в Мілані
лютий 2010 року”
2010.02.12 | Адвокат ...
Тіпо,-- тре у "Статті". Нє?
2010.02.13 | Мартинюк
Непереносимість молочних продуктів
Мене у всьому тексті дуже насторожила оця фраза про неперенесення молока.Відносно недавно встановлено найпоширенішу причину цього явища - зараженість організму лямбліями - одноклітинними паразитами - вже не бактерії і ще не глисти. Як правило це не приводить до якихось інших помітних наслідків окрім несприйняття молока , хоча звісно це не сприяє квітучому здоровю, зокрема є причиною гастритів і проблем з підшлунковою..
В разі діагностування це досить швидко і ефективно проліковується, і діти потім спокійнісінько пють молоко скільки завгодно і в будь яких формах.
Лікування різне, в тому числі і БАДами , краще старих американських фірм із столітньою традицією типу NSP .
Ситуація дуже нагадує історію із лікуванням язви - коли австралійські вчені виявили що причиною язви у 90% випадків є специфічна бактерія , яка оселяється в глибині стінок кишечника то це поставило під удар цілку індустрію антиязвових ліків і терапій, які базувалися на принципі - -"язва це на все життя, і Ви повинні вже життя у нас лікуватися і купувати наші ліки" .
Були скандали , заяви, звинувачення австралійців у шарлатанстві, але потиху все стихло, нові методики і ліки отримали визнання і ми вже років з десять не бачимо навколо себе худющих і жовтолицих "язвенників".
2010.02.13 | Адвокат ...
Тутки на "5-ку" недавно було кіно, про дітей з психічними вадами
Так от основою дієти аутистів є відсутність злаків та молока.А на загал, ця гішторія яка сь мутна. Не хцу нікого ображати, але в мя таке відчуття, що в ній оби дві сторони, м`яко кажучи, не зовсім щирі. Кажуть багато, але не всю правду.
2010.02.13 | AlexDomosedоv
Дозвольте, я Вам розповім недосказане
Мати не давала дитині ліки, що їх прописали. Але тутки є один нюанс: фєнілкетонурія лікується виключно дієтою. Медикаменти застосовуються тільки для лікування симптоматики. Тобто, висипало у дитини шкіру - дають ліки від дерматиту, дитину несе - дають ліки від проносу. І так далі по величезному списку симптомів. А у дитини симптомів не було. А побочні ехвекти від ліків були (бо й мають бути - такі то ліки). У тому тексту, що Ви нещодавно ставили у "статті" відбулася підміна понять (як і в суді раніше) - розповіли про страшні наслідки, які можуть відбутися з дитиною без лікування фєніклетонурії, а те, що вона лікується тільки дієтою, яку мати якраз і виконувала чітко - ані пари з вуст. Це як звинуватити Вас у спробі самогубства за те, що Ви, лікуючи грип, не приймаєте аскорбінку, від якої Вас висипає. І байдуже, що усі інши приписи лікаря Ви виконуєте. Ви ж не приймаєте прописані ліки2010.02.13 | Адвокат ...
Я пойняв. Але порівняння,-- не кошерне!
Я,-- людина доросла. Хучь і не лікар за хвахом, але сам за ся відповідаю і можу сам си призначати ліки, або відміняти приписи хвахових лікарів. А там,-- дитина. А мати тієї дитини ( те ж не лікар ), скорше за все, підписала,-- мо` здуру,-- які сь зобов`язання що до виконання приписів лікарів...2010.02.13 | AlexDomosedоv
Та ні, усе було простіше.
Прийшли до суду представники клініки: "Дитина хвора, ми ліки призначили а мати не дає, а як не лікувати - капець дитині. Якась мати неадекватна, тре перевірити" Як не повірити? Мати щось там бурове про шкоду від ліків неясне, лікаря-фахівця щоб заперечення нормальне подати на стороні матері нема (та й звідки?). А звідки судді знати, що для лікування цієї хвороби ліки не застосовуються? То й штампонув рішення з чистою совістю2010.02.13 | Адвокат ...
Йой. Не хцу буть цинічьнішим, ніж я є...
Але мі дуже ймовірно виглядає те, що жінка сама погодила сь, аби ї дитинка стала "піддослідною мишою". А потім,-- відмовила сь...Чому,-- погодила сь? Тому, що не мала грошей та правдивого права жити та працювати серед макаронників правдивих, тому що їй, незабаром опісля пологів, навішали на вуха пасти велько мудрі тамтешні лікарі. Нармальні "заприсяжені Гіпократу" служки хвармацевтичних компаній.
Чому,-- відмовила сь? Тому, що не побачила ніц такеґо, що в неї б справило враження про те, що дитинка хвора. Нармальний савок.
Радий би б помилити сь...
2010.02.13 | AlexDomosedоv
Так, це можливо. Але це не виправдовує дії італійців, котрі явно
"ін хуліо підАрас ахуєлос", як кажуть португальці2010.02.13 | Torr
дитині буде кращє в Італії, бо
там медицина нормальна, і клімат, і харчі... навіть мати дитини повертатись не хоче (проголосувала ногами за європейське майбутнє). Оце і є правда життя.