10/04/2010 | Сахаров

Президент у нас - головнокомандувач ЗСУ. Але не мав щастя отримати військове звання хоч єфрейтора запасу, бо пов'язали кляті менти,вовки позорні, а у буцегарні військових звань не дають. Якось воно не гарно, бо якщо десь на вулиці до охвіцера підійде штатський і почне командувати "струнко", "вправо глянь" тощо, то його майбутнє здоров'я залежатиме від толерантності того охвіцера.
А як же ж зі стратегічним командуванням усіма, страшно сказати, збройними, силами? Що ж робитимуть панове генерали з академічною освітою, охвіцери з вищою військовою освітою, сержанти з сержантських шкіл і солдати після курсу молодого бійця, якщо до стратегічної карти фронтів підійде той штатський і почне совати сюди-туди корпуси, дивізії і полки, піднімати у повітря авіацію і кидати у наступ танки? На щастя, ядерну зброю втратили, бо воно б і кнопку здуру натиснуло.
Звісно, якщо людина за короткий строк стає проффесором, то неабияких здібностей фасет. І військову справу може опанувати однією лівою. То ж що робити? З чого почати? З курсу молодого бійця, сержантської школи чи одразу з військової академії? І хай якийсь високий суд присудить пану головнокомандувачу заднім числом позачергове військове звання. І це буде справедливо, бо все тоді стане на місце і пан головнокомандувач з повним правом соватиме по карті корпуси і дивізії, підніматиме авіацію і натискатиме кнопки.