Дитяча хвороба націоналізму, або громадянська війна в Україні
02/16/2011 | Анатолій Власюк
Тупість і нахабство влади в питаннях нищення всього українського чи того, що його бодай нагадує, закономірно спричиняють спротив з боку національно мислячих людей.
Одні свої “фе” висловлюють на кухнях, як це було за радянських часів, інші виходять на мітинги і страйки, аби себе показати й на людей подивитись, ще інші дійсно мітингують і страйкують, бо ця влада, що називається, дістала, і цей спротив є актом відчаю, останньою надією на краще життя.
Але завжди знаходяться радикально налаштовані люди, здебільшого молоді, які хочуть змінити все й одразу. Вони не вивчали філософію, не знають, що таке діалектика, причину плутають з наслідками. Але в них є одна перевага над усіма нами: вони щиро люблять Україну - не розумом, а серцем. Їм не властиві наш прагматизм, обережність, самоцензура навіть у власних думках. Вони чітко знають, яка Україна їм потрібна. Це має бути українська Україна, як Франція є французькою, а Чехія - чеською. Для них гасло “Україна для українців” звучить буквально, без якогось іншого змісту, який вкладали в це поняття ідеологи українського націоналізму.
І тут слід сказати про так звану дитячу хворобу націоналізму в Україні. Хвороба дійсно дитяча, і її можна перерости. Якщо цього не стається, в зрілому віці людина може “захворіти” вже більш серйозно, а її радикалізм як вияв патріотизму, любові до своєї батьківщини з великої (Україна) і малої літери (село чи місто, де ти народився) перетворюється на свою протилежність й веде до руйнації як навколишнього середовища, так і самої людини в фізичному й моральному значенні цього слова. А найтрагічнішим є результат, коли така людина стає зазомбованою і перетворюється, не розуміючи цього, на ворога України. Однак про все за порядком.
Дитяча хвороба націоналізму в Україні - явище не нове і є, власне, вічним супутником самого націоналізму. Доволі часто між дитячою хворобою націоналізму і так званим тероризмом ставлять знак рівності, хоча це різні поняття. Тероризм українських націоналістів двадцятих-тридцятих років минулого століття в інтерпретації зарубіжних, а особливо вітчизняних авторів не йде в жодне порівняння з сучасним тероризмом, який ми асоціюємо здебільшого з мусульманським світом, а особливо з тим тероризмом, який викладений у кримінальних кодексах багатьох країн. Звичайно, не може бути тероризму романтичного і прагматичного, ідеологічного і релігійного. Завжди мова йде про фізичне знищення людей як спротив репресивній системі влади. Але якщо в так званому мусульманському чи ісламському тероризмі ми зіштовхуємося зі смертю випадкових людей, які або мають дотичність до цієї влади, або взагалі ні, то атентати українських націоналістів були скеровані проти конкретних носіїв влади, що нищила все українське.
На думку багатьох, в терористичних актах ісламістів відсутня будь-яка логіка. Це неправда. Не вдаючись до релігійної складової, все ж зазначу, що всі ми в тій чи іншій мірі причетні до злочинних дій влади. Своїм мовчанням, відстороненістю ми сприяємо її злочинній діяльності. Тому якщо ти не воюєш з цією владою - нам не шкода твого добробуту і навіть самого життя.
Українські націоналісти, подолавши дитячу хворобу націоналізму, зрозумівши, що атентати проти окремих ворогів України не призводять загалом до зміни системи, вдавалися паралельно й до інших форм боротьби, застосовуючи насамперед просвітницьку діяльність, яка давала доволі часто більш значимий результат, ніж фізичне знищення одіозних фігур. Коли ж настав час випробувань і Україна опинилась між молотом і ковадлом, коли два агресори - Сталін і Гітлер - повели між собою боротьбу не на життя, а на смерть, і в епіцентрі війни опинилась саме наша земля, - українські націоналісти очолили боротьбу за незалежність, віддаючи за неї свої життя.
Нині дитяча хвороба націоналізму яскраво виражена насамперед у знищенні пам’ятників тоталітарного режиму. Я можу зрозуміти і навіть виправдати молодечий запал юнака, який вважає себе націоналістом, але мені огидна пика його керівника, який свідомо штовхає молоде покоління в бій з віртуальним ворогом. Це як в Інтернеті, де ти можеш виграти бій, але програти війну в якійсь фантастичній чи рольовій грі. Справжній ляльковод, який верховодить цим керівником, тільки посміхається в сталінські вуса і вусики фюрера, прекрасно розуміючи, що той, хто знищує пам’ятники, ніколи не стане справжнім захисником, а тим паче будівничим України. Вся пара піде в гудок. Шуму багато, а результат нульовий.
Нині найбільш потужною націоналістичною силою в Україні вважають Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. За великим рахунком, так воно і є. Але якщо, скажімо, ніхто не піддавав сумніву, що Організація Українських Націоналістів Степана Бандери є, власне, націоналістичною і українською, то щодо “Свободи” виникають певні застереження.
Це ідеологічна партія, і засади, закладені в її програмі, є націоналістичними. Однак дії керівників, а доволі часто й їхня бездіяльність суперечать націоналістичній теорії та практиці. Якби ж то мова йшла про творчий розвиток надбання Донцова і Бандери в сучасних умовах, а то ми банально маємо справу з довільним тлумаченням основ націоналізму й застосування його на практиці на власний розсуд. При цьому здебільшого глибока теорія й вдумлива практика часто-густо підміняються радикалізмом, що межує з рагулізмом і дебілізмом, і звичайнісінькою піар-акцією. Яскравий приклад - діяльність псевдонаціоналістки Ірини Фаріон, яка вносить розкол у націоналістичний рух. Якби ж то ця яскрава особистість була звичайнісінькою провокаторкою. Але ж це типова більшовичка з ленінсько-сталінським мисленням і відповідними йому вчинками. Подібні особи мають шалений успіх серед молоді. Мовляв, дивись, яка вона смілива, нічого не боїться, говорить правду в очі. Але молоді бракує полемічного запалу, а тому націоналістична енергія вихлюпується в нищення пам’ятників й інші акції, які не мають практичної користі, а лише озлоблюють опонентів і ворогів українства. В хід ідуть зустрічні дії, а оскільки все відбувається на території України, то страждає насамперед українство.
Безперечно, лідер “Свободи” Олег Тягнибок - особа харизматична, але не більше. Харизма сама по собі нічого не значить і лише в окремих випадках може дати результат, не маючи системного характеру. Харизми Ющенка і Тимошенко вивітрились, як тільки під ними захитався владний трон. Всі відразу зрозуміли, що король, виявляється, голий. Що стосується Олега Тягнибока, то про його “голизну” мало хто здогадується. Як відомо, короля, навіть якщо він голий, грає свита. Свободівці, захопивши фактичну владу на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині, виявилися безпорадними при розв’язанні елементарних господарських проблем. Націоналістична риторика тут вже не проходить, є не лише шкідливою, а може викликати шалений спротив тих, хто ще недавно молився на “Свободу”. Ляльководи цієї політичної сили та її керівництво це прекрасно розуміють. За рік це може дійти й до рядових членів. Тому, будучи політичною партією, яка прагне влади, “Свобода” діятиме за принципом: чим гірше, тим краще. Не розв’язання насущних проблем, а загострення ситуації в державі. Голодні пролетарій і підприємець є потенційною основою для просування “Свободи” до влади.
А ще “Свободі” не просто підігрують, а й активно допомагають олігархи й можновладці. Справа навіть не в банальному “підгодовуванні” її лідерів чи постійній їхній присутності на антиукраїнських ток-шоу Савіка Шустера і Євгенія Кисельова, де гору завжди беруть представники Партії регіонів й інших власне антиукраїнських сил, бо такою є концепція цих програм. Надзавдання полягає в тому, аби висвітлити “печерний фашизм” свободівців, показати, що несе людям український націоналізм, хоча до українського націоналізму “Свобода” має такий же стосунок, як морська свинка до моря. І якщо окремі лідери “Свободи” свідомо підігрують владі й олігархам, то молодь знову ж таки в захваті: дивись, які сміливі наші керівники, як вони воюють в стані окупантів! І ніхто чомусь не замислюється, яке гнітюче враження цей зрежисований спектакль справляє на мешканця Сходу і Півдня. Адже, за великим рахунком, “своїх” - западенців чи жителів Центру - переконувати не треба. Слід поборотися, власне, за Схід і Південь. А в результаті - відштовхування потенційних виборців, протистояння з ними.
На це, власне, й розраховують ляльководи, які, з одного боку, “підгодовують” лідерів “Свободи”, а, з іншого, - проросійські сили, які буйним цвітом розквітають в Криму й на Сході України. Мова вже йде навіть не про Партію регіонів чи комуністів, а про такі одіозні сили як “Союз” чи “Родіна”, які вміло набирають бали на тлі недолугості буцімто націоналістичної “Свободи”.
Зіштовхнути лобами український світ і “русскій мір” - ось надзавдання ляльководів. Привести Україну до громадянської війни, розколу її як держави, а фактичного знищення нашої незалежності - ось до чого штовхають нас...
Одні свої “фе” висловлюють на кухнях, як це було за радянських часів, інші виходять на мітинги і страйки, аби себе показати й на людей подивитись, ще інші дійсно мітингують і страйкують, бо ця влада, що називається, дістала, і цей спротив є актом відчаю, останньою надією на краще життя.
Але завжди знаходяться радикально налаштовані люди, здебільшого молоді, які хочуть змінити все й одразу. Вони не вивчали філософію, не знають, що таке діалектика, причину плутають з наслідками. Але в них є одна перевага над усіма нами: вони щиро люблять Україну - не розумом, а серцем. Їм не властиві наш прагматизм, обережність, самоцензура навіть у власних думках. Вони чітко знають, яка Україна їм потрібна. Це має бути українська Україна, як Франція є французькою, а Чехія - чеською. Для них гасло “Україна для українців” звучить буквально, без якогось іншого змісту, який вкладали в це поняття ідеологи українського націоналізму.
І тут слід сказати про так звану дитячу хворобу націоналізму в Україні. Хвороба дійсно дитяча, і її можна перерости. Якщо цього не стається, в зрілому віці людина може “захворіти” вже більш серйозно, а її радикалізм як вияв патріотизму, любові до своєї батьківщини з великої (Україна) і малої літери (село чи місто, де ти народився) перетворюється на свою протилежність й веде до руйнації як навколишнього середовища, так і самої людини в фізичному й моральному значенні цього слова. А найтрагічнішим є результат, коли така людина стає зазомбованою і перетворюється, не розуміючи цього, на ворога України. Однак про все за порядком.
Дитяча хвороба націоналізму в Україні - явище не нове і є, власне, вічним супутником самого націоналізму. Доволі часто між дитячою хворобою націоналізму і так званим тероризмом ставлять знак рівності, хоча це різні поняття. Тероризм українських націоналістів двадцятих-тридцятих років минулого століття в інтерпретації зарубіжних, а особливо вітчизняних авторів не йде в жодне порівняння з сучасним тероризмом, який ми асоціюємо здебільшого з мусульманським світом, а особливо з тим тероризмом, який викладений у кримінальних кодексах багатьох країн. Звичайно, не може бути тероризму романтичного і прагматичного, ідеологічного і релігійного. Завжди мова йде про фізичне знищення людей як спротив репресивній системі влади. Але якщо в так званому мусульманському чи ісламському тероризмі ми зіштовхуємося зі смертю випадкових людей, які або мають дотичність до цієї влади, або взагалі ні, то атентати українських націоналістів були скеровані проти конкретних носіїв влади, що нищила все українське.
На думку багатьох, в терористичних актах ісламістів відсутня будь-яка логіка. Це неправда. Не вдаючись до релігійної складової, все ж зазначу, що всі ми в тій чи іншій мірі причетні до злочинних дій влади. Своїм мовчанням, відстороненістю ми сприяємо її злочинній діяльності. Тому якщо ти не воюєш з цією владою - нам не шкода твого добробуту і навіть самого життя.
Українські націоналісти, подолавши дитячу хворобу націоналізму, зрозумівши, що атентати проти окремих ворогів України не призводять загалом до зміни системи, вдавалися паралельно й до інших форм боротьби, застосовуючи насамперед просвітницьку діяльність, яка давала доволі часто більш значимий результат, ніж фізичне знищення одіозних фігур. Коли ж настав час випробувань і Україна опинилась між молотом і ковадлом, коли два агресори - Сталін і Гітлер - повели між собою боротьбу не на життя, а на смерть, і в епіцентрі війни опинилась саме наша земля, - українські націоналісти очолили боротьбу за незалежність, віддаючи за неї свої життя.
Нині дитяча хвороба націоналізму яскраво виражена насамперед у знищенні пам’ятників тоталітарного режиму. Я можу зрозуміти і навіть виправдати молодечий запал юнака, який вважає себе націоналістом, але мені огидна пика його керівника, який свідомо штовхає молоде покоління в бій з віртуальним ворогом. Це як в Інтернеті, де ти можеш виграти бій, але програти війну в якійсь фантастичній чи рольовій грі. Справжній ляльковод, який верховодить цим керівником, тільки посміхається в сталінські вуса і вусики фюрера, прекрасно розуміючи, що той, хто знищує пам’ятники, ніколи не стане справжнім захисником, а тим паче будівничим України. Вся пара піде в гудок. Шуму багато, а результат нульовий.
Нині найбільш потужною націоналістичною силою в Україні вважають Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. За великим рахунком, так воно і є. Але якщо, скажімо, ніхто не піддавав сумніву, що Організація Українських Націоналістів Степана Бандери є, власне, націоналістичною і українською, то щодо “Свободи” виникають певні застереження.
Це ідеологічна партія, і засади, закладені в її програмі, є націоналістичними. Однак дії керівників, а доволі часто й їхня бездіяльність суперечать націоналістичній теорії та практиці. Якби ж то мова йшла про творчий розвиток надбання Донцова і Бандери в сучасних умовах, а то ми банально маємо справу з довільним тлумаченням основ націоналізму й застосування його на практиці на власний розсуд. При цьому здебільшого глибока теорія й вдумлива практика часто-густо підміняються радикалізмом, що межує з рагулізмом і дебілізмом, і звичайнісінькою піар-акцією. Яскравий приклад - діяльність псевдонаціоналістки Ірини Фаріон, яка вносить розкол у націоналістичний рух. Якби ж то ця яскрава особистість була звичайнісінькою провокаторкою. Але ж це типова більшовичка з ленінсько-сталінським мисленням і відповідними йому вчинками. Подібні особи мають шалений успіх серед молоді. Мовляв, дивись, яка вона смілива, нічого не боїться, говорить правду в очі. Але молоді бракує полемічного запалу, а тому націоналістична енергія вихлюпується в нищення пам’ятників й інші акції, які не мають практичної користі, а лише озлоблюють опонентів і ворогів українства. В хід ідуть зустрічні дії, а оскільки все відбувається на території України, то страждає насамперед українство.
Безперечно, лідер “Свободи” Олег Тягнибок - особа харизматична, але не більше. Харизма сама по собі нічого не значить і лише в окремих випадках може дати результат, не маючи системного характеру. Харизми Ющенка і Тимошенко вивітрились, як тільки під ними захитався владний трон. Всі відразу зрозуміли, що король, виявляється, голий. Що стосується Олега Тягнибока, то про його “голизну” мало хто здогадується. Як відомо, короля, навіть якщо він голий, грає свита. Свободівці, захопивши фактичну владу на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині, виявилися безпорадними при розв’язанні елементарних господарських проблем. Націоналістична риторика тут вже не проходить, є не лише шкідливою, а може викликати шалений спротив тих, хто ще недавно молився на “Свободу”. Ляльководи цієї політичної сили та її керівництво це прекрасно розуміють. За рік це може дійти й до рядових членів. Тому, будучи політичною партією, яка прагне влади, “Свобода” діятиме за принципом: чим гірше, тим краще. Не розв’язання насущних проблем, а загострення ситуації в державі. Голодні пролетарій і підприємець є потенційною основою для просування “Свободи” до влади.
А ще “Свободі” не просто підігрують, а й активно допомагають олігархи й можновладці. Справа навіть не в банальному “підгодовуванні” її лідерів чи постійній їхній присутності на антиукраїнських ток-шоу Савіка Шустера і Євгенія Кисельова, де гору завжди беруть представники Партії регіонів й інших власне антиукраїнських сил, бо такою є концепція цих програм. Надзавдання полягає в тому, аби висвітлити “печерний фашизм” свободівців, показати, що несе людям український націоналізм, хоча до українського націоналізму “Свобода” має такий же стосунок, як морська свинка до моря. І якщо окремі лідери “Свободи” свідомо підігрують владі й олігархам, то молодь знову ж таки в захваті: дивись, які сміливі наші керівники, як вони воюють в стані окупантів! І ніхто чомусь не замислюється, яке гнітюче враження цей зрежисований спектакль справляє на мешканця Сходу і Півдня. Адже, за великим рахунком, “своїх” - западенців чи жителів Центру - переконувати не треба. Слід поборотися, власне, за Схід і Південь. А в результаті - відштовхування потенційних виборців, протистояння з ними.
На це, власне, й розраховують ляльководи, які, з одного боку, “підгодовують” лідерів “Свободи”, а, з іншого, - проросійські сили, які буйним цвітом розквітають в Криму й на Сході України. Мова вже йде навіть не про Партію регіонів чи комуністів, а про такі одіозні сили як “Союз” чи “Родіна”, які вміло набирають бали на тлі недолугості буцімто націоналістичної “Свободи”.
Зіштовхнути лобами український світ і “русскій мір” - ось надзавдання ляльководів. Привести Україну до громадянської війни, розколу її як держави, а фактичного знищення нашої незалежності - ось до чого штовхають нас...
Відповіді
2011.02.16 | Sakharov
Дуже вчасна стаття, але
Викриваючи роль псевдонаціоналістичних організацій - саме псевдонаціоналістичних, підкреслюю, автор не відповідає на запитання "що робити", бо, вочевидь, не знає відповіді. Посилаючись на поважну ОУН, варто б сказати про роль, яку вона могла б сьогодні відігравати у націоналістичному русі. Могла б. Але чомусь не відіграє. Не знаючи внутрішньої ситуації в ОУН не беруся робити навіть припущень про причини того.А причина загальної кризи українського націоналізму, схоже, у тому що упущена дуже важлива компонента руху - творче осмислення суті націоналізму на сучасному етапі, подальший розвиток теорії. Український націоналізм не те що зовсім загальмував у своєму розвитку, у окремих статтях, дописах робляться спроби формулювання того яким він має бути сьогодні. Проте немає узагальнень. Можливо, вони ще визрівають. І поки не з'являться глибокі філософські, соціологічні, теоретичні роботи, присвячені сучасному українському націоналізму, він залишатиметься у невизначеності, близькій до стагнації. В Україні достатньо високоосвічених соціологів, філософів, політологів, немає лише тих, хто взяв би на себе цю роботу. А час іде і відставання смерті подібне. Бо єдине, що може утвердити націю, згуртувати її, зміцнити державу через зміцнення національної свідомости і національного духу - це націоналізм. Не вчорашній, творчо розвинений і осмислений.
2011.02.16 | Alamire
Ре: Бракує творчого осмислення націоналізму
Взагалі, в Україні бракує творчого потенціалу. На противагу московькому снобізму та нахабству тут склався культ сірісті та пересічності. Всім крутять нарвані жлоби та хлєстакови. Чесно кажучи, це найвагоміша вада, яка підживлює розчаровуння у цій країні та її майбутньому.Щодо статті, стаття неприємна. Бо тероризм не є дитячою хворобою - навпаки, це своєрідний прояв народної творчості. Коли людина виходить на вулицю та спалює себе, нею милуються та записують в герої, а коли людина акуратно пускає в повітря пам"ятник радянській потворі, переймаючись міркуваннями безпеки, вираховуючи фугасну хвилю і т.ін. то це бачте дитяча хвороба. Тупа паскудна заказуха, не гідна уваги.
2011.02.20 | rais
Вчасна стаття, але
Вірно, шановний пане, але трішечки навпаки. Національна ідея не може бути вчорашньою, або завтрашньою...Вона або є або її немає. Тоді нація або гуртується довколо цієї ідеї, на її базі затверджує національну доктрину і починає кроки на реалізацію цієї ідеї. Істина повинна бути конкретною, як крок до системних змін через люстрацію.
А що ми бачимо? Всі 20 років антиукраїнські сили торпедують національну ідею, сіють невпевненість і розбрат, розпорошують націю... Відсутність єдності це гарантія відсутності системного спротиву злочинній системі, яка залишена нам у спадщину комуністичним режимом.
Відсутність єдності це гарантія подальшого панування кучмаків - комуністичного нариву.
2011.02.20 | Sakharov
Хіба про ідею йдеться?
Хоч і національна ідея у різні часи може бути різною. І сьогодні вона дещо інша ніж у 30-50 роки. А йдеться про форми націоналізму і їх відповідність реальним умовам.2011.02.20 | rais
Йдеться про зміст і форму.
Цікава тема - форма і зміст. Чомусь переконаний що саме зміст є важливішим за форму. Наприклад, навіть більшисть маркетологів намагаються досягти відповідності змісту і "тари"...Не форми повинні виступати на перше місце, а зміст, ідеї...
Особливо коли це стосується державотворення. Саме часта зміна форм і говорить за відсутність розуміння стратегічної мети.
В Україні нажаль чомусь "малюється" тактика, а не стратегія. Саме меркантильність буття характеризує сучасний бомонд політичного небосхілу. Без призвищ і кольорів. Наприклад муркудаям ніякою формою не прикрити свій зміст...
Але то таке.
2011.02.20 | Sakharov
Re: Йдеться про зміст і форму.
Дякую за уточнення. Але форма, як учив бородатий теоретик, визначається змістом і змінюється відповідно до змін змісту. Так от зміст того націоналізму, який сьогодні маємо на позір в Україні і який нам нав'язують і багато хто не від великого розуму на те ведеться, відповідає навіть не 50-м а 30-м рокам. Такий націоналізм мало того що не здатен вирішувати сьогоденних проблем. Він стає знаряддям дискредитації націоналізму. І переходить на службу ворогам націоналізму і нації. Відтак - це або недолугість і відсутність інтелекту, або впрост імітація, на що дуже схоже, або водночас і перше і друге.2011.02.20 | rais
Re: Йдеться про зміст і форму.
Згоден щодо бутафорії, це як розбудова шароварної України в етнічному заповіднику. Але бородаті теоретики спиралися на реальності свого часу, мали свої погляди і переконання. Світ змінюється, але ми повинні мати свої орієнтири в цьому морі змін. Таким маяком має бути національна ідея, як зміст того що маємо робити. Тому переконаний що стратегічну мету нації можна сформулювати наперед і таким чином відповідно ідеї формувати обкладенки. Але напрямок, вектор руху, національну ідею треба мати постійну. Це не флюгер. Хоча змінна ідея цілком підтримується режимом, як елемент еволюції. А на сам перед це інструмент розбрату, невизначеності, а відтоді і гарантія подальшого панування комбандитського режиму.2011.02.20 | Sakharov
Без сумніву
2011.02.16 | toluant
"Свобода" - інструмент політики розділяй і владарюй (л)
Ситуація на Україні повністю повторює ситуацію 100-річної давності,описану у прекрасній(її недама любили німці) книзі Адольфа Гітлера "Моя боротьба". А привидом фашизму лякають ті , хто вразив навіть Гітлера "Самым страшным примером в этом отношении является Россия, где евреи в своей фанатичной дикости погубили 30 миллионов человек, безжалостно перерезав одних и подвергнув бесчеловечным мукам голода других, и все это только для того, чтобы обеспечить диктатуру над великим народом за небольшой кучкой жидовских литераторов и биржевых бандитов." http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%8F_%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%8C%D0%B1%D0%B0"Свобода" об’єднує патріотів, але завдання ворога - розтягнути тих патріотів по різних партіях і примусити гризтися між собою вона теж успішно виконує. А земля крутиться і історія повторюється.
2011.02.16 | Убітий Єнот
Я не є прихильником, а тим паче членом "Свободи"
але нацдеми, які, очевидно, "вивчали діалектику" просрали абсолютне все що можна було просрати і не мають права вчити молоде покоління.Намагання прив'язати знищення пам'ятників, яке зараз розслідується за статею "Тероризм" до Тягнибока дуже показове.
Скажу лише кілька слів, хоч писати можна дуже багато на цю тему..
Бандера не був нацдемом.
Партія його була партією "вождиського" типу.
Інакше не можна під час війни, патякання залиште для кухонь.
В мене є багато питань до Тягнибока, в тому числі і щодо млявої соціальної позиції, однак саме націоналізм зараз - сила, що потенційно може зрушити Україну вперед.
Нікчемні істоти, що проперділи у президях 20 років і кінець-кінцем тупо продали Україну блоку російськомовних кримінальників і комуністів нехай ідуть куди-небуть у ченці, гріхи тяжкі замолювати. Вони зламали життя поколінню цілому, може і не одному.
Мовчали б краше, хвілосоіфи.
2011.02.16 | toluant
Re: Я не є прихильником, а тим паче членом "Свободи"
Убітий Єнот пише:> В мене є багато питань до Тягнибока, в тому числі і щодо млявої соціальної позиції, однак саме націоналізм зараз - сила, що потенційно може зрушити Україну вперед.
зареєструйся у фейсбуці і напиши йому на стіні
> Нікчемні істоти, що проперділи у президях 20 років і кінець-кінцем тупо продали Україну блоку російськомовних кримінальників і комуністів нехай ідуть куди-небуть у ченці, гріхи тяжкі замолювати. Вони зламали життя поколінню цілому, може і не одному.
їх купили -от вони і відпрацьовують.а механізму притягнення за продажність - немає
> Мовчали б краше, хвілосоіфи.
а ще чого захотілося?
2011.02.16 | Олекса
Re: Я не є прихильником, а тим паче членом "Свободи"
Боюся, що не прос__али, а спеціально зробили на завдання москидів Кремля...2011.02.17 | Shooter
Не тільки кожному своє, але й вчасно
Убітий Єнот пише:> але нацдеми, які, очевидно, "вивчали діалектику" просрали абсолютне все що можна було просрати і не мають права вчити молоде покоління.
Нацдемів меншість - є, була і буде в щиро постовіцькій країні.
Тим не менше, саме нацдему Ющенку вдалося вперше за 20 років України взяти владу в бандитів та комуняк. (Те що він цією владою не скористався - це вже інша справа).
Ррррррррррррррррррррадикальним націоналістам її ніколи не бачити. А виконувати ВИКЛЮЧНО роль "опонента для биття" для БУДЬ-КОГО, власне.
> Бандера не був нацдемом.
Бандера жив і діяв 70 років тому.
2011.02.17 | Убітий Єнот
в 21 столітті на всіх виборах
крім останніх президенських більшу частину голосів отримували сили, що використовували нацдемівсьу фразеологію. Як вони скористалися цими перемогами - відомо.У цій раді нинішня опозиція мала більшість, зараз антиукраїнська влада має конституційну більшість. Ті ж самі люди, що декларували національні цінності плюнули в обличчя своїм виборцям.
Як з такою політикою можна взагалі на щось розраховувати?
2011.02.17 | Sviatoslav D
Ющенко фактично переміг ще на виборах 2002 року.
2011.02.18 | Pianist
Re: Не тільки кожному своє, але й вчасно
Дивує, що ніхто не хоче розуміти, що проти Ющенка була організована добре відрежисована травля ще до виборів. Що всі оті комсомольсько-більшовицькі рептильки - томенки, тимошенки, зінченки просто тупо виконували роль дестабілізаторів. Ще можна зрозуміти простого учителя, робітника, але як зрозуміти київську інтелігенцію, яка сліпо лягла під Юльку?! Незбагненно... Я не вірю, що вони усі настільки продажні.2011.02.16 | Арій.
Аффтар звинувачує Свободу в бездіяльності. Так візьми сам щось організуй і дій!
2011.02.16 | OlalaZhm
От чия би корова мичала... Крім "Свободи" вартих довіри й не залишилося
Всі - інші - таке лайно засмерділе...2011.02.19 | Uatumbai
От чия би корова мичала... а наша все жуйку жує
Еге, точно. Таке лайно, таке лайно, вже по вуха в ньому сидимо, OlalaZhm2011.02.20 | Sakharov
Re:
2011.02.16 | Убітий Єнот
Іще "Зіштовхнути лобами український світ і “русскій мір”
"Зіштовхнути лобами український світ і “русскій мір”Так званий “русскій мір”- пропагандистький термін з арсеналу патріарха Лубянського Киріла, який називає себе предстоятелем Російського православ'я. За допомогою гасла "русского міра" сучасна Російська імперія обосновує свої зазіхання на Україну і в рамках цього світогляду ніякого "українського світу" немає і бути не може. Саме існування українського народу, його української свідомості є викликом концепції "руского міра".
Не вийде з цими "дружити"
2011.02.16 | Sakharov
Русскій мір - чи він існує?
Концепція "русского міра" стара як музейний чобіт Петра 1-го. Це та сама концепція "собіранія зємєль россійскіх", підфарбована і наквачена єлєєм московської церкви, яка завжди йшла поруч з князями-бандитами у загарбницьких війнах, освячуючи захоплення нових територій Московським князівством. Зайве казати що ті землі ніколи не були "россійскімі" та що метою тих захоплень був елементарний грабунок, а населення часом винищувалося до ноги. Імперія конає. І кидає у бій останній бойовий ресурс - Московську церкву, яка насправді ніколи не була канонічною і прирастала тими ж загарбаними територіями."Русскій мір" існує лише в уяві його адептів. Бо навіть розселення росіян-московитів на території колоній давало ефект "обрусіння", точніше, "обмосковлення" територій лише у 15-17 сторіччях, і то не повсюдно. Розкидані по околицях імперії росіяни, будучи частково провідниками "русскості", мішалися з місцевим населенням, потроху змінювали менталітет і ставали істотами з роздвоєною психологією, відмінною від психології московитів. І ця роздвоєність вкупі з місцевим патріотизмом породжувала людей, що вже не відчували своєї близькости до Москви і споріднености з нею. Сьогодні це наявно видно на результатах російського перепису населення. У Сибіру масово люди записували свою національність як "сибіряки", у Архангельській області - "помори", на Кубані - "казаки", тощо. Що лишилося - мова. Та й та у регіонах часом відрізняється настільки що камчадал помора не розуміє.
Концепція "русского міра" є позірно штучною. Бо немає чинників, які могли б склеїти цей "мір" воєдино. Релігія? Ні, бо релігійність сьогодні здебільшого позірна. Мова? Лише мови недосить, треба ще розуміння єдности. А яка може бути єдність у етнічного росіянина з Естонії з росіянином з Москви? Вони мають вже різні інтереси і насправді різний менталітет. І коли прийде час "Ч" і імперія остаточно лусне, сибіряки не стануть триматися за Москву, яка їм чужа. Те саме - жителі Далекого Сходу та інших територій, що тяжіють до незалежности. Петербуржці, жителі окупованої Східної Прусії будуть раді скинути з себе московські пута.
Проросійські організації у колишніх колоніях тримаються лише московськими грошима, кістяками з відставних КГБістів і лагерних охоронців, яким удалося зібрати навколо себе купки обдурених пенсіонерів і хуліганистих молодиків. Ці організації також приречені на зникнення, як би Москва їх не годувала. Єдиною опорою залишаються церкви Московського патріархату, навколо яких існують парафії, об'єднані звичкою ходити до "звичної" церкви. Саме тому і кинуто в бій ФСБшного попа Кирила.
Але абсолютно ясно що "русскій мір" - утопія, що існує лише в уяві Путінської кліки, московської церкви і обдуреної напівп'яної орди "істінно русскіх патріотов", яких і у Росії стає все менше.
Імперія має бути зруйнована. І вона буде зруйнована. Головне - вистояти перед останніми її судомними намаганнями відродитися. Гангрена розпаду з'їдає її з середини. І вона сконає.
2011.02.16 | Убітий Єнот
все коли-небудь сконає
якою б не була штучною ця концепція, вона здатна нанести величезної, або навіть непоправної шкоди українській нації, котра зараз практично беззахисна.Можливо і сконає імперія, але знищити перед цим нас вона цілком може.
Цей виклик повинно бути прийнято, і зазіханням кремлівських бісів потрібно дати відсіч. Бісам місце в аду, а не в Україні.
2011.02.16 | Sakharov
На часі Антиімперський блок
Убітий Єнот пише:> якою б не була штучною ця концепція, вона здатна нанести величезної, або навіть непоправної шкоди українській нації, котра зараз практично беззахисна.
> Можливо і сконає імперія, але знищити перед цим нас вона цілком може.
> Цей виклик повинно бути прийнято, і зазіханням кремлівських бісів потрібно дати відсіч. Бісам місце в аду, а не в Україні.
Без сумніву. Та щоб не бути беззахисними слід шукати союзників. І ці союзники є. Це поневолені народи всередині імперії, які прагнуть незалежности від Москви, ті ж комі, якути, інші народи підмосковської Півночі, народи Сибіру, Далекого Сходу і Поволжя, білоруси, ті ж вже не зовсім росіяни Прусії, молдавани, на тілі яких вошею сидить Придністровська Республіка, народи Кавказу. Маємо гарний приклад - АБН. І традицію ОУН, яка потенційно могла б очолити роботу зі створення Антиімперського Блоку Народів. Взаємна підтримка підсилила би усіх учасників, у тому числі Україну, у протистоянні імперії. Такий блок на часі, бо дійсно, поодинці знищити усіх легше.
2011.02.16 | Олекса
Re: На часі Антиїмперський блок
Вірний висновок, вірний заклик! Підтримуймо!2011.02.16 | Убітий Єнот
Re: На часі Антиїмперський блок
все правильно, тільки наразі такий блок є річчю стократ віртуальнішою ніж ''рускій мір'', а поневолені народи набагато сильніше уражені русифікацією ніж українці.Прийняти виклик та дати відсіч то є великий шлях, однак шлях у тисячі миль починається з першого кроку.
Для початку треба сформулювати чого саме ми хочемо. Поставити мету і наполегливо рухатися до неї.
2011.02.17 | Sakharov
Re: На часі Антиімперський блок
Убітий Єнот пише:> все правильно, тільки наразі такий блок є річчю стократ віртуальнішою ніж ''рускій мір'', а поневолені народи набагато сильніше уражені русифікацією ніж українці.
> Прийняти виклик та дати відсіч то є великий шлях, однак шлях у тисячі миль починається з першого кроку.
> Для початку треба сформулювати чого саме ми хочемо. Поставити мету і наполегливо рухатися до неї.
Не таке вже нейздісненне завдання. Бо попри русифікацію по всій території РФ з'являються організації, що ставлять своєю метою дежавну незалежність від Москви. Це є у комі, ерьзя, карелів, інгерманландців, корінних сибіряків і жителів Прусії російського походження, у бурятів і у Туві, на Далекому Сході і Камчатці, у якутів (це те, що я знаю і що можна знайти у інтернеті). Певен що це далеко не повний список. Татарстан впрост готовий до виходу з РФ. За ним - Башкортостан. Русифікована майже до ноги Білорусь супротивиться Москві. Зрештою, і це не парадокс, а цілком логічно, існують російські націоналісти, що ставлять собі за мету знищення імперії. Потрібна лише організаційна і координаційна робота і новий АБН стане реальністю. Це ніяк не заважає ставити собі власну мету і йти до неї. Але та мета напевне багато у чому співпадатиме з тими завданнями, що ставлять перед собою потенційні союзники. Гріх не використати нагоду і не задушити гадину спільними зусиллями.
2011.02.16 | Мірко
Re: На часі Антиїмперський блок
2011.02.19 | Ghost
Re: На часі Антиімперський блок
хорошая идея. только давайте поставим правильную цель.я не уверен, что Российская империя сможет разделиться тихо и мирно, как Чехия со Словакией. про ядерный чемоданчик я вообще не буду говорить, это совсем грустная тема. но если, Боже упаси, в России начнётся война, эта война сразу же перекинется на Украину. у нас есть армия, способная надёжно перекрыть границу? у нас есть полиция, способная усмирить нелояльные регионы, граничащие с Россией? нет у нас ни армии, ни полиции, а нелояльные регионы наоборот успешно усмиряют Украину.
далее. фактическое население Москвы, говорят, перевалило за 20 миллионов. рискну необоснованно предположить, что около 5 миллионов - наши. это только в Москве. думаю, что не сильно ошибусь, если скажу, что миллионы украинских семей имеют близких родственников в России. способна ли современная Украина принять, ладно, пусть 5 миллионов беженцев? я думаю, что не способна. более того, если Россия, не дай Бог, вспыхнет, боюсь, что гуманитарная катастрофа настигнет не только соседние страны и Евросоюз, а как бы не пол-мира!
Запад это всё прекрасно понимает, поэтому делает всё возможное, чтобы Россия не развалилась. причём, они готовы заплатить любую цену, хотите Украину - забирайте, хотите воевать с Грузией - воюйте, им всё равно. я подозреваю, что если дойдёт до Прибалтики и Польши - отдадут! я буду рад, если ошибаюсь.
ещё одна тема для серьёзного разговора - труба. сейчас проблему трубы западная Европа решила очень просто - отдала Украину под командование России, они назначили нам удобного президента, а заодно такого же удобного президента назначили в Польше, чтобы совсем себя обезопасить. ничего личного, просто большой бизнес, большие деньги.
а теперь представьте, что для того, чтобы прикупить немного природного газа, Евросоюзу надо договориться с Сибирским Каганатом, затем с Уральской Джамахерией, затем с Приволжским Султанатом, Подмосковными Эмиратами, и так далее. жесть!
поэтому, повторяю, Западная Европа сделает всё возможное, чтобы Россия не распалась. но если, Боже упаси, это случится, Украина может пострадать первая, причём самым фатальным образом.
по-моему главной целью не только нашей, но и вообще мирового сообщества, может быть только плавная, длительностью в несколько десятилетий, мирная эволюция России в сторону умеренной децентрализации.
я в чём-то не прав?
2011.02.19 | Sakharov
Re: На часі Антиімперський блок
А ніхто й не каже про спільне збройне протистояння чи організацію повстання у російських реґіонах. Зрештою це їхні внутрішні справи і квапити з тим чи прискорювати події контрпродуктивно. Ви маєте рацію у тому що найкращий сценарій це тихий розділ територій без ексцесів і крови, без катастрофічних економічних потрясінь. Але й такий розділ слід готувати і шукати способи його проведення. Для того і потрібен блок націоналістів пострадянських держав з націоналістами російських реґіонів щоби виробити можливі сценарії "розпуску" імперії і створення наступної низки незалежних держав, між якими заздалегідь слід узгодити принципи співіснування, зняти можливі суперечки і протистояння. Взаємна підтримка має закласти підвалини майбутніх відносин між державами, розробити правила гри, найбільш прийнятні для всіх, створити підстави мирного і взаємовигідного співжиття. Взаємодія і підтримка націоналістів на пострадянських теренах має бути спрямована також на забезпечення виживання націоналістичних організацій в умовах тиску імперських силових структур, допомогу друкованими матеріалами, надання можливости отримання політичного притулку в разі потреби тощо. Націоналістам різних країн і російських реґіонів насправді слід триматися купи бо їхні головні цілі тотожні - створення і забезпечення розквіту національних держав і автономій. Це не виключає суперечностей між ними, але саме створення блоку дозволить заздалегідь зм'якшити і зняти можливу напругу.Не битися, а миритися.
2011.02.19 | Ghost
Re: На часі Антиімперський блок
империя концентрирует в себе агрессию. если не направлять агрессию на внешнюю экспансию, она может обратиться внутрь, и привести к развалу, это все понимают. мы видим уже сейчас, что внутри России происходят агрессивные конфликты, в том числе на национальной почве, а власти пытаются перенаправить агрессию народа на соседей - Украину, Белоруссию, Грузию, Эстонию, и т.д., то есть преподнести народу внешнего врага.поэтому,ещё раз повторюсь, идея ненасильственного добровольного преобразования договорным путём - действительно красивая идея, если только суждено ей когда-нибудь реализоваться.
кстати, я думаю, что не надо ограничиваться так называемыми "национальными меньшинствами", многие "русские" (великороссы, московиты) хотят демократических преобразований, и понимают, что империя никогда не будет достаточно демократичной для них, и не надо их отталкивать. плохо только, что "русское" национальное движение имеет печальные традиции...
2011.02.20 | Sakharov
Re: На часі Антиімперський блок
Ghost пише: "...кстати, я думаю, что не надо ограничиваться так называемыми "национальными меньшинствами", многие "русские" (великороссы, московиты) хотят демократических преобразований, и понимают, что империя никогда не будет достаточно демократичной для них, и не надо их отталкивать. плохо только, что "русское" национальное движение имеет печальные традиции..."Є націоналісти і націоналісти. У Росії є здорові націоналістичні сили, які, розуміючи що імперія гнобить всіх, не роблячи винятків, у тому числі етнічних росіян, котрі так же як і інші народи втратили насправді свою ідентичність і використовуються як інструмент тиску на інші гноблені народи, бажають утворення російської держави в розумних географічних межах, які приблизно співпадають з межами Московського князівства десь 16-го сторіччя. Це виправдано як територією компактного розселення сучасних росіян так і економічно, бо велетенські розміри сучасної РФ в силу нерівномірности розвитку територій, нераціональних енергетичних і транспортних витрат призводять до неефективности економіки, яка тримається на газовій і нафтовій голці.
А є войовничі шовіністи, виховані у дусі "російської величі", який правляча верхівка всіляко підтримує, бо інших аргументів для намагань єднання людей навколо ялових цілей Кремля не має.
Варто відрізняти перших від других. І здорові російські націоналісти насправді мають бути союзниками українських. Бо ділити їм насправді нема чого, а придбати у такому співробітництві можна багато, при чому придбати на майбутнє.
2011.02.16 | Олекса
Re: Русскій мір - чи він існує?
Вірний аналіз, вартий уваги та застосування.2011.02.16 | Kulish
Re: Зацікавився автором, клацнув ...
ERROR_USER_NOT_FOUNDІ чомусь це мене не здивувало...
Ніякої конкретики. Порожні фрази, згенеровані з однією метою: обхаяти едину політичну націоналістичну силу, яка ще чогось варта.
2011.02.16 | Sakharov
Чим клацали?
А у Гуглі ви забанений?Анатолій ВЛАСЮК, редактор газети “Тустань” м.Борислав Львівської області www.tustan.io.ua e-mail:vlasjuktustan@rambler.ru моб. тел. 067-3678019
2011.02.16 | Kulish
Re: Лівою кнопкою ... і бачу:
Про учасника SakharovЗареєстрований з : 08-12-2010 21:17
Написав повідомлень: 432
і таке інше...
А в цього пустобреха:
ERROR_USER_NOT_FOUND
Якщо це спеціально для "Майдану", то де реєстрація?
Якщо це звідкілясь, то де посилання?
Ляпнув та пішов...
А взагалі-то хрін з ним - цим Власюком. За півтора роки до виборів й не таке ще поналазить!
2011.02.16 | Пані
Ще раз повторюю для особливо
Коли копіюється стаття на форум - то автор не стає учасником форуму автоматично. Автор не є учасником форуму - поки що сподіваюся.2011.02.16 | Kulish
Re: Та вже зрозумів, дякую!
Бо я думав: провокатор та наклепник, а воно - автор.Це ж зовсім інша справа!
2011.02.16 | Пані
Звісно - так з усіх статей буде
Бо автор != юзер на сайті. Хоча я сподіваюся, він скоро тут з`явиться сам і візьме участь в обговоренні.Крім гугля є ще й фейсбук для особливо допитливих
2011.02.16 | Громенко
Дурня
Зокрема, коли аффтар говорить про "Свободу", він забуває про одну важливу річ.Якщо Тягнибок чи Фаріон справді на пейроллі в донецьких чи кацап'юг і про це дізнаються їхні однопартійці - порвуть на німецький хрест.
Тому якщо хтось сподівається використати свободівців - він може дууууже серйозно помилятися. Адже партія це ідейна, і навіть зрада когось із керівників ідеї не знищить.
Але погоджуся з тим, що "Свобода" - не ОУН. На жаль. Якби було інакше, Дімон Собачнік вже сидів би в пеклі в одному казані з Бронеком Пєрацькім.
2011.02.16 | Hadjibei
"Дитяча хвороба" - далі можна не читати
Аналітєг ніяк не може забути "Дєтскую болєзнь..." одного загальновідомого аффтара минулого століття.2011.02.19 | Evgen.I
Re: Вигулькнуло ще одне "мочілово".
"Свободівці, захопивши фактичну владу ..." - не захопили, а були обрані, не дивлячись на різні фальсифікації з боку ПР. Господарські проблеми вирішуються. Конфлікти, протести, голодування, погрози самоспалення через закриття шкіл, вибухи та ін. чути кожного дня з вотчини ПР. Обурені ті, хто поголовно голосував за ПР.2011.02.19 | Громенко
І ще про вибори.
В якої партії риги вкрали найбільше голосів "підрахуйством"? Саме у "Свободи".2011.02.19 | Sviatoslav D
Це важлива інформація. Можете конкретизувати?
2011.02.20 | Громенко
Re: Це важлива інформація. Можете конкретизувати?
А що конкретизовувати?Проаналізуйте результати виборів - зокрема, на Київщині, Волині, Рівненщині... В деяких регіонах свободівцям недонарахували 40-50% голосів. Бо у виборчих комісіях їх не було.
Жодну іншу партію так не вбивали. Факт.