Пам'ятка німецького солдата
03/11/2011 | Марк Солонін
Від перекладача: Присвячую цей матеріал форумним русотяпам, які при всякій нагоді і без неї піднімають вереск: "Фашисти! Шухевич - капітан Абверу!" Матимуть можливість поглянути на себе в дзеркало.
А тим, кого стаття зацікавить, рекомендую переглянути оригінал на http://ipvnews.org/nurnberg.php
Там багато цікавого у коментарях
Юрко
Від блогера "israel-north"
Пам'ятка німецького солдата
Чому російські люди натовпами йшли в поліцаї? Чому комуністи, що пролили моря крові, приховують правду?
Російська фальшивка
"... Знищ у собі жалість і співчуття, вбивай всякого росіянина, не зупиняйся, якщо перед тобою старий або жінка, дівчинка або хлопчик. Вбивай, цим самим врятуєш себе від загибелі, забезпечиш майбутнє своєї родини і прославишся навік ... »
Зрозуміло, ніхто і ніколи такої «пам'ятки» не випускав і не бачив. Перед нами цілком «нормальний», стандартний зразок воєнної пропаганди воєнного часу ...
Погортаємо найвідоміші мемуари Манштейна «Втрачені перемоги»:
«... За кілька днів до початку наступу ми отримали наказ OKW, який пізніше став відомий під назвою «наказу про комісарів ». Суть його полягала в тому, що в ньому наказувалося негайно розстрілювати усіх політичних комісарів Червоної Армії – носіїв більшовицької ідеології, які потрапили в полон.
З точки зору міжнародного права політичні комісари навряд чи могли користуватися привілеями, що поширюються на військовослужбовців. Вони, звичайно, не були солдатами. Я навряд чи став би розглядати як солдата, наприклад, гауляйтера, приставленого до мене як політичного наглядача. Але хоч би якої думки ми не дотримувалися щодо статусу комісарів з точки зору міжнародного права, їх розстріл після взяття в полон у бою суперечив всіляким нормам солдатської моралі .
Виконання цього наказу загрожувало не лише честі військ, але й їх моральному духу. Тому я був змушений доповісти моєму начальнику, що в моїх військах цей наказ не буде виконуватися. Я діяв при цьому за згодою командирів частин і в своєму корпусі так і чинив. Втім, природно, мої начальники були повністю згодні з моєю думкою. Спроби скасувати цей наказ привели до успіху тільки набагато пізніше (наказ був скасований в березні 1942 року. - Редакція), коли стало ясно, що єдиним результатом «наказу про комісарів» було те, що комісари найжорстокішими способами примушували війська битися до останнього ... »
Причому 8 червня 1941 р. (тобто ще до початку бойових дій на Східному фронті - Редакція) головком сухопутних військ Браухіч видав Доповнення до «наказу про комісарів», відповідно до якого «передумовою до вжиття заходів щодо кожного політичного комісара є відкрито проявлені або задумувані дії, спрямовані проти німецьких Збройних сил ».
Далі Манштейн пише:
«... Вже в цей перший день нам довелося познайомитися з тими методами, якими велася війна з радянської сторони. Один з наших розвідувальних дозорів, відрізаний ворогом, був потім знайдений нашими військами – він був вирізаний і по-звірячому покалічений. Мій ад'ютант і я багато їздили по районах, у яких ще могли знаходитися частини противника, і ми вирішили не віддаватися живими в руки цього супротивника ... »
Постараємося розібратися з тими наказами, які зачитували солдатам вермахту в цілому, і солдатам Танкової Групи Гудеріана – зокрема.
До відома кожного солдата повинні були бути доведені вимоги «Директиви щодо поведінки військ в Росії» (затверджені головним командуванням вермахту 19 травня 1941, текст зберігається в Державному військовому архіві Німеччини під обліковим номером ВА-МА, RW4 / v. 524)
Ось цей документ, від першого до останнього слова:
«Головне командування. Вермахт. Директива із поведінки військ у Росії.
1. Більшовизм - смертельний ворог націонал-соціалістичного німецького народу. Німеччина веде боротьбу проти його шкідливого світогляду та його носіїв.
2. Ця боротьба вимагає безцеремонної і енергійної протидії більшовицьким підбурювачам, партизанам, саботажникам, євреям і повного усунення будь-якого активного і пасивного опору.
3. Щодо всіх службовцям Червоної Армії – також і полонених – необхідно проявляти особливу обережність і найгострішу пильність, оскільки необхідно рахуватися з підступними методами ведення боротьби. Особливо замкненими, непередбачуваними, підступними і нечутливими є азіатські солдати Червоної Армії.
4. При взятті в полон військових підрозділів, їх керівництво повинне бути відразу відокремлене від підлеглих.
5. Німецький солдат опиняється в Радянському Союзі перед лицем неоднорідного населення. СРСР є державним утворенням, яке об'єднує в собі безліч слов'янських, кавказьких та азіатських народів, та тримається разом на насильстві більшовицьких володарів. Єврейство широко представлене в СРСР.
6. Значна частина російського населення, особливо збідніле через вплив більшовицької системи сільське населення, виявляє внутрішнє неприйняття більшовизму. У не більшовицьких російських людях національна самосвідомість, пов'язана з глибоким релігійним почуттям, буде найчастіше проявлятися у радості і вдячності за звільнення від більшовизму в релігійних формах.
Подячні молебні або процесії ні в якому разі не припиняти і їм не заважати.
7. У розмовах з населенням і в поведінці з жінками слід проявляти велику обережність. Багато росіян розуміють німецьку мову, але не говорять нею. Ворожа розвідка буде особливо активною на зайнятій території, щоб одержувати дані про важливе у військовому сенсі обладнання і заходи. Тому будь-яка необдуманість, недооцінка супротивника і довірливість можуть мати тяжкі наслідки.
8. Матеріальні цінності всіх видів і особливо військові трофеї – продукти харчування і фураж, пальне та предмети одягу – необхідно берегти і охороняти. Будь-яка розтрата або пропажа шкодить військам. Грабежі караються за військовими законами найтяжчими вироками.
9. Обережно із вживанням захоплених продуктів харчування! Воду можна вживати тільки в кип'яченому вигляді (тиф, холера). Кожен доторк до жителів таїть у собі медичні небезпеки. Захист власного здоров'я – обов'язок солдата.
10. Для рейхсбанкнот і монет, а також для німецької розмінної монети номіналами 1 та 2 пфеніги, а також 1, 2, 5 і 10 рейхспфенніги діє обов'язковий прийом. Іншими німецькими грошима платити забороняється ».
Де тут «недолюдки», «виродки-слов'яни», «брудні росіяни»?
Смертельним ворогом ясно і однозначно визначені «більшовизм», «його шкідливий світогляд і його носії». Об'єктом боротьби визначені зовсім не «російські недолюди» (у тексті і слів-то таких немає – Редакція), а «більшовицькі підбурювачі, партизани, саботажники».
А що, на світі існує армія, в якій би від солдатів не вимагали «безцеремонної і енергійної протидії партизанам і саботажникам»?
Єдиною національною групою, яка однозначно зарахована до ворогів, є євреї. Щодо всіх інших наказано дотримуватися «великої обережності», в буквальному сенсі слова «не торкатися до жителів», поважати релігійні звичаї населення. За грабежі обіцяні «найважчі вироки».
Якби російська армія в Чечні суворо виконувала подібну «директиву із поведінки військ» (зрозуміло, із заміною слова «більшовизм» на слово «тероризм»), то крові там було би пролито в десятки разів менше ...
А якщо називати речі своїми словами, то російська армія сьогодні – це добірна дегенеративна звірина, яка яскраво проявила себе на Кавказі.
Має сенс навести ще один німецький документ. Хоча він і не має прямого відношення до подій початку війни, документ цікавий тим, що показує еволюцію поглядів командування вермахту на способи взаємодії з населенням окупованих районів СРСР.
Мова йде про пам'ятку «Десять заповідей німецького солдата», поширену у військах у 1943 році командуванням Групи армій «Південь». До кожної «заповіді» давалося ще й коротке роз'яснення, яке ми тут опускаємо:
1. Завжди зберігайте свій авторитет серед місцевого населення.
2. Будьте справедливі.
3. Заохочуйте росіянина, якщо він працює добре.
4. Не бийте росіян.
5. Уникайте будь-яких висловлювань на адресу росіян, які дають зрозуміти, що німці щодо них є вищою расою.
6. Поважайте російських жінок і дівчат точно так само, як ви поважаєте німецьких.
7. Відмовтеся від самовільних конфіскацій і незаконних реквізицій продовольства і майна.
8. При розмові з росіянами завжди проводьте різницю між росіянами і більшовиками.
9. Будьте стриманими при розмові з росіянами про релігію.
10. У поведінці з росіянами проявляйте спокій і почуття власної гідності: цим ви досягнете більшого, ніж окриками і лайкою.
Зрозуміло, між наказами та їх практичним виконанням завжди існує певний «зазор». І хоча дисциплінованість цілком обґрунтовано вважається характерною національною рисою німців, робити висновки про поведінку солдатів вермахту тільки на підставі «директив» і «заповідей» було би занадто необачно. На щастя, ми дожили до того часу, коли і розповіді простих людей, які пережили німецьку окупацію, і раніше секретні звіти військового командування можуть бути опубліковані. За браком часу і місця ми обмежимося двома свідченнями. Вони відносяться до подій перших тижнів війни і особливо примітні тим, що написані супротивниками – у найпервиннішому сенсі слова «супротивник». Вони билися майже навпроти один одного: 9-й армійський корпус (Група армій «Центр») наступав у смузі від Білостока до Мінська, а залишки розгромленої 3-ї армії Західного фронту проривалися з оточення в напрямку на Мінськ –Могильов. В кінці червня 1941 р. командир 9 АК генерал Гайєр доповідав вищестоящому командуванню:
«... Більшість солдатів відноситься до населення добродушно, хоча необхідність відбирати продовольство і коней, а також інші причини можуть сприяти деяким актам жорстокості.
Ставлення населення коливається від дивної байдужості до звичайної боязкої цікавості і довірливості. У зв'язку із занадто великими руйнуваннями є багато біженців, що пересуваються з усім скарбом, але будь-яких грабежів будинків не помічено. На території, яка колись належала Польщі (тобто в так званій «Західній Білорусії»? Редакція), німецьких солдатів захоплено зустрічали як визволителів. Але й на колишній російській території буває, що кидають квіти і дружньо зустрічають. Довіра населення виявляється насамперед у тому, що закопане продовольство та іншу власність знову викопують, коли приходимо ми, так як німецький солдат, звичайно ж, її не відбере.
Яких-небудь актів саботажу з боку населення в смузі корпусу не помічено. Навпаки, в тих випадках, коли залякане населення взагалі наважується що-небудь говорити, висловлюється багато невдоволення колгоспним ладом і всім більшовицьким хазяйнуванням. У цілому командування корпусу розцінює небезпеку партизанської війни за участю населення як невелику. Люди у пройдених нами районах за своїм способом життя та висловлювань не справляють враження тих, хто взагалі може фанатично дотримуватися будь-якої ідеї».
А ось уривок з доповіді, яку 1 серпня 1941 р., після свого виходу з оточення представив до Головного політуправління Червоної Армії член Військової Ради 3-ї Армії, армійський комісар 2-го рангу Н.І. Бірюков:
«... Із перших днів війни і до боїв на Дніпрі німці намагалися проводити в селі таку політику, яка би не озлоблювала селян проти німців. Тому перший період, якщо це так можна назвати, характеризувався тим, що німці не творили в селах грабежів та насильства. У цей період німці говорили селянам, що «вони також за соціалізм, але без комуністів і жидів». У цей же період німці у селян брали тільки яйця, молоко, іноді брали і курей, але худобу, що знаходилася в індивідуальному користуванні, не брали. У селянські скрині не лазили і селян не грабували ... »
Як бачимо, німецький генерал описує ставлення німецької армії до населення навіть у більш критичних тонах («необхідність відбирати продовольство і коней може сприяти деяким актам жорстокості»), в той час як радянський комісар стверджує, що в перші тижні війни солдати вермахту забирали у селян лише те, що можна з'їсти і випити на ходу (горня молока, сире яйце ...)
З книги Марка Солоніна "Мозгоіменіє. Фальшива історія великої війни".
Джерело: http://ipvnews.org/nurnberg_article20022011.php
Переклав Юрко Антоняк
А тим, кого стаття зацікавить, рекомендую переглянути оригінал на http://ipvnews.org/nurnberg.php
Там багато цікавого у коментарях
Юрко
Від блогера "israel-north"
Пам'ятка німецького солдата
Чому російські люди натовпами йшли в поліцаї? Чому комуністи, що пролили моря крові, приховують правду?
Російська фальшивка
"... Знищ у собі жалість і співчуття, вбивай всякого росіянина, не зупиняйся, якщо перед тобою старий або жінка, дівчинка або хлопчик. Вбивай, цим самим врятуєш себе від загибелі, забезпечиш майбутнє своєї родини і прославишся навік ... »
Зрозуміло, ніхто і ніколи такої «пам'ятки» не випускав і не бачив. Перед нами цілком «нормальний», стандартний зразок воєнної пропаганди воєнного часу ...
Погортаємо найвідоміші мемуари Манштейна «Втрачені перемоги»:
«... За кілька днів до початку наступу ми отримали наказ OKW, який пізніше став відомий під назвою «наказу про комісарів ». Суть його полягала в тому, що в ньому наказувалося негайно розстрілювати усіх політичних комісарів Червоної Армії – носіїв більшовицької ідеології, які потрапили в полон.
З точки зору міжнародного права політичні комісари навряд чи могли користуватися привілеями, що поширюються на військовослужбовців. Вони, звичайно, не були солдатами. Я навряд чи став би розглядати як солдата, наприклад, гауляйтера, приставленого до мене як політичного наглядача. Але хоч би якої думки ми не дотримувалися щодо статусу комісарів з точки зору міжнародного права, їх розстріл після взяття в полон у бою суперечив всіляким нормам солдатської моралі .
Виконання цього наказу загрожувало не лише честі військ, але й їх моральному духу. Тому я був змушений доповісти моєму начальнику, що в моїх військах цей наказ не буде виконуватися. Я діяв при цьому за згодою командирів частин і в своєму корпусі так і чинив. Втім, природно, мої начальники були повністю згодні з моєю думкою. Спроби скасувати цей наказ привели до успіху тільки набагато пізніше (наказ був скасований в березні 1942 року. - Редакція), коли стало ясно, що єдиним результатом «наказу про комісарів» було те, що комісари найжорстокішими способами примушували війська битися до останнього ... »
Причому 8 червня 1941 р. (тобто ще до початку бойових дій на Східному фронті - Редакція) головком сухопутних військ Браухіч видав Доповнення до «наказу про комісарів», відповідно до якого «передумовою до вжиття заходів щодо кожного політичного комісара є відкрито проявлені або задумувані дії, спрямовані проти німецьких Збройних сил ».
Далі Манштейн пише:
«... Вже в цей перший день нам довелося познайомитися з тими методами, якими велася війна з радянської сторони. Один з наших розвідувальних дозорів, відрізаний ворогом, був потім знайдений нашими військами – він був вирізаний і по-звірячому покалічений. Мій ад'ютант і я багато їздили по районах, у яких ще могли знаходитися частини противника, і ми вирішили не віддаватися живими в руки цього супротивника ... »
Постараємося розібратися з тими наказами, які зачитували солдатам вермахту в цілому, і солдатам Танкової Групи Гудеріана – зокрема.
До відома кожного солдата повинні були бути доведені вимоги «Директиви щодо поведінки військ в Росії» (затверджені головним командуванням вермахту 19 травня 1941, текст зберігається в Державному військовому архіві Німеччини під обліковим номером ВА-МА, RW4 / v. 524)
Ось цей документ, від першого до останнього слова:
«Головне командування. Вермахт. Директива із поведінки військ у Росії.
1. Більшовизм - смертельний ворог націонал-соціалістичного німецького народу. Німеччина веде боротьбу проти його шкідливого світогляду та його носіїв.
2. Ця боротьба вимагає безцеремонної і енергійної протидії більшовицьким підбурювачам, партизанам, саботажникам, євреям і повного усунення будь-якого активного і пасивного опору.
3. Щодо всіх службовцям Червоної Армії – також і полонених – необхідно проявляти особливу обережність і найгострішу пильність, оскільки необхідно рахуватися з підступними методами ведення боротьби. Особливо замкненими, непередбачуваними, підступними і нечутливими є азіатські солдати Червоної Армії.
4. При взятті в полон військових підрозділів, їх керівництво повинне бути відразу відокремлене від підлеглих.
5. Німецький солдат опиняється в Радянському Союзі перед лицем неоднорідного населення. СРСР є державним утворенням, яке об'єднує в собі безліч слов'янських, кавказьких та азіатських народів, та тримається разом на насильстві більшовицьких володарів. Єврейство широко представлене в СРСР.
6. Значна частина російського населення, особливо збідніле через вплив більшовицької системи сільське населення, виявляє внутрішнє неприйняття більшовизму. У не більшовицьких російських людях національна самосвідомість, пов'язана з глибоким релігійним почуттям, буде найчастіше проявлятися у радості і вдячності за звільнення від більшовизму в релігійних формах.
Подячні молебні або процесії ні в якому разі не припиняти і їм не заважати.
7. У розмовах з населенням і в поведінці з жінками слід проявляти велику обережність. Багато росіян розуміють німецьку мову, але не говорять нею. Ворожа розвідка буде особливо активною на зайнятій території, щоб одержувати дані про важливе у військовому сенсі обладнання і заходи. Тому будь-яка необдуманість, недооцінка супротивника і довірливість можуть мати тяжкі наслідки.
8. Матеріальні цінності всіх видів і особливо військові трофеї – продукти харчування і фураж, пальне та предмети одягу – необхідно берегти і охороняти. Будь-яка розтрата або пропажа шкодить військам. Грабежі караються за військовими законами найтяжчими вироками.
9. Обережно із вживанням захоплених продуктів харчування! Воду можна вживати тільки в кип'яченому вигляді (тиф, холера). Кожен доторк до жителів таїть у собі медичні небезпеки. Захист власного здоров'я – обов'язок солдата.
10. Для рейхсбанкнот і монет, а також для німецької розмінної монети номіналами 1 та 2 пфеніги, а також 1, 2, 5 і 10 рейхспфенніги діє обов'язковий прийом. Іншими німецькими грошима платити забороняється ».
Де тут «недолюдки», «виродки-слов'яни», «брудні росіяни»?
Смертельним ворогом ясно і однозначно визначені «більшовизм», «його шкідливий світогляд і його носії». Об'єктом боротьби визначені зовсім не «російські недолюди» (у тексті і слів-то таких немає – Редакція), а «більшовицькі підбурювачі, партизани, саботажники».
А що, на світі існує армія, в якій би від солдатів не вимагали «безцеремонної і енергійної протидії партизанам і саботажникам»?
Єдиною національною групою, яка однозначно зарахована до ворогів, є євреї. Щодо всіх інших наказано дотримуватися «великої обережності», в буквальному сенсі слова «не торкатися до жителів», поважати релігійні звичаї населення. За грабежі обіцяні «найважчі вироки».
Якби російська армія в Чечні суворо виконувала подібну «директиву із поведінки військ» (зрозуміло, із заміною слова «більшовизм» на слово «тероризм»), то крові там було би пролито в десятки разів менше ...
А якщо називати речі своїми словами, то російська армія сьогодні – це добірна дегенеративна звірина, яка яскраво проявила себе на Кавказі.
Має сенс навести ще один німецький документ. Хоча він і не має прямого відношення до подій початку війни, документ цікавий тим, що показує еволюцію поглядів командування вермахту на способи взаємодії з населенням окупованих районів СРСР.
Мова йде про пам'ятку «Десять заповідей німецького солдата», поширену у військах у 1943 році командуванням Групи армій «Південь». До кожної «заповіді» давалося ще й коротке роз'яснення, яке ми тут опускаємо:
1. Завжди зберігайте свій авторитет серед місцевого населення.
2. Будьте справедливі.
3. Заохочуйте росіянина, якщо він працює добре.
4. Не бийте росіян.
5. Уникайте будь-яких висловлювань на адресу росіян, які дають зрозуміти, що німці щодо них є вищою расою.
6. Поважайте російських жінок і дівчат точно так само, як ви поважаєте німецьких.
7. Відмовтеся від самовільних конфіскацій і незаконних реквізицій продовольства і майна.
8. При розмові з росіянами завжди проводьте різницю між росіянами і більшовиками.
9. Будьте стриманими при розмові з росіянами про релігію.
10. У поведінці з росіянами проявляйте спокій і почуття власної гідності: цим ви досягнете більшого, ніж окриками і лайкою.
Зрозуміло, між наказами та їх практичним виконанням завжди існує певний «зазор». І хоча дисциплінованість цілком обґрунтовано вважається характерною національною рисою німців, робити висновки про поведінку солдатів вермахту тільки на підставі «директив» і «заповідей» було би занадто необачно. На щастя, ми дожили до того часу, коли і розповіді простих людей, які пережили німецьку окупацію, і раніше секретні звіти військового командування можуть бути опубліковані. За браком часу і місця ми обмежимося двома свідченнями. Вони відносяться до подій перших тижнів війни і особливо примітні тим, що написані супротивниками – у найпервиннішому сенсі слова «супротивник». Вони билися майже навпроти один одного: 9-й армійський корпус (Група армій «Центр») наступав у смузі від Білостока до Мінська, а залишки розгромленої 3-ї армії Західного фронту проривалися з оточення в напрямку на Мінськ –Могильов. В кінці червня 1941 р. командир 9 АК генерал Гайєр доповідав вищестоящому командуванню:
«... Більшість солдатів відноситься до населення добродушно, хоча необхідність відбирати продовольство і коней, а також інші причини можуть сприяти деяким актам жорстокості.
Ставлення населення коливається від дивної байдужості до звичайної боязкої цікавості і довірливості. У зв'язку із занадто великими руйнуваннями є багато біженців, що пересуваються з усім скарбом, але будь-яких грабежів будинків не помічено. На території, яка колись належала Польщі (тобто в так званій «Західній Білорусії»? Редакція), німецьких солдатів захоплено зустрічали як визволителів. Але й на колишній російській території буває, що кидають квіти і дружньо зустрічають. Довіра населення виявляється насамперед у тому, що закопане продовольство та іншу власність знову викопують, коли приходимо ми, так як німецький солдат, звичайно ж, її не відбере.
Яких-небудь актів саботажу з боку населення в смузі корпусу не помічено. Навпаки, в тих випадках, коли залякане населення взагалі наважується що-небудь говорити, висловлюється багато невдоволення колгоспним ладом і всім більшовицьким хазяйнуванням. У цілому командування корпусу розцінює небезпеку партизанської війни за участю населення як невелику. Люди у пройдених нами районах за своїм способом життя та висловлювань не справляють враження тих, хто взагалі може фанатично дотримуватися будь-якої ідеї».
А ось уривок з доповіді, яку 1 серпня 1941 р., після свого виходу з оточення представив до Головного політуправління Червоної Армії член Військової Ради 3-ї Армії, армійський комісар 2-го рангу Н.І. Бірюков:
«... Із перших днів війни і до боїв на Дніпрі німці намагалися проводити в селі таку політику, яка би не озлоблювала селян проти німців. Тому перший період, якщо це так можна назвати, характеризувався тим, що німці не творили в селах грабежів та насильства. У цей період німці говорили селянам, що «вони також за соціалізм, але без комуністів і жидів». У цей же період німці у селян брали тільки яйця, молоко, іноді брали і курей, але худобу, що знаходилася в індивідуальному користуванні, не брали. У селянські скрині не лазили і селян не грабували ... »
Як бачимо, німецький генерал описує ставлення німецької армії до населення навіть у більш критичних тонах («необхідність відбирати продовольство і коней може сприяти деяким актам жорстокості»), в той час як радянський комісар стверджує, що в перші тижні війни солдати вермахту забирали у селян лише те, що можна з'їсти і випити на ходу (горня молока, сире яйце ...)
З книги Марка Солоніна "Мозгоіменіє. Фальшива історія великої війни".
Джерело: http://ipvnews.org/nurnberg_article20022011.php
Переклав Юрко Антоняк
Відповіді
2011.03.13 | toluant
Re: Пам'ятка німецького солдата
Більших грбіжників, ніж московські комісари, керовані комунісичною ідеологією неслов’янського походження із їх азійськими методами втілення історія людства не знає. Спогади очевидців це підтверджують. За прання білизни на постої німці розраховувалися тушонками чи грішми. Азіяти - брали (реквізували) , дівок користували, як хотіли. Я знаю достатньо багато людей, які мали малолітніх дітей і німці дарували продукти , пдитячі панчішки чи інший дріб’язок просто так.2011.03.13 | thinker
Re: Пам'ятка німецького солдата
Що проавда то правда - моя бабця в селі те саме розказувала... - приходили до хати і казали : "матка, дай молока, отримуй тушонку..." - вона пережила всю німецьку окупацію, а горя зазнала лише тоді, коли прийшли совіти...2011.03.13 | Odesa
Сказане цілком збігається зі спогадами моєї матері:
вона характеризувала німців, що тривалий час квартирували у їхній хаті (Кіровоградщина), як поблажливо налаштованих і навіть довірливих людей. Описувала випадок, коли австрієць за відсутності інших військових у хаті люто лаяв Гітлера і мріяв за будь-яку ціну повернутися додому. Їжа стояла у "великій хаті" (нежитлова половина хати) без охорони, часом діти (попри сувору заборону батьків) тягали звідтам смачненьке, та й самі німці їх інколи пригощали. Великого захвату у людей таке квартирування не викликало, однак і аж таким великим тягарем, як колгоспна панщина, не було.2011.03.13 | Almodovar
Саме так.
Одна стара жінка, що пережила окупацію на Криворіжжі, згадувала, шо німці ніколи не брали щось просто так: тільки за гроші. Ніколи не грабували самі і карали крадіїв з числа місцевих.Звичайно, це не виправдовує їх, як окупантів і не виправдовує справжні звірства. Але слід дивитися правді в очі! для українців (як і для інших поневолених націй Європи) заміна нацистів на комуністів означала заміну європейського тоталітаризму і диктатури,так-сяк обмеженої законами на жорстоке панування садистів-азіятів, обмежене, хіба що, їхніми власними збоченими уявленнями про "право" (безкарно вбивати) і "справедливість" (дарувати тортури і смерть неугодним).
2011.03.16 | Володимир
Re: Сказане цілком збігається зі спогадами моєї матері:
Аналогічно. В семидесятих, коли навчався у старших класах та універі, часто доводилося спілкуватися з людьми, які жили під німцями в нашому райцентрі. Всі, абсолютно всі, в один голос казали: "За німців було легше, ніж за совецької власті". Мовляв, німці особливо не діставали, і не забирали худобу, а як повернулися "наші", то й останню корову забрали. Запам'ятався епізод, розказаний батьком: в 1942 році (в 43 його замів до Совармії польовий військомат) його з групою ровесників забрали німці з поліцаями до залізничної вагони розвантажувати. Склали список, а потім по тому списку після роботи видали гроші і відпустили додому.2011.03.13 | Bambino
тут мишка автоматично тягнеться до кнопки "лайк", а її й нема
чому?чому нема такої простої сумісності з фейсбуком?
2011.03.13 | Пані
Що конкретно ви хочете?
Кнопка поділитися є на кожному пості - ви її не бачите?"Подобаєтсья" чи "не подобаєтсья" теж є.
2011.03.13 | Bambino
тю
Пані пише:> Кнопка поділитися є на кожному пості - ви її не бачите?
така маленька пацавата кнопочка - її зовсім не видно
2011.03.13 | Пані
Re: тю
Bambino пише:> Пані пише:
> > Кнопка поділитися є на кожному пості - ви її не бачите?
>
>
> така маленька пацавата кнопочка - її зовсім не видно
Ну якщо не видно, то зроблю більші
2011.03.13 | Bambino
ок
Пані пише:> Ну якщо не видно, то зроблю більші
розміри моєї вдячності будуть безмежні в межах розумного!
2011.03.13 | igorg
Перекиньте на форум Історія. Але памятайте, що Солонін швидше Гітлера за святого
визнає ніж слово добре про українців та УПА скаже. Російська історична школа хай навіть і ліберальна, аднака.2011.03.14 | Пані
Ігоре, я перекину коли дискусія вщухне.
Маякніть мені коли це зробити, будь ласка.2011.03.13 | RuslanM
ну і?Слава німцям що плюндрували нашу землю...гуманно
2011.03.13 | технолог
Насправді життя трохи інше
Всі ці автори, свідомо, або несвідомо, забувають або не згадують про те, що одне проти одного воювали мільойни звичайних людей...Скажіть самі собі - ви готові вбити людину?
Мабуть, практично абсолютна більшість звичайних людей без надзвичайного примусу не здатні вбити людину, а у спілкуванні навіть з незнайомцями, де завгодно, будуть шукати порозуміння та не будуть налаштовані агресивно.
Так само до нас з примусу прийшли звичайні люди, мобілізовані до німецької армії. Такі самі робітники, селяни, лікарі, інженери, вчителі. Тому вони й були у відносинах з звичайними людьми цілком притомними, ніколи не забували про свої сім'ї та так само відносилися до оточуючих людей.
В них на звичайному рівні не було приводу для агресії.
Інша справа в тому, що стосувалося військових справ...
Коли перед тобою стоїть питання: чи ти вб'єш, чи тебе вб'ють - варіантів вибору нема, треба виживати, бо така людська природа.
Але є відмінності у способах ведення війни...
Якщо у Європі Німеччина вела експансію проти режимів, які не мали такої репресивної машини, як Совєтскій Союз, то й характер військових дій був майже лагідний, сутички не носили запеклого характеру.
Але коли один нелюдський режим - німецький, зіштовхнувся з загрозою знищення ще більш нелюдським режимом, комуністічєскім з Совєтского Союза, він був змушений почати військові дії на свій захист.
І той і той режими були нелюдськими, але репресивний апарат Совєтского Союза був незрівняно потужніший від німецького.
На початках війни вся кадрова Красная армія здалася німцям, бо не мала ні можливості, ні бажання віддавати свої життя за нелюдський режим, який втягнув їх, звичайних людей, у військові дії.
Але коли позаду Красної армії поставили заградотряди - вибору не залишилось: вперед під кулі з мізерними шансами на виживання, бо позаду тебе просто розстріляють без ніяких шансів.
І от ці два режими, в міру свого хисту, поклали у землю десятки мільйонів звичайних людей, тільки у німців хисту виявилося менше, то й людей вони втратили в рази менше...
2011.03.15 | Мартинюк
Окрім того ще була чисто цивілізаційна різниця
Війни у густонаселеній Європі ( до речі так само як і в середньовічній Японії) велися між професійними військовиками - феодалами чи ландскнехтами . Прості селяни та міщани були лише фоном, живильним середовищем яке ні вякому разі не можна було руйнувати чи навіть залучати до війни.На Сході Європи , на межі зх Азією ситуація була інша - війни були тотальні, кочівники билися із землеробами , переможці знищували ворго і всю його інфраструктуру - міста , дороги , будинки , розвалювали дощенту фортеці аби противник не відновився і знову не закріпився.
Методи військової тактики монголів - "заградотряди", "захоплення території з метою розгортання червоного терору" запозичив і впровадив до війського уставу Червоної Армії Тухачевський . Тухачевський помер а його справа продовжувалася і розросталася. Тому ініціаторами "тотальної війни" на знищення встого і всія були саме кремлівські стратеги.
І це зовсім не нове - під час шведсько-російської війни саме російські війська випалювали всі ( білоруські, українські , російські , прибалтійські) села, містечка, поля у смузі шириною в 100 км, якою рухалося військо шведського короля.
Звідси і ставлення до співвітчизників, які опинилися на окупованій території як до цивільного населення ворожої країни - , нищення життєво-важливої для цього населенні інфраструктури провокування за допомогою партизанів чи своєї агентури - (гауляйтер Кох - колишній функціонер Комінтерну) масових розстрілів і згубних конфліктів з німецькими військовими .
2011.03.13 | АБВГ
Ще рекомендую книжку "Три года без Сталина"
http://www.labirint.ru/books/233602/Описано життя в окупації. Організація праці, освіти, медичної допомоги, німецький НЕП.
...
Комуністи ніколи не говорили про те, що насправді робили і ніколи не робили того, що обіцяли. Часто приписували воргам свої власні гріхи.
Партизанські загони були підпорядковані і організовані НКВД з основним завданням: зробити все для того, щоб німці входили в конфлікт з місцевим населенням, а різні національні групи в тилу кборолися одна з одною.
Покидьки меча і кинджала.
Вони якраз і організовували той німецький терор, яким лякали.
Досвід мали чималий з 1917.
2011.03.13 | igorg
Не так все просто. Слід розрізняти армійські частини й спеціальні, каральні й тилові
а також партійну нацистську еліту як скажімо Еріх Кох. Дії нацистських комісарів мало чим відрізнялися від дій червоних. І в Бабиному яру разом з євреями лежить і цвіт українства. Похідні групи УПА на сході й в центрі України тричі розстрілювали нацисти. Й поводження з полоненими червоноармійцями не було навіть наближено людяним. Тому обережно. Й ті й інші жорстокі загарбники, хоча німецькі не можуть зрівнятися з червоними. І часу було мало й людей у них обмаль і стиль зовсім інший та й ситуація не вельми для них сприятлива. Ні ті ні інші не бажали жодної української державності й самостійності. А приписувати супротивнику власні злочини то характерна особливість саме комуністів. Вони тим завжди прикриваються й виправдовуються.Ще рекомендую прочитати спогади Пігідо Правобережного http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1261328712 .
2011.03.13 | igorg
Запрошую на наукову конференцію з цієї тематики 22 квітня 2011 у Кривому Розі
детальніше тутhttp://kdpu.edu.ua/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=57&Itemid=92
Запрошуємо Вас взяти участь у міжрегіональній науковій конференції
«ВІЙНА В ІСТОРИЧНІЙ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІЙ ПАМ'ЯТІ»,
присвяченій 66-й річниці Перемоги над гітлерівською Німеччиною.
Конференція відбудеться 22 квітня 2011 р. на базі
кафедри історії України КДПУ
НАПРЯМИ РОБОТИ:
Секція 1. Свідчення учасників бойових дій та очевидців гітлерівського окупаційного режиму (1939 - 1945 рр.)
Секція 2. Студентські наукові розвідки з питань Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
Секція 3. Наукові розвідки з проблем Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
Секція 4. Студенти, викладачі, співробітники Криворізького державного педагогічного університету - учасники Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
2011.03.14 | jurko
Re: Пам'ятка німецького солдата
Люди добрі! А при чім тут - чия окупація ліпша?! Йдеться про спростування однієї із безлічі совєцьких фальшивок.Для мене тут вже давно все просто і ясно: москаль бреше, тому що він бреше завжди!
2011.03.15 | Budweiser
тут всe спримітизовано
Одна справа німeцька армія, інша справа SS, Sicherheitspolizei-und SD чи цивільна адміністрація. В армії різні люди були, алe окупаційну політику нe вони формулювали, а такі люди як Гіммлєр чи Коx для яких українці були расово нeповноцінною групою, які підлягали частковому винищeнню, а рeшта рабській робочій праці. Як казав гауляйтeр України Еріх Кох: "самий гірший в расовому плані німeць є в тисячі раз кращим за найкращого українця".Також трeба брати до уваги рeгіональні відмінності. Нацисти вважали галицьких українців расово вищими за рeшту українців, тому в Галичині німeцький окупаційний рeжим значно більш толeрантним був до українців і до 90% українців-галичан підтримували німців. В Cхідній Україні і навіть на Волині ситуація була зовсім інша. Тому коли в Рeйхскомісаріаті освіта була обмeжeна лишe до 3-х початкових класів бо більшe расово нeповноцінним українцям нe потрібно, то галицькі українці могли одeржати стипeндії для навчання в німeцьких унівeрситeтах. Тобто політика кардинально відмінною була.
Також нe корeктно проводити знак рівності поміж німeцькими нацистами які вважали українців расово нищими і більшовиками, хоча і один і другий рeжим винищив міліони українців.
2011.03.15 | zаброда
А дак він з Жетомера? чи з Голої Пристані?
Budweiser пише:> Як казав гауляйтeр України Еріх Кох: "самий гірший в расовому плані