Уривок із "Чорного Ворона" (як загинув Василь Чучупака)
04/03/2011 | Hadjibei
Добре написано...
"Але ж він побачив, як в'яжуть його брата, та хай би навіть не брата, в'яжуть боровицького отамана Павла Солонька, який щойно журився за розірваними штаньми, сердився, що Василь навішав йому погонів, а тепер прощався з життям. І якби ж то тільки з життям! Попереду були катування в чекістських мордовнях, де, перш ніж стратити, тобі виколють очі й відріжуть язик. Василь це знав, може, краще за інших. Знав. І, йдучи на свій рішенець, не вагався ані секунди.
Тож хай там знатурилася чи не знатурилась англо-арабка, але він сам розвернув її наопач і помчав назад, щоб розсіяти ворожу лаву зі свого вірного «люйса» і визволити Петра й Павла. Я навіть переконаний, що Зірка несла його рівно і легко, бо добрий кінь завжди відчуває свого вершника, добрий кінь, повірте мені, уміє відчути запал і радість боротьби. А коли не вдалося розсіяти лаву, коли на другому кружку захлинувся розпечений «люйс» і Василь опинився в тісному кільці кінноти, то підніс до скроні бельгійського бравнінга, і покотилася довга луна від яру до яру, від хутора Кресельці аж до Мотриного монастиря:
— Живи-и-и!
І тоді до нього, вже мертвого, підійшов вислозадий командир ескадрону Митрюха Ґєрасімов, підійшов із жалем великим, що не вдалося живцем захопити отамана, але спершу він здивувався, бо замість страшного бандита побачив хлопця років двадцяти п'яти з білявим волоссям і блакитними очима, які дивилися у квітневе небо і всміхалися першому, вже по-справжньому теплому сонцю. Митрюха Ґєрасімов не витримав, ударив мертвого чоботом, тоді вихопив у когось гвинтівку і кольбою став гамселити в усміхнене, нестерпно красиве лице. Його орда сприйняла цю лють як наказ, кацап'юги юрбою налетіли на мертвого — дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами, — вони з дикунським ґелґотанням і матючнею також почали гамселити отамана кольбами, і так гамселили, що приблуда із недалекого Жаботина Федька Пєсков, котрий показав їм дорогу на хутір Кресельці, напужив у штани, і довго не міг допетрати, що це воно таке гаряче (чи не кров?) стікає по литках. Перелякався в смерть вилупок, хоча й не знав, що через тиждень загойдається в зашморгу на сухій гілляці.
А кацапидли ніяк не могли вгамуватися, і хтозна, скільки б вони ще зганяли злість на мертвому, аж тут гримнув ще один постріл — то вже Митрюха Ґєрасімов вихопив мавзера і пальнув у синє квітневе небо.
— Давольно, прідуркі! Кто нам павєріт, что ето сам Чучупака! Атвєзьом-ка лучше бандіта к его радной матушке! Пусть палюбуєтся.
І вони прив'язали понівечене тіло до коня й поволокли аж у Мельники[?].
Слідом їхала підвода, на якій везли зв'язаних Петра Чучупаку і Павла Солонька. Петро сидів скам'янілий, а Павло закусив нижню губу, і тоненька цівочка крові стікала йому на підборіддя."
"Але ж він побачив, як в'яжуть його брата, та хай би навіть не брата, в'яжуть боровицького отамана Павла Солонька, який щойно журився за розірваними штаньми, сердився, що Василь навішав йому погонів, а тепер прощався з життям. І якби ж то тільки з життям! Попереду були катування в чекістських мордовнях, де, перш ніж стратити, тобі виколють очі й відріжуть язик. Василь це знав, може, краще за інших. Знав. І, йдучи на свій рішенець, не вагався ані секунди.
Тож хай там знатурилася чи не знатурилась англо-арабка, але він сам розвернув її наопач і помчав назад, щоб розсіяти ворожу лаву зі свого вірного «люйса» і визволити Петра й Павла. Я навіть переконаний, що Зірка несла його рівно і легко, бо добрий кінь завжди відчуває свого вершника, добрий кінь, повірте мені, уміє відчути запал і радість боротьби. А коли не вдалося розсіяти лаву, коли на другому кружку захлинувся розпечений «люйс» і Василь опинився в тісному кільці кінноти, то підніс до скроні бельгійського бравнінга, і покотилася довга луна від яру до яру, від хутора Кресельці аж до Мотриного монастиря:
— Живи-и-и!
І тоді до нього, вже мертвого, підійшов вислозадий командир ескадрону Митрюха Ґєрасімов, підійшов із жалем великим, що не вдалося живцем захопити отамана, але спершу він здивувався, бо замість страшного бандита побачив хлопця років двадцяти п'яти з білявим волоссям і блакитними очима, які дивилися у квітневе небо і всміхалися першому, вже по-справжньому теплому сонцю. Митрюха Ґєрасімов не витримав, ударив мертвого чоботом, тоді вихопив у когось гвинтівку і кольбою став гамселити в усміхнене, нестерпно красиве лице. Його орда сприйняла цю лють як наказ, кацап'юги юрбою налетіли на мертвого — дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами, — вони з дикунським ґелґотанням і матючнею також почали гамселити отамана кольбами, і так гамселили, що приблуда із недалекого Жаботина Федька Пєсков, котрий показав їм дорогу на хутір Кресельці, напужив у штани, і довго не міг допетрати, що це воно таке гаряче (чи не кров?) стікає по литках. Перелякався в смерть вилупок, хоча й не знав, що через тиждень загойдається в зашморгу на сухій гілляці.
А кацапидли ніяк не могли вгамуватися, і хтозна, скільки б вони ще зганяли злість на мертвому, аж тут гримнув ще один постріл — то вже Митрюха Ґєрасімов вихопив мавзера і пальнув у синє квітневе небо.
— Давольно, прідуркі! Кто нам павєріт, что ето сам Чучупака! Атвєзьом-ка лучше бандіта к его радной матушке! Пусть палюбуєтся.
І вони прив'язали понівечене тіло до коня й поволокли аж у Мельники[?].
Слідом їхала підвода, на якій везли зв'язаних Петра Чучупаку і Павла Солонька. Петро сидів скам'янілий, а Павло закусив нижню губу, і тоненька цівочка крові стікала йому на підборіддя."
Відповіді
2011.04.03 | Kohoutek
Гм.
Воля ваша, панове, але це - погана література. Можливо, це ефективна агітка, але з художньої точки зору це посередній рівень. Не кажучи вже про вбогість поділу на янголів-своіх і демонів-чужих. Дуже нагадує мейнстрімові зразки радянської літератури про поганих німців і благородних радянських. Я би за таке національної премії не присуджував.Сподівався, що наше суспільство вже переросло інфантільний поділ світу на чорне і біле. Але ж ні - совок і надалі торжествує, а вся різниця з минулим - зміна кольорів. Відпиляли у пам'ятника Леніна голову і замінили її на бандерову, ось і все.
2011.04.03 | zmej_gorynych
Це Ваша думка. Особиста.
2011.04.03 | Kohoutek
Авжеж, це моя думка.
Чия ж ще? Ось прочитав уривок і оцінив безпосередньо, а не з чуток і розмов. Щоб зрозуміти, що вас приваблює в процитованому уривку - художні якості, тобто власне література, чи винятково політична позиція автора, достатньо перевернути ситуацію - поміняти місцями протиборчі сторони. Тоді можна оцінити літературну якість твору, відволікшися від політичного контексту, ба навіть опираючися негативним коннотаціям. Гарна література це легко витримає - важливо не про що пише письменник, а як. І серед комуністів були генії - наприклад, Маяковський. А поміняйте в цьому тексті москалів і українців - те ж саме, захоплює?Я не читав цю книгу і суджу винятково за процитованим уривком, тому я не виключаю, що все ж таки там є ще щось, справді гідне уваги. Але якщо й решта - таке саме, то у мене єдине пояснення, чому ця річ отримала національну премію - в комітеті засідають старі майстри радянського укрсучліту, яким такий стиль рідний і приємний.
2011.04.03 | 123
повністю підтримую.
2011.04.03 | jz99
на жаль, мушу погодитися
Пробую читати книгу — дуже важко. Художні образи неживі, занадто відчувається, що це авторська вигадка.Може, фільм вийде вдалішим, там усе ж таки додається робота сценариста.
2011.04.03 | 2
И вот уже трещат морозы И серебрятся средь полей... (/)
(Читатель ждет уж рифмы розы; На, вот возьми ее скорей!)кільце - тісне
"бравнінг" - бельгійський (и то, не китайский же)
луна - довга
бандит - страшний
волосся - біляве
очі - блакитні
небо - квітневе (двічі!)
сонце - перше, вже по-справжньому тепле
лице - усміхнене
Сплошной эксперимент профессора Роусса.
- Дуб, - бросил профессор.
- Могучий, - прошептал испытуемый.
- Как? - переспросил профессор, словно не поняв.
- Лесной великан, - стыдливо пояснил человек.
- Ага, так. Улица.
- Улица... Улица в торжественном убранстве.
- Что вы имеете в виду?
- Какое-нибудь празднество. Или погребение.
- А! Ну, так надо было просто сказать "празднество". По возможности одно слово.
- Пожалуйста...
- Итак. Торговля.
- Процветающая. Кризис нашей коммерции. Торговцы славой.
- Гм... Учреждение.
- Какое, разрешите узнать?
- Не все ли равно! Говорите какое-нибудь слово. Быстро!
- Если бы вы изволили сказать "учреждения"...
- Well, учреждения.
- Соответствующие! - радостно воскликнул человек.
- Молот.
- ... и клещи. Вытягивать ответ клещами. Голова несчастного была размозжена клещами.
- Curious, - проворчал ученый. - Кровь!
- Алый, как кровь. Невинно пролитая кровь. История, написанная кровью.
- Огонь!
- Огнем и мечом. Отважный пожарник. Пламенная речь. Mene tekel.
- Странный случай, - озадаченно сказал профессор.
http://lib.ru/SOCFANT/CHAPEK/chapek10.txt
Так что это подражание еще более архаичному жанру, чем советские повести о кривоногих фашистах. Тому, где сабля всегда была вострая, стрела калёная, голова буйная . Владимир - красно солнышко, Тугарин, наоборот, змиевич и так далее. А талантливое подражание или бесталанное - это пусть уже археологи разбираются, мне неохота.
2011.04.03 | РУСИН ...
Re: И вот уже трещат морозы И серебрятся средь полей... (/)
..."А БАБА-ЯГА ПРОТІВ"...що ж від них чекати - від "прінудітєлєй к міру"!...
2011.04.03 | hrcvt
це вимоги жанру
Книжка написана в певному жанрі. Який можна назвати героїчна поема чи якось так. Піджанр бойовика. Звідси і стандартні метафори, і прямолінійність героїв, і обов'язково гостра (і однозначна) національна тема. Суспільний успіх книжки показує, що вона вдала. Але, звичайно, успіх не робить книжку шедевром в вузькому мистецькому значенні.2011.04.03 | Kohoutek
Це не вимоги жанру
В кожному жанрі можуть бути видатні, прохідні і нікчемні книжки.hrcvt пише:
> Книжка написана в певному жанрі. Який можна назвати героїчна поема чи якось так. Піджанр бойовика. Звідси і стандартні метафори, і прямолінійність героїв, і обов'язково гостра (і однозначна) національна тема. Суспільний успіх книжки показує, що вона вдала.
Тоді й Дарья Донцова - вдала письменниця. Успішніших за бульварне чтиво книжок не буває. Однак чи це привод для присудження національної премії з літератури?
Якщо вважати "Чорного ворона" героїчним бойовиком, то й судити його треба як героїчний бойовик, а не видавати за національне надбання та історичний нарис. До того ж не розумію, з чого це героїчний бойовик обов'язково повинен мати "національну тему". Оскільки героїчних бойовиків я не читаю, то згадаю фільм "Твердий горішок" з Брюсом Віллісом. Національної теми немає, а так - стандартний героїчний бойовик.
2011.04.03 | Cтас
Як шкода. Кацапам не сподобалося як їх зобразили!
От якби Василь Шкляр зобразив кацапів як "билінних" героїв - Альошу Поповіча, Добриню Нікітіча і Іллю Муромця в будьонівках і з православними хрестами на шиї, тоді це була б інша справа.2011.04.03 | 2
Втніть что-нибудь не про кацапов, а про роман. Если сумеете.
2011.04.03 | Cтас
Re: Таку рекламу, яку зробили кацапи і підкацапники при владі, я не зможу зробити.Я так не втну.
Прочитав ще у квітні минулого року, як кажуть, на одному диханні. Бальзам на душу. Книжку подарував другові з центру України. Порівняти можу, хіба що, з романом Горліса-Горського "Холодний Яр". Теж раджу всім українцям прочитати. Зараз вже вийшло 12-те видання в редакції Романа Коваля, з великою кількістю фотографій. Практично документальна річ. Написана учасником подій.2011.04.04 | 2
Ни так, ни этак - Вы о нем ничего сказать не смогли. Re: Я так не втну.
Кроме того, что там кацапов ругают. Но само по себе это едва ли может хоть кем-то рассматриваться как художественное достоинство. Иначе непонятно, почему до сих пор никто не призывает к выдвижению Фарион на Нобелевскую премию по литературе.Cтас пише:
> Прочитав ... як кажуть, на одному диханні. Бальзам на душу.
И все, дальше уже о другом.
Это, по-моему, характерно. Топикстартер, например, в подобном лапидарном стиле прорецензировал когда-то роман Забужко. Никаких собственных впечатлений, кроме "роман дуже гарний", несмотря на все уговоры, не сообщил. Унылые митці, унылое фанатство.
2011.04.04 | Hadjibei
Дєтачка, ми не літературний журнал
Ми - чітатєлі. І нам наравицця. Як вам наравицця Пікуль, так нам наравицця Шкляр.Критики - це ті, хто писати не вміє, але дуууууже хоче. Тому і "деконструюють". До речі, чомусь більшість "деконструкторів" - збоченці.
Отакоє...
2011.04.04 | zmej_gorynych
На каналі ЗІК в передачів "Доміно" нещодавно..
Був В.Шкляр і два професори-фільологи з Львівського держуніверситету, Іваницький та Селіга (якщо правильно їх прізвища згадав).І наприкінці пан Шкляр підтвердив одну вельми істотну (для розуміння природи та відношення москалів до справжньої історії України) інформацію. Виявляється якесь російське видавництво вже мало підписаний контракт зі Шкляром на переклад та видання "Чорного Ворона" в Росії. І повністю виконувало фінансові зобов"язання перед автором. Одночасно ні видання, ні самого перекладу спеціально не робило і навіть не збиралося робити. Тобто, образно кажучи, викидалися гроші за те, щоби в жодному випадку твір не потрапив на очі російським читачам.
І я от собі згадую, для контрасту, купу шовіністичної продукції, яка давним-давно затопила полиці українських книгарень, ТВ- та кіноекрани, і яку ніхто й близько не думає фільтрувати.
Ну але то таке... "Шила в мішку не втаїш" /(С)/.
2011.04.04 | 2
Кто это "ми"?
политбюро общества мальписьменних телепатов?Hadjibei пише:
> Ми... нам... вам наравицця Пікуль...
Будьте проще. Не обязательно вещать от имени некоей общности. Даже Ваше личное мнение может представлять интерес. В случае, если научитесь его высказывать и попытаетесь как-то контролировать себя в плане копролалии.
2011.04.05 | Чучхе
А іи фховий літературознавець?
2011.04.05 | 2
А почему вы спрашиваете? Вы таки антисемит?
2011.04.05 | Чучхе
Бо ви підміняєте два поняття
Ви одночасно говорите в сприйнятті читача сподобалось/несподобалось, але вживаєте псевдонаукову термінологію -- о д н а к літературознавство не послуговується термінами "хороший" чи "поганий" твірНу це так само,як казати, хороший чи поганий атом гелію
Перестаньте з себе корчити кащзеніта. Вони вимерли ще за час третьої чеченської війни
2011.04.05 | 2
Давно заметил, что Чучхе не читатель.
Чучхе пише:> ... вживаєте псевдонаукову термінологію -- о д н а к літературознавство не послуговується термінами "хороший" чи "поганий" твір
Литературознавство - не знаю. А я послуговуюсь лишь в цитате из топикстартера, и только.
> Перестаньте з себе корчити кащзеніта.
Цум бефель, Грицю Яковичу.
2011.04.05 | Чучхе
мені іноді здається, що дискусії щодо Шкляра зібрали купу феєричних ідіотів
Я пояснюю це явище постгеноцидність українського суспільства2011.04.05 | 2
Самокритика похвальна, но объяснение неправильно.
2011.04.05 | Чучхе
але ви своїм прикладом ідеально це підтверджуєте. і без обьяснєній
2011.04.05 | 2
Пане теж літературознавцю, відійдіть від дзеркала.
2011.04.04 | hrcvt
Re: Це не вимоги жанру
Kohoutek пише:> В кожному жанрі можуть бути видатні, прохідні і нікчемні книжки.
а хто сперечається. Але є риси, які обов'язкові. В т.ч. поетичність, простота характерів і героїчна тема.
> Тоді й Дарья Донцова - вдала письменниця.
Звісно, вдала. Хіба ні? Правда, я її прочитати не міг, бо дуже примітивна. Хоча пробував, і детективи люблю. Чому б Шклярові не стати теж мега-популярним, тим більше, що пише він краще за Донцову (ви читали давніші його бойовики?).
> Однак чи це привод для присудження національної премії з літератури?
Про Шевченківську премію нема що говорити, вже давно сказано. Її треба було давно закрити як сталінський пережиток.
> До того ж не розумію, з чого це героїчний бойовик обов'язково повинен мати "національну тему".
Тому що національна тема зачіпає народ. Майже всі відомі книжки сучасної української літератури обігрують тему національної ідентичності. Поки цей етап не пройдено, саме ці питання потребують художнього осмислення. Наскільки потребують - подивіться фотографії натовпів, які збирає Шкляр. І які дискусії викликали раніші книжки про ідентичність, починаючи з "Польових досліджень" і "Рекреацій". Причому чим простіший твір, тим він популярніший (польові дослідження набагато відоміші за непрості "рекреації"). І ще до насичення далеко. Тому я раджу і молодим авторам, які хочуть популярності, писати саме про це (а не, наприклад, про своє підліткове блювання - це вже приїлося, та й широкий народ цим не зваблюється).
2011.04.03 | Pavlo
Це дійсно тупий переказ. Прошу порівняти з оригіналом: (/)
Hadjibei пише:> Добре написано...
Переписано !
> "Але ж він побачив, як в'яжуть його брата, та хай би навіть не брата, в'яжуть боровицького отамана Павла Солонька, який щойно журився за розірваними штаньми, сердився, що Василь навішав йому погонів, а тепер прощався з життям. І якби ж то тільки з життям! Попереду були катування в чекістських мордовнях, де, перш ніж стратити, тобі виколють очі й відріжуть язик. Василь це знав, може, краще за інших. Знав. І, йдучи на свій рішенець, не вагався ані секунди.
— Мусимо постріляти всіх. Зрештою, як хочете гратися у гуманістів, то візника можете звільнити. Тільки перед тим відріжте йому язик і виколіть очі,
>
> Тож хай там знатурилася чи не знатурилась англо-арабка, але він сам розвернув її наопач і помчав назад, щоб розсіяти ворожу лаву зі свого вірного «люйса» і визволити Петра й Павла. Я навіть переконаний, що Зірка несла його рівно і легко, бо добрий кінь завжди відчуває свого вершника, добрий кінь, повірте мені, уміє відчути запал і радість боротьби. А коли не вдалося розсіяти лаву, коли на другому кружку захлинувся розпечений «люйс» і Василь опинився в тісному кільці кінноти, то підніс до скроні бельгійського бравнінга, і покотилася довга луна від яру до яру, від хутора Кресельці аж до Мотриного монастиря:
Червоні кинулися здоганяти по корчах. Їх на скоку стримували отаман з “Люїса” і дехто стрілами з карабінів. Вже на горі “Зірка”, почувши іржання ворожих коней, знатурилася і потягла назад до ворога. Отаман боровся з нею, аж поки його не оточили. “Люїс” видно затявся ще раніше. Допомогти йому ніхто не міг, бо тікаючи, всі розсипалися і за кожним зокрема гналося чоловік 10—15. Побачивши, що втекти вже не вдасться, отаман пустив собі кулю в скрань з револьвера. Перед тим крикнув так, що чули останні: “Готуй нових борців, Холодний Яре!”. Солонька і Петра Чучупаку піймали в стайні. Останні всі вирятувалися. Гриб прийшов із Зам'ятниці пішки, залишивши “Абрека” у селянина.
>
> — Живи-и-и!
>
> І тоді до нього, вже мертвого, підійшов вислозадий командир ескадрону Митрюха Ґєрасімов, підійшов із жалем великим, що не вдалося живцем захопити отамана, але спершу він здивувався, бо замість страшного бандита побачив хлопця років двадцяти п'яти з білявим волоссям і блакитними очима, які дивилися у квітневе небо і всміхалися першому, вже по-справжньому теплому сонцю. Митрюха Ґєрасімов не витримав, ударив мертвого чоботом, тоді вихопив у когось гвинтівку і кольбою став гамселити в усміхнене, нестерпно красиве лице. Його орда сприйняла цю лють як наказ, кацап'юги юрбою налетіли на мертвого — дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами, — вони з дикунським ґелґотанням і матючнею також почали гамселити отамана кольбами, і так гамселили, що приблуда із недалекого Жаботина Федька Пєсков, котрий показав їм дорогу на хутір Кресельці, напужив у штани, і довго не міг допетрати, що це воно таке гаряче (чи не кров?) стікає по литках. Перелякався в смерть вилупок, хоча й не знав, що через тиждень загойдається в зашморгу на сухій гілляці.
— Прокляті!.. Привезли мертвого, здерли одежу і кинули до сіней: Получайте — кричать — свого бандита! А Петро, бідолаха, — на возі, дротом весь обкручений, — не журіться — каже до нас — вмираємо за Україну з чистим сумлінням... Не кажіть покищо нічого дочці...Так деж там! Прибігла Ганя з Лідою... А ті сукіни сини нарочито: “Полюбуйтесь, полюбуйтесь... зараз за селом розстріляєм...” Ганя в крик... а дитина вхопила за полу і ніжками тупотить: “Не дам батька!” — Тай годі... Старший кацапюга — відкинув її ногою тай командує: “Заганяйте всіх до середини та запалюйте хату!” Замкнули нас усіх в коморі і — запалили. Чуть не подусилися від диму, поки люди випустили. А з ними на коні за провідника був отой кацапчук з Жаботина, що в осени на Кресельцях в парні обіддя гнув.Отут в сінях старший гроші йому давав і дякував, як відпускав до дому.
...
В задимлених сінях, присипаний з горища чорною золою, в одній білизні лежав отаман Василь Чучупака. Руки широко розкинені. Уста й сіро-блакитні очі широко розкриті. Здавалося, що вся його струнка юнацька постать застигла в могутньому, нечуваному крикові,— чи то перестороги, чи протесту, що догоряє рідна стріха, що обличчя, після смерти вже, вкрили синяки від ударів кольбами...
>
> А кацапидли ніяк не могли вгамуватися, і хтозна, скільки б вони ще зганяли злість на мертвому, аж тут гримнув ще один постріл — то вже Митрюха Ґєрасімов вихопив мавзера і пальнув у синє квітневе небо.
>
> — Давольно, прідуркі! Кто нам павєріт, что ето сам Чучупака! Атвєзьом-ка лучше бандіта к его радной матушке! Пусть палюбуєтся.
>
> І вони прив'язали понівечене тіло до коня й поволокли аж у Мельники[?].
>
> Слідом їхала підвода, на якій везли зв'язаних Петра Чучупаку і Павла Солонька. Петро сидів скам'янілий, а Павло закусив нижню губу, і тоненька цівочка крові стікала йому на підборіддя."
Піднявшися на гору, кіннотчики дали кілька стрілів у наш бік і разом з тачанками зникли за обрієм. На зустріч нам вибігає група мельничан з Чорноморцем. Ворожа кіннота, захопивши з собою полонених Петра Чучупаку та Солонька, несподівано заграла збірку і виступила з села вузенькою бічною доріжкою, що вилася через подвір'я й городи і вела на дорогу до мосту через Тясмин.
2011.04.04 | zаброда
Аби й ґрейцаря не дать на хвільму? Re: Прошу порівняти з оригіналом: (/)
2011.04.03 | ГРАД
Є один єдиний показник якості творів
Будь яких. Час і тільки час.Мені особисто не сподобалось. Добросовістно прочитав від початку і до кінця.
Душа не приймає. Якесь нарочите смакування бруду. Чи автор колись приймав участь у бойових діях, сумніваюсь.
Щоб живі люди між собою так говорили і вживали такі слова, типу "рішенець" або "сраченяти", ніколи не чув.
Це не моє.
2011.04.04 | Hadjibei
Ти диви, як заворушилися! Наша відповідь естєтам
Я казав Гашек, "всі естети - гомосексуалісти", себто збоченці.Отож і тут одразу почався вереск про "художню якість", літературну естетику" тощо. Хочете вашої естетики і стилю - читайте Джойса, і не морочте нормальним людям голову.
Хочете правду? Ось вона - творів, подібних до роману Шкляра, потрібно десятки щороку, і вони мають викладатися в школах. Саме так - у школах.
Тоді молоді люди нарешті будуть розуміти що таке Україна, і чому вона опинилася в такому стані історично. Ворогів українського народу треба називати конкретно і пам’ятати про все лихо, яке вони заподіяли Україні. Книжки подібні до «Залишенця» мали б стати масовою літературою сучасної України. Щоб трошки мізки провіяти, які запудрені москальською попсою та доморощеною толєрастією до «воріженьків», які чомусь ніяк не гинуть, а натомість плодяться в Україні у геометричній прогресії. Бо ті «воріженьки» зачитувалися колись чи зачитуються тепер Пікулем та іншим масовим чтивом, подібним до пікулевого.
Я вам так скажу: якби не опуси того алконавта з Риги (Пікуля), то не було б сьогодні монументів Катерині та її йо...ам в Україні. І чомусь наші естєти особливо не бідкалися з приводу усіляких там «Фаворітов».
А тут – на тобі! Шкляр їм поперек горла став. Впєрьод!. Ату його! Як він посмів так неестетично написати! Нам витонченість подавай! Як це так – кацапа кацапом чи москалем називати! А слово «жид» – ну за це взагалі треба в камеру до Дем’янюка!
Я ж зичу авторові «Чорного Ворона» доброго здоров’я і продовження теми. Продовження цієї теми конче потрібне тепер
2011.04.04 | jz99
дустом їх, паразитів
А то ще, кажуть, якийсь олівець помага… як його… китайський чишо. Вони нібито не можуть перелізти через нього. А здорові такі бувають, зарази, жах! Ще щось із вареним яйцем товчуть (кияни знають).І не залишайте хліб та ковбасу на столі на ніч! Бо як зайдете вночі на умикнете світло, волосся на голові стане дибки.
2011.04.04 | GreyWraith
Цікаве явище, якого вже досить давно не було
Сучасна українська література в Україні стала явищем, яке отримує великий резонанс у суспільстві. (і "Чорний ворон" - вже не перший приклад) Тобто, свій культурний простір є і набирає розміру, попри всю російську експансію.2011.04.04 | ГРАД
Правильно сказано - не чіпай, то й запаху не буде.
За відсутністю покоївок, хапають прибиральниць. Гашек сам пережив те, про що писав. До Гашека цьому "явищу", як до Китаю рачки через Шанхай.Гринжоли теж було нібито призначено "явищем". Як Драча "класиком" сучасної української поезії.
Подобається - їжте на здоров"я.
2011.04.04 | 2
Бузина намного больше скандалов ("великих резонансів") сделал. Ну и что.
Прикажете и его считать частью явища, простору и розміру? Все сделанные им скандалы относились именно к нашему "простору". Попри всю російську експансію.GreyWraith пише:
> Сучасна українська література в Україні стала явищем, яке отримує великий резонанс у суспільстві. (і "Чорний ворон" - вже не перший приклад) Тобто, свій культурний простір є і набирає розміру, попри всю російську експансію.
2011.04.05 | GreyWraith
Між скандалом та резонансом є принципова різниця
Дивно, що Ви не її відчуваєте.А цей самий Бузина - це актор, який тролить нас, виконуючи завдання певних режисерів та продюсерів. Не було б масованої кампанії розкручування - заглох би сам по собі. Та й так вже глохне, народ нарешті вибрав правильну тактику: шум навколо не підтримувати, але час від часу просто чистити рило. Схоже, цей персонаж вже потихеньку в тираж іде...
2011.04.05 | 2
Так и объяснили бы Re: Між скандалом та резонансом є принципова різниця
GreyWraith пише:> Дивно, що Ви не її відчуваєте.
>
> Схоже, цей персонаж вже потихеньку в тираж іде...
Как и Шкляр. Горлис-Горского он уже пересказал и все эпитеты из брошюры "Американский солдат, какой он есть" (была такая у замполитов) уже использовал (применяя их, разумеется, не к американцам, а к кацапам). Что ему теперь остается? Или, по совету Потемкина Фонвизину, помереть. Или объявить, что Янукович реквизировал шапки исключительно у оккупантов - и в гумсовет.
2011.04.04 | zmej_gorynych
Re: Ти диви, як заворушилися! Наша відповідь естєтам
Абсолютно солідарний з Вами.І з великою радістю сприйняв обіцянку пана Василя написати як мінімум ще один роман про УПА.
2011.04.04 | Микола Гудкович
Погано написано
Це фанфік за мотивами «Холодного Яру» Горліс-Горського…
2011.04.04 | Cтас
Re: Добре написано
"Чорний Ворон" вдало доповнює книгу Горліса-Горського бо висвітлює інший, більш пізній період боротьби українців проти своїх поневолювачів.2011.04.04 | Микола Гудкович
Невдало, на мою думку
2011.04.04 | Cтас
Ось оцінка Романа Коваля, автора і видавця десятків книг про визвольну боротьбу 17-20-х років(л)
http://nezboryma-naciya.org.ua/show.php?id=418У зверненні до селян Ларика Власенка-“Плисаки”, ад’ютанта отамана Орлика, є такі слова: “Наші події, які ми творили, будуть записані наколись письменниками в історії золотими буквами. Хай не пропаде даремно пролита кров наших братів-селян, матерів і сестер!”
Пророцтво справдилось.
Не тільки історики, але й письменники звертаються до лісової творчості гайдамаків ХХ століття, оспівують героїзм селян, які взяли в руки зброю, щоб захистити землю і волю.
Стверджую, що роман Василя Шкляра і є отими золотими буквами, про які писав Ларик Власенко-“Плисака” із с. Плисецького, що на Фастівщині.
Хотів би ще наголосити, що Василь Шкляр написав сміливий роман, він адекватно, без евфемізмів, зобразив міжнаціональну війну за право володіти нашою землею. І це ніякий не антисемітизм чи русофобія! Це ненависть до ворогів нашого народу, до тих, хто проливав ріки української крові.
Василю! Так вийшло, що багато людей пізнаватимуть історію нашої Батьківщини через твій художній роман. Якщо для багатьох не існує межі між документалістикою і твоїм художнім романом, значить ти створив реальність, а це неабияке досягнення письменника!
Вітаю тебе з романом! Вітаю, що наважився! Що зійшов на гору! І розкрив неосяжні горизонти нашої історії!
Вірю, що на цьому романові будуть виховані покоління борців за волю України!
Роман КОВАЛЬ,
Історичний клуб “Холодний Яр”
2011.04.04 | Hadjibei
Re: Невдало, на мою думку
О фкуссах нє спорьят - сказал кот і лізнул яйтса....2011.04.04 | zmej_gorynych
Re: Добре написано
Абсолютно згоден. Написано вельми добре. Прекрасно і духовно. В стилі "Декалога", з посиланням художніх сцен на документалістику.Прекрасна книга для виховання молодого покоління Української Нації (незалежно від того, коробить когось слово "Нація", чи ні), а не для "милування зорями, сидячи в садку вишневому коло хати".
Cтас пише:
> "Чорний Ворон" вдало доповнює книгу Горліса-Горського бо висвітлює інший, більш пізній період боротьби українців проти своїх поневолювачів.
2011.04.05 | Чучхе
то не читайте, у чому проблєма?
2011.04.05 | Kohoutek
Проблема винятково у національній премії.
Не маю претензій до автора книги - кожен пише, як може і як хоче, і на кожну книгу є свій читач. Ну подобається це комусь - і заради Бога. Хоча книга погана і з художньої, і зі змістовної точки зору, як на мене. Але шевченківська премія - це відзнака від держави; тобто, і від мене. А ця книга на найвищу національну премію аж ніяк не тягне. Невже це і є кращим з того, що з'явилося в українській літературі за рік? Тоді ой. Тоді ліпше взагалі нікому премію не присуджувати.Моя б воля - скасував би ВСІ державні премії і почесні звання у мистецтві (та й не тільки мистецтві). Совок, жахливий совок, якій і досі керується совковими традиціями, смаками і мисленням.
2011.04.06 | Cтас
Re: Ось думка ще одного "авторитетного" літературного критика. (л)
Олександр Фельдман: «Чорний ворон» Шкляра – «літературна тягнибоківщина»http://www.bukvoid.com.ua/events/premii/2011/02/28/212030.html
Присвоєння літературної премії ім. Т.Шевченка Василеві Шкляреві за твір «Чорний ворон» -прикре бюрократичне непорозуміння.
Таку думку висловив УНІАН народний депутат, президент «Асоціації національно-культурних об`єднань України» Олександр Фельдман.
За словами О.Фельдмана, в тому, що вища національна премія в галузі літератури дісталася авторові твору, в якому принижується національна гідність представників окремих народів і розпалюється міжнаціональна ворожнеча, – немає провини ні України, ні української літератури.
«Гадаю, як і в кожній бюрократичній організації, – каже народний депутат, – у Комітеті з присвоєння цієї премії, що є структурним підрозділом Державного управління справами, мала місце елементарна бюрократична халатність, а саме – ніхто не спромігся уважно прочитати цю книжку. Інших пояснень тому факту, що високу премію одержав автор, котрий вважає Крим і Донбас раковими пухлинами, і твір, який не можна назвати інакше, ніж «літературна тягнибоківщина» знайти важко», – вважає О.Фельдман.
На його думку, не тільки представникам національних меншин України, але і багатьом європейським політикам сьогодні хотілося б почути офіційні роз`яснення з цього приводу з боку Комітету Національної премії ім. Т.Шевченка.
Також нардеп вважає, що оскільки премію вже присуджено, «організаторам нагородження потрібно тепер подумати над тим, як коректно провести процедуру нагородження, не посилюючи конфліктну ситуацію. Хай заразом подумають над тим, як не допустити попадання цієї «творчості» в бібліотеки й школи за рахунок держбюджету. На місці автора було б етично не з`явитися на вручення премії, щоб остаточно не дискредитувати Україну», – вважає Фельдман.
2011.04.06 | 2
Плюньте.
А через год-два наградят Ганю Герман за поэму "Чавунний ґазда", тоже будете печалиться?