Небезпека комунізму-фашизму: до чого може призвести революція в Росії (л)
01/11/2012 | Горіор.
http://www.unian.net/ukr/news/news-478296.html
Лобне місце теж кругле
Розпочатий у Росії протипутінський рух не особливо думає, що буде після того, як скинуть путінізм. Це показує, що той рух може перерости в революцію. Тільки революції гнівно чи весело байдужі до подробиць завтрашнього дня. Їм достатньо впевненості, що буде все не так, як було, і неодмінно – краще. Чи можна уявити собі, що питання "Що з нами буде?" задають у дні Жовтня Троцький, Каменєв і Зінов’єв? Не було в них і питання, що буде з Росією, – була відповідь: комунізм через десять років, безкласове процвітаюче суспільство.
Путінізм же, навпаки, тільки про те й думає, до чого призведе його поразка. Це риса всіх повалюваних режимів. Моріс Палеолог весь 1916 рік чув у салонах Петрограда: "Що з нами буде?" Але не було чужим тодішній номенклатурі й питання, що буде з країною. Не може бути чужим це питання й путінізмові. Шкурницькі турботи правителів ніколи до кінця не витісняють думок про долю справи, яка після них залишається. У нашому випадку одна з таких справ – приручення російськими правителями комуністів і фашистів. Вкотре це показали останні вибори в Державну думу. Ніщо, друзі, не робиться саме собою, може з повним правом сказати Путін. Бачили, скільки голосів одержали КПРФ і ЛДПР? Ви справедливо, хоч і з недоречним презирством, називаєте їх кремлівськими шавками. А знаєте, яких грошей і зусиль це коштувало Єльцину, а потім і мені, Путину? Якби він передав мені не тільки владу, а й білі рукавички, похапцем придбавши їх за розміром моїх рук 31 грудня 1999 р., площа Сахарова сьогодні називалася б площею Андропова, і ви б товпилися там не зі своєї волі з прапорами кому який до вподоби, – вас зігнали б туди з червоними і лише з червоними: для демонстрації відданості самі знаєте чому.
Революція може з чудовною безпечністю скрикнути: "Хай буде все по-чесному – і тоді нехай хоч сам воскреслий Пол Пот в`їжджає в Кремль!" Але люди з державним мисленням, просто з практичною жилкою, не можуть підхопити це гасло. Вони мовчать і сумують у малій меншині. 20 років тому совок чекав різкого поліпшення життя тут і зараз – поліпшення, яке забезпечить не він своїми трудами, а нове старе начальство. На руїнах безглуздої надії виникло ще безглуздіше бажання повернутися назад. На щастя, цей настрій осідлали ділки із залишків КПРС. Величезний успіх – що новий старий Кремль зміг утримати їх біля ноги. Путін має рацію: ніщо не робиться саме собою. Але ніщо й не продовжується саме собою. Поки в країні переважає бідне населення, існує і небезпека комунізму-фашизму. І є одна умова, за якої ця небезпека може стати дуже насущною: свобода і чесність, як їх розуміють Болотна-Сахарова. А як їх, питається, ще можна розуміти?! Тут-то, можливо, але, не дай Бог, починається трагедія з тих, до яких не кожному б хотілося дожити.
Про помилки революції не варто говорити – революції не помиляються, як не помиляється вітер. Але навіть у революцій є голови. І в цих головах сьогодні кублиться щось на кшталт польського Круглого столу. Який-який?! Польський? У Росії, в Москві? І де в Москві? Чи не на Лобному місці? Адже воно кругле. Круглий стіл – вочевидь означає, що всій номенклатурі путінізму не буде заборонено політичну діяльність. Круглий стіл – це чесні вибори комуністів і фашистів у парламентську більшість. Це вам не тих самих щів, та пісніших. Це – кинути Росію із вогню та в полум`я. Коли уявляєш собі такий Круглий стіл, стає очевидно, що путінізм, істота хоч і порочна, але свідома, вона чинитиме опір до останньої можливості і з наростаючою затятістю. Не зможе Путін просто так віддати країну – ні, не Нємцову з його майстрами культури, а червоно-коричневим відморозкам чи, ще гірше – стихії того ж кольору. Не зможе – відчуваючи спинним мозком, що це було б просто безглуздо, якщо не вживати слів про таку суддю, як історія. А як забракне сили якось утриматися, вивернутися й самому – разом зі своїми нинішніми ворогами! – позбавити рідну землю цієї нечисті, тоді Росію чекають цікаві часи. Кому там не терпиться побачити, як прозаїки й поети відбиватимуться від голодних червонопрапорних когорт?
Высоко — над нами — над волнами,—
Как заря над черными скалами —
Веет знамя — Интернацьонал!
Анатолій Стріляний, Російська служба Радіо «Свобода»
Лобне місце теж кругле
Розпочатий у Росії протипутінський рух не особливо думає, що буде після того, як скинуть путінізм. Це показує, що той рух може перерости в революцію. Тільки революції гнівно чи весело байдужі до подробиць завтрашнього дня. Їм достатньо впевненості, що буде все не так, як було, і неодмінно – краще. Чи можна уявити собі, що питання "Що з нами буде?" задають у дні Жовтня Троцький, Каменєв і Зінов’єв? Не було в них і питання, що буде з Росією, – була відповідь: комунізм через десять років, безкласове процвітаюче суспільство.
Путінізм же, навпаки, тільки про те й думає, до чого призведе його поразка. Це риса всіх повалюваних режимів. Моріс Палеолог весь 1916 рік чув у салонах Петрограда: "Що з нами буде?" Але не було чужим тодішній номенклатурі й питання, що буде з країною. Не може бути чужим це питання й путінізмові. Шкурницькі турботи правителів ніколи до кінця не витісняють думок про долю справи, яка після них залишається. У нашому випадку одна з таких справ – приручення російськими правителями комуністів і фашистів. Вкотре це показали останні вибори в Державну думу. Ніщо, друзі, не робиться саме собою, може з повним правом сказати Путін. Бачили, скільки голосів одержали КПРФ і ЛДПР? Ви справедливо, хоч і з недоречним презирством, називаєте їх кремлівськими шавками. А знаєте, яких грошей і зусиль це коштувало Єльцину, а потім і мені, Путину? Якби він передав мені не тільки владу, а й білі рукавички, похапцем придбавши їх за розміром моїх рук 31 грудня 1999 р., площа Сахарова сьогодні називалася б площею Андропова, і ви б товпилися там не зі своєї волі з прапорами кому який до вподоби, – вас зігнали б туди з червоними і лише з червоними: для демонстрації відданості самі знаєте чому.
Революція може з чудовною безпечністю скрикнути: "Хай буде все по-чесному – і тоді нехай хоч сам воскреслий Пол Пот в`їжджає в Кремль!" Але люди з державним мисленням, просто з практичною жилкою, не можуть підхопити це гасло. Вони мовчать і сумують у малій меншині. 20 років тому совок чекав різкого поліпшення життя тут і зараз – поліпшення, яке забезпечить не він своїми трудами, а нове старе начальство. На руїнах безглуздої надії виникло ще безглуздіше бажання повернутися назад. На щастя, цей настрій осідлали ділки із залишків КПРС. Величезний успіх – що новий старий Кремль зміг утримати їх біля ноги. Путін має рацію: ніщо не робиться саме собою. Але ніщо й не продовжується саме собою. Поки в країні переважає бідне населення, існує і небезпека комунізму-фашизму. І є одна умова, за якої ця небезпека може стати дуже насущною: свобода і чесність, як їх розуміють Болотна-Сахарова. А як їх, питається, ще можна розуміти?! Тут-то, можливо, але, не дай Бог, починається трагедія з тих, до яких не кожному б хотілося дожити.
Про помилки революції не варто говорити – революції не помиляються, як не помиляється вітер. Але навіть у революцій є голови. І в цих головах сьогодні кублиться щось на кшталт польського Круглого столу. Який-який?! Польський? У Росії, в Москві? І де в Москві? Чи не на Лобному місці? Адже воно кругле. Круглий стіл – вочевидь означає, що всій номенклатурі путінізму не буде заборонено політичну діяльність. Круглий стіл – це чесні вибори комуністів і фашистів у парламентську більшість. Це вам не тих самих щів, та пісніших. Це – кинути Росію із вогню та в полум`я. Коли уявляєш собі такий Круглий стіл, стає очевидно, що путінізм, істота хоч і порочна, але свідома, вона чинитиме опір до останньої можливості і з наростаючою затятістю. Не зможе Путін просто так віддати країну – ні, не Нємцову з його майстрами культури, а червоно-коричневим відморозкам чи, ще гірше – стихії того ж кольору. Не зможе – відчуваючи спинним мозком, що це було б просто безглуздо, якщо не вживати слів про таку суддю, як історія. А як забракне сили якось утриматися, вивернутися й самому – разом зі своїми нинішніми ворогами! – позбавити рідну землю цієї нечисті, тоді Росію чекають цікаві часи. Кому там не терпиться побачити, як прозаїки й поети відбиватимуться від голодних червонопрапорних когорт?
Высоко — над нами — над волнами,—
Как заря над черными скалами —
Веет знамя — Интернацьонал!
Анатолій Стріляний, Російська служба Радіо «Свобода»