Бойченко про книгу Бондаря-Терещенка
06/06/2004 | Fatos
Цікава рецензія: http://www.zn.kiev.ua/ie/show/497/46641/
ШУМ У КАНАЛІ ЗВ’ЯЗКУ. ПРОЛЕГОМЕНИ ДО ЗБІРКИ ІБТ «ТЕКСТ 90-Х: ГЕРОЇ ТА ПЕРСОНАЖІ» (Дзеркало тижня, № 22 (497) Субота, 5 - 11 Червня 2004 року)
Олександр Бойченко
1. Жодної особистої неприязні до Ігоря Бондаря-Терещенка (надалі ІБТ) я не відчуваю. Понад те: у мене немає жодної причини для такої неприязні. І навіть понад понад те: нерідко ІБТові «правописні викрутаси», лексичні ігри, синтаксичні конструкції або, сказати б, соціокультурні метафори викликають у мене щире захоплення. А вже коли ІБТ береться за наше сизо-неньківське тарасолюбіє, я готовий обійняти його як брата і повторювати з ним в унісон: «Розгубленість, неспокій і проста дитяча злоба — ось що запанувало віднедавна у нашому офіційному літературознавстві». Або: «Теперішнім «захисникам Шевченка» все важче буває захистити поета перш за все від свого власного, тривіяльного потрактування творчості їхнього кумира. Адже нині це потребує зовсім іншого аналітичного апарату, інших уявлень про дисциплінарні антропологічні конструкції, інших теоретико-методологічних ресурсів, якими той самий О.Сизоненко не володіє і не хоче володіти».
ШУМ У КАНАЛІ ЗВ’ЯЗКУ. ПРОЛЕГОМЕНИ ДО ЗБІРКИ ІБТ «ТЕКСТ 90-Х: ГЕРОЇ ТА ПЕРСОНАЖІ» (Дзеркало тижня, № 22 (497) Субота, 5 - 11 Червня 2004 року)
Олександр Бойченко
1. Жодної особистої неприязні до Ігоря Бондаря-Терещенка (надалі ІБТ) я не відчуваю. Понад те: у мене немає жодної причини для такої неприязні. І навіть понад понад те: нерідко ІБТові «правописні викрутаси», лексичні ігри, синтаксичні конструкції або, сказати б, соціокультурні метафори викликають у мене щире захоплення. А вже коли ІБТ береться за наше сизо-неньківське тарасолюбіє, я готовий обійняти його як брата і повторювати з ним в унісон: «Розгубленість, неспокій і проста дитяча злоба — ось що запанувало віднедавна у нашому офіційному літературознавстві». Або: «Теперішнім «захисникам Шевченка» все важче буває захистити поета перш за все від свого власного, тривіяльного потрактування творчості їхнього кумира. Адже нині це потребує зовсім іншого аналітичного апарату, інших уявлень про дисциплінарні антропологічні конструкції, інших теоретико-методологічних ресурсів, якими той самий О.Сизоненко не володіє і не хоче володіти».