Сергій Кичигін - "Шквал проти Барбаросса" {ізбранноє} (/) (-)
06/21/2004 | Андрій Шоломицький
|
|
Архіви Форумів Майдану
Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".
Відповіді
2004.06.21 | Андрій Шоломицький
Вступ на перший погляд далекий від теми книжки (/)
Кичигін Сергій Олександрович“Шквал проти Барбаросса”
Науково-художня книжка
для середнього та старшого шкільного віку
Київ “Веселка” 1991, тираж 30 000 пр., ціна 95к.
Автор розповідає про розвиток музичної культури ти роль музики у боротьбі з фашизмом.
ОКРЕМІ СТОРІНКИ КНИЖКИ ПРИСВЯЧЕНІ ПРОБЛЕМАМ РОК-МУЗИКИ, ЇЇ ВПЛИВОВІ НА МОЛОДЬ.
Рецензенти: кандидат мистецтвознавства І.А. Мамчур,
Кандидат історичних наук Б.М. Забарко.
“Коли мені було двадцять два роки, у
Чілі стався переворот. Він так вразив мене,
що несподівано для себе я написав невеличку
поему. Згодом вона була опублікована і в газеті,
і в книзі. Працюючи над поемою, збираючи
матеріали про Чілі, я зрозумів яку велику роль
у боротьбі з фашизмом відігравала і відіграла пісня.
Певною мірою це моє розуміння знайшло
відображення в поемі:
Прямо в серце стучал телетайп:
Смерти предали иуды
Неруду.
Расстреляли пулеметную ленту
в Альенде.
Песнь оборвали гитары
Хары... “
(стор 135-136; {епіграф мій – А.Ш.})
ВСТУП НА ПЕРШИЙ ПОГЛЯД ДАЛЕКИЙ ВІД ТЕМИ КНИЖКИ
“Продається музиканти дванадцять чи тринадцять чоловік,
які складають вокальну та інструментальну музику;
всі поведінки доброї, собою гарні, грамотні
і немає жодного старшого 25 літ; із них лише один
одружений, інші ні. Хто бажає їх купити,
можуть як про ціну довідатися, так і про угоду,
де їх бачити та музику слухати,
на Великій ординці, у приході Миколи,
у Пижах, у будинку Г, Бригадира Шашилова”
Оголошення
“HNR” і “HMR” (Hard metal rock – важкий металевий рок), “АС/ДС” “Ей-Сі/Ді-Сі” – постійний (змінний струм), “KISS”, “Дайош Рок!!!”, “Петя + Катя = брейкери” – ці написи я перечитую тричі на день у кабіні ліфта, спускаючись на перший поверх за поштою. Кількість написів у ліфті збільшується з кожним днем – мабуть, інтерес до сучасної музики у молоді зростає.
Про це свідчить і пошта, яку я одержую.
Листи приходять додому, у видавництво, до редакції газет, на телебачення. Листи дуже різні. Чимало з них на тему: що воно таке, сучасна музика?
Читачі сперечаються зі мною, бентежать, змушують замислитися.
А втім познайомтесь з цими листами самі...
Наталка С. із села Івано-Шейчино Богодухівського району Харківської області (така адреса зазначені на конверті) пише: “Мій улюбленний ансамбль – “Кісс”. Я від багатьох чула, що “Кісс” співає про фашизм, прославляє його. Та самі знаєте, що чутки бувають різні. Можливо в умовах капіталістичної конкуренції музичні-групи суперниці поширюють цю брехню. Якось у школі я показала однокласницям фото Пауля Станлея з цієї групи. Всі дівчата одразу закохалися в нього – він дуже вродливий і чарівний, вони просили мене продати ту фотографію мало не за будь яку ціну. Мабудь ми не праві, що так тягнемося до людини, яка, може, співає пісні проти нас. Але ми цього точно не знаємо. Будь ласка, перекладіть його пісні чи розкажіть про цей ансамбль. Відкрийте нам очі на те, чого ми не знаємо і чому сліпо віримо”.
Про віру, точніше – про зневіру молоді інший лист – з міста Обухова Київської області від Сердюка Микола Петровича: “Чи легко бути молодим? – про це зараз можна говорити. А давайте запитаємо по іншому: чи легко буди комсомольцем, справжнім комсомольцем? Мене непокоять нинішні комсомольці, молодь. Всюціль у металевій атрибутиції і на зауваження, що це ображає смаки інших, відповідають, - я це чув не раз з телеекрана і в ефірі, - а мені начхати на думку інших. На кого ж начхати, на чию думку? Може, на думку тих, хто понад сорок років теж носить метал, але інший – осколки у своєму тілі? Чому не дорога їм думка тих, хто з честю виконав свій обов”язок? Тих, хто вигодував їх своїм молоком?
Ми часто чуємо про те, що панки і металісти хочуть виокремитися в суспільстві Але як? Декотрі з них – це карикатура на людину, адже можна звернути на себе увагу благородним, героїчним вчинком. Вони кажуть: ми тільки зовні такі. Як треба – ми будемо патріотами, якщо треба, захищатимемо Батьківщину. Головне, що у нас в душі. Орел завжди лишається орлом, а вуж вужем {!}.
“Якщо треба” – гучні слова, нічого казати. А я таким не вірю. “Якщо треба – ми будемо”. Навіщо ж чекати на оце “якщо”, коли країна потребує перебудови? {!} Чому їм тепер не виокремитися та не показати себе на ділі на трудовому фронті?
Беззастережно відкидає подібні погляди на молодь вісімнадцятилітній Олег з міста Одеси (адреса вказана повністю). Він обурюється: “ [...] Я напевне, найзапекліший металіст в Одесі, хоча й не ношу ланцюгів, браслетів і кулеметних стрічок. Я люблю музику. А ви її не любите. Ви показали {?} англійську группу “Шпандау-балет” тільки через те, що вони виконували пісню про барикаду {цікаво яку...} , чи ви там знайшли нову музичну думку? Якщо хочете знати, групи, які грають легку музику, часто використовують зовсім не безневинні тексти. Наприклад передаєте ви записи американської групи “Слейер”. А вона ж відверто пропагує містику. То чого ж ви чіпаєте металістів? “Хвильовиків” ви не чіпаєте лише тому, що вони не ходять у шипах. А чи бачили ви, що вони витворяють на дискотеках?” [...]
Лариса І. з райцентру Любар Житомирської області з гіркотою пише про те, що її захоплення металевим роком наштовхується на нерозуміння у шкільному колективі. Вона “...глибоко поважає металістів, однак лише справжніх, а не тих, хто прикривається їхнім іменем, а насправді займається негідними справами. І таких тепер чимало... Справжні металісти, - вважає Лариса, - намагається якомога більше робити гарних справ, піснями своїми вони борються за мир у всьому світі
А ми з вами, читачу, за них? Чи проти? За рок? Чи відкидаємо його беззастережно? Чи є взаємозв”язок між музикою та політикою?” [...]
(стор.5-7)
Далі буде
2004.06.22 | ziggy_freud
ми за рок, тільки якщо рок проти хвашизму ;-)
від акцій "Рок в борьбе за мір"-1987 один крок до акцій "мір-стабільность-балалайка"-2001. Практично впевнений, що організатори другої свого часу тренувались на першій. Та обидва рази вчасно отримали від Кічигіна ідеологічне обгрунтування.2004.06.22 | Андрій Шоломицький
Коричневі метастази (/)
Коричневі метастази (/){...}
У США рок-группа “Мотор-Сіті 5” закликає боротися проти “червоних”, які, мовляв загрожуть Америці більше ніж свого часу Гітлер. Німецьку атрибутику стали демонструвати на концертах група “Студжіз”, а згодом – і “Джудас Тріст”
А группа “Кісс”, ви, мабуть, знаєте, зображує рунічний знак (символ охоронних загонів фашистської Німеччини) на обкладинках своїх платівок.
Під гаслами реваншизму, фашизму виступає группа “Босси” {?}, закликаючи винищувати неарійців, віддати “борг” росіянам і таке інше.
“Молодь повинна відчути себе сильною і вийти разом з нами на вулиці, аби покласти край червоним та чорномазим. Якщо таким гімном стане “Знову в чорному” “Ей-Сі/Ді-Сі, то ми досягли своюї мети” – сказав один із членів нацистської партії Америки.
Американська корпорація грамзапису, що має численні філіали в усій західній Європі, випустила диск “Пекло приходить у твій дім”. Це своєрідна антологія найновіших груп хард-року та хеві-металу. Що ж воно за “шедеври”?
“Убивай росіян десятками, сотнями, тисячами”
Оскільки в Англії нині також є неонациські групи, то англійські хлопчаки і дівчатка залюбки розкуповують альбом “Хейль Англія” (відчуваєте, яка співзвучність!), звідки і взята згадана вище пісня. Є і в нашій країні любителі використати пісню для розпалювання націоналізму, героїзації війни в Афганістані, яка була розв”язана всупереч волі нашого народу і принесла лихо і в афганські і в наші родини.
Засобами музичної, так би мовити, пропаганди фашизму нацистсьскі символи, знаки, емблеми потрапляють до тих, хто захоплюється цією музикою. Передусім до “металістів” і на Заході, і на жаль у нас. Атрибути часів третього рейху “металістів” в пошані. Майорять фашистські стяги із свастиками, а під ними крокують рок-групи “Блю Айстер Халт”
Під чию музику танцюють ці хлопці? В такт чиїм ритмам бездумно вони розмахують руками-ногами? Нарешті, кого обожнюють? Це жахливо – вищати від захвату під шумові ефекти профашистських ділків від музики. Культ насилля, середньовічня музика пригнічують музику. [...]
Неофашисти розуміють що мислячу молодь низькопробною музикою до себе не привернути. Тому найдалекоглядніші з нащадків Гітлера прагнуть або підкупити талановитих музикантів, або залякати іх – байдуже, аби змусити працювати на себе.
Розповім лише одну історію, герой якої – популярна група “Меднесс”. [...] На концертах “Меднесс” бійці {профашистських організацій} “національного фронту” та “британського руху” розповсюджували листівки неофашистського змісту. [...] 1986 року права газета “Сан” вмістила на своїх шпальтах статтю під крикливим заголовком “Вокаліст “Меднесс” – щирий друг нациста” [...] Відмовчуватися Грем Макферсон не схотів і подав до суду на кореспондента “Сан” за брехню. [...] “Меднесс” продовжували виступати, організовуючи кампанії “Артисти проти апартеіду”.
Таких рок-груп як “Меднесс”, більшість. На цьому слід наголосити, бо нерідко, ми, не дуже добре знаючи музичне життя на Заході, вірили брехливим виступам правої преси. А то й просто виявляли надмірну обачливість. Тому й залишались невідомими шанувальникам рок-музики такі популярні серед прогресивної молоді Заходу групи, як “Клеш”, “Уем”, “Ю-Бі-40”. Фірма грамзапису “Мелодія”, на жаль, не випустила жодної іхньої платівки.
стор. 110-115
Далі буде
2004.06.22 | Стопудів
Клеш - це справді супер-група! (-)
2004.06.22 | Андрій Шоломицький
Стопудово! (-)
2004.06.22 | ziggy_freud
Re: Коричневі метастази (/)
Андрій Шоломицький пише:> Коричневі метастази (/)
вірною ознакою хвашизму є:
- використання елементів рунічної писемності. Як відомо, хвашистами були всі без винятків герої "Старшої Еди"
- використання індо-аріського символу свастики. Усі давні індуси теж були хвашистами
Кириличне Х теж профашистська літера. Бо деяким воно схоже на повернутий хрест
> На цьому слід наголосити, бо нерідко, ми, не дуже добре знаючи музичне життя на Заході, вірили брехливим виступам правої преси. А то й просто виявляли надмірну обачливість. Тому й залишались невідомими шанувальникам рок-музики такі популярні серед прогресивної молоді Заходу групи, як “Клеш”, “Уем”, “Ю-Бі-40”. Фірма грамзапису “Мелодія”, на жаль, не випустила жодної іхньої платівки.
>
Ого. Наш супер-пупер рок-оглядач слухав Клеш. Та навіть цікавився текстами. Однак потрібно гнівно засудити участь ВІА Клеш у буржуазній рекламі штанів типу джінси.
2004.07.08 | Чучхе
Рік видання - 1991-й!!!!(-)