Віктор Морозов відповідає майданівцям:
06/22/2004 | Правник
- Що так - реінкарнація Арніки? В її ударному складі - з Вікою в главє угла?
В.М. Гарна ідея, але для цього треба заманити Віку зі Штатів до України.
- Що так - перекласти Улліса Джойса?
В.М. Гарна ідея, але для цього потрібно багато вільного часу, якого я не маю.
- Що так - взяти свої пісні і записати їх з оркестром?
В.М. Гарна ідея, до речі, 14 лютого у Львівській опері на церемонії „Галицького лицаря” я вже виконував „Треба встати і вийти” у супроводі оркестру „Віртуози Львова” і групи „Четвертий кут”. Оркестрові партії чудово розписав Юрко Дуда, клавішник „Плачу Єремії”, і ми плануємо з ним співпрацювати й надалі.
- Чи багато в Москальця таких гарних пісень, як "Вона" і "О, май діар Юкрейн"? Чим зараз займається Кость?
В.М. Багато. Я взагалі захоплений піснями Костя і вважаю їх усіх дуже гарними. До речі, Кость зараз пише нові пісні до нашого наступного спільного альбому „Армія світла”, а крім того, як завжди, активно займається літературними перекладами, пише есеї, прозу і поезію, публікуючи їх у різних часописах, таких як „Критика”, „Березіль”, „Кур’єр Кривбасу”.
- Ваша творчість наводить на думку, що можливо Ви цікавилися східною філософією. Чи насправді перетиналися з нею? Якщо так - яка (або які) філософська традиція Сходу є Вам найближчою?
В.М. Колись я був на гастролях у Лаосі, де познайомився з одним лікарем на ім’я Рапін, котрий відкрив мені очі на східну філософію й релігію, багато розповідаючи, скажімо, про буддистських ченців, медитацію й таке інше. Буддизм мені, мабуть, найближчий, особливо його суто українська версія „Якось-воно-буд(е)дизм”.
- У нас дуже мало можна знайти записів українських дитячих пісень. Хіба декілька колискових та й майже все.
Чомусь подумав, що саме Віктор Морозов зможе дуже гарно заспівати дитячі пісні. У Володимира Івасюка є досить багато (майже на альбом набереться) гарних дитячих пісень - це дві колискові, "Мандрівний музика", "Кольорові пташки", «Зелена пісенька» та інші.
В.М.Про це мені постійно говорить моя дружина, Мотря Онищук-Морозова, котра ще на початку 90-х випустила в Канаді касетку колискових пісень разом із книжечкою малюнків і текстів „Через зіроньку ясну”, де, крім мене, співали Квітка Цісик, Тарас Чубай, Ніна Матвієнко, Марічка Бурмака, Едуард Драч та інші виконавці з України, Канади і США. Ця касетка вже стала раритетом, тому, мабуть, справді варто задуматися над альбомом з дитячими піснями Володимира Івасюка та інших авторів.
- Власне не запитання, прохання. Можливо, в пана Віктора є щось таке, що він сам хотів би нам сказати в формі невеликого (а можна і великого) листа, промови, монологу, статті. Якщо це дійсно так - прошу його це зробити. Якщо важко уявити, кому - хай згадає тих, хто слухав його на "Рок за Правду" та у "Останній Барикаді".
В.М. На жаль, (або на щастя?) я не трибун і не політик, тому не вмію писати промов чи маніфестів. Волію казати все, що потрібно, своїми піснями.
- Коли очікувати на новий альбом "Четвертого кута"? Чи буде це знов на тексти Москальця?
В.М. Зараз, власне, накопичується матеріал і ведеться попередня робота над новим альбомом „Четвертого кута” „Армія світла”. В нього входитиме багато нових пісень Москальця, але не тільки його. Проте сама ідея цього альбому належить саме Костеві, причому спочатку йому уявився проект обкладинки альбому та його назва й загальна концепція (він навіть описав, як має виглядати цей уявний проект обкладинки, працюватиме над якою Влодко Кауфман), тож тепер, як ми з ним жартуємо, залишилася дрібничка – написати пісні. Пісні активно пишуться і деякі, скажімо, титульну „Армію світла” я вже навіть виконував на деяких концертах.
- Мені здається, що "ходжу-броджу" - це певною мірою "автобіографічна", "особиста" пісня і для Москальця і для Вас. Ні?
В.М. Безперечно. Особливо, це, звичайно, стосується Костя, адже це його пісня, до речі, перша його україномовна пісня. Адже Кость починав з російськомовних бардівських пісень, які, за його словами, ніколи не міг запам’ятати, мусив завжди записувати тексти, щоб не забути. Але одного разу він їхав потягом, стояв у тамбурі, курив, і раптом йому сама по собі „впала” на голову пісня „Ходжу-броджу”, яку не треба було ані записувати, ані запам’ятовувати, бо це була, властиве, перша і справжня його, як Ви написали, „особиста” пісня. Відтоді він пише винятково україномовні та дуже „особисті” пісні.
- Кого з молодих українських виконавців чи гуртів Ви вважаєте найбільш перспективними?
В.М. „Фактично самі”, „Ніагара”, „Перкалаба”
- Що Ви слухаєте "для себе"?
В.М. Здебільшого джаз або етнічну музику зі всього світу.
- "Треба встати і вийти". Звідки - зрозуміло. Куди йти, щоби не вийшло як у "Данко" Подерев'янського? Себто як би Ви висловили кількома словами бачення оновленої України?
В.М. Це Україна без „хамів” і „директорів”, яка позбувається постійної роздвоєності, „шизофренії”, комплексу неповноцінності і йде за сонцем, тобто зі Сходу на Захід.
- "Батяр я си батяр, з малої дитини...." Може поділитеся найяскравішим батярським спогадом?
В.М. Можу, хоч це вкрай ганебний спогад. Я вже не був „малою дитиною”, але ще явно не дозрів, бо якось упився з колегами-музикантами „тієї шпагатівки”, а тоді йшов Львовом і завзято намагався задирати дівчатам спіднички. Досі дивуюся, чому жодного разу не отримав від них по писку.
- Jaka vasha uljublena knajpa vi Lvovi?
В.М. „Pid synioiu fliashkoiu”
- Вікторе, чи не час влаштувати вечір, присвячений "Скрині"? Здається треба зібрати в києві всіх Кохів,Кауфманів,Рябчука,Винничука та ін. Це ж солідна спадщина і буде цікаво.
В.М. Найвищий час. До речі, колись подібні вечори вже відбувалися у Львові і проходили вельми цікаво, бо на мою думку, покоління зі „Скрині”, або “Trunk generation”, має щось спільного з американським “Beat generation” Керуака, Гінзбурга та інших, принаймні, своїм нонкомформізмом.
В.М. Гарна ідея, але для цього треба заманити Віку зі Штатів до України.
- Що так - перекласти Улліса Джойса?
В.М. Гарна ідея, але для цього потрібно багато вільного часу, якого я не маю.
- Що так - взяти свої пісні і записати їх з оркестром?
В.М. Гарна ідея, до речі, 14 лютого у Львівській опері на церемонії „Галицького лицаря” я вже виконував „Треба встати і вийти” у супроводі оркестру „Віртуози Львова” і групи „Четвертий кут”. Оркестрові партії чудово розписав Юрко Дуда, клавішник „Плачу Єремії”, і ми плануємо з ним співпрацювати й надалі.
- Чи багато в Москальця таких гарних пісень, як "Вона" і "О, май діар Юкрейн"? Чим зараз займається Кость?
В.М. Багато. Я взагалі захоплений піснями Костя і вважаю їх усіх дуже гарними. До речі, Кость зараз пише нові пісні до нашого наступного спільного альбому „Армія світла”, а крім того, як завжди, активно займається літературними перекладами, пише есеї, прозу і поезію, публікуючи їх у різних часописах, таких як „Критика”, „Березіль”, „Кур’єр Кривбасу”.
- Ваша творчість наводить на думку, що можливо Ви цікавилися східною філософією. Чи насправді перетиналися з нею? Якщо так - яка (або які) філософська традиція Сходу є Вам найближчою?
В.М. Колись я був на гастролях у Лаосі, де познайомився з одним лікарем на ім’я Рапін, котрий відкрив мені очі на східну філософію й релігію, багато розповідаючи, скажімо, про буддистських ченців, медитацію й таке інше. Буддизм мені, мабуть, найближчий, особливо його суто українська версія „Якось-воно-буд(е)дизм”.
- У нас дуже мало можна знайти записів українських дитячих пісень. Хіба декілька колискових та й майже все.
Чомусь подумав, що саме Віктор Морозов зможе дуже гарно заспівати дитячі пісні. У Володимира Івасюка є досить багато (майже на альбом набереться) гарних дитячих пісень - це дві колискові, "Мандрівний музика", "Кольорові пташки", «Зелена пісенька» та інші.
В.М.Про це мені постійно говорить моя дружина, Мотря Онищук-Морозова, котра ще на початку 90-х випустила в Канаді касетку колискових пісень разом із книжечкою малюнків і текстів „Через зіроньку ясну”, де, крім мене, співали Квітка Цісик, Тарас Чубай, Ніна Матвієнко, Марічка Бурмака, Едуард Драч та інші виконавці з України, Канади і США. Ця касетка вже стала раритетом, тому, мабуть, справді варто задуматися над альбомом з дитячими піснями Володимира Івасюка та інших авторів.
- Власне не запитання, прохання. Можливо, в пана Віктора є щось таке, що він сам хотів би нам сказати в формі невеликого (а можна і великого) листа, промови, монологу, статті. Якщо це дійсно так - прошу його це зробити. Якщо важко уявити, кому - хай згадає тих, хто слухав його на "Рок за Правду" та у "Останній Барикаді".
В.М. На жаль, (або на щастя?) я не трибун і не політик, тому не вмію писати промов чи маніфестів. Волію казати все, що потрібно, своїми піснями.
- Коли очікувати на новий альбом "Четвертого кута"? Чи буде це знов на тексти Москальця?
В.М. Зараз, власне, накопичується матеріал і ведеться попередня робота над новим альбомом „Четвертого кута” „Армія світла”. В нього входитиме багато нових пісень Москальця, але не тільки його. Проте сама ідея цього альбому належить саме Костеві, причому спочатку йому уявився проект обкладинки альбому та його назва й загальна концепція (він навіть описав, як має виглядати цей уявний проект обкладинки, працюватиме над якою Влодко Кауфман), тож тепер, як ми з ним жартуємо, залишилася дрібничка – написати пісні. Пісні активно пишуться і деякі, скажімо, титульну „Армію світла” я вже навіть виконував на деяких концертах.
- Мені здається, що "ходжу-броджу" - це певною мірою "автобіографічна", "особиста" пісня і для Москальця і для Вас. Ні?
В.М. Безперечно. Особливо, це, звичайно, стосується Костя, адже це його пісня, до речі, перша його україномовна пісня. Адже Кость починав з російськомовних бардівських пісень, які, за його словами, ніколи не міг запам’ятати, мусив завжди записувати тексти, щоб не забути. Але одного разу він їхав потягом, стояв у тамбурі, курив, і раптом йому сама по собі „впала” на голову пісня „Ходжу-броджу”, яку не треба було ані записувати, ані запам’ятовувати, бо це була, властиве, перша і справжня його, як Ви написали, „особиста” пісня. Відтоді він пише винятково україномовні та дуже „особисті” пісні.
- Кого з молодих українських виконавців чи гуртів Ви вважаєте найбільш перспективними?
В.М. „Фактично самі”, „Ніагара”, „Перкалаба”
- Що Ви слухаєте "для себе"?
В.М. Здебільшого джаз або етнічну музику зі всього світу.
- "Треба встати і вийти". Звідки - зрозуміло. Куди йти, щоби не вийшло як у "Данко" Подерев'янського? Себто як би Ви висловили кількома словами бачення оновленої України?
В.М. Це Україна без „хамів” і „директорів”, яка позбувається постійної роздвоєності, „шизофренії”, комплексу неповноцінності і йде за сонцем, тобто зі Сходу на Захід.
- "Батяр я си батяр, з малої дитини...." Може поділитеся найяскравішим батярським спогадом?
В.М. Можу, хоч це вкрай ганебний спогад. Я вже не був „малою дитиною”, але ще явно не дозрів, бо якось упився з колегами-музикантами „тієї шпагатівки”, а тоді йшов Львовом і завзято намагався задирати дівчатам спіднички. Досі дивуюся, чому жодного разу не отримав від них по писку.
- Jaka vasha uljublena knajpa vi Lvovi?
В.М. „Pid synioiu fliashkoiu”
- Вікторе, чи не час влаштувати вечір, присвячений "Скрині"? Здається треба зібрати в києві всіх Кохів,Кауфманів,Рябчука,Винничука та ін. Це ж солідна спадщина і буде цікаво.
В.М. Найвищий час. До речі, колись подібні вечори вже відбувалися у Львові і проходили вельми цікаво, бо на мою думку, покоління зі „Скрині”, або “Trunk generation”, має щось спільного з американським “Beat generation” Керуака, Гінзбурга та інших, принаймні, своїм нонкомформізмом.