10/01/2004 | Skapirus

Якби ж то батько бачив, якби ж то батько чув
своїх синів, що вбивцям лижуть п’яти
Він мабуть іншій долі б присягнув
Щоб цім спорідненням себе не плямувати.
Що вилупок та зрадник батьківських ідей Андрій,
Ще від Миколи Гоголя почуло людство.
А от Тарас, борець за правду і співець народних мрій...
Й отакий кінець, така мерзота і таке паскудство.
Пан В’ячеслав, кого ж ти породив?
За що судилося тобі і нагла смерть
й синівська підла зрада?
Ти ж як метеорит у боротьбі згорів
А от нащадків не привів до ладу.
Твоїм синам сумління не болить
Їх совісті чесноти не страждають.
В той час, коли солодко янгол честі спить,
Чорти принад на ниві хтивості врожай збирають.
Той хто у смерті зраджує батьків
Забавка тимчасова ворогів
Хто за копійку служкою стає катюзі
Втрачає назавжди і честь свою і гідність
Як шолудивий пес приречений на вічну безпорідність,
Скиба відкраяна, з якою ручкатись гидують друзі.

Одеса 26.09.2004 року