МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Аналітична записка Президенту України Ющенку В.А.

02/10/2005 | Олесь Бережний
Президенту України Ющенку В.А.

Аналітична записка
http://www.sbo-paper.ru/uavk/

Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів оцінює нинішній стан видавничої справи та друкованих ЗМІ в Україні як складний. Головними причинами цього є:

відсутність протягом майже всіх років незалежності України цілісної видавничої політики, побудованої на реальних потребах галузі, яка б включала всі фактори впливу на її стан — податкові, організаційні, адміністративні;

низький рівень кадрового забезпечення органів виконавчої влади від Кабінету Міністрів України, центральних відомств до обласних структур, практична відсутність серед управлінців таких, що мали безпосереднє відношення до видавничої справи й могли б керувати галуззю зі знанням її особливостей;

високий рівень владної заангажованості та корумпованості керівних кадрів, особливо тих, що мають відношення до розподілу держзамовлення за бюджетні кошти;

створення структур типу ДАК «Укрвидавполіграфія», головна мета яких — безконтрольний «повзучий» розпродаж видавничих майнових комплексів (у першу чергу поліграфкомбінатів) і привласнення основної маси коштів, що надходять від продажу, чиновниками, причетними до цих операцій;

перманентний процес знищення системної книжкової торгівлі, особливо книжкових магазинів, які з минулих часів, за традицією, розташовані на головних вулицях і в кращих приміщеннях обласних центрів та столиці;

повна відсутність економічної та статистичної аналітики по галузі в цілому, маркетингових досліджень, моніторингу ефективності реалізації законів, постанов, указів, що вже введені в дію і прогнозування результативності тих, що готуються;
втрата громадськими професійними організаціями видавничої справи ділових контактів зі складом уряду, який пішов у відставку, у зв’язку з небажанням останнього підтримувати ці контакти, вже напрацьовані з попередніми урядами;

фактична відмова відповідних центральних органів виконавчої влади від розробки ефективних механізмів кредитування галузі (за зниженою обліковою та кредитними ставками) та дотування за рахунок бюджетних коштів споживача через сім’ї, що мають учнівську та студентську молодь, і бібліотек;

відсутність обмежувальних заходів на імпорт в Україну книжкової продукції, яка могла б, при створенні відповідних умов, цілком видаватись і друкуватись в Україні, а також низький рівень контролю з боку митної та прикордонних служб за контрабандою книг із Росії;
відсутність з боку виконавчої та законодавчої влади заходів по формуванню інвестиційної привабливості галузі, а також наявність в Законі України «Про видавничу справу» статей 18 та 25, які унеможливлюють інвестування коштів у галузь фінансовими та бізнесовими структурами Східної й Західної Європи.

Тому ми вважаємо, що обрання Вас Президентом України та очікувані кардинальні зміни (в тому числі й кадрові) у системі виконавчої влади позитивно позначаться на долі національної книги й преси. Однак для гарантованого забезпечення стабільного динамічного розвитку видавничої галузі та якомога швидшого заміщення на ринку України цього інформаційного продукту, імпортованого з Росії, на вітчизняний, на наш погляд, варто у максимально короткий термін виконати певний комплекс заходів.

А саме:

в організаційному плані:

організувати при прем’єр-міністрові чи віце-прем’єр-міністрові з гуманітарних питань на громадських засадах групу громадських радників — консультантів із числа керівників громадських професійних організацій галузі з метою залучення їх до підготовки чи професійної експертизи будь-яких нормативних документів, які стосуватимуться видавничої справи та друкованих ЗМІ;

створити повномасштабний центральний орган виконавчої влади — Державний комітет з питань видавничої справи та друкованих ЗМІ (Держкомвидав), оскільки в діючому нині органі, якому підпорядкована галузь, — Державному комітеті телебачення і радіомовлення України функція керівництва нею зведена до рівня директивно-звітувального характеру і фактично не має ніякого впливу на реальний перебіг подій у цілому в галузі та навколо неї й не виконує функції аналітичного і стратегічного планування її розвитку;

організувати в структурі відродженого Держкомвидаву департамент прогнозно-аналітичної роботи та маркетингу, зобов’язавши його до проведення системних досліджень національного ринку книги, жанрової його наповнюваності, фінансових потоків у видавничому секторі, імпортно-експортних поставок книги;

укомплектувати новостворений Держкомвидав, Міносвіти та Мінкультури (маються на увазі ті підрозділи міністерств, що мають безпосереднє відношення до розміщення держзамовлення на друковану продукцію за бюджетні кошти) новими кадрами, що не мали відношення до епохи корупційної влади, однак мають досвід видавничої й управлінської роботи;

ліквідувати створену у вересні 1998 року Указом Президента України Л. Кучми Державну акціонерну компанію «Укрвидавполіграфія» як надлишкову надбудову над поліграфічним сектором вітчизняної видавничої сфери, організованої з метою неконтрольованого відчуження майнових комплексів від суб’єктів видавничої справи, що входять до його складу й, всупереч Закону України, їх продажу та привласнення отриманих від продажу коштів групою держслужбовців. Доручити Генеральній прокуратурі України провести розслідування фактів відчуження й продажу часток майнових комплексів членів ДАКу, що входять до переліку № 2, та причетності до цих операцій колишніх високопоставлених держслужбовців — членів Спостережної Ради та Правління ДАКу;

створити при новому віце-прем’єр-міністрові з гуманітарних питань із числа представників Держкомвидаву (або Держкомтелерадіо), Мінфіну, Мінекономіки, Мінюсту, Держкомстату, ДПА та Держмиткому за участі Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів (УАВК) та Асоціації виробників поліграфічної продукції (АСПОЛ) моніторинговий комітет по вивченню ефективності впровадження в дію Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” та інших законодавчо-нормативних актів, що стосуються видавничої справи, та оперативній розробці змін і доповнень до них у випадку невідповідності окремих положень супровідних документів вимогам дня;
доручити Мінфіну, Мінекономіки та Нацбанку (за участі Асоціації банків України та української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів) розробити механізми кредитування видавничих проектів, пов’язаних із наукою, культурою, освітою через уповноважені комерційні банки за зменшеною обліковою ставкою НБУ (за зразком кредитування сільського господарства);

на основі світового досвіду розробити систему та механізми дотування споживачів книжкової продукції (школярі, студенти, вчителі, викладачі вузів, бібліотеки) всупереч нині діючій системі фінансування видавця, а також удосконалити практику проведення тендерів на закупівлю бібліотеками книг для поповнення фондів безпосередньо у видавців та компаній, що займаються оптовим продажем;

доручити Мінзв’язку та Укрпошті спільно з Держкомвидавом розробити умови відновлення та відновити систему продажу української книги «Книга поштою», встановивши на пересилку розцінки, які забезпечать доступність книг для споживача з будь-яким достатком.

в плані законодавчих ініціатив:

внести до парламенту пропозиції про вилучення із Закону України «Про видавничу справу» статей 8 та 25, які блокують внесення зарубіжних інвестицій (особливо із країн Західної Європи) в статутні фонди суб’єктів видавничої справи в Україні;

ініціювати розгляд законопроекту про підписання Україною Флорентійської конвенції та Найробського протоколу до неї з метою цивілізованого забезпечення книжкового обміну між Україною та іншими країнами світу, оскільки Україна — єдина з європейських країн, яка до цього часу не приєдналася до цієї угоди;

після ретельних обрахунків на рівні Мінекономіки, Держкомстату, Держкомтелерадіо, Держмиткому та визначення прогнозованих наслідків винести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про квотування ввезення в Україну друкованої продукції»;

вишукати кошти та внести як доповнення до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» статтю про фінансування участі України у престижних світових книжкових виставках і програми видань книг про Україну та творів українських літераторів європейськими мовами й поширення їх через культурні представництва посольств України в країнах світу;

окремим законопроектом дозволити колективним підприємствам та товариствам з обмеженою відповідальністю, створеним на базі колишніх книжкових магазинів системи «Укркнига», а також видавництвам викуп орендованих ними приміщень у разі оренди цього приміщення протягом не менш ніж 30 років і за умови збереження профілю не менше 15-ти наступних років. Цим самим законом вирішити питання пільгового довгострокового кредитування операцій викупу приміщення під заставу самого приміщення;

доручити Мінкультури, Міносвіти та Держкомвидаву розробити та подати законопроект «Про розвиток літературної творчості молоді та пропаганду читання в Україні».

в адміністративному плані:

відповідною постановою уряду та рішеннями місцевих органів виконавчої влади обмежити 1% від залишкової вартості вартість оренди приміщень в будівлях, що належать до загальнодержавної чи комунальної власності, книжковими магазинами та видавництвами незалежно від їх форми власності;

терміново накласти мораторій на будь-які дії, пов’язані з виселенням книжкових магазинів та видавництв із приміщень, які вони орендують в будівлях, що знаходяться в загальнодержавній та комунальній власності. Забезпечити ретельний розгляд кожного конкретного випадку виселення книжкових магазинів та видавництв, якщо вони займають приміщення протягом десятків років, а особливо на головних вулицях обласних центрів;

відповідним рішенням Кабінету Міністрів України зобов’язати місцеві органи виконавчої влади за рахунок власних коштів відновити систему муніципальної книжкової торгівлі в населених пунктах, що мають понад одну тисячу населення;

підвищити відповідальність працівників митної та прикордонної служб за несанкціоноване ввезення книжкової продукції.

Відповіді

  • 2005.02.17 | dannylo

    Re: Аналітична записка Президенту України Ющенку В.А.

    До теми:
    http://lviv.proua.com/digest/2005/02/17/165222.html
  • 2005.02.17 | Олесь Бережний

    Пагутяк: "Українська література в небезпеці"

    Українська література в небезпеці
    http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/02/17/2708/

    ЯКЕ обличчя у влади – таке обличчя і в культури. Офіційної, певна річ, коли декотрі митці та діячі отримують “дах”, соціальні гарантії й нагороди.


    Кожна влада має таку культуру. За весь час помаранчевої революції та після неї ніхто й словом не обмовився про те, що українська література в небезпеці. Зате перед початком робочого дня нового міністра культури у приймальні вишикувалися різні особи з квітами та подарунками. Це показали по телевізору. Мабуть, так прийнято вітати кожного міністра культури, проте не думаю, щоб міністра внутрішніх справ вітали квітами та сувенірами. Це, мабуть, означає, що у нас культура некорумпована, бо особливо там немає чим поживитись. Але культура – це також шоу-бізнес і книговидання, які приносять шалені прибутки. Це також старожитності в музеях, які з України контрабандою вивозили за кордон. І ще багато чого іншого. Наприклад, приватизовані та згодом понівечені пам’ятки архітектури.

    Офіційна культура за часів Кучми – це тоскний плач над тим, що в держави немає грошей на дотацію видавництвам, навіть на пільги для україномовної книги, це абсолютна некомпетентність чиновників від культури, котрі через свою особисту неосвіченість не бачили різниці між попсою і роком, між субкультурою та елітарною культурою, котрі не те, що не підтримували, а навіть ігнорували єдине книжкове свято – Форум видавців у Львові, котрих цікавила не Спілка письменників України, а її приміщення на Банковій. Корумпована культура – це піар, рейтинги, нахабна брехня та посади, на яких відсиджуються колишні партійні функціонери й націонал-патріоти з печерним мисленням.

    Слід було очікувати, що національна література, зацькована й принижена, врешті заб’ється в глухий кут і їстиме саму себе, про що писав на сторінках “Газети” мій колега Степан Процюк, або займатиметься словоблудством на догоду владі й маргінесу. А зараз либонь почне невміло загравати з новою владою. Також можна було чекати, що впродовж 2004 року не опублікують жодного пристойного оригінального та нового (!) роману, а лишень переклади й перевидання, що не може робити честі нашій літературі. Вона на очах перетворюється на некрополь, літературу мертвих і чужих письменників. Це потрібно врешті визнати.

    Набоков написав “Лоліту”, щоб дати ляпаса тим, хто досі ігнорував його вишукану прозу, але не опустився до бульварного роману, як роблять чимало наших письменників, теж із розпачу.

    Література, як і вся культура, розривається між світом і владою. Насправді їй потрібне нормальне законодавство та добрий смак читачів. Лише тоді вона перестане бути цвинтарем, а її творці минатимуть кабінети високопосадовців із гордо піднятою голово. Влада мусить давати, не очікуючи нічого натомість, коли йдеться про культуру. Якщо читач вимагатиме від письменників майстерності й правди, а не духовності чи релігійності, література розвиватиметься, а не мутуватиме. Схоже на те, що в нас плоть наділена духом, а не дух – плоттю, інакше чому стільки довкола нечистих на руку й тричі перефарбованих чиновників від культури та митців, котрі задля того, щоб отримати премію, стоять у черзі, кланяються в пояс і люто ненавидять конкурентів. Щодо премій, то мені пригадується історія з життя Бенедикта Спінози. Цей філософ шліфував лінзи, аби заробити собі на життя. Він довго позивався із сестрою за спадок, а коли виграв справу, віддав сестрі все. Його спитали, який сенс цього вчинку, і він відповів: “Я хотів переконатися, чи є ще в Нідерландах справедливість”. Це дуже двозначна відповідь.

    Можливо, станеться так, що культура знову опиниться на задвірках бюджету. Якщо не оголосити її зоною національного лиха та справою національної безпеки, українська література не підніметься сама, бо підходити до неї з критерієм комерційності, а не художності, – тяжкий злочин. Що нам ще зробити, аби нас почули? Писати на стінах: “Українська література в небезпеці!” Чи те, що писав у автобусній будці філософ зі Скнилова: “Тебе немає. Твоє слово нічого не означає”? Якщо наше слово, слово українських письменників, нічого не означає, то всі інші слова теж не матимуть сенсу.

    Агонія української літератури відбувається на очах усього культурного світу. А тим часом колишні “прометеї” від культури стають “цезарями”, підкуплені лестощами й орденами. Що було б, якби Григорій Сковорода став митрополитом чи ректором Києво-Могилянської академії? Він перестав би бути самим собою.

    Творчий шлях завжди важкий. Тільки на літературу злих намірів є великий попит. Література добрих намірів народжується в муках і сумнівах. Вона не працює на аудиторію, а на істину. Вона не ступає на конвеєр і не каже сьогодні одне, а завтра – інше. Вона говорить правду й гарантує духовне здоров’я нації на довгі роки. Від неї не отримаєш прибутків. Але що з того? Вона має також право на існування та бодай елементарну увагу до її творців. Заміна політичних репресій на економічні нічим не краща. І далі українські письменники замітають вулиці, нидіють у редакціях місцевих газет, вчать за мізерну плату дітей у школах і так само голодують. Але їхній дух, наділений плоттю, житиме в їхніх невиданих, понівечених книгах. Рукописи, написані кров’ю, не горять.



    Галина Пагутяк –
    письменниця-романістка, мешкає у Львові

    http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/02/17/2708/
    Львівська Газета © 2004-2005.
    При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове.
  • 2005.02.18 | Олесь Бережний

    Бананова республіка Україна: Back in the USSR?

    НАЦІОНАЛЬНА КНИЖКА: МІЖ МИНУЛИМ І МАЙБУТНІМ
    Олександр АРТЕМЕНКО
    http://www.zn.kiev.ua/ie/show/534/49239/

    "Якщо для європейських країн кількість освітніх видань становить від 15 до 30%, то в нас 65% від загального тиражу. Це, якщо хочете, рівень бананової республіки..."

    "Тим часом проблеми книжки як були, так і залишилися проблемами самих видавців. Якщо в радянські часи ними займався Державний комітет у справах видавництв і книжкової торгівлі — Держкомвидав, то нині..."

    "...на мою думку, і необхідне відтворення Державного комітету з питань видавництв..."


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".