Білозір про схеми, які збережуть культуру регіонів України
02/18/2005 | Максим’як
Оксана БIЛОЗIР: «Тепер кожен міністр є політиком своєї галузі»
Ганна ШЕРЕМЕТ, Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
------------
Повний текст тут: http://www.day.kiev.ua/132583/
------------------
— Я почну з останнього запитання про кошти. Ви знаєте, у нас в Україні відомі артисти прекрасно живуть. Вони суперзабезпечені. Мають шикарні будинки, дачі, машини та інші блага. Чим ближче до перших осіб, тим багатші. Виникає запитання: а чому ніхто тих грошей не бачить? Чому з тих грошей ніхто ніколи не платив податків? Так от, у культурі повно грошей! А Міністерство культури та мистецтв завжди було лише бюджетним комітетом, що розподіляв кошти для того, щоб виконати ті чи інші завдання в галузі культури. І здебільшого на Мінкульт покладалися суто регулятивні завдання. Часто гасла колишніх керівників нашої держави були лише політичними деклараціями. А чому? Бо не було системи, яка могла б їх реалізувати. Та й не ставили ніколи завдань у галузі культури. У нас культура ніколи не була пріоритетом. Вона завжди фінансувалася за залишковим принципом. І ніхто з керівників не цікавився нею. Головне — аби менше було претензій з її боку до влади. Як у нас кажуть на Львівщині, «мастіть собі голову, як хочете». Аби було менше проблем і пропозицій — давайте собі раду самі.
Нині перед Міністерством культури та мистецтв та перед усією нинішньою системою нової влади стоїть завдання самоорганізації своєї роботи. Треба змінити всю інфраструктуру. Хто та коли говорив, що в культурі існує інфраструктура? Казали, що в нас є види мистецтв. Стривайте, але ж вони якось взаємодіють між собою. Що таке інфраструктура? Це адміністративно- територіальна реформа, бюджетна складова, якщо вона буде вибудована за вертикаллю. Наприклад, сьогодні в нас існує єдиний культурно-мистецький центр на 48 мільйонів. І це — Київ. Нині митцю, хоч де б він жив, щоб себе реалізувати, треба їхати до столиці. Він повинен вирватись зі свого середовища, родини, друзів, дому, вирвати себе з корінням та їхати до Києва й у абсолютно незручних і некомфортних умовах пробиватися, показувати, що ти талановитий, потрібен суспільству. А це неправильно. Свій стратегічний напрям я вбачаю в побудові єдиного культурного простору в нашій країні.
Мета в нас одна — побудова єдиної нації. Нині, крім географічних кордонів, у нас немає культурно-мистецького простору. Ми маємо відчуженість регіонів. Донбас живе своїм життям, Галичина — своїм, а Центральна Україна — своїм. У Києві ми нікого не бачимо — темна пляма. А що там за околицею столиці? Потрібна децентралізація. Ми створимо культурно-мистецькі регіони по всій Україні, які з’являться не по областях, а за своєю винятковою та своєрідною специфікою. Наприклад, Галичина має свій менталітет, характер, і вона провокує іншу творчу силу. Закарпаття — зовсім інший мелос, костюм, темперамент, своя унікальність. Донбас теж має свою культуру. Нею живуть, творять, і темперамент у тому краї зовсім інший. А Слобожанщина? Це взагалі унікальний край! Яка вражаюча історія! Може, не всі знають, що три з половиною тисячі років тому на Слобожанщині жили войовничі племена амазонок. А ми, коли говоримо про цей край, у кращому разі згадаємо про кургани, нині проорані тракторами…
Тобто проблем у галузі культури існує чимало. Ми перенесемо роботу в регіони та створимо опорні пункти. Вони базуватимуться на гастрольно-концертних об’єднаннях, а це дасть можливість створити культурний простір. Мені, наприклад, було дуже боляче дивитися на так звані звіти областей. Який же це примітивізм! Ми повинні не до Києва везти колективи, а створювати програми, запрошуючи провідних майстрів із різних областей, і виступати в різних регіонах країни. Це потрібно, щоб не було запитань на зразок — що ж таке українська культура?. Україна має свою специфіку — вона поліетнічна, вона поліконфесійна. Не треба з цього робити проблему: як цього позбутися? Навпаки, треба показати всю її різнобарвну красу, бо це є наша спільна національна культура
Ганна ШЕРЕМЕТ, Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
------------
Повний текст тут: http://www.day.kiev.ua/132583/
------------------
— Я почну з останнього запитання про кошти. Ви знаєте, у нас в Україні відомі артисти прекрасно живуть. Вони суперзабезпечені. Мають шикарні будинки, дачі, машини та інші блага. Чим ближче до перших осіб, тим багатші. Виникає запитання: а чому ніхто тих грошей не бачить? Чому з тих грошей ніхто ніколи не платив податків? Так от, у культурі повно грошей! А Міністерство культури та мистецтв завжди було лише бюджетним комітетом, що розподіляв кошти для того, щоб виконати ті чи інші завдання в галузі культури. І здебільшого на Мінкульт покладалися суто регулятивні завдання. Часто гасла колишніх керівників нашої держави були лише політичними деклараціями. А чому? Бо не було системи, яка могла б їх реалізувати. Та й не ставили ніколи завдань у галузі культури. У нас культура ніколи не була пріоритетом. Вона завжди фінансувалася за залишковим принципом. І ніхто з керівників не цікавився нею. Головне — аби менше було претензій з її боку до влади. Як у нас кажуть на Львівщині, «мастіть собі голову, як хочете». Аби було менше проблем і пропозицій — давайте собі раду самі.
Нині перед Міністерством культури та мистецтв та перед усією нинішньою системою нової влади стоїть завдання самоорганізації своєї роботи. Треба змінити всю інфраструктуру. Хто та коли говорив, що в культурі існує інфраструктура? Казали, що в нас є види мистецтв. Стривайте, але ж вони якось взаємодіють між собою. Що таке інфраструктура? Це адміністративно- територіальна реформа, бюджетна складова, якщо вона буде вибудована за вертикаллю. Наприклад, сьогодні в нас існує єдиний культурно-мистецький центр на 48 мільйонів. І це — Київ. Нині митцю, хоч де б він жив, щоб себе реалізувати, треба їхати до столиці. Він повинен вирватись зі свого середовища, родини, друзів, дому, вирвати себе з корінням та їхати до Києва й у абсолютно незручних і некомфортних умовах пробиватися, показувати, що ти талановитий, потрібен суспільству. А це неправильно. Свій стратегічний напрям я вбачаю в побудові єдиного культурного простору в нашій країні.
Мета в нас одна — побудова єдиної нації. Нині, крім географічних кордонів, у нас немає культурно-мистецького простору. Ми маємо відчуженість регіонів. Донбас живе своїм життям, Галичина — своїм, а Центральна Україна — своїм. У Києві ми нікого не бачимо — темна пляма. А що там за околицею столиці? Потрібна децентралізація. Ми створимо культурно-мистецькі регіони по всій Україні, які з’являться не по областях, а за своєю винятковою та своєрідною специфікою. Наприклад, Галичина має свій менталітет, характер, і вона провокує іншу творчу силу. Закарпаття — зовсім інший мелос, костюм, темперамент, своя унікальність. Донбас теж має свою культуру. Нею живуть, творять, і темперамент у тому краї зовсім інший. А Слобожанщина? Це взагалі унікальний край! Яка вражаюча історія! Може, не всі знають, що три з половиною тисячі років тому на Слобожанщині жили войовничі племена амазонок. А ми, коли говоримо про цей край, у кращому разі згадаємо про кургани, нині проорані тракторами…
Тобто проблем у галузі культури існує чимало. Ми перенесемо роботу в регіони та створимо опорні пункти. Вони базуватимуться на гастрольно-концертних об’єднаннях, а це дасть можливість створити культурний простір. Мені, наприклад, було дуже боляче дивитися на так звані звіти областей. Який же це примітивізм! Ми повинні не до Києва везти колективи, а створювати програми, запрошуючи провідних майстрів із різних областей, і виступати в різних регіонах країни. Це потрібно, щоб не було запитань на зразок — що ж таке українська культура?. Україна має свою специфіку — вона поліетнічна, вона поліконфесійна. Не треба з цього робити проблему: як цього позбутися? Навпаки, треба показати всю її різнобарвну красу, бо це є наша спільна національна культура
Відповіді
2005.02.19 | Гюльчатай
Re: Білозір про схеми, які збережуть культуру регіонів України
Неконструктивный у меня постинг получился...Оксана БIЛОЗIР:
> Оксана БIЛОЗIР: «Тепер кожен міністр є політиком своєї галузі»
> Ганна ШЕРЕМЕТ, Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
> ------------
> Повний текст тут: http://www.day.kiev.ua/132583/
> ------------------
> ... здебільшого на Мінкульт покладалися суто регулятивні завдання. Часто гасла колишніх керівників нашої держави були лише політичними деклараціями. А чому? Бо не було системи, яка могла б їх реалізувати.
Я даже не представляю себе эту систему.
Мой комментарий - не к Билозир, а в принципе - к самой идее "министерства культуры".
На самом деле, максимум, что можно построить - это официоз.
Построить его, конечно, нужно. Комеди Франсез существует века.
Но нужно отдавать себе отчет в том, что подлинная культура лежит напрочь в стороне от официоза. Нужно четко говорить: качественно повысить уровень Поплавского, - вот наша задача. ... Официоз ничего в культуре в принципе кроме себя самого реализовать не сможет.
> У нас культура ніколи не була пріоритетом.
А как может быть приоритетом - личностная судьба художника?..
> Вона завжди фінансувалася за залишковим принципом.
Финансирование - конечно - вопрос важный. Официоз - это школа, через которую проходит будущий художник. Но источник культурных проблем - не финансирование. Я затрудняюсь его назвать.
> Треба змінити всю інфраструктуру.
Нужно, конечно.
> Що таке інфраструктура? Це адміністративно- територіальна реформа, бюджетна складова, якщо вона буде вибудована за вертикаллю.
Чушь. Инфраструктура - в простейшем приближении - это система отдельных магазинов/отделов в магазинах для гурманов, для снобов и для тинэйджеров. И такая инфрастурктура возможна без государственных дотаций. Не знаю, как это делается на Западе, но - возможно.
>Наприклад, сьогодні в нас існує єдиний культурно-мистецький центр на 48 мільйонів. І це — Київ. Нині митцю, хоч де б він жив, щоб себе реалізувати, треба їхати до столиці.
Чушь. Ради Паблик Рилэйшн к художнику приедут и в степи Крыма. Если журналист будет знать, что это - ценное интервью. Судя по всему, мы имеем дело с традиционной подменой "социальной заботы о сирых мастеровых" (пусть едут в Киев - что ж в этом плохого?) заботой о культуре.
>Він повинен вирватись зі свого середовища, родини, друзів, дому, вирвати себе з корінням та їхати до Києва
обычно, художник жертвует гораздо большим...
>й у абсолютно незручних і некомфортних умовах
комфорта, конечно, недостает. И что - министерство культуры ставит перед собой цель этот комфорт создать?
>Свій стратегічний напрям я вбачаю в побудові єдиного культурного простору в нашій країні.
Неслабо! Амбициозные цели.
Ничего, кроме мертвого официоза в случае удачи я не предвижу.
> Мета в нас одна — побудова єдиної нації.
Если принять эти слова буквально - может стать страшно.
>Може, не всі знають, що три з половиною тисячі років тому на Слобожанщині жили войовничі племена амазонок. А ми, коли говоримо про цей край, у кращому разі згадаємо про кургани, нині проорані тракторами…
Не знал.
> Тобто проблем у галузі культури існує чимало. Ми перенесемо роботу в регіони та створимо опорні пункти.
Функционеры в бизнесе - это здорово. Функционеры "в культуре" - это абсурдная постановка задачи.
>Це потрібно, щоб не було запитань на зразок — що ж таке українська культура?.
Шансы на культуру есть только тогда и только до тех пор, пока есть этот вопрос.
Как только вопрос снимется - будет просто одна попса.
2005.02.21 | ziggy_freud
Ключове слово "вертикаль"
Гюльчатай пише:> Неконструктивный у меня постинг получился...
>
> Оксана БIЛОЗIР:
> > Що таке інфраструктура? Це адміністративно- територіальна реформа, бюджетна складова, якщо вона буде вибудована за вертикаллю.
>
> Чушь. Инфраструктура - в простейшем приближении - это система отдельных магазинов/отделов в магазинах для гурманов, для снобов и для тинэйджеров. И такая инфрастурктура возможна без государственных дотаций. Не знаю, как это делается на Западе, но - возможно.
Що таке:
- інфрастуктура системи управління культурними заходами при Міністерстві культури і мистецтв, вибудувана за вертикаллю
- і де це можна послухати або подивитись?
Як зазвичай, чиновник із радістю побачить ключове слово "вертикаль" і почне її будувати. Однаково де і з якими наслідками для галузі. Головне набрати собі штат побільше і з особисто відданих людей
Наче починали орієнтуватись на посилення горизонтальних зв'язків у сіспільстві. Чи це тільки теорія, а практика - самі "вертикалі", як у дорогого сусіди Ras Путіна?
Державні дотації на Заході теж є. І гранти, і стипендії. Тільки спрямовані вони на підтримку талановитих початківців, а не на формування пожиттєвої залежності від грантодавця. Це десь як виплати тимчасово безробітним.
Передбачається, що нормою є самофінасування. Крім грантів, є ще банківські кредити і пільгове оподаткування артистів.
Отже, на разі горизонталь у вигляді магазинів, фестивалів і клубів мені також видається мені важливішою.
Те, що культуру нашої держави нарешті визнано багатонаціональною і багатоконфесійною, однозначно є позитивом. Думка п. Білозір про важливість урахування специфіки регіонів теж правильна.