МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Форум книговидавців у Львові

09/17/2005 | Oljga
Організатори обіцяли дуже цікаві акції і лотки з книгами вздовж проспекту свободи. Форум ще не закінчився а відгуки вже полізли Internetom. Від захвату до НИЩІВНОЇ критики всього.

Відповіді

  • 2005.09.18 | Горицвіт

    давайте сюди цікаві відгуки (-)

  • 2005.09.19 | otar

    Читайте ексклюзивні репортажі на http://litclub.lviv.ua

    Читайте ексклюзивні репортажі на http://litclub.lviv.ua (за сьогодні їх має побільшати).
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2005.09.19 | otar

    ХІІ-й Форум: мій суб'єктивний погляд

    Ось і скінчився ХІІ-й Форум Видавців у Львові, п'ятий у моєму житті.
    Якщо хтось запитає мене: яким він був? – я відразу відповім: великим і сірим. При цьому мені буде трохи не по собі, бо минулорічну ( http://www2.maidan.org.ua/culture/kk/10-2004/vystavky_dovzhenko_forum.htm ) публікацію в журналі «Книжковий Клуб Плюс», де я критикував організацію і технічне забезпечення ХІ-го Форуму, Олександра Коваль взяла занадто близько до серця. Тому – дякую Форуму за те, що він був (є і буде), що він дарує нам унікальну нагоду подивитись людей і себе показати, збагатитись духовно і збідніти матеріально, натомість поповнивши свою бібліотеку кільканадцятьма книжковими новинками.

    Тим часом про цей Форум уже скрізь говорять як про «найкращий» і «наймасштабніший». І говоритимуть, не зважаючи на те, що організатори обрали екстенсивний шлях розвитку, який у переважній більшості випадків виявляється хибним. Обіцяне вирішення проблем із площами полягало в тому, що частину яток перенесли на проспект «Свободи», анітрохи, втім, не розвантаживши Палац Мистецтв, де, як завжди, не було ні чим дихати, ні як пропхнутись. Оскільки головні торгівельні дні Форуму – субота і неділя – пройшли під знаком огидної осінньої погоди та дрібного холодного дощу, люди воліли давати волю своїм гаманцям таки в приміщенні.

    «Форумом вперше за його історію зацікавились спонсори,» - хвалилась пані Коваль напередодні. Замість винайняти якесь нормальне просторе приміщення для проведення ярмарку, спонсори, очевидячки, займались переважно рекламою. Реклами було дуже багато. Паблісіті, відповідно, також потужне – і мінімум критики, так що, боюсь, сьогорічні тенденції збережуться в майбутньому.

    Я не був на урочистому відкритті Форуму, але чув розповіді очевидців. Претендуючи на оригінальність, відкриття перетворили на балаган, що увінчався передаванням по колу пляшки горілки. Що ж, напевно, це має бути байдуже, адже прості смертні ніколи не мали нічого до відкриття. Одначе – гнітить.

    Цьогорічний Форум таки був найбільшим в історії. Тим часом, власне, за змістовним наповненням – цікавими акціями і, що головне, гостями, - він видався значно біднішим за два попередніх. Минулого разу хедлайнером був Пауло Коельйо; цього – Алєксандра Марініна, яку позиціонували як «колишню львів'янку». Росіяни, взагалі, тримались осібно, влаштовуючи акції для своїх, так що ні ідеологічного десанту в особі політтехнологів Колерова і Чадаєва, ані когось із відомих російських письменників побачити не вдалось (але можу пишатись – двічі бачив живого Толіка Ульянова).

    Не було Андруховича, за яким уже скучила публіка, ані його зброєносця Бойченка. Проїздом засвітилися, ніде не виступивши, Андрій Бондар із Софією Андрухович. Не було видно Тараса Прохаська. Ірванцю прощається, він в Америці.

    Частина акцій чомусь не була внесена до програми Форуму. Ситуація загадкова: таке враження, що організатори чи то посварились, чи не змогли домовитись із Іздриком та компанією. В результаті без анонсу залишилась, наприклад, загадкова імпреза Ірени Карпи у «Дзидзі». Натомість, програма була переповнена всіляким фуфлом на кшталт «Презентація та розіграш нових видань Пауло Коельо, Ричарда Баха, Кастанеди та багато інших авторів езотеричної та психологічної літератури» (4 рази на день). Часом програма відверто брехала: наприклад, хепенінг у театрі Заньковецької у п'ятницю ввечері був анонсований як «Фестиваль української поезії», а виявився зустріччю з поетами-шістдесятниками. До великого здивування ангажованих на «фестиваль» молодих авторів, до речі.

    Деякі акції не збирали навіть півзалу – наприклад, ранішня презентація видавництва «Смолоскип» та «Самвидаву» в Етнографічному, куди прийшли самі лише автори. Деякі, - наприклад, поетичний фестиваль у театрі Курбаса, - могли би бути велелюдними, але місця в залі вистачило тільки для літераторів. Така вона є, сучасна українська література: для самих себе. Потенційні глядачі приходили, стояли у фойє й незадоволено йшли додому.

    Купивши більше книжок, ніж в усі попередні роки, я все одно мушу ремствувати на бідність асортименту. Можливо, учасників було й більше, ніж будь-коли, однак значна їх частина просто перепродували книжки інших із націнкою. Таких яскравих новинок, як «Дванадцять обручів» Андруховича 2003-го або «Депеш Мод» Жадана 2004-го, не знайшлось. Їхню місію виконував перший том «Ста казок» «Абабигаламаги».

    Нічим не вразило цього року «Фоліо». Новинки серії «Графіті» - «Anarchy in UKR» Жадана, дві книжки Покальчука і «Ґудзик» Ірен Роздобудько – сіріші за сіре. Замість нього найбільш «вигрібав» «Факт», що представляв обидві свої хітові серії: прозову «Ексцептіс Ексципієндіс» і поетичну «Зону Овідія», а також роздавав на кожному кроці паперовий спам, якого в мене накопичилось із двадцять примірників. Ніяк не проявила себе «Лілея-НВ», якій пасувало би запрезентувати серію «Агресивна бібліофілія»; зірка серії, Таня Малярчук, була на форумі в якості... журналіста 5-го каналу.

    «Юніверс» змовчав про найкращий, як на мене, цьогорічний здобуток українського книговидання – «Бляшаний барабан» Ґюнтера Ґраса, чудове, хоч і трохи недбале, видання, здійснене за сприяння фонду «Відродження». Роман, що приніс авторові нобелівську премію, світовий бестселер, продавався за якихось нещасних 27 гривень, вірніше – майже не продавався...

    «Класика» мовчала про своїх нових, уже традиційних скандинавів. Натомість, «Видавництво Старого Лева» бучно відсвяткувало 60-річчя мумі-тролів. Он як: ці милі мутанти з'явились відразу після бомбардування Хіросіми. Може, дарма нас лякають ядерною війною? Ще одна новинка «Старого Лева» (чия патронеса, Мар'яна Савка, також десь пропадала) – «Ми і Вона», збірка 11 молодих і не дуже поеток, - виявилась неадекватно дорогою.

    «Кальварія» відзначилась черговим благородним учинком: оголосила, що має ексклюзивні права на видання в Україні «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері, й попередила всі видавництва, що сміють продавати «контрафактні» видання, про невідворотну відповідальність. Петро Мацкевич стверджується у ролі українського Білла Ґейтса. Цікаво, чи читатимуть «Маленького принца» його онуки?

    Брати Капранови («Зелений пес») зробили нову, досить успішну емісію своєї різнокольорової масової літератури, але в мене чомусь ні до чого не потяглась рука. Навіть до численних видань Дяченків: несимпатичні якісь. Як і «найсенсаційніший письменник України» Олександр Волков. Як і всі інші. Крім самих Капранових, звісно ж, які не пошкодували грошей і паперу на рекламу, роздаючи на кожному кроці літачки своєї ( http://gak.com.ua )Гоголівської академії та газету «Друг читача».

    Одним словом – я не побачив у цьогорічному Форумі кроків уперед. Можливо, вони відбулись у тих місцях, куди я не дійшов, або де мені, - як от на українсько-російських поетичних спарингах, у яких брали такі видатні поети, як Поваляєва і Винничук, - стало нестерпно нудно. Можливо, в усьому винна бридка погода, що навіює песимістичні думки. Але здається, що планка була поставлена на рівні минулорічного Форуму, і навіть її взяти не вдалось.

    Про молодих я напишу окремо, бо вони такі заслуговують окремого тексту. Зазначу лише, що, якщо дискурс двотисячників таки формується, то цей Форум був дуже важливим етапом для їх самовизначення: двотисячники – «ті, хто лишились на вулиці», хто не знайшов собі місця у «мєждусобойчіку» знаних. Але про це – буде далі.
  • 2005.09.19 | ROles

    Re: Форум книговидавців у Львові

    Людей занадто багато. Напрягає. Нікуди не можна було проштовхатись. Книжок багато, потрібні серед них губляться. Треба повністю міняти метод проведення. Так як зараз годилось в 98-му році.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".