МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Паранойя як вона є.

10/02/2005 | AOlex
Це стаття з "Літературної України" від 22.09.2005.

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
КАМО ГРЯДЕШИ, львівський форуме видавців?

При всіх позитивах нашого книговидання, над українською книжкою висить Дамоклів меч російської книжки. Вона монополізувала майже всі книгарні в Україні. Навіть у Львові, у цьому, як дехто називає, „Українському П'ємонті" книгарні центру міста захопила російська книжка. Ще два роки тому ці ж „українські" книгарні не хотіли брати української книжки, бо, мовляв, „її не купують". На Львівському вокзалі ще два роки тому у кількох кіосках продавалася лише російська книжка, і лише в одній з них було декілька українських. Цьогорічний стан цих книгарень нам не вдалося перевірити.
Ця книговидавнича політика стає у нашій державі вже нормою. Останні два роки Львівський форум видавців засвідчив дуже переконливо, що його організатори орієнтують Форум головним чином на Москву, сприяють експансії російської книжки в Україну і зокрема у Львів.
Неознайомлений український читач здивується такому твердженню, а організатори Форуму закинуть авторові цих рядків „український націоналізм", „шовінізм" і „національну упередженість". Які аргументи на підтвердження цієї проросійської орієнтації Форуму? Ось вони:
„Урочисте" відкриття 12-го Форуму видавців відбулося у перший день Форуму, 15 вересня, у театрі ім.М.Заньковецької. Після вручення дипломів (і жодних книжкових нагород) читацькій молоді майже з усіх регіонів України, сцену закриває завіса. За хвилину її відкривають. І що ти бачиш на сцені, читачу? Ліворуч — велика реклама горілки (так горілки, а не якоїсь переможної книжки), а у центрі кілька столів... з кількома десятками пляшок горілки із закусками! Ведучі викликають на сцену представників львівської влади і... „зірку" Форуму — московську детективну письменницю. Для представника української книжки, українського письменника (відомого або й менш відомого, але українського) на сцені місця не знайшлося. Першу до слова запрошують московську письменницю. Вона дивиться дивними очима на дивну львівську аудиторію, дивиться" на ведучих і шепотом каже „Я буду... російською". Ведучі переривають її — „Будь ласка, будь ласка". І вона виступила, виголосила патріотичну російську промову. Це, мабуть, вперше на Львівському форумі на офіційному відкритті лунала російська мова. Тоді виступали й інші (можна дивуватися, чому у такій обстановці вони не перейшли на російську). А після цього дійства ведучі пригощали цілий зал Форуму книжки... горілкою. Так, горілкою. Вони дали народові пляшку і ОДНУ чарку. Випивши з тієї самої чарки, пляшку і ту ж саму чарку мали передавати наступному...
Для багатьох це був шок. Дехто покинув зал, а дехто, кого запрошували на сцену, не вийшов. Тоді запросили журі, вони вручали нагороди, а опісля і їх посадили за горілчані столи...
Шановний читачу, не забувай — ти на Форумі видавців, на Форумі тих людей, які пишуть, видають і розповсюджують українську книжку. Але, тобі, мабуть, здається, що ти потрапив у якесь найбільш відстале село в Україні, у якому так відзначають день Перемоги або й іншу радісну подію радянських часів.
Урочисте відкриття Форуму випереджає на кілька годин „Відкриття фестивалю російської книги у Львові". І подумайте лише, де цей „фестиваль" вий бувається? Не в Палаці мистецтв, не в палаці Потоцьких, не в російському Центрі у Львові. Ні, не-там. Для цього „фестивалю" будують прямо під самим пам'ятником Шевченка спеціальну трибуну. І саме там, біля Шевченка, відбувається Фестиваль російської книги. Це на глум і всім нам на сором, російська книжка вибрала пам'ятник Тараса Шевченка. Це, мабуть, для того, щоб показати, що у Львові панує не українська, а російська книжка, що орієнтація Форуму не на європейську культуру, до чого нас закликав Микола Хвильовий, а на Москву. Вектор вибрано не європейський, а азіатський. Я можу собі тільки уявити, якщо б тут і в цей час з'явився Шевченко або Хвильовий, як вони почувалися б.
„Фестиваль" російської книжки біля Шевченка закінчився, але наші брати росіяни не залишили у спокої ані Шевченка, ані українського покупця книжки. Наступного дня, на тій самій сцені, перед пам'ятником Шевченка, відбувається творчий вечір одного російського письменника, а згодом ще одного. І наш Кобзар не удостоївся тієї честі, щоби біля його пам'ятника відбувся фестиваль української книжки, або щоб біля цього пам'ятника виступив хоч один український поет. Згідно програми Форуму, його організатори запланували і подбали, щоб біля Шевченка звучала лише російська мова і в жодному разі — українська.
Для організаторів Форуму не вистачало приниження Шевченка. Треба було підкреслити і наголосити орієнтир Львівського форуму. Хтось геніально придумав: „паруймо" у Львові українських поетів з російськими, назвавши це „спарінгами", „парними" читаннями, щоб ще раз підкреслити, що Україна навіки з Росією. Таких „спарінгів" не удостоїлася жодна інша слов'янська країна. Ми „паруємося", „спарінгуємося” лише з російськими поетами. Що там польські, чеські, болгарські, білоруські чи інші. Що там (о, це недосяжна мрія!) „спарінги" чи пак „парування" з німецькими, французькими, англійськими чи американськими поетами? Львівський форум видавців включив у свою програму аж п'ять таких українсько-російських „спарінгів". Мабуть, організатори цього Форуму сліпі і не бачать, що за цим всім криється. Це виразна російська політична акція, експансія російської естрадної музики і книжки в Україну, а в останніх двох роках посилено — і на Львів. Монополізувавши книжковий ринок в Донецьку, Харкові, Одесі і у Львові, російські книжкові технологи вирішили втопити українську книжку у всеросійському книжковому морі. Перший крок нівеляції української книжки — це на сцені не книжка, не українська книжка, а пляшка горілки, а біля Шевченка — не українське слово, а російське.

Камо грядеши, львівський Форуме видавців?
Осип ЗІНКЕВИЧ,
видавництво „Смолоскип".
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Відповіді

  • 2005.10.03 | AOlex

    Окремо коментарі

    Мене не лище дивує а просто обурює, ХТО!!! таке пише. Це вам не пересічний покупець-читач укр.книжки а працівник видавництва, що не перший рік працює на нашому ринку.
    Виходить у ганебному стані з книговиданням, винним може бути хто завгодно, організатори форуму, продавці на ятках, або навіть наші поети, які зганьбили себе "спарингами".
    Не бачить пан видавець своєї відповідальності. А що зробило його видавництво "Смолоскип" за ці 12 останніх років? Скільки випустило конкурентних книг? Скільки з них дійшли до полиць книгарень? Чи пропонує воно книготорговцям вигідні умови співпраці?
    Відповіді не дочекаємось.
    Я, власник книгарні, не розглядаюсь такими "видавцями" як рівна сторона у співпраці. Мені взагалі цикаво, для кого вони видають...
    Знайти спільну мову з більшістю видавництв просто неможливо, особливо такими, що самі називають себе "культовими".
    Зараз на ринку існує величезний попит на україномовні видання. Кожна пристойно зроблена книжка на актуальну тему одразу знаходить свого покупця. Виявляється певна тенденція -- масовий попит задовольняється за рахунок видань донецьких "БАО" та "Сталкера", напівросійського "Махаона", київської "Школи", харківського "Фоліо" саме тому, що вони працюють на ринок. Й львівські книгарні саме це підтверджують.

    Стаття містить у собі й відверту брехню.
    > Монополізувавши книжковий ринок в Донецьку, Харкові, Одесі і у Львові...
    Український книжковий ринок ніхто не монополізував. Кожне російське видавництво змагається поміж собою за клієнта, і робить це "агресивно". Не дійти згоди з такими партнерами важко, вони все одно запропонують прийнятні умови. Жодне з українських так уміє або не хоче.

    Замість пошуків винного, треба покласти на СЕБЕ частину відповідальності за дійсно важкий стан.
    А львівський форум грає роль правдивого дзеркала. Бач, не сподобалась комусь власна пика, а хто винний -- звісно ж москалі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.10.03 | Горицвіт

      питання

      AOlex пише:
      > Я, власник книгарні, не розглядаюсь такими "видавцями" як рівна сторона у співпраці. Мені взагалі цикаво, для кого вони видають...
      > Знайти спільну мову з більшістю видавництв просто неможливо, особливо такими, що самі називають себе "культовими".


      Що ви маєте на увазі? "Смолоскип" не дає вам своїх книжок? Чи дає дорого? Чи погані книжки? Яка власне проблема в "знаходженні спільної мови"?


      ( Знайомі видали книжку (цікаву і досить нашумілу в вузьких колах; вони читають цей форум, захочуть - прокоментують). Так розказували анекдотичні випадки про ходіння по книгарнях. Аж до того, що менеджер по закупівлі в одній мережі не зміг книжку оцінити, бо не читає українською )
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.10.06 | AOlex

        Re: питання

        > Що ви маєте на увазі? "Смолоскип" не дає вам своїх книжок? Чи дає дорого? Чи погані книжки? Яка власне проблема в "знаходженні спільної мови"?
        По перше, дійсно книжок на реалізацію не дають :-(
        по друге, цей заклад видає дуже мало книг взагалі, а потенційно цикавих для покупця просто одиниці.
        Ну а спільна мова завжди одна -- гроші вперед...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.10.07 | Горицвіт

          Re: питання

          AOlex пише:
          > > Що ви маєте на увазі? "Смолоскип" не дає вам своїх книжок? Чи дає дорого? Чи погані книжки? Яка власне проблема в "знаходженні спільної мови"?
          > По перше, дійсно книжок на реалізацію не дають :-(
          > по друге, цей заклад видає дуже мало книг взагалі, а потенційно цикавих для покупця просто одиниці.


          Мені щойно (півгодини тому) подарували книжку "Смолоскипа": Петро Балей, Обезвласнене суспільство. Марксизм: утопія в теорії і терор у практиці. Не знаю, наскільки вона цікава. Але книжок Смолоскип скількись там видає.


          > Ну а спільна мова завжди одна -- гроші вперед...

          Очевидно, не завжди. Чи, може, це з вами тільки так. Точно знаю, що деякі видавці дають книжки на реалізацію.

          Але завзято сперечатися на цю тему не буду (бо не видавець і не торговець, просто читач; хоча цікаво, чому ж багато книжок не знаходять свого читача - це ж ключова проблема, здається).
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.10.14 | AOlex

            Re: питання

            > Мені щойно (півгодини тому) подарували книжку "Смолоскипа": Петро Балей, Обезвласнене суспільство. Марксизм: утопія в теорії і терор у практиці. Не знаю, наскільки вона цікава. Але книжок Смолоскип скількись там видає.
            Про те й розмова... Смолоскип видає цікави книги але для дуже вузького кола читачів. Вони, ті книги, потрібні, й можливо необхідні. Але я не уявляю собі як вони зможуть продаватися "На Львівському вокзалі ... у кількох кіосках" (цитата з Осипа ЗІНКЕВИЧА)

            > > Ну а спільна мова завжди одна -- гроші вперед...
            > Очевидно, не завжди. Чи, може, це з вами тільки так. Точно знаю, що деякі видавці дають книжки на реалізацію.
            Дійсно, деякі видавництва пропонують реалізацію або відстрочку в оплаті. Але по таких пропозиціях не можна скласти навіть однієї полички в книгарні.
            Справа у тому що те що видається в Україні не покриває попиту. Є галузі знань де повністю відсутні укр.книги або їх до смішного мало.

            Перегляньте "Смолоскипів" каталог. Скількох ваших сусідів, родичів чи просто знайомих зацікавить бодай одна книжка? а дві?
            Пересічного українця зацікавить хіба що ця: Шпилька Олесь. І СМІХ, І ГОРЕ ЗА СИНІМ МОРЕМ. / Передмова Євгена Сверстюка. 2001, 264 с. Ціна: 5 грн.

            Шанованому видавцю слід зрозуміти, що у теперішньому стані є й його частка вини також.
  • 2005.10.03 | Олесь Бережний

    "Акела промахнувся!" (с)

    "Акела промахнувся, Акела промахнувся!" - гукали молоді вовки, нацьковані Шер-ханом. Аж тут з"являється юний Мауглі, тицяє в писок Шер-ханові палаючого смолоскипа: "Заткни свою пельку, обшарпаний котяро! Акела не промахнувся. Всьо!" :hot:

    Але ж всі знають цю казку. Акела дійсно промахнувся і це факт.
  • 2005.10.03 | otar

    Це не так параноя, як вузькочола рухофренія

    Насправді, знущаючись із тих, хто винуватить в усіх наших бідах клятих москалів, не слід закривати очі на ту частину наших бід, у яких вони справді винні :) Тому з визначенням "параноя" я не згоден.

    Проблема з російськими книжками існує, але, якщо подивитись на ті обставини, які унеможливлюють вирішення цієї проблеми, то серед них не останнє місце посідають ретрогради і гальмовидла на кшталт пана Зінкевича, які не потрафили за останній рік видати жодної цікавої особисто мені книжки - хоча в мене досить-таки широкий діапазон смаків і вподобань, і я придбав на цьому форумі близько 40 книг. Чомусь "Фоліо" придумало видавати Акуніна українською мовою, і люди купують, хоча могли би купити дешевше російською (в оригіналі!), а Смолоскип ні на крок не просунувся від своїх совкових концепцій.

    P.S. Брешу, я придбав кілька книжок видавництва "Смолоскип", але це були конкурсні поетичні збірки К.Калитко, О.Коцарева, О.Романенка та П.Коробчука, яких, на превеликий жаль, я ніколи не бачив у жодній книгарні України.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.10.03 | ziggy_freud

      Хотілося б побажати п.Зінкевичу та ін. видавцям

      крім словосполучення "кляті москалі" вивчити слова "збут", "маркентинг", "зв*язки з громадскістю". Бо вже зрозуміло: держава їх захищати від російської експансії не буде ;-/.

      А також
      - навчитись працювати з авторами, щоб доступ до тіла видавців мали всі, хто здатен писати. І дехто почав замість десяти оповідань, дванадцяти віршів і трьох статей писати одну "форматну" комерційно успішну книгу. От хоча б Ви, п. Отар ;-)
      - навчитись працювати з перекладачами, щоб маючи в України кілька сотень (чи навіть тисяч) чудових фахівців з іноземної літератури не вештатись там, де росіяни вже зняли сливки з ринку. Хіба що з Гарі Потером Малкович проявляє оперативність.

      otar пише:
      > Чомусь "Фоліо" придумало видавати Акуніна українською мовою, і люди купують, хоча могли би купити дешевше російською (в оригіналі!), а Смолоскип ні на крок не просунувся від своїх совкових концепцій.

      Kinda bullshit. Dis is no good.
  • 2005.10.11 | стронґовський

    Про москалів і гречану вовну.

    Про москалів і гречану вовну.
    Відповідь на статтю О. Зінкевича «КАМО ГРЯДЕШИ, львівський форуме видавців?», «ЛУ» від 22.09.2005.
    Взятися за перо, чи то пак, мишу, мене змусив опус пана Осипа Зінкевича з видавництва «Смолоскип». З усієї преси присвяченій ХІІ Форуму видавців у Львові саме в цій статті все було поставлено з ніг на голову, орґанізатори найбільшої книжкової події року звинувачені в «проросійській орієнтації» та инших смертних гріхах. Автор між тим розписався у власній вузьколобості, ба навіть у небажанні подивитися, що пишуть обізнаніші з реальною ситуацією особи.
    Лейтмотивом статті п. Зінкевича є гасла штибу «Москалі забралися в хату». Мовляв, дожилися, ці азіяти мали нахабство проводити «фестиваль російської книги у Львові». І сцену свою паскудну поставили акурат біля пам’ятника Кобзареві. Тобто все, хана, окупували Львів. Алєксандра Марініна стала почесним гостем Форуму, п’ятеро з найцікавіших сучасних російських поетів спаринґувалися з українцями. Що б на це, питає пан Осип, сказали б Шевченко з Хвильовим? Де та Божа блискавка, котра покарає святотатців?
    Ситуація, в котрій зараз знаходиться український книжковий ринок відома і описувати її немає потреби. Монополія російської книги очевидна. Доходить до того, що російські видавництва в Росії друкують для нас книжки українською мовою. Точніше тим, що вони собі мають за українську мову. На погляд патріота, котрим, без сумніву, є п. Зінкевич, проводити будь-що, що містить слово «Росія» на території України є злочин, «бандитам – тюрми», «земля – землянам» і т.п.
    Але, з економічної точки зору, Росія зацікавлена, щоб так складалося і надалі. Їй це вигідно. Це бізнес, нічого особистого. А будь-який бізнес приносить тим більше прибутку, чим більше в нього вкладаєш. І російські книговидавці не соромляться вкладати у золоту жилу. Тому приїжджають росіяни і пропонують: «А давайте, ми платимо..!». І орґанізатори Форуму кажуть «А чому б і ні». Бо окрім пропонованої росіянами проґрами традиційними в рамках Форуму, і про це замовчує пан Осип, є також Міжнародний літературний фестиваль-симпозіум СКРИПТИ INSCRIPTIS, котрий з 2003 року представляє сучасну польську, а тепер і австрійську літературу; яскравий Фестиваль дитячого читання; участь надзвичайної кількості закордонних гостей з усієї Европи – я особисто спілкувався з видавцями з Польщі, Фінляндії, Німеччини. Це щодо «проросійськости». За кількість суто і виключно українських (і україномовних акцій) мовчу – не народилось ще особи, здатної бути на 3-4 акціях одночасно (більше двох сотень на 4 дні!). Коротше, хто хоче – шукає можливості, хто ні – той шукає причин.
    Тепер стосовно сцени біля пам’ятника Шевченкові. Там де москалі виступали. Я не стану зупинятися на очевидному факті – вуличні акції мають проходити там, де є авдиторія, і де ж її шукати, як не в самісінькому центрі Львова. Не пригадуватиму також і того, що Тарас Григорович не стидався писати російською, тому навряд чи обурився б мові північних сусідів. Скажу тільки, що на тій самій сцені, оплаченій, між иншим, російською стороною, в суботу-неділю, в найхолодніші Форумні дні, під дощем і вітром були читання молодих поетів з усіх куточків України. Були там і лавреати конкурсу «Смолоскип», і ті, чиї книжки нещодавно з’явилися в провідних українських видавництвах, і ті, кому про книжку лишається тільки мріяти. Їх – з Києва, Харкова, Сум, Запоріжжя, Житомира, Рівного – об’єднувало бажання довести існування потужної, талановитої, непересічної молодої поезії в Україні. І коли я запропонував голові Форуму видавців пані Олександрі Коваль провести фестиваль молодої української поезії, вона не тільки дала на те згоду, але й всіляко сприяла та допомогала мені недосвідченому це все організувати. Без того Львів би не побачив три десятки молодих літераторів, котрі яскраво себе представили ще й на «Ночі поезії і музики non-stop». Покажіть мені видавця, котрий би став опікуватись нікому не знаними іменами. Хочу наголосити, що ця акція була безпрецедентною – хоча ми маємо чималі книжкові ярмарки в Києві та Одесі, до такого там не додумались. Нічого, що погода не сприяла, наступного року, сподіваюсь, фестиваль буде більшим і, неодмінно, ліпшим.
    Та повернімося до сцени під забронзовілим Шевченком. Щовечора там грали... вгадайте хто. Ні, не всюдисущі старші брати. Маловідомі українські гурти, ось хто. Вони теж виборювали собі право на місце під сонцем. А в останній день Форуму там само проходив розіграш книжок за лотерейними квитками, котрі вільно роздавалися всім відвідувачам ярмарку. І от виходить, що на кілька скромних російських акцій припадає півтора десятка українських. Та ж ні, пан Зінкевич волає, що Форум продався московітам, що «вектор вибрано не європейський, а азіатський». От він так бачить.
    Тепер про спаринґи. Парні читання російських і українських поетів здобули прихильність глядачів ще минулоріч. І зараз до будь-якої з кнайп, де проходили акції, було не пробитись. Аякже. Кожному хочеться подивитися і на своїх улюблених поетів, і на сусідніх – чим живуть, чим дихають. Адже не секрет, що якщо про українську сучасну поезію бодай щось ще відомо, то з поезією сусідів – Росії, Білорусі, Польщі, Румунії, Молдови справи швах. І наступного разу, чом ні, можна і поспаринґувати з молдовськими літераторами, буде такі виявлять бажання. Єдине зауваження стосовно спарингів – ну які, пробачте, поети з Юрія Винничука та Світлани Поваляєвої? Але орґанізаторам, певно, було видніше.
    В будь-якому разі, Форум вдався. Він був по-справжньому міжнародним, насиченим, розмаїтим і стовідсотково українським за духом. А натовпи спраглих книжкового слова доводять, що хай там що, але українська книжка житиме.
    Тут би мені й поставити крапку. Проте пан Осип оминув увагою ще одне важливе питання. На його погляд, «перший крок нівеляції української книжки – не українське, а російське слово біля Шевченка». Облишмо Кобзара, його ім’я і так занадто часто згадують всує. Пан Осип асоціює себе з видавництвом «Смолоскип», котре існує з 91-го року, а з 1993 проводить літературний конкурс з досить дивними, як на сучасний стан укрліту, обмеженнями. Їх наслідком, як мені видається, стало закінчення співпраці «Смолоскипу» з Анатолієм Дністровим – за чутками, пан Осип прочитав роман останнього «Пацики». Звісно, що один з найадекватніших текстів про «молодь з робочих кварталів» не міг обійтися без тем і прийомів, старанно замовчуваних у поважному видавництві, та я не за те. Якщо п. Зінкевичу подобається будувати солом’яну хатинку в якій заборонено говорити про сірих вовків, то най. Та хто, скажіть мені, заборонив би видавництву «Смолоскип» побудувати власну сцену біля будь-якого з львівських пам’ятників (заплативши за це кілька тисяч доларів) і ректи звідтам будь-що, що вписується в рамки видавничої політики? Хто, які, поясніть, вороги українського народу завадили провести «Смолоскипові» ще кілька презентацій окрім тої в музеї Етнографії, куди прийшли самі лише автори? І чому пан Зінкевич звинувачує будь-кого окрім себе та своїх колеґ по видавничій справі, в тому, що українській книжці в Україні не знаходиться місця, коли автор цих рядків змушений їздити за поповненням своєї бібліотеки до Києва та Львова? Не забуваймо також і того, що смолоскипівську книжку будь-де окрім столиці придбати майже неможливо – вона більше ніде і не намагається розповсюдитись.
    То що, може на п’ятнадцятому році незалежности почнемо набивати мішки не тільки гречаною вовною?

    стронґовський
    поет, pr-менеджер ЖОМТО «Оксія»,
    орґанізатор молодіжного літературного фестивалю на ХІІ Форумі Видавців
    м. Житомир.


    кроспост до "Літературної України" і до http://www.livejournal.com/users/strongowski/43845.html
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.10.11 | Олесь Бережний

      смолоскипиш непадєцькі. залік! (-)

    • 2005.10.12 | ziggy_freud

      Re: Це бізнес, нічого особистого

      стронґовський пише:
      > з економічної точки зору, Росія зацікавлена, щоб так складалося і надалі. Їй це вигідно. Це бізнес, нічого особистого. А будь-який бізнес приносить тим більше прибутку, чим більше в нього вкладаєш. І російські книговидавці не соромляться вкладати у золоту жилу. Тому приїжджають росіяни і пропонують: «А давайте, ми платимо..!».

      Фактичну дво- (чи більше-) мовність більшость українців, здатних читати книги, можна використати як для нищення культури, так і для її відродження. Зокрема, спаринги - цікава форма культурного обміну. Якби колись Тичина виходив проти Блока, чи Семенко проти Маяковського. Або - Шевченко проти Пушкіна. Лише з поетичним словом, звичайно ;-)

      В довгостроковій перспективі принаймні дехто з росіян має цікавитись тим, щоб в Україні збереглась хоч якась культура. Бо інакше тут перестануть читати навіть Марініну. Не буде російським видавництвам з наших співгромадян нового Гоголя, Купріна чи Булгакова. Якщо маленькі _малороси_ зростатимуть на телесеріалах, рагульській попсі і гральних автоматах.

      > То що, може на п’ятнадцятому році незалежности почнемо набивати мішки не тільки гречаною вовною?

      Парадоксально, але люди, які самі себе загнали в гето, звідки волають до вузького кола про утиски укр. культури, поводяться згідно імперських сподівань щодо _дурних хАхлов_.

      Приєднуюсь до питання п. Стронговського: панове, де ви були останні 14 років, і що конкретного зробили?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.10.14 | harnack

        Споживайте російське - корміть ним українське

        (Гарнак): Сліджу переважно за перекладами в українську (таких, скажімо, як Ніцше, Авґустина, Сартра, а недавно придбав Критику Цинічного Розуму Слотердейка - й ще додатню зайвину сентименталізованого непотрібу та інтелектуального істуканства) - тільки заради мови, або схоплення україномовної вправності з отими текстами (бо вони в мене є всі англійською). Тепер, я би не відмовився їх мати і російською. Прагматична психологія мені каже, що український справжній інтелектуал тільки споважніє, повагомішає од доступу до російськомовної книги, тим більше, якщо вона дешевша. Це парадокс: інтелектуально вживати російську для власноукраїнського збагачення. Своєрідний зворотний імперіалізм: загарбувати культуру якраз через російську (принаймні до тих пір, доки те не воплотиться в українську)! Бо, на жаль, не дочекаєшся, доки перекладуть усього Ніцше в українську, або Дерріду, або Гайдеґґера - а ось там воно дешевше зваблює нас, спонсороване росіянами. Отак українці і паразитують на росіянах - привід відчуватись експлуататорами росіян. Я не можу, наприклад, притамувати подиву од того, що додатніх книг Ніцше ще не перекладено - те все притьмом би розкупилось. "Основи" переклали Так Казав Заратустра і Антихриста (останню книгу благоговійники полохливо лженазвали Жадання Влади). Висновок: нехай росіяни продають свою книгу якнайдешевше - підкріплять тільки українську інформаційну потугу, спровокують ревність і жадання україномовної влади. Во ім'я чого і сперечаються на цій гілці!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.10.15 | ziggy_freud

          Багато в чому наші видавці гальмують.

          harnack пише:
          > Прагматична психологія мені каже, що український справжній інтелектуал тільки споважніє, повагомішає од доступу до російськомовної книги, тим більше, якщо вона дешевша. Це парадокс: інтелектуально вживати російську для власноукраїнського збагачення.

          Знати мови взагалі корисно. Чому швейцарці в середньому знають 3-4 мови, а нам - зась? Бо: тримовність - це тридушність, а чотиримовність - це чотиридушність (с) хтось із Руху, кінець 80х.

          Багато в чому наші видавці гальмують. Згадати чудові переклади "Всесвіта", і порівняти їх із російськими аналогами, рівними чи гіршими, які друкував, скажімо, "Факт". Російському перекладачеві треба вчити польську або чеську, а в нас - повно природніх знавців слов*янських мов.

          > Своєрідний зворотний імперіалізм: загарбувати культуру якраз через російську (принаймні до тих пір, доки те не воплотиться в українську)! Бо, на жаль, не дочекаєшся, доки перекладуть усього Ніцше в українську, або Дерріду, або Гайдеґґера - а ось там воно дешевше зваблює нас, спонсороване росіянами. Отак українці і паразитують на росіянах - привід відчуватись експлуататорами росіян.

          Мій порядок преференцій дещо інший:
          1. читати в оригіналі, якщо знаю мову оригінала
          2. українською, якщо є переклади різними мовами
          3. читати цікавий текст будь-якою зрозумілою мовою

          Російською це тлумачиться як: "За отсутствием дворника воспользуемся дворничихой" ;-) Тобто краще читати чужою мовою, ніж, скажімо, дивитись ТБ.

          > Висновок: нехай росіяни продають свою книгу якнайдешевше - підкріплять тільки українську інформаційну потугу, спровокують ревність і жадання україномовної влади.

          Це вірно, якщо кількість текстів укр. і рос. буде поступово наближуватись до паритету. На сьогодні це десь 50/50. Замість тих 5%, які пропонуються книгарнями і базаром. Інакше це наша _капітуляція_ перед культурним імперіалізмом.

          До речі, де взяти книги мовами меншин, або світовими мовами? Чи багато людей можуть купити книгу в Інтернет? Вибір з російської... і російської - цього замало.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.10.16 | Леонід

            Re: Багато в чому наші видавці гальмують.

            На привеликий жаль, здебільшого мені доводиться вступати в полеміку "проти всіх". Отак саме виходить і зараз.
            А що можна зробити -- подивіться: видавці на продавців, продавці на видавців, читачі, якщо вони самі пишуть, на інших письменників, а російська попса, як колись "пєрвомай" крокує країною. Хочу на декілька моментів звернути увагу.
            Безперечно, не форум видавців винний в успіху російської попси, але ми всі, хто там був, чули: "Видатна львівянка Олександра Марініна" Чули і... з'їли. А мені соромно за справжніх видатних львівян.
            От там пишуть, що видавці не займаються просуванням української книжки на ринок. Панство, як? Може хто підкаже, як це робити. Зрозумійте, люди добрі, видавці не спонсори. Вони можуть витрачати лише те, що заробляють. Треба не тільки книжки видавати, але й зарплатню платити! А реклама скажімо на телебаченні -- це ж не під силу! А де ще реклама? В інтернеті? Так вона не спрацьовує! Ну дасть вона ну може сто нових читачів. По міркам тусівки це забагато! А по міркам країни?
            А пан власник книгарні, я перепрошую, просто... не дуже правдивий.
            Наше видавництво співпрацює з більш ніж 100 книгарнями. І абсолютно всім ми даємо книжки на реалізацію! Не даємо лише тим, хто брав і ані книжок, ані грошей не повернув. Ну й приватним розповсюджувачам на реалізацію ПЕРШИЙ РАЗ не даєм, бо дюуже часто вони ... зникають з нашими книжками.
            Стасовно того, що українські книжки на одній полиці вміщуються, то це,на мій погляд просто брехня! У нас скажімо в прайсі 200 активних книжок, а у багатьох видавництв ще й побільше. Я непогані, доречі, книжки!
            Думаю, що варто нам всім зрозуміти, що чим більше ми будемо СЕРЕД СВОЇХ ворогів шукати, тим страшніше буде експансія російської попси. І не на книжковий ринок, а в голови та серця (вибачте за високопарність.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.10.17 | ziggy_freud

              Re: Багато в чому наші видавці гальмують.

              Леонід пише:
              > Зрозумійте, люди добрі, видавці не спонсори. Вони можуть витрачати лише те, що заробляють. Треба не тільки книжки видавати, але й зарплатню платити! А реклама скажімо на телебаченні -- це ж не під силу! А де ще реклама? В інтернеті?

              Дивлячись яка реклама в Інтернеті. Створити сайт з інформацією про _всі_ україномовні релізи. Такий собі Амазон із опцією замовлення. Або - хоча б всі свої книги з анотаціями. Якщо видавництво не тягне свою фірмову книгарню, скооперуватись з іншими.

              > Стасовно того, що українські книжки на одній полиці вміщуються, то це,на мій погляд просто брехня! У нас скажімо в прайсі 200 активних книжок, а у багатьох видавництв ще й побільше. Я непогані, доречі, книжки!

              Охоче вірю. Де киянину хоча б той прайс подивитись, а краще - самі книги в руках потримати? На весь Київ одна маленька лавка української книги (в Могилянці) і з 10 точок на базарах. Ще 7-8 книгарень, де є хоч якийсь асортимент укр. книги. Звичайно, Ваших там буде менше ніж 200...

              Але ж і відвідавши кілька закладів на кшалт "Букви", покупець цілком може винести звідти лише "невдоволеність культурою" ((с) Зігмунд Фройд, прохання відрізняти від ziggy freud ;-).

              > Думаю, що варто нам всім зрозуміти, що чим більше ми будемо СЕРЕД СВОЇХ ворогів шукати, тим страшніше буде експансія російської попси.

              Та хто каже про ворогів. Я наче намагаюсь критикувати конструктивно, як десь перегнув палю - зауваження приймаються.
            • 2005.10.18 | Олесь Бережний

              Наразі важливіше не хто гальмує, а як натиснути педаль газу!

              Леонід пише:
              > На привеликий жаль, здебільшого мені доводиться вступати в полеміку "проти всіх". Отак саме виходить і зараз.

              Шановний Леоніде,
              Чому "проти всіх"? На цьому Форумі дописують переважно люди, яких щиро турбує доля української культури, зокрема й укрлітератури. Звісно, иноді тут трапляються окремі персонажі, які відразу починають бризкати слиною, брутально поводитися й особисто ображати інших учасників дискусії. Проте, на них тут є модераторська управа! Досвід свідчить про те, що на цьому Форумі можна вести змістовні обговорення болючих питань. Лишень треба мати трохи терпіння й бажання порозумітися.

              > Безперечно, не форум видавців винний ...
              Коні винні. Тобто, немає вже ніякої потреби відшукувати винних. Треба ліпше думати про шляхи подолання кризи та вирішення проблем. Годі озиратися, час дивитися вперед, у майбутнє.

              > А мені соромно за справжніх видатних львівян.
              А мені фіолетово. Ми ж з вами, здається, кияни? Тож най львівя"ни самі з тим розбираються! (Он серед них вже є Мазох і Фройд, чому ж дивуватися, коли комусь іще кортітиме потрапити до такого пишного товариства?)

              > От там пишуть, що видавці не займаються просуванням української книжки на ринок.
              Ви вважаєте, що займаються?

              > Панство, як? Може хто підкаже, як це робити.
              Може.

              > Зрозумійте, люди добрі, видавці не спонсори.
              Це зрозуміло. Як також зрозуміло, що більшість українських видавців не бізнесмени в загальноприйнятому сенсі. І це доконаний факт. У цьому - особливості українського книжкового ринку. Кожен ринок має свої унікальні риси, але це саме по собі не є трагедією.

              > Вони можуть витрачати лише те, що заробляють.
              Якщо йдеться про українських видавців - Вам видніше. Якщо ж ідеться про загальне ведення успішного бізнесу - це не завжди так.

              > Треба не тільки книжки видавати, але й зарплатню платити!
              За аналогією, нафтогазовим компаніям треба теж не тільки нафту й газ видобувати, але й зарплатні виплачувати... Маю на увазі основоположний приницп ведення бізнесу заради його прибутковості, а не фактичні обсяги прибутків. Якщо бізнес добре налагоджено, то він має бути прибутковим - не залежно від того, про який саме продукт ідеться, нафту й газ чи україномовні книжки. Бізнес - це капіталістичне підприємство, а не благодійний фонд.

              > А реклама скажімо на телебаченні -- це ж не під силу! А де ще реклама? В інтернеті? Так вона не спрацьовує!
              Дивно, дуже дивно. Чому реклама "не спрацьовує"? Чи маєте дані про ринкові дослідження, фокусні групи, вивчення тенденцій, профіль покупця, прогнози розвитку ринку тощо?

              > Ну дасть вона ну може сто нових читачів. По міркам тусівки це забагато! А по міркам країни?
              Чекайте, невже аж сто нових покупців є чимось поганим для продавця? Хіба ж битва не мусить йти за кожного покупця? А це зрештою складатиметься докупи. І поступово зростатиме, рік від року. Гіганти книжкової індустрії на Заході, що насьогодні мають багатомільярдні бюджети, починались у минулих сторіччях з маленьких книгарень чи одноосібних видавництв. До речі, за який час Ви набуваєте цю сотню нових покупців - за тиждень, місяць, рік?

              Принагідно зауважу, що час від часу зазираю на вебсайт Вашого видавництва. Він хронічно не оновлюється, повно глюків. Немає можливості придбати книжки безпосередньо в Інтернеті. Невже Ви вважаєте, що це недоліки Інтернету, а не розподіл пріорітетности з боку менеджменту? Ка-гм, може це є бачення стратегічного розвитку бізнесу? Тобто планування видавничого бізнесу в Україні на наступні 2, 3, 4, 5, 10, 20, 50 років? Авжеж. На жаль, знаю наперед, якою є Ваша відповідь.

              > Думаю, що варто нам всім зрозуміти, що чим більше ми будемо СЕРЕД СВОЇХ ворогів шукати, тим страшніше буде експансія російської попси. І не на книжковий ринок, а в голови та серця (вибачте за високопарність.

              Назагал, пошуки ворогів - це геть не бізнесова функція. З іншого боку, якщо книжковий ринок в Україні є настільки політизованим питанням, далеко від нормальних і природніх бізнесових і торгівельних стосунків, то тоді тут треба застосовувати інші моделі.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2005.10.21 | Леонід

                Re: Наразі важливіше не хто гальмує, а як натиснути педаль газу!

                Шановний Олесь! Як на мене, Ви коней та людей до однієї купи поклали. Ваш змістовний аналіз-- до кого: до видавців, до продавців, чи до бізнесменів?
                От дивіться. Ви нриторично запитуєте добре це 100 нових покупців чи погано? Зрозумійте, для продавця воно добре, а от для бізнесу і до видавця -- смішно! Чому? Тому що йдеться про збільшення можливості продажів української (особливо україномовної) бодай на порядок. Тобто якщо за рік продається 2-3 тисячі примірників однієї книжки, ми це вважаємо непоганим результатом. Але при такому результаті видавнича справа ніколи не стане бізнесом. Тому що на прибутки від такого "бізнесу" не можна навіть нові книжки видавати, я вже не кажу розвиватися. От Ви кажете, сайт погано працює, Так підрахували, що прибуток від добре працюючого сайту (із зарплатнею для фахівця) стає збитком.Смішно, але ж несмішно! Добре, що Ви знаєте відповідь щодо бізнеспланів на роки. Всеж-таки відповім: є в нас бізнес-плани, але я б їх точніше назвав "цвинтарем сподівань".Ви що серйозно вважаєте, що доки "співає Чиж" можна реалізувати хоча б один план?
                Без протекціонізму держави видання української книжки не буде нормальним бізнесом!!! Це при тому, що наше видавництво ще більш-менш успішне.
                І я, відверто кажучі дуже на себе сержуся, що вліз у порожні розмови.Просто хотілося пояснити пану власнику книгарні, що є нормальна українська книжка і що можна її брати на реалізацію, але щось він до відділу збуту видавництва "Факт" так і не звернувся.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2005.10.27 | Олесь Бережний

                  Re: Наразі важливіше не хто гальмує, а як натиснути педаль газу!

                  Леонід пише:
                  > Шановний Олесь! Як на мене, Ви коней та людей до однієї купи поклали.
                  Шановний Леоніде, Вам, звичайно, видніше, але я такого не робив. :)

                  > Ваш змістовний аналіз-- до кого: до видавців, до продавців, чи до бізнесменів?
                  До читачів цього форуму "Культура".

                  > От дивіться. Ви нриторично запитуєте добре це 100 нових покупців чи погано?
                  Дивлюся. Добре. Як не дивлюся - все добре і тільки добре.

                  >Зрозумійте, для продавця воно добре, а от для бізнесу і до видавця -- смішно!
                  Намагаюся зрозуміти. Для продавця - добре. А для бізнесу і видавця хіба погано? Таж теж є добре. Як не крути! Гаразд, Ви кажете "смішно". Але що є недоброго у слові "смішно"? Вочевидь, я таки не розумію чому це не добре...

                  >Чому? Тому що йдеться про збільшення можливості продажів української (особливо україномовної) бодай на порядок.
                  Гаразд, але навіть і при цьому 100 додаткових покупців - це всеодно добре. Вони всеодно приносять прибуток, а не видатки. Вони дають свої гривні продавцям, а не заберають їх у видавців.

                  >Тобто якщо за рік продається 2-3 тисячі примірників однієї книжки, ми це вважаємо непоганим результатом.
                  Тобто, 100 нових покупців за цією логікою мусило б бути непоганим відсотком від непоганого результату. Сотні додаються в тисячі. Чому ж це "смішно"?

                  >Але при такому результаті видавнича справа ніколи не стане бізнесом.
                  Чекайте, 100 нових покупців ніяким чином не заважають Вам створювати свій бізнес. Вони - кров"яні клітини будь-якого бізнесу.

                  >Тому що на прибутки від такого "бізнесу" не можна навіть нові книжки видавати, я вже не кажу розвиватися.
                  Згоден. Але чому тоді треба легковажити сотнею нових покупців?

                  >От Ви кажете, сайт погано працює,
                  Так. Ніяк. Тобто він саме не працює, а просто вісить. І сам їсти просить. Це замість того, аби Вас і видавництво годувати.

                  >Так підрахували, що прибуток від добре працюючого сайту (із зарплатнею для фахівця) стає збитком.
                  Женіть в шию таких рахувальників!

                  >Смішно, але ж несмішно!
                  Та мені вже давно не смішно! Уже все висміяв, що тільки міг. Тепер лишень самі сльозі на очах. І не певен, чи то від сміху, чи від чогось ще...

                  >Добре, що Ви знаєте відповідь щодо бізнеспланів на роки.
                  Знаю відповіді. Не знаю бізнес-планів.

                  >Всеж-таки відповім: є в нас бізнес-плани, але я б їх точніше назвав "цвинтарем сподівань".
                  Або одне, або друге. Бізнес-план не може бути "Плачем Ярославни". Ящо не може бути нормальних умов для нормального бізнесу, то не може бути й нормального бізнес-плану. Це аксіома.

                  >Ви що серйозно вважаєте, що доки "співає Чиж" можна реалізувати хоча б один план?
                  Я взагалі ніяк не вважааю, бо не розумію, що Ви маєте на увазі.

                  > Без протекціонізму держави видання української книжки не буде нормальним бізнесом!!!
                  Ой, лишенько! Оце і є те, про що співає той казковий "Чиж"? Тоді дійсно горе!!! Як співав Грібоєдов...

                  >Це при тому, що наше видавництво ще більш-менш успішне.
                  Усі хочуть більше! Я хочу, щоб в Україні більше видавництв були більшеуспішними і більше видавали би більше книжок!!! І більше продавали б за менші ціни!

                  > І я, відверто кажучі дуже на себе сержуся, що вліз у порожні розмови.
                  Вибачте, якщо я спонукав Вас на це неподобство. Уже каюся! :sol:
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2005.10.27 | Леонід

                    Re: Наразі важливіше не хто гальмує, а як натиснути педаль газу!

                    Шановний Олесь! Я, відверто кажучи, готовий підняти дві руки вгору, не в сенсі "вікторія", а в сенсі "здаюсь".Не тому, що Ви мене в чомусь переконали, а тому, що в нас суперечка типу "біле" чи "кисле". Але на одне СПРОБУЮ звернути Вашу увагу. Сто нових читачів потребують набагато біль капіталовкладень, аніж від них прибуток! Якщо Ви не готові це зрозуміти, то далі неможливо продовжувати розмову. Повірте, нічого особистого і ніяких образ, але ми вже 9 рочків намагаємося попри все працювати на українського читача, і дуже б хотілося, щоб той самий читач зрозумів, що легше та краще не стає не тому, що ми кровні письменицькі чи читацькі гроші на "закордони" витрачаємо, а тому... Стоп, кажу сам собі, не треба починати спочатку...
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2005.10.28 | Олесь Бережний

                      Re: Наразі важливіше не хто гальмує, а як натиснути педаль газу!

                      Леонід пише:
                      > Шановний Олесь! Я, відверто кажучи, готовий підняти дві руки вгору, не в сенсі "вікторія", а в сенсі "здаюсь".Не тому, що Ви мене в чомусь переконали, а тому, що в нас суперечка типу "біле" чи "кисле".

                      Шановний Леоніде,
                      Давайте домовимося відразу. Жодним чином я не намагаюся в чомусь Вас чи будь-кого тут переконувати. Так само як і навряд чи комусь вдасться переконати мене змінити свої усталені погляди на підставові речі. Однак, я завжди відкритий до того, щоб неупереджено вислуховувати нові та несподівані думки. "Чужого навчайтеся"(с) - це вважаю дійсно мудрими словами!

                      А ще не варто застосовувати тут якусь воєнну термінологію на кшталт "вікторія" чи "здаюсь". Не збираюся ні з ким тут воювати. Припускаю, що в процесі дискусії деякі мої вислови можуть виглядати зарізкими чи занадто категоричними. Навіть і тоді, коли я не мав такого на думці. Тому наперед прошу вибачення, якщо щось таке побачите в моїх словах. Мій інтерес не сперечатися з Вами заради суперечки. Скажу відверто, що я ставлюся з великою повагою до того, що робить Ваше видавницто й Ви особисто. Я так налаштований апріорі до всіх, хто робить щось на користь української книги. Навіть і попри якісь недоліки чи непорозуміння.

                      > Сто нових читачів потребують набагато біль капіталовкладень, аніж від них прибуток! Якщо Ви не готові це зрозуміти, то далі неможливо продовжувати розмову.

                      Це я чудово розумію. З іншого боку, я чудово розумію, що Інтернет розвивається дуже швидкими темпами. Не скористатися цим було б помилкою. Це радше не відносно вид-ва "Факт", а назагал розвитку книготоргівлі в Україні. Ви ж самі вказуєте на неадекватність теперішньої ситуації. Отже, дотеперішні методи не принесли очікуваного результату. А щодо ролі уряду й держави... Не хочу навіть починати цю тему. Як за останні 15 років нічого не було, так НМД і наступні 150 років буде. Порятунок потоплеників - справа самих потоплеників. Годі вже чекати милости від московських царів чи помаранчевих божків!


                      >Повірте, нічого особистого і ніяких образ,
                      Повірив. Те сам і з мого боку.

                      >але ми вже 9 рочків намагаємося попри все працювати на українського читача, і дуже б хотілося, щоб той самий читач зрозумів, що легше та краще не стає не тому, що ми кровні письменицькі чи читацькі гроші на "закордони" витрачаємо, а тому...
                      А чому?

                      Власне, Ви переконані, що як тільки єґомосць ясновельможного Уряду повернеться своїм ясним діоксиновим личком до української книги, то усі україномовні читачі раптом навперейми кинуться до книгарень закуповуватися?

                      Щиро,
                      Олесь :sol:
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2005.10.29 | Леонід

                        Re: Наразі важливіше не хто гальмує, а як натиснути педаль газу!

                        Шановний Олесь! Так, з новими читачами ми майже порозумілися -- добре! Я ніколи не вважав і не збираюся вважати, що інтернет -- це дитяча маячня. І безперечно у наших планах активізація такої діяльності(доречі більше ніхто, окрім вас на роботу сайту не скаржиться). Час від часу, як бачите, сам залажу. І скоро розпочнеться досить така-собі активна робота. Я тут лише намагався пояснити, що сьогодні перш за все необхідно говорити про:
                        1. Експансію російської попси.
                        2.Підняття тиражів україномовних книг бодай на порядок.
                        І от тут якраз і починається розмова про протекціонізм держави. Йдеться навіть не про конкретну підтримку. Йдеться хоча б про систему наголосів. От є в Києві вулиця Банкова. Є там закрита маленька країна, ну там ДУСя, секретаріат. І є там двоповерхова будівля, на другому поверсі якої ресторан(чик), а на першому книгарня. І в цій книгарні є рівно ... одна україномовна книжка. Сам я там, як Ви розумієте, не був, але хороші люди поділилися інформацією. Цікаво як виглядає кіоск у Іерховній раді. Скажімо в свій час (не знаю, як зараз) у Москві біля українського дому на Арбаті у книгарні було цілих 2 портрети класиків укр. літ.: Кучми і Лобановського. Так от видавництво Факт не збирається припиняти свою діяльність але здаємо собі справу, що без відповідної державної підтримки (не грошових внесків, а саме протекціонізму) будемо продовжувати виживати, а коли жити?
                        Згадав одну відому строфу Берсенева
                        "Нас е--т, а мы крепчаем,
                        И пока не замечаем,
                        Что покуда нас е--т,
                        Годы лучшие бегут.

                        Тому я й так наполеглево хочу всіх, кого можна, переконувати. Думаю, що під нашим гаслом
                        "Російськомовний -- україночитаючий" при в якомусь не політичному і не культурологічному, а ідеологічному об'єднанні нас всіх можна і треба привернути увагу держави до книжкових проблем, позбутися посадовців, які заважають працювати і почати питання вирішувати. Інакше -- повний абзац!
                        З повагою, Леонід
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2005.11.01 | Олесь Бережний

                          Давайте визначимо пріоритети

                          Шановний Леоніде,
                          Пропоную звузити поле дискусії до визначення пріоритетів для подальшого обговорення.

                          Леонід пише:
                          > І безперечно у наших планах активізація такої діяльності(доречі більше ніхто, окрім вас на роботу сайту не скаржиться).

                          Власне, я не скаржився, а вказав на три конкретні та предметні недоліки, які впадають в око мені під час відвідування сайту видавництва "Факт". Те, що Вам ніхто про це не говорив раніше зовcім не свідчить ані про те, що -
                          1) цих речей немає, або припускти що Вам дають
                          2) відверту й об'єктивну інформацію щодо Вашого сайту, або що
                          3) я маю яку-небудь особисту упередженість щодо сайту видавництва "Факт", а не інтереси української книги назагал.
                          Якщо бажаєте - залюбки поділюся своїми враженнями. Адже на сайті "Факта" такої можливості немає - тому ніхто з незаангажованих і сторонніх відвідувачів не може Вам "скаржитись" - тобто давати правдивий та об'єктивний фідбек.
                          З іншого боку, цікаво розглядати сайт "Факту" у порівнянні з сайтами "Нора-друк", "Піраміди", "Кальварії", "Фоліо" тощо.

                          > Я тут лише намагався пояснити, що сьогодні перш за все необхідно говорити про:
                          > 1. Експансію російської попси.

                          Чи Ви серйозно думаєте, що своїми зусиллями можете зупинити експансію російської попси? Чи маєте конкретні ідеї як цього досягти без того, щоб займатися партизанщиною на кштал пускати під відкіс товарняки з ворожою продукцією? :gun: Згоден, що у цьому питанні повинeн був найперше рішуче діяти уряд України. Проте, як я вже казав раніше, я не вірю в те, що комусь найближчим часом вдасться виправити хронічну недолугість і невігластво українських урядовців, цих рогулястих селюків, що дірвалися до влади в Києві. Тому в цьому питанні не бачу реальних перспектив для обговороення якихось конкретних кроків. Рішення цієї проблеми треба шукати деінде.

                          > 2.Підняття тиражів україномовних книг бодай на порядок.
                          Що саме заважає видавництвy "Факт" піднімати наклади книжок бодай на порядок? Відсутність мереж книгарень? Відсутність попиту? Відсутність поінфоромованости покупців про товар?

                          > І от тут якраз і починається розмова про протекціонізм держави.
                          Шановний Леоніде, нарікання на самоусунену роль держави, як вже я неодноразово казав, вважаю некоструктивним на цьому форумі з огляду на те, що ми тут не знайдемо еліксіру для того, щоб тупоголові бовдури на Печерських пагорбах раптом порозумнішали й осягнули б стратегічне значення україномовної книжки для майбутньої долі власної держави. Тому цю тему вважаю безперспективною для подальшого обговорення. Добре, що є інші досить предметні теми.

                          Щиро,
                          Олесь :sol:
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2005.11.01 | Леонід

                            Re: Давайте визначимо пріоритети

                            Шкода, що ви не бачите предмету для обговорення саме в ціх питаннях, в яких необхідно щось термінове робити. На привеликий жаль всі наші гасла, гумористичні та сатиричні виступи на форумах, боротьба з іншодумцями справу не посунуть ані на крок. Чи є можливість переконати представників владних інституцій щодо підтримки української книжки? Безперечно є, але за єдиною умовою: сумісні, постійні, цілеспрямовані дії. От той пан, власник книгарні, власне з якого почалася дискусія, якось не звертається до видавництв, які із задоволенням давали б йому книжки не реалізацію! Що це боротьба "за" чи "проти"? Пану Зенкевичу дружньо пояснили, що всі гроші які він вкладав у книжкову справу це фігня, мені "конструктивно" допомогають, критикуючи сайт. І це не тільки в інтернеті.У будь-якій газеті або про книжки не пишуть, або "тусня" на "тусню".
                            Йдеться не про діалог із владою (хоча і він би не завадив), йдеться про, повторююсь, наголоси, під якими у напрямку книговидання та книгорозповсюдження робиться все, ба навіть граються в інтернеті. Ви самі навіть не уявляєте, шановний Олесю, скільки моїх російськомовних приятелів звернули увагу на цю дискусію і посміялися саме з приводу того, як українські інтелектуали захищають російську попсу і нахвалюють російських книгарів. Якщо ви уважно перечитаєте гілку, то певно погодитесь, що такий висновок можна зробити.
                            От Ви запитуєте, чому видавництво "Факт" не збільшує наклади на порядок. Невже дійсно не знаєте чому? Ви не хочете військової термінології, але пропоную компроміс: хай в нас всіх буде не єдиний фронт, а єдиний тил!
                            З повагою, Леонід
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2005.11.03 | Олесь Бережний

                              Хай у нас буде єдиний тил! А що далі?

                              Леонід пише:
                              > Шкода, що ви не бачите предмету для обговорення саме в ціх питаннях, в яких необхідно щось термінове робити.
                              Шкода, що Ви це так зрозуміли. Адже так я не писав. Проте, грець уже з тим як Ви мене розумієте чи радше наполегливо не розумієте. Позаяк, буду надзвичано вдячний, якщо Ви знімете завісу таємниці з оцього щось у наведеній вище цитаті з Вашого висловлювання. Що саме, на Вашу думку, треба терміново робити?

                              > На привеликий жаль всі наші гасла, гумористичні та сатиричні виступи на форумах, боротьба з іншодумцями справу не посунуть ані на крок.
                              ОК. А що тоді посуне справу на крок?

                              > Чи є можливість переконати представників владних інституцій щодо підтримки української книжки?
                              Хоча Ви ставите це питання риторично, але нмд, відповідь для мене не є такою однозначною, як для Вас. Я можу припустити, що такої можливости реально не буде в найближчі років 100. І нічого. Це не зупинить мене у бажанні купувати й читати українські книжки.

                              > Безперечно є, але за єдиною умовою: сумісні, постійні, цілеспрямовані дії.
                              Шановний Леоніде, сумніваюся щодо безперечности. Прошу, назвіть будь ласка ці сумісні, постійні, цілеспрямовані дії. Чи може це якась таємниця?


                              > Пану Зенкевичу дружньо пояснили, що всі гроші які він вкладав у книжкову справу це фігня,
                              Про що це Ви? Я такого тут не побачив. Критикували пана Зінкевича у цій гілці за зовсім інше. А сaме - за його статтю про львівський Форум видавців, а не за те, що він вкладав гроші в книжкову справу, як пишите Ви. Тому не варто робити хибні узагальнення. Можна легко навести конкретні цитати й спростувати безпідставність Вашого судження.

                              > мені "конструктивно" допомогають, критикуючи сайт.
                              Шановний пане Леоніде, я глибоко помилявся. Боронь Боже висловлювати будь-яку критику, бо вона за визначенням не буває "конструктивною", а лише ворожою, підступною чи руйнівною. :spookie: Хай живе підлабузництво та самовихваляння + самозаспокоєність, віднині та вовіки віків! Бо насправді варто зазначити три речі стосовно вебсайтау вид-ва "Факт":
                              Перше, він поновлюється регулярно, майже щодня, ну принаймні щотижня.
                              Друге, на ньому немає жодних глюків (усі сторінки, тексти й фотки відкриваюся вправно й швидко).
                              Третє, там можна замовити книжку безпосередньо у видавництва й там же заплатити карткою в онлайновому режимі - надзвичайно зручно та надійно - дуже поширена практика на вебсторінках українських видавництв! :hap:


                              > Йдеться не про діалог із владою (хоча і він би не завадив), йдеться про, повторююсь, наголоси, під якими у напрямку книговидання та книгорозповсюдження робиться все, ба навіть граються в інтернеті.
                              Що саме Ви маєте на увазі під "наголосом". Дуже Вас прошу, або почніть називати речі конкретно, або вже не треба створювати отакої втаємниченої містичности їжачка в тумані там, де справа повинна бути публічною, чіткою та зрозумілою навіть і цьому тупоголовому Олесю Бережному (якого, в приципі, не треба агітувати за совєцьку власць -сам кого завгодно загітує!), не кажучи вже про пересічного читача, цього "маленького українця", що може раптом виявитися Вашим потенційним покупцем! Отже, що таке цей таємничий "наголос" і як нам в нього "гратися в Інтернеті"?

                              > Ви самі навіть не уявляєте, шановний Олесю, скільки моїх російськомовних приятелів звернули увагу на цю дискусію і посміялися саме з приводу того, як українські інтелектуали захищають російську попсу і нахвалюють російських книгарів.
                              Ні, не уявляю. Хоча, мені їх щиро шкода з двох причин: або 1) вони дійсно не розуміють української мови, або ж 2) вони за визначенням, як і більшість вєлікарусоф, сміються з усього нерусскава. Тим більше - чому і б не посміятися з метушні "ураАінськіх хі-хі інтєлєктуалаф фі-фі"! :gun:
                              До речі, оскільки Ви торкнулися цієї веселої теми міжетнічного сміху. Ви самі навіть не уявляєте, шановний Леоніде, скільки моїх китайськомовних приятелів звертають увагу на метушню російськомовних інтелектуалів і як вони регочуть від одного тільки словосполучення "російськомовний інтелектуал". Припускаю, що на якомусь з діалектів китайської це означає щось дуже кумедне чи навіть і непристойне. Отакі в нас иншомовні сміхуйочькі палучаюцця. :p
                              Між іншим, поки ці російськомовні інтелектуали сміються з метушні українців, китайці наполегливо розмножуються. Цікаво, хто з нас усіх сміятиметься останнім? :hap:

                              > Якщо ви уважно перечитаєте гілку, то певно погодитесь, що такий висновок можна зробити.
                              Напевне, я перечитав її щойно дуже неуважно. Бо не погоджусь, бо такого висновку не можу зробити.

                              > От Ви запитуєте, чому видавництво "Факт" не збільшує наклади на порядок. Невже дійсно не знаєте чому?
                              Так, запитую. Треба запитати ще раз, або тричі за давнім звичаєм? Я дійсно не знаю чому. Хіба це є загальновідомою істиною? Припускаю також, що я надзвичано тупий. Хоча, з иншого боку, наш казковий король може виявитися голим...

                              > Ви не хочете військової термінології, але пропоную компроміс: хай в нас всіх буде не єдиний фронт, а єдиний тил!
                              Ні, не хочу (бо війскову термінологію я нещодавно обговорював у розділі "Мова" на цьому ж Майдані). Приймаю запропонований Вами компроміс. Хай у нас усіх буде єдиний тил! А що далі?

                              > З повагою, Леонід
                              З повагою, Олесь :sol:
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей
                              • 2005.11.03 | стронґовський

                                Ліпше допоможіть

                                Я готуюся відкривати видавництво. Як особи досвідченіші, гадаю не відмовитесь допомогти мені зібрати закони необхідні для цього відкриття. І ціни на оформлення, щоб почати збирати кошторис.
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                • 2005.11.03 | Олесь Бережний

                                  Ліпше ніж що?

                                  друже стронґовський*,
                                  вельми доречна та винятково вчасна поява Deus ex machina!
                                  припускаю, що один із дієвих способів збільшення абсолютної чисельности україномовних книжок в Україні, за умови коли українські видавництва обмежені у виданні книжок лишень невеликими накладами - збільшення чисельности самих цих українських видавництв. :)

                                  подробиці - милом. (також дєлоєсць).

                                  щиро,
                                  Олесь :sol:
                                  ________
                                  *пригадується, що хтось дуже не любить, коли до нього звертаються по імени, а от щодо правильної кличної форми прикметників я не зовсім певен, тож звиняйте ґречно за називний відмінок :)
                              • 2005.11.03 | Леонід

                                Re: Хай у нас буде єдиний тил! А що далі?

                                Про конкретні дії. Я їх роблю, сподіваюся, Олесю, Ви також. Але думаю, що є досить значна кількість потенційних споживачів української літератури, які сьогодні не розуміють, що дещо і від їхньої активністі залежить. Причому дуже б хотілося, щоб активність була більш конструктивною. Що є, на мій погляд, конструктивна активність? Ну по-перше, бажано (знов я повертаюся до військової термінології) розібратися хто є друг, а хто... ні. Можу сказати, кого я особисто зараховую до ворогів:
                                1. Це російська попса, яка продається в Україні (роблю наголоси: не російська книжка, а російська попса, ба навіть не будь-яка, а тільки та, що продається в Україні). Причому я її вважаю своїм ворогом не тому (перш за все не тому!), що вона заважає моєму бізнесу, а тому, що вона заважає розвиватися інтелектуальному ринку в моїй країні. Мені здається, що кожна людина, що причетна до будь-яких засобів масової інформації, повинна усвідомлювати, що суто ринковими механізмами це питання вирішено бути не може. Тому хотілося б побачити бодай моральну підтримку не російських поппроектів, а наших зусиль.
                                2.Це книгарні та книготорговельні організації, які або "викидають" українську книжку взагалі, або відводять їй роль такої собі ялинкової іграшки, щоб закрити рота поодиноким тихим "запитальникам". Дуже б цікаво було б перевірити, що саме писали у своїх зверненнях бізнесмени, коли отримували згоди на пильгові аренди у центрі міст. Цікаво, невже серед "переконаних" не знайшлося достатньої кількості людей, які б бажали у цьому розібратися.Хіба тут нема поля діяльності.
                                3.Серед моїх ворогів на привеликий жаль багато журналістів. Чому? Тому що страшено низький рівень цієї самої журналістики. Може варто було би отой рівень якось підвищувати (і знов-таки не за рахунок боротьби тусні з туснею, а журналіст -- йому варто піднімати глобальні задачі.
                                4. Це держкомітет Івана Чижа. (Хоча скоро вибори, і ті, кому він буде потрібен, його реабілітують.) От дуже б хотілося мені, щоб борці за українську книжку зрозуміли б, з ким треба боротися.
                                Я можу продовжити, але повірте, досить названого. І переконаний, що в цій боротьбі більшість відвідувачів "Майдану" (експертна група, як вони себе називають) може багато що зробити.
                                Шановний Олесь! Ви запитували, чому ми не збільшуємо наклади на порядок. Вибачте, я думав, що Ви дійсно це розумієте. Пояснюю. Не маємо на це грошей.
                                Ну а стосовно сайту. Мені відверто все одно критикуєте ви його чи хвалите.Мені далеко не байдуже, що ані Ваша критика, ані Ваша "стьобна похвальба" справу не посунуть. А там, де справу треба просувати... нікого нема.
                                За цим я особисто вважаю дискусію закінченою, бо ми з Вами обидва повторюємося
    • 2005.10.14 | Євген Захаров

      Re: Про москалів і гречану вовну.

      Ну, чого нападати на Зинкевича? Вин в одному правий: почуття смаку зраджувало на цьому форуми. На себе краще подивитися, чим лаяти старого...
  • 2005.10.20 | AOlex

    Справжній анекдот

    Ось показовий приклад у роботі укр.видавництва.
    Вирішив замовити книги в одному поважному київському видавництві, назвемо його "В". Узгодили спосіб оплати. Доставка "самовивоз", бо ж вони бачте не переймаются такою проблемою, кажуть:"Приїжджайте й забирайте самі". Ну заради КНИГИ можна й до Києва з'їздити, дарма що на це піде 1,5 доби та ще й купа грошей. Щоб не їхати самому, дзвоню до "Автолюксу" в Київ, замовляю за свій рахунок машину на адресу видавництва. Менеджеру в "В" треба лише заповнити декларацію й віддати товар, а мені чекати у себе в місті бажані книги. Проблем не може виникнути, оскільки вони ж нічого нікому не сплачують.
    В результаті, телефонує мені менеджер з відділу збуту й заявляє:"ми не можемо віддати книги сторонній фірмі, бо не маємо з ними договору й заключати не збираємось. Можете звернутись до приватного підприємця ..., він вам надішле, звісно за його розцінками."
    Сам відчуваюсь справжнім дурнем. Товар оплатив, про доставку з власної кишені домовився... але треба ще з кимось ділитись...
    спробуйте переконати мене, що тут не пахне корупцією!!!
    Видавництво те державне і живе на наші з вами бюджетні кошти.
    Може щось порадите?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.10.21 | Леонід

      Re: Справжній анекдот

      Є декілька порад.
      1. У таких випадках раджу називати видавництво чи то іншу організацію, яка Вас, я перепрошую, опускає.
      2.Не розумію, навіщо погуджуватися на власну доставку, коли як правило видавництва із задоволенням переправляють товар замовнику.
      3.І навіщо мати справи з державними видавництвами?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.10.26 | AOlex

        Re: Справжній анекдот

        Леонід пише:
        > 1. У таких випадках раджу називати видавництво чи то іншу організацію, яка Вас, я перепрошую, опускає.
        Мені нема чого їх покривати, це "Веселка". Але ж випадок ТИПОВИЙ і не найгірший. Маю таких анекдотів з десяток...

        > 2.Не розумію, навіщо погуджуватися на власну доставку, коли як правило видавництва із задоволенням переправляють товар замовнику.
        Я працюю за правилом "покупець завжди правий". І ось тут, крутись як хочешь а книгу знийди, та щоб і не дорого... Я не можу поступатися жодним, навіть потенційним, українським покупцем.

        > 3.І навіщо мати справи з державними видавництвами?
        А де ж тоді брати якісні книги? Наприклад "Вища школа" або "Либідь" видають дуже добрі книжки та їм досі ніхто конкуренції не робить. До того їх укр.книга -- вигідний товар.
        Веселка ж пропонує майже ексклюзивну продукцію з присмаком ностальгії :)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.10.26 | Леонід

          Re: Справжній анекдот

          От саме справжній анегдот я зараз і хочу згадати:
          ---- Як вимовити українською: "Я не хочу есть борщ"?
          -----"Я не хочу їсти борщу!"
          -----То їш лайно!

          Не розумію чому Ви не звертаєтеся до видавництв, які із задоволенням Вам би давали книжки на реалізацію, не розумію, чому не інформуєте спільноту про випадки, коли Вас "опускають". Невже боротьба за читача не є одночасно боротьбою з тими, хто сприяє недоходженню української книжки до читача? І особисте запитання: чому не звертаєтеся до київського видавництва "Факт"? А якщо Ви з нами співпрацюєте, то чому пишете, що НІХТО не дає на реалізацію та не поставляє книжки замовнику?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua