Книжка року - 2005
03/19/2006 | Ivan66
До фуршету не досидів. Стало нудно і я втік. Найвеселіше - те, що великий екран на сцені (типу домашнього кінотеатру), де мали крутити ролики з презентацією кожної номінації, так і не запрацював нормально - зламався десь на другому ролику. Збіглася купка просунутих мальчиків повсідалися навколо програвача і цілий вечір шось крутили, а переможці рейтингу, коли йшли на сцену, мусили через них переступати. Загальне враження від книжок-лауреатів наступне: нині головне в книжці вага і ціна (велика). Є й виключення, але, як і належить виключенням, їх поступово меншає. Переможець в історичній номінації - важкезна і дорогезна (2000 гривень) книга-альбом "Україна - козацька держава", за яку щойно і Шевченківську премію дали. Змістовно там нічого надто нового і проривного нема - звичайний науковий збірник, яких багато. Натомість цей "тріумф" - справжнє торжество шароварництва в культурній сфері. Кілька справді оригінальних і цікавих минулорічних книжок (як от "Київська обитель святого Кирила" - перша за багато років узагальнююча праця про унікальну Кирилівську церкву, робота, що просто-таки "нафарширована" оригінальними гіпотезами) навіть не потрапили на розгляд "експертів". Мені, як історику, було соромно...
Те саме й з іншими номінаціями: навіть там, де перемогли справді хороші речі, загальний вибір пошукувачів дивував. Скидалося на відвертий тусовочний "мєждусобойчик". Ага - ну надивися ше на наших українських "писателів" - Матіос, Ульяненко, Кононович, Капранови... Але позаяк я ніколи до богемних істериків не належав, то особливого драйву від "встрєчі с прєкраснимі" не відчув. Бачив Івана Марчука, творчість якого, на відміну від Ющенка, щиро не розумію і не відчуваю (там всі персонажі, чомусь, як якісь діти недоношені - хочеться кожному дати канхвету), а "простецько-дядьківська" манера спілкуватися просто приколює... Здається, дядько вже ходить по десь Парнасу... Найсимпатичнішим був Іван Малкович. Не дуже сприймаю деяких його стилістичних галицьких ухилів, але загалом він робить надзвичайно хорошу і якісну справу. До того ж, він єдиний, хто сказав того вечора про реальну біду - закриття на Хрещатику книгарні "Мистецтво" задля бутіку доньки Ківалова. Хоча нікому це, здається, не було цікаво... Ага, і ще був міністр культури Ліховий... І ще нуднючу і довгу пісню затягнув нео-кобзар Тарас Компаниченко ( я думав, засну)... І ще хрипко і безголосо забренькав бард Едуард Драч... І ще класно і суперово грав невликий джаз банд - живий музичний супровід всього дійства... Ето всьо...
Те саме й з іншими номінаціями: навіть там, де перемогли справді хороші речі, загальний вибір пошукувачів дивував. Скидалося на відвертий тусовочний "мєждусобойчик". Ага - ну надивися ше на наших українських "писателів" - Матіос, Ульяненко, Кононович, Капранови... Але позаяк я ніколи до богемних істериків не належав, то особливого драйву від "встрєчі с прєкраснимі" не відчув. Бачив Івана Марчука, творчість якого, на відміну від Ющенка, щиро не розумію і не відчуваю (там всі персонажі, чомусь, як якісь діти недоношені - хочеться кожному дати канхвету), а "простецько-дядьківська" манера спілкуватися просто приколює... Здається, дядько вже ходить по десь Парнасу... Найсимпатичнішим був Іван Малкович. Не дуже сприймаю деяких його стилістичних галицьких ухилів, але загалом він робить надзвичайно хорошу і якісну справу. До того ж, він єдиний, хто сказав того вечора про реальну біду - закриття на Хрещатику книгарні "Мистецтво" задля бутіку доньки Ківалова. Хоча нікому це, здається, не було цікаво... Ага, і ще був міністр культури Ліховий... І ще нуднючу і довгу пісню затягнув нео-кобзар Тарас Компаниченко ( я думав, засну)... І ще хрипко і безголосо забренькав бард Едуард Драч... І ще класно і суперово грав невликий джаз банд - живий музичний супровід всього дійства... Ето всьо...
Відповіді
2006.03.21 | Абу
цікаво
ми випадково взнали що нашу книжку було номіновано. Цілком очевидно що випадково, і тепер знаємо чому - бо вона тоненька2006.03.22 | Горицвіт
Re: Книжка року - 2005
Так, вибір переможців цього конкурсу часто дивує. Але треба мати на увазі їхню концепція: нагороджується книжка включно з поліграфією. Тобто, грубо кажучи, чим більше сторінок, чим кращий папір і дорожча палітурка - тим більше шансів.2006.03.22 | Ivan66
Re: Книжка року - 2005
Горицвіт пише:> Так, вибір переможців цього конкурсу часто дивує. Але треба мати на увазі їхню концепція: нагороджується книжка включно з поліграфією. Тобто, грубо кажучи, чим більше сторінок, чим кращий папір і дорожча палітурка - тим більше шансів.
Ну то час уже вдаватися тоді до радикальних реформ - відмовитися від тексту і змінити назву конкурсу на "Паперовий виріб року". Гідними номінантами тут могли б виступитит елегантні і дорогі записники, зошити, а то й всім відомі рулончики... І очі від читання не псуватимуться...
2006.03.22 | Горицвіт
Re: Книжка року - 2005
Ivan66 пише:> Ну то час уже вдаватися тоді до радикальних реформ - відмовитися від тексту і змінити назву конкурсу на "Паперовий виріб року". Гідними номінантами тут могли б виступитит елегантні і дорогі записники, зошити, а то й всім відомі рулончики... І очі від читання не псуватимуться...
Просто треба більше конкурсів. А в них така концепція, і що ж тут вдієш. Щоб книжку приємно тримати в руках, ілюстрації, палітурка, шрифт, папір і так далі. Це так мені пояснювали. І в цьому є певний сенс.
2006.03.23 | Ivan66
Re: Книжка року - 2005
Горицвіт пише:> Просто треба більше конкурсів. А в них така концепція, і що ж тут вдієш. Щоб книжку приємно тримати в руках, ілюстрації, палітурка, шрифт, папір і так далі. Це так мені пояснювали. І в цьому є певний сенс.
Воно, ніби, й так - більше конкурсів... різні концепції... Одначе я особисто в це, як панацею, не вірю. У нас уже є "більше" наукових академій... Зрештою, й "більше" театральних премій... В Росії є "більше" кінопремій... І шо воно всім дало? Тут ше шось треба до того "більше"... Якийсь такий якісний зсув... Треба думать...
2006.03.23 | Сергій Кабуд
читав ваш відгук і жалкував що саме Ви не пишете книжок
я б читавбо цей допис читається весело))
все викладене я поділяю хоч і не був присутній особисто, але це і так очевидно.
Книга про Кирилівську церкву має бути дістана бо заінтригували
А на бомонд тре забити бо найкраще виходить ЛИШЕ підпільно
Я рік тому поназнаходив десь годин на 40 підпільної української музіки, різних цікавих мені жанрів, яку переважно підлітки конструюють накомпютерах але не тільки, -
іфіційному радіо треба всім зробити самоспалення
Так само і з літературою.
Немає в пложині офіціозу ніякої поетіки,, ніякого драйву, нічого немає- це не та атмосфера.
2006.03.23 | Ivan66
Re: читав ваш відгук і жалкував що саме Ви не пишете книжок
Сергій Кабуд пише:>
> Книга про Кирилівську церкву має бути дістана бо заінтригували
Шас заінтригую ше більше... Професор Ульяновський (вельми авторитетна в науці людина) доказово описує Кирилівський монастир 18-го століття, як суперцентр київського самогоноваріння (до 80% прибутків обителі). На ярмарку, який відбувався періодично під Кирилівською горою ченці тримали ДЕВЯНОСТО ДВІ будки для продажу етого дєла + шинки на дорогах і т. д. На конкурентів робили набіги з дрючками і т. п. Іншими словами , ця благочестива обитель споювала тоді пів-Києва і коли архітектура то застигла музика, до біла барокова ліпнина 18-го століття на нинішньому храмі то застиглий самогон (тоді його називали горілкою). Читайте історичну літературу - тільки справжню!!! Там і не таке є...