а в мене є дівіді Васильціва з усіма чи майже усіма альбомами і купою концертних записів. Васильців - як на мене - ні чим не гірший від сонму попси, але на відміну від попси - Василь щирий у своїй творчості, щирий суто дитячою щирістю. І тому в нього просто неймовірна творча енергія, а от абсурдним є - якраз конфліктність такої фігури як він з нашим світом, повний формальності і фальші.
Васильціва насправді важко слухати, він насправді антиестетичний, але проте - в його ділі таки щось є - і це "щось" - дуже сильний стрижень, на якому і тримається його творчість.
Пісні Васильціва я особисто порівняв би з наївним живописом. Вони непрофесійні, необроблені, дивні і відштовхуючі, проте від них і не чекаєш естетичної насолоди, а почуття які вони несуть - зворушення, сентиментальності, зачудування - мають мало спільного з естетичними. Зате почуття ці - щирі, і приємно що хтось будить в тобі щирість
Тому оця антимузичність, антиестетичність Васильціва - то окремий феномен і писати про нього в рамках усталеного музичного процесу немає сенсу
> Васильціва насправді важко слухати, він насправді антиестетичний
і зі слухом та ритмом в нього - суцільні проблеми
> але проте - в його ділі таки щось є - і це "щось" - дуже сильний стрижень, на якому і тримається його творчість.
спробуйте порівняти з "прєвєд медвед"'ом. Думаю, база стрижня в них одинакова
> Пісні Васильціва я особисто порівняв би з наївним живописом.
Я би в жодному разі. Скоріше - з живописом мавпи. Бо наївний живопис передбачає наявність таланту, проте відсутність техніки. Живопис мавпи не передбачає нічого.
> Тому оця антимузичність, антиестетичність Васильціва - то окремий феномен і писати про нього в рамках усталеного музичного процесу немає сенсу
Але жоден "Превед, медвед" не змусив мене наразі стрибати, кричати і плескати в долоні. Мене, старого відмороженого пердуна, який останній раз підстрибував на місці під музику ще в школі, на концерті Василя Васильціва ковбасило, як сардельку. Я отримав півгодини чистого кайфу без жодної тяги чи краплі алкоголю. Усе це зробив Василь, бринькаючи на своїй гітарі і співаючи смішні пісні. Тому, принаймні, для мене він справжній геній, хоч і працює у стилі арт-офф
Я не заперечую Вашому бажанню отримувати задоволення від Васильціва.
Проте я би, все-таки, надав перевагу отриманню задоволення від, скажімо, ранніх Гадюкіних
Відповіді
2007.01.15 | wunderkit
що генія то генія - без жодної іронії
а в мене є дівіді Васильціва з усіма чи майже усіма альбомами і купою концертних записів. Васильців - як на мене - ні чим не гірший від сонму попси, але на відміну від попси - Василь щирий у своїй творчості, щирий суто дитячою щирістю. І тому в нього просто неймовірна творча енергія, а от абсурдним є - якраз конфліктність такої фігури як він з нашим світом, повний формальності і фальші.Васильціва насправді важко слухати, він насправді антиестетичний, але проте - в його ділі таки щось є - і це "щось" - дуже сильний стрижень, на якому і тримається його творчість.
Пісні Васильціва я особисто порівняв би з наївним живописом. Вони непрофесійні, необроблені, дивні і відштовхуючі, проте від них і не чекаєш естетичної насолоди, а почуття які вони несуть - зворушення, сентиментальності, зачудування - мають мало спільного з естетичними. Зате почуття ці - щирі, і приємно що хтось будить в тобі щирість
Тому оця антимузичність, антиестетичність Васильціва - то окремий феномен і писати про нього в рамках усталеного музичного процесу немає сенсу
2007.01.15 | Shooter
виключно арт-оффного
wunderkit пише:> Васильціва насправді важко слухати, він насправді антиестетичний
> але проте - в його ділі таки щось є - і це "щось" - дуже сильний стрижень, на якому і тримається його творчість.
спробуйте порівняти з "прєвєд медвед"'ом. Думаю, база стрижня в них одинакова
> Пісні Васильціва я особисто порівняв би з наївним живописом.
Я би в жодному разі. Скоріше - з живописом мавпи. Бо наївний живопис передбачає наявність таланту, проте відсутність техніки. Живопис мавпи не передбачає нічого.
> Тому оця антимузичність, антиестетичність Васильціва - то окремий феномен і писати про нього в рамках усталеного музичного процесу немає сенсу
А ось тут повністю погоджуюсь
2007.01.15 | otar
Можете порівнювати з чим хочете
Але жоден "Превед, медвед" не змусив мене наразі стрибати, кричати і плескати в долоні. Мене, старого відмороженого пердуна, який останній раз підстрибував на місці під музику ще в школі, на концерті Василя Васильціва ковбасило, як сардельку. Я отримав півгодини чистого кайфу без жодної тяги чи краплі алкоголю. Усе це зробив Василь, бринькаючи на своїй гітарі і співаючи смішні пісні. Тому, принаймні, для мене він справжній геній, хоч і працює у стилі арт-офф2007.01.15 | Shooter
Можу
Я не заперечую Вашому бажанню отримувати задоволення від Васильціва.Проте я би, все-таки, надав перевагу отриманню задоволення від, скажімо, ранніх Гадюкіних