03/13/2007 | Navigator

Спочатку імперія зробила українського козака, діда Шевченка, кріпаком.
А його рабовласником і українським поміщиком став, звичайно, не українець, а прибалтійський барон Павєл Енгельгардт. Російський патріот, якому Російська держава гарантувала зайве століття рабовласництва.
Потім геніальна дитина пасла овець.
Потім її взяли в слуги в панські покої.
Повезло!
Жив в Петербурзі на купі мотлоху в коридорі апартаментів пана на Моховій.
Потім російські друзі збирали гроші на викуп - 2500 крб, які запросив пан (це в той час, коли кріпосний приносив середній прибуток панові в 6-20 крб в РІК!).
Грошей забракувало - і добру частку грошей дав особисто цар (ПОВЕЗЛО!)
Потім Шевченко розписував в складі бригади палаци Петербурга - зокрема Сенат і Синод !
Жив в дуже скрутних умовах- як правило, в кімнаті на двох.
Змінив в Петербурзі 6 адрес - все скромні "комуналки".
Лишку грошей на більше не мав ніколи, бо не міг навіть мріяти про високу посаду.
На Україну його не пускали, а відправлили в пустелю.
Повернувся з заслання і через 4 роки помер.
За рік до смерті вигравши конкурс на звання академіка, яке без посади нічого не давало. Могло гарантувати замовників.
...
От би поміщикам Пушкіну і Толстому таку долю!
А скільки наших геніїв так і залишились в пастушках!