Мертві Півні - це збірна України (/)
07/02/2008 | Sean
Поцуплено з "України Молодої":
«Мертві півні» — це збірна України
Гурт пішов у народ — презентувати платівку вибраного і Юрія Андруховича у новому амплуа
Тетяна ТЕРЕН
«Мертвий півень» зголосився на тур східними містами України. 20 червня «півні» після дуже довгої перерви концертували у Харкові. У повному складі: Роман Чайка, Юрко Чопик, Мар’ян Діртин (гітара), Олег «Джон» Сук (бас), Олексій Слободян (барабан). Потому були Дніпропетровськ і Одеса, 24 червня «півнів» чекали в Донецьку. 29 червня «Мертвий півень» на завершення заспівав у Києві.
Подарунків для туру «півні» приготували вдосталь. Всі, хто голосував на vydelka.com за кращі пісні «МП», отримали від гурту диск «Мертвий півень. Вибраний народом» із 13 хітами («Агов, мої маленькі чортенята», «Б’ютифул Карпати», «Гуцулка Ксеня, «Франсуа» та інші) та кліпом на «Холодно». Для тих же, хто звик до тандему «Мертвого півня» і Юрія Андруховича, — альбом «Кримінальні сонети». Це така книжечка–альбом із коміксовим дизайном харків’янки Марічки Рубан. На диску п’ять композицій — «Азарт», «Постріл», «Життєпис», «Ніжність», «Мафія»: кожну із них для порівняння продекламував спочатку Андрухович, а потім — по–своєму — заспівали «півні».
Харківська презентація починалася із запізненням: ніхто й не підозрював, що вона збере таку нечисельну аудиторію. Напевне, харків’яни уже звикли бачити Міська на вулицях свого міста. Приїзд головного «бубабіста» теж не викликав ажіотажу. Андрухович не лише декламував, але й співав разом із Барбарою. Поки що «Кримінальні сонети» занадто нові й незвичні. Хітом може стати пісенька «Азарт» із милим рефреном «Ти в пику, ти в пику, ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!». Як і обіцяли організатори музично–футбольної забави, Місько з Андруховичем періодично згадували про Євро–2008 і повідомляли рахунок чергового матчу.
Під кінець року «Мертвий півень» і Юрій Андрухович обіцяють наступну порцію подарунків. Має з’явитися щось «абсолютно–абсолютно нове» від «півнів», де не обійдеться без Сергія Жадана, оскільки його остання збірка «Марадона», за словами Барбари, «активно проситься в музику». Слід чекати також на диск із піснями гурту на слова Андруховича, розкиданими по різних збірках «Мертвого півня».
Юрій Андрухович:
— До пісень «півнів» на мої слова мені треба деякий час звикати. Після першого прослуховування я, як правило, розгублений, мені чогось мало. Я маю якесь своє підсвідоме уявлення, як певний текст мав би звучати, відповідно, потрібно звикати, кілька десятків разів прослуховувати. Під час таких спільних турів я просто змушений це робити, а отже, дедалі більше любити ці тексти.
— Чи тяжкою для вас була роль співака?
— Це не вокал, швидше, голос. Це абсолютно інше, аніж «Андрухоїд», аніж «Самогон». Це спроба разом із Міськом поділити вокальні партії, залишивши йому більше вокалу, а мені — декламації. Заспівані «Кримінальні сонети» — це наше спільне рішення. До цього була записана «Ніжність», а чотири тексти лишалися без своєї музичної версії. Нам потрібно було відновити співпрацю. На потребу дня ми подумали, чому б не ці тексти?
— Доводиться чути багато нарікань від мешканців Івано–Франківська, що у вашому місті дуже мляво останнім часом розвивається мистецьке життя...
— Франківськ переживає свої злети і свої падіння. Думаю, що він залишається дуже приязним і приємним. Зокрема для якогось сталого життя. Але життя культурне справді дорівнює нулю, особливо в літній період. Загалом мені складно реагувати на критику чи розхвалювання, тому що це для мене нормальне середовище проживання. Мені там завжди добре. Я не потребую насиченої культурної програми, мені не важливо, щоб усі захоплювалися рівнем франківського мистецтва. Це несуттєво, бо Франківськ — це місто, куди я приїжджаю додому, де я можу сидіти і писати.
Місько Барбара:
— З яким містом маємо сьогодні асоціювати гурт?
— «Мертвий півень» — це збірна України. Є Львів, Київ, Харків, тепер ще й Андрухович з Івано–Франківська.
— Гасло туру: музика+футбол. Міську, чим для тебе є футбол?
— Захоплююсь ним ще з дитинства. Так само, як від музики нікуди не можеш подітися, те ж і з футболом. Ми, звісно, не суперфани, але така штука, як мундіаль, підтверджує, що на футбол можна дивитися як на витвір мистецтва. Часом футбол у гарному виконанні схожий на балет. Страшенно прикро, образливо навіть було нещодавно за португальців, які програли німцям. Вони досконалі артисти. Я вважав, що португальці будуть чемпіонами Європи. Вже не будуть точно...
— Вибрані народом бест–пісні «Мертвого півня» здивували чи були передбачені?
— Обрали кілька старих пісень («Ми помрем не в Парижі», «Коли ти смієшся...»), які ми дуже давно не виконуємо на концертах. Це було несподіване голосування.
— І знову Андрухович...
— Це уже такий шаблон своєрідний: ми приречені одне з одним співпрацювати. «Кримінальні сонети» Юрко написав 18 років тому. Не можу раціонально пояснити, чому саме зараз «Мертвий півень» вирішив записати пісні на ці тексти. Може, загальний стан у країні впливає на людей, що їх починає цікавити кримінальна тематика?
«Мертві півні» — це збірна України
Гурт пішов у народ — презентувати платівку вибраного і Юрія Андруховича у новому амплуа
Тетяна ТЕРЕН
«Мертвий півень» зголосився на тур східними містами України. 20 червня «півні» після дуже довгої перерви концертували у Харкові. У повному складі: Роман Чайка, Юрко Чопик, Мар’ян Діртин (гітара), Олег «Джон» Сук (бас), Олексій Слободян (барабан). Потому були Дніпропетровськ і Одеса, 24 червня «півнів» чекали в Донецьку. 29 червня «Мертвий півень» на завершення заспівав у Києві.
Подарунків для туру «півні» приготували вдосталь. Всі, хто голосував на vydelka.com за кращі пісні «МП», отримали від гурту диск «Мертвий півень. Вибраний народом» із 13 хітами («Агов, мої маленькі чортенята», «Б’ютифул Карпати», «Гуцулка Ксеня, «Франсуа» та інші) та кліпом на «Холодно». Для тих же, хто звик до тандему «Мертвого півня» і Юрія Андруховича, — альбом «Кримінальні сонети». Це така книжечка–альбом із коміксовим дизайном харків’янки Марічки Рубан. На диску п’ять композицій — «Азарт», «Постріл», «Життєпис», «Ніжність», «Мафія»: кожну із них для порівняння продекламував спочатку Андрухович, а потім — по–своєму — заспівали «півні».
Харківська презентація починалася із запізненням: ніхто й не підозрював, що вона збере таку нечисельну аудиторію. Напевне, харків’яни уже звикли бачити Міська на вулицях свого міста. Приїзд головного «бубабіста» теж не викликав ажіотажу. Андрухович не лише декламував, але й співав разом із Барбарою. Поки що «Кримінальні сонети» занадто нові й незвичні. Хітом може стати пісенька «Азарт» із милим рефреном «Ти в пику, ти в пику, ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!». Як і обіцяли організатори музично–футбольної забави, Місько з Андруховичем періодично згадували про Євро–2008 і повідомляли рахунок чергового матчу.
Під кінець року «Мертвий півень» і Юрій Андрухович обіцяють наступну порцію подарунків. Має з’явитися щось «абсолютно–абсолютно нове» від «півнів», де не обійдеться без Сергія Жадана, оскільки його остання збірка «Марадона», за словами Барбари, «активно проситься в музику». Слід чекати також на диск із піснями гурту на слова Андруховича, розкиданими по різних збірках «Мертвого півня».
Юрій Андрухович:
— До пісень «півнів» на мої слова мені треба деякий час звикати. Після першого прослуховування я, як правило, розгублений, мені чогось мало. Я маю якесь своє підсвідоме уявлення, як певний текст мав би звучати, відповідно, потрібно звикати, кілька десятків разів прослуховувати. Під час таких спільних турів я просто змушений це робити, а отже, дедалі більше любити ці тексти.
— Чи тяжкою для вас була роль співака?
— Це не вокал, швидше, голос. Це абсолютно інше, аніж «Андрухоїд», аніж «Самогон». Це спроба разом із Міськом поділити вокальні партії, залишивши йому більше вокалу, а мені — декламації. Заспівані «Кримінальні сонети» — це наше спільне рішення. До цього була записана «Ніжність», а чотири тексти лишалися без своєї музичної версії. Нам потрібно було відновити співпрацю. На потребу дня ми подумали, чому б не ці тексти?
— Доводиться чути багато нарікань від мешканців Івано–Франківська, що у вашому місті дуже мляво останнім часом розвивається мистецьке життя...
— Франківськ переживає свої злети і свої падіння. Думаю, що він залишається дуже приязним і приємним. Зокрема для якогось сталого життя. Але життя культурне справді дорівнює нулю, особливо в літній період. Загалом мені складно реагувати на критику чи розхвалювання, тому що це для мене нормальне середовище проживання. Мені там завжди добре. Я не потребую насиченої культурної програми, мені не важливо, щоб усі захоплювалися рівнем франківського мистецтва. Це несуттєво, бо Франківськ — це місто, куди я приїжджаю додому, де я можу сидіти і писати.
Місько Барбара:
— З яким містом маємо сьогодні асоціювати гурт?
— «Мертвий півень» — це збірна України. Є Львів, Київ, Харків, тепер ще й Андрухович з Івано–Франківська.
— Гасло туру: музика+футбол. Міську, чим для тебе є футбол?
— Захоплююсь ним ще з дитинства. Так само, як від музики нікуди не можеш подітися, те ж і з футболом. Ми, звісно, не суперфани, але така штука, як мундіаль, підтверджує, що на футбол можна дивитися як на витвір мистецтва. Часом футбол у гарному виконанні схожий на балет. Страшенно прикро, образливо навіть було нещодавно за португальців, які програли німцям. Вони досконалі артисти. Я вважав, що португальці будуть чемпіонами Європи. Вже не будуть точно...
— Вибрані народом бест–пісні «Мертвого півня» здивували чи були передбачені?
— Обрали кілька старих пісень («Ми помрем не в Парижі», «Коли ти смієшся...»), які ми дуже давно не виконуємо на концертах. Це було несподіване голосування.
— І знову Андрухович...
— Це уже такий шаблон своєрідний: ми приречені одне з одним співпрацювати. «Кримінальні сонети» Юрко написав 18 років тому. Не можу раціонально пояснити, чому саме зараз «Мертвий півень» вирішив записати пісні на ці тексти. Може, загальний стан у країні впливає на людей, що їх починає цікавити кримінальна тематика?