МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

ПОРОЖНІ ЛЮДИ. Томас Стернз Еліот (/)

09/04/2008 | ak1001
Журнал іноземної літератури Всесвіт №7-8/2008

Переклад з англійської і коментарі
Олександра МОКРОВОЛЬСЬКОГО

Томас Стернз Еліот

ПОРОЖНІ ЛЮДИ
HOLLOW MEN

Шаг для старого Гая

Поема

Місте' Куртц - він померти

I

Ми люди порожні
Опудала подорожні
Голови солом'яні
Докупи клонимо.
Гай-гай!
Наші пошепти
Перешепти
Тихі безсенсні
Мов легіт в сухих комишах
Чи мишачих лапок по товченім шклу шах шах
У наших сухих льохах.

Форма аморфна, тінь без барви,
Порух без руху, сила без запалу -

Ви, що перейшли
З очима ясними прямо до ями -
До іншого смерті Царства
Споминайте нас - хай не часто -
Не як душі шаленії з бугили,
А лиш як людей порожніх,
Як опудала подорожні.

II

Очі, в які я не смію глянути і вві сні,
Там, у сонному царстві смерти,
Не сяють вони, грізні;
Там я ті очі зрю
Лиш як блищики на колоні-уломі;
Там гойдається древо,
І голоси жалю,
Вплітаючись у вітровію пісні,
Дальші й смутніші в тому огромі
За пригаслу зорю.

О не притягуй мене
До сонного царства смерти
Нехай ще на мене напне
Випадок машкари які завгодно обдерті
Чи мишки шкурку, чи крукову бурку
Насадить на дві схрещені клепки
Посеред гуляйполя
І хай на дії мої
Буде лиш вітру воля
Ні не притягуй -

Тільки не зустріч остання
У сутінковому царстві!


III

Це мертва країна
Це какутсова отруїна
Тут подобизни камінні
Зводять майстри, тут боввани
Приймають мерцевої правиці благання
Під мерехтінням пригаслої зорію

Отак воно
В тому іншому царстві смерти
Прокидаєшься від самоти
О тій порі, коли ми
Умліваємо, аж тремтимо,
Палкими вустами, що цілували б,
Спрямовуємо молитви товчі камінній.

У цій долині порожній
Цій перебитій щелепі втрачених царств наших


IV

Ті очі не тут
Жодних очей немає отут
У юдолі цій зір вмирущих
У цій долині порожній
Цій перебитій щелепі страчених царств наших

У цім останнім місці зустрічі
Ми ступаємо помацки
І не зронимо й слова,
Як зіб'ємося в гурт над рікою розбухлою

Тут нам бути сліпими,
Аж поки знову зійдуть ті очі
Зорею предвічною
Трояндою стопелюстковою
Сутінкового царства смерти
Єдиною надією
Пустих людей.


V

Опунцію обтанцюймо
Отанцюймо опунцюймо
Опунцюймо опунцяймо
Та й о п'ятій ранку


Між ідеєю
Й дісністю
Між рухом
І дією
Падає тінь

Бо твоє є Царство

Між замислом
І творінням
Між почуттям
І відгуком
Падає тінь

Життя дуже довге

Між жаданням
І судомою
Між спроможністю
Й існуванням
Між сутністю
Й втіленням
Падає тінь

Бо твоє є царство

Бо твоє є
Життя є
Бо твоє є Ца

Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Так і кінчається світ
Не бабах а лиш схлип



------------------

десь місяць ок отримав журнал і досі хожу під враженням. геніальна річ, особливо пята частина
вирішив запостити для популяризації українського перекладу

якщо хтось дасть орігінал англійською, буду вдячний, цікаво



трохи в сторону
я про Гая Фокса чув, але не думав що він виявляється був якоюсь культовою особою. при чому схоже на відміну від сучасного культу Че Гевари - скоріше негативною, але при цьому перетворив власне ім'я в "ходове" слово сучасної англійської мови.

Відповіді

  • 2008.09.05 | Георгій

    Оригінал

    ak1001 пише:
    > якщо хтось дасть орігінал англійською, буду вдячний, цікаво
    (ГП) Будь ласка, ось він.

    The Hollow Men
    T. S. Eliot
    Mistah Kurtz—he dead.

    A penny for the Old Guy

    I

    We are the hollow men
    We are the stuffed men
    Leaning together
    Headpiece filled with straw. Alas!
    Our dried voices, when
    We whisper together
    Are quiet and meaningless
    As wind in dry grass
    Or rats’ feet over broken glass
    In our dry cellar

    Shape without form, shade without colour,
    Paralysed force, gesture without motion;

    Those who have crossed
    With direct eyes, to death’s other Kingdom
    Remember us—if at all—not as lost
    Violent souls, but only
    As the hollow men
    The stuffed men.

    II

    Eyes I dare not meet in dreams
    In death’s dream kingdom
    These do not appear:
    There, the eyes are
    Sunlight on a broken column
    There, is a tree swinging
    And voices are
    In the wind’s singing
    More distant and more solemn
    Than a fading star.

    Let me be no nearer
    In death’s dream kingdom
    Let me also wear
    Such deliberate disguises
    Rat’s coat, crowskin, crossed staves
    In a field
    Behaving as the wind behaves
    No nearer—

    Not that final meeting
    In the twilight kingdom

    III

    This is the dead land
    This is cactus land
    Here the stone images
    Are raised, here they receive
    The supplication of a dead man’s hand
    Under the twinkle of a fading star.

    Is it like this
    In death’s other kingdom
    Waking alone
    At the hour when we are
    Trembling with tenderness
    Lips that would kiss
    Form prayers to broken stone.

    IV

    The eyes are not here
    There are no eyes here
    In this valley of dying stars
    In this hollow valley
    This broken jaw of our lost kingdoms

    In this last of meeting places
    We grope together
    And avoid speech
    Gathered on this beach of the tumid river

    Sightless, unless
    The eyes reappear
    As the perpetual star
    Multifoliate rose
    Of death’s twilight kingdom
    The hope only
    Of empty men.

    V

    Here we go round the prickly pear
    Prickly pear prickly pear
    Here we go round the prickly pear
    At five o’clock in the morning.

    Between the idea
    And the reality
    Between the motion
    And the act
    Falls the Shadow
    For Thine is the Kingdom

    Between the conception
    And the creation
    Between the emotion
    And the response
    Falls the Shadow
    Life is very long

    Between the desire
    And the spasm
    Between the potency
    And the existence
    Between the essence
    And the descent
    Falls the Shadow
    For Thine is the Kingdom

    For Thine is
    Life is
    For Thine is the

    This is the way the world ends
    This is the way the world ends
    This is the way the world ends
    Not with a bang but a whimper.

    Online text © 1998-2008 Poetry X. All rights reserved.
    From The Hollow Men | 1925

    http://poetry.poetryx.com/poems/784/
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2008.09.06 | ak1001

      дуже дякую. чудові вірші

      до речі пеерклад українською імхо дуже непоганий

      ---
      Between the idea
      And the reality
      Between the motion
      And the act
      Falls the Shadow

      Between the conception
      And the creation
      Between the emotion
      And the response
      Falls the Shadow

      Between the desire
      And the spasm
      Between the potency
      And the existence
      Between the essence
      And the descent
      Falls the Shadow

      This is the way the world ends
      This is the way the world ends
      This is the way the world ends
      Not with a bang but a whimper.


      ----

      Між ідеєю
      Й дісністю
      Між рухом
      І дією
      Падає тінь

      Між замислом
      І творінням
      Між почуттям
      І відгуком
      Падає тінь

      Між жаданням
      І судомою
      Між спроможністю
      Й існуванням
      Між сутністю
      Й втіленням
      Падає тінь

      Так і кінчається світ
      Так і кінчається світ
      Так і кінчається світ
      Не бабах а лиш схлип
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2008.09.07 | Георгій

        Мушу признатися, я зовсім не розумію Еліота

        Моя дочка (їй 24 роки) кілька разів намагалася мене "навернути," але я вперто не розумію і не відчуваю його поезії. У мене взагалі дуже консервативні смаки в поезії - я з амер. поетів дуже люблю По, Емілі Дікінсон, Е.А. Робінсона ("Where are you going tonight, tonight,were are you going, John Evereldown..." "Up form the street and the crowds that went, morning and midnight, to and fro, still was the room where his days he spent, and the stars were bleak, and the nights were slow..."), Фроста, Сендберга; ще так-сяк переношу е.е.камінгса, але вже до Еліота я ніяк не доросту. Уітмена теж не доганяю. :(
  • 2008.09.08 | dyskurs

    Ще один варіант перекладу

    Томас Стернз ЕЛІОТ

    ПОРОЖНІ ЛЮДИ

    Міста Куртц – він мертвий

    Копійчину старому Ґаю

    I

    Ми порожні люди
    Ми солом’яні люди
    Вчимося разом
    Соломою думати. – Дармо!
    Голоси наші сохнуть, коли
    Ми шепочемо разом
    Безглуздо і мляво
    Як вітер у сухостої
    Або як пацючі лапи
    По шклу наших висохлих винниць

    Образ безформенний, тінь обербарвлена,
    Паралізована сила, жест без руху

    Ви, прикипівши зором
    До іншого Царства смерти ,
    Згадайте нас – поміж іншим –
    Не як відчайдухів останніх
    Ми тільки порожні люди
    Солом’яні люди


    II

    Очі які я боюся зустріти навіть у сні
    Навіть у сонному Царстві смерти
    Тут не являються:
    Тут де очі це
    Промені сонця на виламаній колоні
    Де гойдається дерево
    Де голоси
    Відлунюють на вітру
    Відданіше й урочистіше
    Від гаснучої зорі

    Я не хочу туди
    До сонного Царства смерти
    Я хочу ще поносити
    Маску свого лахміття
    Щуряче пальто, воронячу шкіру на
    Хрестовині серед поля
    Вклоняючися за вітром
    Ні, я не хочу –

    Тільки б урешті-решт не зустріти
    У сонному Царстві смерти


    III

    Ця земля мертва
    Ця земля кактусів
    Камінних бовванів
    Зведених поглинати
    Благання мерців
    Під гаснучою зорею.
    Чи є щось подібне
    В іншому Царстві смерти
    Що самé прокидається
    Тоді коли ми
    Мліємо від ніжности
    Заціловуючи в молитві
    Виламане каміння


    IV

    Очей тут немає
    Ні, очей тут немає
    У цій видолині гаснучих зір
    У цій порожній видолині
    Серед виламків наших утрачених царств.

    У цім найостаннішому місці зустрічі
    Ми зберемося разом
    Зберемося мовчки
    Наперед ріки розбухлої
    Сліпці, доки
    Вернуться очі
    Як вічна зоря
    Стопелюсна троянда
    Присмеркового Царства смерти
    Єдина надія
    Нікчемних людей.


    V

    А потанцюймо довкола кактуса
    Кола кактуса кола кактуса
    Потанцюймо довкола кактуса
    О п’ятій ранку

    Між ідеєю
    І втіленням
    Між помислом
    І дією
    Падає Тінь

    Царство Твоє

    Між задумом
    І творінням
    Між почуттям
    І взаємністю
    Падає Тінь

    Життя таке довге

    Між бажанням
    І спазмом
    Між можливим
    І дійсним
    Між загальним
    І власним
    Падає Тінь

    Царство Твоє

    Царство
    Життя таке
    Царство Твоє

    Саме так закінчиться світ
    Саме так закінчиться світ
    Саме так закінчиться світ
    Не вибухом але схлипом

    Переклад Івана АНДРУСЯКА
    І Катерини БОРИСЕНКО
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2008.09.08 | ak1001

      дуже дякую

      гадаю у МОКРОВОЛЬСЬКОГО вийшло трохи краще


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".