“Таємниця отамана Зеленого”
09/27/2008 | MV
Історичний клуб
«ХОЛОДНИЙ ЯР»
Київ-03049, вул. Курська 20-14, тел./факс: (044) 242-47-38; моб. 8-067-726-30-36
24 вересня 2008 р.
Прес-реліз № 494
“Таємниця отамана Зеленого”
9 жовтня о 18.00 в Національному музеї літератури України (вул. Богдана Хмельницького, буд. 11) відбудеться презентація нової книги Романа Коваля “Таємниця отамана Зеленого”. У ній йдеться про трипільського отамана Зеленого (Данила Терпила) та його юного помічника Василька Лемешка із с. Халеп’я, який разом із друзями допомагав бити червоних окупантів.
Книга рекомендована для старшого шкільного віку. Запрошуємо школярів та їхніх батьків, дідусів і бабусь. А поки – передмова до цього видання.
Мрій і готуйся до боротьби за Україну
У цій книзі я звертаюся до юного читача як до дорослого, адже в багатьох питаннях молодь краще орієнтується, ніж батьки, дідусі та бабусі. Часом і знає більше. Але хочеться, щоб юне покоління розбиралося краще нас не лише у комп’ютерних програмах, інтернеті та модифікаціях мобільних телефонів, а й ще краще знало історію нашого народу.
Прочитавши цю книгу, ти, друже, станеш не тільки духовно багатшим, а й зможеш стати суворим, а краще поблажливим екзаменатором своїх батьків та дідусів-бабусь. Прочитай спершу сам, а тоді, посміхаючись очима, запитай у своїх рідних: “Дідусю, а яке справжнє прізвище отамана Зеленого? Бабусю, а де він народився? Мамо, і ти не знаєш? Ну, тоді я вам розкажу. Сідайте навколо мене...”
Ти не тільки втішишся, що раніше від них дізнався правду про отамана Зеленого, а ще й станеш учителем своїх батьків. Отож вимикай телевізор і комп’ютер, вмощуйся і бери до рук цю книгу. Тільки не показуй сестричці та її подругам, бо книга ця не для тих, у кого слабкі нерви, в ній – про час, коли історію України писали шаблями, коли заходилися смертельним сміхом “Максими“ і “Люїси”, коли хизувалися кривавим умінням “Маузер” і “Наган”. То був 1919-й, рік, коли поля пшениці витоптували закривавлені коні, коли піт змивав з облич кров і бруд, а села перетворювалися на кладовища. То був час, коли в Україну прийшли москалі із суворими і вилицюватими обличчями. Вони хотіли “жрать і насіловать, рєзать і жечь”. Вони хотіли відібрати у нас Батьківщину, перетворити її на свою комору.
І Україна, підпалена ними, зайнялася тисячами пожеж. У хмарах диму і пилу можна було побачити велетенські тіні коней і вершників, які мчать прямо на тебе. Чи буревій гнав ті хмари, чи пориви “Ура!”, які були сильніші за вітер?
Нам будь-що треба було зупинити криваву московсько-татарську орду. Тому за зброю бралися всі, тому вояками ставали діди, жінки і діти.
І ти, друже, можеш помріяти про те, як у шабельній атаці стинаєш голову пикатому москалеві, як списом із блакитним прапорцем проколюєш китайця зі щілинами замість очей, як вишиваєш на своєму шликові хрестики, червоний – за вбитого більшовика, білого – за денікінця, якого спровадив у пекло влучним пострілом.
Мрій і готуйся до боротьби за Україну.
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
«ХОЛОДНИЙ ЯР»
Київ-03049, вул. Курська 20-14, тел./факс: (044) 242-47-38; моб. 8-067-726-30-36
24 вересня 2008 р.
Прес-реліз № 494
“Таємниця отамана Зеленого”
9 жовтня о 18.00 в Національному музеї літератури України (вул. Богдана Хмельницького, буд. 11) відбудеться презентація нової книги Романа Коваля “Таємниця отамана Зеленого”. У ній йдеться про трипільського отамана Зеленого (Данила Терпила) та його юного помічника Василька Лемешка із с. Халеп’я, який разом із друзями допомагав бити червоних окупантів.
Книга рекомендована для старшого шкільного віку. Запрошуємо школярів та їхніх батьків, дідусів і бабусь. А поки – передмова до цього видання.
Мрій і готуйся до боротьби за Україну
У цій книзі я звертаюся до юного читача як до дорослого, адже в багатьох питаннях молодь краще орієнтується, ніж батьки, дідусі та бабусі. Часом і знає більше. Але хочеться, щоб юне покоління розбиралося краще нас не лише у комп’ютерних програмах, інтернеті та модифікаціях мобільних телефонів, а й ще краще знало історію нашого народу.
Прочитавши цю книгу, ти, друже, станеш не тільки духовно багатшим, а й зможеш стати суворим, а краще поблажливим екзаменатором своїх батьків та дідусів-бабусь. Прочитай спершу сам, а тоді, посміхаючись очима, запитай у своїх рідних: “Дідусю, а яке справжнє прізвище отамана Зеленого? Бабусю, а де він народився? Мамо, і ти не знаєш? Ну, тоді я вам розкажу. Сідайте навколо мене...”
Ти не тільки втішишся, що раніше від них дізнався правду про отамана Зеленого, а ще й станеш учителем своїх батьків. Отож вимикай телевізор і комп’ютер, вмощуйся і бери до рук цю книгу. Тільки не показуй сестричці та її подругам, бо книга ця не для тих, у кого слабкі нерви, в ній – про час, коли історію України писали шаблями, коли заходилися смертельним сміхом “Максими“ і “Люїси”, коли хизувалися кривавим умінням “Маузер” і “Наган”. То був 1919-й, рік, коли поля пшениці витоптували закривавлені коні, коли піт змивав з облич кров і бруд, а села перетворювалися на кладовища. То був час, коли в Україну прийшли москалі із суворими і вилицюватими обличчями. Вони хотіли “жрать і насіловать, рєзать і жечь”. Вони хотіли відібрати у нас Батьківщину, перетворити її на свою комору.
І Україна, підпалена ними, зайнялася тисячами пожеж. У хмарах диму і пилу можна було побачити велетенські тіні коней і вершників, які мчать прямо на тебе. Чи буревій гнав ті хмари, чи пориви “Ура!”, які були сильніші за вітер?
Нам будь-що треба було зупинити криваву московсько-татарську орду. Тому за зброю бралися всі, тому вояками ставали діди, жінки і діти.
І ти, друже, можеш помріяти про те, як у шабельній атаці стинаєш голову пикатому москалеві, як списом із блакитним прапорцем проколюєш китайця зі щілинами замість очей, як вишиваєш на своєму шликові хрестики, червоний – за вбитого більшовика, білого – за денікінця, якого спровадив у пекло влучним пострілом.
Мрій і готуйся до боротьби за Україну.
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”