В п"ятницю о 12.30 відбудеться конференція з В.Ландсбергісом
06/07/2006 | Фідель
Вітаутас Ла́ндсбергіс (Витаутас Ландсбяргіс, лит. Vytautas Landsbergis), народився 18 жовтня 1932 року у місті Каунас — литовський політик, громадський діяч, музикознавець та мистецтвознавець, публіцист.
В Каунасі закінчив середню та музичну школу імені Юозаса Груодіса. Навчався в консерваторії у Вільнюсі. Викладав в музичній школі імені М.К. Чюрльоніса та у Вільнюському педагогічному університеті, а з 1974 року в консерваторії.
У 1969 році захистив кандидатську дисертацію з мистецтвознавства про композиторську творчість М.К. Чюрльоніса. У 1994 захистив докторську дисертацію. Був членом правління та секретаріату Союзу композиторів Литви. Голова Товариства М.К. Чюрльоніса та почесний голова Литовської шахової федерації.
У червні 1988 року був обраний до ініціативної групи Саюдіса (спочатку „Литовського руху за перебудову”). На установчому з’їзді Саюдіса 22-23 жовтня 1988 року був обраний до Сейму та Ради Сейму Саюдіса. З листопада 1988 по 1990 голова Ради Сейма Саюдіса, з грудня 1991 року – почесний голова.
У березні 1989 року обраний народним депутатом та брав участь у З’їзді народних депутатів.
Голова Верховної Ради Литви (1990-1992), Сейма Литовської Республіки (1996-2000). Один із засновників та лідер правої партії Союз Батьківщини (Консерватори Литви) (лит. Tėvynės sąjunga). Очолив партії у 1993 році, переобирався на цю посаду у 1995, 1998, 2000 роках; з 2003 року – голова її політичного комітету та член президії.
З червня 2004 року член Європейського парламенту та входить до найбільшої фракції Європейської народної партії (Християнські демократи та Європейські демократи) (European People’s Party (Christian Democrats) and European Democrats).
Автор більш ніж 30 книг. Перші були присвячені творчості М.К. Чюрльоніса - «Pavasario sonata» (1965), «Творчество Чюрлёниса» (1975), «Vainikas Čiurlioniui» (1980) та інші; упорядник та редактор видань музичних творів Чюрльоніса. Автор збірника музично-критичних статей «Geresnės muzikos troškimas» (1990).
Пізніше став автором публіцистики та політичних мемуарів «Atgavę viltį» (1990), «Laisvės byla» (1992), «Kryžkelė» (1995), «Sunki laisvė: 1991 m. ruduo — 1992 m. ruduo» (2000). У 1997 році світ побачила його політична автобіографія «Lūžis prie Baltijos».
Під псевдонімом Jonas Žemkalnis видав дві поетичні рефлексії «Intermezzo» (1991) та «Intermezzo non finito» (2004).
В Каунасі закінчив середню та музичну школу імені Юозаса Груодіса. Навчався в консерваторії у Вільнюсі. Викладав в музичній школі імені М.К. Чюрльоніса та у Вільнюському педагогічному університеті, а з 1974 року в консерваторії.
У 1969 році захистив кандидатську дисертацію з мистецтвознавства про композиторську творчість М.К. Чюрльоніса. У 1994 захистив докторську дисертацію. Був членом правління та секретаріату Союзу композиторів Литви. Голова Товариства М.К. Чюрльоніса та почесний голова Литовської шахової федерації.
У червні 1988 року був обраний до ініціативної групи Саюдіса (спочатку „Литовського руху за перебудову”). На установчому з’їзді Саюдіса 22-23 жовтня 1988 року був обраний до Сейму та Ради Сейму Саюдіса. З листопада 1988 по 1990 голова Ради Сейма Саюдіса, з грудня 1991 року – почесний голова.
У березні 1989 року обраний народним депутатом та брав участь у З’їзді народних депутатів.
Голова Верховної Ради Литви (1990-1992), Сейма Литовської Республіки (1996-2000). Один із засновників та лідер правої партії Союз Батьківщини (Консерватори Литви) (лит. Tėvynės sąjunga). Очолив партії у 1993 році, переобирався на цю посаду у 1995, 1998, 2000 роках; з 2003 року – голова її політичного комітету та член президії.
З червня 2004 року член Європейського парламенту та входить до найбільшої фракції Європейської народної партії (Християнські демократи та Європейські демократи) (European People’s Party (Christian Democrats) and European Democrats).
Автор більш ніж 30 книг. Перші були присвячені творчості М.К. Чюрльоніса - «Pavasario sonata» (1965), «Творчество Чюрлёниса» (1975), «Vainikas Čiurlioniui» (1980) та інші; упорядник та редактор видань музичних творів Чюрльоніса. Автор збірника музично-критичних статей «Geresnės muzikos troškimas» (1990).
Пізніше став автором публіцистики та політичних мемуарів «Atgavę viltį» (1990), «Laisvės byla» (1992), «Kryžkelė» (1995), «Sunki laisvė: 1991 m. ruduo — 1992 m. ruduo» (2000). У 1997 році світ побачила його політична автобіографія «Lūžis prie Baltijos».
Під псевдонімом Jonas Žemkalnis видав дві поетичні рефлексії «Intermezzo» (1991) та «Intermezzo non finito» (2004).