Відповіді

• 2007.08.11 | Олена Весел

  Дуже дякую за інформацію

  Я вже попросила модераторів форумів розмістити її там де шановний Пан просив;) Дякую за співпрацю.

• 2007.08.12 | Schwarzgelber

  Kulturalny "Most Europejski", suplement (/)

  П'ятниця, 10 серпня, 2007 року, № 139 (209)
  Чи буде кордон між Україною та Польщею – залежить лише від нас
  Розмова з отцем Стефаном Батрухом та Оленою Яремко
  
  
  
  
  Україна і Польща ніколи не були просто сусідами – нас поєднувала не лише спільна, хоча часами дуже складна історія, а й хороші товариські стосунки. Чи не тому існує так багато спільних проектів та інших форм прояву співпраці, зокрема довгоочікуваний Євро-2012. Проте, незважаючи на добрі взаємини, нас завжди розділяв кордон, який свого часу роз’єднав сім’ї, родичів і друзів.
  
  І якщо нині більшість європейців уже не бентежить процедура перетину кордонів, то в нас вона викликає щонайменше легкий переляк, а моментами й відчуття приниження. Саме для пропагування відкритого та “приязного” кордону між Україною та Польщею, а тепер і ЄС, уже четвертий рік поспіль проводять Транскордонні польсько-українські дні добросусідства. Про те, яких результатів досягнуто завдяки цій акції, а також що нового очікувати цьогоріч від неї – йтиметься в розмові з її організаторами з обох сторін – головою Фундації духовної культури Пограниччя, отцем Стефаном Батрухом та представником Українського Католицького Університету Оленою Яремко.
  
  – Як виникла ідея створити Транскордонні дні добросусідства?
  
  – Стефан Батрух: Чотири роки тому я вперше реально зіштовхнувся з реаліями кордону і зрозумів, що рубіж між Україною та Польщею, а фактично між Україною та ЄС, жодним чином не змінився з часів СРСР. Він є муром, який відділяє Україну від Європи. Тоді в мене з’явилося прагнення зробити в ньому для початку хоча б маленькі віконця, аби кордон став більш відкритим для людей. Тоді багато хто ставився до цього скептично, чи не кожен намагався дати мені зрозуміти, що втілення ідеї Транскордонних днів добросусідства є нереальною. Проте коли дійшло до підготовки дозволів на проведення цього заходу, виявилося, що втілити в життя мій задум абсолютно реально.
  
  Олена Яремко: Коли ми говоримо про кордон – ідеться про залізні дроти, які розділили людей, родини, села, відстань між якими менш ніж кілометр, але люди вже понад півстоліття не мають змоги вільно зустрітися. Тому цей захід є дуже актуальним. Він доводить, що звичайні люди – й українці, й поляки – можуть нормально зустрічатися, вшановувати важливі для них місця і події. Саме для цього ми й організовуємо українсько-польські Дні добросусідства.
  І якщо в перші роки учасниками були переселенці, їхні родини – тобто люди, які мають безпосередній стосунок до цієї землі, – то вже надалі приїжджала молодь, представники різних організацій та інституцій не лише зі Львова та Любліна, а й з інших міст. Тут збираються ті, кому цікаве пограниччя і ця територія, хто не на словах будує європейський міст порозуміння.
  
  – Що особливого було в Перших Транскордонних польсько-українських днях добросусідства, і чим відрізняються від них цьогорічні?
  
  Стефан Батрух: Коли вперше наближався до лінії кордону, в мене був страх, що це місце особливого контролю. Я повірив у пропаганду тогочасного комуністичного режиму, в те, що кордон – заборонене місце, до якого не можна наближатися. Лише через багато років, після численних зустрічей і акцій, зрозумів, що кордон – це умовна лінія. Чому? Усвідомив, що те, яким кордон буде в майбутньому і чи він буде взагалі, залежить від нас усіх: від мене і тих людей, які приїжджають на Дні добросусідства. Саме в наших руках доля кордону.
  
  Олена Яремко: Впродовж перших років заходи були пов’язані лише з селом Корчмин, через яке проходить кордон. Із кожним роком кількість заходів Транскордонних днів добросусідства збільшувалася – вони мали не лише релігійно-культурний, а й мистецький, молодіжний і комунікативний характер. Цьогоріч Дні розширюють свою географію і відбуватимуться ще й в Угринові та Долгобичові, на місці майбутнього перетину кордону. Акції є унікальними, вони показують, як багато цікавого і важливого можна зробити на пограниччі.
  
  – Розкажіть докладніше про заходи, заплановані в рамках IV Транскордонних днів добросусідства “Корчмин-2007”.
  
  Олена Яремко: Акція триватиме з 25 по 28 серпня. Першого дня відбудеться унікальний концерт “Європейський міст”– “Кордон 803”, сцену якого буде розташовано на польсько-українському кордоні. В ньому братимуть участь гурти з обох країн, зокрема: “ВВ”, “Гайдамаки”, “ФлайzZzа”, Voo Voo, Zakopower, Habakuk. 26 серпня в селі Миців відбуватимуться релігійно-інтеграційні урочистості “Повернення”, під час яких заплановано зустріч колишніх і теперішніх мешканців Мицова. Наступного дня акція перебереться в село Ліски (Білосток), де відправлять панахиду на могилі о. Мирослава Ріпецького – нескореного душпастиря переселенців акції “Вісла”. І наостанку – 28 серпня, в день Успіння Пресвятої Богородиці, в Корчмині та Стаївці проходитимуть релігійно-мистецькі урочистості “Зустріч на кордоні”: відвідини старовинної дерев’яної церкви, посвячення води біля чудодійного джерела, ярмарок народної творчості та концерт фольклорних ансамблів.
  
  – Цьогоріч концерт відбудеться вперше. Чим саме він унікальний?
  
  Стефан Батрух: Задум стосовно концерту в мене був давно, проте в Корчмині дорога не доходить до самого кордону, тому не було технічних можливостей провести таку акцію. В Угринові-Долгобичеві є відповідна площа, дорога, яка з обох сторін підходить до самісінького кордону, – це необхідно і для безпеки, і для технічної підготовки. Також це хороша можливість запросити людей до кордону і завдяки музиці спробувати подолати страх перед ним і пробудити бажання долучитися до міжнародної акції – долаймо кордони! Завдяки концерту також хочемо запросити молодих людей до співпраці, аби вони усвідомили, що саме від їхньої волі та прагнень залежатиме, чи дійдуть до порозуміння політики в Києві та Брюсселі.
  
  Олена Яремко: Також це актуально в контексті входження Польщі в Шенген. Ми хочемо задекларувати своє бажання побудувати європейський міст на кордоні 803, аби з 1 січня наступного року цей кордон не став для нас ще більш закритим. Не забуваймо також про Євро-2012: для чого чекати аж п’ять років – Україна та Польща вже нині готові бути разом.
  
  Цей концерт – унікальний. Сцену встановлять безпосередньо на кордоні – колючий дріт демонтують. Один день, 25 серпня, продовжуючи святкування Дня незалежності України, українці та поляки зможуть бути разом. Ми запрошуємо молодь до участі, адже тут виступатимуть відомі гурти з двох країн (вибір музикантів був не випадковий – вони поділяють наші ідеї, до того ж, звичайно, грають хорошу музику), а все дійство транслюватимуть по телебаченню.
  
  – Що виявилося складнішим – організувати цей концерт чи досягнути хоч якогось розуміння з боку влади, прикордонників?
  
  Олена Яремко: Цей захід (і ви це чудово розумієте) був би нереальним, якби не підтримка польської та української прикордонних служб, які поставилися до ідеї відкрито і привітно, а також міністерства закордонних справ Польщі – велике їм спасибі за допомогу. Бажання і прагнення в урядових структур Польщі та України є. Всі вони зацікавленні, щоб кордон між державами був направду відкритим. Проте це не їхнє завданя, а завдання суспільства і молодого покоління зокрема, бо якщо ми матимемо таке бажання, то нас обов’язково підтримають.
  
  Стефан Батрух: Хочу нагадати, історія складається таким чином, що Польща й Україна завжди підтримували одна одну у важливі моменти. Зокрема, Польща першою визнала незалежність України, представники польського суспільства були на Майдані під час помаранчевої революції. Нині, коли вирішується доля України в Євросоюзі, польський народ також хоче бути поруч з українським, щоб чітко оголосити про своє бажання розвиватися разом і далі.
  
  – В Україні незабаром відбуватимуться позачергові вибори до Верховної Ради. Чи будуть представлені якісь політичні сили на святі?
  
  Стефан Батрух: Нам пощастило – саме зараз політики через зайнятість не були зацікавлені підтримувати нас, а ми, своєю чергою, дуже раді, що можемо зробити все незалежно від них.
  
  Олена Яремко: Жодних коштів від політичних партій, зокрема українських, не отримували. Цей захід – вияв волі простих громадян обох країн. Ми, звичайно ж, запрошуємо державних службовців як офіційних представників, дипломатичний корпус, багато шанованих гостей, проте, сподіваюся, акція залишиться аполітичною.
  
  Підготувала
  Марічка Ільїна
  ----------------------------
  http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/08/10/25474
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.08.27 | Schwarzgelber

    Kulturalny "Most Europejski", po wydarzeniu (/)

    http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/08/27/25793
    Львівська газета, 27 серпня, 2007 року, № 149 (219)
    
    За 100 метрів до Європи
    ========================
    У суботу на українсько-польському кордоні в рамках IV Транскордонних днів добросусідства відбулося музичне дійство “Європейський міст” – “Кордон-803”.
    
    З нагоди свята в місці майбутнього перетину кордону Угринів-Долгобичів лише цього дня прикордонники демонтували колючі дроти, які розділяють території двох держав.
    
    На сцені, яка, незважаючи на попередні анонси, таки була розташована з польського боку, своїх пісень заспівали українські “Воплі Відоплясова”, “Гайдамаки”, “ФлайzzZzа” та дитячий гурт “Ковчег Ноя”
    і польські команди Voo Voo, Zakopower, Habakuk. Концертний майданчик мав би бути розташований безпосередньо на кордоні й таким чином стати символом єднання двох народів. Українцям до такого єднання забракло якихось 100 метрів – саме на такій відстані від сцени вони перебували. Проте всі, хто мав закордонні паспорти з візами, могли спокійно перетнути кордон і послухати виконавців і на українській, і на польській територіях.
    
    Музиканти обох країн із радістю підтримали ідею “пом’якшення” кордонів.
    
    “Я побажав би цьому заходу продовження, оскільки він може стати дієвим інструментом власне для руйнування кордонів, – розповів фронтмен гурту “ВВ” Олег Скрипка. – Як на мене, кордон майбутнього має бути схожий на франко-німецький чи франко-італійський – його потрібно лише переїхати, побачити прапор іншої країни та напис: “Щасливої дороги!”
    
    За словами музиканта, вода камінь точить – один захід породжує інший, і таким чином змінюється дух народу, силами якого можна змінити кордони. А соліст польської рагга-команди Habakuk Войтек Турбіаж уважає, що кордони, принаймні такі, якими вони є нині, взагалі не потрібні. “Ми дуже схожі між собою, і цікавлять нас ті самі речі, – з усмішкою розповів він. – Що вже й казати про борщ і вареники, які ми любимо однаково сильно”.
    
    Кордон досі розділяє людей на табори і класи – такої думки лідер “Гайдамак” Олександр Ярмола.
    
    “Ми живемо у світі, де обійти факт кордонів просто неможливо, – пояснює співак. – Саме тому нам дуже подобається ідея співіснування України та Польщі без кордону, а також ця акція, що є символом Європи без кордонів”.
    
    Усі учасники висловили сподівання на те, що захід матиме продовження в майбутньому, на що його організатори – львівська Академія української молоді та Фундація духовної культури пограниччя із Любліна – з радістю погодилися.
    
    Марічка Ільїна