Історики-лакеї
06/18/2003 | С. Грабовський
ІСТОРИКИ-ЛАКЕЇ
Історія ця починалася так. Народний депутат Левко Лук'яненко заздалегідь дізнався про заплановану участь України - на найвищому рівні - у святкуванні 300-ліття Санкт-Петербурга та про щедрий подарунок від імені українців до цього свята - пам'ятник Олександру II. І звернувся із запитом до Інституту історії України Національної академії наук: "Шановні високочолі науковці, а як з позиції об'єктивної істини оцінити так званий петербурзький період української історії і місце у цій історії імператора Олександра II, пам'ятник котрому Леонід Кучма (звісно ж, за гроші пересічних платників податків) дарує "Північній Пальмірі"?
Відповідь з Інституту історії України за №123/512 від 28 травня за підписом заступника директора цього інституту, яку одержав на свій запит Левко Лук'яненко, варта того, щоб повністю її процитувати:
“Шановний пане депутате!
На Ваш запит від 17.04.2003 p. повідомляємо наступне:
I. Місто Санкт-Петербург було столицею Російської імперії з 1703 по лютий 1917 pp. В той час більша частина території нашого краю (за винятком Галичини, Буковини та Закарпаття) входила до складу цієї світової за значенням та розмірами держави.
Петербурзький період має непересічне значення в історії сучасної України вже хоча б тому, що:
загальна кількість населення тут зросла за цей час з 3,5 до 48 млн. чол.;
завдяки розгрому Османської Порти, в серії російсько-турецьких воєн сюди назавжди було приєднано Крим та Північну Таврію;
в результаті перемоги росіян над Наполеоном (1812 р.) було відведено загрозу остаточного перетворення цих територій у колонії Відня, Парижа, Берліна і Стамбулу, зусиллями “Північної Пальміри” тут постали сучасні промисловість, сільське господарство, торгівля, фінанси, що за своїм рівнем знаходилися на 4-5 місцях у тогочасному світі.
II. Імператор Олександр II з династії Романових царював упродовж 1861-1884 pp. За цей час у Подільській, Волинській, Київській, Харківській, Полтавській, Чернігівській, Катеринославській, Херсонській, Таврійській губерніях:
запроваджується єдина система початкової освіти;
подальшого розвитку набуває середня школа, відкривається університет в Одесі;
у містах краю створюються водогони, газові ліхтарі, конка, електричний трамвай;
з'являється перша в Україні залізниця Одеса-Балта;
кількість гімназій усіх типів зросла з 1112 до 16798;
виникло безліч теоретичних та науково-практичних товариств.
III. У 2003 р. Санкт-Петербургу дійсно виповнюється 300 років, у зв'язку з чим фраза Вашого звернення “так зване святкування" звучить недипломатично.
IV. Якщо є намір знищити пам'ятник Імператору Олександру II (як відповідні скульптурні зображення царів Миколи І, Олександра III. Миколи II), тоді, звісна річ, краще передати його до РФ. У протилежному ж випадку він не повинен тулитися на задвірках одного із столичних музеїв, а повинен зайняти чільне місце на одній з центральних вулиць Києва.
Довідку підготував кандидат історичних наук О.М.Машкін.
З повагою доктор історичних наук, професор, член-кореспондент ПАН України О.П.Реєнт".
Слово честі, спершу я думав; ідеться про якийсь жарт. Але ж перше квітня давно минуло. І відповідь на депутатський запит надрукована на бланку у типовому офіційно-науковому стилі...
"Ага! Москаль Машкін сфальсифікував українську Історію А космополіт Реєнт підписав цю фальсифікацію!" - закричить якийсь галасливий патріот. І помилиться. Фальсифікована цими добродіями насамперед російська історія. А все інше - то додаток до лакейства.
Отож по пунктах. Шановні історики! Російська Імперія була проголошена 1721, а не 1703 року. А більша частина України увійшла до складу Російської Імперії не "тоді", а лише наприкінці XVIII століття. Проте це дрібничка - століття туди, століття сюди. Так само і з населенням: на початок петербурзького періоду населення тогочасної України становило не 3.5 млн, а близько 5 млн. чол. Знову-таки "дрібничка" для фахівців з Історії, чи не так?
Головне - інше: оціночні судження про петербурзький період історії України і їхнє співвідношення з фактами. Отже, що реально приніс цей період? Перелічу телеграфним стилем:
запровадження в Україні кріпосного права (фактично рабства, оскільки дозволявся продаж кріпака без землі і без родини);
перетворення українських земель на арену численних війн, у тому числі всеевропейських (наполеонівських) і Першої світової;
проведення через українські землі так званої "межі осілості", яка стала виявом політики офіційного антисемітизму;
перші депортації народів Криму після його захоплення Росією;
депортацію українського козацтва на Кубань;
скасування в Україні міського самоврядування на грунті Магдебурзького права і його відновлення лише за Олександра II;
нарешті, уславлені "потьомкінські села" - мабуть, найкращий символ російського адміністрування в Україні у XVIII ст.
Про економіку варто поговорити окремо. У вузівському підручнику "Історія господарства: Україна і світ", написаному Б.Лановиком, З.Матисякевичем І Р.Матейком на цифрах доведено, що економіка підросійської України мала типово колоніальний характер. Але справа не тільки в цьому. Саме на петербурзький період припадає 150-літня деградація української економіки, що закінчилася тільки у другій половині XIX ст. Замість ранньобуржуазного за своєю природою козацько-хутірського господарювання впроваджувалося поміщицько-феодальне; замість приватних мануфактур поставали казенні та посесійні, грунтовані на праці кріпаків. Можна згадати укази Петра І від 1712 та 1721 pp., за якими кріпаки з сім'ями довічно приписувалися до мануфактур. Можна згадати указ того ж сонцесяйного сифілітика, засновника Санкт-Петербурга, від 1711 p. "О крєпості крєстьянской", за яким селянин ставав не просто рабом, а річчю, з якою власник міг робити усе, що заманеться. Можна згадати, нарешті, і "великі будови" Петра, на яких гинули десятки тисяч українців, - як дві краплі води схожі на "великі будови" ГУЛАГу. І, нарешті, не зусиллями "Північної Пальміри" постала на теренах України сучасна економіка на початку XX століття, а зусиллями блискучих, говорячи сучасною мовою, менеджерів - Терещенків, Симиренків, Фальц-Фейнів, Бродських - і мільйонів найманих працівників.
Тепер щодо імператора Олександра II. Він царював не впродовж 1861-84 pp., як написано у відповіді науковців, а у 1855-81 pp., і був убитий революціонерами-народовольцями за планом, вигаданим українцем Андрієм Желябовим, бомбою, створеною українцем Миколою Кибальчичем.
За імператора Олександра II видані Валуєвський циркуляр 1863 і Емський указ 1876 року, які унеможливили нормальний розвиток української культури й української освіти у підросійській Україні. За мірою антиукраїнськості Олександра II можна порівняти хіба що зі Сталіним, Сусловим та Гітлером. Зрозуміла річ, що пам'ятник цьому добродію мусить стояти у центрі Києва.
А от справжні заслуги Олександра II: скасування кріпацтва, судова і земська реформи - випали з поля уваги науковців. Головне, що слово "Імператор" пишемо з великої літери!
А наостанок - щодо твердження, буцімто перемога росіян над французами у 1812 році порятувала Україну від перетворення на чи то французьку, чи то австрійську, чи то німецьку колонію. По-перше, Відень тримав і далі під контролем Західну Україну, тільки проводив там значно прогресивніші, порівняно із Малоросією, соціально-політичні реформи. По-друге, чи бодай в одному паризькому архіві (крім архівів місцевих божевілень) є документи щодо планів Франції перетворити Україну на свою колонію? По-третє, яким би чином миршава Пруссія кінця XVIII - початку XIX століть могла захопити Україну? По-четверте, якщо хтось і навів численних німецьких колоністів в Україну, то це якраз Петербург, його імператори, німці за кров'ю і вихованням, котрі тільки звалися Романовими.
Отож маємо справді те, що маємо, а саме: реальний стан гуманітарної науки, засвідчений відповіддю на бланку Інституту Історії України. Ви думаєте, номенклатурні доктори наук та академіки - це тільки Литвини, Азарови, ЯнуковичІ, Табачники і Хорошковські? Ні. Така публіка обсіла всі щаблі української науки. І, головне, вона говорить від імені цієї науки все, що від неї вимагає влада. Раніше "чєго-с изволитє?" робилося на замовлення КПСС, тепер - адміністрації Президента Кучми. Ані лакейських звичок у добродіїв з науковими званнями від того не зменшилося, ані фаховості не додалося.
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, заступник головного редактора журналу "Сучасність"
“Свобода” № 23 (153), 10-16 червня 2003 р.
Історія ця починалася так. Народний депутат Левко Лук'яненко заздалегідь дізнався про заплановану участь України - на найвищому рівні - у святкуванні 300-ліття Санкт-Петербурга та про щедрий подарунок від імені українців до цього свята - пам'ятник Олександру II. І звернувся із запитом до Інституту історії України Національної академії наук: "Шановні високочолі науковці, а як з позиції об'єктивної істини оцінити так званий петербурзький період української історії і місце у цій історії імператора Олександра II, пам'ятник котрому Леонід Кучма (звісно ж, за гроші пересічних платників податків) дарує "Північній Пальмірі"?
Відповідь з Інституту історії України за №123/512 від 28 травня за підписом заступника директора цього інституту, яку одержав на свій запит Левко Лук'яненко, варта того, щоб повністю її процитувати:
“Шановний пане депутате!
На Ваш запит від 17.04.2003 p. повідомляємо наступне:
I. Місто Санкт-Петербург було столицею Російської імперії з 1703 по лютий 1917 pp. В той час більша частина території нашого краю (за винятком Галичини, Буковини та Закарпаття) входила до складу цієї світової за значенням та розмірами держави.
Петербурзький період має непересічне значення в історії сучасної України вже хоча б тому, що:
загальна кількість населення тут зросла за цей час з 3,5 до 48 млн. чол.;
завдяки розгрому Османської Порти, в серії російсько-турецьких воєн сюди назавжди було приєднано Крим та Північну Таврію;
в результаті перемоги росіян над Наполеоном (1812 р.) було відведено загрозу остаточного перетворення цих територій у колонії Відня, Парижа, Берліна і Стамбулу, зусиллями “Північної Пальміри” тут постали сучасні промисловість, сільське господарство, торгівля, фінанси, що за своїм рівнем знаходилися на 4-5 місцях у тогочасному світі.
II. Імператор Олександр II з династії Романових царював упродовж 1861-1884 pp. За цей час у Подільській, Волинській, Київській, Харківській, Полтавській, Чернігівській, Катеринославській, Херсонській, Таврійській губерніях:
запроваджується єдина система початкової освіти;
подальшого розвитку набуває середня школа, відкривається університет в Одесі;
у містах краю створюються водогони, газові ліхтарі, конка, електричний трамвай;
з'являється перша в Україні залізниця Одеса-Балта;
кількість гімназій усіх типів зросла з 1112 до 16798;
виникло безліч теоретичних та науково-практичних товариств.
III. У 2003 р. Санкт-Петербургу дійсно виповнюється 300 років, у зв'язку з чим фраза Вашого звернення “так зване святкування" звучить недипломатично.
IV. Якщо є намір знищити пам'ятник Імператору Олександру II (як відповідні скульптурні зображення царів Миколи І, Олександра III. Миколи II), тоді, звісна річ, краще передати його до РФ. У протилежному ж випадку він не повинен тулитися на задвірках одного із столичних музеїв, а повинен зайняти чільне місце на одній з центральних вулиць Києва.
Довідку підготував кандидат історичних наук О.М.Машкін.
З повагою доктор історичних наук, професор, член-кореспондент ПАН України О.П.Реєнт".
Слово честі, спершу я думав; ідеться про якийсь жарт. Але ж перше квітня давно минуло. І відповідь на депутатський запит надрукована на бланку у типовому офіційно-науковому стилі...
"Ага! Москаль Машкін сфальсифікував українську Історію А космополіт Реєнт підписав цю фальсифікацію!" - закричить якийсь галасливий патріот. І помилиться. Фальсифікована цими добродіями насамперед російська історія. А все інше - то додаток до лакейства.
Отож по пунктах. Шановні історики! Російська Імперія була проголошена 1721, а не 1703 року. А більша частина України увійшла до складу Російської Імперії не "тоді", а лише наприкінці XVIII століття. Проте це дрібничка - століття туди, століття сюди. Так само і з населенням: на початок петербурзького періоду населення тогочасної України становило не 3.5 млн, а близько 5 млн. чол. Знову-таки "дрібничка" для фахівців з Історії, чи не так?
Головне - інше: оціночні судження про петербурзький період історії України і їхнє співвідношення з фактами. Отже, що реально приніс цей період? Перелічу телеграфним стилем:
запровадження в Україні кріпосного права (фактично рабства, оскільки дозволявся продаж кріпака без землі і без родини);
перетворення українських земель на арену численних війн, у тому числі всеевропейських (наполеонівських) і Першої світової;
проведення через українські землі так званої "межі осілості", яка стала виявом політики офіційного антисемітизму;
перші депортації народів Криму після його захоплення Росією;
депортацію українського козацтва на Кубань;
скасування в Україні міського самоврядування на грунті Магдебурзького права і його відновлення лише за Олександра II;
нарешті, уславлені "потьомкінські села" - мабуть, найкращий символ російського адміністрування в Україні у XVIII ст.
Про економіку варто поговорити окремо. У вузівському підручнику "Історія господарства: Україна і світ", написаному Б.Лановиком, З.Матисякевичем І Р.Матейком на цифрах доведено, що економіка підросійської України мала типово колоніальний характер. Але справа не тільки в цьому. Саме на петербурзький період припадає 150-літня деградація української економіки, що закінчилася тільки у другій половині XIX ст. Замість ранньобуржуазного за своєю природою козацько-хутірського господарювання впроваджувалося поміщицько-феодальне; замість приватних мануфактур поставали казенні та посесійні, грунтовані на праці кріпаків. Можна згадати укази Петра І від 1712 та 1721 pp., за якими кріпаки з сім'ями довічно приписувалися до мануфактур. Можна згадати указ того ж сонцесяйного сифілітика, засновника Санкт-Петербурга, від 1711 p. "О крєпості крєстьянской", за яким селянин ставав не просто рабом, а річчю, з якою власник міг робити усе, що заманеться. Можна згадати, нарешті, і "великі будови" Петра, на яких гинули десятки тисяч українців, - як дві краплі води схожі на "великі будови" ГУЛАГу. І, нарешті, не зусиллями "Північної Пальміри" постала на теренах України сучасна економіка на початку XX століття, а зусиллями блискучих, говорячи сучасною мовою, менеджерів - Терещенків, Симиренків, Фальц-Фейнів, Бродських - і мільйонів найманих працівників.
Тепер щодо імператора Олександра II. Він царював не впродовж 1861-84 pp., як написано у відповіді науковців, а у 1855-81 pp., і був убитий революціонерами-народовольцями за планом, вигаданим українцем Андрієм Желябовим, бомбою, створеною українцем Миколою Кибальчичем.
За імператора Олександра II видані Валуєвський циркуляр 1863 і Емський указ 1876 року, які унеможливили нормальний розвиток української культури й української освіти у підросійській Україні. За мірою антиукраїнськості Олександра II можна порівняти хіба що зі Сталіним, Сусловим та Гітлером. Зрозуміла річ, що пам'ятник цьому добродію мусить стояти у центрі Києва.
А от справжні заслуги Олександра II: скасування кріпацтва, судова і земська реформи - випали з поля уваги науковців. Головне, що слово "Імператор" пишемо з великої літери!
А наостанок - щодо твердження, буцімто перемога росіян над французами у 1812 році порятувала Україну від перетворення на чи то французьку, чи то австрійську, чи то німецьку колонію. По-перше, Відень тримав і далі під контролем Західну Україну, тільки проводив там значно прогресивніші, порівняно із Малоросією, соціально-політичні реформи. По-друге, чи бодай в одному паризькому архіві (крім архівів місцевих божевілень) є документи щодо планів Франції перетворити Україну на свою колонію? По-третє, яким би чином миршава Пруссія кінця XVIII - початку XIX століть могла захопити Україну? По-четверте, якщо хтось і навів численних німецьких колоністів в Україну, то це якраз Петербург, його імператори, німці за кров'ю і вихованням, котрі тільки звалися Романовими.
Отож маємо справді те, що маємо, а саме: реальний стан гуманітарної науки, засвідчений відповіддю на бланку Інституту Історії України. Ви думаєте, номенклатурні доктори наук та академіки - це тільки Литвини, Азарови, ЯнуковичІ, Табачники і Хорошковські? Ні. Така публіка обсіла всі щаблі української науки. І, головне, вона говорить від імені цієї науки все, що від неї вимагає влада. Раніше "чєго-с изволитє?" робилося на замовлення КПСС, тепер - адміністрації Президента Кучми. Ані лакейських звичок у добродіїв з науковими званнями від того не зменшилося, ані фаховості не додалося.
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, заступник головного редактора журналу "Сучасність"
“Свобода” № 23 (153), 10-16 червня 2003 р.
Відповіді
2003.06.18 | Галаган
Грабовський Ви не праві.
Ви зла людина й це помітно. Вас почитати так українці це просто бидло, яке постійно хтось за шкірку тягав. Особливо смішно звучить окупація Криму
Галаган.
2003.06.19 | Абакумов А. В. (3)
Re: Таки лакеи !
Сейчас то в нынешнем украинском официозно-квазиисторическом бомонде как раз и выгодно, и престижно "катить" всевозможные "бочки" и даже "цистерны" на "клятых москалей". Зарабатывая на русофобии всевозможные западные и "дияспорные" гранты.
Общерусскость же в означенной традиционно-лакействующей среде -- признак диссидентства.
По пунктам.
1) "Паспортных украинцев" (галичан, волыняков, буковинцев, украинцев, полищуков, закарпатцев) насчитывалось таки (см. Ореста Субтельного !) в нач. Века Просвещения порядка 4 млн. душ.
И их численный рост к 1913 г. (благодаря, гл. о., Российской Империи) до 40.000.000 чел. впечатляющ !
Все российско-украинские "недоразумения" (реальные ли, мнимые ли) меркнут по сравнению с одним этим фактом.
Чехи то выросли за указанный период с 3 и до 10 млн. персон.
Решающим фактором означенного популяционного бума украинцев (в меньшей степени полищуков и волыняков) явилась Таврийская Реконкиста, проведенная (вопреки линии братьев Паниных) Екатериной ІІ, Румянцевым, Потёмкиным, Безбородко и Суворовым.
С памятью о которых Рух беспардонно (и неблагодарно -- ибо что такое общеизвестные екатериниские антиукраинские "негативы" по сравнению с огромнейшим позитивом создания обширного колонизационного простора для украинского субэтноса !) "воюет".
2) Российское крепосное право конечно же, в целом, негатив. Но что оно по сравнению с её польской фольварковой формой ?
3) В 1812 г. военных действий на Украине (за исключением района Ковеля) не было.
4) Захватчиков из скифского Крыма таки надо было изгнать. И притом (чего сделано не было) полностью.
5) Депортація українського козацтва на Кубань ?
А что ? Украинское крестьянство на Луганщину, Донбасс, Одещину, Николаевщину, Херсоншину, Крым, Мелитопольщину, Гуляйпольщину, Бердянщину что ? Тоже депортировалось ?
6) Скасування в Україні міського самоврядування на грунті Магдебурзького права...
Такое великое "цоб-цабе" !
7) Без потёмкинских "Времён Очакова и Покоренья Крыма" "паспортных украинцев" сейчас было бы не 45, а максимум 15 млн. чел.
8) Хороша "деградация" !
9) Как будто одновременно с Терещенками, Симиренками, Харитоненками не действовали Морозовы, Мамонтовы, Путиловы.
Эпоха на Руси такая была !
10) Валуевский и Эмский акты -- булавочные уколы.
Кто тогда знал полтавскую литературно-деловую форму ?
Распространилась то она благодаря большевикам в 1920-е -- 1930-е гг.
11) А где галицко-цисарские безбородки, паскевичи, родзянки, разумовские, радецкие, перовские, дроздовские ?
Ни одного министра, ни одного статс-секретаря, ни одного генерала. Один только Пулюй !
Где-то 101-й советник цисаря !
12) Романовы лишь по крови были немцами.
Мало кто из них в нач. ХХ в. знал немецкий язык. И если и было среди них "чужебесие", то скорее галло-романского "закваса", а не тевтонского.
А. В.
2003.06.23 | Len
Re: Уточню !
Вельмишановный пан АВ. При оценке фантастического роста численности украинцев в составе Империи Вы не учитываете ДЕСЯТКИ миллионов украинцев , для которых родной стала земля нынешней РФ. Поэтому я считаю что численностьь украинцев выросла до не менее 80 млн человек и из них не менее 40 миллионов за пределами Украины.С уважением Len 23 июня 2003г. г.Киев
2003.06.23 | Абакумов А. В. (3)
Re: Русская Империя -- Украине !
А. В.2003.06.23 | Navigator
Дуже влучно: Русская Империя -- Украине дала таких, як АВ - Аба-
кумов. Мільйони Смердякових - гідний подарунок Україні!2003.06.23 | Абакумов А. В. (3)
Re: Смердяковы то как раз -- самостийники !
Нашли прецедент поиграться в иностранцев !А. В.
2003.06.23 | Галаган
В Уйропейців !
2003.06.23 | Navigator
Пане Галагане, ви щось по вигукам нагадуєте шимпанзе або зампо-
літа. Звідкі такі рудименти? Вже ніби багато часу пройшло.Червоний хвіст ще не відпав?
2003.06.23 | Navigator
Хто в кого. Ви - в Панів Всесвіту (космос-наш), ми в українців
Україна - наша!В кого більше здорового глузду?
2003.06.23 | Абакумов А. В. (3)
Re: "Эвропейский выбор"
Что ?Дроздовский, Пуришкевич, Шульгин, Родзянко, Покровский -- смердяковы ?
Нет !
Это скорее Винниченко, Тарасюк, Костенко.
Да и Грушевский, Юхновский, Заяц и многие иже с ними не без того !
А. В.
2003.06.24 | Navigator
Шановний, почитайте накінець Достоєвського
Смердяков мріяв, що прийдуть чужі лжди й наведуть порядок і він стане не тим, ким народився.Точно як Ви.
А ми народились на своїй землі і хочемо залишитисб українцями.
Чого і вам бажаємо на вашій землі.
2003.06.26 | Абакумов А. В. (3)
Re: Достоевский то укранинец. Но патриот ! А не самостийник !
Вспомните хотя бы его речь на открытии памятника Пушкину.Смердяков мріяв, що прийдуть чужі люди й наведуть порядок і він стане не тим, ким народився.
Точно як Ви.
Народилися русичем на руській землі і хочите стати передостаннім серед "европейців".
А. В.
2003.06.26 | VENED
Re: Достоевский то укранинец... Да? а не белорусс?
Кажется деревня Достоево, откуда родом предки Достоевского находится в Брестской области?2003.06.26 | Navigator
Достоевский то укранинец по крові на1\8 з Поділля
Але його батьківщина - ввесь світ. Правда, він, як і ви, мріяв про радянський герб - ввесь світ в російських колосках.Колосків не хватило.
2003.06.19 | Navigator
Дещо для кореляції
Хочу зауважити, що для Імперії і російського народу Олександр другий зробив те саме, що й Горбачов. За що й був убитий.Про Україну пісня трохи інакша. Хоч і тут при ньому рабство відмінили. Словом, не найгірший цар. Але цар. Росїйський.
“на початок петербурзького періоду населення тогочасної України становило не 3.5 млн, а близько 5 млн. чол”
Для кореляції. Населення Рос. Імп. При Петрі – 18 млн. Через 200 років – 180 !
Число українців порахувати важко, бо панівні народи занижували їх число (зараховували до латинників, росіян, русинів і тд)
“Перелічу телеграфним стилем” – все вірно!
“За мірою антиукраїнськості Олександра II” – був типовий російський монарх. Послаблення, що випадали на нашу долю, випадали нам тільки в періоди упадків імперії – як і іншим народам.
“чи бодай в одному паризькому архіві (крім архівів місцевих божевілень) є документи щодо планів Франції перетворити Україну на свою колонію?”
Десь читав про Наполеонію на північному березі Чорного моря і про Річ Посполиту під крилом Франції по Дніпро. Й те й друге схоже на правду.
Причорномор"є було тоді пусте.
“Ані лакейських звичок у добродіїв з науковими званнями від того не зменшилося, ані фаховості не додалося.”
Видно, ще не час. Професор - той, хто може купити патент.
“Вас почитати так українці це просто бидло, яке постійно хтось за шкірку тягав”
„Бидлом” було все населення землі, крім дворян, церкви й третього стану. В цих категоріях населення українців було обмаль в усіх імперіях. Крім священників.
“4 млн. душ.
И их численный рост к 1913 г. (благодаря, гл. о., Российской Империи) до 40.000.000 чел. Впечатляющ”
Для кореляції. Населення Рос. Імп. При Петрі – 18 млн. Через 200 років – 180 !
Аляску продали, бо не було ким заселяти. Так що Причорномор”я для нас обміняли на Північний Кавказ ( 60% українського населення) і Сибір (третина українців) для вас. Кому ви їх зараз передаєте? Жовтим?
“Чехи то выросли за указанный период с 3 и до 10 млн. персон.” – виросли в націю, а українці - ???
“Российское крепосное право конечно же, в целом, негатив. Но что оно по сравнению с её польской фольварковой формой” – боюсь ви не історик, а таки патріот.
“Захватчиков из скифского Крыма таки надо было изгнать” Тому Росія й заселила Крим кімерійцями?
“Украинское крестьянство на Луганщину, Донбасс, Одещину, Николаевщину, Херсоншину, Крым, Мелитопольщину, Гуляйпольщину, Бердянщину что ? Тоже депортировалось ?:”
НАВПАКИ – ЗВІДТИ – В СИБІР І НА КАВКАЗ!!!!!
“Такое великое "цоб-цабе" Магдебурзького права”
Ви й не економіст. З Магдебурзького права виросла Західна цивілізація!!!
“Без потёмкинских "Времён Очакова и Покоренья Крыма" "паспортных украинцев" сейчас было бы не 45, а максимум 15 млн. чел” – стільки безпаспортних українців зараз і є. Інші – малороси.
“Как будто одновременно с Терещенками, Симиренками, Харитоненками не действовали Морозовы, Мамонтовы, Путиловы.
Эпоха на Руси такая была !”
Дивіться національний склад пануючих верстов на Україні за всі часи з 14-го століття. Українців майже немає.
“Валуевский и Эмский акты -- булавочные уколы.” – в світлі Голодомору – так. В світлі реформи Прибалтійської системи освіти - булавочные уколы ?????
“А где галицко-цисарские безбородки”
Багато з них виїхали в Штати, де дали десятки мільйонів щасливих нащадків
“Мало кто из них в нач. ХХ в. знал немецкий язык”
Knabe, sie hatten Deutcsher Muttern!!!
2003.06.19 | Галаган
Може упорядкуємо Ваше мєсіво ;) (-)
2003.06.19 | Таварищ Сухов
Вам- дозволяю упорядочіть, а Sapienti - sat :) (-)
2003.06.19 | Галаган
Re: Вам- дозволяю упорядочіть, а Sapienti - sat :) (-)
Я там Вам відповів на Ваше рекрутське питання, пане Сухов. Хм, до речі Ви в Червоній Армії в якому званні послужили.Зповагою Галаган.
2003.06.19 | Таварищ Сухов
Червоноармієць. Стріляв азіатів во славу Росії (-)
2003.06.19 | Галаган
Ну то ясно, звання яке ? (-)
2003.06.19 | Таварищ Сухов
так червоноармієць же ! А зовуть хто червоним катом, хто защи-
тником отечества. Вони ж так русаками й не стали. Тому для них я кат. А там, де ми перебили побільше - там герої і защитники.В Азії років 20 після революції їх по барханах ганяли. там і закопували.
Потім вони нас в Афгані, хоч ми їм добра бажали - зносили духани, щоб нову жисть збацать після перемоги.
Тепер зовсім озвіріли. Мову забули. Виють як шакали по-тюркські. Даремно ми їх по ГДР-ах на танках до 1991 возили.
Азіати і є.
Наші генерали їм карти удару на Лондон показували, замполіти пояснювали, що вони - потюрчені слов"яни, що їх з Росії монголи в Азію вивели. Не допомогло. Вдівають халати й жеруть шурпу руками. Хоч ссати стали стоячи. І горілку з піал пити.
А так дикуни дикунами...
Червоноармієць Сухов.
PS
Павліни, гаваріш? Хєєх!
Хвіст в медалях - а пенсія 1600 рє. Кварплата 800.
В Азії краще було.
2003.06.19 | Галаган
Re: так червоноармієць же ! А зовуть хто червоним катом, хто защи-
Таварищ Сухов пише:> тником отечества. Вони ж так русаками й не стали. Тому для них я кат. А там, де ми перебили побільше - там герої і защитники.
> В Азії років 20 після революції їх по барханах ганяли. там і закопували.
> Потім вони нас в Афгані, хоч ми їм добра бажали - зносили духани, щоб нову жисть збацать після перемоги.
> Тепер зовсім озвіріли. Мову забули. Виють як шакали по-тюркські. Даремно ми їх по ГДР-ах на танках до 1991 возили.
> Азіати і є.
> Наші генерали їм карти удару на Лондон показували, замполіти пояснювали, що вони - потюрчені слов"яни, що їх з Росії монголи в Азію вивели. Не допомогло. Вдівають халати й жеруть шурпу руками. Хоч ссати стали стоячи. І горілку з піал пити.
> А так дикуни дикунами...
> Червоноармієць Сухов.
> PS
> Павліни, гаваріш? Хєєх!
> Хвіст в медалях - а пенсія 1600 рє. Кварплата 800.
> В Азії краще було.
Ну мене чесно кажучі Азія не цікавить, п"ють так п"ють.
Вам кинути ссилку на азійськи форуми, а то Ви бачу в дюнах заблукали.
2003.06.19 | Таварищ Сухов
Ви читали список соратників Єрмака - там одні українці
А я з третьго призиву. Лєнінського. Моє родове ім"я Сухий. В Азії кожен четвертий білий - українець. Гріли місце для китайців - їх тепер тут як комуністів в застійні часи.2003.06.19 | Галаган
Re: Ви читали список соратників Єрмака - там одні українці
Таварищ Сухов пише:> А я з третьго призиву. Лєнінського. Моє родове ім"я Сухий. В Азії кожен четвертий білий - українець. Гріли місце для китайців - їх тепер тут як комуністів в застійні часи.
Зрозуміло. Єрмак Тимофеєвич мені завжди подобався.
А українців повсюди повно, воно в СРСР та в РІ заправляли не менше росіян, але багато хто з "патріотив" чомусь з українців загнане бидло зробити хоче, яке постійно хтось за шкірку тягав.
Противно.
З повагою Галаган.
2003.06.19 | Таварищ Сухов
бидло зробити хоче, яке постійно хтось за шкірку тягав
Дивлячись, куди тягнуть. Якщо в Червону Армію чи Шанхайську четвірку - то я вже пас. Бридня й лайно.А якщо в ЄС - то я ще в Іраку погеройствую за 1000 доларів на місяць.