03/20/2003 | SGK

Як козаки богів обирали

(дума-коломийка)

Послухайте, брати й сестри,
Нову коломийку,
Як на славнім на "Майдані"
Почалася бійка.

Ой заграйте, музиченьки,
А я заспіваю,
Як настала ворожнеча
У нашому краї.

На високій полонині
Сонечко сідає,
А від славної Вкраїни
Воля утікає.

Зажурились українці,
Не можуть збагнути:
"Як до нашої Вітчизни
Волю повернути? "

То не орли сизокрилі
На скелю злетілись,
А то славні козаченьки
В форумах постились.

Сидять хлопці на "Майдані"
Та й собі постяться,
Та по вебівськіх сторінках
Нишпорять, дивляться.

"Ой ти рідна Україно,
Матінко убога,
То ж тому ти нещаслива
Бо забула Бога!

Йдемо, славні козаченьки,
Доленьку шукати
І до Бога Пресвятого
Стежку прокладати!

Як до Бога Пресвятого
Стеженьку знайдемо,
Весь нарід наш український
З нами поведемо."

Позабули про гармати,
Почались дебати:
Треба Бога обирати,
Всі ж бо демократи!

Один каже - "Всі ми - вівці
Господа Ісуса"
А другий йому не вірить,
Ще й сміється в вуса,

Та говорить - "Брешеш, брешеш,
Юдейська облудо!
Не Ісус Христос твій вчитель,
А гидкий Іуда!

Батько нам - великий Орій,
всі ми - оріяни!"
Той йому: - "Ти, мабуть, хворий
Чи, можливо, п’яний?

Всі божки твої - поганські,
Та й сам ти - рогатий,
А вітець тобі - фашистський
Фюрер біснуватий!"

Наші славні козаченьки
Почали сваритись,
Та невдовзі, як ведеться,
Стали тяжко битись.

Один одного довбають
В пицю кулаками,
Та лупасять по макітрах
Товстими книжками.

(Ось для чого пригодились
Книжки богословські!)
До того вже посварились,
Що в землі московській

Про все теє дізналися!
Москалі зраділи,
Що вже вільні українці
Та й ся посварили!

Українець з українцем
Як той півень б'ється,
А москаль собі з-за лісу
Дивиться й смієтся,

А з-за Сяну лях регоче,
А з ним і німота –
Як панове-отамани
Залізли в болото!

Сидять собі у багнюці
Та й не бачуть лиха,
Тілько щось глибоко в серці
Заплакало тихо.

То не сива зозуленька
У лісі кувала –
Наша рідна Україна
До нас промовляла:

"Схаменіться, діти мої,
Більше не сваріться,
Помиритесь щірим серцем
Та ще й обійміться!"

…Наші славні козаченьки
Завзято воюють,
Свою рідну Україну
Зовсім вже не чують.

Забувають, небораки,
Світло свого краю…
Що робити, що робити?
Не знаю, не знаю…

Ой у гаю зеленому
Пташечки співають,
Стежки до Святого Бога
Терном обростають.

Поростають будяками
Та ще й бур'янами…
Що ж то стало, Українo,
З твоїми синами?!…

SGK © 2003