Народна творчість (з сайту Тимошенко).
07/09/2003 | Іван
Спасибі владо
Пенсіонерка 09.07.2003 15:06
Ой спасибі, ой спасибі
Тобі владо хороша,
Що добавила десятку
До пенсії гроша.
Получила копійочки,
Дуже, дуже зраділа,
Коли ж пішла до лавочки,
Мало там не зомліла.
Стоять черги, все хапають
Та в комори ховають.
Паніка кругом скаженна,
Дика, страшна, навіженна.
Стиснула ті копійочки,
Стою, думаю і плачу, -
Ой, мабуть, я вже ніколи
Світу білого й не побачу.
Вибач, вибач мене, владо!
Стару та ще й ненажеру,
Як пенсію не ділила,
Не хватало на вечерю.
А згадала за квартплату
Та й ще дужче засмутилась,
Бо вже й обіду лишилась.
Плакала, думу гадала,
Та й взялася знов за ручку,
Щоб послать нову колючку.
Вибач, вибач мене, владо!
Що пишу тут недоладу,
Але вліз ти в мою шкіру
Зрозумієш, що невміру
Тих грошей, що видаєш
Потім вдвічі ж забереш.
Отака я геть невдячна,
Хоч й зраділа за десятку,
А життя те необачне -
Нема в нас порядку.
Тому вибач і прости
Ці вірші - гіркі сльози, -
В душі моїй морози.
Але ж ота надбавка,
На сміх курям, забавка!
6.УІІ-03 р.
Ответить
Наша гривня гірко плаче
Пенсіонерка 09.07.2003 15:04
Нацбанк гривню все тримає,
Долар теж не відпускає.
Що ж народ від того має?
А велику гарну дулю,
На обід гірку цибулю.
Зате гривня вся стабільна,
І життя вверху мобільне,
Жирне, гарне та свавільне.
Ой тримайте ж ви ту гривню
Хоч за хвіст, а хоч за бивню,
Всеодно вона впаде,
Коли крах на вас прийде.
А прийде він незабаром,
З таким ринком та базаром
Живуть хвати і магнати,
Бідні ж люди виживають,
На палаци поглядають,
Що ростуть немов гриби
На їх кровні та горби.
Вони ж гривеньку тримають,
З людей кров усе качають.
Ціни то ростуть, то скачуть,
Заощадження аж плачуть:
Бабця на смерть заховала
Та й за крупу все віддала.
Дохопилося до влади,
Як оте страшне торнадо,
Крутить, рве та ще й вбиває,
Бо жалю зовсім немає.
Може досить грабувати?
Людям в душу все плювати,
Такі ж добрі ви хороші
За наші народні гроші.
Все вам мало, все давай,
Та й без Бога прямо в рай.
Не пустять вас туди грішні,
Загребущі ваші клішні.
Ви ж все забрали у людей,
Як той жахливий Бармалей.
Всі назвались демократи
Та й залізли у палати,
Засідають, засідають,
Погоди з моря чекають.
Може якось воно буде:
Хтось помре, а хтось прибуде.
- Дасть Бог, виживе народ, -
Сказав хитрий обормот.
І народ все виживає,
Літ дванадцять вже минає,
Без надії, без роботи,
Мирно, тихо вимирає.
Горе, горе нам безрідним,
Тихим маршем непобідним
Ми йдемо у нікуди.
Боже! Щоб тільки без біди!
Зате гривня в нас стабільна,
Долар держиться нарівні.
За який такий рахунок?!
То ж з народу виграбунок,
Вже останнє вишкрібають,
Бо люд дико зневажають.
Отакі в нас бузовіри,
Доморощені банкіри!
4 липня 2003 р.
Ответить
Потяг перемін(вірш)
R.K. 06.07.2003 11:43
Потяг перемін
Коли потяг у даль загуркоче...
В.Сосюра.
Коли потяг у даль загуркоче,
Й Україну накриє холодна зима,
Я згадаю Гарантові очі...
Й жодна"шістка"мене не злама!!!
А коли диво-потяг із далв прибуде,
Й Україну охопить "задуха"німа,
Я згадаю Гарантові дії реальні,
І триматимусь далі,
Хоча й на "Гаранта"управи нема!
І коли надворі буде осінь,
Золота,прохолодно-чудова осіння пора,
Я під стягом"Повстань,Україно!"
Вирушатиму з свого(твого)двора.
R.K.(20.10.2002)
ДЕЯКІ ПОЯСНЕННЯ:1."Коли потяг у даль загуркоче..."-затишшя на укр.політичній сцені під час перерв між етапами відповідної акції.
2."...задуха німа..."-сумновідомі темники.
Ответить
Бог баче, хто плаче!
Пенсіонерка 02.07.2003 16:52
Народ плаче і все баче,
Як оте панство собаче
На біді і горі скаче.
Нехай собі біситься,
Нехай все зажерає,
В нас до навіженного
Геть любові немає.
Вони такі пихаті,
Доларами напхаті,
Пики лопають від зла
В того дикого фуфла.
Бог високо, Він баче, -
Хто бідує і плаче,
А хто жирний, пузатий,
Людей дурить завзятий.
В церкву ходять і цілують
Мощі преподобні-святі,
А люд бідний та й не знає,
Як прожити на світі.
Пан-кабан, як той сквозняк,
Дме і дує аби як,
Він не думає про люд –
Безсоромний лизоблюд!
Людей не обдуриш, бачуть,
Від безсилля гірко плачуть,
Що ж залишається робить?
Хіба що знову панів бить?!
Знов історія та ж сама,
Не навчила дітей мама,
Що поважати і любить
Ми братів своїх повинні,
А не кривдити та гнобить,
Як оті бездушні свині.
Коли б погане бидло
Та зрозуміти це могло,
Не кривлялось би огидно
На телебаченні, в кіно.
Продали все: совість, душу,
Люд пішов геть із сумою
Кращу в світі шукать долю,
Продавать за безцінь волю.
Народ баче все, мовчить,
Бо не хоче панів бить,
А вони як навіжені,
Мов собаки ті скаженні,
Все біснуються і п”ють,
Людей гноблять та б”ють.
Вверху кажуть:
- Подвижки
Ми маємо маленькі.
Народ стогне:
- В головах у вас задвижки,
Та тільки побрехеньки.
- Винен знову Козаченко,
Тимошенко також хват.
Ой, не знаю, я не знаю,
Хто рідніший кому брат?!
Винен стрілочник завжди,
А народе, ти зажди.
Винен, винен, виноватий
Гріх наш лисий, закучматий,
Що заліз не в своє кресло
Та й керує геть безчесно.
Народ баче, ще й сміється,
Як та риба об лід б”ється,
Що ж робити нам безсилим
З отим паном сизокрилим?
- Підчепити за ребро
Та й провітрити нутро,
Може трішки протрезвіє,
Та бездомних пожаліє?!
Що тут ще нам і казати,
Нема батька, нема хати,
Діти ходять безпритульні,
Мов котинята загульні,
Мати десь там за кордоном
Заробляє чи конає –
Ніхто того не узнає.
Народ стогне безробітній,
Пан великий і новітній
Розкудахтався всесвітній:
- Нам реформи подавай,
Попадемо прямо в рай.
Добре так реформували,
Раптом знов загальмували,
- Ой, куди ж ми вже йдемо,
У яке ще там ярмо?
До сусідів, до братів
Чи на захід, до катів?
Все одно, одна чума
Незалежності чортма.
Так керують, реформують,
Народ власний замордують.
А спитать немає з кого,
Бо винен дядько Чорномор
Та ще якийсь там Крохобор.
Докерувалися до ручки –
Ні пенсії, ні получки,
Голод гоне галюни,
А задрипані пани
Розказали всім про хліб,
Про пшеницю, все як слід, -
На базарах ростуть ціни,
На обличчях панів міни:
= Сидіть тихо, люди добрі,
Бо ми ситі і хоробрі!
= Ой, хоробрі, ви хоробрі!
Та й в народі хлопці добрі,
То ж прийде і вам кінець,
Бо ввірветься нам терпець.
Ой тоді ж ми вам покажем,
Всю історію розкажем,
Що було вже так колись,
Панів били і клялись –
Бить будем ненаситних,
Брехливих, дуже хитрих.
Навчити ж требе тих свиней,
Як поважать простих людей.
Боже! Соромно і гірко,
Дивитись, слухати і жить
Та панству-чванству все служить.
Прости, Боже, безталанних,
Всіх невірних і поганих!
30 червня 2003 р.
Ответить
Влада
Пенсіонерка 28.06.2003 19:47
Наша влада дуже шустра,
Як вертка і зла мангуста.
Конституцію прийняла
Та й сама ж на ню начхала.
Гімн України не співають,
Все на Росію поглядають:
- Не дай Бог, брата розгнівити,
Не дасть же спокійненько пити,
А без дурману як нам жити?
Вони ж страшні такі великі,
А ми дурні та ще й безликі,
Все вчимося та вчимося,
Як придурковата Дося.
Вчивсь чотири, потім п”ять,
Де ж нам розуму то взять?
Як не було свого змалку,
То не буде й до останку,
Як про себе вмієш дбати,
Тільки теє й будеш мати.
Ответить
Країна
Нарколог 27.06.2003 17:16
Не називаю її раєм
Не називаю її раєм
Оту хатину в тихім гаю,
Весною там цвітуть коноплі,
Від них у населення соплі,
І дід бухикає від них, -
Нема здоров’я у старих.
У тій хатині кумарю
Завжди стояло повні сіни,
І ми жили, мов у раю
І плоскінь терли у три зміни.
Там батько, старий наркоман,
Коли бува його причепе,
Із нички діставав наган
І йшов озброєний до степу.
Він звідти ніс конопель в’язку,
Кричав на жінку: Гей, Параско,
Гукай скоріш отих чортів,
Бо я вже мало не здурів!
І бігли ми на батьків крик,
За нами ще якийсь мужик,
Видать, його приятель старий, -
Вони десь разом гріли нари...
Дедалі гіршав татко наш,
А ми були малі та голі,
Не витерпів лихої долі –
Убив його якийсь алкаш.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та Ханка положила,
Як помню, саме у маю.
На цвинтарі вона, а ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята, я – до школи
Попу мастирить косяки,
Читав молитви по приколу,
Щоб піп мене не вигнав з школи
І крав солоні огірки.
Було, дурю попа-скотину,
Кажу, 2X2 це п’ять,
А він мені – Ходи сюди–но,
Не можу вену я спіймать!
І сам я двигався потрошку,
Блював через сусідній тин,
А потім жер, мов кінь, окрошку
І локшину, як дикий свин.
... Брати все гашик той смалили,
Поки на дурку не забрали, -
Тепер вони сидять на нарах,
Іграють бітлів на гітарах,
І надзирателі суворі
Бува, їм пики б’ють надворі,
І вовком дивляться на них,
А все ж жаліють: То ж бо псих!
....А сестри, сестри, горе вам,
Мої голубки плановії,
Хіба у вас чоловіки? –
В корови крепші кізяки,
А дочки, як і ви, повії.
Отак живе моя родина,
Всі спільні, як одна людина,
Привички, звичаї і тяги
Однакові, як у вола до брати.
Лише мені на дурку пертись,
Через забор колючий дертись,
Щоб мої ріднії браточки
Від мака не дійшли до точки.
нарколог Зі святом…
Ответить
Глюка зачепила
Fedir 26.06.2003 16:17
Податкового ментяру
Глюка зачепила, -
Це заїхав мент повені
Кубом фентанила! Fedir
Ответить
Похворіли виконавці
Nikolay 26.06.2003 12:13
ЄЕСУ не випускають
Із СІЗО на волю, -
Похворіли виконавці,
Корчаться від болю!
Nikolay
Ответить
Ти вже – мертвий
Федір Приліпота 26.06.2003 09:55
ТИ МЕРТВИЙ !
З П’ятихатського району,
Де нема роботи,
До Росії від’їжджає
Чимало босоти.
Там у наймах потерпають,
Щоб якось прожити,
Щоб сім’ї аби що небудь,
Було їсти й пити.
..З Володимирівни Ваня
До Москви попхався,
До хазяїна крутого
У найми найнявся,
Спершу вроді ще й нічого,
Висилав і гроші,
Потім зник, мов після дусту
Пропадають воші.
Не було від нього вістки
Уже більше року –
Без вісті пропав, як глянуть
З будь - якого боку.
Коли раптом пробігає
Хтось із сєлбсовета:
Галько, чуєш, знайшовсь Ваня,
От послухай єто.
Подзвонили з П’ятихаток,
Щоб ти приїздила,
Ваня в морзі, і чекає
На нього могила.
Жінка в сльози та в дорогу, -
Що ж іще робити?
Ой пропав, Ванюша бідний,
Як же далі жити?!
Ось і морг. Її впустили,
Кажуть вибирайте.
Може, цей? Обов’язково
Ви свого впізнайте.
...А у морзі тім два роки
Вже немає світла, -
Стоїть Галя поміж трупів
Ледь жива і зблідла.
Ті покійники вже схожі
На якісь котлети,
Не обличчя в них, а фарші
Або вінегрети.
- Наче цей, сказала Галя,
Оце ніби Ваня,
- Забирайте та ховайте.
Покропила вона трупа
Формаліном з пляшки,
Бризнула дезодорантом,
Бо дихати важко.
Впакували селянина
У якусь коробку,
На коняку і додому
Цабе –рябе, цобки.
Від ревіла вся родина
Та від голосила,
Стоїть Вані Тимошенку
Нормальна могила.
Уже звикли до потері –
За всім не вслідкуєш, -
Коли Галя серед ночі
Вані голос: “Чуєш?
Відкривай –но двері, жінко,
Це я повернувся,
Тільки з поїзда, в маршрутці
До села приткнувся”.
Що було – таке буває –
І радість , і сльози,
Верещали рідні діти
І мекали кози.
Теща вибігла на крики,
Витріщила очі,
А Галина аж сміється
Від тієї ночі.
Вранці що? В сільраду треба,
Бо паспорт забрали,
Ще тоді, як того трупа
“ Ваню” поховали.
Й почалося: Ти вже – мертвий,
Каже председатєль,
Ач який, чого явився,
Долароіскатєль?
Раз помер – назад немає
Вже тобі дороги!
Так живий я, шепче Ваня,
Осьо – руки, ноги.
Бачите, відкриті очі,
І язик балака,
Упізнав мене, не гавкав
Наш Сірко, собака.
Воював він із властями
Мало не півроку,
Дали - таки новий паспорт,
Спинили мороку.
З головою потім довго
Самогон кружляли,
І сміялися: Кого ж ми
Тоді поховали?!
..Володимирівна рідна,
А на цвинтарі законна
Ваніна могила.
Він туди заходить часом
Як іде до шинку,
Пил з хреста повитирає,
Позрива травинку.
А як будуть поминати
Всіх померлих люди,
Каже Ваня: Обіцяю,
Пам’ятник тут буде!
Федір Приліпота
Ответить
Живе Україна
Іван - аналітик 25.06.2003 13:13
Атипова Україна.
Кукурікає ще півень,
Де хата принишкла,
Значить, живе Україна,
Що до всього звикла.
І Тараса голі п’яти
Країну топтали,
І татари, й московськії
Червоні шакали.
Тепер ходимо по ненці
Ми з тобою, друже,
І горлаєм на всю пельку:
“Гей, зелений луже!”
Ми нікому не потрібні,
Тому справді вільні,
Мабуть, правлять нами люди
Чесні й дуже сильні.
Те, що сильні, відчуваєм
Навіть ми, босота,
Яка дуже обережно
Відкриває рота.
Наче й страху не існує,
Але всеж тривожно,
Хто б оце нам дав команду,
Що все тепер можна?
Та й причини є для цього,
Нема заборони, -
Висять всюди Президента
Фарбові ікони.
Он, як дивиться наш батько,
Наче дяк на касу,
Буде, каже, і на свічку,
І на нову рясу.
Ми не проти, хай владика
Буде у костюмі,
Та не ггірше депутатів
У російській думі.
Бо сміятимуться кляті
Москалі із тата:
Чого ж така обідрана
Україна – мати?
А ми їм: на себе гляньте,
Коли це ви стали
Крутьками і капусту
Жерти перестали?
Або на трьох картоплину
Мерзлу та солодку?
Що, забули, як з Києва
Вам возили водку?
Ви ж свою із нафти гнали
Горіли від неї,
Мов святі, й для України
Ви були плебеї.
Тепер наші, правда, власті
Дещо підкачали
Та з молодим Джоржем Бушом
На дружбу запали.
А той дурить, а він бреше
Та про себе дбає,
Воно, правда, зверху й Путін
У тім’я довбає.
Історично, каже Вова,
Ми одна держава,
Ну, посмикайтесь ви трохи, -
Дитяча забава!
Все одно до воза прийде
Коза українська,
Як побачить що паскудна
Америка й свинська.
Та й приклади є вже свіжі:
Компанії швацькі
Вже з Іраку нафту смокчуть,
І смокчуть багацько!
Все вони підрахували:
Скільки треба трупів,
Щоб ту нафту захопити
У арабів – глупів.
Арифметика, щоправда,
Їхня теж кульгає,
Бо немає для Ісламу
Початку та краю....
Так і наша камарилья –
Здумала догнати
По нахабству і презирству
Сполучені Штати!
Але де тому лошарі
Проти всього світу,
З кораблями іржавими
Бути за еліту.
З літаками, що падають,
Мов качки підбиті,
Наче у пілотів очі
Перваком залиті.
А найбільше викликають
У людей зневіру
Ті новини, що надходять
Із телеефіру.
Виявляється що можна,
Будучи при владі,
Бути в доларах зелених,
Мов курва в помаді.
Заробляти в місяць тищу
Гриванів зарплати,
І у закордонних банках
Міліони мати!
Отака ця атипова
Україна рідна, -
Угорі багата дуже,
Знизу – миша бідна.
Іван - аналітик
Ответить
Всі газетні шпальти!
Іван - куплетист 24.06.2003 16:52
За квартиру усі гроші
Віднесла Одарка, -
Залишилась у квартирі
Одна лише й шкварка!
На гітарі я заграю
Завию романса, -
Може, шеф мене почує
Й випише аванса!
Літаком летіли наші
Там де синє море, -
І молились: Хай нічого
ППО не впоре!
Знову свято у Одесі,
Новенькі асфальти, -
Прославляють Президента
Всі газетні шпальти!
Іван - куплетист
Ответить
Вірші
Пенсіонерка 23.06.2003 23:11
В час загибелі В.Чорновола.
Ой, братику ріднесенький!
Соколе наш сизесенький!
Чого ж ти нас покинув,
Миттєво так загинув?
Боровсь завжди за волю,
За кращу нашу долю,
Загинув так безпечно
І зовсім недоречно.
Ти за правдоньку поліг,
Бо без неї жить не міг.
Вячеславе, Вячеслав!
Все життя своє поклав
На вівтар добра і мрій,
Та нерівниий, вічний бій!
29.Ш-1999 р.
“КАК СОБАКИ ТЕ НА СЕНЕ”
(Быль)
Власть советская такая –
Неплохая и незлая:
Всем приказано молчать,
Не сметь думать, рассуждать!
Коммунисты очень рады –
Строем дружно на парады:
Родной Сталин впереди,
Вождь любимый на груди.
Было нам приятно очень
Всем головушки морочить,
Люд держать в тугой узде,
Страх да кровушка везде.
Как теперь без этой страсти?
Коммунистам старой власти 1)
Разве больше не видать?
Нет! Такому не бывать!
Станем все мы под знамена,
С красным флагом поименно,
Будем дружно воевать,
Демократами пугать.
Мы восьмой десяток правим,
Всю коррупцию возглавим,
Живем круто и смело,
Берем взятки умело.
Сила в нас еще какая,
Стара гвардия лихая!
Горлохваты-крикуны,
Еще старцы-болтуны.
« « «
Если было так прекрасно,
Жили сытно и колбасно,
Зачем было объявлять,
Перестройку насаждать?!
Перестройку объявили,
У народа не спросили.
Кремль ведь сам и спасовал
Да й Союз он раскромсал.
Теперь дружно завопили:
- Демократы прокутили!
Партократы, магнаты, -
Народом в с е прокляты.
Надоели ваши войны,
Ведь вы власти недостойны!
Хватит врать, что демократ,
Если бывший партократ!
Без зарплаты сидим тихо,
А они воруют лихо:
Вкрали два да миллион
Самолетом за кордон.
Демократы, партократы
Записались в депутаты
Там ругаются кричат,
Люди касками стучат.
Всех коррупция заела,
Даже Рада загалдела:
- Лазаренко виноват –
Президенту родной брат.
«Как собаки те на сене»,
В дикой злобе и гиене.
Сколько можно воевать,
Неугодных закрывать?!
« « «
Не нудите, ведь напрасно,
Все что было так ужасно!
Зачем в прошлое нас звать? –
Молодая встает рать!
Молодые идут смело,
Никакого им нет дела
До ворчливых стариков
И крикливых мужиков.
Вас не просят о подмоге,
Но не стойте на дороге,
Не мешайте нам в пути,
Сами знаем куда йти!
Ваше дело уже спето.
Юля знает все ответы,
Не оставит нас в беде –
Труд, народ на высоте!
1) Коммунистам старой власти – тут имеются
ввиду коммунисты-приспособленцы, которые никогда не
были коммунистами и не будут демократами.
Февраль 1999 г.
Пенсионерка
Ответить
Україна у наркоті
Іван – нарколог 18.06.2003 12:40
Наркота
Це не глюки вже, панове,
Не якісь там слухи, -
Україна у наркоті
Вже по самі вуха.
Те, що по дворах босота
Колеться і курить,
Вже нікого не дивує,
Як преса не дурить.
Без дурману не прожити
Більшості народу,
То чому б державним службам
Не підтримать моду?
І не тільки в цьому фішка,
Бо якщо на голку
Посадити пів-країни,
Буде стільки толку!
За наркотик нарколига
Все віддасть, всі гроші,
Аби було чим догнатись
Бідному наркоші.
Ми до цього дива звикли –
Балуються дітки!
А якщо вгорі те саме
Раптом це не плітки?
Вже, он, Юля Тимошенко
Забила тривогу,
Каже, гей, Верховна Радо,
Надавай підмогу.
Бо під дахом сил найвищих,
Менти податкові
Фентонилом промишляють,
Мов браття по крові.
І не грамами якимось,
Як та Коза Ностра, -
На мільйони “зелененьких”
Має служба гостра!
Тобто це – уже система,
Адже знає й влада.
Якщо 40 кілограмів,
Це не проста вада.
Це вже бізнес наркотичний,
Як у тих же Штатах,
Де сенатори на голках,
Мов йоги на матах.
Це вже, браття, вища ліга,
Не якась горілка,
Від якої нападає
Ну хіба що “білка”.
Наші темпи – небувалі
Наздогнати треба
Ті країни, де наркота
Уже вище неба.
Може, це брехня, панове?
Що ж парламент скаже,
Коли Юля Тимошенко
На злодюг укаже?
Якщо буде сміх у залі,
Й питання завалять,
Значить більшість теж у ділі,
Яку дуже хвалять.
Хоча, як поглянуть близько
На таку проблему,
Воно стане зрозуміло,
Хто підкинув тему.
Це – стратегія відома:
Всі оці країни,
Незалежні, таким чином
Ставить на коліна.
Ну кому потрібна в світі
Україна сильна?
Та нікому, їм потрібна
Бідна і дебільна.
Коли граються в пісочку
Німенькі дівчата,
А із хлопчика ніколи
Не буде солдата.
Ну, торгаш із нього буде,
З неї – проститутка,
Та й не треба з України
Іншого прибутку.
Бо щоранку прибуває
Дурнів і босоти.
Показали нам учора
..”.Інтера” новини,
Почали вони сюжета
З простої людини.
Там, он, спалах гепатиту,
Тут вода заразна,
У пологовім будинку
Бідність непролазна.
Далі – Київ на екрані,
Круті депутати,
Які знають , що пожерти
І де гроші брати.
Розфуфирені, вал’яжні
В Раді на роботі,
А ти, рідна Україно,
Кайфуй у наркоті!
Іван – нарколог.
Ответить
Прокотилася реформа
Іван – реформатор 18.06.2003 11:50
Реформа.
Прокотилася реформа
Й знову стало тихо,
Обсудили ми проекта,
Наче справжнє лихо.
Що хотіла наша влада,
Від людей почула,
Але толку з того дива,
Як з води нагула.
Краще б вони на ті гроші,
Що пішли до друку,
По якомусь доларові
Кожному у руку.
Та нехай. На то і влада,
Щоб десь там сидіти
І за нами, щоб не бились,
Очима глядіти.
Щоб не цупили багато
Та на всіх хватало,
Щоб не вивезла Росія
Усе наше сало.
Це – приказка. Далі – казка
Про те, що настане,
Якщо нинішній порядок
Бути перестане.
Тож послухаєм уважно,
Що кажуть великі,
Бо без їхніх откровеній
Взагалі ми дикі.
Каже друг наш Симоненко,
Що треба міняти
Нам систему. А сучасну? –
Невже всіх за грати?
Посміхається Пеструха,
Щирить жовті зуби:
Буде видно, як узнаєм
Підсумки рахуби.
Забирать у Президента
Функції не треба, -
Раптом наші повернуться?
Треба і про себе
Не забути, коли крісло
Знов почервоніє,
Бо тоді босота всяка
Вимагать посміє.
Доведеться годувати
Всіх, неначе рідних,
А ми ж - партія робоча,
Поважаєм бідних.
Бо багаті нам не вірять,
Посилають в ж...пу,
Кажуть ми їм заважаєм
Вступать у Європу.
Та й народ уже не вірить,
Адже при Союзі
Не добились ми нічого
В історичній смузі.
Ну, були голодомори,
Дві війни. Мільйони
Пошабашили на фронті, -
Тут ми чемпіони.
Ціліна, злітали в космос,
Атом підірвали,
Й блок четвертий, щоб Чорнобиль
Усі пам’ятали.
Пам’ятають, бо Леніна
Й досі не турляють,
Тож великі переміни
Петю не вставляють.
Звівсь за Петриком сивенький
Олександр Морозно,
Каже, друг я вам, панове,
Ваш товариш в доску.
Конституцію чіпати
Взагалі не варто, -
Якось живемо, тож нащо
Над законом жарти?
В мене все гаразд, сімейка, -
Семеро онуків, -
Всі у Києві, зростають,
Як вудки з бамбуків.
От як стануть вони самі
Собі заробляти,
Піде їхній дід спочити
Й про державу дбати.
Досі, вам скажу відверто,
Було тренування,
Наче у телепроекті
“ Загадай бажання”.
Головне – бажати, люди,
Щоб ніяка сука
Не сказала – біль народна
Для СП не мука.
От і Ющенко з’явився
З пасіки пряменько,
Каже, лагодив паркана
Вздовж обійстя неньки.
Та бджола, вав, укусила,
Рука заніміла, -
Однією тепер крутить, -
Не та в одній сила.
Але - наказав багато
Височенький Вітька, -
Каже, що по барабану
Все йому й до дідька.
Не міняти, чи міняти
Владу, - він не знає,
Головне, що жоден Кучма
Його не пізнає.
Що ніхто не розбереться
У намірах Віті,
Навіть вуйко з полонини,
Що гра на трембіті.
Лиш одні американці
Його розуміють,
Які посеред Іраку
Гинуть і пітніють.
Буде Ющенко – прекрасно!
Всяк сюди залізе,
Бо й погода в нас нормальна,
Й багато заліза.
Нафта є, хай глибоченько,
Та вона добуде,
Америка, а Вітькові
“ Серденько” на груди.
(Є у них така медальна –
“ Серце пурпурове”,
Дають тому, хто за Штати
Та й поклав здоров’я.)
Наостанку Тимошенко
Встала та й сказала:
Я із вами, попередні,
Базар зав’язала.
Я сама піду на битву
За людей, за волю,
Загубити Україну
Нашу не дозволю.
Так, реформувати треба,
Але ж подивіться,
Що ви, братці, натворили,
Куди ж правді діться?
Ціни вгору, люди в нори,
Скрізь борги, розруха,
Та й Мефемові якомусь
Винні аж по вуха.
Узяли там шість мільярдів,
А віддать дванадцять, -
Доки ж можна в Україну
Самостійну граться?
Та хіба ж у нас дурніший
Народ за тих шведів,
Чи сусідів – федератів,
П’яних, як ведмедів?
На своїх я опиратись
Буду, й цим клянуся,
І як кинуть копійчину,
Я не обернуся!
А реформу проведемо
Своїми руками,
Так, щоб не користуватись
Чужими свистками.
Іван – реформатор.
Ответить
Поэма
Пенсионерка 17.06.2003 20:01
ГОРОД У ЧЕРНОГО МОРЯ
(К 205-летию Одессы)
Город у Черного моря -
Жить ему долго без горя,
Но смутное время пришло,
Нам слезы и смерть принесло.
Пухнут карманы и пыки,
Бьются, дерутся владыки,
Люд голодает и стонет,
В горе-беде своей тонет.
Криком кричат депутаты,
Партии делят, палаты,
Идет такой круговорот
Да олигархов наглый ход.
Эх! Свободная хмельная,
Жизнь ты наша пробивная!
" " "
Святость в себе мы изжили,
Души свои затравили.
Уж очень живем тяжело,
Божье Слово к нам недошло.
Лукавим мы сами с собой,
Со страхом своим и бедой.
Родину-мать все забыли,
Грешным-грехом очернили.
Здесь корни твои и земля,
Здесь радость твоя и родня.
Что же Родина чужая?!
Не ругай ее, коная,
Не надо плакать нам да ныть,
Лучше по-честному жить.
В дружбе долгой и прекрасной,
В славе доброй ненапрасной,
Труд любите, род и землю,
Завещая свято племю.
Русский, украинец - братья,
Зачем же злиться и драться?
Лучше дом свой поустроить,
Чем чужой хулить и кроить.
Ведь все мы дети земные,
Что ж неподелили, хмельные?
Будь в своей земле хозяин,
А в чужой ты будешь славным,
Добрым другом, но не главным.
" " "
Жаль, что слава в нас такая,
Жизнь-то очень непростая.
Тогда мать - когда можно брать,
Обобрали, все украли -
Горе! Мать мачехой стала.
Бедная плачет, взывает:
- Ах, дети непутевые,
Ворчливые и новые,
Вовсе слышать не желают,
Норы в шоры закрывают.
" " "
Так живем мы все в Одессе,
Кто ганяет в мерседесе,
Кто ночует на "Привозе",
Иль торгует на узвозе.
Бомжи альтфатер берегут,
Случается там и уснут.
Все бывшие партократы
Перебрались в демократы, -
Всеравно как называться:
Или добрым депутатом,
Иль наглеющим магнатом,
Лишь бы только возвышаться,
До кормушки присосаться
И побольше маны-маны
Положить себе в карманы.
" " "
Олигархи - народ шустрый,
Порой милый и негрустный -
Мастера плести интриги
И крутые фиги-миги.
Создают везде проблемы
Дел буджетных теоремы,
Нет! Они не виноваты,
В том, что нет у нас зарплаты,
"Соло" организовали,
Людей бедных обобрали,
Себе строят дворцы-дома,
От бездушья сходят с ума!
Ведь вы как панами стали?
В нас последнее забрали
И зарплату и работу,
И к труду любовь-охоту.
" " "
В мэры многим захотелось,
Деньги! Деньги! Все бы съелось!
Вот какая ведь задача,
Удача стала неудача,
А было все так хорошо.
Обидно очень и грешно!
Нам бы в завтра получше глядеть
Да других хоть чуть-чуть пожалеть!
" " "
Спешит к победе вчерашний день,
Шовинистов мрак и тень
Ведь надвигается обман,
Залезут снова нам в карман.
Нам обещают хлеб и соль, -
Получается только боль.
Говорить мы мастера,
А какие в нас дела?
Бабушки-пенсионеры,
Будут вам СССРы,
А молодежи строптивой
Запоют миролюбивой.
Мы тихо, мирно заживем
И "манну с неба" пожуем,
Сыты будем и богаты
Без Родины и без хаты.
Наша Одесса - мать родна
Будет "счастлива" и скромна.
Мы Одессу так же любим,
Так бедняжечку голубим,
Что она кричит стенает,
А как быть совсем не знает
" " "
Звезды, ордена раздают,
Громко заздравие поют,
Что голоса нам, что народ,
Команду дали и вперед!
Кто там кричит, кривляется
И честным притворяется?
- Не дадим мы им подняться,
И над нами посмеяться,
Долго еще будем править,
Дурачить многих и пугать,
Грабить будем, в тюрмы сажать.
У нас гвардия лихая,
Власть берем не унывая.
А народ мы любим бедный
Еще больше марш победный!
" " "
На гору лезет таракан,
Дай Боже! Чтобы не болван,
Шевелит усами смело,
Маскируется умело.
Выступает благородно,
Может быть он кем угодно.
Надо будет станет зайцем,
Или хиленьким нанайцем
Лишь бы ближе до макушки, -
Показуха - финтиклюшки.
Будет все нам удаваться,
Надо только постараться
Возвышаясь над толпою,
Мерно двигать головою,
Ведь такая в нас метода -
Лезть все выше год от года.
" " "
Журналистов обуздаем,
Коли надо доконаем,
Станут все они послушны
И как дети простодушны.
Мы оденем на них шоры,
Всех пошлем на помидоры,
Там хорошая работа
Пропадет писать охота.
Телик станет серым, темным,
Добрым, смирным и покорным.
Да! Хорошо мы заживем,
Противником съедим живьем,
Что нам хваты-демократы?
Вместо "Ангела" - за граты,
Посидят там, помечтают,
Поостынут, повтихают.
" " "
Деревянко нам мешал,
Очень народ любил, мечтал,
Хорошим парнем был, писал,
Говорить умел, выступал.
Жаль! Но он неподкупный был,
Поэтому киллер убил.
Да! Убивать мы мастера,
Все шыто-крыто, на ура!
А кто заказчика найдет?
Везде же свой у нас народ.
" " "
Очнитесь, паны-господа!!!
Вы идете совсем не туда.
Даст Бог, время все прояснит,
А зло доброта победит,
Расставит над каждым акцент,
Участия долю, процент!
Может вы умрете в славе,
Но позор падет на внуков
Или правнуков каснется,
Всеравно ведь доберется.
Мир устроен так забавно,
Повторяется все в главном,
И наказывается тот,
В ком заканчивается род.
" " "
Прочь с дороги, шовинисты,
Олигархи-атеисты!
Ваше солнце закатилось,
О коммуну все разбилось.
Не вернуть вам те времена.
Люди не те. А страна?!
Страна наша любимая!
Одесса, город наш родной!
Не пустим мы тебя в разбой!
Не дадим себя обидеть,
Ведь больно согнутой видеть
Одессу нам дорогую,
Родину нашу родную!
Одесситы, друзья, молчим,
Свою надежду теряя,
В тяжком труде стеная.
Надо открыть глазам правду,
А слову свободу вернуть
И с радостью двинуться в путь.
Путь нелегкий, очень длинный,
Как подъем земли целинной.
" " "
Боже! Дай нам ум и силы!
Помоги убрать "Бациллы",
Ангелов пошли небесных,
А не тех, что в тюрмах тесных
Родились и по Одессе разбрелись,
Как сила нечестивая,
Тупая и крикливая.
Боже! Помилуй нас, прости!
И от бездушья исцели!!!
1999 г. Пенсионерка. Одесса.
Ответить
Поховалися у нори
Іван – трійця 16.06.2003 17:57
Нора
Поховалися у нори
Політики наші,
Мов кроти короткозорі
На городі в Глаші.
Літо! Відпочить охота
Після справ державних, -
Восени зберуться знову
Для нас, православних.
Бо тепер, коли лютує
Над землею спека,
На морях лежать нардепи,
Колишні генсеки.
Біля них прилаштувались
Молоді мордяки,
Яким наша Україна
І народ – до ср..ки.
А екрани, а екрани –
Що не виробляють! –
Всі курорти наші люди,
Кажуть, закупляють.
Вже лягти і туркам ніде
У себе на пляжі, -
Всі місця позабивали
Українці вражі!
Знов сюди, як за гетьманства,
Їх поналітало, -
Лежать ситі, кажуть: “ Турки,
Ми предупреждали!”
А болгари, ті як нищі,
Обслуговують зірково,
Але це – ще квіти.
Ягідки не там, панове,
Наші загоряють, -
Вони зі своїх хатинок
В Канари пірнають.
На Багамах тепер негра
Побачити важко, -
Там улітку з України
Параска й Палашка!
Та усякі порошинки,
Кравчуки, тігіпки,
Волкови та хорошковські, -
Натягали рибки!
А у дома, у державі,
Яку обікрали,
Жіночки сапають сонях,
Як завжди сапами.
Тягнуть рептухи коровам,
Щоб були надої,
Щоб не впало могущество
Страни молодої”!
От творять! То до Китаю
Летить ціла тічка
На чолі з якимсь литвином, -
Що воно за птичка?
Як послухаєш, так наче,
Вдарилось об двері, -
Дисертація у нього:
“ Жизнь в СССРі”!
А тепер у демократи
Себе записали,
Думають, що хитрі німці
Їх не розпізнали.
Але німців та поляків
Нашим не надути, -
До ЄеСу- ні! В Європу?
Та ви ж шалапути!
Ви щодня, мов оті курви
Змінюєте моду,
Ще й збираєтесь у світі
Робити погоду?
Ви у себе спершу вдома
Справи порішайте,
Ну хоч щось зробіть, а ділі
Сюди прилітайте.
Ну а поки ваше місце –
Європи задвірки,
Пора знати: тор – це бублик,
Ваше в ньому – дірка.
Кажете, що йдуть реформи
Вже на Україні?
То чому ж у селянина
Пиляка на спині?
Чому тоді в села ваші
Заїхати ніяк,
А селянки – українки
Пухнуть від одвійок?
Де мільярди допомоги,
Що ви їх давали?
Мерседесів та хатинок
Ви накупували?
А сусіди ваші, Польща,
Цього не робили, -
Вони на підйом держави
Кинули всі сили.
В них як хтось, бува, і вкраде,
Вже його й немає,
А у вас – чим більше цупить,
Тим вище сідає.
У Європі така фішка:
Не пускати зека
На поріг, а відсилати
Злодія далеко,
На три букви, на літери,
Ще й пальця покажуть
Середнього, а як мало,
У пресі розмажуть.
Є у тебе, люде бідний,
Єдина надія
Гарна жінка, звати Юля,
Вона вірно діє.
Гордовита і вродлива
Наша пані Юля,
Це вона для вурдалаків,
Наче срібна куля.
Правда, є у неї горе –
Насіда ментура,
Та нічого, зате розум
І гарна фігура.
Та й народ увесь за неї,
Бо нема нікого
Поміж тих, кому у нору
Єдина дорога.
Іван – трійця…
Ответить
Згоримо
Федір Приліпота 11.06.2003 08:28
Згоримо
Палає спека, мов у пеклі,
Аж сірка ляпає із вух!
Приснилося сусідці Веклі,
Що весь народ уже попух.
Й вона, мов чмара одинока,
Блукає полем і кричить,
Але нудьга її глибока
Нікому наче й не сичить.
Усе благеньке та безлике –
Ховається, жує і п’є.
А десь вгорі якесь велике
Про щастя гавкає моє.
Щоб я молився, мов до Бога,
Писав про нього тропарі,
Але – туди йому дорога,
Як завіщяли кобзарі!
Нам тисячі років, державо,
Були і спеки і дощі,
НКВД, лото “Забава”,
Єжови, Сталіни, Хрущі.
Морили нас голодомором,
На фінську гнали, на Берлін.
Лякали Клінтоном і Гором,
В реформу вперли до колін.
Тепер ще й спека! Задовбали
Цю Україну все усі,
Гарячі вулиці –мангали
Нас роздягають до трусів.
Воно і дуже непогано,
Як стегна голі й молоді,
А як іде статечна панна,
А ноги кручені й бліді?
Це – спека. Голови порожні,
В очах, мов розуму нема,
Блукають люди подорожні –
Не Україна, а тюрма.
Неначе зона, де залізно,
Й собачі ікла, і пісні,
Мов, “пропадай, моя отчизна,
Усни, родная, отдохни!”
Неначе хмариться маленько, -
На дощ, чи, може, й на грозу?
Он, тінню точиться старенька,
Нагадуючи дерезу.
Все посіріле, неоковирне, -
Із України – звідки ще ж?
Без грошей, без надій і мирне, -
Береш, Господь, чи не береш?
У бабці стажу півстоліття,
Якби на Заході жила,
То їздила б у Верховіття,
В Багамах їла б і пила.
У банку б мала три мільйона,
Для неї б Джексон сам співав.
.....Шукає бабця фармазона,
Який її пограбував.
Федір Приліпота
Ответить
Хай буде Юля - Президент!
Іван - правдолюб 10.06.2003 13:24
Брехня
Народові брехать не треба,
Цього народ не заслужив.
Отож по істину до неба
Залазь, але не ворожи.
Кажи всю правду, мов до Бога,
Бо час, який тобі мине,
Поставить з голови на ноги
І будеш ти страшне й сумне.
В історії тебе згадають,
Як сіру пляму поміж тих,
Хто нині справді посідають
Ім'я політиків крутих.
А як почать цінити справи
За незалежності роки,
Одне й побачиш: Крали й крали
Чоловіки та їх жінки.
Їх списки всім відомі нині
В газетах їхні імена, -
І що від них простій людині?
Хіба що десь, не в нас війна.
Воно, звичайно, проти кулі
Не дуже зручно бігти, стій, -
Вже краще дома, в бідній клуні
Від голоду лягай на стіл.
Або в лікарні від гарячки
Сконати, - поряд лікарі,
Які самі, немов собачки
Живуть за нової зорі.
Проте в столиці можна жити,
Там розплодилися пани,
Говорять, наче московіти,
" Московські" дочки і сини.
Лиш телебачення ведучі
По- українськи там, а люд
Усе слівця вживає сучі
По-руськи только! От верблюд!
Мов та звірина, що набила
Сальця у спину, у горби,
А як ота скінчиться сила,
Тоді куди? Теж - у гроби?
Це - процвітаніє! Гелгочем,
Гучні наради - живемо!
Ми, українці, як захочем,
Усе на світі поїмо,
Або усіх. Чи - покусаєм -
В Ірак відправимо війська,
Бо ми там інтереси маєм,
Хоча і в ролі мудака.
І слухає оце Параска
В якомусь темному селі,
Що є на світі Божа ласка,
Що є ще й гірше на землі.
Туди летять солдати наші
Мільйонів сотні їм услід,
А бабця тихо, після каші,
Збирає курячий послід.
Та на город, - а може, вродить,
Щоб тим солдатикам було?
Бандити до сільради ходять,
Грабують знищене село.
Попід хатами виють джипи
Забрать за безцінь, до кінця,
А десь туберкульозу хрипи -
Зосталось трохи до мерця.
Про це мовчок. Сія столиця,
В палацах килими і блиск,
І можновладні ситі лиця
Щодня тут мають чистий зиск.
Вони і кажуть так: Все чисто,
Конкретно, чув, електорат? -
На торік вибори, й "артисти"
Тебе згадають знову, брат!
Наобіцяють, нацяцькують,
Щоб мати наші голоси,
Які так потім підрахують,
Що хоч до рота їх неси!
Все чесно, знов - усі нардепи,
В адміністраціях - вони!
А люди? Всі гуртом до степу
Їм заробляти на штани.
Щоб торгувати Україна
Могла, мільярди здобувать,
А мати відправляє сина
В Росію сльози проливать,
Та заробити на дитину,
Якій до школи восени,
Щоб не ганьбило Україну,
Якщо не ті на ній штани....
Та де ж та роль ота державна,
Як десь у німців, де народ,
Для влади є поняття главне,
Хоча б той німець - ідіот?
Катають його там, лікують
Безплатно, їжа - теж дарма!
А як святкують там, ликують,
Як обирають до керма
Собі начальство! Всі веселі, -
Не те що в нас - бомажку кидь, -
Нехай беруть вони портфелі,
А ми їх матом будем крить.
У нас інакше не буває,
У нас традиція така, -
Народ наш спершу обирає,
А далі - лає мужика.
Щоб це поняття поламати
Та розірвати його вщент,
Нам треба жіночку обрати,
Хай буде Юля - Президент!
На неї лаятись не буде
Ніхто, бо пані ця свята,
І хай хоч раз відчують люди,
Що таке ера золота.
Іван - правдолюб.
Ответить
герої – упирі
Іван – казкар 04.06.2003 20:05
Переворот.
Мовчить політикум. Здається,
Що в рот води понабирав.
Наїлись люди оселедця,
А хтось і більше, якщо вкрав.
Спокійні дні, короткі ночі,
На пляжах лігва, й на цицьки
Залиті випирають очі
Неаденомні мужики.
Хтось вудку вкинув, жде клювання, -
Можливо хапну карася,
І жінка, за моє старання,
Похвалить - от і пісня вся.
А як було ще геть недавно, -
Ревів ефір, дрижав народ, -
Кричали гучно та державно
Одні – назад, другі – вперьод!
Ті в бійку пхнули, інші слали
Соломку попід ноги нам,
Але на всіх вони поклали,
Як Путін Кучму на татам.
Татамі, правильно, татамі,
Хоча який із цього толк,
Коли вони: “Хохли, за нами!”
А ми їм: “Друг ваш серий волк!”
Тож дайте спокій нам, артисти,
Набридли ваші балачки,
Ми розуміємо все чисто,
Немов оті руді бички.
Як ті корови, що додому,
Он, без налигача ідуть,
А ви своє кажіть дурному,
Який накреслив вашу путь.
На цім шляху ви скоро самі
Зостанетесь, мов чортів пень,
І в біблії або в Ісламі
Про вас не буде ні телень.
Залишаться у наших душах
Ті козаки, хто німця бив,
Ті, кого вішали на грушах
І Сталін дуже не любив.
Воно і нині так, панове,
Ніяких змін і не було, -
Якщо на голову здорове,
Таке вважай і не жило.
А як німе та ще й лукаве,
В столиці жіночку знайшло,
Тепер воно не ліве – праве,
Щоб не вертатись на село.
Тепер таке закони пише,
Стяга податки із рідні
І в київській квартирі мише
Над куснем м’яса від свині.
Бридке воно, вже посивіло,
Життя пройшло, іди вже, йди!
Але щоранку в чорне діло
Його везуть туди – сюди.
Ще й Україну представляє!
Щоб нас ганьбити, не себе,
Костюми дорогі купляє,
Хоч зрозуміло: цоп, цабе.
Сіда воно у “Мерседеса”
Та розправляє піджачок –
Стареньке чмо з КаПееРеСа –
Колишній сірий кріпачок.
Але багацько їх, колишніх,
Засіли всюди, не зіпхнеш,
Як ті хрущі на білій вишні –
Сидять і шкодять нам. І все ж!
Народ вже з ними розібрався,
Народ нічого не забув, -
І як НКВД старався,
І як Хрущев усіх надув.
Як Льоха Брежнєв до Афгану
Послав на смерть чужих дітей,
Як Горбачев херню погану
Молов під виглядом ідей.
Достатньо! Ви, братва, хто править,
Не вчіть нас жити, ви скажіть,
Коли облишите лукавить
Й кричати: “ Штати, поможіть!”
Казки розказувать не треба,
Що дуже бідний наш бюджет,
І очі зводити до неба:
“Платили б більше, дєнєг нєт!”
Податки платимо ми справні,
У Київ гроші аж гудуть!
Тоді скажіть нам ви, державні,
У чому ваші сенс і суть?
Щоб тринькати народні кошти,
Коли все платне – від і до,
А бабі сотню носить пошта,
Немов та баба зек – УДО?
Чом ветеранові подачку
Оприділив якийсь Мінфін,
Якої мало й на собачку?
Отож не хочемо ми змін!
Якщо міняти, то будь ласка,
Поставте Юлю угорі, -
І все, і здохне ваша казка,
В якій герої – упирі.
Іван – казкар.
Ответить
прокляті воші
Іван 28.05.2003 11:30
Літо
Настало літо золотаве,
На Україні знов жара,
Горить без дощику Полтава,
А скорого й хліб косить пора.
Прогнози всякі на екрані:
На хліб не буде врожаю!
Отож готуймося зарані,
Бо і не капнуло у маю.
Засмучені ті спекулянти,
Які торік хліб продали, -
Де брати будемо мільярди ?
Торішні ми вже пропили.
Ми їх потратили на гульки,
На дачі в гепали, в жінок.
Які навкруг земної кульки
Літати люблять. І синок,
Он, підростає, каже: Тату,
Готуй, блін, тачку і диплом,
Не будь татусю, за падлом.
А як при владі бути далі,
Утримувать усю братву,
Яка вже требує медалі,
Це не рахуючи жратву?
Всі знахабніли! Апетити
В оточення, мов у собак,
Вони хотять сьогодні жити,
Не те що люд, простий кріпак.
Їм обіцянки не розказуй,
Що буде через 20 літ,
Ти бакси їм живі показуй
І м’ясо, м’ясо на обід!
У них розваги дорогущі,
Вже преплюнули й крутих:
Ще вчора почали у Пущі
Гуляли, й досі крик не стих.
Тож далі ціни хай зростають
На все, - заплатить кріпачок,
Бо вже людці у Крим літають,
Везуть на море діточок.
Як піде так, то процвітати
Почне народ, і що ж тоді
Сполучені нам скажуть Штати,
Якщо опинимось в біді?
Без них не втримаємо владу,
Усіх Росія підбере, -
Ще й Тимошенко Юля ззаду
Турляє, каже, що зжере.
Погрожує, кісток не буде
На Україні від злодюг!
А як проголосують люди
Ніхто не зна. Невже попух?
Попухнути – цього замало,
Нам каже Юля – це дурня, -
Віддати доведеться сало,
Що нагуляла ти, свиня.
Відповідати доведеться
За ті мільйони громадян,
Що відривали все від серця,
Щоб жив на Україні пан.
За жебраків, за безпритульних,
Калік, юродивих, мерців,
Яких за 10 літ розгульних –
Мільйони бувши молодців.
А наркоманія, а блядство,
Дебільність більшості дітей, -
Всім боком вилізло багатство
Злодійських носіїв ідей.
Нам їх підкинули сусіди,
Й тепер сміються: он дурні
Ті українці, скоро й сліду
Від них не буде! Й справді – ні?
Та помиляються панове –
Сеньйори, містери й сери, -
Ще скаже Україна слово:
А ну, Європо, прибери!
Від нас подалі руки хижі,
Бо по відрубуємо враз,
Сидіть у себе там в Парижі
І жуйте ваш волячий сказ.
Ми і без вас розберимося,
Куди іти, де наша путь,
А те, що вам усім здалося,
Забудьте, з нами вам не буть!
Свої повернемо ми гроші,
Що в банках ваших десь лежать,
Які туди прокляті воші
Понапихали і дрижать.
Пенсіонерка 09.07.2003 15:06
Ой спасибі, ой спасибі
Тобі владо хороша,
Що добавила десятку
До пенсії гроша.
Получила копійочки,
Дуже, дуже зраділа,
Коли ж пішла до лавочки,
Мало там не зомліла.
Стоять черги, все хапають
Та в комори ховають.
Паніка кругом скаженна,
Дика, страшна, навіженна.
Стиснула ті копійочки,
Стою, думаю і плачу, -
Ой, мабуть, я вже ніколи
Світу білого й не побачу.
Вибач, вибач мене, владо!
Стару та ще й ненажеру,
Як пенсію не ділила,
Не хватало на вечерю.
А згадала за квартплату
Та й ще дужче засмутилась,
Бо вже й обіду лишилась.
Плакала, думу гадала,
Та й взялася знов за ручку,
Щоб послать нову колючку.
Вибач, вибач мене, владо!
Що пишу тут недоладу,
Але вліз ти в мою шкіру
Зрозумієш, що невміру
Тих грошей, що видаєш
Потім вдвічі ж забереш.
Отака я геть невдячна,
Хоч й зраділа за десятку,
А життя те необачне -
Нема в нас порядку.
Тому вибач і прости
Ці вірші - гіркі сльози, -
В душі моїй морози.
Але ж ота надбавка,
На сміх курям, забавка!
6.УІІ-03 р.
Ответить
Наша гривня гірко плаче
Пенсіонерка 09.07.2003 15:04
Нацбанк гривню все тримає,
Долар теж не відпускає.
Що ж народ від того має?
А велику гарну дулю,
На обід гірку цибулю.
Зате гривня вся стабільна,
І життя вверху мобільне,
Жирне, гарне та свавільне.
Ой тримайте ж ви ту гривню
Хоч за хвіст, а хоч за бивню,
Всеодно вона впаде,
Коли крах на вас прийде.
А прийде він незабаром,
З таким ринком та базаром
Живуть хвати і магнати,
Бідні ж люди виживають,
На палаци поглядають,
Що ростуть немов гриби
На їх кровні та горби.
Вони ж гривеньку тримають,
З людей кров усе качають.
Ціни то ростуть, то скачуть,
Заощадження аж плачуть:
Бабця на смерть заховала
Та й за крупу все віддала.
Дохопилося до влади,
Як оте страшне торнадо,
Крутить, рве та ще й вбиває,
Бо жалю зовсім немає.
Може досить грабувати?
Людям в душу все плювати,
Такі ж добрі ви хороші
За наші народні гроші.
Все вам мало, все давай,
Та й без Бога прямо в рай.
Не пустять вас туди грішні,
Загребущі ваші клішні.
Ви ж все забрали у людей,
Як той жахливий Бармалей.
Всі назвались демократи
Та й залізли у палати,
Засідають, засідають,
Погоди з моря чекають.
Може якось воно буде:
Хтось помре, а хтось прибуде.
- Дасть Бог, виживе народ, -
Сказав хитрий обормот.
І народ все виживає,
Літ дванадцять вже минає,
Без надії, без роботи,
Мирно, тихо вимирає.
Горе, горе нам безрідним,
Тихим маршем непобідним
Ми йдемо у нікуди.
Боже! Щоб тільки без біди!
Зате гривня в нас стабільна,
Долар держиться нарівні.
За який такий рахунок?!
То ж з народу виграбунок,
Вже останнє вишкрібають,
Бо люд дико зневажають.
Отакі в нас бузовіри,
Доморощені банкіри!
4 липня 2003 р.
Ответить
Потяг перемін(вірш)
R.K. 06.07.2003 11:43
Потяг перемін
Коли потяг у даль загуркоче...
В.Сосюра.
Коли потяг у даль загуркоче,
Й Україну накриє холодна зима,
Я згадаю Гарантові очі...
Й жодна"шістка"мене не злама!!!
А коли диво-потяг із далв прибуде,
Й Україну охопить "задуха"німа,
Я згадаю Гарантові дії реальні,
І триматимусь далі,
Хоча й на "Гаранта"управи нема!
І коли надворі буде осінь,
Золота,прохолодно-чудова осіння пора,
Я під стягом"Повстань,Україно!"
Вирушатиму з свого(твого)двора.
R.K.(20.10.2002)
ДЕЯКІ ПОЯСНЕННЯ:1."Коли потяг у даль загуркоче..."-затишшя на укр.політичній сцені під час перерв між етапами відповідної акції.
2."...задуха німа..."-сумновідомі темники.
Ответить
Бог баче, хто плаче!
Пенсіонерка 02.07.2003 16:52
Народ плаче і все баче,
Як оте панство собаче
На біді і горі скаче.
Нехай собі біситься,
Нехай все зажерає,
В нас до навіженного
Геть любові немає.
Вони такі пихаті,
Доларами напхаті,
Пики лопають від зла
В того дикого фуфла.
Бог високо, Він баче, -
Хто бідує і плаче,
А хто жирний, пузатий,
Людей дурить завзятий.
В церкву ходять і цілують
Мощі преподобні-святі,
А люд бідний та й не знає,
Як прожити на світі.
Пан-кабан, як той сквозняк,
Дме і дує аби як,
Він не думає про люд –
Безсоромний лизоблюд!
Людей не обдуриш, бачуть,
Від безсилля гірко плачуть,
Що ж залишається робить?
Хіба що знову панів бить?!
Знов історія та ж сама,
Не навчила дітей мама,
Що поважати і любить
Ми братів своїх повинні,
А не кривдити та гнобить,
Як оті бездушні свині.
Коли б погане бидло
Та зрозуміти це могло,
Не кривлялось би огидно
На телебаченні, в кіно.
Продали все: совість, душу,
Люд пішов геть із сумою
Кращу в світі шукать долю,
Продавать за безцінь волю.
Народ баче все, мовчить,
Бо не хоче панів бить,
А вони як навіжені,
Мов собаки ті скаженні,
Все біснуються і п”ють,
Людей гноблять та б”ють.
Вверху кажуть:
- Подвижки
Ми маємо маленькі.
Народ стогне:
- В головах у вас задвижки,
Та тільки побрехеньки.
- Винен знову Козаченко,
Тимошенко також хват.
Ой, не знаю, я не знаю,
Хто рідніший кому брат?!
Винен стрілочник завжди,
А народе, ти зажди.
Винен, винен, виноватий
Гріх наш лисий, закучматий,
Що заліз не в своє кресло
Та й керує геть безчесно.
Народ баче, ще й сміється,
Як та риба об лід б”ється,
Що ж робити нам безсилим
З отим паном сизокрилим?
- Підчепити за ребро
Та й провітрити нутро,
Може трішки протрезвіє,
Та бездомних пожаліє?!
Що тут ще нам і казати,
Нема батька, нема хати,
Діти ходять безпритульні,
Мов котинята загульні,
Мати десь там за кордоном
Заробляє чи конає –
Ніхто того не узнає.
Народ стогне безробітній,
Пан великий і новітній
Розкудахтався всесвітній:
- Нам реформи подавай,
Попадемо прямо в рай.
Добре так реформували,
Раптом знов загальмували,
- Ой, куди ж ми вже йдемо,
У яке ще там ярмо?
До сусідів, до братів
Чи на захід, до катів?
Все одно, одна чума
Незалежності чортма.
Так керують, реформують,
Народ власний замордують.
А спитать немає з кого,
Бо винен дядько Чорномор
Та ще якийсь там Крохобор.
Докерувалися до ручки –
Ні пенсії, ні получки,
Голод гоне галюни,
А задрипані пани
Розказали всім про хліб,
Про пшеницю, все як слід, -
На базарах ростуть ціни,
На обличчях панів міни:
= Сидіть тихо, люди добрі,
Бо ми ситі і хоробрі!
= Ой, хоробрі, ви хоробрі!
Та й в народі хлопці добрі,
То ж прийде і вам кінець,
Бо ввірветься нам терпець.
Ой тоді ж ми вам покажем,
Всю історію розкажем,
Що було вже так колись,
Панів били і клялись –
Бить будем ненаситних,
Брехливих, дуже хитрих.
Навчити ж требе тих свиней,
Як поважать простих людей.
Боже! Соромно і гірко,
Дивитись, слухати і жить
Та панству-чванству все служить.
Прости, Боже, безталанних,
Всіх невірних і поганих!
30 червня 2003 р.
Ответить
Влада
Пенсіонерка 28.06.2003 19:47
Наша влада дуже шустра,
Як вертка і зла мангуста.
Конституцію прийняла
Та й сама ж на ню начхала.
Гімн України не співають,
Все на Росію поглядають:
- Не дай Бог, брата розгнівити,
Не дасть же спокійненько пити,
А без дурману як нам жити?
Вони ж страшні такі великі,
А ми дурні та ще й безликі,
Все вчимося та вчимося,
Як придурковата Дося.
Вчивсь чотири, потім п”ять,
Де ж нам розуму то взять?
Як не було свого змалку,
То не буде й до останку,
Як про себе вмієш дбати,
Тільки теє й будеш мати.
Ответить
Країна
Нарколог 27.06.2003 17:16
Не називаю її раєм
Не називаю її раєм
Оту хатину в тихім гаю,
Весною там цвітуть коноплі,
Від них у населення соплі,
І дід бухикає від них, -
Нема здоров’я у старих.
У тій хатині кумарю
Завжди стояло повні сіни,
І ми жили, мов у раю
І плоскінь терли у три зміни.
Там батько, старий наркоман,
Коли бува його причепе,
Із нички діставав наган
І йшов озброєний до степу.
Він звідти ніс конопель в’язку,
Кричав на жінку: Гей, Параско,
Гукай скоріш отих чортів,
Бо я вже мало не здурів!
І бігли ми на батьків крик,
За нами ще якийсь мужик,
Видать, його приятель старий, -
Вони десь разом гріли нари...
Дедалі гіршав татко наш,
А ми були малі та голі,
Не витерпів лихої долі –
Убив його якийсь алкаш.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та Ханка положила,
Як помню, саме у маю.
На цвинтарі вона, а ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята, я – до школи
Попу мастирить косяки,
Читав молитви по приколу,
Щоб піп мене не вигнав з школи
І крав солоні огірки.
Було, дурю попа-скотину,
Кажу, 2X2 це п’ять,
А він мені – Ходи сюди–но,
Не можу вену я спіймать!
І сам я двигався потрошку,
Блював через сусідній тин,
А потім жер, мов кінь, окрошку
І локшину, як дикий свин.
... Брати все гашик той смалили,
Поки на дурку не забрали, -
Тепер вони сидять на нарах,
Іграють бітлів на гітарах,
І надзирателі суворі
Бува, їм пики б’ють надворі,
І вовком дивляться на них,
А все ж жаліють: То ж бо псих!
....А сестри, сестри, горе вам,
Мої голубки плановії,
Хіба у вас чоловіки? –
В корови крепші кізяки,
А дочки, як і ви, повії.
Отак живе моя родина,
Всі спільні, як одна людина,
Привички, звичаї і тяги
Однакові, як у вола до брати.
Лише мені на дурку пертись,
Через забор колючий дертись,
Щоб мої ріднії браточки
Від мака не дійшли до точки.
нарколог Зі святом…
Ответить
Глюка зачепила
Fedir 26.06.2003 16:17
Податкового ментяру
Глюка зачепила, -
Це заїхав мент повені
Кубом фентанила! Fedir
Ответить
Похворіли виконавці
Nikolay 26.06.2003 12:13
ЄЕСУ не випускають
Із СІЗО на волю, -
Похворіли виконавці,
Корчаться від болю!
Nikolay
Ответить
Ти вже – мертвий
Федір Приліпота 26.06.2003 09:55
ТИ МЕРТВИЙ !
З П’ятихатського району,
Де нема роботи,
До Росії від’їжджає
Чимало босоти.
Там у наймах потерпають,
Щоб якось прожити,
Щоб сім’ї аби що небудь,
Було їсти й пити.
..З Володимирівни Ваня
До Москви попхався,
До хазяїна крутого
У найми найнявся,
Спершу вроді ще й нічого,
Висилав і гроші,
Потім зник, мов після дусту
Пропадають воші.
Не було від нього вістки
Уже більше року –
Без вісті пропав, як глянуть
З будь - якого боку.
Коли раптом пробігає
Хтось із сєлбсовета:
Галько, чуєш, знайшовсь Ваня,
От послухай єто.
Подзвонили з П’ятихаток,
Щоб ти приїздила,
Ваня в морзі, і чекає
На нього могила.
Жінка в сльози та в дорогу, -
Що ж іще робити?
Ой пропав, Ванюша бідний,
Як же далі жити?!
Ось і морг. Її впустили,
Кажуть вибирайте.
Може, цей? Обов’язково
Ви свого впізнайте.
...А у морзі тім два роки
Вже немає світла, -
Стоїть Галя поміж трупів
Ледь жива і зблідла.
Ті покійники вже схожі
На якісь котлети,
Не обличчя в них, а фарші
Або вінегрети.
- Наче цей, сказала Галя,
Оце ніби Ваня,
- Забирайте та ховайте.
Покропила вона трупа
Формаліном з пляшки,
Бризнула дезодорантом,
Бо дихати важко.
Впакували селянина
У якусь коробку,
На коняку і додому
Цабе –рябе, цобки.
Від ревіла вся родина
Та від голосила,
Стоїть Вані Тимошенку
Нормальна могила.
Уже звикли до потері –
За всім не вслідкуєш, -
Коли Галя серед ночі
Вані голос: “Чуєш?
Відкривай –но двері, жінко,
Це я повернувся,
Тільки з поїзда, в маршрутці
До села приткнувся”.
Що було – таке буває –
І радість , і сльози,
Верещали рідні діти
І мекали кози.
Теща вибігла на крики,
Витріщила очі,
А Галина аж сміється
Від тієї ночі.
Вранці що? В сільраду треба,
Бо паспорт забрали,
Ще тоді, як того трупа
“ Ваню” поховали.
Й почалося: Ти вже – мертвий,
Каже председатєль,
Ач який, чого явився,
Долароіскатєль?
Раз помер – назад немає
Вже тобі дороги!
Так живий я, шепче Ваня,
Осьо – руки, ноги.
Бачите, відкриті очі,
І язик балака,
Упізнав мене, не гавкав
Наш Сірко, собака.
Воював він із властями
Мало не півроку,
Дали - таки новий паспорт,
Спинили мороку.
З головою потім довго
Самогон кружляли,
І сміялися: Кого ж ми
Тоді поховали?!
..Володимирівна рідна,
А на цвинтарі законна
Ваніна могила.
Він туди заходить часом
Як іде до шинку,
Пил з хреста повитирає,
Позрива травинку.
А як будуть поминати
Всіх померлих люди,
Каже Ваня: Обіцяю,
Пам’ятник тут буде!
Федір Приліпота
Ответить
Живе Україна
Іван - аналітик 25.06.2003 13:13
Атипова Україна.
Кукурікає ще півень,
Де хата принишкла,
Значить, живе Україна,
Що до всього звикла.
І Тараса голі п’яти
Країну топтали,
І татари, й московськії
Червоні шакали.
Тепер ходимо по ненці
Ми з тобою, друже,
І горлаєм на всю пельку:
“Гей, зелений луже!”
Ми нікому не потрібні,
Тому справді вільні,
Мабуть, правлять нами люди
Чесні й дуже сильні.
Те, що сильні, відчуваєм
Навіть ми, босота,
Яка дуже обережно
Відкриває рота.
Наче й страху не існує,
Але всеж тривожно,
Хто б оце нам дав команду,
Що все тепер можна?
Та й причини є для цього,
Нема заборони, -
Висять всюди Президента
Фарбові ікони.
Он, як дивиться наш батько,
Наче дяк на касу,
Буде, каже, і на свічку,
І на нову рясу.
Ми не проти, хай владика
Буде у костюмі,
Та не ггірше депутатів
У російській думі.
Бо сміятимуться кляті
Москалі із тата:
Чого ж така обідрана
Україна – мати?
А ми їм: на себе гляньте,
Коли це ви стали
Крутьками і капусту
Жерти перестали?
Або на трьох картоплину
Мерзлу та солодку?
Що, забули, як з Києва
Вам возили водку?
Ви ж свою із нафти гнали
Горіли від неї,
Мов святі, й для України
Ви були плебеї.
Тепер наші, правда, власті
Дещо підкачали
Та з молодим Джоржем Бушом
На дружбу запали.
А той дурить, а він бреше
Та про себе дбає,
Воно, правда, зверху й Путін
У тім’я довбає.
Історично, каже Вова,
Ми одна держава,
Ну, посмикайтесь ви трохи, -
Дитяча забава!
Все одно до воза прийде
Коза українська,
Як побачить що паскудна
Америка й свинська.
Та й приклади є вже свіжі:
Компанії швацькі
Вже з Іраку нафту смокчуть,
І смокчуть багацько!
Все вони підрахували:
Скільки треба трупів,
Щоб ту нафту захопити
У арабів – глупів.
Арифметика, щоправда,
Їхня теж кульгає,
Бо немає для Ісламу
Початку та краю....
Так і наша камарилья –
Здумала догнати
По нахабству і презирству
Сполучені Штати!
Але де тому лошарі
Проти всього світу,
З кораблями іржавими
Бути за еліту.
З літаками, що падають,
Мов качки підбиті,
Наче у пілотів очі
Перваком залиті.
А найбільше викликають
У людей зневіру
Ті новини, що надходять
Із телеефіру.
Виявляється що можна,
Будучи при владі,
Бути в доларах зелених,
Мов курва в помаді.
Заробляти в місяць тищу
Гриванів зарплати,
І у закордонних банках
Міліони мати!
Отака ця атипова
Україна рідна, -
Угорі багата дуже,
Знизу – миша бідна.
Іван - аналітик
Ответить
Всі газетні шпальти!
Іван - куплетист 24.06.2003 16:52
За квартиру усі гроші
Віднесла Одарка, -
Залишилась у квартирі
Одна лише й шкварка!
На гітарі я заграю
Завию романса, -
Може, шеф мене почує
Й випише аванса!
Літаком летіли наші
Там де синє море, -
І молились: Хай нічого
ППО не впоре!
Знову свято у Одесі,
Новенькі асфальти, -
Прославляють Президента
Всі газетні шпальти!
Іван - куплетист
Ответить
Вірші
Пенсіонерка 23.06.2003 23:11
В час загибелі В.Чорновола.
Ой, братику ріднесенький!
Соколе наш сизесенький!
Чого ж ти нас покинув,
Миттєво так загинув?
Боровсь завжди за волю,
За кращу нашу долю,
Загинув так безпечно
І зовсім недоречно.
Ти за правдоньку поліг,
Бо без неї жить не міг.
Вячеславе, Вячеслав!
Все життя своє поклав
На вівтар добра і мрій,
Та нерівниий, вічний бій!
29.Ш-1999 р.
“КАК СОБАКИ ТЕ НА СЕНЕ”
(Быль)
Власть советская такая –
Неплохая и незлая:
Всем приказано молчать,
Не сметь думать, рассуждать!
Коммунисты очень рады –
Строем дружно на парады:
Родной Сталин впереди,
Вождь любимый на груди.
Было нам приятно очень
Всем головушки морочить,
Люд держать в тугой узде,
Страх да кровушка везде.
Как теперь без этой страсти?
Коммунистам старой власти 1)
Разве больше не видать?
Нет! Такому не бывать!
Станем все мы под знамена,
С красным флагом поименно,
Будем дружно воевать,
Демократами пугать.
Мы восьмой десяток правим,
Всю коррупцию возглавим,
Живем круто и смело,
Берем взятки умело.
Сила в нас еще какая,
Стара гвардия лихая!
Горлохваты-крикуны,
Еще старцы-болтуны.
« « «
Если было так прекрасно,
Жили сытно и колбасно,
Зачем было объявлять,
Перестройку насаждать?!
Перестройку объявили,
У народа не спросили.
Кремль ведь сам и спасовал
Да й Союз он раскромсал.
Теперь дружно завопили:
- Демократы прокутили!
Партократы, магнаты, -
Народом в с е прокляты.
Надоели ваши войны,
Ведь вы власти недостойны!
Хватит врать, что демократ,
Если бывший партократ!
Без зарплаты сидим тихо,
А они воруют лихо:
Вкрали два да миллион
Самолетом за кордон.
Демократы, партократы
Записались в депутаты
Там ругаются кричат,
Люди касками стучат.
Всех коррупция заела,
Даже Рада загалдела:
- Лазаренко виноват –
Президенту родной брат.
«Как собаки те на сене»,
В дикой злобе и гиене.
Сколько можно воевать,
Неугодных закрывать?!
« « «
Не нудите, ведь напрасно,
Все что было так ужасно!
Зачем в прошлое нас звать? –
Молодая встает рать!
Молодые идут смело,
Никакого им нет дела
До ворчливых стариков
И крикливых мужиков.
Вас не просят о подмоге,
Но не стойте на дороге,
Не мешайте нам в пути,
Сами знаем куда йти!
Ваше дело уже спето.
Юля знает все ответы,
Не оставит нас в беде –
Труд, народ на высоте!
1) Коммунистам старой власти – тут имеются
ввиду коммунисты-приспособленцы, которые никогда не
были коммунистами и не будут демократами.
Февраль 1999 г.
Пенсионерка
Ответить
Україна у наркоті
Іван – нарколог 18.06.2003 12:40
Наркота
Це не глюки вже, панове,
Не якісь там слухи, -
Україна у наркоті
Вже по самі вуха.
Те, що по дворах босота
Колеться і курить,
Вже нікого не дивує,
Як преса не дурить.
Без дурману не прожити
Більшості народу,
То чому б державним службам
Не підтримать моду?
І не тільки в цьому фішка,
Бо якщо на голку
Посадити пів-країни,
Буде стільки толку!
За наркотик нарколига
Все віддасть, всі гроші,
Аби було чим догнатись
Бідному наркоші.
Ми до цього дива звикли –
Балуються дітки!
А якщо вгорі те саме
Раптом це не плітки?
Вже, он, Юля Тимошенко
Забила тривогу,
Каже, гей, Верховна Радо,
Надавай підмогу.
Бо під дахом сил найвищих,
Менти податкові
Фентонилом промишляють,
Мов браття по крові.
І не грамами якимось,
Як та Коза Ностра, -
На мільйони “зелененьких”
Має служба гостра!
Тобто це – уже система,
Адже знає й влада.
Якщо 40 кілограмів,
Це не проста вада.
Це вже бізнес наркотичний,
Як у тих же Штатах,
Де сенатори на голках,
Мов йоги на матах.
Це вже, браття, вища ліга,
Не якась горілка,
Від якої нападає
Ну хіба що “білка”.
Наші темпи – небувалі
Наздогнати треба
Ті країни, де наркота
Уже вище неба.
Може, це брехня, панове?
Що ж парламент скаже,
Коли Юля Тимошенко
На злодюг укаже?
Якщо буде сміх у залі,
Й питання завалять,
Значить більшість теж у ділі,
Яку дуже хвалять.
Хоча, як поглянуть близько
На таку проблему,
Воно стане зрозуміло,
Хто підкинув тему.
Це – стратегія відома:
Всі оці країни,
Незалежні, таким чином
Ставить на коліна.
Ну кому потрібна в світі
Україна сильна?
Та нікому, їм потрібна
Бідна і дебільна.
Коли граються в пісочку
Німенькі дівчата,
А із хлопчика ніколи
Не буде солдата.
Ну, торгаш із нього буде,
З неї – проститутка,
Та й не треба з України
Іншого прибутку.
Бо щоранку прибуває
Дурнів і босоти.
Показали нам учора
..”.Інтера” новини,
Почали вони сюжета
З простої людини.
Там, он, спалах гепатиту,
Тут вода заразна,
У пологовім будинку
Бідність непролазна.
Далі – Київ на екрані,
Круті депутати,
Які знають , що пожерти
І де гроші брати.
Розфуфирені, вал’яжні
В Раді на роботі,
А ти, рідна Україно,
Кайфуй у наркоті!
Іван – нарколог.
Ответить
Прокотилася реформа
Іван – реформатор 18.06.2003 11:50
Реформа.
Прокотилася реформа
Й знову стало тихо,
Обсудили ми проекта,
Наче справжнє лихо.
Що хотіла наша влада,
Від людей почула,
Але толку з того дива,
Як з води нагула.
Краще б вони на ті гроші,
Що пішли до друку,
По якомусь доларові
Кожному у руку.
Та нехай. На то і влада,
Щоб десь там сидіти
І за нами, щоб не бились,
Очима глядіти.
Щоб не цупили багато
Та на всіх хватало,
Щоб не вивезла Росія
Усе наше сало.
Це – приказка. Далі – казка
Про те, що настане,
Якщо нинішній порядок
Бути перестане.
Тож послухаєм уважно,
Що кажуть великі,
Бо без їхніх откровеній
Взагалі ми дикі.
Каже друг наш Симоненко,
Що треба міняти
Нам систему. А сучасну? –
Невже всіх за грати?
Посміхається Пеструха,
Щирить жовті зуби:
Буде видно, як узнаєм
Підсумки рахуби.
Забирать у Президента
Функції не треба, -
Раптом наші повернуться?
Треба і про себе
Не забути, коли крісло
Знов почервоніє,
Бо тоді босота всяка
Вимагать посміє.
Доведеться годувати
Всіх, неначе рідних,
А ми ж - партія робоча,
Поважаєм бідних.
Бо багаті нам не вірять,
Посилають в ж...пу,
Кажуть ми їм заважаєм
Вступать у Європу.
Та й народ уже не вірить,
Адже при Союзі
Не добились ми нічого
В історичній смузі.
Ну, були голодомори,
Дві війни. Мільйони
Пошабашили на фронті, -
Тут ми чемпіони.
Ціліна, злітали в космос,
Атом підірвали,
Й блок четвертий, щоб Чорнобиль
Усі пам’ятали.
Пам’ятають, бо Леніна
Й досі не турляють,
Тож великі переміни
Петю не вставляють.
Звівсь за Петриком сивенький
Олександр Морозно,
Каже, друг я вам, панове,
Ваш товариш в доску.
Конституцію чіпати
Взагалі не варто, -
Якось живемо, тож нащо
Над законом жарти?
В мене все гаразд, сімейка, -
Семеро онуків, -
Всі у Києві, зростають,
Як вудки з бамбуків.
От як стануть вони самі
Собі заробляти,
Піде їхній дід спочити
Й про державу дбати.
Досі, вам скажу відверто,
Було тренування,
Наче у телепроекті
“ Загадай бажання”.
Головне – бажати, люди,
Щоб ніяка сука
Не сказала – біль народна
Для СП не мука.
От і Ющенко з’явився
З пасіки пряменько,
Каже, лагодив паркана
Вздовж обійстя неньки.
Та бджола, вав, укусила,
Рука заніміла, -
Однією тепер крутить, -
Не та в одній сила.
Але - наказав багато
Височенький Вітька, -
Каже, що по барабану
Все йому й до дідька.
Не міняти, чи міняти
Владу, - він не знає,
Головне, що жоден Кучма
Його не пізнає.
Що ніхто не розбереться
У намірах Віті,
Навіть вуйко з полонини,
Що гра на трембіті.
Лиш одні американці
Його розуміють,
Які посеред Іраку
Гинуть і пітніють.
Буде Ющенко – прекрасно!
Всяк сюди залізе,
Бо й погода в нас нормальна,
Й багато заліза.
Нафта є, хай глибоченько,
Та вона добуде,
Америка, а Вітькові
“ Серденько” на груди.
(Є у них така медальна –
“ Серце пурпурове”,
Дають тому, хто за Штати
Та й поклав здоров’я.)
Наостанку Тимошенко
Встала та й сказала:
Я із вами, попередні,
Базар зав’язала.
Я сама піду на битву
За людей, за волю,
Загубити Україну
Нашу не дозволю.
Так, реформувати треба,
Але ж подивіться,
Що ви, братці, натворили,
Куди ж правді діться?
Ціни вгору, люди в нори,
Скрізь борги, розруха,
Та й Мефемові якомусь
Винні аж по вуха.
Узяли там шість мільярдів,
А віддать дванадцять, -
Доки ж можна в Україну
Самостійну граться?
Та хіба ж у нас дурніший
Народ за тих шведів,
Чи сусідів – федератів,
П’яних, як ведмедів?
На своїх я опиратись
Буду, й цим клянуся,
І як кинуть копійчину,
Я не обернуся!
А реформу проведемо
Своїми руками,
Так, щоб не користуватись
Чужими свистками.
Іван – реформатор.
Ответить
Поэма
Пенсионерка 17.06.2003 20:01
ГОРОД У ЧЕРНОГО МОРЯ
(К 205-летию Одессы)
Город у Черного моря -
Жить ему долго без горя,
Но смутное время пришло,
Нам слезы и смерть принесло.
Пухнут карманы и пыки,
Бьются, дерутся владыки,
Люд голодает и стонет,
В горе-беде своей тонет.
Криком кричат депутаты,
Партии делят, палаты,
Идет такой круговорот
Да олигархов наглый ход.
Эх! Свободная хмельная,
Жизнь ты наша пробивная!
" " "
Святость в себе мы изжили,
Души свои затравили.
Уж очень живем тяжело,
Божье Слово к нам недошло.
Лукавим мы сами с собой,
Со страхом своим и бедой.
Родину-мать все забыли,
Грешным-грехом очернили.
Здесь корни твои и земля,
Здесь радость твоя и родня.
Что же Родина чужая?!
Не ругай ее, коная,
Не надо плакать нам да ныть,
Лучше по-честному жить.
В дружбе долгой и прекрасной,
В славе доброй ненапрасной,
Труд любите, род и землю,
Завещая свято племю.
Русский, украинец - братья,
Зачем же злиться и драться?
Лучше дом свой поустроить,
Чем чужой хулить и кроить.
Ведь все мы дети земные,
Что ж неподелили, хмельные?
Будь в своей земле хозяин,
А в чужой ты будешь славным,
Добрым другом, но не главным.
" " "
Жаль, что слава в нас такая,
Жизнь-то очень непростая.
Тогда мать - когда можно брать,
Обобрали, все украли -
Горе! Мать мачехой стала.
Бедная плачет, взывает:
- Ах, дети непутевые,
Ворчливые и новые,
Вовсе слышать не желают,
Норы в шоры закрывают.
" " "
Так живем мы все в Одессе,
Кто ганяет в мерседесе,
Кто ночует на "Привозе",
Иль торгует на узвозе.
Бомжи альтфатер берегут,
Случается там и уснут.
Все бывшие партократы
Перебрались в демократы, -
Всеравно как называться:
Или добрым депутатом,
Иль наглеющим магнатом,
Лишь бы только возвышаться,
До кормушки присосаться
И побольше маны-маны
Положить себе в карманы.
" " "
Олигархи - народ шустрый,
Порой милый и негрустный -
Мастера плести интриги
И крутые фиги-миги.
Создают везде проблемы
Дел буджетных теоремы,
Нет! Они не виноваты,
В том, что нет у нас зарплаты,
"Соло" организовали,
Людей бедных обобрали,
Себе строят дворцы-дома,
От бездушья сходят с ума!
Ведь вы как панами стали?
В нас последнее забрали
И зарплату и работу,
И к труду любовь-охоту.
" " "
В мэры многим захотелось,
Деньги! Деньги! Все бы съелось!
Вот какая ведь задача,
Удача стала неудача,
А было все так хорошо.
Обидно очень и грешно!
Нам бы в завтра получше глядеть
Да других хоть чуть-чуть пожалеть!
" " "
Спешит к победе вчерашний день,
Шовинистов мрак и тень
Ведь надвигается обман,
Залезут снова нам в карман.
Нам обещают хлеб и соль, -
Получается только боль.
Говорить мы мастера,
А какие в нас дела?
Бабушки-пенсионеры,
Будут вам СССРы,
А молодежи строптивой
Запоют миролюбивой.
Мы тихо, мирно заживем
И "манну с неба" пожуем,
Сыты будем и богаты
Без Родины и без хаты.
Наша Одесса - мать родна
Будет "счастлива" и скромна.
Мы Одессу так же любим,
Так бедняжечку голубим,
Что она кричит стенает,
А как быть совсем не знает
" " "
Звезды, ордена раздают,
Громко заздравие поют,
Что голоса нам, что народ,
Команду дали и вперед!
Кто там кричит, кривляется
И честным притворяется?
- Не дадим мы им подняться,
И над нами посмеяться,
Долго еще будем править,
Дурачить многих и пугать,
Грабить будем, в тюрмы сажать.
У нас гвардия лихая,
Власть берем не унывая.
А народ мы любим бедный
Еще больше марш победный!
" " "
На гору лезет таракан,
Дай Боже! Чтобы не болван,
Шевелит усами смело,
Маскируется умело.
Выступает благородно,
Может быть он кем угодно.
Надо будет станет зайцем,
Или хиленьким нанайцем
Лишь бы ближе до макушки, -
Показуха - финтиклюшки.
Будет все нам удаваться,
Надо только постараться
Возвышаясь над толпою,
Мерно двигать головою,
Ведь такая в нас метода -
Лезть все выше год от года.
" " "
Журналистов обуздаем,
Коли надо доконаем,
Станут все они послушны
И как дети простодушны.
Мы оденем на них шоры,
Всех пошлем на помидоры,
Там хорошая работа
Пропадет писать охота.
Телик станет серым, темным,
Добрым, смирным и покорным.
Да! Хорошо мы заживем,
Противником съедим живьем,
Что нам хваты-демократы?
Вместо "Ангела" - за граты,
Посидят там, помечтают,
Поостынут, повтихают.
" " "
Деревянко нам мешал,
Очень народ любил, мечтал,
Хорошим парнем был, писал,
Говорить умел, выступал.
Жаль! Но он неподкупный был,
Поэтому киллер убил.
Да! Убивать мы мастера,
Все шыто-крыто, на ура!
А кто заказчика найдет?
Везде же свой у нас народ.
" " "
Очнитесь, паны-господа!!!
Вы идете совсем не туда.
Даст Бог, время все прояснит,
А зло доброта победит,
Расставит над каждым акцент,
Участия долю, процент!
Может вы умрете в славе,
Но позор падет на внуков
Или правнуков каснется,
Всеравно ведь доберется.
Мир устроен так забавно,
Повторяется все в главном,
И наказывается тот,
В ком заканчивается род.
" " "
Прочь с дороги, шовинисты,
Олигархи-атеисты!
Ваше солнце закатилось,
О коммуну все разбилось.
Не вернуть вам те времена.
Люди не те. А страна?!
Страна наша любимая!
Одесса, город наш родной!
Не пустим мы тебя в разбой!
Не дадим себя обидеть,
Ведь больно согнутой видеть
Одессу нам дорогую,
Родину нашу родную!
Одесситы, друзья, молчим,
Свою надежду теряя,
В тяжком труде стеная.
Надо открыть глазам правду,
А слову свободу вернуть
И с радостью двинуться в путь.
Путь нелегкий, очень длинный,
Как подъем земли целинной.
" " "
Боже! Дай нам ум и силы!
Помоги убрать "Бациллы",
Ангелов пошли небесных,
А не тех, что в тюрмах тесных
Родились и по Одессе разбрелись,
Как сила нечестивая,
Тупая и крикливая.
Боже! Помилуй нас, прости!
И от бездушья исцели!!!
1999 г. Пенсионерка. Одесса.
Ответить
Поховалися у нори
Іван – трійця 16.06.2003 17:57
Нора
Поховалися у нори
Політики наші,
Мов кроти короткозорі
На городі в Глаші.
Літо! Відпочить охота
Після справ державних, -
Восени зберуться знову
Для нас, православних.
Бо тепер, коли лютує
Над землею спека,
На морях лежать нардепи,
Колишні генсеки.
Біля них прилаштувались
Молоді мордяки,
Яким наша Україна
І народ – до ср..ки.
А екрани, а екрани –
Що не виробляють! –
Всі курорти наші люди,
Кажуть, закупляють.
Вже лягти і туркам ніде
У себе на пляжі, -
Всі місця позабивали
Українці вражі!
Знов сюди, як за гетьманства,
Їх поналітало, -
Лежать ситі, кажуть: “ Турки,
Ми предупреждали!”
А болгари, ті як нищі,
Обслуговують зірково,
Але це – ще квіти.
Ягідки не там, панове,
Наші загоряють, -
Вони зі своїх хатинок
В Канари пірнають.
На Багамах тепер негра
Побачити важко, -
Там улітку з України
Параска й Палашка!
Та усякі порошинки,
Кравчуки, тігіпки,
Волкови та хорошковські, -
Натягали рибки!
А у дома, у державі,
Яку обікрали,
Жіночки сапають сонях,
Як завжди сапами.
Тягнуть рептухи коровам,
Щоб були надої,
Щоб не впало могущество
Страни молодої”!
От творять! То до Китаю
Летить ціла тічка
На чолі з якимсь литвином, -
Що воно за птичка?
Як послухаєш, так наче,
Вдарилось об двері, -
Дисертація у нього:
“ Жизнь в СССРі”!
А тепер у демократи
Себе записали,
Думають, що хитрі німці
Їх не розпізнали.
Але німців та поляків
Нашим не надути, -
До ЄеСу- ні! В Європу?
Та ви ж шалапути!
Ви щодня, мов оті курви
Змінюєте моду,
Ще й збираєтесь у світі
Робити погоду?
Ви у себе спершу вдома
Справи порішайте,
Ну хоч щось зробіть, а ділі
Сюди прилітайте.
Ну а поки ваше місце –
Європи задвірки,
Пора знати: тор – це бублик,
Ваше в ньому – дірка.
Кажете, що йдуть реформи
Вже на Україні?
То чому ж у селянина
Пиляка на спині?
Чому тоді в села ваші
Заїхати ніяк,
А селянки – українки
Пухнуть від одвійок?
Де мільярди допомоги,
Що ви їх давали?
Мерседесів та хатинок
Ви накупували?
А сусіди ваші, Польща,
Цього не робили, -
Вони на підйом держави
Кинули всі сили.
В них як хтось, бува, і вкраде,
Вже його й немає,
А у вас – чим більше цупить,
Тим вище сідає.
У Європі така фішка:
Не пускати зека
На поріг, а відсилати
Злодія далеко,
На три букви, на літери,
Ще й пальця покажуть
Середнього, а як мало,
У пресі розмажуть.
Є у тебе, люде бідний,
Єдина надія
Гарна жінка, звати Юля,
Вона вірно діє.
Гордовита і вродлива
Наша пані Юля,
Це вона для вурдалаків,
Наче срібна куля.
Правда, є у неї горе –
Насіда ментура,
Та нічого, зате розум
І гарна фігура.
Та й народ увесь за неї,
Бо нема нікого
Поміж тих, кому у нору
Єдина дорога.
Іван – трійця…
Ответить
Згоримо
Федір Приліпота 11.06.2003 08:28
Згоримо
Палає спека, мов у пеклі,
Аж сірка ляпає із вух!
Приснилося сусідці Веклі,
Що весь народ уже попух.
Й вона, мов чмара одинока,
Блукає полем і кричить,
Але нудьга її глибока
Нікому наче й не сичить.
Усе благеньке та безлике –
Ховається, жує і п’є.
А десь вгорі якесь велике
Про щастя гавкає моє.
Щоб я молився, мов до Бога,
Писав про нього тропарі,
Але – туди йому дорога,
Як завіщяли кобзарі!
Нам тисячі років, державо,
Були і спеки і дощі,
НКВД, лото “Забава”,
Єжови, Сталіни, Хрущі.
Морили нас голодомором,
На фінську гнали, на Берлін.
Лякали Клінтоном і Гором,
В реформу вперли до колін.
Тепер ще й спека! Задовбали
Цю Україну все усі,
Гарячі вулиці –мангали
Нас роздягають до трусів.
Воно і дуже непогано,
Як стегна голі й молоді,
А як іде статечна панна,
А ноги кручені й бліді?
Це – спека. Голови порожні,
В очах, мов розуму нема,
Блукають люди подорожні –
Не Україна, а тюрма.
Неначе зона, де залізно,
Й собачі ікла, і пісні,
Мов, “пропадай, моя отчизна,
Усни, родная, отдохни!”
Неначе хмариться маленько, -
На дощ, чи, може, й на грозу?
Он, тінню точиться старенька,
Нагадуючи дерезу.
Все посіріле, неоковирне, -
Із України – звідки ще ж?
Без грошей, без надій і мирне, -
Береш, Господь, чи не береш?
У бабці стажу півстоліття,
Якби на Заході жила,
То їздила б у Верховіття,
В Багамах їла б і пила.
У банку б мала три мільйона,
Для неї б Джексон сам співав.
.....Шукає бабця фармазона,
Який її пограбував.
Федір Приліпота
Ответить
Хай буде Юля - Президент!
Іван - правдолюб 10.06.2003 13:24
Брехня
Народові брехать не треба,
Цього народ не заслужив.
Отож по істину до неба
Залазь, але не ворожи.
Кажи всю правду, мов до Бога,
Бо час, який тобі мине,
Поставить з голови на ноги
І будеш ти страшне й сумне.
В історії тебе згадають,
Як сіру пляму поміж тих,
Хто нині справді посідають
Ім'я політиків крутих.
А як почать цінити справи
За незалежності роки,
Одне й побачиш: Крали й крали
Чоловіки та їх жінки.
Їх списки всім відомі нині
В газетах їхні імена, -
І що від них простій людині?
Хіба що десь, не в нас війна.
Воно, звичайно, проти кулі
Не дуже зручно бігти, стій, -
Вже краще дома, в бідній клуні
Від голоду лягай на стіл.
Або в лікарні від гарячки
Сконати, - поряд лікарі,
Які самі, немов собачки
Живуть за нової зорі.
Проте в столиці можна жити,
Там розплодилися пани,
Говорять, наче московіти,
" Московські" дочки і сини.
Лиш телебачення ведучі
По- українськи там, а люд
Усе слівця вживає сучі
По-руськи только! От верблюд!
Мов та звірина, що набила
Сальця у спину, у горби,
А як ота скінчиться сила,
Тоді куди? Теж - у гроби?
Це - процвітаніє! Гелгочем,
Гучні наради - живемо!
Ми, українці, як захочем,
Усе на світі поїмо,
Або усіх. Чи - покусаєм -
В Ірак відправимо війська,
Бо ми там інтереси маєм,
Хоча і в ролі мудака.
І слухає оце Параска
В якомусь темному селі,
Що є на світі Божа ласка,
Що є ще й гірше на землі.
Туди летять солдати наші
Мільйонів сотні їм услід,
А бабця тихо, після каші,
Збирає курячий послід.
Та на город, - а може, вродить,
Щоб тим солдатикам було?
Бандити до сільради ходять,
Грабують знищене село.
Попід хатами виють джипи
Забрать за безцінь, до кінця,
А десь туберкульозу хрипи -
Зосталось трохи до мерця.
Про це мовчок. Сія столиця,
В палацах килими і блиск,
І можновладні ситі лиця
Щодня тут мають чистий зиск.
Вони і кажуть так: Все чисто,
Конкретно, чув, електорат? -
На торік вибори, й "артисти"
Тебе згадають знову, брат!
Наобіцяють, нацяцькують,
Щоб мати наші голоси,
Які так потім підрахують,
Що хоч до рота їх неси!
Все чесно, знов - усі нардепи,
В адміністраціях - вони!
А люди? Всі гуртом до степу
Їм заробляти на штани.
Щоб торгувати Україна
Могла, мільярди здобувать,
А мати відправляє сина
В Росію сльози проливать,
Та заробити на дитину,
Якій до школи восени,
Щоб не ганьбило Україну,
Якщо не ті на ній штани....
Та де ж та роль ота державна,
Як десь у німців, де народ,
Для влади є поняття главне,
Хоча б той німець - ідіот?
Катають його там, лікують
Безплатно, їжа - теж дарма!
А як святкують там, ликують,
Як обирають до керма
Собі начальство! Всі веселі, -
Не те що в нас - бомажку кидь, -
Нехай беруть вони портфелі,
А ми їх матом будем крить.
У нас інакше не буває,
У нас традиція така, -
Народ наш спершу обирає,
А далі - лає мужика.
Щоб це поняття поламати
Та розірвати його вщент,
Нам треба жіночку обрати,
Хай буде Юля - Президент!
На неї лаятись не буде
Ніхто, бо пані ця свята,
І хай хоч раз відчують люди,
Що таке ера золота.
Іван - правдолюб.
Ответить
герої – упирі
Іван – казкар 04.06.2003 20:05
Переворот.
Мовчить політикум. Здається,
Що в рот води понабирав.
Наїлись люди оселедця,
А хтось і більше, якщо вкрав.
Спокійні дні, короткі ночі,
На пляжах лігва, й на цицьки
Залиті випирають очі
Неаденомні мужики.
Хтось вудку вкинув, жде клювання, -
Можливо хапну карася,
І жінка, за моє старання,
Похвалить - от і пісня вся.
А як було ще геть недавно, -
Ревів ефір, дрижав народ, -
Кричали гучно та державно
Одні – назад, другі – вперьод!
Ті в бійку пхнули, інші слали
Соломку попід ноги нам,
Але на всіх вони поклали,
Як Путін Кучму на татам.
Татамі, правильно, татамі,
Хоча який із цього толк,
Коли вони: “Хохли, за нами!”
А ми їм: “Друг ваш серий волк!”
Тож дайте спокій нам, артисти,
Набридли ваші балачки,
Ми розуміємо все чисто,
Немов оті руді бички.
Як ті корови, що додому,
Он, без налигача ідуть,
А ви своє кажіть дурному,
Який накреслив вашу путь.
На цім шляху ви скоро самі
Зостанетесь, мов чортів пень,
І в біблії або в Ісламі
Про вас не буде ні телень.
Залишаться у наших душах
Ті козаки, хто німця бив,
Ті, кого вішали на грушах
І Сталін дуже не любив.
Воно і нині так, панове,
Ніяких змін і не було, -
Якщо на голову здорове,
Таке вважай і не жило.
А як німе та ще й лукаве,
В столиці жіночку знайшло,
Тепер воно не ліве – праве,
Щоб не вертатись на село.
Тепер таке закони пише,
Стяга податки із рідні
І в київській квартирі мише
Над куснем м’яса від свині.
Бридке воно, вже посивіло,
Життя пройшло, іди вже, йди!
Але щоранку в чорне діло
Його везуть туди – сюди.
Ще й Україну представляє!
Щоб нас ганьбити, не себе,
Костюми дорогі купляє,
Хоч зрозуміло: цоп, цабе.
Сіда воно у “Мерседеса”
Та розправляє піджачок –
Стареньке чмо з КаПееРеСа –
Колишній сірий кріпачок.
Але багацько їх, колишніх,
Засіли всюди, не зіпхнеш,
Як ті хрущі на білій вишні –
Сидять і шкодять нам. І все ж!
Народ вже з ними розібрався,
Народ нічого не забув, -
І як НКВД старався,
І як Хрущев усіх надув.
Як Льоха Брежнєв до Афгану
Послав на смерть чужих дітей,
Як Горбачев херню погану
Молов під виглядом ідей.
Достатньо! Ви, братва, хто править,
Не вчіть нас жити, ви скажіть,
Коли облишите лукавить
Й кричати: “ Штати, поможіть!”
Казки розказувать не треба,
Що дуже бідний наш бюджет,
І очі зводити до неба:
“Платили б більше, дєнєг нєт!”
Податки платимо ми справні,
У Київ гроші аж гудуть!
Тоді скажіть нам ви, державні,
У чому ваші сенс і суть?
Щоб тринькати народні кошти,
Коли все платне – від і до,
А бабі сотню носить пошта,
Немов та баба зек – УДО?
Чом ветеранові подачку
Оприділив якийсь Мінфін,
Якої мало й на собачку?
Отож не хочемо ми змін!
Якщо міняти, то будь ласка,
Поставте Юлю угорі, -
І все, і здохне ваша казка,
В якій герої – упирі.
Іван – казкар.
Ответить
прокляті воші
Іван 28.05.2003 11:30
Літо
Настало літо золотаве,
На Україні знов жара,
Горить без дощику Полтава,
А скорого й хліб косить пора.
Прогнози всякі на екрані:
На хліб не буде врожаю!
Отож готуймося зарані,
Бо і не капнуло у маю.
Засмучені ті спекулянти,
Які торік хліб продали, -
Де брати будемо мільярди ?
Торішні ми вже пропили.
Ми їх потратили на гульки,
На дачі в гепали, в жінок.
Які навкруг земної кульки
Літати люблять. І синок,
Он, підростає, каже: Тату,
Готуй, блін, тачку і диплом,
Не будь татусю, за падлом.
А як при владі бути далі,
Утримувать усю братву,
Яка вже требує медалі,
Це не рахуючи жратву?
Всі знахабніли! Апетити
В оточення, мов у собак,
Вони хотять сьогодні жити,
Не те що люд, простий кріпак.
Їм обіцянки не розказуй,
Що буде через 20 літ,
Ти бакси їм живі показуй
І м’ясо, м’ясо на обід!
У них розваги дорогущі,
Вже преплюнули й крутих:
Ще вчора почали у Пущі
Гуляли, й досі крик не стих.
Тож далі ціни хай зростають
На все, - заплатить кріпачок,
Бо вже людці у Крим літають,
Везуть на море діточок.
Як піде так, то процвітати
Почне народ, і що ж тоді
Сполучені нам скажуть Штати,
Якщо опинимось в біді?
Без них не втримаємо владу,
Усіх Росія підбере, -
Ще й Тимошенко Юля ззаду
Турляє, каже, що зжере.
Погрожує, кісток не буде
На Україні від злодюг!
А як проголосують люди
Ніхто не зна. Невже попух?
Попухнути – цього замало,
Нам каже Юля – це дурня, -
Віддати доведеться сало,
Що нагуляла ти, свиня.
Відповідати доведеться
За ті мільйони громадян,
Що відривали все від серця,
Щоб жив на Україні пан.
За жебраків, за безпритульних,
Калік, юродивих, мерців,
Яких за 10 літ розгульних –
Мільйони бувши молодців.
А наркоманія, а блядство,
Дебільність більшості дітей, -
Всім боком вилізло багатство
Злодійських носіїв ідей.
Нам їх підкинули сусіди,
Й тепер сміються: он дурні
Ті українці, скоро й сліду
Від них не буде! Й справді – ні?
Та помиляються панове –
Сеньйори, містери й сери, -
Ще скаже Україна слово:
А ну, Європо, прибери!
Від нас подалі руки хижі,
Бо по відрубуємо враз,
Сидіть у себе там в Парижі
І жуйте ваш волячий сказ.
Ми і без вас розберимося,
Куди іти, де наша путь,
А те, що вам усім здалося,
Забудьте, з нами вам не буть!
Свої повернемо ми гроші,
Що в банках ваших десь лежать,
Які туди прокляті воші
Понапихали і дрижать.