10/25/2010 | Мандрівник

Програма собачого депутата
Політична гумореска

Авторський стиль, наскільки це взагалі можливо, збережено.
Наведені імена та географічні назви є справжніми.


Я – кандидат у собачі депутати. Роду-племені свого я не знаю і знати не хочу (хіба від цього зайва кісточка перепаде?), але вважаю себе представником місцевої еліти, бо маю бійцівський характер і справжні лідерські якості – наїв здоровезну холку та можу будь-кого обгавкати. Кличуть мене по-різному: хто Вовчиком, хто Барбосом, а в певних колах навіть Шариковим. Проте, відгукуюсь на будь-які прізвиська, бо є послідовним і прагматичним. Народився я у промисловому регіоні (на шахтному смітнику) і, звісно, чудово розуміюсь на проблемах гірничо-видобувного комплексу. Я пройшов нелегкий життєвий шлях. Змалечку брехав, крав усе, що погано лежить, відбирав у слабших, випрошував у сильніших. І ось, нарешті, зрозумів: настали ті благословенні часи, коли кожен сучий син може посісти своє гідне місце у владі, – та вирішив балотуватися в собачі депутати.
Совісті я не маю, податків ніколи не сплачував, університетів не кінчав, жодною мовою до пуття не володію. А навіщо всі ці балачки – ми збрешемо, а краще зробимо! Що зробимо – не питайте. Це не ваше, а наше собаче діло! Ми в Сірка очі не позичали! Хай Сірко киянам своїм бреше, вони нам не указ. І взагалі, не Сірки вони зовсім, а Сєркови, казав український композитор Старицький вустами Проні Прокопівни у безсмертній «Пісні про двох зайців».
Починав я з суто економічної діяльності, звісно, в гірничо-металургійній галузі – зорганізував зграю собак, що взяла під свій контроль підходи до шахти. Добрі люди шахтарі, на них завжди можна задурно поживитися. Ось тут я справжній професіонал! Я завжди жорстко боровся за право людини праці віддати нам свій шматок хліба, і на цьому, повірте, з’їв не одну собаку – а, за свідченнями незалежних експертів, принаймні три. І хоч освіти я не маю, реальний життєвий досвід дає мені право називатися доктором економіки. Ви запитаєте, як же доктор буде лікувати економіку? І я вам відповім: а пес його знає!
Моя мала батьківщина, мій рідний район, зветься «Новоросійськ». Нам, собакам, його мало, тому для нас він – Малоросійськ. Але ми мріємо розширити сферу нашого впливу – ось тоді це буде справжній Великоросійськ!
Ми вимагаємо усунути кричущу історичну несправедливість. Фальсифікатори історії остаточно зажерлися! Я вовком вигризу їх підступну брехню. Донецьк стоїть не на Донці, а на Кальміусі, отже, слід негайно перейменувати Донбас на Калбас. Горде ім’я нашого регіону має відображати нашу провідну ідею: кожному собаці – ковбасу з дохлої кобили! Саме в цьому полягає наш економічний базис, як правильно зазначав великий собачий кардіолог Булгаков.
Не чужі нам також проблеми екології та житлово-комунального господарства: перетворимо рідний регіон на один суцільний смітник, а теплотраси – на доступне житло. Побудуємо нову країну – скажемо «Ні!» собачому холоду і голоду! Сита країна – щасливий пес!
Ось же ці малозабезпечені верстви населення! Розвелося їх, немов собак нерізаних. Досить! Раз і назавжди вирішимо проблему бродячих людей – створимо притулки, де їх будуть годувати та гуманно утримувати!
Ми покінчимо з соціальною несправедливістю! Справа тут нехитра: треба все відібрати і поділити між нами, собаками. Людина людині вовк, а собака собаці – друг, товариш і брат! Навіть – старший брат.
У гуманітарній сфері я обіцяю залізною хваткою тримати під контролем запровадження обов’язкової середньої кінологічної освіти та законодавчу заборону вживання шаурми.
Тільки я здатен зупинити політичну гризню і встановити порядок. Разом ми доб’ємося підвищення товщини середньостатистичної холки. Повірте професіоналу: навіть останній собака відчує на власній шкурі результати нашої діяльності!
Прийдіть на виборчі дільниці та подайте голос за собачого депутата (а то догавкаєтесь!).
Оберіть нормальних собак, а не скажених, і повірте: незабаром собача мова отримає статус регіональної!
Вже завтра ви отримаєте справжнє собаче життя, бо ви того варті!