"Цікава", дуже "цікава" постанова
11/27/2002 | DevRand
У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Ухвала Конституційного Суду України
про відмову у відкритті конституційного провадження
у справі за конституційним поданням 47 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України
пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону
України "Про внесення змін до Кримінально -
процесуального кодексу України" від 21 червня 2001 року
м. Київ, 6 листопада 2002 року Справа N 2-56/2002
N 59-у/2002
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Козюбри Миколи Івановича - суддя-доповідач,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тимченка Івана Артемовича,
Тихого Володимира Павловича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у
справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-вр ) пункту 3
розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення
змін до Кримінально-процесуального кодексу України" від 21 червня
2001 року N 2533-III ( 2533-14).
Заслухавши суддю-доповідача Козюбру М.І. та вивчивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. У конституційному поданні 47 народних депутатів України
оспорюється конституційність положень пункту 3 розділу II
"Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до
Кримінально-процесуального кодексу України" ( 2533-14 ).
У своєму поданні народні депутати України зазначають, що
частиною 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
( 254к/96-вр ) встановлено, що протягом п'яти років після набуття
чинності Конституцією України зберігається існуючий порядок
арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у
вчиненні злочину, а також порядок проведення огляду та обшуку
житла або іншого володіння особи. 28 червня 2001 року визначений
Конституцією України (254/96-вр ) п'ятирічний термін закінчився.
На цій підставі 29 червня 2001 року в повному обсязі набрала
чинності стаття 29 Конституції України ( 254к/96-вр ), частинами
першою і другою якої встановлено:
"Кожна людина має право на свободу та особисту
недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою
інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в
порядку, встановлених законом".
Станом на 28 червня 2001 року у відповідних установах України
тримали під вартою без рішення суду десятки тисяч громадян.
На думку народних депутатів України, починаючи з 29 червня
2001 року це є порушенням наведених норм Конституції України
( 254к/96-вр ).
Суб'єкт права на конституційне подання зазначає, що Верховна
Рада України 21 червня 2001 року ухвалила Закон України "Про
внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України"
( 2533-14 ), в пункті 3 розділу II "Прикінцеві положення" якого
зазначено: "Особи, які станом на 29 червня 2001 року утримуються
під вартою на підставі санкцій чи інших процесуальних рішень
прокурора, продовжують утримуватися під вартою на підставі цих
процесуальних рішень прокурора до закінчення визначених у них
строків, або зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту, або до передачі справ у суди. Санкції та інші
процесуальні рішення прокурора про взяття підозрюваних,
обвинувачених під варту, якщо ці особи станом на 28 червня
2001 року включно під варту взяті не були, є недійсними з
29 червня 2001 року".
Як вважають автори подання, пункт 3 розділу II "Прикінцеві
положення" зазначеного Закону (2533-14 ) в частині: "Особи, які
станом на 29 червня 2001 року утримуються під вартою на підставі
санкцій чи інших процесуальних рішень прокурора, продовжують
утримуватися під вартою на підставі цих процесуальних рішень
прокурора до закінчення визначених у них строків, або зміни чи
скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, або до
передачі справ у суди" е неконституційним, оскільки не відповідає
частині другій статті 29 Конституції України (254к/96-вр ).
2. Колегія суддів Конституційного Суду України з
конституційних подань Ухвалою від 10 жовтня 2002 року відмовила у
відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту
2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"
(422/96-вр ) - невідповідність конституційного подання вимогам,
передбаченим Конституцією України (254к/96-вр ), цим Законом.
3. Розглядаючи матеріали конституційного подання на предмет
відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд
України виходить з такого.
Одержані висновки науковців та зібрані інші матеріали, які
хоч і розходяться в оцінці оспорюваного пункту 3 розділу II
"Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до
Кримінально-процесуального кодексу України" ( 2533-14 ), проте
засвідчують, що у поданні народні депутати України до
Конституційного Суду України порушили важливе на той час питання
захисту конституційних прав людини, зокрема права на особисту
недоторканність.
Проте нині порушене у конституційному поданні питання
фактично вичерпало себе, оскільки за повідомленнями Верховного
Суду України і Генеральної прокуратури України під вартою на
підставі санкцій чи інших процесуальних рішень прокурора на
сьогоднішній день не утримують жодну особу.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-вр ), статтями 13, 39, 45, 50 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-вр ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням 47 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-вр ) пункту 3
розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення
змін до Кримінально-процесуального кодексу України" (2533-14 )
від 21 червня 2001 року на підставі пункту 2 статті 45 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-вр ) -
невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим
Конституцією України ( 254к/96-вр ), цим Законом.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може
бути оскарженою.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Ухвала Конституційного Суду України
про відмову у відкритті конституційного провадження
у справі за конституційним поданням 47 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України
пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону
України "Про внесення змін до Кримінально -
процесуального кодексу України" від 21 червня 2001 року
м. Київ, 6 листопада 2002 року Справа N 2-56/2002
N 59-у/2002
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Козюбри Миколи Івановича - суддя-доповідач,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тимченка Івана Артемовича,
Тихого Володимира Павловича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у
справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-вр ) пункту 3
розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення
змін до Кримінально-процесуального кодексу України" від 21 червня
2001 року N 2533-III ( 2533-14).
Заслухавши суддю-доповідача Козюбру М.І. та вивчивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. У конституційному поданні 47 народних депутатів України
оспорюється конституційність положень пункту 3 розділу II
"Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до
Кримінально-процесуального кодексу України" ( 2533-14 ).
У своєму поданні народні депутати України зазначають, що
частиною 13 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
( 254к/96-вр ) встановлено, що протягом п'яти років після набуття
чинності Конституцією України зберігається існуючий порядок
арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у
вчиненні злочину, а також порядок проведення огляду та обшуку
житла або іншого володіння особи. 28 червня 2001 року визначений
Конституцією України (254/96-вр ) п'ятирічний термін закінчився.
На цій підставі 29 червня 2001 року в повному обсязі набрала
чинності стаття 29 Конституції України ( 254к/96-вр ), частинами
першою і другою якої встановлено:
"Кожна людина має право на свободу та особисту
недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою
інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в
порядку, встановлених законом".
Станом на 28 червня 2001 року у відповідних установах України
тримали під вартою без рішення суду десятки тисяч громадян.
На думку народних депутатів України, починаючи з 29 червня
2001 року це є порушенням наведених норм Конституції України
( 254к/96-вр ).
Суб'єкт права на конституційне подання зазначає, що Верховна
Рада України 21 червня 2001 року ухвалила Закон України "Про
внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України"
( 2533-14 ), в пункті 3 розділу II "Прикінцеві положення" якого
зазначено: "Особи, які станом на 29 червня 2001 року утримуються
під вартою на підставі санкцій чи інших процесуальних рішень
прокурора, продовжують утримуватися під вартою на підставі цих
процесуальних рішень прокурора до закінчення визначених у них
строків, або зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту, або до передачі справ у суди. Санкції та інші
процесуальні рішення прокурора про взяття підозрюваних,
обвинувачених під варту, якщо ці особи станом на 28 червня
2001 року включно під варту взяті не були, є недійсними з
29 червня 2001 року".
Як вважають автори подання, пункт 3 розділу II "Прикінцеві
положення" зазначеного Закону (2533-14 ) в частині: "Особи, які
станом на 29 червня 2001 року утримуються під вартою на підставі
санкцій чи інших процесуальних рішень прокурора, продовжують
утримуватися під вартою на підставі цих процесуальних рішень
прокурора до закінчення визначених у них строків, або зміни чи
скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, або до
передачі справ у суди" е неконституційним, оскільки не відповідає
частині другій статті 29 Конституції України (254к/96-вр ).
2. Колегія суддів Конституційного Суду України з
конституційних подань Ухвалою від 10 жовтня 2002 року відмовила у
відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту
2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"
(422/96-вр ) - невідповідність конституційного подання вимогам,
передбаченим Конституцією України (254к/96-вр ), цим Законом.
3. Розглядаючи матеріали конституційного подання на предмет
відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд
України виходить з такого.
Одержані висновки науковців та зібрані інші матеріали, які
хоч і розходяться в оцінці оспорюваного пункту 3 розділу II
"Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до
Кримінально-процесуального кодексу України" ( 2533-14 ), проте
засвідчують, що у поданні народні депутати України до
Конституційного Суду України порушили важливе на той час питання
захисту конституційних прав людини, зокрема права на особисту
недоторканність.
Проте нині порушене у конституційному поданні питання
фактично вичерпало себе, оскільки за повідомленнями Верховного
Суду України і Генеральної прокуратури України під вартою на
підставі санкцій чи інших процесуальних рішень прокурора на
сьогоднішній день не утримують жодну особу.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-вр ), статтями 13, 39, 45, 50 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-вр ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням 47 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-вр ) пункту 3
розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення
змін до Кримінально-процесуального кодексу України" (2533-14 )
від 21 червня 2001 року на підставі пункту 2 статті 45 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-вр ) -
невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим
Конституцією України ( 254к/96-вр ), цим Законом.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може
бути оскарженою.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ