Обікновєнний дніпропетровський руссо-фашизм.
03/22/2005 | антифашист
Обікновєнний дніпропетровський руссо-фашизм.
Існує у Дніпропетровську такий собі журнальчик “Афиша”. Так, нічого особливого – звичайний нібито путівник по нібито культурному життю міста. І хоч до київського аналога дніпропетровській “Афиші” як то кажуть, як до Києва рачки – тобто іще повзти і повзти. Але принаймні формально все у цьому журнальчику ніби то присутнє – і анонс деяких майбутніх акцій, і відео- та музичний огляди. Існує також і огляд книжковий.
І от у цьому то огляді є така примітка, що мовляв, приймаємо нові книжки на рецензію. Будь ласка, подавайте…
Я, як автор нещодавно видрукуваної книжки, роману “Риба на вечерю”, дія котрого відбувається на сучасних дніпропетровських теренах, звісно зацікавився подібним запрошенням. Звісно ж бо кому, як не культурно-мистецькому дніпропетровському часопису зацікавитися сучасним дніпропетровським гостросюжетним романом. Тим більше і відповідна книжкова рубрика існує, і запрошення на прийом книжок друкуються у кожному номері.
Але…
Прийшовши до редакції журналу не встиг я навіть і книжку свою витягнути, як мені було одразу ж у категоричній формі відмовлено:
“Ми ні днєпрапєтровскає, ні україномовная нє принімаєм!”
Після німої сцени я запитав:
“Так це що ж – шовінізм?”
“Да, шовінізм”- почув я у показово-демонстративній формі від редакції.
Далі розмовляти просто не було сенсу.
А тепер запитання, що цілком закономірно постає після даного інциденту. Зрозуміло, що кожне видання має свою редакційну політику, свою спрямованість тощо. Але яку спрямованість має зазначена “Афиша”, яка з номера у номер друкує виключно огляди книжок, виданих у Москві?
То до для кого ж вміщено запрошення подавати на розгляд нові видання, якщо як було недвозначно вказано “ні днєпрапєтровскає, ні україномовная нє принімаєтся”???
Може дніпропетровська “Афишка” працює для московських читачів, чи київських?
Ні, вона навіть у Дніпропетровську має дуже обмежений ареал поширення. То що ж, маємо? Маємо типовий приклад Обікновєнного дніпропетровського руссо-фашизму, коли якісь канкрєтніє бізнєс-дяді з характерними борідками вирішують, що і як має подаватися у культурному плані для українського народу. Українських музикантів не крутять на фм-станціях, вимагаючи гроші за ротацію, а російських – безкоштовно й цілодобово у величезній кількості нав’язують вухам слухачів. Наше книговидання і театр у загоні, про кіно, взагалі, мовчу.
Але поважні дяді з характерними борідками натомість на кожному кроці волають про якусь там насильницьку українізацію.
Не даючи розвиватися молодій українській культурі й ставлячи їй постійно палки у колеса, ці дяді діють, як справжні фашисти. Бо відмовляючи вітчизняному продукту навіть у самому праві на існування, лише тому що він український, вони тим самим красномовно демонструють свою расову і національну нетерпимість й ненависть
То може дніпропетровській “Афіші” варто перейменуватися з дніпропетровської на “Афішу московського культурного секонд-хенду для лохів-хахлів”, щоби вже нікого не вводити в оману?
Дмитро Бондаренко,
Дніпропетровський письменник-прозаїк,
офіційний сайт
http://www.dmytro-bond.narod.ru
Існує у Дніпропетровську такий собі журнальчик “Афиша”. Так, нічого особливого – звичайний нібито путівник по нібито культурному життю міста. І хоч до київського аналога дніпропетровській “Афиші” як то кажуть, як до Києва рачки – тобто іще повзти і повзти. Але принаймні формально все у цьому журнальчику ніби то присутнє – і анонс деяких майбутніх акцій, і відео- та музичний огляди. Існує також і огляд книжковий.
І от у цьому то огляді є така примітка, що мовляв, приймаємо нові книжки на рецензію. Будь ласка, подавайте…
Я, як автор нещодавно видрукуваної книжки, роману “Риба на вечерю”, дія котрого відбувається на сучасних дніпропетровських теренах, звісно зацікавився подібним запрошенням. Звісно ж бо кому, як не культурно-мистецькому дніпропетровському часопису зацікавитися сучасним дніпропетровським гостросюжетним романом. Тим більше і відповідна книжкова рубрика існує, і запрошення на прийом книжок друкуються у кожному номері.
Але…
Прийшовши до редакції журналу не встиг я навіть і книжку свою витягнути, як мені було одразу ж у категоричній формі відмовлено:
“Ми ні днєпрапєтровскає, ні україномовная нє принімаєм!”
Після німої сцени я запитав:
“Так це що ж – шовінізм?”
“Да, шовінізм”- почув я у показово-демонстративній формі від редакції.
Далі розмовляти просто не було сенсу.
А тепер запитання, що цілком закономірно постає після даного інциденту. Зрозуміло, що кожне видання має свою редакційну політику, свою спрямованість тощо. Але яку спрямованість має зазначена “Афиша”, яка з номера у номер друкує виключно огляди книжок, виданих у Москві?
То до для кого ж вміщено запрошення подавати на розгляд нові видання, якщо як було недвозначно вказано “ні днєпрапєтровскає, ні україномовная нє принімаєтся”???
Може дніпропетровська “Афишка” працює для московських читачів, чи київських?
Ні, вона навіть у Дніпропетровську має дуже обмежений ареал поширення. То що ж, маємо? Маємо типовий приклад Обікновєнного дніпропетровського руссо-фашизму, коли якісь канкрєтніє бізнєс-дяді з характерними борідками вирішують, що і як має подаватися у культурному плані для українського народу. Українських музикантів не крутять на фм-станціях, вимагаючи гроші за ротацію, а російських – безкоштовно й цілодобово у величезній кількості нав’язують вухам слухачів. Наше книговидання і театр у загоні, про кіно, взагалі, мовчу.
Але поважні дяді з характерними борідками натомість на кожному кроці волають про якусь там насильницьку українізацію.
Не даючи розвиватися молодій українській культурі й ставлячи їй постійно палки у колеса, ці дяді діють, як справжні фашисти. Бо відмовляючи вітчизняному продукту навіть у самому праві на існування, лише тому що він український, вони тим самим красномовно демонструють свою расову і національну нетерпимість й ненависть
То може дніпропетровській “Афіші” варто перейменуватися з дніпропетровської на “Афішу московського культурного секонд-хенду для лохів-хахлів”, щоби вже нікого не вводити в оману?
Дмитро Бондаренко,
Дніпропетровський письменник-прозаїк,
офіційний сайт
http://www.dmytro-bond.narod.ru