Незаконні дії стосовно акціонерів ЗАТ «Жовтневий універмаг»
03/21/2006 | DevRand
ПРОКУРАТУРА В ЗАКОНІ ТА ПОЗА НИМ:
посадові особи органів прокуратури долучаються до незаконних дій стосовно акціонерів ЗАТ «Жовтневий універмаг»
Катерина ГРИЦЕНКО
Засоби масової інформації вже неодноразово звертались до теми корпоративного конфлікту між акціонерами та колишнім керівництвом ЗАТ «Жовтневий універмаг». Нагадаємо, що суть спору полягає в тому, що колишній директор підприємства Тетяна Шурубор намагалась заволодіти контрольним пакетом акцій шляхом викупу в інших акціонерів. Ці дії видавались би законними, якби не одне «але»: при продажу частини акцій підприємства самій собі пані Тетяна вилучала кошти за них із зарплатні акціонерів. Побачивши, що оборудка вдається, колишня директриса вирішила діяти більш рішуче і зухваліше: продати пакет акцій своїй доньці, яка пізніше перепродала їх підприємству «Старпром», також підконтрольному родині Шурубор. Ці дії були вже на сто відсотків незаконними, адже частина 3 статті 81 Господарського кодексу України встановлює: «Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства».
Звісно, дії Тетяни Шурубор не могли залишитись без належної оцінки іншими учасниками товариства. Коли стало відомо про складну схему, яку застосувала директриса, акціонери загальними зборами прийняли рішення усунути пані Шурубор з посади голови правління. Водночас один із акціонерів ЗАТ «Жовтневий універмаг» звернувся до суду з проханням перевести на нього права покупця відповідно до договору купівлі-продажу пакету акцій між донькою Тетяни Шурубор і підприємством «Стартпром», а також визнати його право власності на вказаний пакет акцій. Позовні вимоги було обґрунтовано недотриманням при укладенні цієї угоди вимог статті 81 Господарського кодексу України.
Комсомольський районний суд м. Херсона, оцінивши доводи сторін, погодився з аргументацією позивача і задовольнив позов у повному обсязі.
Про те, як відбувались судові «баталії» у Шевченківському районному суді м. Києва годі й згадувати: судді Шостак і Саприкіна, здавалося, змагалися при розгляді позовів Тетяни Шурубор – хто найкраще, попираючи закон, задовольнить її інтереси...
Вочевидь, колишня директриса могла похвалитися непоганими знайомствами не лише серед суддівського корпусу, але й на рівні правоохоронних органів. Як особисто, так і через своїх помічників та адвокатів, вона неодноразово погрожувала акціонерам товариства, що в разі невиконання ними вимог про передачу контрольного пакету акцій, вона через одного із заступників Генерального прокурора України «вирішить питання», щоб «посадити до в’язниці» непокірних акціонерів, а також стверджувала, що суди, отримавши вказівку від високопосадовця органів прокуратури, все рівно вирішать справу на її користь.
Все це можна було б розцінити як істеричні погрози розлюченої жінки, якби не подальші дії заступника Генерального прокурора України Кудрявцева В.В., який порушив кримінальну справу за фактом винесення суддею Франківського районного суду м. Львова нібито завідомо неправосудної ухвали від 25 серпня 2005 року. Дозволимо собі стверджувати, що пан Кудрявцев навіть не ознайомився з текстом ухвали, яку назвав «завідомо неправосудною». Річ у тім, що його постанова мотивована тим, що цією ухвалою суддя нібито вповноважила одного з відповідачів у справі взяти на себе права та обов’язки голови правління. Однак такого (або навіть подібного) речення немає в резолютивній частині ухвали Франківського районного суду м. Львова!
Отже, при порушенні кримінальної справи Віктором Кудрявцевим не було дотримано таких вимог закону:
– статті 94–97 КПК України, оскільки твердження, які містилися у заяві Т. Шурубор не були належним чином перевірені, а постанова про порушення кримінальної справи просто «повторила» голослівні звинувачення;
– частини 1 статті 5 Закону України «Про судоустрій України», відповідно до якої правосуддя в Україні здійснюється тільки судами. Незважаючи на припис закону про те, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, заступник Генерального прокурора вирішив, що він і слідство мають право встановлювати не/правосудність ухвали, яка не була спростована в апеляційному або касаційному провадженні;
– статті 129 Конституції України та статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, які передбачають, що правом визнавати судові ухвали місцевого суду такими, що суперечать закону, наділені суди апеляційної та касаційної інстанції.
Однак залишимо ці численні порушення на совісті пана Кудрявцева, оскільки поруч з ним (як і у випадку з двома суддями Шевченківського райсуду столиці) з’являється постать, здатна позмагатися за кількістю зловживань. Під приводом розслідування кримінальної справи «за фактом винесення суддею Франківського районного суду м. Львова завідомо неправосудної ухвали» до Києва прибуває старший слідчий прокуратури Львівської області Роман Шарко.
Ми не даремно кажемо «під приводом розслідування»... По-перше, з березня 2006 року цей слідчий працює в приміщенні Печерської районної прокуратури м. Києва (в кабінеті свого знайомого та колишнього співслужбовця по прокуратурі Львівської області, сьогодні – слідчого прокуратури Печерського району м. Києва А. Бакая). Отже, немає жодних підстав стверджувати, що під час свого «розслідування» він дійсно виконує обов’язки, покладені на нього керівництвом.
По-друге, при розслідуванні нібито незаконних дій судді районного суду м. Львова до прокуратури чомусь викликаються акціонери ЗАТ «Жовтневий універмаг». Так, протягом березня 2006 року слідчий Шарко викликав на допит у цій справі близько 10 працівників товариства, які не мають жодного відношення до винесення судом вказаної ухвали, проте виступали за звільнення Тетяни Шурубор з посади голови правління, або обрані до органів управління товариства після її звільнення.
Більш того, акціонерам ЗАТ «Жовтневий універмаг» стало відомо, що під час перебування Романа Шарка у м. Львові, до нього неодноразово приїздили помічники Тетяни Шурубор з метою складання переліку запитань, відповіді на які слід отримати слідчому під приводом розслідування кримінальної справи.
Усі ці факти беззаперечно свідчать про те, що посадові особи органів прокуратури «штучно» долучаються до розгляду корпоративного конфлікту стороною, яку представляє Тетяна Шурубор. А порушені кримінальні справи і триваюче «розслідування» є нічим іншим, як засобом залякування акціонерів ЗАТ «Жовтневий універмаг» з метою примусити їх розпрощатися зі своєю власністю на користь колишнього керівництва товариства.
посадові особи органів прокуратури долучаються до незаконних дій стосовно акціонерів ЗАТ «Жовтневий універмаг»
Катерина ГРИЦЕНКО
Засоби масової інформації вже неодноразово звертались до теми корпоративного конфлікту між акціонерами та колишнім керівництвом ЗАТ «Жовтневий універмаг». Нагадаємо, що суть спору полягає в тому, що колишній директор підприємства Тетяна Шурубор намагалась заволодіти контрольним пакетом акцій шляхом викупу в інших акціонерів. Ці дії видавались би законними, якби не одне «але»: при продажу частини акцій підприємства самій собі пані Тетяна вилучала кошти за них із зарплатні акціонерів. Побачивши, що оборудка вдається, колишня директриса вирішила діяти більш рішуче і зухваліше: продати пакет акцій своїй доньці, яка пізніше перепродала їх підприємству «Старпром», також підконтрольному родині Шурубор. Ці дії були вже на сто відсотків незаконними, адже частина 3 статті 81 Господарського кодексу України встановлює: «Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства».
Звісно, дії Тетяни Шурубор не могли залишитись без належної оцінки іншими учасниками товариства. Коли стало відомо про складну схему, яку застосувала директриса, акціонери загальними зборами прийняли рішення усунути пані Шурубор з посади голови правління. Водночас один із акціонерів ЗАТ «Жовтневий універмаг» звернувся до суду з проханням перевести на нього права покупця відповідно до договору купівлі-продажу пакету акцій між донькою Тетяни Шурубор і підприємством «Стартпром», а також визнати його право власності на вказаний пакет акцій. Позовні вимоги було обґрунтовано недотриманням при укладенні цієї угоди вимог статті 81 Господарського кодексу України.
Комсомольський районний суд м. Херсона, оцінивши доводи сторін, погодився з аргументацією позивача і задовольнив позов у повному обсязі.
Про те, як відбувались судові «баталії» у Шевченківському районному суді м. Києва годі й згадувати: судді Шостак і Саприкіна, здавалося, змагалися при розгляді позовів Тетяни Шурубор – хто найкраще, попираючи закон, задовольнить її інтереси...
Вочевидь, колишня директриса могла похвалитися непоганими знайомствами не лише серед суддівського корпусу, але й на рівні правоохоронних органів. Як особисто, так і через своїх помічників та адвокатів, вона неодноразово погрожувала акціонерам товариства, що в разі невиконання ними вимог про передачу контрольного пакету акцій, вона через одного із заступників Генерального прокурора України «вирішить питання», щоб «посадити до в’язниці» непокірних акціонерів, а також стверджувала, що суди, отримавши вказівку від високопосадовця органів прокуратури, все рівно вирішать справу на її користь.
Все це можна було б розцінити як істеричні погрози розлюченої жінки, якби не подальші дії заступника Генерального прокурора України Кудрявцева В.В., який порушив кримінальну справу за фактом винесення суддею Франківського районного суду м. Львова нібито завідомо неправосудної ухвали від 25 серпня 2005 року. Дозволимо собі стверджувати, що пан Кудрявцев навіть не ознайомився з текстом ухвали, яку назвав «завідомо неправосудною». Річ у тім, що його постанова мотивована тим, що цією ухвалою суддя нібито вповноважила одного з відповідачів у справі взяти на себе права та обов’язки голови правління. Однак такого (або навіть подібного) речення немає в резолютивній частині ухвали Франківського районного суду м. Львова!
Отже, при порушенні кримінальної справи Віктором Кудрявцевим не було дотримано таких вимог закону:
– статті 94–97 КПК України, оскільки твердження, які містилися у заяві Т. Шурубор не були належним чином перевірені, а постанова про порушення кримінальної справи просто «повторила» голослівні звинувачення;
– частини 1 статті 5 Закону України «Про судоустрій України», відповідно до якої правосуддя в Україні здійснюється тільки судами. Незважаючи на припис закону про те, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, заступник Генерального прокурора вирішив, що він і слідство мають право встановлювати не/правосудність ухвали, яка не була спростована в апеляційному або касаційному провадженні;
– статті 129 Конституції України та статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, які передбачають, що правом визнавати судові ухвали місцевого суду такими, що суперечать закону, наділені суди апеляційної та касаційної інстанції.
Однак залишимо ці численні порушення на совісті пана Кудрявцева, оскільки поруч з ним (як і у випадку з двома суддями Шевченківського райсуду столиці) з’являється постать, здатна позмагатися за кількістю зловживань. Під приводом розслідування кримінальної справи «за фактом винесення суддею Франківського районного суду м. Львова завідомо неправосудної ухвали» до Києва прибуває старший слідчий прокуратури Львівської області Роман Шарко.
Ми не даремно кажемо «під приводом розслідування»... По-перше, з березня 2006 року цей слідчий працює в приміщенні Печерської районної прокуратури м. Києва (в кабінеті свого знайомого та колишнього співслужбовця по прокуратурі Львівської області, сьогодні – слідчого прокуратури Печерського району м. Києва А. Бакая). Отже, немає жодних підстав стверджувати, що під час свого «розслідування» він дійсно виконує обов’язки, покладені на нього керівництвом.
По-друге, при розслідуванні нібито незаконних дій судді районного суду м. Львова до прокуратури чомусь викликаються акціонери ЗАТ «Жовтневий універмаг». Так, протягом березня 2006 року слідчий Шарко викликав на допит у цій справі близько 10 працівників товариства, які не мають жодного відношення до винесення судом вказаної ухвали, проте виступали за звільнення Тетяни Шурубор з посади голови правління, або обрані до органів управління товариства після її звільнення.
Більш того, акціонерам ЗАТ «Жовтневий універмаг» стало відомо, що під час перебування Романа Шарка у м. Львові, до нього неодноразово приїздили помічники Тетяни Шурубор з метою складання переліку запитань, відповіді на які слід отримати слідчому під приводом розслідування кримінальної справи.
Усі ці факти беззаперечно свідчать про те, що посадові особи органів прокуратури «штучно» долучаються до розгляду корпоративного конфлікту стороною, яку представляє Тетяна Шурубор. А порушені кримінальні справи і триваюче «розслідування» є нічим іншим, як засобом залякування акціонерів ЗАТ «Жовтневий універмаг» з метою примусити їх розпрощатися зі своєю власністю на користь колишнього керівництва товариства.